Визначення меж континентального шельфу як неодмінної умови закріплення його правового статусу

Якщо упродовж розумного строку держави не досягнуть угоди про делімітацію, у відповідності із п. 2 статті 83, ці держави мають вдатися до процедури урегулювання спорів, яка передбачена в Частині XV Конвенції ООН з морського права 1982 року.

Практика урегулювання спорів з делімітації континентального шельфу знайшла своє відображення в низці рішень Міжнародного Суду ООН [28, p. 592-608]. Ці рішення базувалися на загальних принципах міжнародного права, закріплених в Статуті ООН та Статуті Міжнародного Суду ООН, а також положеннях Конвенції 1958 року та Конвенції 1982 року.

Виключні, суверенні права прибережної держави на розвідку і розробку ресурсів континентального шельфу, закріплені в Конвенції 1958 року і розвинуті і Конвенції 1982 року були підтверджені і в рішенні Міжнародного Суду ООН від 20 лютого 1969 року стосовно спорів Федеративної Республіки Германія з Голандієй та Данієй про розмежування континентального шельфу [24, p. 46, 76, 193-197, 275-278].

До речі, що стосується делімітації “шляхом угоди на основі міжнародного права», то досягнення цієї угоди є обов'язком відповідних держав, на що також вказав Міжнародний Суд у вищезгаданій справі, зазначивши, що сторони зобов'язані увійти в переговори з ціллю досягення угоди, а не для того, аби пройти через формальний процес переговорів [19, с. 202].

Принцип розмежування континентального шельфу на основі угоди означає, що держави можуть домовитися про будь-яке справедливее визначення меж шельфу, у відповідності до положень Конвенції 1982 року, за умови, що не будуть порушені права та інтереси інших держав.

Таке розмежування може базуватися, як на середній лінії (для держав з протилежними берегами), так і на лінії рівного відстояння (для суміжних держав) чи особливих обставин , що мають об'єктивний характер [19, с. 203; 28, p. 591]. До цих особливих обставин можуть бути віднесені наступні: незвична конфігурація берегової лінії, історичні правові підстави, співвіднощення протяжності берегової лінії до площі континентального шельфу, чисельність населення прибережних держав, наявність островів, геологічні особливості морського дна, наявність судохідних фарватерів тощо [19, с. 203].

Варто наголосити на тому, що велике значення для формування концепції делімітації континентального шельфу має практична діяльність держав. Україна також має досвід у вирішенні питання про делімітацію континентального шельфу з Румунією, яка мала бути здійснена на основі окремого договору у розвиток положення п. 2. статті 2 Договору про відносини добросусідства та співробітництва від 2 червня 1997 року.

Зазначимо також, що починаючи від 1990-х років, почав помітно зростати інтерес держав до розмежування (делімітації) континентального шельфу за межами 200 морських миль. Нещодавно проведене дослідження з'ясувало, що як мінімум в 22 районах континентальний шельф двух або більше держав простягається далі, ніж 200 морських миль від вихідних ліній, що породило необхідність вирішити питання про делімітацію шельфу там, де конвенційні права цих держав фактично «заходять одні за одних». Декілька угод, в яких держави, що стикнулися з цією проблемою, що розмежували права щодо шельфу за 200 морськими милями між собою, вже були укладені [23, p. 409].

Однак деякі держави відходять від принципу розмежування шельфу на основі угоди (наприклад, КНР). Відмітимо, що принцип розмежування шельфу на основі серединної лінії та лінії рівного відстояння мають цілий ряд недоліків, пов'язаних з вибором вихідних точоок для побудови цих ліній. Так, застосування одного чи того же принципа при розмежуванні континентального шельфу, але при виборі різних вихідних точок, може давати абсолютно різні результати, які є не завжди прийнятними для сторін (проблема, що виникла при вищезгаданому розмежуванні шельфу між Китаєм, В'єтнамом і Філіппінами [19, 205].

Однак, підкреслимо, що в усіх без виняктку випадках розмежування шельфу між державами з протилежними чи суміжними берегами, вони мають прийти до згоди - «в цілях досягнення справедливого рішення».

