Платіжний баланс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Контрольна робота

З дисципліни: МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

На тему № 26: «Платіжний баланс України»

Студентки 4 курсу

Заочної форми навчання

Група ПСт - 4(09.24)

Чаруцької М. І.

Перевірила:

Ткаленко С. І.

Київ 2011

Зміст

Вступ

1. Економічний зміст платіжного балансу

2. Склад платіжного балансу країни

3. Стан платіжного балансу у ІІ кварталі 2011 року

Висновки

Джерела інформації

Вступ

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв'язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель створюється з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту. Розробка і складання платіжного балансу є обов'язковою умовою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

Платіжний баланс - це структура макроекономічних показників, яка відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави за відповідний період та джерела її фінансування.

Термін "платіжний баланс" здебільшого асоціюється з потоками товарів та послуг, тобто з торговельним балансом. Однак зовнішньоекономічні зв'язки більш диференційовані. Вони відображаються цілою системою рахунків, що охоплюють усі надходження з-за кордону та платежі за кордон. Переказ заробітної плати працюючих за кордоном родичам на батьківщину, різного типу трансферти (безоплатні надходження та видатки), переливи та накопичення капіталів, зміни міждержавної взаємозаборгованості тощо - все це і є складовими платіжного балансу країни.

Стан платіжного балансу держави є одним із базових показників для визначення напрямів політики валютного регулювання. Він значною мірою характеризує міжнародні економічні позиції держави, дає уявлення про її фінансові можливості та потреби в кредитах зарубіжних фінансових організацій, зокрема в позиках МВФ.

Визначення правильних підходів до регулювання платіжного балансу, способів покриття його дефіциту, стратегії використання резервів сприяє підвищенню валютної ліквідності України, що є одним із визначальних факторів збереження та розвитку її державності.

1. Економічний зміст платіжного балансу

Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу.

Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Останнім часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

Платіжний баланс - це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світо господарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-». Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, -- це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн -- дебетні.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день змінюються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні показники про здійснені на цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

Тому платіжний баланс -- це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують ода одну, а й певний стан цих операцій, що включає якісні й структурні характеристики основних його елементів.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам. Кількісне визначання стану міжнародних платіжних відносин є давньою історією і пройшло за цей час значний шлях розвитку.

Перші спроби обліку масштабів та оцінювання наслідків міжнародних економічних операцій робилися в Англії ще наприкінці XIV ст. і були пов'язані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.

Саме поняття «платіжний баланс» вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різним.

Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії -- А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у свої працях проблемі рівноваги платіжного балансу.

Однак у практичному плані найбільш повного розвитку методи складання платіжного балансу набули у США і Великій Британії на початку XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції з золотом та сріблом. Ця форма без суттєвих змін зберігалася до початку Другої світової війни.

У 1943 р. американський економіст Х. Лері склав платіжний баланс США за 1919--1934 рр., форма якого послужила основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни.

Формування світового господарства з часом не тільки ставило більш жорсткі вимоги до методик складання платіжних балансів окремих країн, а й вимагало зіставлення показників міжнародних розрахунків між країнами. Тому принципи складання платіжних балансів окремих краї закономірно все більше уніфікувалися.

Досягненню певної однотипності даних міжнародних розрахунків сприяла й діяльність Ліги Націй і МВФ, створеного на основі рішень міжнародної конференції в Бреттон-Вудсі.

Так, ще в 1924 р. публікація Лігою Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала схему і низку рекомендацій, в яких за зразок приймалися головним чином платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН і стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.

Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках «Керівництва з платіжного балансу».

Запропонована МВФ схема в загальних рисах повторює прийняту систему побудови статей платіжних балансів провідних країн світу, але з деяким уніфікаціями, які роблять цю схему універсальною і дають змогу порівнювати й аналізувати платіжні баланси не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.

2. Склад платіжного балансу країни

Платіжний баланс країни -- це систематична реєстрація економічних операцій, що здійснювалися протягом певного періоду часу між резидентами цієї країни та резидентами інших країн світу. Платіжний баланс дає докладну характеристику зовнішньоекономічного стану країни на макрорівні.

