Інформаційно-психологічні війни і їх вплив на масову свідомість

Отже, в цьому розділі ми визначили основні підходи до розуміння поняття «інформаційна війна» та розглянули основні методи та цілі інформаційно-психологічних війн. Далі ми розглянемо основні стратегії спливу інформаційно-психологічних війн на масову свідомість.

Розділ III. Інформаційно-психологічні війни як стратегія впливу на масову свідомість

3.1 Механізми ведення інформаційно-психологічних війн

Інформаційні загрози формуються в інформаційному просторі. Більшість учених розглядають інформаційний простір як місце формування, поширення та споживання інформації за допомогою різних технічних пристроїв [43]. Зазвичай технічні пристрої є основними засобами поширення інформації, але вона поширюється й в ході безпосереднього спілкування людей між собою.

Технічні пристрої, за допомогою яких здійснюється інформаційний вплив на особистість суспільство і державу в ході інформаційного протиборства, називаються інформаційною зброєю. Теоретики відносять до цього виду зброї широкий клас заходів і засобів інформаційного впливу на противника - від дезінформації й пропаганди до засобів радіоелектронної боротьби [43].

Інформаційно-психологічні війни здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційно-психологічні операції (ІПО) - сукупність узгоджених за метою, завданням, часом, об'єктами форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень [43].

Завданням ІПО є видозмінення чи загальний зрив інформаційного забезпечення супротивника, де своє особливе місце займають розвідувальні операції, збір, обробка і видача інформації особам, що виробляють та приймають рішення з оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, у режимі реального часу, а також заходи щодо захисту своїх інформаційних, інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом ІПО можуть бути спрямовані на створення умов з ускладнення прийняття рішення супротивником чи вироблення рішення із запізненням, неможливості прийняття правильного рішення чи неможливості прийняття ним рішення взагалі, чи прийнятті заданого рішення, вигідного атакуючій стороні [43].

ІПО можуть бути спрямовані проти населення загалом чи окремих соціальних прошарків і груп; проти політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів; проти релігійних діячів; проти окремих осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих рішень тощо. Відповідно особлива увага надається складанню соціально-психологічних портретів цільових аудиторій впливу та психологічних профілів окремих фізичних осіб - об'єктів потенційного нападу. Для цього активно використовуються дані соціологічних опитувань, статистичні дані, вивчається менталітет, визначаються пануючі стереотипи, традиції і забобони. По особах, які відповідальні за прийняття рішень, збираються біографічні дані та проводиться біографічний аналіз; дистанційно психовізуальними методами діагностики, завдяки знанням з психосоматики складаються психологічні портрети; вивчаються їхні схильності, уподобання і звички; визначаються модель поведінки і спосіб прийняття рішень; вивчаються оточення й особливості міжособистих стосунків, - за підсумком складається досьє [43].

ІПО, як елемент ІПВ, можуть становити складову військових операцій і традиційної війни в цілому, передувати їм та супроводжувати їх. При цьому ІПО набувають, як правило, внутрішнього та зовнішнього напрямів, націлення на власну армію і населення та армію супротивника і його населення, населення сусідніх країн і міжнародну спільноту загалом. Водночас спеціальні військові операції можуть виступати як складова інформаційно-психологічної війни [43].

Під інформаційно-психологічною зброєю (ІПЗ) слід розуміти сукупність спеціальних засобів і технологій, що використовуються для насильницького викривлення інформаційно-психологічного простору супротивника спеціально для ураження індивідуальної і масової свідомості. Тобто, не дивлячись, чи то технічні, чи то технологічні аспекти, принципово головною мішенню інформаційно-психологічної війни виступає людський розум [43].

Інформаційно-психологічна зброя може бути спрямована на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезаптацію об'єкту впливу, спроможна порушити психічне здоров'я, спонукати до спонтанних, немотивованих, агресивних (в якості автоагресії чи антисоціальних) дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни та самознищення, підкорити свідомість особистості і скерувати її.

ІПЗ за формою впливу (умовно) можна розподілити на [43]:

Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), тобто радіоелектронну розвідку (РЕР), радіоелектронний захист (РЕЗ) та радіоелектронне придушення (РЕП). Представляють собою пасивні та активні технічні засоби, що працюють у діапазоні електромагнітних хвиль від частки мікрометру до десятків тисяч кілометрів; радіоелектронні засоби інформаційного захисту і спостереження різноманітних об'єктів. Виконують завдання з виявлення та розпізнання, радіопротидії системам супротивника, радіоелектронної постановки радіоперешкоджень, створення об'єктів-невидимок і удаваних цілей з керованими радіолокаційними образами. Викривають, розпізнають та придушують радіоелектронні засоби супротивника.

Програмно-комп'ютерні технології. Певні технічні засоби, алгоритми чи загальні технології, дія яких спрямована на ураження комп?ютеризованих систем державного і військового управління супротивника, керування енергосистемами, транспортом, загальною інфраструктурою життєзабезпечення через ініціалізацію та активацію в інформаційних системах супротивника спеціальних руйнуючих програмних засобів (програмно-апаратних закладок, комп'ютерних вірусів, системних «хробаків», інших шкідливих і руйнуючих програм), знищення об'єктів збору, доставки, обробки, накопичення й збереження інформації, руйнування інформаційних масивів тощо.

Психотронні засоби, які завдяки відповідному випромінюванню призводять до порушення психічного чи психофізіологічного стану, впливають на загальне сприйняття реальності, створюють неможливості адекватного реагування на ситуацію.

Психотропні засоби, які через вплив біологічних чи хімічних реагентів впливають на психосоматику, змінюють загальний психофізіологічний стан особистості, погіршують самопочуття і розумові здібності людини, викликають депресію чи панічний страх, галюцинації тощо.

