Засоби телевізійного впливу і маніпулювання

масовий комунікація телебачення маніпуляція

Розділ 3. Методи і техніка регулювання іміджу

В наш час велику роль відіграє імідж людини, або якоїсь політичної партії чи компанії. Від того наскільки він буде високий, як його будуть сприймати оточуючі, який він матиме статус і залежить найголовніше в наш час - матеріальне забезпечення і положення у суспільстві. Нижче перелічені деякі методи впливу на ту чи іншу особу і засоби захисту від цього впливу.

3.1 Новітні технології маніпулювання із використанням іміджмейкерства, реклами та PR

Дедалі частіше рекламні ролики, плакати та щити переконують нас не лише у цілющих та чудодійних властивостях різних паст та порошків, але й у силі окремих політичних сил. Реклама перетворюється в агресивний засіб тиску на зовнішню й внутрішню політику, впливу на масову свідомість. Хоча первинний принцип реклами якраз полягає в тому, що вона не повинна містити пропаганди, політичної зокрема.

У підручниках з мистецтва реклами підкреслюється зазвичай, що коректна реклама має бути заснованою на принципі усвідомленої компетентності й виключати будь-які маніпулятивні впливи на світогляд та мотиваційно-смислову сферу людини. Тим, мовляв, реклама й вирізняється від політичної та релігійної пропаганди. Блажен, хто у це повірив, бо якби цей принцип витримувався насправді, то з українського (й не лише українського) рекламного ринку довелося б вимести десь до 70 відсотків рекламного продукту.

Нині достатньо новітніх технологій маніпулювання із використанням іміджмейкерства, реклами та PR. Тут доречно намалювати (звичайно, - у власній уяві) так званий психосемантичний трикутник - “об'єкт - знак - імідж”. Саме у “бермудії” цього трикутника відбувається зазвичай знаково-символьне маніпулювання. Певний соціальний об'єкт (людину, корпорацію, партію, державу тощо) позначають знаком-логотипом. Далі іміджмейкери та спеціалісти із реклами й PR-технологій прив'язують до цього логотипу образи, що мають закріпитися у масовій, а відтак - в індивідуальній свідомості. Наукове або почесне звання, торговельна марка, абревіатура політичної партії, прізвище політика тощо ні про що не говорять й мало чого варті на економічному або політичному ринках, поки вони не пробуджують певні стереотипні уявлення в уяві реципієнтів інформації. При чому, - майже за тою ж схемою, за якою у павловської собачки у відповідь на сигнал дзвіночка з рота текла слинка.

Мовно-формальні зв'язки, що їх пропонують реклама або антиреклама, переносяться на реальні зв'язки між дійсними фактами та явищами й підмінюють їх. І тоді уже не образи (іміджі) відображають об'єкти, а навпаки - об'єкти перетворюються у заручників усталених образів і сприймається не інакше як за їхнім посередництвом.

Майже повна відсутність бар'єрів декодування на базовому іконічному рівні людського сприйняття підвела фахівців із психотехніки реклами до мистецтва творення так званих симулякрів, тобто навішування на вуха реципієнтів інформації різноманітної віртуальної локшини. Тут за головне вважається, щоб ці симулякри мали людську подобу, а ця подоба була достатньо привабливою й динамічною (у випадку антиреклами, - йдеться про те ж саме, але з точністю до навпаки).

Щоправда, досить нахабний, але поки що убогий український рекламний ринок майже не пропонує “просунутих” продуктів типу перформансу й хепенінгу. Винятком стала лише фірма “Проктор енд Гембл”, що минулої зими організувала на Михайлівському майдані Києва виставку льодової скульптури. Головним елементом льодових створінь було, звичайно, їхнє волосся, яке рекомендувалося відмити шампунями фірми. Але внаслідок раптової відлиги скульптури потекли і до відмивання справа так і не дійшла.

