Роль Міжнародного валютного фонду у стабілізації платіжного балансу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ "Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана"

Кафедра міжнародної економіки

Реферат

Роль Міжнародного валютного фонду у стабілізації платіжного балансу України

Київ - 2015



Зміст

Вступ

1. Сучасний стан платіжного балансу України

2. Заходи для покращення балансового рахунку

3. Роль МВФ у стабілізації платіжного балансу України

Висновки

Список використаної літератури

Додаток



Вступ

Термін "платіжний баланс" здебільшого асоціюється з потоками товарів та послуг, тобто з торговельним балансом. Однак зовнішньоекономічні зв'язки більш диференційовані. Вони відображаються цілою системою рахунків, що охоплюють усі надходження з-за кордону та платежі за кордон. Переказ заробітної плати працюючих за кордоном родичам на батьківщину, різного типу трансферти (безоплатні надходження та видатки), переливи та накопичення капіталів, зміни міждержавної взаємозаборгованості тощо -- все це і є складовими платіжного балансу країни.

Стан платіжного балансу держави є одним із базових показників для визначення напрямів політики валютного регулювання. Він значною мірою характеризує міжнародні економічні позиції держави, дає уявлення про її фінансові можливості та потреби в кредитах зарубіжних фінансових організацій, зокрема в позиках МВФ.

Визначення правильних підходів до регулювання платіжного балансу, способів покриття його дефіциту, стратегії використання резервів сприяє підвищенню валютної ліквідності України, що є одним із визначальних факторів збереження та розвитку її державності.



1. Сучасний стан платіжного балансу України

Платіжний баланс (balance of payments) - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

Платіжний баланс є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів країни з резидентами інших країн (з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік). Платіжний баланс складається на певну дату.

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов'язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти. Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

Платіжний баланс складається з двох частин - надходжень і платежів. Якщо грошові надходження перевищують платежі, платіжний баланс є активним (профіцитним), а якщо сума платежів більша від надходжень - платіжний баланс пасивний (дефіцитний). [1]

Дефіцит поточного рахунку України в 2014 році скоротився до 5,3 млрд. дол. США, або 4,0% від ВВП (порівняно з 16,5 млрд. дол. США, або 8,6% від ВВП у 2013 році). Низька економічна активність та зменшення купівельної спроможності домогосподарств зумовили значно вищі темпи падіння імпорту порівняно з експортом. (Додаток 1) Скорочення експорту товарів на 15,0% у 2014 році - до 55,3 млрд. дол. США зумовлено призупиненням виробничих потужностей та руйнуванням транспортної інфраструктури на cході держави, зниженням цін на світових товарних ринках та погіршенням торговельних відносин із Росією.

Експорт товарів до Росії знизився на 35,0% (її частка зменшилась до 17,7% з 23,2% у 2013 році), водночас поставки до країн ЄС збільшилися на 1,5%, а їх частка зросла до 30,8% з 25,8%.

Експорт скоротився за всіма товарними групами, зокрема:

1. продукції машинобудування ? на 30,6%, більше половини такого зниження припадало на скорочення поставок залізничних локомотивів (майже в три рази) переважно до Росії;

2. металургійної продукції - на 13,3% як через зниження експортних цін на чорні метали (у середньому на 2,8%), так і через зменшення обсягів виробництва в зоні військового конфлікту;

3. хімічної продукції - на 26,9% через скорочення поставок добрив (на 40,7%) та продукції неорганічної хімії (на 32,5%), що спричинено зупинкою виробництва на заводах у зоні конфлікту й обмеженням постачання газу для підприємств галузі;

4. продукції АПК - на 2,2%. З одного боку, експорт харчової промисловості скоротився на 13,3% насамперед до Росії (майже вдвічі) через запровадження санкцій до українських виробників. З іншого боку, завдяки лібералізації доступу українських товарів на ринки ЄС та рекордному врожаю експорт зернових зріс на 2,7% (фізичні обсяги - на 20,2%), а олії та жирів - на 9,0%.