Навіювання і гіпноз, НЛП (нейро-лінгвістичне програмування), інші техніки сугестивного впливу. Використовують особливості людської психіки піддаватися навіюванню та програмуванню. Передбачають директивність, тобто категоричність і обов'язковість виконання наказу - у разі навіювання наяву, і неусвідомлене беззастережне виконання - під час гіпнотичного впливу. НЛП - застосовує методики розщеплення свідомості, дисоціацію, збентеження та інші для позасвідомого введення в індивідуальну та масову свідомість певної інформації. Побудова асоціативних зв'язків та програмування через «якоріння», використовування метафор та інших методів, які є ні чим іншим, як мовою несвідомого, в арсеналі НЛП.

Лінгвістичні методи і засоби. Передбачають цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології, використовування семантично однозначно не визначеної інформації тощо.

Символьно-семантичний апарат впливу, в т.ч. віртуальний символізм, передбачає використання існуючих і штучно сформованих символів, що здібні активувати, перш за все підсвідомо, у суб'єкта певні смисли.

Чутки, плітки. Використовується природність виникнення й поширення чуток та пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть бути не тільки скеровані, а й штучно поширені й керовані, в т.ч. в форматі тривалості та ступені впливу (уразливості).

Анекдоти, приказки, прислів'я, що створюються штучно і націлені «вражати» суспільну свідомість, формуючи певні конвенції, які виступають підґрунтям для соціальних та культурних стереотипів та осідають в підвалинах суспільної свідомості.

Технології створення натовпу і керування ним. Передбачають спрямованість людей до утворення різноманітних видів натовпу. Використовують психологічні особливості поведінки людей у натовпі, що визначаються емоційністю і збудливістю, взаємоспрямовані заразливістю, значно зростаючим фактором навіювання, категоричністю сприйняття, деперсоналізацією і безвідповідальністю, і самої юрби, що виявляється в стихійності й одночасній готовності до негайної дії, схильності до масової істерії і паніки, масової міграції, лжепатріотичного угару, у виключній можливості її спрямованості і ведення.

Загальну систему обмеженого доступу до інформації. Передбачає примусове відчуження певної категорії інформації з мотивів державної та громадської необхідності, які характеризують її важливість, порядок доступу до неї та ступінь захисту уповноваженими на то органами. Його сутність полягає у встановленні обмежень доступу, зокрема, стосовно державної таємниці - під відповідними грифами: «державна таємниця», «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»; щодо інформації з обмеженим доступом - конфіденційності. Криптографію, тобто шифрування та дешифрування.

Технології заданого інформування і дезінформації. Сукупність маніпулятивних дій з інформацією для здобутку переваги над об'єктом впливу, як-то дозоване цілеспрямоване інформування, ініціалізація умисних витоків інформації, навмисне введення опонента в оману тощо. Дезінформація, як правило, задається в достовірному контексті, семантично різноплановому; має певну ешелонованість, тобто глибину наповненості, що сприяє підвищенню вірогідності.

Цензуру. Являє собою систему нагляду за видавництвом та ЗМІ. Передбачає загальне керування інформаційним простором з боку суб'єкту, котрий наділений владним ресурсом.

Пропагандистську діяльність. Націлена на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів й ідеалів наслідування через аудіо- і відеопродукцію, посібники і підручники, словники та енциклопедії тощо.

Засоби масової інформації [43].

Зрозуміло, що вказані форми впливу лише до певної міри можна визнавати як самостійні, так як у своїй більшості вони взаємозалежні і на практиці спостерігається їх перехрещення, взаємопроникнення і взаємодоповнення.

Отже, ми визначили основні механізми ведення інформаційно-психологічних війн. Далі ми розглянемо основні форми впливу на масову свідомість.

3.2 Основні форми впливу інформаційно-психологічних війн на масову свідомість

Основними формами впливу інформаційно-психологічний війн на масову свідомість виступають мас-медіа, а також анекдоти, прислів'я, приказки та чутки [43].

Інформаційно-психологічна війна - це гра тіней, де своє особливе місце займають мас-медіа. Сьогодні суспільство та особистість за умов наростання пресингу глобальних інформаційних мереж стають предметом перетворень та маніпуляцій. Створюються принципово нові мас-медіа - “полімедіа”, які поєднують у собі різноманітні засоби масових комунікацій в єдиний інформаційний ресурс, коли одна й таж інформація у різному вигляді і за різних умов подається в онлайн-режимі в Інтернеті на веб-сайті та в анонсах на телеканалі, в короткому повідомленні на розважальному музикальному радіоканалі, у ТВ-новинах, у вигляді статті в газеті та в аналітиці спеціалізованого журналу, що загалом надає більшої можливості впливу на масову свідомість, її модифікації. Шкода, дійсність демонструє, що не існує незалежних мас-медіа та незаангажованих журналістів. Найпотужніші медіа-імперії за самих різних обставин об'єктивно вимушені займати ту чи іншу сторону. Несвідомо чи навмисно вони відстоюють чиїсь інтереси [43].

Важливою щодо нових способів впливу на масову аудиторію є тенденція, яка все ширше використовується на телебаченні та заполонило радіоефіри і визначається в жанрово-стилістичних перетвореннях - поєднання новинного і розважального жанрів. Таке новоутворення набуло назви інфотейнмент (від англ. infotainment, тобто information + entertainment = інформація + розваги). Особливістю інфотейнменту є те, що через поєднання різних жанрів подібні передачі набувають більшої привабливості для пересічного глядача, слухача, тим самим значно розширюють аудиторію. До того ж, таке поєднання сприяє зняттю критичності в оцінці інформаційного ряду споживачем інформації, внаслідок чого маніпулятивний вплив на аудиторію виявляється значно ефективнішим. Управління семіотикою і семантикою смислів і образів, активне застосування методів психолінгвістики, коли за спеціальним добором слів і словосполучень, фонетичних рядів, кольору і розміру різноманітних шрифтів формуються чи викриваються та спрямовано використовуються певні асоціації, а то й афективні сліди - повсякденна практика ЗМІ [43].