На Заході ж, з його потужними споживчими ринками рекламодавці створюють цілі мережі перформансу. Відомий нам з реклами сигарет “Мальборо” небритий телевізійний ковбой, який, мужньо здолавши небезпечні каньйони й вибравшись нарешті на безпечне сухе місце, заспокоює розхристані нерви сигаретою “Мальборо”, надав поштовху цілій індустрії. У США, зокрема, існують спецшопи, в яких можна придбати екіпіровку цього ковбоя. Для бажаючих організовуються пригоди у його стилі, створюються клуби за інтересами. А це вже не просто реклама, а стиль і світогляд, притаманні любителям втечі від реального життя.

Останнім часом рекламними симулякрами вітчизняного телебачення дедалі частіше стають не лише переконування у цілющих та чудодійних властивостях різних паст та порошків, але і сюжети на політичні теми, пов'язані з апеляцією до інтересів масової аудиторії. Реклама перетворюється в дедалі агресивніший засіб тиску на зовнішню й внутрішню політику. Тим небезпечнішим, що її прийоми проводяться, частіше усього, у стилі “конспірології”.

У вітчизняній політичній практиці маніпулювання останнім часом чомусь пов'язується із використанням адмінресурсу. Сьогодні, коли практично зруйнована стара адміністративно-командна вертикаль, вважати, що якісь команди центру (незалежно від того, де цей центр знаходиться) ефективно вплинуть на результати виборчої кампанії, було б, принаймні, наївно. І головні гравці нинішньої української парламентської кампанії це прекрасно усвідомлюють. Тоді напрошується резонне запитання, про який ресурс вони говорять, коли, злегка потупляючи при цьому очі, навперебій запевняють один одного, а заодно і громадськість, що на їхньому боці таки існує істотна перевага. Хіба не віддають вони собі при цьому відчуту, що компрометують тим самим і без того слабку українську державність? Насправді ж, посилання на такий ресурс є простим блефом, мета якого перелякати супротивників, позиціонувавши себе або свій блок як партію влади. Із цього ж ряду використання такого розкрученого бренду як “КПРС”, яка й справді була партією влади.

Ще однією особливістю є механічне перенесення на українські реалії технологій, апробованих на останніх аналогічних російських виборах. Нав'язливим рефреном звучить, зокрема, міф про українського Путіна. Нічого дивного в такій екстраполяції російських політичних міфів, звичайно, немає, враховуючи, що українські партії і блоки для всілякої піарщини запрошують не українських, а переважно російських фахівців.

Типовим прикладом некоректної політичної реклами є телевізійні опитування, під час яких думка мас подаються “володарями дум” не як результат складних соціологічних досліджень, а як саме той vox populi, що формується на очах ошелешених глядачів. Тут зустрічається всяке й різне - рейтинги провідних політиків, безадресні висловлювання глядачів з актуальної проблематики тощо. Насправді такий vox populi теж є типовою маніпуляцією, що робиться за принципом: так думають майже усі, поспіши до них приєднатися. Мета - легітимізувати думку ведучого й редакторів телепередачі й, звичайно, - наміри замовника. Неважко здогадатися, що, швидше всього, жодна реальна аудиторія в передачі участі не бере, але зате є уявний образ цієї аудиторії, видуманий тележурналістами на потребу собі й замовнику. Щоправда, зрідка “таємниці Полішинеля” цієї телекухні (як у випадку із відомим скандалом довкола передачі “7 днів”) стають надбанням гласності.

Отже, доводиться констатувати, що нові ринково-демократичні умови, замість того, щоб ослабити маніпулювання, ще більше його підсилили. І, напевно, тому, що більша половина суспільства усе ще претендує на “солодкі пряники” та неіснуючих в українських реаліях представників заморської фауни. А чиновництву, що звикло діяти за маніпулятивними схемами, у свою чергу, незручно визнати дефіцит слонів і пряників. Й воно робить вигляд, що має їх досхочу.

Найпримітивніші й найдемонстративніші прийоми маніпулювання пов'язані із застосуванням методу батога і пряника. Тобто - каральних або заохочувальних, негативних або позитивних санкцій. Зазвичай розумні маніпулятори намагаються економити на покараннях, вдаючись хіба що до напівпрозорих натяків на можливість у разі чого їх застосувати, тобто тонких натяків на грубі обставини.

