Серед предметів, залишених нападниками у Слов'янську, у фокусі камер LifeNews опинилися новенькі 100-доларові купюри. Телеканал процитував також самопроголошеного мера Слов'янська В'ячеслава Пономарьова, який заявив, що бойовики використовували "зброю НАТО".

Це лише два приклади закидів російського телебачення, що США та Захід нібито якимось чином інспірували або навіть брали участь у актах насильства в Україні.

Минулого тижня державне телебачення показало репортаж про візит до Києва глави ЦРУ Джона Бреннана, припустивши, що США несуть часткову відповідальність за «розв'язування громадянської війни в Україні».

Державне ТБ також зазначало, що співробітники приватних американських охоронних фірм нібито також брали участь у конфлікті. Жодних доказів однак не запропонувало, окрім хіба що туманних повідомлень про військових, одягнених у незнайому форму без якихось розпізнавальних знаків.

Коли пан Пономарьов показував те, що лишилося від «бойовикі» він звернув особливу увагу на німецький кулемет часів Другої світової війни. «Наші опоненти продовжують пропагувати фашистську ідеологію. Більш того, вони навіть використовують зброю своїх вчителів», - заявив він LifeNews.

Російське телебачення невпинно поширювало ідею, що протести на Майдані відчинили двері фашизму в Україні. На початку березня воно припустило, що домівки росіян у західних регіонах позначають образливими плакатами, так само як нацисти колись ідентифікували євреїв за зіркою Давида.

Але жодних доказів, окрім зображення самого плакату, наведено не було. Активістів Майдану у прокремлівських ЗМІ постійно називають послідовниками Степана Бандери - неоднозначного лідера націоналістів, якого звинувачували у співробітництві з нацистами.

Канал LifeNews виставив атаку під Слов'янськом як святотатство. За словами кореспондента, напад не тільки порушив женевські домовленості від 17 квітня та обіцянку Києва припинити вогонь на Великдень, але й стався "в момент, коли в церквах відбувалися великодні служби". Ще більш емоційні заяви щодо релігії пролунали 15 квітня під час ток-шоу на офіційному російському каналі Росія 1, де було висловлене припущення, що конфлікт в Україні був частиною релігійного конфлікту. «Вони розпинають православних християн під час Страсного тижня», - заявив під час програми проросійський священнослужитель із міста Одеса на півдні України.

«RT» (раніше Russia Today - англ. Росія сьогодні) - російська міжнародна багатомовна інформаційна телевізійна компанія. Її основний англомовний канал RT International - перший російський інформаційний телеканал, який веде цілодобове мовлення англійською мовою. «RT» в 2013 році підтвердив статус найбільшого постачальника новинного контенту на міжнародному відеохостингу, ставши першим у світі новинним телеканалом, який подолав позначку в 1 млрд переглядів на YouTube.

3 березня 2014 ведуча телеканалу американка Еббі Мартін в ефірі своєї програми Breaking the Set засудила «військову окупацію» України Росією. «Те, що я працюю ту , на RT, не означає, що у мене немає редакційної незалежності, - сказала Мартін. - Я підкреслюю, що я категорично проти втручання будь-якої країни у справи суверенних держав. Те, що зробила Росія, неправильно». Вона додала, що не збирається захищати «військову агресію» в ефірі своєї програми. У соціальних мережах і на YouTube почали з'являтися повідомлення про видалення керівництвом «RT» висловлювання. Головний редактор RT Маргарита Симоньян, в свою чергу, заявила, що співробітник «як і більшість її співгромадян, має вельми невелике уявлення про те, що насправді відбувається в Криму і взагалі в Україні», а американська пропаганда «примудряється промити мізки навіть самим розумним і полум'яним» [57].

18 березня 2014 англомовний канал був заблокований. При спробі зайти на аккаунт «RT» з'являлося повідомлення: «Цей акаунт заблокований у зв'язку з численними або серйозними порушеннями правил YouTube (обман, поширення спаму, неприпустимий вміст у відео) або інших положень Умов використання». Пізніше був відновлений. Google визнав пізніше, що це була технічна помилка.