В житті ми маємо справу не стільки з реальними об'єктами, скільки з інформацією про них, формами, паттернами, процесами. Проникаючи у нашу свідомість і володарюючи нею через особисте несвідоме, що уміщує його фундаментальне - колективне несвідоме, використовуючи нашу схильність до узагальнення, спираючись на нашу конформність, мас-медіа навіюють, прищеплюють та втілюють у масову свідомість певну псевдореальність. Інформаційно-психологічна війна вирішує питання задання певної віртуальної реальності, яка передує новій реальності, що приходить на зміну старій реальності. Створивши віртуальний вимір, ЗМІ залишається задати лише предметно-смислові відповідності, що визначають результат осмислення масової свідомості. Мас-медіа створюють соціальну реальність, вони ж задають хронологію дійсності. Все це робить ЗМІ незамінною зброєю в інформаційно-психологічних війнах [43].

Сьогоднішнє суспільство - це суспільство натовпу і загального усереднення, де стандартизуються культурні зразки і задаються спрощені прототипи, яким пропонується наслідувати, суспільство стереотипів і тиражування, пануючої сугестивності іміджів, віртуальних образів і віртуалізованих символів, суспільство панування електронних ЗМІ і удосконалених печатних мас-медіа, що є передумовою, основою і об'єктом маніпуляцій, а технологічні здобутки і наукові знання - знаряддям досягнення мети. Мас-медіа впроваджують в масову свідомість світоглядно орієнтируємі оцінки явищ і фактів, диктують прочитання реальності і, як генератор імпульсів, формують свій простір, нав'язуючи масовій свідомості єдине її «правильне» рішення. Створені ЗМІ віртуальні символи конституюються, починають існувати самі по собі, набувають предметності. Досить згадати такі їх приклади, як «Холодна війна», «Буря в пустелі», «Аль-Каїда» тощо [43].

Сугестивність ЗМІ поза сумнівом. Гіпнотизуючий ефект традиційних мас-медіа та Інтернет-медіа підвищує гіпнабельність аудиторії, що сприяє уразливості індивідуальної та суспільної свідомості. Дискурси, що задаються мас-медіа, вистроюють процес мислення окремих індивідів, що виступають первинним елементом суспільної свідомості, в загальний. В свою чергу, дискурсивні послідовності думок окремих індивідів в площині обмежень з відповідності і несуперечливості загальноіснуючим виступають у формі соціально-організованого мислення, формуючи масову людину чи людину натовпу. Гіпнабельність аудиторії та сугестивність ЗМІ - саме вони використовуються в інформаційно-психологічній війні. У масовій свідомості спостерігається ефект синестезії (посилення однієї домінанти за рахунок інших), перетворюючи біоенергетичний потенціал колективного свідомого і несвідомого у необхідний для атакуючої сторони спосіб мислення та дію [43].

Інформаційно-психологічна війна між політичними супротивниками є реальністю нашого часу й властива не тільки для зовнішньополітичної сфери, але й, як зазначалося вище, активно використовується у внутрішньополітичній діяльності. Саме мас-медіа допомагають формулювати й обстоювати правила й ідеологічні настанови, що лежать у їх основі, адже їхні унікальні можливості та привабливий зміст роблять їх найефективнішими засобами поширення інформації. Мас-медіа перетинають не тільки географічні кордони, але і межі класів, культур, поширюючи розваги та інформацію, які прививають чи оновлюють одні погляди, й виключають інші, та прив'язують ідеологічні модуляції до джерел влади. Мас-медіа допомагають творити і регулювати соціальну реальність, структуруючи найзагальніший досвід своєї аудиторії [20, с.88]. ЗМІ задається дискурсивна віртуальна реальність, що формує соціальну дійсність, яка вигідна правлячим елітам. Політичний дискурс обумовлює загальний дискурс у засобах масової інформації, перш за все, в новинах. Це, в свою чергу, впливає на аналітику та відбивається у неформальній комунікації, спостерігається загальна стереотипизація. Досить згадати ефект «залізної завіси» чи Німеччину часів геббельської пропаганди [43].

Мас-медіа - головне знаряддя в пропагандистських війнах. Масові заходи, особливості створення натовпу та керування ним передбачають певні передумови, де визначальне місце сьогодні також надається ЗМІ. Мас-медіа стимулюють короткочасні шаблони поведінки і довготривалі конвенції, що впливають на суспільство [20, с.88]. Сформувавши свою аудиторію, ЗМК задають основи світогляду і світосприйняття у своїх споживачів, визначають хід їх думок і спонукають до дії, здібні в будь-який час перетворити її з нематеріального натовпу в матеріальний (за визначенням Московичи С. розподіливши натовп на матеріальний і нематеріальний (публіку), тобто глядачів, читачів, слухачів), із пасивної в юрбу активну, до того ж, не тільки прямим закликом до дії, а й за допомогою складновловимих, опосередкованих ефектів [23, с.16]. Людина маси позбувається своєї індивідуальності, знеособлюється, критичність мислення знижується, усвідомлення регресує, втрачується індивідуальна відповідальність, набуває місця імпульсивність, латентна чи відкрита агресія. «Заразливість» емоцій і думок натовпу не залежить від інтелектуального розвитку, культурного чи соціального рівня її членів, їх статусо-рольвих відмінностей, юрба усереднюється. В натовпі індивід втрачає, завдяки дії навіювання, значну долю критики, при ослабленні та притупленні моральних вихідних, при підвищеній вразливості і гідній подиву внушаємості. Коли маси у наявності, завдання політики їх зорганізувати. Привести їх в рух можуть дві речі: пристрасть та вірування [27, с. 60].