За широкими економічними категоріями скоротились обсяги експорту товарів проміжного споживання (на 14,1%) та засобів виробництва (на 43,6%).

Натомість експорт споживчих товарів зріс на 16%, що зумовлено збільшенням поставок продовольчих товарів.

Імпорт товарів зменшився на 27,8% - до 61,3 млрд. дол. США, що було зумовлено послабленням РЕОКу гривні та скороченням внутрішнього попиту.

Найбільше скоротилися поставки товарів із Росії (на 45,5%), зокрема через зниження імпорту газу (на 63,1%).

Частка імпорту з Росії зменшилася до 20,7% (з 27,4% у 2013 році), водночас частка імпорту з країн ЄС зросла до 32,6% (з 30,2% у 2013 році).

Енергетичний імпорт скоротився на 28,8%, що було зумовлено:

5. зниженням поставок природного газу як російського, так і з Європи майже в два рази (середня ціна імпортного газу зменшилася на 29,1%);

6. зменшенням імпорту нафти в 4,3 рази через зупинку всіх нафтопереробних заводів.

Неенергетичний імпорт скоротився на 27,5%, зниження відбулося за всіма товарними групами:

7. машинобудування - на 38,2%, насамперед легкових автомобілів (у 2,5 рази);

8. продукції хімічної промисловості - на 20,3%, особливо фармацевтичної продукції (на 20,3%), пластмас (на 17,8%) та гумових виробів (на 31,6%);

9. продовольчих товарів - на 26,1%, особливо м'яса (в 2,6 рази), цитрусових (на 31,3%) та морепродуктів (на 31,3%).

Скоротився обсяг імпорту за всіма широкими економічними категоріями: товарів проміжного споживання - на 25,9%, засобів виробництва - на 35,0%, споживчих товарів - на 32,1%.

Додатне сальдо торгівлі послугами у 2014 році скоротилося до 0,8 млрд. дол. США (з 4,4 млрд. дол. США у 2013 році). Це зумовлено зниженням надходжень від:

10. туристичних послуг - у 3,2 рази у зв'язку зі зменшенням кількості відвідувачів, особливо з Росії;

11. транспортних перевезень - на 27,7% через руйнування інфраструктури на сході країни, зменшення транзиту газу та зниження економічної активності.

Від'ємне сальдо за доходами скоротилося в два рази - до 1,5 млрд. дол. США (порівняно з 3,0 млрд. дол. США у 2013 році) через зниження виплат доходів від прямих іноземних інвестицій (у 2,7 рази), що пов'язано з погіршенням фінансових результатів роботи підприємств та тимчасовою забороною виплат дивідендів.

Додатне сальдо трансфертів скоротилося до 1,5 млрд. дол. США (з 2.1 млрд. дол. США) унаслідок зменшення приватних трансфертів в Україну (на 24,7%).

Дефіцит рахунку капіталу та фінансових операцій у 2014 році становив 8,0 млрд. дол. США (у попередньому році додатне сальдо становило 18,5 млрд. дол. США). Формування дефіциту насамперед було зумовлено погіршенням інвестиційного клімату внаслідок ведення бойових дій на сході країни та накопичення низки макроекономічних дисбалансів. Це обмежувало залучення приватним сектором як інвестиційних, так і кредитних ресурсів для рефінансування поточних виплат за попередніми позиками.

Дефіцит за кредитами та облігаціями приватного сектору становив 5,52 млрд. дол. США (у 2013 році сальдо було додатним - 2,6 млрд. дол. США), що зумовлено низькими обсягами залучень за довгостроковими кредитами.

Водночас державний сектор залучив кредити та макрофінансову допомогу від ЄС (1,6 млрд. євро), Світового банку (1,3 млрд. дол. США), Канади (0,2 млрд. дол. США), Японії (0,1 млрд. дол. США) і розмістив єврооблігації під гарантії Уряду США на 1 млрд. дол. США.

