Міжнародні міграційні процеси

Неповнота та відсутність системного підходу у збиранні статистичної інформації щодо трудової міграції суттєво ускладнюють здійснення ефективної державної політики в цій сфері. За різними експертними оцінками, масштаби міграційних поїздок українських громадян за кордон коливаються в межах від 4 до 7 млн осіб, або становлять від 8,6 до 15,1 % чисельності усього населення України (станом на 2008 р.), та від 19,5 до 34,1 % економічно активного населення України працездатного віку. Таким чином, з України мігрує за кордон від п'ятої частини до третини економічно активного населення працездатного віку.

Найвагомішим чинником мотивів трудової міграції українців є відсутність у країні роботи взагалі та роботи, яка б приносила стабільний дохід, що забезпечував би гідний рівень життя для них самих та їхніх родин. Незважаючи на те, що в 2007 р. в Україні зафіксовано рівень безробіття 6,2 %, що нижче за середній по ЄС (7,2 %), за регіонами цей показник значно різниться. У півтори рази перевищує загальноукраїнські показники безробіття в окремих областях Західної України, звідки найбільше громадян виїжджають на заробітки за кордон. Абсолютна більшість українських трудових мігрантів працює за кордоном нелегально, одним із наслідків чого є наявність численних порушень їх прав.

Державне регулювання трудової міграції в Україні пов'язано з цілою низкою проблем. В Україні так і не сформовано державної міграційної політики, яка б відповідала інтересам держави та українського суспільства в цілому. У державі не створено законодавчо-нормативну базу, яка б регулювала всі питання трудової міграції українських громадян.

На сьогодні в Україні немає єдиного органу (Державної міграційної служби), який би мав усі важелі державного регулювання трудової міграції. Розв'язання проблем міграції населення належить до компетенції Держкомнацміграції, МЗС, МВС, Мінпраці, Адміністрації Державної прикордонної служби, Служби безпеки України. Усі вищезазначені органи мають різні дані щодо кількості потоків та розташування трудових мігрантів. Жоден з цих органів не відстежує умови перебування та соціального захисту українських трудових мігрантів у країнах імміграції.

Дані статистики навіть наближено не відбивають дійсних масштабів трудової міграції українців за кордон. Відсутність моніторингу міграційних процесів унеможливлює будь-яке управління ними. Неповною мірою задіяно важелі щодо досягнення домовленостей та укладання договорів України із сусідніми країнами щодо спрощеного візового режиму, умов перетину кордонів і перебування українських громадян прикордонних регіонів України на території сусідніх країн. В Україні не задіяно повною мірою такі важелі регулювання, як створення привабливого ринку праці та умов для гідної зайнятості. Основними напрямами регулювання процесів трудової міграції українців за кордон та іноземців в Україні мають стати такі:

а) у сфері правового забезпечення:

- приєднання України до проекту Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їх сімей держав-учасниць СНД;

- розробка законопроектів про основні засади державної міграційної політики; про прикордонну трудову міграцію; про регулювання міждержавної трудової міграції; про соціальний захист трудящих-мігрантів;

- удосконалення механізмів легального працевлаштування громадян України за кордоном на основі системи міждержавних угод та міжурядових договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист, забезпечення їх реалізації;

- продовження практики укладення договорів і досягнення домовленостей щодо спрощення візового режиму, умов перетину кордонів та перебування українських громадян на території інших країн;

- поширення практики укладення угод про співпрацю прикордонних регіонів держав, що межують з Україною, з питань розвитку прикордонних міграцій і взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, котрі працюють на прикордонних територіях за межами своїх держав;

- розробка та реалізація державної програми щодо забезпечення комплексного підходу до регулювання різних видів і форм трудової міграції, оптимізації міграційних потоків для забезпечення стійкого соціально-економічного та демографічного розвитку країни; приведення нормативно-правових норм України у відповідність з положеннями ООН, МОП і СОТ відносно трудових мігрантів;

б) у сфері методично-інформаційного забезпечення:

- розробка механізму статистичного, методичного та інформаційного забезпечення МТМ;

- розробка Методичних рекомендацій щодо визначення обсягів МТМ;

- розробка Методичних рекомендацій щодо визначення переліку професій і фахів, необхідних для задоволення потреб України в працівниках- імігрантах та кваліфікаційних вимог до них;

- розроблення програм, спрямованих на донесення об'єктивної інформації до українських громадян - потенційних трудових мігрантів - про всі правила і ризики роботи за кордоном;

- організація державних консультативних центрів для населення з питань трудової міграції при регіональних центрах зайнятості;

- створення моніторингових центрів у сфері трудової міграції громадян України за кордон;

в) у сфері інстутиційного забезпечення:

- формування окремого виконавчого органу (Державної міграційної служби) з реалізації державної трудової міграційної політики; здійснення контролю за виїздом трудових мігрантів з України, дотриманням укладених договорів і контрактів міжфірмами-посередниками та роботодавцями;

- створення міжурядових робочих груп з питань регулювання МТМ з метою підвищення ступеня інформованості сторін щодо умов та особливостей використання праці трудящих-мігрантів з України;

- відкриття у країнах, де працює найбільша частка українських заробітчан, у т. ч. нелегально, Центрів із нагляду за їх умовами зайнятості;

г) у сфері економічного забезпечення:

- розвиток реального сектора економіки та підвищення її конкурентоспроможності; формування місткого і привабливого внутрішнього ринку праці, посилення мотивації до легальної зайнятості;

- проведення заходів щодо раціоналізації регіональної соціально-економічної політики, вирівнювання умов життя населення у різних регіонах України, забезпечення можливостей продуктивної зайнятості;

- здійснення заходів щодо розвитку соціальної, транспортної та ринкової інфраструктури в регіонах.

