Існує два різні шляхи, якими ПІІ можуть надходити у країну: у формі ПІІ "з нуля” (green field) або через злиття та поглинання. Перший включає створення нових основних фондів, а другий передає наявні активи під контроль іноземних власників. Відповідно, у короткостроковому періоді може статись, що ПІІ "з нуля” матимуть сильніший ефект на створення потужностей та експорт, ніж ПІІ через злиття та поглинання. Однак відмінність між різними формами ПІІ зменшується у середньо - та довгостроковому періодах, оскільки ПІІ через злиття та поглинання часто також передбачають подальші інвестиції та аналогічне розширення потужностей [17].

Ключовий момент - це те, що ПІІ, орієнтовані на експорт, можуть сприяти еволюції конкурентоспроможної промислової структури, дозволяючи, таким чином, розвиток нових спеціалізацій та поступову зміну порівняльних переваг країни. Відповідно, перехід від традиційного (менш диверсифікованого) експорту, який складається з товарів із низькою доданою вартістю та низьким рівнем обробки, до експорту більшої кількості товарів з вищою доданою вартістю, може відбуватись більш згладжено [6].

У випадку з вертикальними зворотними ПІІ ТНК створюють підприємство за кордоном як власний постачальник факторів виробництва, що забезпечує материнську компанію необхідними складовими. Інвестиції, спрямовані вперед, мають на увазі ті філії ТНК за кордоном, які одержують необхідні складові від материнської компанії для власного виробництва й, таким чином, знаходяться у виробничому ланцюжку після материнської компанії.

У однієї ТНК, найчастіше, присутні й ті й інші види інвестування, що пояснюється різною вартістю необхідних складових у різних країнах. Розглянемо узагальнення інтерпретацій та тлумачення різних видів прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в різних літературних джерелах і те, що в сучасних умовах глобалізації дослідники мають на увазі під цими поняттями, виконане в роботі Гуржієвої К.О. [15].

Розвиток теорії виникнення транснаціональних корпорацій проходив в три стадії. Раніше діяльність ТНК розглядалася як частина теорії капіталопотоків (Р. Кейвс (R. Caves), 1997 [81]). Представники цієї теорії стверджували, що головне керування компанією повинне розташовуватися в країні з надлишковим капіталом, а виробничі філії - у країнах з дефіцитом даного ресурсу. Згодом теорія транснаціональних корпорацій була розділена на два напрямки.

Перший напрямок розкриває походження вертикальних ПІІ, коли компанія ділить виробничий процес географічно. Вона заснована на теорії капіталопотоків, відповідно до якої пряме інвестування є необхідним для виробництва в закордонних філіях. Другий напрямок описаний моделлю горизонтальних ПІІ, коли компанія виробляє однакові товари й послуги в різних країнах. Існує ще третій напрямок, що комбінує обоє перераховані вище. Така теорія була названа моделлю"Капітал знань" (D. L. Carr, J. R. Markusen) [80].

Приведемо чотири найбільш найпоширенішими в економічній літературі визначеннями вертикальних і горизонтальних ПІІ.

Перше засновано на мотивації інвестування. Відповідно до такого визначення, ПІІ можна розділити на вертикальні й горизонтальні залежно від мотивів компанії при створенні закордонних філій. Таким чином, суть вертикальних ПІІ полягає в економії на факторах виробництва, ціни на які сильно розрізняються по країнах (J. R. Markusen) [98].

Другий спосіб розмежування цих двох типів інвестування був запропонований Л. Брейнардом (Lael S. Brainard, 1993р. [104]), що для пояснення діяльності ТНК за кордоном увів поняття "пропорція факторів". Такий метод виходить із емпіричної оцінки міжнародних торговельних потоків.

У третьому напрямку застосовується географічний розподіл продажів через закордонні філії.