25 квітня 2014 у Вашингтоні на прес-конференції з питань української кризи держсекретар США Джон Керрі назвав «RT» «рупором пропаганди», додавши, що весь свій час канал займається «пропагандою і спотворенням фактів про те, що відбувається або не відбувається в Україні». Головний редактор «RT» Маргарита Симоньян відреагувала у своєму акаунті в Twitter повідомленням: «Дивно, що держсекретареві Керрі в цей важкий і принизливий для його Батьківщини час більше немає про що переживати, крім нашого телеканалу», а також заявила: «Дуже шкодуємо, що глава Держдепартаменту відмовляється визнавати факти, які йому не подобаються, і дозволяє собі подібні голослівні звинувачення». Ми плануємо написати офіційний запит до Держдепартаменту США з проханням вказати конкретні приклади, де «RT» спотворив факти, і вимагатимемо принести вибачення».

«RT» - доволі потужний засіб масової інформації з аудиторією, яка постійно збільшується, це рупор через який можна подавати інформацію на весь світ, нав'язуючи свої ідеї. Інформація про Україну подавалася і подається з однієї точки зору, через призму Кремля. «RT» демонструє кадри, які підкріплені текстом зі словами «нацисти», «фашисти», «радикали» та ін. Проте, з публічним добровільним звільненням декількох ведучих у прямому ефірі, канал втрачає свої минулі позиції.

Відкрите акціонерне товариство «Перший канал» - велика російська телекомпанія. Володіє найбільшим обхватом аудиторії РФ (98,8% населення). Другий за віком телеканал СРСР і Росії після петербурзького П'ятого каналу. Веде мовлення з Москви, штаб-квартира знаходиться в телецентрі «Останкіно», на вулиці Академіка Корольова, 12. Позиціонується як головний телеканал країни.

Саме «Перший канал» повідомив, що українські громадяни масово стають біженцями, біжать, звичайно, до Росії. Цифри називають фантастичні: спочатку йшлося про 140 тис. біженців, а днем ??пізніше - про 600 тис. Як підтвердження, показали чергу з автомобілів на кордоні, який назвали українсько-російським. Насправді пункт пропуску «Шегині» знаходиться в Мостиському районі Львівської області на українсько-польському кордоні. Але навіть там все відбувається в межах норми, як відзначають українські прикордонники - ніяких біженців не помічено ні на одному з пропускних пунктів в Україні.

Чергове свідчення творчого підходу «Першого каналу» до новин знайшов відомий в рунеті блогер, письменник і мандрівник Алекс Екслер. У сюжеті йдеться про підготовку бойовиків Майдану на секретній базі в Литві, як доказ показують приватний будиночок в Литві з якимось написом, журналіст намагається туди проникнути, господар протестує.

"Хохма в тому, що друзі з Литви добре знають це місце. Це будинок відпочинку Aerodream, я минулого року під час поїздки по Литві зупинявся буквально по сусідству. Будинок відпочинку в тому числі орієнтований і на російськомовних відпочиваючих - у них сайт в тому числі і російською. Так що, звичайно, це таємна база підготовки бойовиків і є. Приїжджайте, вас теж підготують ", - пише Екслер [46].

Наступна витівка «Першого каналу» стосувалася премії «Оскар». Відомий актор Джаред Лето, отримуючи «Оскара» за кращу чоловічу роль другого плану, виголосив промову про мрійників. Наприкінці цієї промови були такі слова: "Всім мрійникам по всьому світу, які нас сьогодні дивляться, в таких країнах, як Україна і Венесуела: ви боретеся за ваші мрії, за те, щоб втілити неможливе, і наші думки зараз з вами".

«Перший канал» ці слова з трансляції церемонії вирізав (російські канали не вели прямого ефіру з церемонії, заявили, що пріоритет відданий подіям в Україні).

Це лише найгучніші скандали, до який причетний «Перший канал». Взагалі кожного дня, під час кожного випуску новин вищезгаданий канал звертається до відомих засобів пропаганди. Інформація про Україну агресивна та негативна, дія російського уряду та президента схвалюються.

«Росія-1» - загальноросійський державний телеканал. Входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії (ВДТРК). У анонсах згадується, як канал «Росія».

Українське видання «Корреспондент.net» викрило телеканал «Росія-1» у фальсифікації. У сюжеті «Евромайдан 2013 - технологія европровокацій», що вийшов в ефір 25 листопада 2013, були наведені слова одного з учасників, який отримав гроші за появу на мітингу. Однак, раніше, повне інтерв'ю показав в ефірі український канал «24», і в ньому герой повідомив про те, що був запрошений на мітинг на підтримку рішення влади України відмовитися від підписання угоди про асоціацію з ЄС, проте після декількох годин стояння йому, як і багатьом іншим учасникам, не заплатили.

