Політика НАТО у невійськовій сфері

Характеристика діяльності головного комітету НАТО з планування на випадок надзвичайних ситуацій. Дослідження невійськового науково-технічного співробітництва. Аналіз програм громадської дипломатії. Вивчення екологічних складників політики організації.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 18.12.2012
Размер файла 35,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru/

Размещено на http://allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра країнознавства та міжнародних відносин

“Політика НАТО у невійськовій сфері”

ПЛАН

ВСТУП

1. Дії НАТО у випадках надзвичайних ситуацій

2. Інформаційна політика НАТО

3. Екологічний складник політики НАТО

4. Невійськове науково-технічне співробітництво

5. Програма НАТО “Безпека через науку”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На фоні кардинальних змін в геополітичній обстановці за останні десятиліття, розробки нових принципів розбудови глобальної та регіональної безпеки і появи нових асиметричних загроз та викликів міжнародній спільноті широкого обговорення в політичних та військових колах провідних країн світу набуває питання щодо вдосконалення механізмів її забезпечення або підтримання.

На початку 90-х років минулого століття, з розпуском Організації Варшавського договору і розпадом Радянського Союзу, традиційні противники НАТО зникли, що викликало дебати щодо доцільності існування самого Альянсу.

Невдовзі стало очевидним, що із завершенням “холодної війни”, хоча й була усунута безпосередня військова загроза конфлікту ворогуючих блоків, загальносвітова безпека, на жаль, не зміцніла. Регіональні та міжетнічні конфлікти, міжнародний тероризм, техногенні катастрофи - все це створило нові виклики безпеці як Альянсу, так і всього світового співтовариства.

У нових умовах стало очевидним, що роль НАТО, як організації безпекового спрямування, жодним чином не зменшується.

Альянс почав еволюціонувати від союзу з чітко визначеною відповідальністю за колективну оборону до організації, яка стала центром розвитку партнерських відносин між державами, що співпрацюють з питань безпеки у набагато ширшому, ніж військовий, контексті.

1. Дії НАТО у випадках надзвичайних ситуацій

З урахуванням обсягів соціальної та фінансово-економічної шкоди, що завдається цивільному населенню держав світу внаслідок техногенних катастроф, стихійних лих та терористичних актів, у НАТО приділяється велика увага вдосконаленню системи спільного реагування на надзвичайні ситуації.

Основна роль у цій діяльності належить Головному комітету НАТО з планування на випадок надзвичайних ситуацій (ГК ПНС) - вищий дорадчий орган з відповідних питань при Північноатлантичній Раді, який функціонує, переважно, в форматі РЄАП. До його повноважень входить проведення заходів, спрямованих на підвищення рівня готовності держав-членів РЄАП до ліквідації наслідків техногенних катастроф, стихійних лих, терористичних актів. До цієї роботи активно залучені представники національних органів у сфері ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, оборони, транспорту, зв'язку, охорони здоров'я тощо.

У підпорядкуванні ГК ПНС перебувають вісім робочих органів - так званих планувальних комітетів та комісій: Комітет з планування цивільної авіації, Комітет із захисту цивільного населення, Об'єднаний медичний комітет, Комітет з планування промисловості, Комітет з планування продовольства та сільського господарства, Комітет з планування цивільного зв'язку, Комісія з планування океанських перевезень та Комісія з планування внутрішнього континентального транспорту. Працюючи на рівні представників національних міністерств і відомств, а також експертів з числа провідних установ та компаній, зазначені комітети та комісії надають ГК ПНС консультативну допомогу відповідно до їх компетенції.

У 1998 р. структурі ГК ПНС був створений Євроатлантичний координаційний центр реагування на катастрофи, до основних завдань якого входить обмін інформацією та координація співробітництва держав-членів РЄАП у питаннях реагування на катастрофи. Для більш оперативного реагування в державах РЄАП запроваджено мережу контактних пунктів. Спеціалісти у галузі реагування на надзвичайні ситуації працюють в Центрі як на штатних посадах, так і на основі добровільних внесків з боку держав-учасниць. Координація діяльності здійснюється з відповідними структурами ООН, зокрема Офісом ООН з координації гуманітарних справ, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, а також інших міжнародних організацій. Періодично центр організовує міжнародні навчання, під час яких відпрацьовуються практичні навички персоналу щодо реагування на надзвичайні ситуації. У разі виникнення надзвичайної ситуації в одній з держав-членів РЄАП, координаційний центр у терміновому порядку поширює відповідну інформацію серед інших держав-учасниць з переліком нагальних потреб та здійснює інші заходи, спрямовані на надання допомоги потерпілій країні. Для надання допомоги потерпілій державі, що не є учасницею РЄАП, потрібно окреме рішення ПАР та РЄАП (наприклад, як у випадку із землетрусом в Пакистані восени 2005 р.).

Новим елементом діяльності Альянсу з допомоги у ліквідації наслідків стихійних лих стали окремі авіатранспортні операції на виконання відповідних рішень Північноатлантичної Ради.

Зазначені операції проводились Альянсом у 2005-2006 рр. у зв'язку з ліквідацією наслідків урагану «Катріна» в США та землетрусу в Пакистані з використанням, серед іншого, засобів транспортної авіації Сил реагування НАТО.

