Вихід із кризової жанрової ситуації в нашій країні диктується, на нашу думку, соціально-економічними причинами. Якщо точніше - різким погіршенням їх. Кілька десятків тисяч друкованих видань, зареєстрованих в Україні, починаючи з 2000 р., фактично не є виразниками громадської думки, а тим більше, суспільної моралі. Газети "Сегодня", "Факты и комментарии", "Вечерние Вести" та журнали "Корреспондент", "Фокус" тощо були створені на потребу певних фінансово-політичних груп. Тематика цих видань, стилістика подання інформації існує незалежно від волі й прагнення окремих яскравих особистостей, творчість яких нівелюється загальним посереднім рівнем викладу матеріалу. Через брак фінансування зникає свобода вибору, творчих інновацій.

То чи є необхідність правдивого зображення об'єктивної реальності, чи слід звернутися до певних парадоксальних моментів у розвитку журналістської практики. Спостерігаємо нині в Україні псевдожурналістську діяльність так званої "жовтої" преси: газет і глянцевих журналів, що зайняті спогляданням реальних чи надуманих фактів із життя зірок шоу-бізнесу, політиків тощо. Масовому читачеві нав'язується думка, що ірреальний світ, в якому існують герої цих матеріалів, справді становить якусь пізнавально-художню цінність, а їх вчинки, модель поведінки гідна наслідування.

Повертаючись до кризи жанру репортажу, зауважимо, що вітчизняний читач однозначно не потребує гострих, соціально значущих матеріалів, бо йому не властиві "почуття свободи чи рабства, як і будь-які інші почуття, йому властиві емоційно-афектні стани гніву, захоплення, які і рухають ним" [27]. Репортаж, у такому випадку, здатний лише на певний, дуже короткий, час стимулювати афектний стан.

Подальший розвиток чи занепад репортажу як жанру цілком залежатиме від соціально-економічних умов, політичної організації суспільства, що складатиметься в Україні впродовж наступних 10-15 років. Неважко спрогнозувати, що великі за обсягом аналітичні матеріали стануть пріоритетом інтернет-видань, сама специфіка інформаційної цивілізації потребуватиме швидкої, а отже, адекватної реакції на прискорений розвиток подій.

Журналістика в її друкованій версії стане більш оперативною. Отже, виникне потреба саме в репортажній журналістиці, причому, з огляду на суто специфічні причини, видання стануть здебільшого спеціалізованими, розрахованими на вузькі цільові читацькі аудиторії. Масові громадсько-політичні видання як рудимент тоталітарної і посттоталітарної епохи відійдуть у минуле. Дорожнеча газетного паперу, засобів друку і транспортування зробить їх невигідними для виробництва, надзвичайно дорогими в процесі реалізації. Тобто один примірник стандартної газети коштуватиме так дорого, що саме видання дуже скоро втратить статус "масово-політичного". Навпаки, спеціалізовані бізнес-проекти, культурологічні й вузько спрямовані видання стануть пріоритетами в діяльності нової генерації як видавців, так і обмеженого кола читачів, які будуть спроможними викласти чималу суму за одне-два видання, яке їх цікавить.

У всіх виданнях, що будуть розраховані переважно на мешканців мегаполісів, домінуватимуть репортажні матеріали з яскраво виявленими елементами аналітики. Очевидно, лише тоді можна буде говорити про інваріанти розвитку репортажу як жанру та аналізувати їх, бо існуватиме об'єктивна потреба й запит щодо осмислення цього явища на рівні наукового аналізу.

РОЗДІЛ ІІІ. Спроба вираження журналістської позиції у репортажі "Півстоліття пліч-о-пліч"

Наприкінці вересня Фастівський інтернат відсвяткував 50-річчя з дня заснування

1962 рік

Тоді він ще не знав і навіть не міг уявити, чим стане для нього праця в цих стінах. Ця школа недавно збудована, ще не прибране будівельне сміття й атмосфера повного відчуження викликали відчуття пригнічення і дискомфорту. Він приїхав сюди, до Фастова, на прохання директора Бишівської школи-інтернату, аби перевезти необхідні для функціонування нової школи речі.

Панувала тиша. Поруч - ані душі. Він залишився сам на сам зі своїми думками. Напевно, він стояв непорушно і в задумі дивився кудись у далеч, адже саме того літа в його житті відбулися суттєві зміни і важко було зрозуміти - хороші вони чи погані. Він став батьком і ще досі не міг осмислити свій нинішній статус. Зміна роботи та місця проживання теж внесли корективи до звичного ритму життя, тож на душі було неспокійно. Він ще не знав, що буде далі.