Платіжний баланс складає Національний банк, який об'єднує дані банківської статистики з іншими допоміжними інформаційними джерелами. Банківська звітність щомісячно постачає інформацію про рух валюти на кореспондентських рахунках у зарубіжних банках за операціями платіжного балансу, на рахунках фізичних та юридичних осіб-резидентів України за кордоном та на рахунках нерезидентів у національній валюті, інформацію про рух готівкової іноземної валюти.

Для забезпечення глобальної автоматизованої перевірки якості даних в Україні організовано замкнену систему збору інформації, згідно з якою рух коштів на коррахунках у іноземних банках у розрізі статей платіжного балансу зіставляється із залишками на початок та кінець періоду.

Щомісячно, на 15-й день після звітного періоду отримуються електронною поштою звіти комерційних банків про залишки та рух коштів по кожному відкритому коррахунку з іноземним банком у валюті з інформацією про рух коштів за статтями платіжного балансу та країнами -- торговельними партнерами. Додатково за подібною схемою надходить інформація про рух коштів на розрахункових рахунках підприємств, що отримали дозвіл НБУ на відкриття таких рахунків у іноземних банках за кордоном. Для перевірки правильності кодування інформації платіжного балансу, кожний платіж на суму вище ніж 250 тис. дол. декларується копією платіжного документа.

Статистичні органи щомісячно проводять розрахунки торговельного балансу країни з іншими державами та надають його органам управління та Національному банку. Торговельний баланс формується на основі інформації, що отримується від підприємств та організацій усіх форм власності.

Система запису платіжного балансу має вигляд подвійного запису, при якій кожна операція відбивається двічі як у кредитовому, так і в дебетовому рахунку. Кредитові рахунки використовуються для обліку потоків матеріальних ресурсів, що характеризують експорт, і фінансових потоків, що відбивають або зменшення іноземних активів країни, або збільшення зовнішніх зобов'язань. Тобто вони фіксують приплив іноземної валюти в країну в результаті будь-яких зовнішньоекономічних угод. Дебетові записи використовують з метою обліку потоків матеріальних ресурсів, що характеризують імпорт, і фінансових потоків, що відбивають або збільшення активів, або зменшення пасивів, тобто відплив власної валюти. Суми кредитових і дебетових рахунків є рівними.

Найбільш суттєвим напрямком використання даних платіжного балансу і супутньому йому балансу іноземних інвестицій є обґрунтування зовнішньої і внутрішньої економічної політики, оскільки диспропорції балансу, внутрішні і зовнішні інвестиції відіграють усі більшу роль в економічних і політичних рішеннях у взаємопов'язаній світовій економіці. Крім того, дані платіжного балансу застосовуються для аналітичних досліджень з вивчення причин, що зумовлюють диспропорції в балансі й обґрунтування заходів з їх коригування, оцінки взаємозв'язку між зовнішньою торгівлею і прямими інвестиціями, вивчення міжнародної торгівлі послугами, потоків міжнародних банківських капіталів і цінних паперів, проблем зовнішнього боргу, зв'язків між валютними курсами і потоками поточного і капітального рахунків і т. ін.

Система платіжного балансу, орієнтованого на потік, щільно ув'язана з балансом іноземних інвестицій, який орієнтований на запаси. Баланс іноземних інвестицій є статистичним звітом на визначену дату, наприклад на кінець року, який складається з вимог у вартісному вираженні національної економіки до інших країн (або запасу фінансових активів) і вартості фінансових зобов'язань перед іншими країнами світу.

Усі операції, що враховуються платіжним балансом, можна розділити на дві групи: поточні операції та операції з капіталом.

Склад платіжного балансу має такий вигляд:

1. Рахунок поточних операцій

1.1. Баланс товарів та послуг

1.1.1 Баланс товарів

1.1.1.1. Експорт товарів

1.1.1.2. Імпорт товарів

1.1.2. Баланс послуг

1.1.2.1. Експорт послуг

1.1.2.2. Імпорт послуг

1.2. Доходи (сальдо)

1.2.1. Надходження

1.2.2. Виплати

1.3. Поточні трансферти (сальдо)

1.3.1. Надходження

1.3.2. Виплати

2. Рахунок операцій з капіталом

2.1. Прямі інвестиції

2.2. Портфельні інвестиції

2.3. Інші інвестиції

3. Баланс

Розглянемо деякі з цих складових платіжного балансу окремо.