Крім цього, «Росія-1» повідомила про присутність серед учасників мітингу за євроінтеграцію великої кількості провокаторів, що атакували поліцію з газовими балончиками. Лідери опозиції в сюжеті відзначають, що ці провокатори були найняті «Партією регіонів». Автор сюжету, в свою чергу, стверджує, що «таким провокаціям вчать самих опозиціонерів» в посольстві США в Києві.

У випуску телепрограми «Вести недели» від 8 грудня 2013 Дмитром Кисельовим були переплутані факти щодо хронології подій на Євромайдані. За версією телеканалу «Росія-1», події на вул. Банковій, які були названі «передісторією крові, що пролилася», передував силовий розгон Євромайдана, що не відповідає дійсності[61].

1 березня 2014 в програмі «Вести в субботу» був показаний сюжет про нібито перестрілку в Сімферополі, в якому показали «українських бойовиків» із закритими обличчями і тіла російських військових, що лежали нерухомо на землі. Однак глядачі звернули увагу на те, що показані «бандерівці» були озброєні новітніми російськими автоматами АК 100 -ї серії і гранатометами РГ- 94, які перебувають на озброєнні тільки в російській армії. Також під «трупами» російських військових у камуфляжі не було слідів крові. Свідки зйомок репортажу - знімальна група кримськотатарського телеканалу АТР - при з'ясуванні подій «перестрілки» були побиті невідомими. За словами кримськотатарських журналістів , насправді в результаті стрілянини не було ніяких людських жертв[62].

10 квітня 2014 в програмі «Вести» вийшов сюжет про потерпілого на Україні від рук радикалів прихильника федералізації, якого звуть Андрій Петков і у якого діагностували опік обличчя, струс мозку і перелом гомілки. Однак у цей же вечір але раніше у програмі «Надзвичайна подія» на НТВ вийшов сюжет, в якому журналістам телеканалу вдалося поспілкуватися з громадянином Німеччини Андрієм Петровим, який отримав поранення під час зіткнень біля стін обладміністрації міста Миколаїв. Він заявив, що був «найманцем Майдану», який готував до силових акцій групу з 50 бійців із Західної Європи. Вони виступали на боці «Правого сектора» і повинні були покалічити мирних мітингувальників. В обох випадках перед глядачами постав один і той же чоловік, пластир на носі якого і плями зеленки на підборідді були однакові [63].

В даному ключі можна привести основні особливості медіа РФ в просуванні національних інтересів:

- велика кількість новин, присвячених діям президента та уряду РФ. Дійсно, новинний випуск може містити до 5 різних сюжетів про позитивну діяльність влади. Звичайно, прослухавши або прочитавши декілька подібних новин, можна повірити у всемогутність і вседіяльність верхівки правління.

- постійне зневаження сторони, владу над якою потрібно отримати. Приклад з Україною: російські ЗМІ вдаються до низьких, зневажливих, але дієвих методів, використовуючи слова «бандерівці», «фашисти», «нацисти», які по суті не відповідають дійсності. Відбувається приниження нової влади, яка висвітлюється абсолютно недієвою у ситуації, яка склалася в країні і тд.

- замилювання реальних фактів, вигадки власних. Це стосується підставних осіб, які часто фігурують у новинах російських телеканалів, відео, які не відповідають дійсності та закадровому тексту тощо.

- велика кількість інформації, згідно якої Захід підтримує всі дії російського уряду. Прикладом можна привести недавній скандал, коли інформаційна агенція ІТАР-ТАСС хибно перевела промову того ж Д. Керрі на свій лад.

Тим часом пропаганда триває. Кожен день російські ЗМІ вигадують чергову брехню з метою дискредитації України, її уряду, громадян та армії. Агресивна позиція Москви підриває надії на мирний результат конфлікту - Росія зомбує власних громадян і продовжує створювати міфи як грунт для вторгнення в Україну.

РОЗДІЛ 3 ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДАМИ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ПРОПАГАНДИ В РОСІЙСЬКИХ ЗМІ

Для проведення ефективного контент-аналізу було обрано 3 найактуальніші новини з різних засобів масової інформації, а саме з інформаційної агенції ІТАР-ТАСС, інтернет-видання «Комсомольская правда» та телеканалу «Первый». В загальному тематика стосується питання України, так як були обрані останні новини, відносяться вони, як правило до референдуму на Сході країни.

