Україна була і продовжує залишатись складовою світового господарства. Проте на відміну від радянського минулого її сучасне успішне входження у світовий ринок в умовах здійснення системної трансформації є важливим чинником, що зумовлює її майбутнє.

Роль експорту та імпорту в українській економіці визначається їхньою часткою у ВВП, яка становила у 2004 р. відповідно 56,8 і 47,6 % (при розрахунку ВВП не за паритетом купівельної спроможності, а за офіційним обмінним курсом гривні у 2004 p.). Частка зовнішньоторговельного обороту країни у ВВП становила 104,4 %. Це між іншим створює об'єктивні передумови для подальшої лібералізації валютного регулювання в країні. Разом з тим такі небезпечні диспропорції підривають умови розвитку внутрішнього ринку, послаблюють економічну безпеку держави. Визначилися галузі виробництва, які майже не пов'язані з внутрішнім попитом. Наприклад, на початку XXI ст. надзвичайно висока експортна орієнтація спостерігалася в чорній металургії, де обсяг експорту становив 85,3 %, у хімічній і нафтохімічній промисловості - 96,9, деревообробній і целюлозно-паперовій - 77,3, а в легкій промисловості у зв'язку з використанням давальницької сировини він сягнув 125,9 % загального обсягу виробництва. Аналіз структури експортної продукції наштовхує на прогноз про труднощі у входженні економіки України у світовий ринок в умовах посилення конкурентної боротьби [27].

Проведені вітчизняними спеціалістами дослідження показали, що за станом факторних умов Україна не переважає більшість країн світу і значно поступається його індустріально розвинутому авангарду. Серед інших чинників на першому місці за своїми негативними наслідками стоїть різке скорочення обсягів інвестицій порівняно з дореформеним рівнем. Це помітно звузило поле діяльності для всієї переробної, машинобудівної, і особливо оборонної, промисловості. Звуження платоспроможного попиту спричинили також інфляція, що знецінила доходи підприємств та населення, і жорстка урядова грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення помірної нестачі грошей в обігу. Одна із основних причин стримування розвитку виробництва і відповідно міжнародної торгівлі готовою продукцією - наявний дисбаланс між фізичним та монетарним секторами економіки України. У період трансформації економіки України від адміністративно-командних форм організації господарських процесів до ринкових частка грошових ресурсів у загальній структурі обігових коштів підприємств мала б зростати. Проте у вітчизняній економіці розвивались протилежні тенденції [Додаток Д]

В умовах помітного посилення ролі імпорту в забезпеченні населення і зростаючої диференціації доходів громадян платоспроможний попит все більше орієнтується на загальносвітові стандарти споживання, індивідуалізується, стає вибірковим і вимогливим до цінових та якісних параметрів товарів і послуг. Безсумнівно, ці зрушення у характері попиту сприяють розвитку конкурентних переваг вітчизняних виробників.

Специфіка нинішньої соціально-економічної і монетарної ситуації в Україні (невисокий за світовими мірками рівень доходів населення, нестача обігових засобів у підприємств та ін.) зумовлює ставлення споживачів до вибору продукції. Перевага, як правило, віддається більш дешевим, а не більш якісним її видам. Тому масовий попит на внутрішньому ринку за своєю вимогливістю до споживацьких якостей і якості продукції поступається попиту в промислово розвинутих країнах, що позбавляє вітчизняні підприємства можливості орієнтуватися на перевагу внутрішнього ринку при просуванні своїх виробів на ринки цих країн. Вихід на ринки країн, що розвиваються, та інших країн з перехідною економікою, з опертям на відносно невимогливий внутрішній попит, може принести українським виробникам лише тимчасовий успіх, а в кінцевому підсумку здатний призвести до консервації технологічної відсталості виробництва [12, с. 9].

Україна має масштабний і диференційований за галузями промисловий комплекс, спроможний випускати різноманітну продукцію - від найпростіших інструментів до космічних об'єктів. Однак, промисловий виробничий апарат України істотно зношений, значна частина основного капіталу морально і фізично застаріла. Країна, по суті, не має жодного важливого блоку суміжних підприємств, всі елементи якого були б конкурентоспроможними на світовому ринку. Це одна з основних причин того, що Україна за рейтингом конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму посідає передостаннє 58-ме місце серед охоплюваних індексом 59 країн.