Особливістю надання допомоги Пакистану стало розгортання у цій країні, за погодженням з національним урядом, інженерних та медичних підрозділів Сил реагування НАТО. У зони стихійного лиха направлялись офіцери зв'язку центру, до реалізації операцій активно залучались експерти планувальних комітетів і комісій, підпорядкованих ГК ПНС.

2. Інформаційна політика НАТО

Програми громадської дипломатії стали невід'ємним складником роботи всіх міжнародних організацій, у тому числі, і військових. Щорічно країни НАТО витрачають величезні засоби на озброєння. У зв'язку з цим проблема інформування платників податків про те, як були витрачені їх гроші, набуває особливого значення. Особливої уваги вимагають миротворчі операції, де виникає потреба, по-перше, сприяти взаєморозумінню між командуванням союзників і місцевим населенням, а по-друге, інформувати світову громадськість про операції, що проводяться.

НАТО доповнює інформаційну діяльність, яка ведеться кожною країною і метою якої є пояснення громадськості політики та завдань та завдань Альянсу. Програма громадської дипломатії допомагає громадськості орієнтуватися в питаннях безпеки. Ці цілі досягаються шляхом розповсюдження інформації та організації програм для тих, хто формує громадську думку, - журналістів, представників академічних кіл і парламентських груп, молоді, освітян та інших цільових груп.

Інформаційне забезпечення діяльності НАТО і робота з громадською думкою координуються Службою інформації при штаб-квартирі НАТО. В основному цей структурний підрозділ займається підтримкою постійних контактів із пресою із метою роз'яснення населенню політики НАТО, що включає заходи щодо організації брифінгів і прес-конференцій, акредитації журналістів при штаб-квартирі НАТО та налагодження зв'язку з редакціями. До функцій служби належать: надання необхідної інформації керівним офіцерам штабу НАТО щодо роботи засобів масової інформації; забезпечення адекватного висвітлення у ЗМІ питань, пов'язаних з діями Альянсу; інформаційна підтримка поточних операцій та навчань, що проводяться НАТО; стратегічне інформаційне планування; збір інформації з найрізноманітніших джерел про те, як висвітлюється діяльність НАТО в різних країнах, та її ретельний аналіз; організація брифінгів і конференцій для найширшої аудиторії з країн-членів НАТО і держав, які не входять до Північноатлантичного альянсу, що особливо важливо для створення атмосфери взаєморозуміння між НАТО і колишніми членами Варшавського пакту. У цих брифінгах беруть участь як журналісти, так і широка громадськість. Загалом цивільна діяльність у сфері комунікації та інформації поділяється на три основні види: преса і засоби масової інформації; зовнішні відносини; розповсюдження інформації в електронному або друкованому вигляді. Перша сфера пов'язана із проведенням брифінгів та інтерв'ю з вищими посадовими особами, доступ до аудіо- та відео обладнання та послуг з електронної передачі даних для потреб ЗМІ, які висвітлюють важливі події в Альянсі - у штаб-квартирі або поза нею, в тому числі й у різних країнах.

Генеральному секретарю допомогу у зв'язках з пресою І ЗМІ надають речник і прес-офіцери, які підтримують регулярні контакти з журналістами. Щодня готуються підсумки й огляди репортажів міжнародної преси й інформаційних агентств, якими користуються співробітники Міжнародного секретаріату, Міжнародного військового штабу, національних делегацій країн-членів Альянсу і дипломатичні місії країн-партнерів.

Суть зовнішніх зв'язків, як напряму інформаційної діяльності, полягає у розповсюджені інформації в багатьох країнах. Це - візити до НАТО з метою ознайомлення та обговорення актуальних питань, конференції і семінари в різних країнах-членах НАТО та партнерах. Це також підтримка навчань і заходів для молоді, допомога цільовим групам, таким як представники влади, академічних кіл, журналісти в отриманні доступу до потрібної їм публічно відкритої інформації про НАТО. За програмою візитів щорічно штаб-квартиру Альянсу в Брюсселі відвідують до 20 тис. осіб.

Інформаційні заходи - це в основному конференції, семінари, візити студентів університетів, викладачів та експертів з аналітичних центрів, - адаптовані до потреб академічної аудиторії. Це також щорічний конкурс на краще есе із присудженням премії імені Манфреда Вернера.

Розповсюдження інформації в електронному та друкованому вигляді здійснюється у формах комюніке та заяв для преси, які є офіційно узгодженими документами стосовно певних питань. Вони утворюють публічний архів Альянсу. Такі тексти друкуються двома офіційними мовами Альянсу (англійською і французькою), а також часто іншими мовами, у тому числі й українською. Генеральний секретар є головним речником НАТО. Під його егідою виходять друковані й електронні публікації - збірники офіційних текстів і заяв та періодичні й неперіодичні видання. Серед них - періодичні видання в Інтернеті (“НАТО Ревю”) і ряд посібників, брошур, брифінгів, бюлетенів та інших матеріалів на компакт-дисках і DVD. Ці матеріали доступні на веб-сторінці НАТО, друкуються офіційними мовами Альянсу, а також мовами багатьох країн-партнерів.