Перша новина належить інформаційній агенції ІТАР-ТАСС під назвою «Основные высказывания Сергея Лаврова по итогам голосования в Донецкой и Луганской областях».

Друга новина відноситься до інтернет-версії національної газети «Комсомольская правда» та має назву «Донецк и Луганск отплыли от Украины».

Третя новина, у вигляді телевізійного випуску, була обрана на федеральному каналі «Первый» під заголовком «Корреспондент Первого канала провел обычный день в Славянске Донецкой области».

Предметом контент-аналізу є зміст новин, які були обрані для аналізу наявності пропаганди в російських ЗМІ.

Завданням є безпосереднє виявлення засобів пропаганди щодо висвітлення подій в Україні через медіа Російської Федерації. Важливим є виділення ефективності використання ЗМІ у російсько-українській інформаційній війні.

Перша новина, а саме «Основные высказывания Сергея Лаврова по итогам голосования в Донецкой и Луганской областях», яку було обрано, належить до інформаційної агенції ІТАР-ТАСС. Слова «Україна», «референдум», «Донецьк та Луганськ» було використано 26 разів, 4 рази проаналізовано різні точки зору з цього приводу у вигляді коментарів. 19 разів образ теперішньої влади та ситуації, що склалася було освітлено в негативному,образливому характері. 7 разів наголошується про «легітимність» референдуму та 4 рази інформація подається більш-менш нейтрально.

Таким чином, якщо підставити у формулу отримані дані, можна оцінити кількісне співвідношення пропаганди, яка міститься в 1 новині інформаційної агенції.

де ПТ - питома вага теми,

РТ - загальний обсяг рядків, коли тема головна;

Кгол - кількість випадків, коли тема головна;

Кдр - кількість випадків, коли тема другорядна;

Ка - кількість випадків, коли тема детально аналізується;

Кв - кількість випадків, коли тема висвітлюється;

Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.

Пт = 0,33(23/26+(2*26+5)/(2*12+3)+(3*16+2*9+4)/(3*13+2*17+4) = 0,92

Пт= 0,92 (92%)

Таким чином, одна новина містить 92 % пропагандистської інформації. Це проявляється тому, що апріорі всі дії та взагалі образ теперішньої влади сприймаються негативно. Виникає враження, що «киевская власть» існує окремо від Східної України та Криму. Саме проведення референдуму є легітимним, в новині декілька акцентів які підкреслюють дану тезу. Також в позитивному світлі показані дії влади Кремлю, їх бажання до проведення діалогу з Україною на новому рівні та залученням світової громадськості, проте в іншому форматі.

Друга новина відноситься до інтернет-версії національної газети «Комсомольская правда» та має назву «Донецк и Луганск отплыли от Украины». Проводимо аналогічні дії.

Після підрахунків було виявлено, що тема згадується 27 разів, з яких 24 головна, просто згадується 4 та висвітлюється 17. Необ'єктивно висвітлена 24 рази.

Використовуємо уже знайому формулу:

де ПТ - питома вага теми,

РТ - загальний обсяг рядків, коли тема головна;

Кгол - кількість випадків, коли тема головна;

Кдр - кількість випадків, коли тема другорядна;

Ка - кількість випадків, коли тема детально аналізується;

Кв - кількість випадків, коли тема висвітлюється;

Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.

Пт = 0,33(14/27+(2*27+7)/(2*7+3)+(3*25+2*17+4)/(3*7+2*5+2) = 0,95

Пт= 0,95 (95%)

Контент-аналіз показує, що стаття з «Комсомольської правди» виявилася ще більш необ'єктивно забарвленою, а саме на 95% . Методи до яких вдалося видання є впливовими, адже використані цифри, статистичні дані, які підтверджують «легітимність» референдуму та позитивні настрої населення Сходу щодо його проведення. Представлена інфографіка, в якій продемонстровані дані щодо населення, мови, економіки регіону, за якою демонструється всі переваги території, як «майбутньої» складової РФ. Словосполучення «федеральний Схід» викладається, як факт, який існує реально.

Третя новина, у вигляді телевізійного випуску, була обрана на федеральному каналі «Первый» під заголовком «Корреспондент Первого канала провел обычный день в Славянске Донецкой области».