Нарешті, останній напрямок був розроблений Дж. Маркузеном (James R. Markusen) в 1995 році [99]. Він визначив вертикальні ПІІ як географічний поділ процесу виробництва по стадіях, що дуже схоже із фрагментацією. Сучасне поняття включає деякі загальні риси цих альтернативних напрямків і визначає вертикальні ПІІ як географічний поділ виробництва, а горизонтальні розглядаються як дублювання діяльності транснаціональною корпорацією в різних країнах.

Звичайно, чітку грань між горизонтальними й вертикальними ПІІ провести неможливо, оскільки навіть у випадку з горизонтальними інвестиціями закордонні філії однаково користуються послугами консультації й керування материнської компанії, навіть якщо компанія дублює ту саму діяльність у декількох країнах. Таким чином, будь-яка горизонтально інвестована ПІІ має риси вертикального інвестування.

Горизонтально інвестовані ТНК - це компанії, що виробляють однакові товари й послуги на численних підприємствах у різних країнах, де збут і виробництво здійснюються на тім же ринку. Для здійснення горизонтальних ПІІ важлива наявність двох факторів: наявність незначних торговельних витрат і стабільного рівня економії масштабу. Головним мотивом горизонтальних ПІІ є запобігання великим транспортним видаткам або вихід на закордонні ринки, що можна зробити, тільки розмістивши там свої підприємства по виробництву товарів / послуг. Модель горизонтальних ПІІ припускає розміщення інвестицій у середовищі рівних по економічному рівні й добробуту країн. Різницю між горизонтальними й вертикальними ПІІ можна представити у вигляді рівняння витрат і одержуваних вигід [104].

Більше узагальнююча модель Л. Брейнарда, удосконалена в роботі Ф. Цинкеля [106], розкриває роль ефекту масштабу й транспортних витрат на рівні підприємства. Це пояснюється тим, що горизонтальні ПІІ використовуються як альтернатива експорту, коли торговельні витрати підприємства більше постійних витрат при відкритті нової філії, що також відомо як підхід "близькість - концентрація". Зміст цього підходу полягає в різниці між скороченням транспортних витрат завдяки близькості до ринку й ефекті масштабу при виробництві на одному підприємстві, тобто концентрації. Ефект масштабу виникає на основі постійних витрат при відкритті нового підприємства. Модель припускає два випадки, коли горизонтальні ПІІ превалюють над експортом або повністю витісняють його. Перший випадок має місце, коли транспортні витрати досить високі в порівнянні з постійними витратами підприємства, тоді як у другому випадку ТНК не може обслуговувати всі ринки збуту за допомогою одного підприємства з виробництва. Інакше кажучи, мотивів для здійснення горизонтальних ПІІ тим більше, чим більше транспортні витрати, ніж постійні, і чим вище прибутковість від ефекту масштабу [106].

Подальший розвиток моделі горизонтальних інвестицій був розроблений Дж. Маркузеном і А. Венейблом (James R. Markusen, 1998, Anthony J. Venables, 2000 [97]). Вони розширили вищезгадану модель до мультинаціональної структури, з огляду на сукупність мультинаціональних і місцевих виробників у кожній країні. За досвідом, транснаціональні компанії домінують у країнах, схожих по розміру, наявності факторів виробництва й технологій. Автори також показали, що розходження в наділеності факторами виробництва скорочує розміри горизонтальних ПІІ.

За думкою Гуржієвої К.О. [15], дані табл. 1.2 характеризують основні умови, необхідні для здійснення горизонтальних ПІІ: схожість країн по площі й наявності необхідних факторів виробництва, наявність транспортних витрат і економія від ефекту масштабу на рівні компанії. На основі вищенаведених даних табл. 1.2 можна пояснити розмаїтість характеристик потоків ПІІ. По-перше, горизонтальні ПІІ скорочують шлях торговельних потоків, оскільки постачання ринку в даному випадку відбувається через місцеве виробництво, а не через експорт. По-друге, горизонтальним ПІІ віддають перевагу, коли вартість імпорту вище видатків на інвестування. По-третє, горизонтальні ПІІ характерні для великих закордонних ринків, що дозволяє новому підприємству зменшити постійні витрати через великий обсяг виробництва.