Отже, найчастіше мова йде про використання різноманітних солодких пряників та прийомів психологічного погладжування. Сюди слід віднести улесливі характеристики, політичні або якісь інші аванси, що роздаються публічно й наодинці. Це також запрошення на престижні заходи й зустрічі “без краваток”, присвоєння почесних звань, премій і нагород, надання можливостей для оздоровлення або лікування, освіти або відпочинку в престижних закладах і установах. В народі усе це називається роздачею слонів. Звичайно, мова аж ніяк не йде про винагороди, які підкреслюють заслужений суспільний статус людини, гарантують їй спокійну старість тощо. І особливо, - якщо до обіцяного прив'язуються суттєві матеріальні речі.

Розгалужена система пільг та привілеїв, що дісталась нам в спадщину від компартійних часів зводиться, радше, до відвертого маніпулювання знаками й символами. Мабуть, не зовсім випадково один із виборчих блоків, що репрезентував себе на попередніх парламентських виборах, вибрав собі назву “СЛОН”. Щоправда, на нинішніх виборах аналогічний блок з ліберальною конструкцією називає себе коректніше - НЛО. У цьому більше сенсу хоча б тому, що лібералізм у реальних вимірах українського політикуму - це, дійсно, поки що нерозпізнаний об'єкт. А жаль. Бо саме лібералізм є тою антиманіпулятивною практикою, що покликана гармонійно поєднати обов'язки з правами, а персональну відповідальність кожної людини зокрема з колективною відповідальністю за дотримання прав цієї людини.

Простіше кажучи, йдеться про антиманіпулятивний за своєю природою соціальний контракт, що заснований на простому принципі: я - тобі, ти - мені. Коли ж вимагається, щоб “я тобі - все”, але взамін можу розраховувати лише на “ти мені - нічого”, то це - типова гра на маніпуляціях, яка рано чи пізно й призводить до утворення утопічного суспільства рожевих слоників.

Невдячна справа прописувати рецепти на рахунок того, як вийти із цього зачарованого кола. Найпростіша порада звучала б так - не хочеш, щоб тобою маніпулювали, не дозволяй собою маніпулювати, не провокуй потенційних маніпуляторів. Але далеко не усі сприймуть таку пораду, бо це означає необхідність самостійного вибору шляху до власного щастя й самостійного просування цим шляхом без ілюзорних розрахунків на те, що хтось тебе знизу або згори зненацька ощасливить. Бо таке ощасливлювання зазвичай означає лише мистецьку провокацію привід до маніпулювання. Певно, якраз цю тонку обставину й мали на увазі ті мудрі вільнолюбні американці, які придумали вислів про безплатний сир, який відомо де можна зустріти…

3.2 Створення позитивного образу

"Використання авторитетів (груп впливу)".

Метод полягає у використанні авторитетних, відомих для цільової аудиторії людей або груп. Як такі групи впливи можуть виступати відомі політичні діячі, діячі культури, відомі актори, керівники підприємств, викладачі вищих і середніх учбових закладів і так далі. Для ефективності даного методу важлива присутність наступних чинників: довіра до представника групи впливу, його популярність, високі професійні якості, особисті достоїнства, високий офіційний пост (у минулому або сьогоденні), його близькість з цільовою групою електорату і тому подібне. В ході президентської виборчої кампанії Б.М.Єльцина в 1996 році як довірені особи було привернуто багато відомих артистів, акторів, діячів культури. Аналогічно в ході виборчої кампанії Б.Клінтона в 1992 р. в його підтримку виступили відома співачка Барбара Стрейзанд, а відомий кіноактор Арнольд Шварцнеггер виступав на підтримку його конкурента Джорджа Буша.

"Ствердні заяви".

Метод полягає в розповсюдженні різних утверджень, які представлені як факт, під цим розуміється, що ці заяви самоочевидні і не вимагають доказів. Ці твердження можуть бути як достовірними, так і не зовсім.

"Сторона, що перемогла".

У даному методі експлуатується бажання людей бути на стороні переможця, аудиторія переконується в необхідності діяти так, щоб опинитися "на стороні", що виграла, бути "як все". У виборчих кампаніях метод часто використовується у вигляді наступних пропагандистських тем: "Кандидат N - кандидат номер один" або "Кандидат N - кандидат-переможець", а також в закріпленні теми "Все одно переможе N". Наприклад, у виборчій кампанії по виборах розділу виконавчої влади одного з регіонів РФ одна з "виборчих команд" використовувала поєднання "... відбудуться вибори Президента N", закріплюючи в свідомості електорату зв'язок між виборами Президента і прізвищем президента, що діє, створюючи ілюзію його однозначної перемоги.