Висновки

На основі результатів дослідження проблеми правового статусу континентального шельфу, що наведені в розділах даної роботи, вважаємо за необхідне зробити наступні висновки.

У відповідності до поставлених завдань, дослідження велися за певною логікою, що відображено в структурі цього дослідження. Отже, першим, що необхідно було з'ясувати - це зміст поняття «континентальний шельф» у його первинному, тобто геологічному та географічному значенні. З наведених в першому розділі даних, випливає, що континентальний шельф в найзагальнішому своєму значенні розуміється геологічною наукою, як природне продовження материкового масиву, тобто земної кори під водною товщою, що є за своїми геоморфологічними та іншими ознаками майже тотожним вищезгаданим масивам суходолу.

При цьому зазначалося, що континентальний шельф в різних частинах світу має неоднакові характеристики, більше того континентальний шельф однієї прибережної держави може мати різні характеристики в різних його частинах.

Згадувалися також основні економічні перспективи континентального шельфу, які полягають в першу чергу в розробці родовищ вуглеводнів та інших корисних копалин, а також живих організмів, які знаходяться на континентальному шельфі.

Далі на основі отриманих даних було розкрито та проаналізовано зміст поняття «континентальний шельф» у юридичному розумінні. Беручи до уваги результати дослідження, можна зробити висновок про наявні значні відмінності у підходах до визначення континентального шельфу у геологічному та юридичному занченнях. Це пояснюється в першу чергу завданнями міжнародного права. В даному випадку міжнародно-правові норми встановлювали спеціальні правила, за якими держави мали використовувати ресурси континентального шельфу, тобто отимувати економічні вигоди справедливо.

Основнми відмінностями між геологічним та юридичним поняттям були наступні. За геологічною теорією континентальний шельф починається від берегу відповідного моря чи океану. Міжнародне право встановило іншу внутрішню межу континентального шельфу. У відповідних Конвенціях використовується поняття «прилягання» континентального шельфу до берегу. Однак далі вказується, на те, що внутрішня межа континентального моря знаходиться за межами територіальних вод. Таким чином фактичною внутрішньою межею шельфу є відповідна зовнішня межа територіальних вод. Це пояснюється тим, що територіальні води, відповідно до їх назви, належать до території прибережної держави, отже вона здійснює над ними повний сувернітет, а правовий статус континентального шельфу за міжнародним правом є абсолютно відмінним від статусу території відповідної держави.

Також первинне геологічне понятття відрізняється від юридичного ще й тим, що з юридичної точки зору, до складу континентального шельфу можуть входити райони морського дна, які не є континентальним шельфом з геологічної точки зору. Ця відмінність також не є випадковою. Варто визнати, що сучасне юридчне поняття «континентальний шельф» є досить умовним в першу чергу завдяки принципу рівності, за яким державам, що мали малий континентальний шельф, надавалися суверенні права і на інші території, які не були континенентальним шельфом у первинному розумінні.

Далі у роботі були викладені дані про визначення меж континентального шельфу, в першу чергу зовнішніх. За допомогою порівняльного методу досліджено недоліки визначння меж, яке було запропоноване Конвенцією про континентальний шельф 1958 року та подоланння цих недоліків у варіанті визначення меж, запропонованому Конвенцією з морського права 1982 року. Варто підкреслити, що на сьогоднішній день використовуються такі юридичні межі континентального шельфу, як «200 миль», «350 милья» та «100 миль від 2500-метрової ізобати» на противагу від самого початку спірнм межам за Конвенцією 1958 року: «200 метрів глибини» та «експлуатабельності» (технічної доступності).

Визначення меж шельфу, як неодноразово зазначалося в даній роботі, є надзвичайно важливим для закріплення стабільного правового режиму континентального шельфу, що надає прибережним державам ефективно використовувати його економінчний потенціал.

На основі зробленого дослідження, можемо зробити висновок про наявність проблем при визначенні меж континентального шельфу, особливо за межами 200 миль. Окремо стоїть проблема делімітації континентального шельфу, яка знайшла своє висвітлення в останньому розділі даної роботи.