Ряд публікацій, що видаються відділом інформації і преси, регулярно виходить також українською мовою (зокрема, наприклад, оновлені щотижневі новини НАТО в Інтернеті), а також, коли це можливо, на мовах інших країн Центральної та Східної Європи. Прикладом активізації пропагандистської діяльності НАТО служить, зокрема, такий факт, що видання “Довідника НАТО” від випуску до випуску виходить усе більшою кількістю мов, наприклад, останнє - більш як двадцятьма.

Веб-сторінка НАТО пропонує останні новини для ЗМІ та зацікавленої аудиторії, а також освітні матеріали, мультимедійні продукти (відео конференції, зображення та аудіофайли). Користувачі Інтернету можуть надіслати свої запитання з тематики НАТО електронною поштою. У штаб-квартирі НАТО працює бібліотека для співробітників штаб-квартири Альянсу з фондом понад 20 тис. книжок та 200 періодичних видань, до якої після акредитації можуть також записатися студенти і дослідники. Каталог бібліотеки доступний в он-лайн режимі.

Інформаційну комунікацію у рамках громадської дипломатії НАТО забезпечує Комітет громадської дипломатії. У столиці Ісландії, Рейк'явіку, функціонує Регіональне інформаційне бюро.

У 1997 р. у Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО. Він підпорядкований Відділу громадської дипломатії і організовує інформаційні програми в Україні, включно з різними формами проектів та допомоги в дослідницькій діяльності, а також забезпечує доступ до документів та публікацій. Центр відіграє ключову роль у забезпеченні доступу до документації на українській мові, а також працює над тим, щоб його заходи та опубліковані матеріали висвітлювали спільну діяльність та статус особливого партнерства між Україною та НАТО. Центр розміщений у приміщенні Інституту міжнародних відносин Київського національного університету і забезпечує доступ до документації та проводить інші інформаційні заходи, такі як візити до НАТО та семінари.

3. Екологічний складник політики НАТО

надзвичайний науковий співробітництво дипломатія

Проблематика, пов'язана із забрудненням навколишнього середовища, була започаткована НАТО у 1959 р., коли почав свою діяльність комітет з океанографії. Згодом у структурі НАТО з'явився окремий комітет для вирішення екологічних проблем - Комітет із проблем сучасного суспільства. Він був створений відповідно до ст. 2 Вашингтонського договору, яка передбачає, що “країни-учасниці скеровують свої зусилля на подальший розвиток мирних і дружніх міжнародних відносин, всебічно сприяючи створенню умов стабільності та процвітання”. Також екологічна діяльність НАТО реалізується у рамках Комітету з науки. Екологічна безпека є однією з пріоритетних сфер співпраці Наукового комітету разом із розробкою технологій для роззброєння, високих технологій, комп'ютерних мереж, а також політики сфері науки та технології.

У рамках Наукового комітету ініціативи висуваються ученими або групами учених, пілотні проекти Комітету з проблем сучасного суспільства висуваються групами країн, після чого розглядаються ученими. Під егідою Комітету з проблем сучасного суспільства висуваються групами країн, після чого здійснювалися проекти в таких областях, як боротьба із забрудненням навколишнього середовища, проблеми шуму, проблеми міст, енергетика і здоров'я людини, питання міського будівництва, очищення повітря та води, міського й міжміського транспорту, активності “багатонаціонального корпусу миру” і т. д. У роботі Комітету з 1970 - 80-х років по теперішній час можна виділити такі основні напрями: пілотні дослідження, поточні дослідження, семінари і круглі столи з проблеми екології, а у своїй роботі він керується такими принципами:

- Його робота забезпечується силами будь-якої з країн учасниць, що береться за якийсь конкретний проект; результати такої роботи доступні всім членам НАТО.

- Перевага надається проектам, здатним допомогти у вироблені політики зацікавлених країн і дати імпульс внутрішньо- та зовнішньополітичним ініціативам (зокрема Комітет повинен стимулювати увагу політиків до екологічних проблем).

- Комітет задуманий як організація відкритого типу, що має на увазі широкі можливості співпраці зі спеціалізованими міжнародними організаціями, особливо в області охорони здоров'я, метеорології, проблем вивчення і використання морів та океанів. Комітет співпрацює з різними міжнародними організаціями, зокрема з ЄС, ООН, конкретними країнами і національними науково-дослідними установами. Велику допомогу Комітету надає через свій Комітет із науки і техніки Північноатлантична асамблея.

- Країна, що взялася за пілотне дослідження, зобов'язана надати свідчення того, що проведена робота справила дійсний вплив на її внутрішньо- і зовнішньополітичну діяльність.

У 1991 р. в Римі була підписана Декларація про мир і співробітництво, в якій вказано, що нові ініціативи НАТО розширять “участь наших партнерів в Третій сфері діяльності по наукових та екологічних програмах нашого союзу”. Відтак, новим моментом у діяльності комітету стало активне залучення до його роботи східноєвропейських партнерів.

Комітет веде широку видавничу діяльність, що знайшло своє відображення у кількох сотнях видань із проблем екології.