Обсяг чистих надходжень за прямими іноземними інвестиціями становив 299 млн. дол. США. У січні - травні спостерігався чистий відплив інвестицій, але в червні - грудні чисті надходження становили 1,5 млрд. дол. США переважно в реальний сектор.

Приріст готівкової валюти поза банками майже не змінився порівняно з попереднім роком і становив 2,7 млрд. дол. США. Практично весь відплив валюти поза банки відбувся в І кварталі (2,7 млрд. дол. США) унаслідок високих девальваційних очікувань. Чисте погашення заборгованості за торговими кредитами становило 7,2 млрд. дол. США; з них 3,1 млрд. дол. США - виплати боргу НАК "Нафтогаз України" за раніше поставлений газ. Дефіцит зведеного платіжного балансу в розмірі 13,3 млрд. дол. США фінансувався переважно за рахунок резервних активів (12,4 млрд. дол. США). У 2014 році було отримано два транші від МВФ на загальну суму 4,6 млрд. дол. США, водночас протягом року було погашено 3,7 млрд. дол. США за залученими раніше кредитами. Станом на кінець 2014 року міжнародні резерви скоротилися до 7,5 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 1,5 місяця. [2]



2. Заходи для покращення балансового рахунку

1. Резyльтати аналізy пріоритетів платіжного балансу. Українська економіка на сьогодні тісно пов'язана зі специфікою виходу на міжнародні ринки товарів, послуг і капіталу. Така інтеграція повинна сприяти підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції.

Взаємовідносини з іншими країнами надають змогу вітчизняним товаровиробникам вступати в конкурентну боротьбу з виробниками з інших країн. Тому потрібно максимально захистити національного товаровиробника і покращити інноваційний потенціал експортної продукції України.

Еволюція торговельної політики в Україні може бути умовно розділена на 4 етапи [3]:

Перший етап (1991-1994 рр.). Зовнішньоекономічний режим великою мірою відображав спадщину планової економіки і характеризувався широким використанням обмежувальних заходів, в основному нетарифного характеру.

Другий етап (1994-1999 рр.). Торговельна політика залишалась досить нестабільною, початкова істотна лібералізація супроводжувалась державними інтервенціями на конкретних ринках і поступовим будівництвом "стіни" з некількісних нетарифних заходів.

Третій етап (1999-2008 рр.) характеризувався низкою більш-менш послідовних зусиль щодо лібералізації торговельної політики, частково завдяки переговорам щодо вступу до СОТ та визначенню інтеграції до ЄС як стратегічного пріоритету країни.

Четвертий етап (2008 р. - сьогодення) розпочався після набуття Україною членства в СОТ, що зумовило фіксацію певного рівня торговельного захисту в країні. На сьогодні ключовим напрямком торговельної політики є двостороння лібералізація як у рамках переговорів щодо створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС, так і в рамках переговорів з іншими країнами.

Сучасний розвиток національної інноваційної системи не є ефективним для покращення міжнародної інвестиційної позиції й торгівлі товарами і послугами. Основною проблемою є значна відсталість у науково-технічному розвитку, розвитку системи науки й освіти.

Для проведення ефективних реформ потрібно визначити слабкі та сильні сторони, загрози та можливості інноваційного потенціалу українського національного господарства.

Покращення платіжного балансу тісно пов'язане з інноваційним розвитком, оскільки зменшення його дисбалансу можливе на даному етапі розвитку не за допомогою короткострокових заходів, а за допомогою глобальних реформ, в основі яких - інноваційний розвиток.

На сучасний стан руху капіталу, товарів і послуг в Україну і з України, що безпосередньо пов'язано з платіжним балансом, впливають такі негативні чинники:

1) посткризовий розвиток економіки, що характеризується зниженням активності іноземних інвесторів, промислового виробництва та зменшенням витрат на науково-технічний розвиток;

2) зменшення попиту на українську продукцію металургійної та хімічної промисловостей (основних експортних галузей) і стабілізація позицій інших гравців на світовому ринку;

3) зростання цін на газ та енергоносії;

4) відтік банківського капіталу в посткризовий період економіки, що негативно позначилося на кредитуванні малого та середнього бізнесу;