Нарешті, цінність місцевого виробництва може перевищити просте обчислення чистих витрат через описане рівняння, коли відкриття нового підприємства з виробництва може мати стратегічну цінність.

Таблиця 1.2

Порівняльні умови для "вертикальних" та "горизонтальних" ПІІ [15]

Критерії доцільності здійснення прямих іноземних інвестицій	"Вертикальні" ПІІ	"Горизонтальні" ПІІ
Основні критерії
1. Абсолютний розмір ринка у країні-рецепієнті	Великий	Малий
2. Відносний розмір ринка у країні - інвесторі та країні-рецепієнті		Подібний
3. Відносна наявність факторів виробництва у країні - інвесторі та країні-рецепієнті	Суттєво різна	Подібна
4. Торгівельні витрати та бар'єри в країні-рецепієнті	Низькі	Середні та високі
5. Митні тарифи між у країною - інвестором та країною-рецепієнтом	Низькі	Високі
Економія на масштабах виробництва
6. На рівні іноземної ТНК		Велика
7. На рівні місцевого виробництва в країні-рецепієнті		Низька

Побудовано автором роботи [15]

На олігополістичному ринку продажі кожної компанії залежать від граничних витрат всіх конкурентів [9]. Компанія, вкладаючи горизонтальні ПІІ, скорочує свої граничні витрати, що, у свою чергу, може змусити інші компанії скоротити обсяги продажів. Відкриття нового підприємства позначає появу ще одного постачальника на місцевому ринку, що змінює поводження конкурентів. Обидві країни звичайно рівні по розміру, а для вертикальних ПІІ - країна-базування повинна бути більше приймаючої країни.

Для моделі горизонтальних інвестицій основним є відповідь на питання, як здійснювати збут продукції на закордонний ринок (приймаючої країни), тоді як для моделі вертикальних ПІІ - збут продукції здійснюється на внутрішньому ринку (країни-базування).

Стандартна модель вертикальних ПІІ містить у собі прийняття рішення, де краще розташувати виробництво, щоб мінімізувати витрати. У країні-базування звичайно зосереджена управлінська діяльність, виробництво ж може розташовуватися як у країні-базування, так і за кордоном. Виробничі витрати, найчастіше, можна значно скоротити при виробництві в приймаючій країні.

Отже, різниця укладається тільки в скороченні витрат виробництва за кордоном і неминучими витратами по доставці товару назад у країни-базування.

В умовах сучасної глобалізації все-таки переважають горизонтальні ПІІ. Розвинені країни виступають одночасно й донорами й реципієнтами більшої частини ПІІ, тому що доступ на закордонні ринки є більшим мотивом у порівнянні з можливістю скорочення витрат виробництва [94].

Згідно Л. Брейнарду (Lael S. Brainard), іноземні філії американських ТНК експортують тільки 13 % закордонної продукції назад у США, а більшість підприємств від американських транснаціональних корпорацій націлені на збут своєї продукції на місцевих ринках. У США 2-8 % продукції виробництва іноземних філій експортується назад у материнську компанію, інші 64 % - продається на американському ринку. Домінуючу частину ПІІ залучають великі закордонні ринки, а не дешева праця (або будь-які інші фактори виробництва), тому більша частина потоків ПІІ відповідає більше горизонтальним, а не вертикальним ПІІ [89].

Основні відмінності горизонтального інвестування від вертикального (за узагальненням автора [15]) представлені в табл.1.3.