"Примусова пропаганда".

Даний тип дії використовує слова і вирази, що мають примусовий характер. Наприклад, у виборчих кампаніях часто використовуються листівки з гаслом: "Голосуй за N" і "Вибери N".

"Використання ціннісних слів (що відносяться до основних цінностей суспільства)".

Метод полягає у використанні емоційно інтенсивних слів, які тісно пов'язані з основними цінностями, думками суспільства і є переконливими без додаткової інформації, і скріплення їх з необхідними ідеями або людьми. Даний метод апелює до таких відчуттів, як любов до країни, будинку, бажання миру, свободи, бажання гордитися батьківщиною і так далі. Для цього використовуються слова, пов'язані з такими поняттями, як будинок, сім'я, діти, материнство, патріотизм, любов, мир, щастя, здоров'я, прогрес і так далі. Наприклад, у виборчій кампанії в одному з регіонів РФ для кандидата-жінки використовувалося гасло "N - жінка-мати", який експлуатував забарвлення поняття материнства. В ході дослідження мов спікера палати представників Конгресу США Ньюта Гінріча (Newt Gingrich), було встановлено, що для опису своєї партії він використовував наступні позитивно забарвлені слова: активність, створення, щирий, допомога, виклик, зміна, діти, вибір, громадяни, переконання, хрестовий похід, обов'язок, довіра, сім'я, свобода, робота, мрія, можливість, мир, добробут, захист, має рацію, сила, успіх, бачення, реформи, соціальне забезпечення та інші.

"Невизначені вирази (позитивно забарвлені)".

Метод має багато загального з методом "використання ціннісних слів", але заснований на використанні виразів з неуточненим сенсом. Аудиторії пропонується можливість шукати власні інтерпретації. Наприклад, у виборчих кампаніях нерідко зустрічаються гасла "Я доб'юся правди (справедливості)", які, не дивлячись на неясний, позбавлений "конкретики" сенс, у ряді випадків сприймається електоратом позитивно.

"Перенесення позитивного образу".

Суть методу полягає в проекції позитивних якостей людини (авторитет, підтримка, престиж) або якого-небудь об'єкту, предмету або моральних цінностей (індивідуальних, групових, внутрішньо організаційних, національних і так далі) на іншу людину або групу. Наприклад, під час президентської виборчої кампанії у Франції 1965 р. "виборча команда" кандидата Жана Леканюе створювала йому імідж "французького Кеннеді", переносячи позитивний образ Кеннеді на кандидата. Зокрема, для цього використовувалися плакати із зображенням кандидата і написом "Завтра ... Жан Леканюе ... нова людина ... Франція в русі".

"Такий же як всі, як ми".

Метод полягає в тому, щоб збільшити довіру тій або іншій аудиторії, забезпечуючи ідентифікацію тієї або іншої людини або групи з цією аудиторією. Для цього кандидатів "оприлюднюють". Наприклад, в ході кампанії партії І.Рибкіна використовувалися телевізійні ролики з фотографіями його дитинства, студентства, початку трудової діяльності ("такий же, як всі ми"). Стандартним прийомом при реалізації методу є зйомки і фотографії кандидата в сім'ї, з дітьми, на природі, виробництві, розповідь про хобі і так далі.

"Найменше зло".

Суть методу полягає в "м'якому" визнанні того, що певна особа або курс є неприємною, але будь-який інший приведе до результатів набагато гіршим. Ця тема була однією з основних у виборчій кампанії Президента РФ Б.Н.Єльцина в 1996 році. Під час "мас-медіа війни Чубайс-березовський" в одній з газет була опублікована стаття із заголовком "Двійка" по поведінці? Зате сильний, шельма, в арифметиці", разом з додатковою інформацією про професіоналізм А.Б.Чубайса.

"Спрощення проблеми".