Найбільш ефективним знаряддям впливу у просторі неформальної комунікації на суспільну свідомість, на думку фахівців з інформаційно-психологічних операцій, є анекдоти, прислів'я й приказки, що поріднені певним механізмом організації, поширення і впливу, мають довготривале життя через свою емоційну виразність, образність, яскравість, та чутки, що головують у теорії і практиці ведення інформаційно-психологічних війн в площині неформальної комунікації. Чутки можуть різнитися за змістом, за типом ініціалізації та походженням (можуть виступати актуалізацією певних очікувань, первинного штучного створення, мати вторинну основу і активуватися через непряму дію), за рівнем достовірності інформації і співвідношенню до реальності, за емоційною насиченістю, за механізмом домінуючого розповсюдження і стійкістю. Природно їх використовують у ситуації невизначеності чи в ситуації, коли цілі, які декларуються, норми чи цінності, суперечать дійсності, або висвітлення ситуації мас-медіа не відповідає очікуванням аудиторії чи не зрозумілі їй, не співпадають з її відчуттям реалій. Вони сприяють узгодженню індивідуальної свідомості з масовою, слугують засобом адаптації колективної свідомості до реальних чи удаваних загроз спільності, суспільству в цілому. Важливо зазначити, що на відміну від анекдотів чи то приказок чутки належать принципово до неписьменної комунікації через неможливість адекватно зафіксувати їх письмово. Чутки доповнюють чи підмінюють офіційні джерела інформації. Проте вони все ж можуть з'явитися на шпальтах газет, у радіо- та телеефірах, в мережі Internet, однак, це не основний канал їх поширення. Відповідно канали поширення чуток і анекдотів різні. Різна і тривалість життя [43].

Американські фахівці з психологічної війни підкреслюють наступні характеристики чуток [43]:

вони повинні бути логічними і достовірними;

вони повинні будуватися довкола ситуації чи персони, які добре відомі;

ефект чуток зростає за умов їх важливості для безпеки слухача, його теперішнього стану і поглядів на майбутнє;

вони повинні сприяти особистому рішенню зробити що-небудь чи розумово підготувати до майбутньої дії;

поклик повинен бути емоційним і прагматичним;

вони повинні бути простими, аби їх можна було легко перекладати; їх можливо звести до ключової фрази, яку було б легко розповсюджувати [32, с. 321].

Цікавість до анекдоту міститься в його відмінностях серед засобів неформальної комунікації як то наповненості «енергетичним зарядом» темолептичної спрямованості, яскравій забарвленості та особливій лексично-семантичній побудові. За визначенням анекдот повинен буди виключно незнайомим. На відміну від чуток він не передбачає обговорення, а його семіотична і семантична побудова не можуть бути змінені. А відповідна дотепність і влучність анекдоту забезпечує йому довготривале життя [43].

Особливе місце в неформальній комунікації займають певні речові формули, розхожі вирази, якими є фразеологізми. Фразеологізми, як правило, поділяють на фразеологічні зрощення або ідіоми (від гр. idioma - самобутній зворот, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази (прислів'я й приказки, афоризми). Прислів'ям й приказкам, афоризмам через їх стислу змістовність, емоційну виразність та образність притаманні відтворюваність та стійкість [43].

Звідси і зацікавленість до прислів'я і приказки, як засобу модифікації суспільної свідомості. Виникаючи як відгук на потреби суспільства, прислів'я та приказки оформлюють суспільну думку і формують відповідні стереотипи. Крилаті фрази, засвоєні з фольклорних, літературних джерел, а також афористичні вислови відомих політиків, філософів, письменників, влучні вирази героїв художніх творів, фільмів, театральних вистав тощо стають важливим експресивним засобом мови. Фразеологізми передаються із вуст в уста, являючись віддзеркаленням, з одного боку, менталітету певної суспільної спільноти, з іншого, - ситуації в суспільстві [43].

Російська дослідниця Ростовцева Л.І. звертає увагу на те, що межа між прислів?ями й приказками вельми рухома; додав одне слово - і приказка перетворилася на прислів?я, відняв - навпаки, прислів?я перетворилося на приказку [34, с. 91].

Повертаючись до феномену, до анекдоту, слід відзначити, що зазвичай найбільш цікаві з них мають довготривале життя у вигляді приказок. Як ті, так і інші можуть створюватися штучно і «вражати» суспільну свідомість, задавати певні конвенції, які виступають підґрунтям для формування соціальних та культурних стереотипів та осідають в підвалинах суспільної свідомості. Характерною ознакою багатьох анекдотів є дискурсивні характеристики існуючих стереотипів, які можуть бути задані штучно і час від часу у разі необхідності підкріплюватися. Слід згадати анекдоти за радянських часів, що визначали роль героїв за національно-етнічною ознакою, тим самим забивався кіл у декларуєму єдність народів колишнього СРСР.

Різноманітність за формою впливу вирізняє можливості та ступінь вибірковості інформаційно-психологічної зброї щодо певних особистостей, вимагає формування принципу комплексності та інтеграції різновидів ІПЗ при плануванні та веденні інформаційно-психологічних війн. Відтак постає питання формалізації самого процесу, де визначальним стає чітке окреслення та опис об'єкту впливу та рознесення в часі послідовності інформаційно-психологічних операцій. Відповідно ІПВ - це цілеспрямовані, системні, за часом узгоджені удари на усьому просторі - в зоні формальної і неформальної комунікації. Мішенню виступає самоідентифікація особистості, її соціальна і рольова ідентифікація, які задають загальну інтенціональність окремої особистості і суспільства в цілому; самоусвідомлення як усвідомлення особистістю власної самобутності, так і самобутності спільноти в соціумі, які відображені в культурних традиціях, віруваннях, менталітеті, зазначені в мові; базові цінності людини, що лежать в основі її оцінок і суджень. Підхід зрозумілий: знаючи головні характеристики відповідної спільноти, починаючи від віководемографічних і закінчуючи соціоекономічними, визначивши пануючі психотипи, розуміючи менталітет, на базі певних технологій можна активно впливати на цільову групу, модифікувати суспільну свідомість і формувати громадську думку, і, у відповідності до цілей, провокувати, спонукати, збурювати до певних дій, або дезорієнтувати і дезінтегрувати як окремі соціальні групи, так і цілі народи, породжувати «суіцидальну пасіонарність мас» [29, с. 60].