Структурно основні напрями роботи комітету класифікуються на:

Пілотні та поточні дослідження (проекти: “Лісові пожежі”, “Вдосконалення невідкладної медичної допомоги”, “Живлення і охорона здоров'я”, “Безпека дорожнього руху”, “Міський транспорт”, “Прибирання і переробка бруду міського дощового стоку”, “Консервація історичних будівель з цегли”, “Консервація старовинних вітражів”, “Консервація та реставрація пам'ятників”, а також такі, що тематично близькіі до військової тематики, як наприклад, “Системи автомобільних двигунів”, “Забруднення атмосфери земель”, “Проблеми діоксину”, “Переробка небезпечних відходів”, “Раціональне використання енергії”, “Охорона астрономічних і геофізичних орієнтирів”, “Трансграничні екологічні проблеми на оборонних об'єктах при оборонній діяльності”, “Екологічні аспекти вторинного використовування колишніх військових баз”, “Захист цивільного населення від витоків токсичних матеріалів при транспортування військових вантажів”).

Семінари (загальний вплив оборонних заходів на навколишнє середовище (Мюнхен); оцінка змін навколишнього середовища в зоні оборонної активності (Гамбург); системи технічної інформації по екології (Гейдельберг); зниження шумів в околицях аеродромів (Утрехт); планування оборонного землекористування (Мюнхен); авіаційний шум у сучасному суспільстві (Міттенвальд); збереження флори та фауни в зоні військових навчань (Утрехт); чисті технології (Будапешт); управління екологічною інфраструктурою (Київ); відновлення населених пунктів, уражених радіацією (Зарічний, Росія); біотехнологічне оздоровлення (Львів) та інші).

Круглі столи з проблем екології. Так, круглі столи, присвячені оцінці національної політики в області екології, проводяться НАТО з осені 1971 р., “круглі столи” на теми проблем енергії хімічних речовин і екологічного планування - 1980 р., національних процедур оцінки ризику - 1984 р., майбутніх біотехнологій - 1986 р., якості повітря в приміщеннях - 1987 р.

Комітетом із науки підтримуються програм стипендій, грантів, а також робота дослідницьких інститутів і семінарів із проблем екології.

Із 1996 р. у зв'язку з активізацією співпраці між Сходом і Заходом в області захисту навколишнього середовища був затверджений новий порядок роботи Комітету, який, окрім “пілотних” експериментальних досліджень, почав здійснювати нові ініціативи: короткострокові спеціалізовані проекти і тематичні симпозіуми.

На запрошення Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у рамках програм із питань навколишнього середовища і розвитку, що управляються Організацією Об'єднаних Націй, НАТО приєдналася до “Спільної ініціативи з питань безпеки і довкілля”, що зосереджена на таких уразливих регіонах, Балкани, Кавказ та Центральна Азі. Альянс узгоджує з ОБСЄ та ООН питання проектів у галузі довкілля, які було започатковано завдяки зусиллям у рамках програми НАТО “Безпека через науку” здійснюється підтримка багатьох проектів із питань безпеки довкілля, які стосуються досліджень в галузі проблем управління водними ресурсами, сейсмічного ризику, різноманітних форм забруднення, утилізації радіоактивних відходів та інших потенційних ризиків, а також фінансується придбання обладнання, навчання і витрати, пов'язані з подорожами. Країни НАТО роблять внесок шляхом залучення відповідних експертів для вивчення цих проблем.

Серед актуальних прикладів діяльності НАТО у галузі охорони довкілля можна навести ряд прикладів:

- знезараження повітря від хімічних та біологічних забруднень;

- дослідження радіоактивного забруднення у Казахстані;

- вивчення місця утилізації радіоактивних відходів у Туркменістані;

- оцінка сейсмічних ризиків в Узбекистані та Киргизії;

- використання земель і водних ресурсів у Каракалпакії, Узбекистан;

- використання ландшафтних наук для оцінки стану довкілля;

- питання запобігання та відновлення у промисловому секторі та ін.

Таким чином, відзначимо, що Північноатлантичний союз із військової організації поступово перетворюється на універсальну і займається питаннями, пов'язаними не стільки з обороною, скільки із загальною економічною, екологічною, інформаційною і науковою політикою. Невійськова співпраця НАТО одержала свій розвиток ще в 1950-ті роки, але ніколи раніше не мала таких значних масштабів. Зараз вона орієнтується передусім, значною мірою на держав-парнерів.

4. Невійськове науково-технічне співробітництво

Разом із військовими напрямами координації, НАТО все більшого значення надає проблемам так званого невійськового співробітництва. У рамках Північноатлантичного союзу створена ціла мережа структур, які покликані сприяти співпраці, консультаціям і вирішенню міжнародних проблем у політичній, економічній, екологічній, соціальній, правозахисній і культурній сферах.

Хоча, за традицією, що склалася ще за часів “холодної війни ”, НАТО продовжує розглядатись як виключно військова організація, й інші області співпраці рідко висвітлюються в сучасній науковій публіцистиці, передусім російській та пострадянських країн, Північноатлантичний альянс має значно ширше коло інтересів, окрім колективної оборони та безпеки. Ці сфери співпраці достатньо динамічно розвиваються, що закономірно в контексті універсалізації Альянсу.