Після підрахунків було виявлено, що тема згадується 15 разів, з яких 12 головна, просто згадується 4 та висвітлюється 24.

де ПТ - питома вага теми,

РТ - загальний обсяг рядків, коли тема головна;

Кгол - кількість випадків, коли тема головна;

Кдр - кількість випадків, коли тема другорядна;

Ка - кількість випадків, коли тема детально аналізується;

Кв - кількість випадків, коли тема висвітлюється;

Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.

Пт = 0,33(7/15+(2*15+7)/(2*7+5)+(3*17+2*15+4)/(3*3+2*6+5) = 0,67

Пт= 0,67 (67%)

Отже, даний телевізійний випуск новин виявився найменш вмістовим щодо пропагандистської інформації. Звичайно, були використані звичні для російських медіа методів подачі, проте не так яскраво.

З 14 по 27 квітня був зроблений повний аналіз випусків новин на російських каналах. Були проаналізовані вечірні новини за трьома федеральним телеканалам з найбільшим обхватом: Перший, Росія - 1, НТВ.

Термін дослідження - всього два тижні, тому ми утримаємося від серйозних висновків. Єдине, що можна відзначити деяке зниження рівня пропаганди, можливо, пов'язане з тим, що певна точка зору щодо подій на Україні, які все ще залишаються основною темою в новинних випусках, вже була сформована, тепер її треба тільки підтримувати. Також трохи «охолола» тема приєднання Криму, на якій так зручно було грати на патріотичних почуттях громадян.

В останні два тижні головними новинами залишаються події на південному сході України. Багато репортажів складалися з інтерв'ю, прямої мови, цитат, посилань на інші інформагентства.

За минулі два тижні двічі був зафіксований нульовий відсоток пропаганди на каналах Перший і НТВ.

Середній рівень пропаганди за два тижні по всіх каналах склав 43 %. Найвищий середній показник по підсумковим (недільним) випускам новин і раніше в каналу Росія - 1 - 79%.

Рис. 2 Відсоток пропаганди на «Першому» [66]

Рис. 3 Відсоток пропаганди на «Росія-1»[66]

Діаграми показують, що рівень пропаганди під час новинного випуску досягає 89% на телеканалі «Росія-1». «Перший» у свою чергу скоротив рівень недостовірної інформації, проте відсоток все ще високий.

Рис.4 Середній відсоток пропаганди [66]

Середній відсоток по трьом каналам («Перший», «Росія-1» та «НТВ») склав 43%. Що є на порядок нижчим, ніж під час подій в Криму, який складав 83%.

Проаналізувавши новинні випуски, було виявлені такі прийоми пропаганди:

1. Лінгвопропаганда - «вулиці в крові», а загинули дві людини. У наявності перебільшення масштабів трагедії; використання різних засобів художньої виразності мови і тропів для спотворення інформації та / або емоційного впливу на аудиторію.

2. Навішування ярликів - захопивших будівлю постійно називають «бандерівцями», «радикалами», «екстремістами», «евромайдановцамі» і «бойовиками» для того, щоб згодом при використанні методу переносу (або асоціації), аудиторія сама «добудовувала» зв'язок «майдан-бойовики». При цьому офіційна заява, що «майданівці» беруть на себе відповідальність за події, згадано в сюжеті не було.

Метод використовується для спрощення сприйняття категорій. Приміром, досить створити в суспільній свідомості образ такого собі «радикала» з притаманними йому характеристиками, щоб далі «топити» будь-якого супротивника, називаючи його радикалом. Метод маніпуляції допомагати аудиторії мислити великими розмитими категоріями, не намагаючись виділити особливі характеристики об'єкта самому. Є, по суті, узагальненням і поділом різноманіття на малу кількість чітко описаних груп - «консерватор», «ліберал», «опозиціонер».

3. Логічна помилка - це помилка, допущена в логічних міркуваннях. Всякий аргумент, який її містить, не можна вважати вірним, хоча і деяким людям з різних причин такі аргументи здаються переконливими, чим з успіхом користуються їх опоненти, полегшуючи завдання аргументації власної точки зору.