Отже, інформаційно-психологічна війна націлена на порушення існуючого порядку і створення хаосу, прискорення біфуркаційного процесу у заданому напрямку задля формування певного пост-біфуркаційного процесу. Не дивлячись на величезну кількість управляючих параметрів явних і неактуалізованих, різної нашарованості, глибини і тривалої прихованості, випадкових перемінних, певна формалізація процесу дозволяє через спрямовані інформаційно-психологічні впливи наділяти об'єкт впливу іншими змістами, значеннями, пов'язуючи в єдине ціле різноманітні явища.

3.3 Використання інформаційно-психологічних впливів США на різних етапах збройного конфлікту з Іраком

Загальновизнаним серед військових фахівців є факт світової першості США у розробленні теорії і практики інформаційно-психологічного забезпечення бойових дій, яка базується на інформаційно-психологічних впливах. Найбільш масштабно та результативно технології цих впливів використовувалися США у війні з Іраком. Але за твердженнями американців ця війна після фази закінчення активних бойових дій перейшла у форму “сучасного повстання” (за аналогією з афганською війною), яке триває значний час без вирішення політичних проблем. Очевидною стала необхідність проведення інформаційно-психологічних впливів як на підготовчому етапі бойових дій, під час них, так і в повоєнний період [44].

Аналіз підготовки та ведення локальних конфліктів у другій половині ХХ ст. показав, що інформаційно-психологічні впливи виходять за межі діяльності тільки військових підрозділів психологічних операцій збройних сил США. Разом із розширенням структури і розповсюдженням функцій на стратегічний рівень до підготовки та здійснення психологічних операцій залучається і вища державна влада. Тому психологічні операції поступово піднімаються до рангу державної політики та спрямовуються на досягнення провідної ролі США у світі й завоювання ними переваги в інформаційній сфері [44].

Оскільки основним змістом інформаційно-психологічного впливу є психологічні операції, необхідно розглянути напрацювання військових фахівців у цій сфері, а саме “Польовий статут армії США FM 33-1. Психологічні операції”. У ньому психологічні операції визначаються “як планова пропагандистська і психологічна діяльність, яка проводиться в мирний або воєнний час і є розрахована на іноземні ворожі, дружні або нейтральні аудиторії, щоб вплинути на їх ставлення і поведінку в сприятливому напрямі для досягнення як політичних, так і воєнних національних цілей США. Метою психологічних операцій є досягнення цілей воєнних операцій своїх збройних сил як в мирний, так і у воєнний час шляхом різних способів зміни думок, почуттів та відносин, а в кінцевому результаті поведінки груп людей, які є об'єктами психологічних операцій” [44].

Наступні польові статути FM 33-3 і FM 33-5 “Психологічні операції” були дещо розширені й містили зміни в організаційній структурі частин та підрозділів психологічних операцій. Після аналізу результатів війни у зоні Перської затоки (1991 р.) в грудні 1992 р. вийшла директива Міністра оборони США NTS 3600.1 “Інформаційна війна”, яка містила основні положення концепції інформаційного протиборства. Наступними важливими документами були “Єдина перспектива - 2010”, “Доктрина сумісних дій з проведення інформаційних операцій”, “Єдина перспектива-2020”, а також статут збройних сил США FM-100-23 “Миротворчі операції”. Згідно з діючими статутами збройних сил США психологічні операції поділяються на три рівні: стратегічні, оперативні й тактичні. Стратегічні психологічні операції здійснюються в інтересах досягнення довгострокових цілей, які повинні створити сприятливу психологічну обстановку для ведення воєнних дій і носять, як правило, глобальний характер. Особлива роль у цих операціях відводиться публічній дипломатії, тобто різним методам впливу на іноземну аудиторію з метою переконання її у вірності впроваджуваної політики, намірів та дій американців. Основною формою досягнення цієї мети у війні з Іраком у 1991 р. було використання засобів інформації, які формували громадську думку не лише іракців, а й самих американців та світової спільноти [44].

Керуючись певними геополітичними причинами, США розпочали війну проти Іраку. Серед цих причин називають боротьбу США за нафтовий регіон, за стратегічно важливий у планетарному значенні та у відношенні комунікативних ланок регіон; за створення стратегічного плацдарму у майбутньому протистоянні з Китаєм, за створення енергетичного важеля впливу на Європу, а також спробу трансформування та адаптації арабського світу до моделі США [44]. Початку бойових дій в операціях “Щит пустелі” і “Буря в пустелі” (1991 р.) передувала низка психологічних операцій стратегічного рівня, які мали за мету підготовку громадської думки в США та світової спільноти про необхідність прямого збройного втручання, політичну ізоляцію Іраку, економічну блокаду Іраку. Ці інформаційно-психологічні впливи проводилися за зовнішньополітичними каналами з посиленим використанням публічної дипломатії, економічних санкцій, інформаційно-пропагандистських кампаній на об'єкти впливу як поза межами США, так і безпосередньо на американців. Їх основною метою було забезпечення підтримки дій багатонаціональних сил стосовно Іраку та укріплення їх позицій з одночасним послабленням позицій ворогуючої сторони. Засобами здійснення психологічних операцій стратегічного рівня були, головним чином, ЗМІ (преса, радіо, телебачення, інформаційні системи, Інтернет), які висвітлювали виступи президента, міністра оборони та інших високопосадових осіб за вступ у так звану “справедливу війну”, яку Саддам Хусейн зробив неминучою. Разом з тим не менш дієвими були федеральні відомства, такі як ЦРУ та науково-дослідні інститути, спеціальні підрозділи збройних сил США, а також дипломатичний корпус США [44].