Невійськова структура НАТО представлена роботою профільних комітетів, що займаються різними сферами співпраці. У 1956 р. в НАТО створено “Комітет з невійськового співробітництва”, який назвали “Комітетом трьох мудреців” - у складі Халварда Ланге, Гаєтано Мартіно і Лестера Б. Пірсона, міністрів закордонних справ Норвегії, Італії та Канади. Перед Комітетом було поставлено завдання: “підготувати для Ради НАТО рекомендації щодо покращення і розвитку співробітництва між членами НАТО у невійськових областях й укріплення єдності у рамках атлантичного співтовариства”. Комітет мав сприяти забезпеченню всесторонніх консультацій із СРСР і Організацією Варшавського договору з політичних та інших невійськових питань, а також загальну лінію НАТО на переговорах з ОВД із цієї проблематики.

Основна функція комітету - “консультувати Раду НАТО щодо шляхів і методів розширення співпраці усередині НАТО в невійськових областях і встановленні більшої єдності в Атлантичному співтоваристві”. У грудні 1956 р. “Три мудреці” представили доповідь, якій Рада НАТО дала високу оцінку на засіданні в травні 1957 р., коли було урочисто прийнято нові процедури, засновані на рекомендаціях цього комітету.

У 1957 р. за рекомендацією “Комітету трьох” був створений “економічний комітет”. Очолив його голова, він же був одночасно і керівником Директорату з економічних питань. Директорат, у свою чергу, входить у відділ політичних питань Міжнародного секретаріату НАТО. Вказівка на необхідність цієї структури є у Вашингтонському договорі. У ст. 2 зазначено, що “сторони докладаються всі зусилля для ліквідації суперечностей у їх міжнародній політиці й усебічно сприятимуть розвитку економічного співробітництво на дво- і багатосторонній основі”.

Завдання Економічного комітету:

І. Економічне співробітництво між країнами-членами НАТО і партнерами НАТО:

1) переобладнання або ліквідація військових баз і перепідготовка офіцерів, звільнених із військової служби;

2) реформи армій, наприклад, у плані введення демократичного контролю і цивільного управління збройними силами;

3) реформи і конверсія ВПК.

ІІ. Аналіз і підготовка рішень, що стосуються як економічної, так і військової безпеки країн-членів НАТО.

Також цей комітет НАТО оцінює готовність країн-кандидатів для вступу до Альянсу. Одним із критеріїв є рівень витрат на оборону в 2 % ВВП. Країни, які планують приєднатися до НАТО, готуються до цього за узгодженими і затвердженими планами, економічні аспекти яких підлягають узгодженню з Економічним комітетом.

Провідну роль у невійськовій структурі блоку виконують також Політичний комітет і відділ політичних питань Міжнародного секретаріату НАТО, частиною якого є директорат із політичних питань. Відділ політичних питань і Політичний комітет очолюють помічником Генерального секретаря НАТО з політичних питань.

Політичний комітет аналізує міжнародні ситуації, готує доповіді і складає рекомендації для Ради НАТО, а також сприяє розвитку зовнішньополітичних подій у сприятливому для НАТО руслі шляхом здійснення візитів у ті країни, які є зоною життєво важливих інтересів. Також він виконує роботу щодо зближення позицій країн-учасниць і досягнення консенсусу всередині блоку.

Наукову програму Альянсу було започатковано у 1958 р. зі створення Наукового комітету НАТО. Його створенню передувала поява роком раніше Робочої групи з наукового і технічного співробітництва, головним завданням якої було “сприяння національним програмам розвитку наукових та технічних ресурсів, міжнародним обмінам та співпраці”. Було заявлено, що “науково-технічний прогрес може стати вирішальним чинником у визначенні ступеня безпеки держав” та “наука і техніка є областями, що мають особливо важливе значення для атлантичного співтовариства”.

Науковим комітетом була визнана надзвичайна важливість підготовки молодих учених й інженерів і з цією метою прийнято ряд механізмів підтримки - інститути соціальних досліджень, стипендії для співпраці в дослідницькій роботі та наукові стипендії.

У згаданому вище Звіті “Трьох мудреців” зауважується, що науково-технічний прогрес може бути вирішальним для визначення безпеки держав та їхньої позиції у світі. У ньому зазначено, що наука й техніка є сферою особливих інтересів атлантичної громади. Протягом тривалого часу підтримувалися різні форми співпраці між науковцями з країн Альянсу, а з початку 1990-х р. підтримується співпраця майже виключно між науковцями з країн-членів НАТО та з країн-партнерів чи з країн Середземноморського діалогу. У 2004 р. відбулися фундаментальні зміни у відповідь на загрозу з боку міжнародного тероризму й інші загрози безпеці сучасного світу. “Наукова програма НАТО” була перейменована на програму НАТО “Безпека через науку”, що віддзеркалює її нову місію.

Із початку дев'яностих років Наукова програма НАТО стала орієнтуватися на широкі кола дослідників. Тепер у Науковій програмі щорічно беруть участь близько 13 тис., серед яких учені як стипендіати, учасники конференцій або рецензенти-експерти і члени різних комісій.