Таблиця 1.3

Основні відмінності між "горизонтальними" та "вертикальними" прямими іноземними інвестиціями [15]

Характеристики	"Горизонтальні" ПІІ	"Вертикальні" ПІІ
1. Причини, мотиви та цілі	1. Доступ на нові "закордонні) ринки 2. Високі транспортні витрати та торговельні бар'єри	Дешеві фактори виробництва (сировина, робоча сила, енергоресурси)
2. Результати	Розширення збуту продукції на закордонні ринки	Мінімізація виробничих витрат на розподіленому виробничому процесі
3. Сумісність з експортом	Горизонтальні ПІІ є альтернативою невигідному експорту в країну інвестування	Вертикальні ПІІ сумісні з експортом в країну інвестування

Модель транснаціональної компанії типу КЗ ("капітал знань") комбінує в собі риси й горизонтальних, і вертикальних ПІІ [99]. Споконвічно ця модель використовувалася для підтвердження переваги горизонтальних ПІІ перед вертикальними. Більшість її положень підтверджувало це, але надалі дослідження впливу на приймаючі країни вертикальних ПІІ було визнано більш сприятливим (оскільки великий обсяг продажів іноземних філій підвищує рівень ВВП приймаючої країни).

Відповідно до теорії Дж. Маркузена й А. Венейбла (James R. Marcusen, Anthony J. Veneables, 2005), горизонтальні і вертикальні ПІІ ділять на ринково-орієнтовану і експортно-платформну діяльність залежно від того, що для компанії більш важливо, торговельні витрати або необхідні фактори виробництва, на що, відповідно, впливає її спеціалізація на виробництві окремих компонентів або складанні [104].

Експортна платформа ПІІ - це прямі іноземні інвестиції, основним мотивом яких є скоріше експорт, ніж збут продукції на закордонний ринок. Раніше прийнято було вважати експортну платформу чисто вертикальними ПІІ, коли експорт направляється назад у країну базування. Однак останнім часом переважає інша тенденція експортної платформи, коли експорт здійснюється на треті ринки. Зростаючі інтеграційні торговельні об'єднання з низькими внутрішніми торговельними бар'єрами, але високими зовнішніми активно сприяють цьому. ТНК відкривають філії усередині таких об'єднань і, використовуючи місцеві підприємства, здійснюють збут продукції на весь ринок цього торговельного об'єднання [89].

Гуржієва К.О. в своєму узагальненні побудувала послідовність авторів, які розвинули основні положення теорії "експортної платформи" [15]:

1) М. Мотта й Дж. Норман (Massimo Motta, George Norman) виявили, що збільшення доступу до ринку усередині таких об'єднань (споконвічно через вертикальні ПІІ) приводить до появи на ньому експортної платформи ПІІ. Як додаткова вигода (оскільки ПІІ стають більше бажаними для іноземних фірм, завдяки тому, що вони за допомогою одного підприємства можуть постачати всі ринки торговельного об'єднання) скорочуються субсидії, націлені на відкриття нових філій іноземних компаній. Замість одного ринку приймаючої країни, компанія вільно через національний може охопити великий регіональний ринок. Оскільки торговельні об'єднання мають регіональну основу, інвесторові вдається уникнути як явних (транспортні витрати), так і схованих (тарифи) торговельних бар'єрів.

2) С. Кумар (Saket Kumar, 1988 рік) підкреслює, що необхідно розрізняти експортну платформу ПІІ, орієнтовану на країну базування, і експортну платформу ПІІ, орієнтовану на треті країни. Для першої групи ПІІ має значення тільки дешевина факторів виробництва в інших країнах і торговельні витрати на доставку назад у країну базування. Для групи ПІІ, спрямованої на експорт у треті країни, більше важливе значення має доступ на закордонні ринки, а торговельні витрати на зворотний переклад продукції в цьому випадку відіграє меншу роль.

3) У наступному дослідженні К. Екхольм (Karolina Ekholm, 2007 рік) виділила три типи експортної платформи ПІІ. Експортна платформа ПІІ для країни базування містить у собі експорт назад у материнську компанію. Експортна платформа ПІІ для третіх країн містить у собі експорт на великі закордонні ринки. Глобальна експортна платформа ПІІ - це експорт, як у країну базування, так і у треті країни.