Далі у роботі аналізувалися історичні факти щодо розвитку правового статусу континентального шельфу. З цього приводу можна констатувати наступне. В першу чергу слід наголосити на тому, що цілісний правовий статус континентальний шельф отримав лише з прийняттям Женевської конвенції про континентальний шельф 1958 року, а до цього усі претензії держав стосовно шельфу носили скоріше політичний, аніж правовий характер, оскільки мали односторонній характер, при тому, що із шельфом були пов'язані економічні інтереси інших держав світу.

Також можна зробити висновок, що дана Конвенція врахувала також і міжнародні звичаєво-правові норми, наприклад, ті, що стосувалися прокладки кабелів та труб на дні шельфу.

Також у роботі було коротко описано історичні обставини, за яких приймалися Конвенції та які до них пропонувалися поправки. З цих даних робимимо висновок про те, що думки різних держав світу різнилися, що виразилося в тому, що деякі держави не ратифікували положення цих Конвенцій. Однак і для цих держав норми цих Конвенцій набули так би мовити характеру звичаєвих.

Основною частиною даної роботи є та, в якій безпосередньо розкривається зміст сучасного правового статусу континентального шельфу. З цієї частини можна зробити висновок, що міжнародне право розробило досить чітку об'єктивну доктрину континентального шельфу. Підкреслимо, що права прибережних держав на свій шельф виписані обома Конвеціями практично однаково, що свідчить про досконалість первинної правової моделі, що була запропонована Комісією міжнародного права і знайшла своє відображення в положеннях Конвенції 1958 року.

Найголовніший висновок, який слід зробити з даних про правовий статус шельфу, полягає у тому, що права, що складають правовий статус шельфу носять суворо обмежений характер і доповнюються низкою обов'язків прибережної держави, яке є елементом співвідношення між правами прибережної держави та інших держав.

Також необіхідно згадати про створені у відповідності з Конвенцією 1982 року міжнародні організації, які зокрема допомагають встановити межі континентального шельфу.

Також на основі фактичних даних, можна спрогнозувати розширення меж юридичного континтального шельфу (можливо вже з іншим терміном замість «континентального шельфу»), однак спірним залишається питання про можливість розширення обсягу прав прибережних держав на континентальний шельф. Однак у будь-якому разі, можна очікувати лише на поступове і планомірне розширення обсягу цих прав, що відповідає меті та методам міжнародного права.

Також у роботі згадується про імплементацію норм зазначених Конвенцій. З цих даних випливає, що на даний момент не всі держави імплементували акти про шельф у власне законодавство.

З даних про делімітацію випливає, що це питання вирішується в першу чергу на основі домовленності між зацікавленими сторонами та за іншими критеріями.

Отже, в даній роботі систематично та в узагальненому вигляді подано всю інформацію, що стосується правового статусу континентального шельфу, проаналізовано її та зроблено відповідні висновки про роль інституту правового статусу континентального шельфу у сучасному міжнародномку праві та його практичне значення у міждержавних відносинах. континентальний шельф прибережний держава

Список використаних джерел

1. Convention on the Continental Shelf, 1958. URL http://untreaty.un.org/ilc/texts/instruments/english/conventions/8_1_1958_continental_shelf.pdf

2. United Nations Convention on the Law of the Sea, 1982. URL http://www.un.org/Depts/los/convention_agreements/texts/unclos/unclos_e.pdf

3. Авраменко И.М. Международное морское право: Учебное пособие. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - 448 с.

4. Актуальные проблемы современного международного морского права. - М., 1972. - 179 с.

5. Анцелевич Герольд Александрович. Международное морское право: Учебник. -- К. : Слово, 2003. -- 399 с.

6. Бурас Стергиос Костас. Международно-правовые основы режима дна мирового океана: Афтореф. дис…канд. юрид. наук. 12.00.10. - К., 1978. - 24 с.

7. Вопросы международного морского и воздушного права. - М., 1979. - 145 с.