4. Анонімний авторитет - давно доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому може здійснюватися цитування документів, оцінок експертів, свідків звітів та інших матеріалів, які необхідні для більшої впевненості. Приклади: «Вчені на підставі багаторічних досліджень встановили ...», «Джерело з найближчого президентського оточення, який побажав залишитися невідомим, повідомляє ... ». Посилання на неіснуючий авторитет надають їй солідність і вагу в очах обивателів.

5. Ad nauseam (нав'язування): повторення однієї ідеї веде до того, що аудиторія починає її сприймати на віру, а не аналізувати. Дослівно ця фраза з латинської перекладається як «до нудоти», означає вищу ступінь нав'язування ідеї. Цей прийом передбачає нескінченне повторення однієї і тієї ж ідеї. Така ідея, особливо, якщо вона сформульована у вигляді простого слогана, після багаторазового повторення починає сприйматися масами як істина. Активно використовується в тих країнах, де свобода медіа обмежена або підконтрольна державі.

6. Свідоцтва - це цитати, покликані підтримати або спростувати дану програму, політику, дії і т.п. У даній техніці важлива репутація особи, яка свідчить - часто це вчений, експерт, шанована у суспільстві людина. Свідоцтво підтверджує істинність пропагандистського повідомлення. Це робиться для того, щоб аудиторія прийняла пропагандистську думку і навіть більше того, вирішила, що вона - її власна.

7. Дезінформація - введення в оману шляхом надання неповної інформації або повної, але вже не потрібної інформації, спотворення контексту, спотворення частини інформації, щоб підштовхнути аудиторію до дій, потрібних маніпулятору.

Таким чином, пропаганда в новинних випусках продовжується великим дозуванням. Для цього використовуються різні прийоми, які ще більше підсилюють вплив пропаганди на масову свідомість.

Україна виявилася не готовою до інформаційного удару з боку найближчого сусіда. Тому, необхідно зрозуміти причини поразки і усвідомити, які кроки необхідно зробити Україні, щоб не програти наступні інформаційні війни.

У Криму проходила величезна інформаційна війна, яку, на жаль, Україна встигла програти. Поки інформаційне ядро було зосереджено в Києві на Євромайдані, нами була програна величезна інформаційна кампанія, яку проводила Російська Федерація на території Криму і Сходу України. На сьогоднішній день люди знаходяться під зовсім шаленим тиском з боку російського телебачення, російських Інтернет-ресурсів, які нав'язують свою позицію, що в Києві до влади прийшли виключно «бандерівці», які будуть вішати всіх росіян на стовпах.

Україна ніколи не вела грамотну інформаційну політику - ні за часів президентства Віктора Ющенка, ні при режимі Віктора Януковича. РНБО дали доручення і навіть створили спеціальний відділ, який повинен займатися веденням правильної інформполітики. Тільки цього не відчувається.

Взяти тільки російські фільми та серіали, які активно транслюють наші телеканали. Вони не тільки про героїзм російської міліції і військових, про доблесну Червону армію і Сталіна. У нових серіалах простежується лінія приниження українців. Навіть у комедійних серіалах звучать фрази: «Іди звідси, я з тобою не буду говорити, тому що ти гірше бандерівця». Або коли показують дуже негативного героя, він обов'язково з прізвищем «Петренко» або «Іваненко». Україні потрібно випускати свої передачі і транслювати в тому числі на російські регіони, де живе багато українців.

Міжнародне мовлення Всесвітньої служби «Радіо Україна», телебачення УТР та Перший Ukraine, інформаційний центр «Укрінформ», англомовні сторінки українських інтернет-видань - наша головна зброя в міжнародній інформаційній боротьбі, яка у протистоянні з Росією переходить у стадію війни. Ключовими проблемами цієї «зброї» є ставлення до неї як до чогось другорядного і, як наслідок, недофінансування, а через це втрата якості продукту. Саме через це у 2012 році «Укрінформ» «відзначився» кількома ляпами, як то передрук критики української опозиції з посиланням на неіснуючу німецьку газету та інформація про арешт Кучми, яка не підтвердилася. Іншою проблемо є неузгодженість і несистемність подачі інформації -- наші інозмі, попри те що переважно належать державі, не «говорять однією мовою». Звісно, можливо, це було й на краще -- у часи протистояння на Майдані, навіть журналісти державних ЗМІ могли дозволити собі досить вільне позиціонування.