Таким чином, "експортна платформа ПІІ" - явище нове й ще належним чином не досліджене. У табл.1.4 (за даними узагальнення [15]) представлена еволюція тлумачення даного поняття - різноманіття поглядів економістів при поясненні феномена інвестицій такого типу.

Таблиця 1.4

Визначення терміну "Експортна платформа прямих іноземних інвестицій"

Автор	Визначення терміну
Дж. Маркузен та А. Венейбл (James R. Marcusen, Anthony J. Veneables)	Ототожнювали поняття "вертикальних інвестицій" та "експортної платформи"
Г. Хенсон (Gordon H. Hanson)	Підкреслював велику схожість поняття "вертикальних інвестицій" та "експортної платформи", оскільки основою він бачить цінові мотиви
М. Мотта та Дж. Норман (Massimo Motta, George Norman)	В основі бачили поняття "вертикальних інвестицій", яке через зростання доступу до ринку трансформувалось в "експортну платформу"
П. Ниари (J. Peter Neary)	Розглядає "експортну платформу" як складний інтегрований від прямого іноземного інвестування в умовах глобалізації та сучасної інтеграції світової економіки (тобто модель КЗ). Вважає джерелом "експортної платформи" - "горизонтальні прямі інвестиції" у зв'язку з економією масштабу та доступу до ринків збуту.
С. Кумар (Saket Kumar)	Розділяв "експортну платформу" на два види: Орієнтовану на країну базування, як основний признак "вертикального інвестування" Орієнтовану на треті країни, як основний признак "горизонтального інвестування"
К. Ельхольм (К. Ekholm)	Розділяла "експортну платформу" на три види: Орієнтовану на країну базування, як основний признак "вертикального інвестування" Орієнтовану на треті країни, як основний признак "горизонтального інвестування" Комбінована орієнтація як на країну базування, так і на треті країни, динамічно реформуєма в залежності від виду продукції та стратегії корпорації

За узагальненням [15]

Таким чином, розглянута нами раніше модель транснаціональної компанії КЗ ("комплекс знань") являє собою не що інше, як новий вид інвестування - експортну платформу. Із представлених у табл.1.3 даних витікає, що якщо раніше автори ототожнювали експортну платформу з одним із двох видів інвестування, то згодом виробився комплексний всебічний підхід до її визначення й доведена неприхильність її до жодного з раніше відомих видів інвестування.

Висновки до розділу 1

Прямі іноземні інвестиції - це вкладення капіталу в підприємство за кордоном, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об'єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку (доходу) та/або ж досягнення соціального, інноваційного, екологічного та інших видів ефектів.

Ключовою ознакою ПІІ є набуття довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення капіталу через володіння значною частиною капіталу підприємства. При цьому, якщо за міжнародними визначеннями контроль над об'єктом ПІІ виникає при володінні пакетом у 10% статутного капіталу, то для сучасного стану перехідної економіки та нерозвинутого фондового ринку України такий пакет повинен бути не менше 25%.

Основні сучасні теоретичні концепції руху та регулювання ПІІ можна класифікувати у хронологічному розвитку на сім груп (від теорії зовнішньоторгівельних переваг економік окремих країн до теорії транснаціональних компаній глобальної світової економіки):

1) гіпотези, які припускають існування досконалих ринків: про різницю в розмірах доходу, портфельна, про обсяги продажу/випуску та розміри ринку;

2) гіпотези, які базуються на недосконалості ринків: біхевіористська, про життєвий цикл продукту, про олігополістичну реакцію, про інтерналізацію;

3) гіпотези про схильність до інвестування: про ліквідність, про валютні зони, про інші визначальні. фактори;

4) гіпотези факторного впливу на ПІІ: політична нестабільність, стимули, дешева робоча сила, заборгованість та загроза суверенітету;

5) модель еклектичної парадигми Дж. Даннінга;

6) модель капіталу знань Дж. Маркусена;

7) модель просторового розподілу ПІІ Б. Блонігена, Р. Девіса та інш.