Рахунок поточних операцій платіжного балансу узагальнює статистичні дані про зовнішньоекономічну діяльність, що пов'язана з рухом товарів, послуг, доходів і трансфертів. Доходи включають у себе доходи від інвестицій, доходи від праці та проценти. Під трансфертами розуміють безоплатну допомогу, дари й інші види операцій без оплати і компенсації.

Експорт (імпорт) товарів охоплює операції з усіма товарами між резидентом і нерезидентом, при яких відбувається фактична чи умовна зміна власника.

Облік експорту товарів ведеться за цінами ФОБ, тобто включаючи всі витрати до кордону країни-продавця. Облік імпорту ведеться за цінами СІФ, тобто включаючи витрати на транспортування і страхування.

Баланс товарів показує різницю між вартістю експорту та вартістю імпорту товарів за певний період. Баланс товарів називається активним, якщо вартість експорту за даний період перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо вартість імпорту вище вартості експорту.

Послуги є другою категорією поточного рахунку, які охоплюють матеріальні і нематеріальні послуги і не враховують виплати і надходження факторних доходів (оплату праці, податки і субсидії на виробництво, проценти і дивіденди).

Експорт (імпорт) матеріальних послуг включає транспортні послуги (перевезення і поїздки), послуги складського господарства, ремонт і технічне обслуговування автомашин і мотоциклів, послуги обчислювальної техніки, поліграфічні роботи, монтаж і ремонт меблів, машин і обладнання.

Експорт (імпорт) нематеріальних послуг включає комерційні послуги, послуги в області освіти, охорони здоров'я і соціального обслуговування, послуги з вилучення відходів, послуги з організації відпочинку, культурних і спортивних заходів.

Перевезення -- включають вантажні перевезення всіма видами транспорту й інші розподільчі і допоміжні послуги, включаючи оренду транспортного обслуговування разом з екіпажами.

Поїздки -- включають товари і послуги, придбані у резидентів даної країни нерезидентами-мандрівниками для ділових і особистих цілей під час їх перебування (менш як один рік) у даній країні для їх особистого споживання.

Наступна категорія платіжного балансу -- це чисті поточні трансферти -- різниця між поточними надходженнями і поточними платежами.

Поточні надходження -- це сума грошових переказів робітників і інших поточних трансфертів.

Поточні платежі -- це трансферти, для яких немає аналогічних трансфертів у протилежному напрямку.

Рахунок операцій з капіталом включає всі операції (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в іноземних фінансових активах і пасивах. Активи є вимогами до нерезидентів, а пасиви є зобов'язаннями перед ними за певний період часу.

Операції з капіталом класифікуються за видами: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші операції з капіталом та резерви. Окрім того, рахунок операцій з капіталом включає: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі у зв'язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та іншого майна за кордоном; короткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків у іноземних банках; перекази капіталів на ці рахунки і т. ін.

Баланс поточних операцій вимірює вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають у результаті міжнародних операцій з товарами, послугами та трансфертами.

Усі операції, які забезпечують надходження іноземної валюти, наприклад, експорт товарів та послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань, записуються зі знаком «плюс». Усі операції, які призводять до виплат грошових сум іноземцям, -- імпорт товарів та послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов'язань -- записуються зі знаком «мінус».

У разі, коли виникає перевищення виплат над доходами, виникає дефіцит платіжного балансу, ліквідувати який можна або взявши в борг, або продавши активи.

Країна, що має дефіцит платіжного балансу за поточними операціями, витрачає на товари та послуги з-за кордону і на трансферти за кордон більше за суму своїх доходів від продажу товарів та послуг за кордон.

Позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу протилежне дефіциту. У цьому разі країна виручає за кордоном більше, ніж вона витрачає там, а отже, нагромаджує закордонні активи або кредитує іноземців як сторону, що забезпечує позитивне сальдо. Однак суттєва різниця полягає у тому, що країні, яка мала активне сальдо за рахунком поточних операцій, не треба коригувати свої витрати і доходи, хоч це активне сальдо зменшиться, якщо країна, яка має дефіцит, стане коригувати свій платіжний баланс за поточними операціями, щоб скоротити дефіцит.

3. Стан платіжного балансу у ІІ кварталі 2011 року

У II кварталі 2011 року сальдо зведеного платіжного балансу залишалося додатним - 682 млн. дол. США. Але його розмір був значно меншим порівняно з відповідним кварталом попереднього року. Це було зумовлено як формуванням дефіциту поточного рахунку на достатньо високому рівні, так і скороченням припливу капіталу за фінансовим рахунком.

Погіршення стану поточного рахунку відбулося внаслідок: 1) продовження імпорту природного газу в значних обсягах за очікувань суттєвого його подорожчання в наступні квартали, 2) зростання внутрішнього попиту на товари інвестиційного призначення, 3) високих виплат дивідендів за прямими інвестиціями. У результаті кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП1). Додатне сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій (2.3 млрд. дол. США) було сформоване насамперед за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. Водночас зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов'язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки.

У II кварталі 2011 року дефіцит поточного рахунку становив 1.6 млрд. дол. США, тоді як у відповідному кварталі минулого року спостерігався профіцит на рівні 512 млн. дол. США. З урахуванням сезонності дефіцит поточного рахунку за квартал був найвищим з 2009 року, збільшившись порівняно з попереднім кварталом на 1.8 млрд. дол. США - до 2.6 млрд. дол. США. Унаслідок цього кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців продовжив зростати і на кінець ІІ кварталу досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП).

Таке погіршення стану поточного рахунку було зумовлене зростаючим внутрішнім попитом на товари інвестиційного призначення, продовженням імпорту енергоносіїв у значних обсягах та високими виплатами дивідендів за прямими інвестиціями. Незважаючи на певне уповільнення зовнішнього попиту в країнах - основних торгових партнерах, кон'юнктура на зовнішніх ринках залишалася сприятливою для України, особливо щодо динаміки цін на сталь. Як наслідок, профіцит зовнішньої торгівлі без енергоносіїв залишався на достатньо високому рівні (2.9 млрд. дол. США). Додатковим чинником формування такого профіциту було триваюче послаблення РЕОК гривні (на 4.8% порівняно з ІІ кварталом 2010 року).

Експорт. Зростання експорту поступово уповільнилося (до 37.5% у річному вимірі порівняно з 49.5% у І кварталі) на фоні триваючого погіршення перспектив розвитку світової економіки. Насамперед це уповільнення відбулося через скорочення темпів зростання цін експорту - до 26.8%2 (порівняно з 35.6% у І кварталі). Зростання фізичних обсягів поставок є більш стабільним, хоча й на нижчому рівні: зміни порівняно з відповідним періодом попереднього року становили 10.1% і 8.2% у І і ІІ кварталах відповідно.

За широкими економічними категоріями товари проміжного споживання продовжили забезпечувати найбільший внесок у зростання експорту - 79%. Експорт цих товарів зріс на 38% порівняно з відповідним кварталом попереднього року (у І кварталі - на 51%). Суттєво уповільнилося зростання експорту засобів виробництва - до 41% (у І кварталі - 66%). Темпи зростання експорту споживчих товарів залишаються найнижчими - 32%.

За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту забезпечили чорні метали та вироби з них (23.6% приросту експорту), мінеральні продукти (23.4%) та продукція АПК (19.0%). Зростання експорту продукції чорної металургії (на 24.3% порівняно з ІІ кварталом 2010 року) зумовлено майже виключно ціновим фактором, тоді як фізичні обсяги експорту чорних металів були нижчими, ніж рік тому. Високі темпи зростання експорту мінеральних продуктів (78.4%) були забезпечені насамперед за рахунок нафтопродуктів (експорт яких збільшився на 91.5% унаслідок значних обсягів переробки давальницької сировини з Росії) та руд (59.9%). Зростання експорту продукції АПК (на 43.8%) було забезпечено завдяки зерновим, вартісні обсяги яких збільшилися в 2.1 раза внаслідок відміни квотування експорту. Високими залишилися темпи зростання експорту продукції хімічної галузі та машинобудування (53.7% і 29.6% відповідно).

