Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія культури

Факультет культурології

Кафедра менеджменту соціально-культурної діяльності

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Теорія масової інформації"

на тему: Функції масової інформації в суспільстві. Роль масової інформації в формуванні суспільних і культурних цінностей суспільства

Студентки 3 курсу групи 6

напряму підготовки "Культурологія"

спеціальності "Менеджмент СКД"

Горбенко А.О.

Керівник: доцент, кандидат технічних наук

Лубенец С.В.

Харків-2016

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Засоби масової інформації: поняття, риси
• Розділ 2. Функції засобів масової інформації
• Розділ 3. Роль ЗМІ в культурі
• Розділ 4. Вплив засобів масової інформації на формування громадської думки
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Засоби масової інформації (ЗМІ) - преса, радіо, телебачення - це самостійна індустрія, спрямована на формування громадської думки, національної політичної свідомості та самосвідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів, які забезпечують масове тиражування і швидку передачу словесної, образної та музичної інформації.

Кожна форма ЗМІ має свою знакову систему: друк чи преса - письмове слово або візуальний образ; радіо - усне слово, музику; телебачення - синтез усного слова, рухомого зображення та музики. Преса - це масові періодичні друковані видання, тобто газети та журнали. Радіо - це комплекс електронно-технічних пристроїв з унікальними, практично необмеженими можливостями передачі звуків на значні відстані, що робить його доступним для широких верств населення. Люди слухають радіо, займаючись іншими справами, і при цьому отримують вичерпну інформацію про всілякі події. Це і новини, і розважальні програми, і театр, і ринок. Тобто радіо спроможне живою, реальною мовою, різними звуками передавати інформацію безпосередньо з місць подій.

Телебачення являє собою складний електронно- і лазерно-технічний, технологічний і організаційно-функціональний комплекс, здатний передавати на великі відстані одночасно чорно-біле і кольорове зображення предмета, який рухається, суспільних чи природних подій, явищ, процесів, звуків, мови і музики.

Телебачення впливає на всі сфери життя, побуту, дозвілля, ділової активності, залучає до обговорення важливих соціальних проблем, формує погляди, громадську думку, екологічну етику, життєву позицію та менталітет людини, створює зворотний зв'язок з багатомільйонною аудиторією.

Ці контакти, впливи через комунікації формують національну свідомість і самосвідомість, сприяють гармонійному розвитку суспільства, формуванню почуття морального зв'язку з епохою.

Сьогодні в Україні в умовах демократизації суспільства існують і активно функціонують телекомпанії різних форм власності: державні, громадські, муніципальні, акціонерні, кооперативні, приватні.

Розділ 1. Засоби масової інформації: поняття, риси

У політичній системі демократичного суспільства засоби масової інформації (ЗМІ) відіграють важливу роль. Засоби масової інформації це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зворотний зв'язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше виступають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

Характерні риси засобів масової інформації:

* публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);

* наявність спеціальних технічних засобів;

* непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;

* непостійний характер аудиторії;

* переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Думку про першість телебачення за ступенем охоплення населення України підтверджують результати опитування "Української маркетингової групи" [4].

ЗМІ покликані виконувати три основні завдання:

1) об'єктивно висвітлювати в пресі, на радіо і телебаченні найважливіші події в країні і світі;

2) поширювати за ініціативою ділових кіл та громадськості комерційну інформацію, зокрема рекламу;

3) ініціювати позитивні зміни в суспільстві з метою підвищення темпів виробництва, конкурентоспроможності національної економіки, стабільного політичного розвитку.

Вирішуючи ці завдання, засоби масової інформації виконують усебічну роботу в галузі інформатизації суспільства, формуванні та функціонуванні економіки, політики, соціальної сфери і культури. Аналіз свідчить, що ЗМІ мають певні наповнені конкретним змістом ознаки, які обумовлюють виконання певних функцій.

Розділ 2. Функції засобів масової інформації

Серед найважливіших функцій виділимо такі:

1) інформаційна функція - отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отриманої інформації формується громадська думка про діяльність органів влади, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітня функція - донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;

3) функція соціалізації - засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функція критики і контролю. Критика ЗМ 1 характеризується необмеженістю свого об'єкта. Їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМ 1 не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМ 1 опираються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативна функція - обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян.

ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх.