Очевидно, зміни були позитивними, адже нині він - людина, без якої уявити Фастівський ліцей складно і практично неможливо, котра працює в цій школі з її першого дня існування і є живою історією цього закладу.

А тоді, в 62-му році, переїхавши з Бишева до Фастова, він відчував себе наче прибульцем, до якого місцеві досвідчені вчителі ставилися скептично і непривітно. Та він продовжував сумлінно працювати і повністю належав своїй справі.

1964 рік

Директори школи змінювалися зі швидкістю світла, а він став учителем фізики і класним керівником 10-го класу. Робота повністю поглинула його: разом з учнями вирішив переобладнати кабінет фізики. Було зроблено стелажі для приладів, автоматизоване затемнення, встановлено проекційну апаратуру і створено лабораторію, в якій учні проводили фізичні досліди та виготовляли прилади і посібники. Було виготовлено і введено в дію контролюючі машини та програми для них. Співпраця була плідною і продуктивною - він виступав на обласних та республіканських семінарах, ділився своїм досвідом з педагогами України. Тоді його вперше нагородили грамотою Міністерства освіти УРСР за виготовлення та впровадження технічних засобів і програмованого навчання у навчальний процес.

1965-1982 роки

Розпочалася напружена робота зі створення кабінетної системи навчання, в якій брав активну участь і він. Пізніше школу визнали однією з тих, що впоралися із завданням найкраще. Сюди майже щодня приїжджали різноманітні делегації, проводились відкриті уроки та педагогічні семінари, відбувався обмін досвідом між вчителями. А отже, школа жила. А він виступав на обласних та республіканських конференціях щодо питань з організації кабінетної системи навчання. Саме тоді він почав збирати свій перший рясний урожай на професійній ниві: став відмінником народної освіти і заслуженим учителем УРСР, а пізніше отримав посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Тоді почав серйозно перейматися ефективністю освіти не лише у школі-інтернаті і місті, а й в Україні. Він пропонував створити профільні школи, в яких діти навчалися б відповідно до своїх інтересів і здібностей. Проте його слова проігнорували. А дарма…

1989 рік

Ставши директором, він таки досяг свого: під час одного з візитів тодішнього завідуючого обласним відділом освіти вирішилося питання про перепрофілювання школи. Фастівська санаторна школа-інтернат нарешті змінила свій статус на Фастівську середню фізико-математичну школу-інтернат. А ще через два роки заклад став ліцеєм. Ліцеєм, який дає учням не лише знання, а й друзів, захоплення, почуття.

1991-2011 роки

Такого успіху годі було й уявити: ліцей визнали кращим навчальним закладом Київщини, і тут прагнули навчатися обдаровані діти зі всієї області. Було створено потужну освітню базу, завдяки чому ліцеїсти почали посідати призові місця на учнівських олімпіадах і конкурсах обласного та всеукраїнського рівнів, примножуючи престиж закладу. Ліцей - це скарбниця знань, і кожен, хто бажає, черпає з неї скарби-знання. І вивіска "Ліцей - кращий навчальний заклад освіти Київщини" буде виправдана сотні тисяч разів.

А він розумів: його покликанням і сенсом життя є робота в цьому закладі, процвітання якого робить його повністю щасливим.

2012 рік

Численні вітання, оплески, любов і повага учнів - цього не міг уявити Михайло Митрофанович Коміренко півстоліття тому, в 62-му, коли все здавалося таким невідомим і чужим. Веселим і гучним було свято, присвячене ювілею школи, і, насамперед, всі вітали його - людину, котра працювала тут з дня відкриття закладу і до сьогодні. Для багатьох він став втіленням мудрого та розважливого керівника, ідейного наставника і, разом з тим, люблячого батька, котрий невтомно піклується про добробут своїх дітей - учнів Фастівського ліцею-інтернату.

Висновки

с Подієвий - оперативно відображає суспільно-значущу подія в хронологічній послідовності.

с Пізнавальний - в основі тема, яку висвітлює репортер.

с Проблемний - несе в собі елементи аналізу події, авторські узагальнення і висновки.

с Репортаж з експериментом - несе в собі інтригу, тому що журналіст моделює ситуацію, яка дозволить йому дізнатися що-небудь, перевірити реакцію людей в несподіваному положенні тощо. Завдання автора - наочно зафіксувати хід експерименту і його результат.

5. Основою репортажу є подія, очевидцем якої є сам репортер, який слідкує за тим, як розвивалася подія, визначає ключові моменти, фіксує поведінку людей, учасників або очевидців події. Репортаж відповідає на чималу кількість питаннь, які допомагають повноцінно відтворити перебіг події та її результати.