Найбільш базовим, загальновизнаним та поширеним є поділ прямих іноземних інвестицій на горизонтальні, вертикальні та конгломеративні, який запропонував Р. Кейвс.

Горизонтальні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою горизонтальної експансії у виробництві того самого чи схожого товару за кордоном у країні, що приймає, але в межах однієї галузі.

Вертикальні прямі іноземні інвестиції - це "прямі інвестиції в галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту”. Вони надають змогу підприємству-інвестору замінити окремі стадії систем виробництва та збуту на неефективних ринках у межах самого підприємства. Вертикальні прямі іноземні інвестиції поділяються на зворотні та форвардні. Вертикальні зворотні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою використання сировини, а форвардні - щоб бути ближче до споживачів через придбання точок збуту.

Конгломеративні прямі іноземні інвестиції, що поєднують риси як горизонтальних, так і вертикальних прямих іноземних інвестицій, представлені моделлю транснаціональної компанії типу КЗ ("капітал знань").

Новим визнаним видом ПІІ є "експортна платформа ПІІ" - прямі іноземні інвестиції, основним мотивом яких є скоріше експорт, ніж збут продукції на закордонний ринок. Раніше прийнято було вважати експортну платформу чисто вертикальними ПІІ, коли експорт направляється назад у країну базування. Однак останнім часом переважає інша тенденція експортної платформи, коли експорт здійснюється на треті ринки. Дослідники виділяють три типи експортної платформи ПІІ. Експортна платформа ПІІ для країни базування містить у собі експорт назад у материнську компанію. Експортна платформа ПІІ для третіх країн містить у собі експорт на великі закордонні ринки. Глобальна експортна платформа ПІІ - це експорт, як у країну базування, так і у треті країни.

Розділ 2. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України

2.1 Джерела, обсяги та структура прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у 2008-2014 рр.

Обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (в акціонерний капітал) в економіку України на 1 січня 2015 р. становив 45916,0 млн. дол. США (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя) та в розрахунку на одну особу населення складає 1072,0 дол. (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій за даними Держкомстат [109]

Дані на початок року	Прямі іноземні інвестиції (в акціонерний капітал) в Україну, млн дол. *	Прямі інвестиції з України, млн дол. *
01.01.1999	2 810,7	97,5
01.01.2000	3 281,8	98,5
01.01.2001	3 875,0	170,3
01.01.2002	4 555,3	155,7
01.01.2003	5 471,8	144,3
01.01.2004	6 794,4	166,0
01.01.2005	9 047,0	198,6
01.01.2006	16 890,0	219,5
01.01.2007	21 607,3	243,3
01.01.2008	29 542,7	6 196,6
01.01.2009	35 616,4	6 203,1
01.01.2010	40 053,0	6 226,3
01.01.2011	44 708,0	6 868,3
01.01.2012	49 362,3	6 899,7
01.01.2013	54 462,4	6 483,3
01.01.2014	57 056,4	6 597,4
01.01.2015 (без АР Крим)	45 916,0	6 352,2
01.04.2015 (без АР Крим)	41 066,6	6 262,7
* Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування.

У 2014 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2451,7 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення капіталу за цей період становить 13 592,1 млн. дол. (у т. ч. за рахунок курсової різниці при внесенні частки ІІ в гривнях та рублях РФ - 12 246,5 млн. дол.), тобто чисте сальдо потоку валютних та гривневих (реінвестиція) іноземних інвестицій у 2014 році становить 1,1 млрд доларів США [24].

Інвестиції надійшли зі 131 країни світу. Із країн ЄС із початку інвестування внесено 35 575,5 млн. дол. інвестицій (77,5% загального обсягу акціонерного капіталу), з інших країн світу - 10 340,5 млн. дол. (22,5%).