Загальне політичне керівництво Науковою програмою НАТО забезпечує Науковий комітет НАТО, до складу якого входять представники кожної з країн учасниць Альянсу. Спочатку комітет займався науковою співпрацею виключно між країнами НАТО. Проте після 1999 р. відбулася переорієнтація програми і тепер Наукова програма НАТО забезпечує підтримку міжнародної співпраці між ученими країн Ради євроатлантичного партнерства й ученими з країн НАТО, орієнтуючись на створення міцних зв'язків та стимулювання співпраці з метою сприяння зміцненню загальної стабільності та миру. Частина Наукової програми була збережена для продовження традиційної співпраці в рамках НАТО.

5. Програма НАТО “Безпека через науку”

У рамках напряму розвитку публічної дипломатії виділяється програма НАТО “Безпека через науку”, спрямована на розвиток безпеки, стабільності й солідарності, сприяння демократичним реформам і підтримку економічного розвитку в країнах-партнерах НАТО. Програма має допомагати молодому поколінню науковців, шляхом надання грантів для співпраці над пріоритетними дослідницькими питаннями. Також програма дофінансовує створення базової комп'ютерної інфраструктури для наукових кіл у країнах-партнерах.

Гранти для співробітництва в пріоритетних сферах досліджень надаються у різних формах.

Наукові стипендії

Метою стипендійної підпрограми є навчання молодих дослідників для підготовки їх до довгострокової діяльності в майбутньому. Стипендії дають можливість ученим із держав-партнерів НАТО проводити дослідницьку роботу або продовжувати навчання в країні НАТО, а також ученим із країн НАТО проводити дослідження чи проходити додаткове навчання у державі-партнерові, або в іншій країні НАТО. Відповідальними за реалізацію цієї програми є відповідні національні установи в державах-членах НАТО, які мають своїх адміністраторів при Комітеті з науки, що здійснюють поточну діяльність. Стипендії, що надаються, підрозділяються на чотири групи:

- базові (для тих, хто отримав перший диплом у вищому учбовому закладі й хотів би продовжити науково0технічну або інженерну освіту з метою отримання наступного диплома або наукового диплома в країні НАТО);

- дослідницькі (для аплікантів, які мають науковий ступінь або еквівалентний диплом, або достатній дослідницький досвід для самостійного проведення науково-дослідної роботи в одній із країн НАТО або в державі-партнерові);

- вищі (присуджуються ученим вищої наукової кваліфікації для читання лекцій або проведення досліджень в установах однієї з країн НАТО або державі-партнерові);

- вищі іменні стипендії.

У різних країнах НАТО встановлюються різні критерії відбору кандидатів і величина стипендій, але всі заяви оцінюються за їх науковою цінністю незалежними комісіями.

Співпраця в області науки і техніки

Метою цієї підпрограми є встановлення співпраці в області науково-дослідних робіт і зміцнення особистих зв'язків між ученими країн НАТО та держав партнерів.

Підтримка надається у вигляді:

- стипендій для встановлення зв'язків;

- поїздок експертів із метою обміну досвідом;

- організації інститутів соціальних досліджень для сприяння розповсюдженню наукової інформації, передачі досвіду й розвитку професійних контактів між ученими;

- семінарів із перспективних досліджень.

Підтримка цих видів діяльності сконцентрована на таких наукових напрямах:

- фізико-технічна наука і техніка (PST);

- наука про життя і техніку (LST);

- наука і техніка навколишнього середовища і Землі (EST);

- цивільна наука і техніка, пов'язані з безпекою (SST).

Підтримка дослідницької інфраструктури

Програма дослідницької інфраструктури включає надання підтримки партнерам з боку членів НАТО у справі структуризації організації їхньої дослідницької діяльності. Це стосується головним чином географічно віддалених і якнайменше розвинених партнерів.

Ця програма має на меті підтримку держав-партнерів в організації їх дослідницької роботи та створенні необхідної базової інфраструктури за двома напрямами:

- створення мереж ЕОМ для розвитку електронного зв'язку між ученими в державах-партнерах і встановлення контактів із міжнародним співтовариством учених з метою розвитку електронного зв'язку між ученими країн-партнерів і міжнародним співтовариством. Для цього Комітет із науки направляє консультантів і здійснює політику дотацій для країн-партнерів, а також організовує Спеціальні семінари, присвячені розвитку мереж ЕОМ;

- науково-технічна політика й організація - підтримка професійної підготовки й освіти в області організації та адміністрації наукових програм і сприяння впровадженню наукових результатів у виробництво, передбачає стажування для державних працівників із держав-партнерів у національних установах, департаментах або міністерствах країн НАТО; стажування для аспірантів для навчання з подальшим отриманням ступеня в одному з учбових закладів країн НАТО; консультації фахівців із країн НАТО в перегляді організації науково-технічної політики і наданні допомоги в розробці пропозицій; курси підвищення кваліфікації для передачі досвіду фахівцям-практикам із науково-технічної політики держав-партнерів; форуми з питань наукової політики за участю представників державних установ країн-партнерів, що відповідають за питання науково-технічної політики, представники різних наукових організацій із країн НАТО, інших держав і міжнародних організацій.