Багатьом людям не приносить задоволення довго розбиратися в тій або іншій проблемі, а набагато зручніше отримати просту відповідь на свої питання, з іншого боку багатьом непрофесіоналам приємно почути, що, наприклад, "юриспруденція - це просто досвід кожної людини заплутаний застосуванням хитрих слів ", а "сучасне мистецтво - просто нісенітниця"; таким чином, люди потирають своєму відчуттю переваги і побоюванню визнати, що ці області знаходяться поза їх розумінням. Суть методу "спрощення" полягає у використанні цих психологічних особливостей людини. Складні соціальні, політичні, економічні або військові проблеми зводяться до простих інтерпретацій.

3.3 Руйнування позитивного іміджу

"Суспільне несхвалення".

Використовується для створення ілюзії несхвалення тих або інших дій з боку громадської думки. Основне завдання методу - створення негативного образу кандидата або групи. Часто реалізується шляхом підбору різних висловів "груп впливу", "представників" різних верств населення, різних соціологічних опитів і так далі.

"Невизначені вирази і натяки, що несуть негативне забарвлення".

При використанні даного методу аудиторії пропонується можливість самій знаходити власні інтерпретації. Використовується проти окремих людей, груп, ідей і експлуатує суспільні стереотипи і латентні підозри. Часто використовується у формі наступних натяків: "Ну, ви розумієте, на що зазвичай живуть такі чиновники, як N".

"Перенесення несхвалення і негативного образу".

Метод "перенесення несхвалення" полягає в створенні несхвалення тих або інших персон, дій або ідей через демонстрацію тих груп, які схвалюють дані ідеї або дії, підтримують цих персон, але належать до тих, що мають низьку довіру, тих, яких бояться, ненавидять або зневажають. Якщо група, що підтримує певну політику, належить до підозрілих, таких, що зневажаються або не викликають довіри, інші групи можуть змінити свою позицію. Метод "перенесення негативного образу" полягає в проекції негативних якостей людини або якого-небудь об'єкту, предмету або моральних цінностей на іншу людину або ідею для того, щоб дискредитувати його. Наприклад, під час виборчої кампанії 1986г. у Франції соціалісти випустили плакат із зображенням вовка з довгими зубами і написом: "А чому, милі праві, у вас такі великі зубки?". Під час "мас-медіа війни Чубайс-березовський" одна із статей, направлених проти Б.А.Березовського, розвивала наступну тему: "...чеченський командир говорить: ...чом би не любити Березовського, він якщо і вкраде, то не у нас, а у Росії... нам щось достанеться". Також в статті наводилися дані про близькі відносини Березовського і Коржакова. Таким чином, відбувається перенесення негативного образу чеченського командира і А.Коржакова на Б.А.Березовского.

"Наклеювання ярликів".

Метод аналогічний методу "Перенесення несхвалення і негативного образу" і полягає в експлуатації забобонів і стереотипів населення через "наклеювання ярлика". Ярлик кваліфікує цей об'єкт як щось, чого аудиторія боїться, ненавидить, випробовує огиду, знаходить підозрілим або небажаним і ін. У Росії як такі ярлики в різний час використовувалися слова партократ, дерьмократ, коммуно-фашист, червоно-коричневий і ін. Вже згадуваний нами спікер палати представників США Ньют Гінріч для опису його опонентів (демократичної партії) використовував наступний набір негативних слів ("ярликів"): жалість, обман, примушення, обвал, падіння, корупція, криза, затримка, знищення, деструктивність, поглинання, ставити під загрозу, невдача, провал, некомпетентність, хвороба, зрада, бюрократія, витрачати час, радикальність, брехню, лицемірство.

"Випереджаюче використання скрутного питання або проблеми".

Метод полягає у використанні питання або проблеми, скрутної для іншої сторони, з одночасною підготовкою широкого освітлення, для того, щоб спровокувати іншу сторону на не вигідні для неї дії. Наприклад, в одній з виборчих кампаній використовувалося скрутне для кандидата питання за наступним сценарієм: на першому етапі була обнародувана частина негативної інформації, кандидат, припускаючи відсутність додаткової негативної інформації, використовував метод "спростування", після чого була опублікована частина негативної інформації, що залишилася. Реалізація цього сценарію привела до значного зниження довіри електорату до даного кандидата.