5) довготривалі бюрократичні процедури, значний податковий тиск, привілеї від зменшення податків для підприємств, що впроваджують інноваційні розробки;

6) відставання України від інших країн за ступенем розвитку інноваційної сфери та конкурентоспроможності експортної продукції;

7) зниження інвестиційної привабливості багатьох галузей, що пов'язано з необхідністю значних вливань коштів для інтенсифікації виробництва;

8) міграція представників наукової еліти, що негативно впливає на формування інтелектуального потенціалу України;

9) велика різниця у розвитку регіонів, що вказує на недосконалу адміністративну політику державної влади;

10) відсутність стратегії розвитку та програм підтримки експортного потенціалу України, що пов'язано з науково-технічним розвитком, а також проведенням непослідовної внутрішньо- і зовнішньоторговельної політик;

11) низький індекс конкурентоспроможності України за даними Всесвітнього економічного форуму;

12) нецільове використання кредитів МВФ, які могли бути спрямовані на покращення розвитку національного господарства, технічне переоснащення виробництва й покращення інфраструктури перспективних галузей;

13) торговельні обмеження, пов'язані з нетарифними заходами регулювання торгівлі, що зменшує конкурентоспроможність вітчизняної продукції та погіршує імідж України як перспективного партнера;

14) неефективна робота органів митної служби, що пов'язано з великою кількістю митних зборів і тривалими митними процедурам оформлення документів. У доповіді аналітично-дорадчого центру "Блакитної стрічки" "Вплив торговельної політики на людський розвиток" зазначається, що неефективність роботи митних служб пов'язана головним чином із недосконалістю законодавства, тому в Україні існує прив'язка імпортерів до конкретної регіональної митниці. Також проблемним питанням при експорті та імпорті товарів є оцінювання митної вартості, яке може здійснюватися не на основі комерційної вартості, а за прейскурантним та за допомогою інших довідкових методів оцінювання вартості, що не передбачено нормами СОТ. Іншими проблемними сферами роботи митниці є класифікація товарів, де митниця часто обирає тарифні позиції з найвищою ставкою мита, та визначення походження товару, оскільки сертифікати про походження часто повертають до тих країн, де вони були видані, для перевірки, що подовжує подальший процес перевірки [3];

15) відсутність чітко визначених органами державної влади напрямків інтеграції та співпраці;

16) відсутність системи страхування ризиків експортерів та імпортерів.

Отже, з огляду на негативні чинники можна стверджувати, що експорт української продукції та інвестиційний клімат тісно пов'язані з конкурентоспроможністю та інноваційним розвитком. Тому для покращення платіжного балансу потрібно усунути всі ці негативні тенденції.

2. Передyмови і чинники, що впливатимyть на визначення пріоритетів покращення платіжного балансу. Основні передумови покращення платіжного балансу такі:

1) технологічні новації повинні бути невід'ємним елементом інтенсифікації промисловості України, що допоможе збільшити експорт української продукції і покращити поточний рахунок платіжного балансу;

2) збільшення експорту технологій також вплине на платіжний баланс в бік його покращення, окрім позитивного впливу на розвиток національного господарства;

3) покращення платіжного балансу допоможе покращити міжнародну інвестиційну позицію України, а також інвестиційну привабливість;

4) позитивні зміни в платіжному балансі будуть відображенням макроекономічної стабільності України;

5) розробка і запровадження механізмів сприяння зростанню виробництва конкурентоспроможної продукції, створення умов для нарощування обсягів і підвищення ефективності експорту вітчизняної продукції, зокрема високотехнологічної;

6) покращення захисту міжнародного руху капіталу, товарів і послуг допоможе захищати національних виробників за кордоном та умови торгівлі на зовнішніх ринках;

7) покращення економічної безпеки в процесі міжнародної економічної інтеграції та співпраці;

8) структурна перебудова промисловості;

9) відновлення довіри населення до державних органів влади;

10) створення принципово нових видів високотехнологічних виробництв,продукції;

11) створення сприятливих умов ведення бізнесу.