Наука заради миру

Цей складник Наукової програми НАТО з'явився ще на початку 1990-х років, коли почала оформлятися співпраця Північноатлантичного Альянсу і країн Центральної та Східної Європи. У сучасному вигляді ця програма НАТО займається дотаційним фінансуванням проектів у країнах-партнерах у тому випадку, якщо ці наукові проекти пов'язані з проблемами промисловості держав, де ринкова економіка перебуває у стадії становлення, а також із вирішенням насущних екологічних проблем. У рамках Комітету з науки працює Керівна група “Науки заради миру”, яка займається оцінкою заявок на гранти. Підтримка надається прикладним проектам у науці й техніці в державах-партнерах, які пов'язані промисловими або екологічними проблемами у тих випадках, коли такі проблеми припускають співпрацю між наукою і промисловістю й іншими кінцевими користувачами. Перевага надається тим проектам, які здійснюються в декількох країнах-партнерах одночасно. Фінансуються прикладні проекти НДДКР строком від трьох до п'яти років, що мають характер співпраці й виконують спільно країнами НАТО та партнерами.

Подавати заявки за програмою НАТО “Наука для безпеки” можуть учені з країн НАТО, країн партнерів або країн Середземноморського діалогу. Робота повинна проводитись ученими з країни НАТО спільно з ученими з країни-партнера або країни Середземноморського діалогу, за темою, що відповідає зазначеним науковим напрямам.

Співпраця зі східноєвропейськими країнами раніше була виділена в окремий блок, а інші підпрограми орієнтувалися передусім на співпрацю між членами НАТО. Зараз ситуація докорінно змінилася. Підвищення інтересу НАТО до партнерів не випадкове. Пріоритетом для Альянсу є не внутрішні співпраця, а взаємодія з третіми державами, щ свідчить про масштабні зміни в політиці НАТО і про прагнення до глобалізації власної діяльності із залученням у свою орбіту максимального числа союзних держав та держав-партнерів.

Гранти для реінтеграції

Надаються з метою допомоги молодим науковцям, які працюють за кордоном у країнах-членах НАТО, після повернення ре інтегруватися до наукових кіл своїх країн.

Крім перерахованих підпрограм Наукові програми НАТО, у 1995 р. на зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО була встановлена Програма партнерства Манфреда Уорнера. Програма створена на згадку про колишнього Генерального секретаря НАТО.

Іншими формами участі у Науковій програмі НАТО є участь у конференціях НАТО, публікації.

Програма НАТО “Безпека через науку” підтримує міжнародну співпрацю в рамках наступних пріоритетних наукових напрямів:

Боротьба з тероризмом, що передбачає:

- швидке виявлення хімічних, біологічних, радіоактивних речовин (CBRN) і зброї та швидка діагностика їх дій на населення;

- нові й прискорені методи виявлення (наприклад хімічні та біосенсорні, мультисенсорні технології, генні чіпи);

- знезараження CBRN речовин;

- знищення CBRN речовин і зброї (наприклад хімічні технології та вакцини);

- медичні контрзаходи;

- виявлення вибухових речовин;

- боротьба з екологічним тероризмом;

- боротьба з комп'ютерним тероризмом.

Протистоянням іншим загрозам безпеки:

- екологічна безпека (наприклад, боротьба із запустінням, ерозією земель, забрудненням і т. д.);

- управління водними ресурсами;

- управління невідновними ресурсами;

- моделювання стійкого споживання;

- прогнозування і запобігання катастрофам;

- продовольча безпека;

- інформаційна безпека;

- динаміка розвитку людини і суспільства (нові проблеми пов'язані з глобальною безпекою, вплив терористичних акцій на економіку, дослідження ризиків, наукова політика).

Трансфер технологій, що представляють інтерес для країн-партнерів.

Підтримується співпраця між ученими з країн Ради Північноатлантичного партнерства і країн Середземноморського діалогу. Використовуються різні механізми підтримки або види діяльності, спрямовані на сприяння співпраці, створення мереж і нарощування потенціалу, які одночасно служать каталізаторами демократичних реформ та сприяють підтримці економічного розвитку країн-партнерів.

Цивільна програма НАТО забезпечила ряд дослідницьких і освітніх установ у країнах-партнерах мережевою інфраструктурою доступу до Інтернету. Створено мережі для поліпшення доступу науковців до Інтернету на сході Росії та в Україні, а також національні мережі у Молдові й колишній югославській Республіці Македонія.

Найбільшим проектом НАТО у цій сфері є проект “Віртуальний шовковий шлях”, який забезпечує супутниковим доступом до Інтернету академічні й наукові кола на Південному Кавказі та в Центральній Азії.

Мета цього проекту - полегшити доступ ученим і викладачам восьми країн Південного Кавказу й Центральної Азії до комп'ютерних мереж та Інтернету. У цьому регіоні багато висококваліфікованих учених і дослідників, потенціал яких можна найефективніше реалізувати за допомогою контактів та зв'язком через Інтернет.

“Віртуальний шовковий шлях” забезпечить зв'язок між ученими та викладачами країн-учасниць через Інтернет за рахунок використання загального супутникового променя. Ця мережа була поширена й на Афганістан.

НАТО підтримує створення в кожній із країн-учасниць національних дослідницьких і освітніх мереж (НДОМ), завданням яких буде задоволення потреб наукових та учбових закладів в електронних мережах. НДОМ можуть узяти на себе завдання зі збору засобів на національному рівні.