Безпосередньо перед розв'язанням конфлікту в зоні Перської затоки президент Буш з серпня по грудень 1990 р. підписав три директиви, які визначали порядок організації і ведення психологічних операцій на весь період кризи і регламентували діяльність розвідувальних служб, науково-дослідних закладів, які займалися проблемами арабського світу, психологів та ряду армійських органів. За даними газети “Нью-Йорк Таймс”, у цей же час значно зросла кількість виступів президента, в яких він висловлювався за “справедливу війну”. На етапі підготовки до початку бойових дій одним із головних напрямів інформаційно-психологічних впливів було стратегічне дезінформування, спрямоване на переконання світової громадськості у необхідності вступу коаліційних сил у війну з Іраком. Отримавши в цьому підтримку Ради Безпеки ООН, яка 8 серпня 1990 р. оголосила заяву Іраку про його фактичну анексію Кувейту як таку, що не має законної сили. 17 січня 1991 р. коаліційні сили, діючи згідно із резолюцією Ради Безпеки ООН, завдають перших повітряних ударів по Іраку. Вони, власне, і означали перехід до активної частини операції “Меч пустелі”. Потужні удари були завдані по Багдаду, центрах зв'язку, промислових підприємствах та оборонних об'єктах. Нападу передував ракетний залп із кораблів ВМС США по системі ППО Іраку, містах Багдад і Басра. Військові дії тривали всього 43 дні [44].

Підстави для посилення інформаційно-психологічних впливів США на Ірак та розробки нових психологічних операцій з'явилися у зв'язку з терористичними атаками 11 вересня 2001 р. на США. Тоді Білий Дім надіслав вказівки усім вищим американським представникам, щоб вони вжили заходів щодо формування позитивної оцінки американської політики і воєнних дій, які країна проводить в Іраку. Білий Дім, Пентагон і управління суспільної дипломатії Державного департаменту сформували потужну стратегічну структуру, діяльність якої зосереджувалася на країнах ісламського світу [44].

Фактично інформаційний привід розпочати нову війну США проти Іраку тепер було змінено, і він базувався на боротьбі зі світовим тероризмом, який власне і виходить із країн ісламського світу. Саме тут США впроваджували психологічні операції, які класифікуються як стратегічне дезінформування, тобто переконання світової громадськості і самих американців у доцільності ведення воєнних дій у зв'язку з наявністю в Іраку величезної кількості хімічної зброї і необхідності боротьби з тероризмом [44].

Невдовзі після теракту Міністр оборони США Д. Рамсфельд заявляє, що в Іраку знаходяться члени “Аль-Каїди”, і що він володіє достовірними розвідданими про контакти на високому рівні між Іраком і міжнародною терористичною сіткою. Одночасно поширюються чутки про те, що за розсилкою в офіси США конвертів, які містять бацили сибірської язви, стоїть Багдад. Але незважаючи на значні зусилля публічної дипломатії, промова держсекретаря США К. Пауелла, яка відбулася 5 грудня 2002 р. у Раді Безпеки ООН, не переконала представників-членів Ради Безпеки (Францію і Росію) у необхідності проведення негайних воєнних дій проти Іраку. І це зрозуміло, оскільки Росія мала багатомільярдні нафтові контракти з Іраком і була одним із найбільших постачальників зброї для С. Хусейна; Франція ж була проти, оскільки теж залежала від іракської нафти і продавала Іраку зброю без санкцій ООН. 20 березня 2003 р., коли минув термін ультиматуму президента США Саддаму Хусейну та його сім'ї, відповідно до якого іракський лідер повинен був покинути країну, президент Дж. Буш виступив з телевізійним зверненням до нації, в якому говорив про початок першої стадії воєнної операції в Іраку і попереджав, що війна може бути не такою короткою і легкою, як здавалося раніше. За словами Буша, цю операцію не обхідно провести з метою роззброєння Іраку і визволення народу країни [44].

Інформаційно-психологічний вплив США на підготовчому етапі проведення воєнних дій паралельно із публічною дипломатією передбачав розробку і впровадження інформаційно-психологічних операцій на оперативному рівні. Військові спеціалісти США вважають їх більш успішними, ніж стратегічні психологічні операції. Особливо результативними формами їх впровадження були усне мовлення, друкована пропаганда, радіомовлення, телебачення. Так, ще у вересні 1990 р. в іракських містах почали поширювати листівки із закликами повалення режиму С. Хусейна, який звинувачувався в організації масових вбивств і у геноциді. Ці листівки за силою впливу на моральний дух іракських військовослужбовців поступалися лише повітряним бомбардуванням. І як результат їх дії - 70% іракських військовополонених підтвердили, що саме вонивплинули на їх рішення дезертирувати або здатись у полон [44].

Напередодні бойових дій до 20 березня 2003 р. над територією Іраку було скинуто 40 млн. листівок; за час операції “Свобода Іраку” коаліція поширила 28 млн. листівок, на 5 млн. більше, ніж під час операції “Буря в пустелі” [44]. У них містилися заклики до населення та військовослужбовців ігнорувати накази іракських лідерів, чільників партії “Баас”; погрози ліквідувати іракських військових, які чинитимуть опір, покладання вини за розв'язання війни на Саддама Хусейна. Показовою і дієвою у психологічному аспекті виявилася листівка з таким текстом: “Хто потребує тебе більше? Твоя сім'я чи режим? Повертайся до свого дому і сім'ї”. Пізніше з'явилися листівки з рекомендаціями налаштування на прослуховування американських каналів із зазначенням довжини радіохвиль та часу радіомовлення. Листівки друкувалися арабською мовою, доступною для більшості населення Іраку. Як і під час операцій “Щит пустелі”, “Буря в пустелі”, так і під час операції “Свобода Іраку”, а також у проміжні періоди інформаційно-психологічний вплив значно зріс за рахунок використання радіопропаганди, яка здійснювалася з використанням усіх можливих засобів. На підрозділи радіоелектронної боротьби було покладено завдання подавлення трансляцій іракської державної радіостанції “Голос Багдаду”. Також широко використовувалися військові засоби зв'язку для входження в радіомережу іракських підрозділів [44].