Особливе місце посідає економічна ознака ЗМІ, яка зумовлює наявність і здійснення виробничо-комерційної, ринково-інформаційної та інших функцій, від виконання яких залежить стабільність корпорації (фірми) на ринку зокрема і в суспільстві загалом.

Соціальна ознака ЗМІ характеризує виконання ними роботи із забезпечення належних умов праці, захисту інтересів окремих верств населення, охорони навколишнього середовища. Ця ознака зумовлює потребу у виконанні функцій соціального захисту, працезабезпечення різних верств населення, охорони довкілля тощо.

Найважливішою є управлінська ознака ЗМІ, яка характеризується організацією взаємодії ЗМІ із суспільством і передбачає такі функції: мотивацію праці, планування, організації, контролю, обліку, координації та керування суспільною діяльністю, взаємодією суб'єктів виробництва і ринку.

Правова ознака ЗМІ характеризує їх активну участь разом з державними органами і громадськими організаціями у розробці та розгляді нормативних і законодавчих актів та їх практичній реалізації. Вона передбачає виконання таких функцій, як організаційно-правова, нормативно-регламентуюча тощо.

Творча ознака ЗМІ характеризується їх здатністю і можливостями впливати на громадськість за допомогою численних чинників, зокрема документальних, емоційних, масових та ін. Ця ознака обумовлює виконання таких основних функцій: комунікативної, інноваційної, зображувальної.

Усі названі ознаки ЗМІ і функції, передбачені цими ознаками, безумовно, є важливими, їх потрібно знати й ураховувати в практичній діяльності будь-якої організації.

Водночас аналіз засвідчує, що найважливіша ознака ЗМІ, управлінська, обумовлює п'ять надзвичайно важливих функцій, що й призвело до хибного визначення ЗМІ як четвертої гілки влади, адже кожна форма ЗМІ, зокрема телебачення, не може бути загальною у своєму впливі на населення, вони виражають і обстоюють інтереси певних соціально-політичних сил.

Засоби масової інформації мають право на свободу слова, збору, оброблення і поширення актуальної економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної інформації через пресу, радіо і телебачення. Це широкі права.

Разом із широкими правами ЗМІ мають встановлені законом обов'язки, зокрема:

* висвітлювати факти, події об'єктивно, без перекручень, такими, якими вони є;

* не збирати інформацію незаконними шляхами, використовуючи шантаж чи погрози учасникам подій;

* не поширювати чуток та пліток;

* не інтерв'ювати дітей та підлітків без згоди їхніх батьків;

* не оповіщати про серйозні пригоди та надзвичайні ситуації, доки не проведено їх досконалого аналізу;

* власна думка журналіста не повинна ображати присутніх;

* журналіст зобов'язаний відповідати за дані, отримані з державних та громадських джерел, наводити точні посилання на першоджерела інформації.

Розділ 3. Роль ЗМІ в культурі

В XX ст. виникла розвинута система засобів масової інформації (ЗМІ): фотографії, кіно, телебачення, радіо, комп'ютери, дизайн і т.п. Завдяки їм перш за все класичне мистецтво отримало можливість для широкого і блискавичного репродукування. Зміна в ЗМІ полягає і в тому, що під їх впливом змінюється роль і значення традиційних форм побутування культури. Самі ЗМІ перейшли до створення власної образотворчої мови і набувають статусу мистецтва. Це вдається їм тільки при поєднуванні репродуктивної функції з продуктивною.

В середині 50-х років відбулась світова інформаційна революція. Основним її наслідком стала доступність величезних масивів інформації. Естетичним втіленням такого перевороту стало телебачення, що синтезувало в собі текстову, звукову і візуальну інформацію. Стаючи все більш доступними, телебачення поступово перетворилось в основний засіб формування масової культури. Отже, телебачення виявилось генератором, естетичних стандартів суспільства споживання.

З кінця 60-х років теорія ЗМІ відокремлюється в самостійну наукову галузь. З теорії масової комунікації виникає комунікативний підхід при дослідженні літератури і мистецтва. Цей метод потім перетворюється в концепцію теоретико-інформативної естетики (М. Бензе, А. Моль). Культура цими вченими трактується як комунікативна і інформативна трансляційна система.