8. Гуцуляк В. Н.. Международное морское право (публичное и частноим е): Учеб. пособие для студ. вузов. -- Ростов н/Д : Феникс, 2006. -- 410 с.

9. Действующее международное право: Учеб. пособие для студ. и аспирантов, изуч. междунар. право:В 3-х т. / Ю.М. Колосов (сост.), Э.С. Кривчикова (сост.) -- М. : Изд- во Московского независимого ин- та международного права, 1999.

Т. 3: Разделы 17- 24.

10. Мировой океан и международное право: Правовой режим морских научных исследований и передача технологии. - М.: Наука, 1991.

11. Мировой океан и международное право: Правовой режим морских прибрежных пространств. - М.: Наука, 1987.

12. Молодцов С.В. Международное морское право. - М.: Международные отношения, 1987. - 272 с.

13. Молодцов С.В. Международно-правовой режим открытого моря и континентального шельфа. - М., 1960. - 348 с.

14. Морское право: актуальные вопросы теории и практики: Сб. науч. трудов / Одесская национальная морская академия / И.С. Кузнецова (ред.кол.). -- О. : ОНМА, 2005. -- 260с. Вып. 2 -- О. : ОНМА, 2005 -- 260 с.

15. Свиридов Э.П. Границы континентального шельфа. - М., 1981. - 151 c.

16. Современное международное морское право. - М.: Наука, 1974. - 307 с.

17. Сокиркин Владимир Алексеевич, Шитарев Виктор Сергеевич. Международное морское право: учеб. пособие:ч.I-III. -- М. : Издательство Российского университета дружбы народов, 2006. -- 300 с.

18. Спивакова Т.И. Право и природные ресурсы прибрежных зон. - М.: Наука, 1978. - 176 с.

19. Шемякин Александр Николаевич. Современное международное морское право и перспективы его развития. -- О. : ОНМА, 2003. -- 316 с.

20. Шемякін О. Міжнародно-правові основи режиму континентального шельфу України // Право України. - 2002. - №3.-С.158-161.

21. Шестопалов В.Я. Персидский залив: проблема континентального шельфа. - М.: Наука, 1982. - 327 с.

22. Щипцов А.А., Анцелевич Г.А., Высоцкий А. Ф. и др. Современное международное морское право и практика его применения Украиной / Национальное агентство морских исследований и технологий. -- К. : Наукова думка, 1995. -- 343 с.

23. Anderson, David Heywood. Modern Law of the sea : selected essays. - Leiden ; Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2008. - 623 p.

24. Aust, Anthony. Handbook of international law. - Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2005. - 505 p.

25. Digest of international cases on the law of the sea / Division for Ocean Affairs and the Law of the Sea; Office of Legal Affairs. -- New York : UN, 2007. -- 272 p.

26. Handbook on the Delimitation of Maritime Boundaries / Division for Ocean Affairs and the Law of the Sea; Office of Legal Affairs. -- New York : UN, 2000. -- xi, 204 p.

27. Malanczuk, Peter. Akehurst's modern introduction to international law. - London ; New York : Routledge, 1997. -- xxii, 449 p.

28. Shaw, Malcolm N. International law. - Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2008. - 1542 p.

29. The Law of the Sea: Definition of the Continental Shelf / Division for Ocean Affairs and the Law of the Sea; Office of Legal Affairs. -- New York : UN, 1993.

30. The Law of the Sea: National Legislation on the Continental Shelf / Office for Ocean Affairs and the Law of the Sea. -- New York : UN, 1989.

31. The Law of the Sea: Training manual for delineation of the outer limits of the continental shelf beyond 200 nautical miles and for preparation of submissions to the Commission on the limits of the continental shelf / Division for Ocean Affairs and the Law of the Sea; Office of Legal Affairs. -- New York : UN, 2006.

Додатки

Мал. 1. Визначення меж континентального шельфу та його співвідношення з територіальними водами і виключною економічною зоною

Мал. 2. Розширений континентальний шельф (згідно зі статтіею 76 Конвенції ООН з морського права 1982 року)

Мал. 3. Межі розширеного континентального шельфу

Размещено на Allbest.ru