Досвід розвинутих країн показує, що досягти успіху в тій чи іншій галузі тим легше, чим більше в країні конкурентоспроможних споріднених галузей. Діяльність конкурентоспроможних постачальників створює для переробних галузей можливість швидкого й ефективного доступу до передового оснащення, технологічних та інформаційних ресурсів. Місцеві постачальники добре знають внутрішній ринок, близькі до споживачів географічно, а також щодо культури і стилю ведення бізнесу. Тому наявність конкурентоспроможних постачальників у країні важливіша, ніж орієнтація на іноземних, не заінтересованих у створенні нових продуктів на місцевому ринку. Проте це не означає, що для успіху на ринку необхідно мати всіх конкурентоспроможних постачальників всередині країни [12, с. 10].

Основна маса українських промислових підприємств, на думку уряду, здатна утримувати свої позиції на ринку, і тільки приблизно 30 % потужностей не можуть виробляти конкурентоспроможної продукції. Конкурентоспроможними у зовнішній торгівлі є підприємства металургії, оборонного комплексу та деяких інших галузей. Але очевидно, що за відсутності кластерів конкурентоспроможних галузей завдання щодо просування кінцевої продукції українських виробників на зовнішні ринки є досить важким.

Висновки

· відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар'єри, висококонкурентне ринкове середовище;

· превалювання приватної власності при одночасному її захисті;

· ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;

· ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;

· прозорі суспільні та фінансові інститути;

· демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;

· законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;

· мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.

Отже, як ми бачимо, що для ефективного входження національної економіки в світове господарство, України потрібно розвивати вище перераховані інституції, що стане основою підвищення світового рейтингу нашої держави.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - №29. - С. 377.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - №19. - С. 81.

3. Указ Президента України від 23.02.2001 №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції». // режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=113%2F2001.

4. Авдученко Л.Д. Національні рахунки України: становлення, розвиток та перспективи // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №5(23). - С.10.

5. Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. - 1997. - №2. - С. 25-26.

6. Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Україна і європейська інтеграція // Політика і час. - 2000. - №3-4. - С.5-14.

7. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. - 2001. - №1. - С. 4.

8. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб. / П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

9. Економічна теорія. Макроекономіка / За ред. З. Ватаманюка, С.Панчишина. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 408 с.

10. Економічна теорія: Підручник. / За ред. В.М. Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.

11. Економічна теорія: Політекономія / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 631 с.

12. Згуровський М. З. Україна в глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня. - 2006. - №19. - С. 8-10.

13. Камашева Н.В. Використання статистичних методів для дослідження взаємозв'язків між макроекономічними показниками // Статистика України. - 2002. - №1 (16). - с.11.

14. Качество жизни населения и конкурентноспособности Украины и стран ЕС: Монография / Н. А. Кизим, В. М. Горбатов. - Харьков.: Инжэк, 2005. - 164 с.

15. Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник - 2-ге видання., стер. - К.: Знання-Прес, 2001 - 277 с.

16. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. - К.: Професіонал, 2004. - 288 с.

17. Макроекономіка / Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та інші. - К.: Основи, 1998. - 517 с.

18. Макуха, С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації - Харків: Легас, 2003. - 352 с.

19. Манків Г. Н. Макроекономіка: Підручник для України: пер. с англ.; наук. ред. пер. С. Панчишина. - К.: Основи, 2000. - 588 с.

20. Маштабей В. Курс на інтеграцію. // Віче. - 2000. - № 8. - С. 24-25.

21. Мезенцев К.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності. - К.: Федерація профспілок України; Інститут туризму, 2003. - 160 с.

22. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин. - К.: Либідь, 1994. - 255 с.

23. Моторин Р. М., Моторина Т. М. Система національних рахунків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 336 с.

24. Моторин Р. М., Трубнік-Шаковяш Т. Є., Мазур М. В. Система національних рахунків / За заг. ред. Р. М. Моторина. - К.: КНЕУ, 2004. - 196 с.

25. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навчальний посібник. - К.: Слово, 2003. - 536 с.

26. Панасюк Б., Литвинов В. Національний продукт: теоретичні основи обчислення // Економіка України. - 2003. - №8. - С.17.

27. Паспорт економіки України // режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/makro_pokazniki/

28. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, О.І. Рогач та ін. - К.: Либідь, 2007. - 640 с.

29. Скрипниченко М. І. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку. - К.: Фенікс, 2004. - 256 с.

30. Тарлопов І.О. Визначення макроекономічних статистичних показників та їх трансформація на сучасному етапі. // Збірник наукових праць «Теорії мікро-макроекономіки», 2006. - 76 с.

31. Україна: економічна оцінка 2007 рік. // Економічні дослідження ОЕСР. - 2008. - С. 8-17.