Теорія масової комунікації почала застосовуватися і при дослідженні культури. ЗМІ, розповсюджуючи культуру, сприяють єднанню і інтеграції глядачів. В умовах повсюдного розподілу культурних і художніх цінностей все більшу роль починає відігравати телебачення. Воно стає не тільки ЗМІ, а й самостійним видом мистецтва. Все більше розширюється його просвітницька і культурна сфера діяльності. В системі видів мистецтва телебачення за своїми потребами, кількістю і швидкістю передачі стійко займає перше місце. При художніх передачах телебачення виступає в двох функціях: репродуктивній (передача творів мистецтва) і продуктивній (креація - створення телевізійних художніх цінностей). Одним з найважливіших завдань сьогодні є поєднання програм культурного розвитку з вдосконаленням ЗМІ в єдину систему.

Під кінець XX століття види і можливості ЗМІ значно розширилися. До сфери мас-медіа належать тепер всі види телебачення разом з такими його новими технологіями, як супутникове і кабельне, радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його розповсюдження. А комп'ютери та їх програмне забезпечення, відео, кіно, друковані видання надали людству неймовірні можливості для отримання різнобічної інформації в найкоротші строки. Винахід комп'ютера знаменував собою перехід людства від моделювання і посилення фізичних можливостей і функцій людини до моделювання і посилення її інтелектуальних можливостей.

Після прийняття в США в 1996 році "Телекомунікаційного акту" до мас-медіа були зараховані також і такі засоби індивідуальної комунікації (ЗІК) як телефони і факси. В епоху інформаційного суспільства звичними стали супермагістралі зв'язку, Інтернет і CD-диски, діджитальна та компресована інформація.

В кінці XX століття з'явилися віртуальні технології - спочатку для створення комп'ютерної гри, а потім з науковою метою. Десь в 1997 році вони стали використовуватися на телебаченні. Два головних різновиди віртуальної технології використовуються на телебаченні. Перша - це анімація в реальному часі (performans animation), коли комп'ютерні актори грають в реальному оточенні. Друга - це віртуальні студії, де комп'ютерне оточення і живі актори. Спеціалісти вважають, що на наших очах народжуються mass-media XXI століття - гібрид телевізора, комп'ютера і Інтернета.

Отже, поступово щезає різниця між ЗМІ і засобами між-персональної комунікації. Керівники мультимедійних корпорацій стали одними з найбільш впливових осіб в міжнародному бізнесі. Концентрація влади і багатств в руках керівників міжнародних корпорацій мас-медіа може дуже швидко призвести до змін ідеологій, моральних цінностей, політики, та й національного характеру.

Однією з форм впливу ЗМІ на культуру є трансляція інформації про неї і репродукція. Другою - власні творчі, продуктивні можливості ЗМІ. І третьою формою впливу ЗМІ є естетична їх функція. Деякі спеціалісти вважають, що принаймні половина людства формує свої погляди під впливом преси. XX століття - це епоха "змішувального спрощення", чи "бунту мас", як називали її К. Леонтьев та Х. Ортега-і-Гассет. У другій половині цього століття вона переходить в надінформаційне суспільство, де панує "екстаз комунікації" (Ж. Бодріайр), коли всі хочуть мати інформацію про все, але нічого не хочуть знати по суті. Кажуть, що логіка світової гармонії побудована на інформації.

ЗМІ - це системи, за допомогою яких здійснюється процес спілкування. Ще в 40-х роках на Заході склалися два підходи до процесу комунікації - природно-технічний і науково-гуманітарний.

Історичний розвиток ЗМІ пережив два якісних стрибка, які змінили зразок художньої культури. Перший пов'язаний з переходом від усного висловлювання думки до її письмової фіксації. Другий полягає в переході від друкованого тексту до звукового, аудіовізуального вираження художнього образу.

Друковані і електронні ЗМІ транслюють широкому загалу населення біжучу актуальну інформацію. Вони тлумачать пересічній людині значення подій, що відбуваються, суджень і вчинків діячів з різних сфер суспільної практики. Крім того, ЗМІ інтерпретують цю інформацію в бажаному для соціального замовника напрямку. Отже, ЗМІ фактично маніпулюють свідомістю людей і на замовлення формують громадську думку з тих чи інших проблем. "Засоби масової інформації, може, й не досягають великого успіху в тому, щоб розтлумачити людям, що думати, проте вони неймовірно успішно розтлумачують їм, про що думати" (Б. Коен).