Імпорт. У ІІ кварталі 2011 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 20.1 млрд. дол. США, що на 47.5% більше, ніж у відповідному кварталі 2010 року. На відміну від експорту, розподіл приросту імпорту за рахунок цін і фізичних обсягів майже рівний (зростання на 23.2% і 17.2% відповідно).

За широкими економічними категоріями найвищі темпи зростання притаманні імпорту засобів виробництва - 86%, хоча питома вага цих товарів у структурі імпорту залишається найнижчою - 13%. Високими залишаються темпи зростання товарів проміжного споживання - 45%. Споживчий імпорт зростав відносно повільно - на 23%.

За товарними групами найбільш вагомий внесок у зростання імпорту (38.4% приросту) продовжують забезпечувати енергоносії, вартісні обсяги імпорту яких порівняно з ІІ кварталом 2010 року зросли на 57.6%. З одного боку, фізичні обсяги імпорту газу в ІІ кварталі все ще були набагато вищими, ніж рік тому. Це значною мірою пов'язано з накопиченням запасів через очікування зростання цін у наступні квартали. З іншого боку, майже у два рази збільшився імпорт нафтопродуктів, що було зумовлено переорієнтацію на зовнішні ринки вітчизняних виробників. Імпорт машинобудівної продукції продовжував зростати високими темпами (70.1%), зокрема за широкою номенклатурою товарів унаслідок значного інвестиційного попиту. Ця група забезпечила 29.1% приросту загального імпорту товарів.

Послуги. У ІІ кварталі 2011 року додатне сальдо торгівлі послугами становило 1.0 млрд. дол. США, залишившись майже на рівні минулорічного показника. Проте темпи зростання імпорту послуг досить суттєво перевищували аналогічний показник для експорту (26.3% і 17.5% відповідно).

Доходи. Від'ємне сальдо доходів у ІІ кварталі 2011 року суттєво збільшилося - до 1.2 млрд. дол. США (порівняно з 0.6 млрд. дол. США у 2010 році). Це зумовлено збільшенням виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями, що, за нашими оцінками, пов'язано з покращенням фінансового стану українських компаній.

Поточні трансферти. Додатне сальдо за статтею “поточні трансферти” у ІІ кварталі 2011 року зросло до 866 млн. дол. США (порівняно з 728 млн. дол. США в аналогічному кварталі 2010 року), відображаючи насамперед відповідне збільшення грошових переказів із-за кордону.

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Профіцит фінансового рахунку в ІI кварталі 2011 року (2.3 млрд. дол. США) залишився на рівні попереднього кварталу. Такий профіцит сформувався за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. У той самий час зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов'язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки. Формування фінансових потоків у ІІ кварталі вбувалося під впливом двох різноспрямованих факторів: з одного боку, знижувалась активність інвесторів через проблеми державних фінансів у США та країнах ЄС, з іншого - державні та гарантовані державою довгострокові цінні папери в таких умовах залишалися достатньо привабливими для інституційних інвесторів.

За ІI квартал 2011 року обсяги чистого припливу прямих іноземних інвестицій в Україну становили 2.3 млрд. дол. США, що є найвищим показником за посткризовий період, та в 1.9 раза більше ніж у ІІ кварталі 2010 року. Значну частину становили надходження коштів для приватизації (0.6 млрд. дол. США). Також зросли обсяги припиву прямих іноземних інвестицій у банківський сектор (у 1.8 раза порівняно з ІІ кварталом 2010 року), що в основному були спрямовані на цілі рекапіталізації.

У результаті цього сальдо широкого базового балансу в ІІ кварталі повернулося до додатних значень - 656 млн. дол. США, а за останні 12 місяців становило 413 млн. дол. США.