Громадськість, розуміючи слабкість присутності України на міжнародній арені, внесла свою посильну лепту у вирішення цього питання. Так, вже на початку Євромайдану «Українська правда» почала силами волонтерів і не тільки перекладати основні події англійською. Інформаційний ресурс «Євромайдан» теж почав перекладати частину своїх постів іншими мовами, з'явилася ініціатива EuromaidanPR тощо. Найсистемніше підійшли до вирішення проблеми громадські активісти після початку аґресії в Криму через створення Українського кризового медіа-центру в готелі «Україна» (місце скупчення найбільшої кількості іноземних репортерів під час Майдану). Забезпечивши оперативні брифінґи представників влади, експертів, громадських активістів, провідні українські медійники фактично виконали бодай частково роль держави у просуванні українського погляду на події в Криму та Україні у березні 2014 року. Цього не зміг забезпечити створений на кілька днів раніше прес-центр у Верховній Раді України.

Утім лише громадською ініціативою навіть найкращих медійників та піарників системне питання присутності українського погляду на міжнародному інформаційному просторі не вирішиш. Тут потрібна чітка, консолідована позиція влади та ефективне використання всіх наявних ресурсів. Благо, вони є. Ми не маємо права сподіватися лише на свідомість наших сусідів-партнерів. Ми маємо самі дбати, щоб Україна не була інформаційною периферією світу. Бо це чи не перший крок подолання периферійного мислення всередині України - світ цікавиться тобою і ти автоматично починаєш ним цікавитися. Щоб ніякий Жиріновський не зміг накинути свою думку світові про нас, нам її треба формувати самостійно.

ВИСНОВКИ

Засоби масової інформації завжди виконували декілька функцій: інформативну, просвітницьку та розважальну. Сьогодні, в еру розвинутих інформаційних технологій, ЗМІ стали рушійною силою поширення своїх інтересів, засобом пропаганди та маніпуляції, та, зрештою, найважливішою зброєю ведення інформаційної війни.

Інформаційна війна РФ проти України є тому яскравим прикладом. Скориставшись нестабільною ситуацією, російські медіа не просто протягом всього часу передавали хибну та образливу інформацію про події, вони спровокували територіальне втручання в Крим та на Схід країни, та постійно підтримували та продовжують створювати напружену ситуацію в цих регіонах.

Таким чином, в ході проробленої роботи були отримані відповіді на поставленні задачі:

1) Маніпулятивний арсенал ЗМІ досить широкий: навмисне спотворення реального стану речей шляхом замовчування одних фактів і випинання інших, публікація помилкових повідомлень, пробудження в аудиторії негативних емоцій за допомогою візуальних засобів або словесних образів і т.д. Всі ці прийоми розрізняються за силою впливу і змістом, але їх об'єднує одне: всі вони спрямовані на створення певного емоційного настрою і психологічних установок у аудиторії. Таким чином, ЗМІ стають основною зброєю в інформаційній війні.

2) Сьогодні головні битви інформаційної війни йдуть на українсько-російському фронті. У ролі атакуючої сторони виступає телебачення, преса та інтернет-ресурси сусіда, які всіма силами намагаються довести обґрунтованість введення російських військових угрупувань в Крим та на Схід. У російської пропаганди три категорії споживачів - внутрішня аудиторія, Україна і весь інший світ. Цілі Кремля всередині - домогтися лояльності росіян і змусити повірити в образи зовнішніх ворогів. В Україні - дезінформувати недосвідчених споживачів новин і посіяти паніку, особливо на Півдні та Сході. На Заході - дискредитувати українську революцію і нову владу. Усереднена позиція більшості російських телевізійних ЗМІ: в Україні або, точніше, «на Україні» - бардак, засилля націоналістів. І лише Кремль, направивши своїх солдатів на півострів і підтримуючи самопризначений уряд автономії, сприяє збереженню хоч якоїсь стабільності і рятує російськомовне населення від тих сил, які глава РФ Володимир Путін назвав «коричневою чумою».

3) Методом контент-аналізу було проведено перевірку новин різних засобів масової інформації на наявність пропаганди. Згідно з яким російські інформаційні агенції, інтернет-видання та телеканали вдаються до маніпуляції масовою свідомістю, використовуючи звичні заходи. Аналіз довів, що медіа Російської Федерації приймають активну участь в інформаційній війні проти України. Головними методами до яких вдаються ЗМІ: викривлення фактів, замовчування, дезінформація та ін.

Размещено на Allbest.ur