При цьому Верховний суд США вже в першій половині XX століття в рішенні по одній з справ встановив, що зловживання свободою друку, при всіх незручностях, які вони породжують, незрівнянно менш небезпечні, ніж руйнівна роль державної цензури, яка змітає всі демократичні інститути.

Обмежити маніпулятивні можливості ЗМІ можна лише за допомогою їх відповідної організації. В сучасних демократичних державах існують три головні форми суспільної організації ЗМІ: приватна форма їх організації давно вже існує в США, державна переважає у Франції, а суспільно-правова - у ФРН. Це особливо важливо в сучасному західному суспільстві, де саме ЗМІ генерують соціальну пам'ять, надають соціального змісту подіям, що відбуваються. Таким чином, вони програмують не тільки сьогодення, але й майбутню політичну поведінку громадян. Недарма ЗМІ або мас-медіа називають ще "четвертою владою".

Справді, небезпека інформації полягає в тому, що вона впливає на свідомість людини безпосередньо, укорінюючись в ній в якості органічного елемента, здатного доповнити і навіть замінити функції відчуттів, сприйняття, уяви тощо. Тобто безконтрольний інформаційний потік може як завгодно глибоко проникати в суть людини і деформувати її свідомість.

Все на продаж або комерціалізація мистецтва. "Мистецтво - не для гендлю!" Під цим гаслом донедавна працювали письменники, художники, музиканти Східної Європи. Ринковому мистецтву проголошувалася мало не священна війна на знищення.

Зовсім іншим є становище з комерціалізацією мистецтва, культури на Заході. Там мистецтво, культура, ці продукти розумової праці розглядаються як товар, підвладний закономірностям ринку.

"Не продається натхнення, та можна рукопис продати", - писав ще О. Пушкін. Енді Ворхол комерційним мистецтвом назвав таке, що продається і купується за гроші. Тут перш за все мається на увазі, що окрім великих грошей в таке мистецтво закладені і символічні цінності, які відносять твір художника до явища культури. Так що вислів американця є адекватним сучасному світовідчуттю. Якщо художник став провідником загальноприйнятих естетичних ідеалів або виконавцем соціальних замовлень, то його твори мають обов'язковий комерційний успіх. "Ідоли ринку" (Ф. Бекон) спокушають художника і він часто впадає в гріх вульгаризації, аби тільки ціна була достатньо високою.

Однак варто пам'ятати, що навіть на Заході розвиток капіталізму супроводжувався певною критикою на його адресу з боку не тільки ліворадикальних вчень, але і всіх основних напрямків суспільно-політичної і художньої думки. Європейська культура завжди знаходилась в прямій чи опосередкованій опозиції до економічної дійсності буржуазного суспільства. Там же, де вона здавала свої позиції, проникалася духом комерційного розрахунку і вигоди, цілком підкорялась ринковим відносинам, там закінчувалася і її духовна свобода. Тобто культура таким чином перетворювалася в один з різновидів більш чи менш успішної підприємницької діяльності.

Бурхливий розвиток засобів масової інформації (ЗМІ) відсунув на другий план такі центри культурної діяльності як університет (освіта, наука), видавництво (книгодрукування), театр (драматичне мистецтво) тощо. Тим самим були остаточно зруйновані бар'єри, що захищали світ інтелектуалів від ринкової стихії капіталізму. Розповсюдження мистецтва, культури відокремилося від їх виробництва. Обсяг і характер їх продукування залежать тепер від попиту. Видання книги чи успіх художньої виставки залежить від реклами у пресі або на радіо і на телебаченні.

Існування культури в умовах ринку ставить вузьку сферу інформації в залежність від більш широкої. Так, університет попадає у залежність від видавництва; видавництво і "товстий журнал" - від великого щотижневика, а останній - від великої газети чи РТБ. Відповідно письменник чи художник попадає у залежність від журналіста; видавництво - від розповсюдження; культура, мистецтво - від рецензента; зміст - від форми, тощо. У такий спосіб інтелігенція виявляється цілком підвладною через ЗМІ економічним законам.

Всі бажання, задуми, імперативи, всі людські пристрасті і відносини сьогодні абстрагуються в знаках і речах, щоб зробитися предметом купівлі і споживання.

Розділ 4. Вплив засобів масової інформації на формування громадської думки

Засоби масової інформації виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості (включаючи соціальну психологію), емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації.

Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей. Не підмінюючи ні однієї із форм суспільної свідомості, не спираючись на організовану силу як закон, не визначаючи цілей, як це робить програма, громадська думка з допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей і їхніх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки. Розуміючи всю складність вичленення мотивів поведінки людей, пов'язаних з їхніми потребами і переконаннями, не можна не погодитися з думкою вченого О. Улєдова про те, що "стан свідомості (в тому числі громадська думка) становлять суб'єктивний бік реальних відносин та діяльності людей, виступаючи в ролі рушійної сили".

Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого - впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. Тоталітарні режими не рахуються з громадською думкою. У демократичному суспільстві управління соціальними процесами передбачає вивчення і вплив саме на громадську думку. А у зв'язку з цим справді величезна роль засобів масової інформації. Вони стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами.

Засоби масової інформації здійснюють свою політичну, управлінську роль у політичній системі шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, платформ, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій, фракцій. Процес перебудови, демократизації суспільства надзвичайно активізував засоби масової інформації і в цьому плані. Досить згадати обговорення проектів найрізноманітніших законів, проектів економічних реформ, структур управління і т.д.[6, c. 223-224]

Слід також пам'ятати, що пропаганда, навіть підтримка тих чи інших політиків, їхніх програм не означає їх некритичного сприйняття. Гіркий досвід минулого застерігає від колишніх захоплень програмами і діями окремих політичних лідерів. Преса повинна зважено і критично оцінювати їх. Звичайно, критичний підхід не має нічого спільного з тим огульним, упередженим запереченням нових ідей, рухів, формувань, характерним для компартійної преси. Йдеться про порушення елементарних норм плюралізму, етики і моралі. По-перше, це небажання дати об'єктивну інформацію про явище. Можна не погоджуватися з чужою позицією, але об'єктивно викласти її - норма журналістики. Спотворення і підтасовка фактів, викривлення позиції опонента і понині залишаються засобами боротьби проти нового як ворожого, неможливого, антинародного. Це типовий більшовицький підхід, який потрібно долати. По-друге, це типові публічні доноси на окремих осіб, знаходження "компромату", інформації з сумнівних і загадкових джерел про ту чи іншу людину, якими рясніли сторінки комуністичних газет уже у так звані перебудовні роки.

А між тим, саме засоби масової інформації повинні показувати зразок політичної культури, зміни самої сутності політичного мислення. Преса, інші засоби масової інформації покликані виховувати цю політичну культуру в суспільстві. Політична культура журналіста передбачає правдивість, чесність, надання переваги загальнолюдським чинникам перед кастовими, класовими. Висока політична культура передбачає також добросовісність у викладі точки зору політичного опонента, недопустимість поширених і сьогодні мітингових прийомів навішування ярликів, підміни переконливих аргументів суто емоційними засобами суперечок і звинувачень.

Демократизм, політична культура несумісні з нетерпимістю, коли автори, не соромлячись образливих виразів, шукають і малюють образ ворога. Полеміка ще нерідко перемішується з відкритою лайкою. Без політичної боротьби, часто гострої, принципової, демократичне суспільство обійтися не може.

Громадська думка виникає всередині групи людей, що спілкуються між собою, разом з'ясовують суть проблеми, її можливі соціальні наслідки та міркують, які дії необхідно здійснити. Незважаючи на те, що цей процес, безумовно, зачіпає особисті судження, все ж думки індивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та змістом значно залежать від колективного (громадського) обговорення. Ось чому комунікація не випадково ставиться на один щабель з мисленням, що набуло певної форми (екстерналізувалося). Адже комунікація потребує "спільності мислення" і навпаки.

Щоправда, як теоретики, так і практики паблик рілейшнз, досліджуючи громадську думку, в дійсності роблять її статичний "фотознімок", ретельно фіксуючи окремі моменти, щоб потім описані в одному часі моменти порівняти з іншими часами. Більше того, дослідження піарменів надто часто зосереджуються в основному на спрямованості та інтенсивності громадської думки, залишаючи поза увагою інші важливі деталі картини.

І це зовсім не випадково, оскільки практики паблик рілейшнз прагнуть мати справу з конкретною реальністю, тому що ставлять перед собою переважно прагматичні цілі: як спрямувати думку в бажаному напрямку тощо[2, c. 6-7].