Чистий приплив фінансових ресурсів за кредитами та облігаціями в ІІ кварталі 2011 року відбувся за рахунок розміщення єврооблігацій урядом (на 1.25 млрд. дол. США) та державною компанією під реалізацію інфраструктурних проектів Євро-2012 (690 млн. дол. США). Також скорочувалися обсяги запасів ОВДП у нерезидентів (на 93 млн. дол. США), що може бути пояснено загальносвітовими тенденціями до зниження схильності до ризиків. У результаті цього чисті залучення сектору загальнодержавного управління за ІІ квартал становили 1.1 млрд. дол. США. Завдяки розміщенню гарантованих державою єврооблігацій чисті залучення реального сектору за квартал становили 769 млн. дол. США, а рівень покриття за рахунок залучень виплат за зовнішніми зобов'язаннями (rollover) - 123%3.

У той самий час банківський сектор продовжував скорочувати свою зовнішню заборгованість і рефінансував власні виплати лише на 43%4: чисте погашення зовнішніх боргів становило 1.5 млрд. дол. США.

Рефінансування виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору за рахунок нових позик у 2010 - 2011 роках

2010 2011

І кв. ІІ кв. ІІІ кв. IV кв. У середньому І кв. ІІ кв.

за рік

Банки 77% 98% 86% 103% 90% 78% 43%

Інші сектори 87% 137% 130% 177% 136% 91% 123%

У цілому 81% 110% 103% 146% 109% 85% 92%

Сальдо за статтею “Торгові кредити” у ІІ кварталі було від'ємним і становило 366 млн. дол. США (у І кварталі було додатне сальдо - 2.6 млрд. дол. США).

Приріст готівкової валюти поза банківською системою залишався високим - 2.1 млрд. дол. США (у відповідному періоді 2010 року обсяги готівкової валюти скоротилися на 694 млн. дол. США). Частково збереження таких високих обсягів накопичень було пов'язане з погіршенням очікувань щодо курсової стабільності через негативні тенденції в економіках США та Єврозони.

МІЖНАРОДНІ РЕЗЕРВИ Формування додатного сальдо зведеного платіжного балансу (682 млн. дол. США) дало змогу продовжити нарощення резервних активів. Їх обсяг за станом на 01.07.2011 досяг 37.6 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом 4.5 місяця майбутнього періоду.

Висновки

платіжний баланс рахунок резерв

До 1993 р. в Україні платіжний баланс за формою, притаманною міжнародній практиці, не складався. Дані стосовно міжнародних вимог і зобов'язань країни давалися в розрізненому вигляді в торговельному балансі, балансі фінансових ресурсів та валютному плані країни. Відповідно до спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 року Національний банк України взяв на себе відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. При цьому враховуються також вимоги Міжнародного валютного фонду.

Платіжний баланс -- це баланс платежів певній країні від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім.

Статі платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньоторговельні операції країни з зовнішнім світом. ці статі охоплюють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.

Що стосується платіжного балансу України, то в останні роки він характеризується дефіцитом поточних рахунків. Від'ємне сальдо поточного рахунку обумовлене значним дефіцитом торговельного балансу, який утворюється в основному за рахунок імпорту енергоносіїв. Становище дещо покращується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.

Джерела інформації:

1. http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Balans/State.pdf

2. http://www.bank.gov.ua/statist/index_PB.htm

3. Статистика 2-ге видання: підручник/ С. С. Герасименко, А. В. Головач; А. М.Єріна, В. Козирєв, З. О. Пальян; А. А. Шустиков

4. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 583 с.

5. Валютно-фінансові відносини: навчальний посібник / О.І. Бутук. - К.: Знання, 2006. - 349 с. - (Вища освіта XXI століття).

6. Шевчук Віктор Олексійович. Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., перероблене. і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 664 с.К За редакцією доктора економічних наук, професора А.М. Мороза

7. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник, - К.: Знання -Прес, 2002. - 311 с.

8. Гроші та кредит: Підручник / М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг.ред М.І.Савлука - К.: КНЕУ, 2001. - 602с.

9. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н.Красавиной. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 608 с.

10. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. - К.: МАУП, 1999. - 104 с. - Бібліогр. : с101. - Рос.

11. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 121 с.

12. Козик В.В.,Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2001. - 277 с. - Розділ 1.6.

Размещено на Allbest.ru