Основними чинниками, що впливатимуть на покращення руху капіталу,товарів та послуг слід вважати:

1) конкурентоспроможність товарів і послуг;

2) макроекономічні індикатори: рівень інфляції, рівень безробіття, обсяги промислової продукції, ВВП тощо;

3) людський капітал, впровадження науково-технічних розробок і інновацій;

4) участь у міжнародних організаціях, співпраця з іншими країнами;

5) рівень відкритості економіки, позиція у міжнародних рейтингах;

6) корупція, бюрократія;

7) розвиток галузевої інфраструктури.

3. Вимоги до визначення пріоритетів політики удосконалення платіжного балансу:

1) політика дозволить підвищити конкурентоспроможність української економіки;

2) дасть змогу вибудувати стратегію підтримки платіжного балансу;

3) визначити етапи реалізації концепції;

4) політика повинна забезпечити максимальний позитивний ефект від надходжень до державного бюджету;

5) позитивний ефект повинен вплинути і на соціально-економічний розвиток.

Головною метою концепції є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової політики підтримки платіжного балансу при здійсненні узгоджених змін у русі товарів, послуг і капіталу, спрямованих на кардинальне зростання її впливу на експортний потенціал України та інвестиційну привабливість шляхом створення відповідних умов покращення конкурентоспроможності продукції та сприятливого інвестиційного клімату.

4. Пріоритети політики на 2010-2020 рр. та їх обґрунтування:

1. Лібералізація торгівлі є одним з найважливіших пріоритетів покращення руху товарів, послуг і капіталу. Це допоможе збільшити конкуренцію на вітчизняному ринку, що потребуватиме інтенсифікації виробництва для покращення якості продукції. Лібералізація може бути здійснена за допомогою зменшення втручання держави у розвиток зовнішньоторговельної політики, зокрема уникнення протекціоністських заходів, підвищення якості й асортименту продукції вітчизняних товаровиробників, збільшення доходів населення, зниження податкового тиску на підприємства, посилення інтеграції у міжнародний ринок товарів і послуг тощо. Лібералізація призведе до змін на ціни на товари й послуги, зростання зарплати та скорочення безробіття (збільшення вкладу інвестицій і нових інвестиційних проектів, для реалізації яких потрібні нові працівники), покращення інноваційного клімату, підвищення ризику кризових явищ.

2. Підвищення інноваційного потенціалу та науково-технічного співробітництва, що може бути здійснено шляхом забезпечення пріоритетності інноваційної політики. Даний пріоритетний напрямок є базовим для покращення експортного потенціалу України та платіжного балансу, проте він потребує значного забезпечення державних коштів та інвестиційних ресурсів, стимулювання технологічного розвитку економіки, підвищення ефективності науки й освіти.

3. Підвищення конкурентоспроможності пріоритетних галузей, якості продукції та зменшення дисбалансів у розвитку регіонів. Ці пріоритетні напрями пов'язані з модернізацією пріоритетних галузей, зокрема сільського господарства (покращення просування на зовнішні ринки), металургії (інтенсифікація виробництва та покращення якості, уникнення антидемпінгових розслідувань), хімічної промисловості тощо. Здійснення необхідних заходів, зокрема маркетингових, страхування ризиків, для підвищення інвестиційної привабливості.

4. Інтеграційні процеси з міжнародними організаціями, країнами та економічними союзами для покрашення співпраці, що сприятиме руху товарів і послуг за кордон і пошуку нових ринків збуту. [4]

3. Роль МВФ у стабілізації платіжного балансу України

Нова програма розширеного фінансування між Україною та Міжнародним валютним фондом, якій передувало ухвалення нашвидкуруч низки законів, необхідних для її підписання, викликала в суспільстві неоднозначну реакцію та дискусії. Влада каже, що без кредитів МВФ українська економіка обійтися не може, бо на неї чекатиме повний колапс. І що фінансування, яке разом із Фондом нам виділятимуть інші міжнародні донори, має стати матеріальною опорою, використовуючи яку можна буде здійснити ринкові перетворення й за кілька років перейти до стійкого зростання економіки. Її опоненти, що заходи, ужиття яких передбачає співпраця з МВФ, занадто жорсткі й болючі, а реформувати народне господарство можна за допомогою м'якших кроків. Але головне, чим вони часто дорікають владі, - те, що і в минулому, і тепер величезні зовнішні вливання неефективно використовують, ці гроші кудись просочуються як вода крізь пальці. Цей аргумент варто дослідити докладніше.