Активно працювали такі фінансовані американцями як “Радіо свобода Іраку”, “Радіо “SAWA” (Разом), “Аль-Мустакбаль”, “Радіо Nahrain” (Дві ріки), які здійснювали активну підтримку дій коаліції. Ці способи проведення психологічних операцій відносяться до «білої» пропаганди, коли точно відомо ким поширюється інформація. До категорії «чорної» пропаганди необхідно віднести віднести роботу арабського “Радіо Тікріт”, яке в лютому 2003 р. запевняло слухачів, що є лояльним до діючого режиму іракців, які проживають у районі м. Тікріта. Але вже через кілька тижнів в передачах з'явилася критика існуючого тоді режиму С. Хусейна. Радіопропаганда виявилася надзвичайно дієвим засобом, оскільки вже пізніше четверо із п'яти іракських військовополонених сказали, що слухали передачі радіостанції “Голос Затоки”, які проводилися спеціалістами 4-ої групи психологічних операцій збройних сил США. Також великий внесок у виконання психологічних операцій зробили американські радіостанції “Бі-Бі-Сі” та “Голос Америки”. Серед фінансованих американцями каналів великої популярності досяг арабський канал “Аль-Арабія” [44].

Стосовно телеканалів, то активну і привілейовану участь у висвітленні подій в Іраку отримав американський канал CNN, який першим транслював штурм м. Басри. Про заангажоване висвітлення іракської війни цим каналом у світових ЗМІ до сьогодні періодично відбуваються дискусії, але за його допомогою мета інформаційно-психологічного впливу США на американців, на іракців і на світову громадськість була досягнута. В інформаційно-психологічних операціях широко використовувалася інтернет-мережа. На підготовчому етапі бойових дій підрозділи психологічних операцій США розсилали впливовим і рядовим користувачам Інтернету електронні листи про захист своїх сімей і закликали громадян Іраку не брати участі в розробці та застосуванні зброї масового ураження. Американські фахівці психологічних операцій почали широко використовувати індивідуальні методи інформаційно-психологічних впливів, спрямовані як на ключові фігури політичної та військової елітиІраку, так і на рядових громадян. Про дієвість цих форм психологічного впливу свідчить той факт, що Ірак на 2 дні

у 2003 р. заблокував доступ до Інтернету, що було спровоковано американською e-mail кампанією проти С. Хусейна [44].

На підготовчому етапі здійснювався масштабний психологічний вплив через поширення відеокасет, в яких рекламувалася міць американської армії, озброєння і техніки, досконалий вишкіл американських військовослужбовців,

а також піддавався критиці режим С. Хусейна. Вони поширювалися в сусідніх з Іраком країнах Кувейті та Йорданії, звідки і потрапляли безпосередньо в Ірак. Під час воєнних дій 2003 р. США з метою здійснення інформаційно-психологічного впливу широко використовували усне мовлення через гучномовці, використовуючи для цього високопрохідні автомобілі та мотоцикли. Вони схиляли іракців до здачі в полон як до єдиної можливості вижити та дезінформували противника відносно переміщення частин багатонаціональних сил. Трансляція цих повідомлень переривалася східною музикою, що посилювало психологічну дію. Практикувався своєрідний “зворотній відпуск”: військовополонених, яких спеціально навчали антиіракській пропаганді, відпускали в іракські частини. За словами

саудівського генерала Х. Азіза, головним ядром “антисаддамівського повстання” в Іраку стали військовослужбовці розгромленого у Кувейті окупаційного угруповання, які пройшли в американському полоні відповідну підготовку [44].

Після завершення активної фази бойових дій у 2003 р. американські фахівці з психологічних операцій опинилися перед новою для них проблемою. Проведення інформаційно-психологічного впливу США на населення Іраку різко знизилося, оскільки впроваджувані інформаційно-психологічні операції стосувалися підготовчого та бойового періоду. Виник своєрідний інформаційний вакуум, який намагалися заповнити у південній частині країни противники нової влади. Водночас в Іраку починають активізуватися виступи повстанців, які вивчили організацію і тактику збройних сил США і використовували її у боротьбі проти коаліційних сил [44].

Сьогодні військові фахівці США оцінюють іракську війну як війну “четвертого покоління”, використовуючи термін, який з'явився наприкінці 80-х років ХХ ст. і характеризує динаміку і майбутній напрямок війни. Характерна відмінність війн четвертого покоління від попередніх вплив на свідомість противника, зміна його політичної позиції на основі національного інтересу. Після закінчення активних бойових дій 2003 р. в Іраку почався перехід війни, за твердженням американських фахівців інформаційно-психологічних операцій, до нової форми “сучасного повстання”, яке тривало довгий час. Аналогічна ситуація спостерігається в Афганістані. 1 травня 2003 р. президент США Дж. Буш на палубі авіаносця “Авраам Лінкольн”, який повертався на свою базу після участі в бойових діях, проголосив, що “місія виконана” і війна закінчилася. Очевидно, він мав на увазі завершення активної фази бойових дій в операції “Свобода Іраку”, але повстанці почали свої військові виступи буквально в тому ж місяці, коли відбулося кілька нападів накоаліційні сили [44].

Літо 2003 р. було періодом зародження організованих партизанських груп, які складалися, в основному, з активістів партії “Баас” і прибічників С.Хусейна. Період становлення антикоаліційного партизанського руху завершився восени 2003 р., коли під час Рамадана були збиті декілька американських вертольотів. Крім збройних виступів, повстанці почали організувати теракти. Оплотом партизан був так званий “сунітський трикутник” на захід і північ від Багдада і провінція Аль-Анбар з містом Фаллуджа, які були окупаційною зоною, контрольованою ЗС США. Незважаючи на те, що 28 червня 2004 р. Тимчасова коаліційна адміністрація передала свої повноваження Перехідномуурядові Іраку, війська міжнародної коаліції залишалися в країні згідно з проханням нового уряду і у відповідності з мандатом ООН (резолюція 1546 Ради Безпеки ООН від 8 червня 2004 р.). Але антикоаліційна партизанська війна та збройні сутички між шиїтами та сунітами тривали надалі [44].