"Загострення уваги".

Цей метод багато в чому схожий з методом "Спрощення проблеми". Складні ідеї, події або дії іншої сторони зводяться до того або іншого уразливого для неї пункту.

"Імітаційна дезинформація".

Метод полягає у внесенні змін до пропаганди іншої сторони. Ці зміни додають їй інший напрям, знижують довіру до неї, створюють негативний образ. Використовується у вигляді підміни листівок, висловів кандидатів або груп. Наприклад, в ході однієї з кампаній були випущені листівки з виборчою програмою і дизайном листівок іншої сторони, проте програма містила положення, неприйнятні для електорату. Іншим прикладом застосування методу є випуск підробленої листівки за підписом одного з кандидатів з повідомленням про зняття своєї кандидатури, що мало місце в одному з регіонів РФ.

3.4 Протидія руйнуванню іміджу

"Пряме спростування".

Метод полягає в прямому спростуванні всіх елементів пропаганди іншої сторони.

"Ігнорування".

Полягає в ігноруванні елементів і тим іншої сторони, заснований на тому припущенні, що негативна тема, що залишається на слуху", приносить більший збиток в порівнянні з темою, що з'явилася на короткий проміжок часу. Найбільш ефективний у разі незначності теми, невеликих ресурсів іншої сторони для його "розкручування", а також у разі високої достовірності негативної інформації.

"Відволікаюча пропаганда".

Метод полягає у відверненні і перенесенні уваги цільової аудиторії з пропаганди іншої сторони на інші теми. Достатньо часто використовується державною владою. Наприклад, загальновідомим стає той факт, що за моментами активізації критики Президента США по "сексуальній лінії" практично відразу ж активізувалися теми Іраку, завдання бомбових і ракетних ударів, терористів і так далі. У Росії в моменти різних криз виникала тема поховання В.И.Леніна.

"Зменшення значущості теми".

Метод заснований на перенесенні акцентів на менш негативні елементи теми, короткому зачіпанні і "не згадці" теми і так далі. Використовується спільно з методом "Відволікаючої пропаганди".

"Превентивна пропаганда і випередження".

Метод полягає в превентивному використанні пропагандистської теми, яка може бути узята іншою стороною, із зміненими і пом'якшеними компонентами або елементами для зменшення довіри до теми. Більш того, контрпропаганді в цілому властивий саме випереджаючий характер. У практиці психологічних операцій часто використовується у формі випереджаючого висунення звинувачень до іншої сторони. У виборчих кампаніях нерідко використовується шляхом висунення очевидно надуманих звинувачень до кандидата, з подальшим широким спростуванням цих звинувачень. Наприклад, в ході виборчої кампанії в одному з регіонів РФ "виборча команда" одного з кандидатів використовувала цей метод таким чином: було висунуто свідомо помилкове звинувачення в привласненні комерційного кредиту кандидатом, а потім забезпечено широке спростування, побудоване на відсутності даної форми кредиту в банківській практиці. Оскільки первинне звинувачення було нібито зроблено з боку конкурента кандидата, подальші його спроби використовувати інформацію про аналогічний факт, що володів значно більшою достовірністю, були нейтралізовані.

"Обмежувальні заходи".

У виборчих кампаніях метод трансформується в роботу по збору і знищенню наочної агітації конкурентів порушенню циклів її виробництва і розповсюдження. Наприклад, в одній з виборчих кампаній "виборча команда" однієї із сторін організувала позачерговий святковий захід на друкарні, в якій друкувалася наочна агітація іншої сторони, що привело до зриву її плану розповсюдження і, зрештою, до істотного відставання іншої сторони.

"Використання евфемізмів".

Даний метод схожий з використанням метода "наклеювання ярликів" навпаки. Полягає в заміні загальновизнаних і емоційно забарвлених позначень тих або інших об'єктів або фактів на слова, що мають менше емоційне забарвлення або є менш зрозумілими.

"Псевдологічні висновки".