Так склалося, що кредити, які виділяє МВФ Україні, зазвичай розподіляються між двома реципієнтами: Нацбанком і бюджетом. Наприклад, у травні минулого року ми отримали від Фонду $3,2 млрд., із яких $1,2 млрд. дісталося НБУ, а $2 млрд. надано урядові для потреб державного бюджету. У вересні від МВФ надійшло $1,4 млрд., із яких $1 млрд. було спрямовано в бюджет, а решту - центробанкові. Така практика відносно нова для МВФ, початковою метою якого було допомагати країнам долати тимчасові труднощі саме платіжного балансу. Однак останнім часом такі проблеми дедалі частіше з'являються в парі з різким зростанням бюджетного дефіциту. Особливо це актуально для проблемних країн Єврозони, які, не маючи змоги провадити власну монетарну політику, змушені абсорбувати зовнішні шоки, що призводять до погіршення стану платіжного балансу, саме бюджетною сферою за допомогою збільшених дефіцитів. Відтак МВФ дедалі частіше практикує надання позик як центробанкам проблемних країн, так і їхнім урядам для фінансування бюджетних дефіцитів.

Кожен із двох фактичних отримувачів використовує гроші в кардинально відмінний від іншого спосіб. Центробанк просто кладе отриману валюту на баланс, поповнюючи нею золотовалютні резерви (ЗВР). Ці кошти суворо обліковуються, тому розтратити їх практично неможливо. Єдина проблема, яка теоретично може виникнути, - їх можуть інвестувати в не зовсім якісні цінні папери та інші активи (хоча законодавчі вимоги до таких вкладень дуже високі, та й МВФ перевіряє структуру активів). Тому багато експертів сумнівалися в якості ЗВР Нацбанку після кризи 2008-2009 років. Але, як бачимо, їхні сумніви були марними, адже зменшення резервів до $5,6 млрд. відбулося через здійснення численних зовнішньоекономічних платежів, а не списання проблемних закордонних активів центробанку.

Отже, регулятор отримує позики від МВФ для компенсації дефіциту валюти на внутрішньому ринку (тобто ключову роль у таких кредитах НБУ відіграє саме їх валютна форма). Але чи здатні нам допомогти ці гроші й чи ефективно вони використовуються?

По-перше, якщо порівняємо їх обсяг із темпом скорочення ЗВР, то побачимо цікаву картину. Торік НБУ одержав від МВФ загалом $1,6 млрд. При цьому резерви 2014-го зменшилися на $12,9 млрд., 2013-го - на $4,1 млрд., а в 2012-му - на $7,2 млрд. Тобто допомога Фонду не така вже й велика порівняно з реальними потребами України. А значні зовнішні виплати не залишають сумнівів у тому, що отримані позики були використані за призначенням (передусім шляхом прямого продажу валюти на потреби Нафтогазу). І ця картина не змінилася б, якби транші надходили вищими темпами за початково затвердженим графіком, реалізації якого завадила бездіяльність уряду та парламенту.