- проведення заходів щодо зниження безробіття серед молоді (впровадити комплекс соціальних програм щодо посилення професійно-освітньої підготовки, підвищення кваліфікації, перекваліфікації, стимулювання самозайнятості та мікро-підприємництва);

- стимулювання розвитку підприємництва, створення нових робочих місць у наукоємних галузях, у галузі туризму, в депресивних регіонах;

д) у сфері соціального захисту трудових мігрантів:

- розроблення механізму обов'язкового соціального страхування українських трудових мігрантів;

- укладення міжнародних та двосторонніх угод з країнами ЄС щодо запровадження солідарної відповідальності за пенсійне забезпечення громадян України, які працюють у цих країнах;

- розробка механізму здешевлення послуг, які надаються трудовим мігрантам-громадянам України;

- створення системи оподаткування трудових мігрантів-громадян;

- розробка механізму звільнення від високого мита тих товарів, що привозять трудові мігранти своїм сім'ям до України;

- створення трудовим мігрантам сприятливих умов для інвестування зароблених ними коштів за кордоном;

е) у сфері координаційного забезпечення:

- розширення квоти для працевлаштування українців у тих країнах, з якими укладено міждержавні угоди;

- розвиток інституту ліцензування господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном;

- посилення контролю за діяльністю організацій-вербувальників вітчизняної робочої сили для роботи за кордоном;

є) у сфері політики трудової імміграції в Україну:

- залучення обмеженої чисельності трудових мігрантів в Україну;

- розвиток внутрішньої міграції населення в Україні;

- законодавче врегулювання питання залучення трудових мігрантів з країн третього світу і визначення категорії іммігрантів, яким надаватиметься пріоритет у разі еміграції в Україну;

- укладення двосторонніх угод із сусідніми країнами про координацію заходів прикордонних служб, спрямованих на боротьбу з транзитом нелегальних мігрантів.

Здійснення цих заходів дозволить:

- виробити державну політику щодо регулювання трудової міграції українців за кордон та іноземців в Україну;

- удосконалити нормативно-правову базу щодо соціального захисту українських трудових мігрантів;

- створити економічні умови для зниження темпів трудової міграції українців за кордон та їх повернення на Батьківщину;

- пом'якшити вплив глобалізаційних процесів на ринок праці України.

Отже, сьогодні міждержавна трудова міграція активно впливає на національний і регіональні ринки праці України. Її наслідки не можна оцінити однозначно. Поряд з позитивним впливом трудової міграції на ринок праці в частині підтримки рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили та підвищення матеріального добробуту мігрантів, МТМ має цілу низку негативних аспектів, серед яких найбільш небажаними є суттєве збільшення чисельності трудових мігрантів, виїзд за кордон найбільш кваліфікованої робочої сили, неконтрольованість трудової міграції, поширення нелегальної трудової міграції, що збільшує ризики торгівлі людьми, соціальна незахищеність трудових мігрантів, вплив на розвиток корупції, тіньової економіки тощо. У зв'язку з цим проблема оптимізації МТМ та вдосконалення міграційної політики є надзвичайно гострою для України. При цьому завдання полягає не в подоланні такого явища, як МТМ, а у виробленні ефективного механізму регулювання цим процесом за напрямом полегшення і мінімізації її негативних наслідків, підтримки та направлення головних результатів міграції (досвід мігрантів, грошові перекази) на Батьківщину, що дозволить прискорити її соціально-економічний розвиток.

Проблеми та шляхи вирішення трудової міграції в Україні.

Упродовж усієї історії людства трудова міграція, або міграція робочої сили, відігравала значну роль у суспільному розвитку. Однак сьогодні вона ввійшла в якісно новий етап свого становлення. Міжнародна міграція стала одним з головних чинників соціально-економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів. В зв'язку з цим виникає потреба у дослідженні особливостей трудової міграції в Україні.

На сьогоднішньому етапі економічного розвитку України глобальною проблемою є демографічна ситуація, саме негативна динаміка народжуваності, смертності, від'ємне сальдо міграції. У лютому 2009 року Відділ економічних і соціальних проблем ООН оприлюднив прогноз, згідно з яким до 2050 року населення України скоротиться майже вдвічі, з 46 до 26 млн. чол.

Трудова міграція відіграє провідну роль у даній проблемі. Україна - міграційний донор, а не міграційний реципієнт. Масова міграція є загальносвітовою тенденцією сучасності, в якій Україна відіграє провідну роль.