Все це проілюструвало необхідність у розробленні та впровадженні нових психологічних операцій, які мали вирішити два важливих завдання: довести, що повстанці є загрозою для майбутнього Республіки Ірак і що тільки США як ніхто інший можуть допомогти населенню в економічній, соціальній, військовій та інших сферах, а також у відбудові Іраку. На думку американських спеціалістів, необхідно активізувати роботу сил і засобів психологічних операцій серед населення, враховуючи релігійні та національні відмінності. У той же час необхідно активізувати розробку інформаційно-психологічних операцій на стратегічному рівні. У самих США зростало невдоволення громадськості діями Дж. Буша в Іраку зі зростанням тероризму і протестів в Іраку та ряді мусульманських країн. Завершена війна в Іраку, яка була “маніфестом великої війни з терором” поставила перед адміністрацією президента Буша нові завдання зі створення позитивної громадської думки як у самій Америці, так і в мусульманських країнах [44]. Така ситуація свідчить про необхідність здійснення інформаційно-психологічних впливів у повоєнний період, чому США не приділили належної уваги в іракській війні.

Отже, дослідження інформаційно-психологічних впливів США на підготовчому, воєнному та повоєнному етапах іракської війни показало координацію зусиль державного апарату США, органів психологічних операцій збройних сил США та ЗМІ. Психологічні операції перейшли у ранг державної політики і здійснювалися шляхом публічної дипломатії. Об'єктами інформаційно-психологічного впливу напередодні та в ході війни в Іраку були військово-політичне керівництво Іраку і військовослужбовці, а також громадяни США та світова громадськість.

Висновки

Інформаційно-психологічна боротьба велась у всіх війнах та протистояннях людства. Її зміст в основному складали дії протилежних сторін з поширення дезинформації або тенденційної інформації для впливу на оцінки, наміри та орієнтацію населення, особового складу військових сил та осіб, які приймають рішення, з метою формування громадської думки на користь діючої сторони.

Тому не дивно, що вже в давнину полководці, мислителі відзначали важливість досягнення перемоги без бою. Вже тоді використовувались засоби впливу на ворога шляхом дезинформації, погроз, залякування.

Науково-технічна революція, нові інформаційні технології, глобальні інтеграційні процеси привели до формування глобального інформаційного співтовариства, у якому інформація є головним чинником керування сучасним світом й основним інструментом влади. Створюється нове інституціональне середовище, перетерплюють корінні зміни фундаментальні політичні, правові, економічні, соціальні й культурні правила і норми суспільного проживання.

Інформаційно-психологічна війна націлена на порушення існуючого порядку і створення хаосу, прискорення біфуркаційного процесу у заданому напрямку задля формування певного пост-біфуркаційного процесу. Не дивлячись на величезну кількість управляючих параметрів явних і неактуалізованих, різної нашарованості, глибини і тривалої прихованості, випадкових перемінних, певна формалізація процесу дозволяє через спрямовані інформаційно-психологічні впливи наділяти об'єкт впливу іншими змістами, значеннями, пов'язуючи в єдине ціле різноманітні явища. Основа інформаційної війни - вплив на масову свідомість.

Масова свідомість - це сукупність ідей, уявлень, в тому числі ілюзорних почуттів, настроїв, що відбивають всі сторони життя суспільства, доступні масам і здатні викликати інтерес.

Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.

Зважаючи на все, що було сказано вище можна підвести певний підсумок, щодо становлення суспільства в сучасних умовах інформаційного протистояння і нав'язування певних поглядів вигідних комусь, а до того ж світові геополітичні перетворення і загальна глобалізація, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших політичних та соціальних завдань, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідууму і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю ставлять питання щодо з'ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій - інформаційних війн.

І хоч, за достатньо короткий час феномен інформаційних війн в Україні непомітно перетворився з проблеми теоретичного дослідження в абсолютно прикладне питання. Технологіями інформаційних війн активно користуються на найрізноманітніших рівнях бізнесу і менеджменту, але практичне застосування цих знань відбувається насамперед на внутрішньополітичному рівні, в боротьбі політичних партій і блоків. Провідні вітчизняні експерти все частіше і гучніше висловлюють думки, щодо необхідності приділяти більше уваги феномену інформаційних війн в Україні та проти України. Проте немає певної консолідованої позиції в розумінні даного феномену та шляхів діяльності в умовах, що склались, як серед експертів, так і серед вищого керівництва держави.

Список використаної літератури

Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, 141 с.

Закон України «Про інформацію» від 02. 10. 97, № 2657

Закон України «Про інформаційні агентства» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 2003 року № 762-IV

Бродская О., Лысенко В. Человек массы или массовый человек?// Персонал. - 2004. - № 3. - С. 56-61.

Вайнштейн В. И. Массовое сознание и социальный протест в условиях современного капитализма. - М.: Наука, 1990. - 169 с.

Взгляды военных экспертов США на ведение информационного противоборства// ЗВО. - 2001. - № 8. - С. 10-15.

Викторов С. Накануне 3-й мировой информационной войны// Финансовая Украина. - 1997. 18 февраля. - № 5. - С. 12-16.

Волковский Н.Л. История информационных войн. В 2 ч. Ч. 1. - СПб.: ООО "Издательство "Полигон", 2003. - С.7.

Волкогонов Д. А. Психологическая война: Подрывные действия империализма в области общественного сознания. - 2-е изд., доп. - М.: Воениздат, 1984. - 320 с.

Грушин Б. А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования - М.: Политиздат, 1987. - 368 с.

Дилигенский Г. Г. В поисках смысла и цели: Проблемы массового сознания современного капиталистического общества. - М.: Политиздат, 1986. - 256 с.

Дроздовська О.М. Понятійно-категорійний апарат масової свідомості як різновиду суспільної свідомості // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г. Воронкова. - Вип. 39. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2009. - c. 121-139.

Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестоматия/Под общ. Ред. А.Е.Тараса/. - Мн.: Харвест, 2007. - 432 с.

Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам” / Навчальний посібник // За загальною редакцією доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України генерал-полковника В.Б. Толубка. - К.: НАОУ, 2008. - 177с.

Кириллов И. Массовое сознание. Структура. Генезис. Сущностные характеристики. - Томск, 1995. - С. 66.

Кара-Мурза С.Г. Маніпуляція свідомістю: Навчальний посібник - К.: Оріони, 2003. - 500 с.

Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / Под общ. Ред А.Е.Тараса. - Мн.: Харвест, 2001. - 448 с.