платіжний баланс міжнародний валютний

По-друге, окрім збалансованості платіжного балансу кредити МВФ, видані Нацбанку, мають на меті стабілізувати курс національної валюти. З огляду на його динаміку цієї мети не досягли. Тут виникає низка запитань. Передусім НБУ не раз заявляв, що коли НБУ вилучить Нафтогаз із міжбанківського валютного ринку, продаючи йому долари безпосередньо, то ринок має зрівноважитися, позаяк на це вказують параметри торговельного балансу (рахунку поточних операцій). Але ж проблема курсу гривні торік була здебільшого спричинена відпливом капіталу, який обліковується за фінансовим рахунком платіжного балансу. Відтак рівноваги на тому рівні курсу гривні не було й не могло бути, і регулятор про це мусив знати, маючи доступ до оперативної інформації за зовнішньоекономічними контрактами. Тому НБУ повинен був або активно використовувати отримані кредити для стабілізації гривні, виходячи на валютний ринок з інтервенціями (але це призвело б до швидкого виснаження резервів), або миттєво, одноразовим рішенням ще в середині 2014-го встановити курс, скажімо, 20 грн/$ й підтримувати його меншими сумами інтервенцій (що мало б значно менший негативний вплив на ЗВР). Натомість центробанк і курсу не втримав, і резерви не зберіг, невдало й під примусом МВФ здійснюючи інтервенції, і кредити використав неефективно.

Крім того, голова НБУ стверджує, що нова програма співпраці з МВФ та початковий транш, який доставить Україні близько $5 млрд., мають стати психологічним фактором стабілізації валютного ринку. Але якщо на ринку хронічна нерівновага, підживлювана зовнішніми агресивними силами, а НБУ не планує виходити з інтервенціями, то про яку стабілізацію можна говорити? Звичайно, нещодавні спад ажіотажу та зміцнення гривні нібито суперечать такій думці. Але це може бути лише корекція перед новими злетами й рекордами. Принаймні якщо не вживати адекватних заходів (не тільки й не стільки з боку НБУ, а й з боку уряду та РНБО), то так воно й буде.

Другий, на сьогодні головний отримувач коштів МВФ - бюджет. Він використовує одержані позики по-іншому. Передусім слід розуміти, що цільового використання цих грошей немає (на відміну від позик, які під конкретні проекти надають ЄБРР, Світовий банк та інші донори). Тобто вони йдуть у загальний "котел", який має багато входів та виходів. І в цьому основна проблема, адже за відносно спокійної ситуації в економіці ті кошти справді можуть "розчинитися" подібно до того, як зникали величезні суми від приватизації Криворіжсталі, попередніх програм із МВФ чи того ж таки російського кредиту в 2013 році.

Приводів та інструментів для цього можна знайти цілу низку. За словами експертів, навіть на різниці в правилах обліку реально відмити велику кількість бюджетних грошей.

Водночас теперішня складна ситуація в економіці та державному бюджеті полегшує роботу Фонду в контексті контролю за використанням наданих нам кредитів.

Річ у тому, що протягом наступних трьох років Україна повинна обслужити й погасити валютного боргу майже на $25 млрд. (див. "Час розплати"). Тому практично всі гроші з нової програми підуть на погашення старих боргів. Недаремно МВФ часто приурочує транші своїх кредитів до чергових великих виплат за зовнішнім боргом, принаймні так було торік. Це дає підстави бути впевненими, що отримані кошти уряд використав за призначенням.



Висновки

Платіжний баланс суттєво впливає на визначення характеру та структури зовнішньоекономічних зв'язків і ролі країни у світовому господарстві.

Для України проблема дисбалансу платіжного балансу особливо гостро постала в останні роки, що пов'язано з низькою ефективністю використання кредитів МВФ і погіршенням експортного потенціалу вітчизняної продукції. Тому на сьогоднішній день важливим є визначення концепції удосконалення платіжного балансу в умовах розвитку економіки.

1. 

Список використаної літератури

1. Методологічні основи розробки платіжного балансу та зовнішнього боргу України // Платіжний баланс і зовнішній борг України за 2009 р. - К.: НБУ. - 2010. - С. 89-90.

2. http://www.bank.gov.ua

3. Вплив торговельної політики на людський розвиток / Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки // brc.undp.org.ua.

4. Шкляр А.І. Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги // Актуальні проблеми економіки. - 2010.- №6.

5. Шавалюк Любомир. Куди підуть гроші МВФ?: стаття. - К.: 2015.



Додаток

Размещено на Allbest.ru