Метод полягає у використанні неправильних логічних висновків. Наприклад, на основі факту про підтримку кандидатом ідеї про збільшення втручання держави в економіку і того факту, що комуністи також виступають за втручання в економіку, робиться висновок, що кандидат - комуніст. Як різновид методу виступає його сумісне використання з методом "вибірковий підбір інформації", коли логічні висновки робляться на основі спеціального обмеженого масиву інформації. У виборчих кампаніях особливо часто використовується при проведенні різних соціологічних опитів, розвитку і підтримці пропагандистських тем і так далі.

"Порушення логічних і тимчасових зв'язків між подіями".

Використовується для зниження ефекту "дії" іншої сторони, а також створення ілюзії тих або інших тенденцій і ситуацій. Наприклад, за допомогою методу попереджається неявне створення (або, навпаки, створюється) з окремих негативних фактів загальної істотно негативної тенденції або фону. Застосовується спільно з методами "вибірковий підбір інформації" і "псевдологічні висновки".

"Заміна джерела повідомлення".

Метод є протилежністю методу "імітаційна дезинформація" (заміна змісту при незмінному джерелі повідомлення) і полягає в заміні джерела повідомлення для збільшення або зменшення довіри до повідомлення. Наприклад, для зменшення довіри до того або іншого факту приводиться джерело, не заслуговуючи довіри. Навпаки, для того, щоб уникнути припущень в "ангажованій" і, таким чином, збільшити довіри до повідомлення, проводиться "дистанціювання" і приводиться яке-небудь незалежне джерело. Як поширений варіант виступає повідомлення, що з'являється в зарубіжних країнах, з подальшою "републікацією" з посиланням на зарубіжне джерело.

"Формування оточення".

Метод полягає в спеціальному формуванні інформаційного оточення навколо того або іншого факту для зниження або, навпаки, збільшення його ефекту або ступеня довіри до нього. Наприклад, якщо факт, що дійсно мав місце, подається в оточенні помилкової інформації, це призводить до зниження довіри до нього.

Висновки

Вирішення проблеми організації і редагування інформаційних потоків в суспільстві масового інформаційного споживання, можливо, є одним з ключових моментів для глобального розвитку. Всупереч знаменитій парадигмі Ф. Фукуями, що «історія закінчена», соціальні конфлікти і катаклізми переносяться в інформаційну сферу як верхівку айсберга сучасних систем державного управління.

Багато рішень у нашому житті ми приймаємо не усвідомлюючи, що ці рішення вже давно були прийняті за нас. Велику роль відіграють засоби масової комунікації. Нові технології які впроваджуються в рекламу, телебачення, різні комунікативні засоби спрямовані на маніпуляцію людьми,

регулюванню свідомістю без їх відома і перш за все їх гаманцями. Гроші грають у нашому житті чи не найпершу роль і доки це не зміниться будуть створюватися нові технологічні засоби впливу, яким ми просто не зможемо протидіяти!

У живій природі людина -- якісно нове явище. Вона володіє розумом, здатним на абстрактне мислення, мовленням, мовою. Мова і мислення -- значні складні системи, на які можна впливати з метою програмування поведінки людини

Як ми виявили, маніпуляція -- це спосіб панування духовного впливу на людей через програмування їхньої поведінки. Цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється приховано і має за завдання змінити думки, спонуки й мету людей у напрямку, потрібному владі.

Підкорення не завдяки технології, а як технологія!

Тиран не міг створити технології, він лише підкоряв людей за її допомогою, до того ж застосовуючи досить примітивні системи (сокира і плаха -- вже технологія). У США створювалася саме технологія, і на це працював і працює численний загін професійних інтелектуалів. Г. Шіллер зазначає: «Там, де маніпуляція є основним засобом соціального контролю, як, наприклад, у Сполучених Штатах, розробка і вдосконалення методів маніпулювання цінуються набагато більше, ніж решта видів інтелектуальної діяльності»[2].

Список джерел і літератури

1. Анализ нечисловой информации в социологических исследованиях. Сб. ст. / АН СССР Институт социологических исследований. Отв. ред. В.Г.Андреенков и др. - М.: Наука, 1985. - 221 с.