Тому, виходячи саме з таких позицій, фахівці з паблик рілейшнз здебільшого цікавляться такими характерними ознаками громадської думки.

Спрямованістю думки, що вказує на загальну якісну оцінку проблеми, повідомляє про налаштованість на неї у вигляді суджень типу: "позитивно-негативно - байдуже", "за - проти - не визначився", "за - проти - за умови". У своїй найпростішій формі на запитання анкети спрямованість думки фіксується відповіддю "так" або "ні". У цілому саме з'ясування спрямованості є основним і найпоширенішим виміром громадської думки, що цікавить не лише піарменів. преса радіо телебачення індустрія

Інтенсивністю думки, що є показником того, якої сили набуває думка людей незалежно від її спрямованості. Формою виміру інтенсивності (воднораз і спрямованості) громадської думки можуть бути відповіді респондентів на запитання анкети типу: "цілком згодний - згодний - мені байдуже - не згодний - повністю не згодний".

Стабільністю думки, що означає тривалість часу, протягом якого значна частина респондентів незмінно виявляє одну і ту ж спрямованість та інтенсивність почуттів. Фіксація стабільності думки потребує зіставлення результатів не менш як двох розведених у часі досліджень.

Інформаційною насиченістю, що вказує на те, яким обсягом знань щодо об'єкта думки володіють люди. Досвід доводить, що більш поінформовані щодо проблеми люди висловлюють і чіткішу думку про неї; що ж до спрямованості думки таких людей, то її важко передбачити. Ті, хто мають більше знань і чіткішу думку, - діють більш передбачувано щодо проблеми.

Соціальною підтримкою, яка є свідченням ступеня впевненості людей у тому, що їхні думки поділяються іншими в межах даного соціального середовища. Міра соціальної підтримки показує міру консенсусу людей із приводу проблем.

Отже, вплив засобів масової інформації полягає у маніпулюванні громадською думкою[3, c. 28-29].

Висновки

Сучасні засоби масової інформації являють собою моделі реальності, альтернативні "картини світу". ЗМІ в політичній реальності задають простір вибору між альтернативами, полюсами суспільного розвитку. Політична влада ЗМІ полягає у можливості створювати явища силою слова (й образу), представляти моделі й альтернативи політичного розвитку - тобто задавати комунікативні координати для політичної дії. Роль засобів масової інформації в конструюванні політичної реальності полягає у виявленні позицій політиків і презентації політичної аргументації в структурі діалогу.

Влада ЗМІ може бути спрямована на руйнування демократичних інститутів і процесів, а може бути використана для підтримки демократії.

Засоби масової інформації - це унікальний канал звернення до найширшої аудиторії, засіб постійного контакту між партнерами по діалогу та їх прибічників і противників. Це поле політичного діалогу, де можливі різні маневри, зміни позицій, зміни у стратегії і тактиці, використання величезного багатства засобів кодування і передачі інформації. Засоби масової інформації постають не лише як ініціатор діалогу, але і як дійова особа діалогічного конструювання політичної реальності. Дії ЗМІ спрямовані не на перемогу однієї із сторін, а на досягнення загального позитивного результату. У сучасному суспільстві ЗМІ - це простір демократичного дискурсу, який створює фундаментальні умови вербального і практичного конструювання політичної реальності через комунікативну взаємодію.

Список використаних джерел

1. Дзюба М.Т. Роль засобів масової інформації в формуванні громадської думки//Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. - Київ: 2008 р., с. 77 - 81

2. Заславська О.О. Інституційна складова політичної комунікації: роль ЗМІ // Віче. - 2007. - № 16. - С. 6-8.

3. Костирєв А.Г. Вплив ЗМІ на демократизацію політичного життя України // Нова політика. - 2006. - №6 - С.26-29.

4. Павлина Мовчан. Медіа-конструювання та громадська думка//Журнал Верховної Ради України "Віче". [Режим доступу: http://www.viche.info/journal/961/].

5. Політологія: Навчальний посібник / Бабкіна О. В., Горбатенко В.П. - К.: ВЦ, 2006.- 568 c. [Режим доступу http://www.info-library.com.ua/books-text 1738.html]

6. Яковлев Д.В. Масс-медиа и реальность: опыт политической трансформации // Філософія, культура, життя: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Наука і світ, 1999. - Вип. 6. - С. 223 - 227.

Размещено на Allbest.ru