За останні півтора десятиліття Наукова програма НАТО спрямована на підтримку учених Східної Європи і колишнього СРСР, бюджетні кошти яких було сильно урізані після розвалу Східного блоку. З 1994 р. одним зі шляхів досягнення цієї мети було створення місцевих мереж, які об'єднують наукові й учбові заклади шляхом сприяння їм у створенні відповідної інфраструктури та організації семінарів. Після появи місцевих мереж й інфраструктури з'явилась необхідність простого та надійного під'єднування до Інтернету для полегшення досліджень та підтримки контактів з ученими всього світу. В Україні прикладом такого проекту є участь у створені УРАН - Української академії і дослідницької мережі.

Із 2004 р. ведеться співпраця через програму “Безпека через науку” і Комітет із проблем сучасного суспільства з ініціативою у сфері довкілля і безпеки (UNVSEC) за участю Екологічної програми ООН (UNEP), програми розвитку ООН (UNDP) та Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

НАТО також бере участь у спільній діяльності з Європейським науковим фондом (ESF) та Міжнародною асоціацією сприяння співпраці з науковцями з нових Незалежних Держав колишнього Радянського Союзу (NTAS).

ВИСНОВКИ

Для того, щоб подолати стереотипи, що були сформовані ще під час „холодної війни” і відображали ідеологічне протистояння двох систем, доцільно під час проведення круглих стлів, обговорень, акцентувати увагу учасників на змінах, що відбулися у НАТО під час трансформації. НАТО сьогодні явно відрізняється від НАТО часів „холодної війни”. Звернути особливу увагу на миротворчу діяльність і гуманітарні акції НАТО.

У мирний же час військові підрозділи і цивільні структури НАТО здійснюють гуманітарні місії, що мають не меті не руйнування, а підтримку і збереження.

Отже гуманітарна складова займає важливе місце у діяльності НАТО, особливо в сучасних умовах. Основними напрямками співробітництва НАТО зі світовою спільнотою у невійськовій сфері є:

-дії у випадках надзвичайних ситуацій;

-інформаційна політика НАТО;

-екологічна складова;

- невійськове науково-технічне співробітництво;

-діяльність в науково-освітній сфері.

Список використаних джерел

1. Безпека та довкілля //http: //nids. hq. nato. Int /docu /environment /environment-ukr. pdf.

2. Качалова Т. Невоенная проблематика в деятельности НАТО //Мировая экономика и международние отношения. - 1998. - № 3. - С. 130.

3. Качалова Т. Экологическая проблематика в деятельности НАТО: роль Комитета по вызовам современного общества //http://www.inion.ru/ product/nato/nato 6_5.html.

4. Мы готовы к сотрудничеству, но … в определенных сферах //http: //www. redstar. ru/2002/03/23_03/3_01. html.

5. Федонюк С. В., Лажнік В. Й., Моренчук А. А., Романюк Н. І. НАТО: історія, структура, діяльність, перспективи. - Луцьк: Вежа, 2008. - 258 с.

6. NATO and the Environment/ Prepared for the Third Ministerial Conference “Environment for Europe” Sofia 23 - 25 October, 1995 - Brussels

7. Security Throught Science Programm //http: //www. nato. int. /science/news/2004/about-ru.html.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • НАТО як міжурядова організація, характеристика роботи у сферах безпеки, довкілля, науки та техніки. Особливості діяльності Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи. Аналіз результатів співпраці Україна - НАТО у невійськовій сфері.

    контрольная работа [33,4 K], добавлен 28.11.2010

  • Історія і основні етапи становлення двостороннього співробітництва України та НАТО, їх сучасний стан та оцінка подальших перспектив. Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. Політика президента Барака Обами відносно співробітництва з Києвом.

    контрольная работа [71,9 K], добавлен 16.04.2010

  • Правова основа існування та принципи діяльності НАТО. Можливі шляхи гарантування безпеки України. Умови вступу до Організації північноатлантичного договору. Результати та перспективи співробітництва з НАТО. Розвиток та нинішній стан відносин Україна–НАТО.

    реферат [101,8 K], добавлен 18.12.2010

  • Вивчення структури і діяльності військово-політичного союзу НАТО (Організації Північноатлантичного договору). Аналіз мети НАТО - колективної оборони держав-членів. Переваги розширення НАТО. Спiвробiтництво в рамках програми "Партнерство заради миру".

    реферат [39,4 K], добавлен 28.08.2010

  • Процес створення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Розвиток зовнішньополітичної діяльності Сполучених Штатів Америки після закінчення Другої світової війни. Оформлення британсько-американських взаємин у формі співробітництва в межах НАТО.

    статья [50,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Нормативно–правова база відносин України і НАТО. Основи функціонування НАТО. Можливі негативні наслідки вступу України до НАТО та перешкоди. Наслідки вступу України до НАТО для взаємовідносин з Росією. Скільки коштуватиме українцеві членство в НАТО.

    реферат [51,2 K], добавлен 21.10.2008

  • Международные отношения в послевоенный период. Предпосылки создания НАТО для Великобритании. "Доктрина Трумэна" и "План Маршалла". Оформление договора о НАТО. Вступление в НАТО Западной Германии. Первые годы существования НАТО.

    реферат [24,9 K], добавлен 26.07.2003

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.