За даними на лютий 2009 р. від 150 до 175 млн. чол. (тобто понад 3% населення Землі) живуть за межами країни свого походження, із них українці становлять понад 10% від загальної кількості мігрантів у світі, тобто понад 20 млн. українців постійно проживають за межами своєї батьківщини і є вже громадянами інших держав.

З прийняттям незалежності в економіці України відбулися значні структурні зміни, девальвувалися старі і з'явилися нові цінності. Тоді почалися еміграції чи не більшої частини працеспроможного населення в пошуках робочих місць. Наразі економічна ситуація не є кращою: падіння рівня і якості життя, нестача робочих місць, низька заробітна платня, інфляція, що веде до росту цін на продукти харчування, медичне обслуговування, навчання.

Але якщо раніше в міграції брали участь мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними, існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими ставали жителі різних за величиною поселень. Так, за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених домогосподарств мігрантів) та сільської місцевості (28%).

Україну покидають не лише вихідці із Західної України, економічна ситуація у якій є складною, а й жителі східних областей, що дає підставу стверджувати: причина виїзду за кордон є не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в оплаті на батьківщині й закордоном. Причиною емігрування українців є дискомфорт від загальної нестабільності в Україні, широко поширена корупція, відсутність можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з боку владних структур.

Метою виїзду за кордон у багатьох випадках є підвищення добробуту, вирішення житлового питання, фінансування навчання, відкриття власної справи, удосконалити знання іноземної мови. Потреба у вивченні мови країни перебування є найсерйознішою для успішної трудової міграції.

Через малі квоти і високі податки іноземні роботодавці схильні до нелегального найму. Багато українців навіть не знають про легальний механізм виїзду і шукають нелегальні шляхи, що і ризиковані і більш дорогі. Мігранти масово використовують студентські візи, нехтуючи обмеженням на кількість робочих годин, туристичні візи.

Сьогодні серед "заробітчан" все більшою стає доля жінок, вона становить близько 63%. Негативними наслідками цього є зниження репродуктивної функції, наркоманія, збільшення ризику ВІЛ-інфікування. В результаті дівчата і жінки за своїми фізіологічними даними найбільш підготовлені до материнства не можуть брати участь у процесу відтворення населення України.

В 2009 році міждержавна міграція в Україні мала такий вигляд: прибуло - 38567 осіб, вибуло - 46182 осіб. Найбільше прибуло у Донецьку область (5525 осіб), найменше - у Закарпатську область (218 осіб). Найбільше вибуло з Донецької області (6384 особи), найменше - з Тернопільської області (544 особи).

Основними сферами, де зайняті працівники-мігранти є будівництво, сільське господарство (збирання врожаю), домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та людей похилого віку), сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. - готельний бізнес). Але виїжджають за кордон і вчені, викладачі, спеціалісти в області медицини і вищих технологій, програмісти (проблема «витікання умів»). Втрати у сфері науки унаслідок цього оцінюються в сумі, що на 2009 р. перевищувала $1 млрд. на рік .

На мою думку наступні заходи можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в Україні:

1. Забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України. З цією метою слід активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.

2. Забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів.

3. Здійснення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства, заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми.

4.Усунення або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного, становища громадян України на ринках праці закордонних країн;

5. Створення дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним;

6. Сприяння проведенню в країнах зосередження української міграції моніторингових досліджень з метою отримання статистичних даних та інформації про динаміку трудової міграції у відповідній країни.

Цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі. Слід радикально переглянути механізм оплати праці усередині країни.

Важливо не забувати, що чим стабільнішим буде національне бізнес - середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть мотиви іммігрантів повернутися на батьківщину.

Отже, міграція робочої сили України є складним і масштабним явищем, яке охопило весь світ та викликає неоднозначні результати: ліквідуючи дефіцит робочої сили в деяких регіонах, вона загострює конкуренцію на ринку праці.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз міжнародної мобільності робочої сили, а також виявлення основних міжнародних центрів тяжіння робочої сили дозволяє зробити наступні висновки:

1. Під міграцією розуміють зумовлене економічними, а також політичними, соціальними причинами, інколи військовими подіями постійне або тимчасове переселення людей через існуючі державні кордони. Можна навести таке, більш формальне визначення цього явища. Міжнародна міграція робочої сили - це постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними, так і неекономічними причинами. Під цими поняттями розуміють такі явища, як:

· міграція (від лат. migratio - переселення, переміщення) - переміщення через кордон;

· імміграція (від лат. immigrare - вселення) це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

· еміграція (від лат. emifrare - виселення) - переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

· реміграфія - це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

2. В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн - експортерів і країн - імпортерів робочої сили. Міжнародний ринок праці - це складний механізм, система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні.

3. У рамках глобалізації виробництва, зростання залежності в сучасному світі, національні ринки праці все більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру, котрі протягом довгого періоду сформували основні міжнародні центри тяжіння робочої сили, визначили їх склад, а також умовно поділили країни на донорів і реципієнтів робочої сили. Таким чином, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили, який являє собою не просто суму національних ринків, а систему, що базується на їхніх взаємозв'язках та взаємозалежності.