2.Балакирева О.Н., Комарова Н.Н. Исследовательские возможности и методология подготовки и проведения фокус - групп // Маркетинговые исследования / Под общ. ред. Е.В. Ромата. - Харьков: НВФ "Студцентр", 2001. - С. 92 - 100.

3.Белановский С.А. Метод фокус - групп. - М.: Магистр, 1996. - 272 с.

4.Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть. - "Thesis" №2, 1993

5. Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 119 с.

6. Воронов Ю.П. Методы сбора информации социологических исследованиях / Под ред. В.Э. Шлянентох. - М.: Статистика, 1974. - 158 с.

7. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е издание, переработанное и дополненное. - М.: Издательство "Финпресс", 2000. - 464 с.

8. Городянко В.Г. Социологический практикум: Учеб. - метод. пособ. - К.: Академія, 1999. - 160 с.

9. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований: Учеб. пособ. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 230 с.

10.Доценко Е. Л. Психология манипуляции. Феномены, механизмы, защита. - М., 1996

11. Засурский И. Масс-медиа второй республики. - М.: Изд-во МГУ, 1999

12. Зиновьев А. Русский эксперимент. - М.: "Наш дом - L'age d'homme", 1995

13. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. - М.: "Алгоритм", 2000

14.Карпухин О., Макаревич Э. Формирование масс: Природа общественных связей и технологии «паблик рилейшенз»: Опит историко-социологического исследования. Калининград: ФГУИПП Янтар. сказ.2001.

15. Конецкая В.. П. Социология коммуникации. - М., 1997

16.Кондратьев Н.Д. Основные проблемы экономической статики и динамики: предварительный эскиз. - М., 1991.

17. Корольков. Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. Підручник, 2-е вид. доп. - К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. - 400 с.

18. Лекции по методике конкретных социологических исследований. Под ред. Г.М. Андреевой. - М.: Изд - во МГУ, 1972. - 202 с.

19.Леонов Н.С. Информационно-аналитическая работа в загранучреждениях.- М., 1996

20. Марков М. Технология и эффективность социального управления. - М., 1982.

21. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. - К.: Українські пропілеї, 2001. - С. 446.

22. Математические методы в социологических исследованиях. Сб. ст. / Под ред. Г.В. Рябушкина и др. - М.: Наука, 1981. - 334 с.

23. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1. / Отв. ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. - М.: Наука, 1990. - 232 с.

24. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2. / Отв. ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. - М.: Наука, 1990. - 232 с.

Марков М. Технология и эффективность социального управления. - М., 1982.

25. Моль А. Социодинамика культуры. - М.: Прогресс, 1973

Назаретян А.П. Психология стихийного массового поведения. Лекции. М.: ПЕР СЭ. 2001.

27. Овсянников В.Г. Методология и методика в прикладных социологических исследованиях. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. - 134 с.

28. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 387 с.

29. Почепцов Г.Г. Психологические войны. М.: "Рефл - бук", К.: "Ваклер" - 2002. - 528 с.

30. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. Рефл-бук Ваклер.2000.

Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии ХХ века. - Москва - Киев

31. Саганенко Г.И. Надежность результатов социологических исследований / Под ред. В.А.Ядова. - Л.: Наука, 1983. - 170 с.

32. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. B.I. Воловича. - К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. - 736 с.

33. Чалдини Р. Психологоя влияния. СПб.: Питер. 2000.

34. Черепанова И. Дом колдуньи. Язык творческого бессознательного. М.: КСП+. 1999.

35. Чуринов Н.Н. Проект выборочного социологического исследования: Некоторые методологические и методические проблемы. - К.: Наукова думка, 1986. - 183 с.

36. Шашин П.Б. Метод экспертных оценок. - М., 1987. -120 с.

Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. - М.: "Мысль", 1980

37. Экспертные оценки в социологических исследованиях / С.Б.Крымский, Б.Б.Жилин и др. - К.: Наукова думка, 1990. - 320 с.

38.. Ядов В.А. Стратегия

39. ПЕТЕРБУРГСКИЙ РЕКЛАМИСТ. В худшем случае я политический консультант. 12 декабря 1999. (www.novocom.ct.ru)

ПІК. Як надати виборчому процесу сексуальності. №30, 1999.

Размещено на Allbest.ru