До десятки основних країнінвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 13710,6 млн. дол., Німеччина - 5720,5 млн. дол., Нідерланди - 5111,5 млн. дол., Російська Федерація - 2724,3 млн. дол., Австрія - 2526,4 млн. дол., Велика Британія - 2145,5 млн. дол., Вірґінські Острови (Брит.) - 1997,7 млн. дол., Франція - 1614,7 млн. дол., Швейцарія - 1390,6 млн. дол. та Італія - 999,1 млн. дол.

Аналіз динаміки структурних часток основних країн - інвесторів за період 2008 - 2014 рр. показав, що (рис. Ж.1 - Ж.2а Додатку Ж):

- питома частка Кіпра в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 21,2% (2008) зросла до рівня 32,5% (2014) та впала до 30% (2015 р.);

- питома частка Німеччини в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 17,9% (2008) знизилась до рівня 10,7% (2014) та зросла до 12,5% (2015);

- питома частка Нідерландів в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 8,9% (2008) зросла до рівня 9,5% (2014) та до рівня 11,1% (2015);

- питома частка Австрії в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 6,9% (2008) знизилась до рівня 5,6% (2014) та до рівня 5,5% (2015);

- питома частка Великої Британії в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 6,4% (2008) знизилась до рівня 4,6-4,7% (2014 - 2015);

- питома частка Російської Федерації в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 5,2% (2008) зросла до рівня 7,3% (2014) та впала до рівня 5,93% (2015).

Аналіз динаміки обсягів залучених прямих іноземних інвестицій в Україну по основним країнам - інвесторам у 2008 - 2014 рр. показав (рис. Ж.3 - Ж.5 Додатку Ж):

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Кіпру з рівня 7,68 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 19,05 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,48, та впав до рівня 13,7 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Німеччини з рівня 6,39 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 6,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 0,98, та впав до рівня 5,72 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Нідерландів з рівня 3,18 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 5,61 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,76, та впав до рівня 5,11 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Австрії з рівня 2,44 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 3,26 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,33, та впав до рівня 2,52 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Великої Британії з рівня 2,27 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,71 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1, 19, та впав до рівня 2,14 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із Російської Федерації з рівня 1,85 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 4,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,32, та впав до рівня 2,72 млрд USD у 2015 році;;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із США з рівня 1,47 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 0,99 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становить 0,67, та впав до рівня 0,88 млрд USD у 2015 році;

- обсяг прямих іноземних інвестицій із офшора Вірджинських островів з рівня 1,31 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,49 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,90, та впав до рівня 2,0 млрд USD у 2015 році.

На підприємствах промисловості зосереджено 15 533,0 млн. дол. (32,0%) прямих інвестицій, у т. ч. переробної - 13111,0 млн. дол., добувної промисловості і розроблення кар'єрів - 1 519,9 млн. дол., з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 830,8 млн. дол. На підприємства металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів залучено 5 682,5 млн. дол. прямих інвестицій, виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 2 869,4 млн. дол., виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції - 1 286,9 млн. дол., машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устаткування, - 1 052,4 млн. дол., виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - 978,8 млн. дол. [24].

В Додатку В наведені графіки галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україну за найбільшими країнами - інвесторами станом на 01.10.2014. Як показує аналіз даних, наведених на рис. В.1В.10 Додатку В, за рівнем загальному рейтингу по обсягам інвестування:

1. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Кіпру є (рис. В.10 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 26,2%;

- Операції з нерухомістю - 12,3%;

- Оптоворозрібна торгівля - 8,8%.

2. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Німеччини є (рис. В.9 Додатку В):

- переробна промисловість - металургійне виробництво та продукти первинної переробки виробництва сталі та прокату - 79,5%;

3. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Нідерландів є (рис. В.8 Додатку В):

- Інформація та телекомунікації - 20,7%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 14,2%;

- Переробна промисловість - виробництво продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 12,4%.

4. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Російської Федерації є (рис. В.7 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 75,3%;

- Інформація та телекомунікації - 7,28%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 7,9%.

5. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Австрії є (рис. В.6 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 70,74%;

- Переробна промисловість - 9,44%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 7,56%.

6. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Великої Британії є (рис. В.5 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 12,1%;

- Операції з нерухомим майном - 21,71%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 22,7%.

7. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Вірджинських островів є (рис. В.4 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 10,4%;

- Операції з нерухомим майном - 12,55%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 43,9%.

8. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Франції є (рис. В.3 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 72,0%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 10,9%.

9. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Швейцарії є (рис. В.2 Додатку В):

- Фінансова та страхова діяльність - 48,9%;

- Оптово-роздрібна торгівля - 22,8%.

10. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Італії є (рис. В.1 Додатку В): - Фінансова та страхова діяльність - 85,0%.

2.2 Законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні

Законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні здійснюється згідно наступних законодавчих та нормативних документів:

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року N 1560XII [51];

Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року N 93/96ВР [50];

Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року N 514VI [52];

Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання // Постанова Кабміну України від 6 березня 2013 р. № 139 [53].

Згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність" [51]:

1) Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноухау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

2) Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок.

3) Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

4) Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

5) Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

6) Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

7) Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";

одержати позитивний висновок державної експертизи інвестиційного проекту у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

8) Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

9) Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

10) Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами.

Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" [50]:

1) іноземні інвестори - це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

2) іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

3) підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційноправової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

4) державна реєстрація іноземної інвестиції - фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

5) Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді (стаття 2):

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

валюти України - відповідно до законодавства України;

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.

6) Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах (стаття 3):

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

7) Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

8) Правовий режим інвестиційної діяльності (стаття 7).

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

9) Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації (стаття 9).

Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, внаслідок дій, зазначених у статтях 9, 10 Закону, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

10) Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності (стаття 11).

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

11) Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій (стаття 12).

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

12) Організаційноправові форми та діяльність підприємств з іноземними інвестиціями.

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.

Згідно "Порядку державної реєстрації іноземних інвестицій та її анулювання" [53]:

1) Державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій або її анулювання.

2) Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

інформаційне повідомлення з відміткою територіального органу Міністерства доходів і зборів за місцем здійснення інвестицій про їх фактичне здійснення;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземних інвестицій (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

документи, які підтверджують вартість іноземних інвестицій, що визначається відповідно до статті 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування” [50].

3) Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється шляхом присвоєння органом державної реєстрації інформаційному повідомленню реєстраційного номера, який на всіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації, та внесення таким органом відповідного запису до журналу обліку.

4) За видами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери в кодуванні реєстраційного номера:

іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України - 1;

валюта України - відповідно до законодавства України - 2;

будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права - 3;

акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті - 4;

грошові вимоги та права вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями - 5;

будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країниінвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо - 6;

права на провадження господарської діяльності, у тому числі права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями - 7;

інші цінності відповідно до законодавства - 8.

5) За формами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери в кодуванні реєстраційного номеру:

часткова участь у підприємствах, створюваних спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств - 1;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю - 2;

придбання не забороненого законами нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів - 3;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України - 4;

придбання інших майнових прав - 5;

господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції - 6;

інші форми іноземних інвестицій, не заборонені законами, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України - 7.

6) Для скасування державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про припинення іноземним інвестором своєї діяльності у зв'язку з передачею (продажем) своїх інвестицій іншим суб'єктам інвестиційної діяльності;

інформаційне повідомлення про попередню державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

7) У разі вилучення (репатріації) іноземних інвестицій державна реєстрація підлягає анулюванню. Для анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про вилучення (репатріацію) іноземних інвестицій;

інформаційне повідомлення про проведену державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

2.3 Горизонтальні та експортоплатформенні прямі іноземні інвестиції в підприємствах галузі виробництва табачних виробів в Україні

В якості горизонтальних та експортно-платформенних прямих іноземних інвестицій в дипломному проекті проаналізована діяльність підприємств в галузі виробництва табачних виробів в Україні.