6. Будова. Класична форма репортажу - принцип піраміди. Можна прочитати перший абзац репортажу і зрозуміти, про що йде мова, другий абзац розширює цю інформацію, робить її більш широкої, третій поглиблює і так далі. Обсяг може бути різноманітним

7. Особливості жанру. Своєрідність жанру репортажу виникає, перш за все, в результаті розгорнутого застосування, методу спостереження та фіксації в тексті його перебігу та результатів.

8. Наявність авторської думки. Для репортера важливо описати подію так, щоб викликати співпереживання реципієнта. Способами досягнення цієї мети є як виклад динаміки події, так і власне виклад динаміки авторських переживань, що говорить про певну частку суб'єктивності автора.

На наш погляд, авторська позиція репортера повинна виявлятися не стільки в вираженні своєї точки зору, скільки, навпаки, в умовчанні її, показі події з усіх сторін. Його головне завдання: описати факт в усіх деталях та контекстах, щоб глядач міг зробити власні висновки. Отже, головне кредо репортера - максимальна об'єктивність, неупередженість і достовірність.

Список джерел інформації

1. Акопов А.И. Методика типологического исследования периодических изданий / А.И. Акопов. - Иркутск: Иркутск. ун-т, 1985. - 96 с.

2. Барманкулов М.К. Журналистика для всех (общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания) / М.К. Барманкулов. - Алма-Ата: Казахстан, 1979. - 320 с.

3. Барманкулов М.К. Сравнительный анализ жанров (репортаж, развитие документализма) / М.К. Барманкулов. - Алма-Ата: КазГИ, 1975. - 115 с.

4. Богин Г.И. Схемы действия читателя при понимании текста / Г.И. Богин. - Тверь: Изд-во Тверского государственного института, 1989. - 324 с.

5. Вайшенбергер З. Новинна журналістика: навч. посібник / Зігфрід Вайшенбергер; За заг. ред. В.Ф. Іванова. - К.: Академія української преси, 2004. - 262 с.

6. Вале П. Гибель 31-го отдела / П. Вале. - М.: Правда, 1988. - С.37.

7. Вартанов И.О. Жанры журналистики / И.О. Вартанов. - М.: Наука, 2000 - 187 с.

8. Вартанов Г.И. Проблемы теории публицистики ждут решения / Г.И. Вартанов // Вестник МГУ. - Сер. "Журналистика”. - 1967. - № 4. - С.9-11.

9. Гуревич С.М. Репортаж в газете / С.М. Гуревич. - М., 1963. - 126 с.

10. Гол Дж. Онлайнова журналістика / Дж. Гол. - К.: К.І.С., 2005. - С.55.

11. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: підруч. / В.Й. Здоровега; 3-тє вид. - Львів: ПАЇС, 2008. - 276 с.

12. Информационные жанры газетной публицистики: хрестоматия. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 296 с.

13. Інститут масової інформації. Щоденна робота журналіста. - К.: ІМІ, 1999. - 34 с.

14. Каппон Р. Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс / Р. Каппон. - К.: ВД "Києво-Могилянська академія", 2005. - С.21.

15. Карпенко В.О. Основи професійної комунікації / В. Карпенко. - К.: Нора-прінт, 2002. - 348 с.

16. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения. Спб.: Изд-во В.А. Михайлова, 2001.

17. Колодина Н.И. Художественная деталь как средство пробуждения рефлексии / Н.И. Колодина // Герменевтика в России. - 1998. - Т.1. - С.115-119.

18. Кройчик Л.Е. Трансформация жанров: опасность утраты публицистичности /Л.Е. Кройчик // Журналистика в 1998 году: тезисы научно-практ. конференции. Часть VI. - М.: Изд-во МГУ, 1999. - С.18-19.

19. Кузнецов Т.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 2004.

20. Михайлин І.Л. Журналістика як всесвіт: вибрані медіадослідження / І.Л. Михайлин. - Х.: Прапор, 2008. - 512 с.

21. Михайлин І.Л. Основи журналістики: підруч. / І.Л. Михайлин; 3-тє вид. - К.: ЦУЛ, 2002. - 280 с.

22. Павлюк П.А. Практическая журналистика: учебник для студентов факультетов журналистики / П.А. Павлюк. - Одесса: ХГЭУ, 2001. - 142 с.

23. Педашенко Н.А. Становление и развитие советского газетного репортажу. Жанровые особенности его на современном этапе: автореф. дис. канд. філол. наук / Н.А. Педашенко. - М., 1972. - 18 с.

24. Прилюк О.Р. Теорія і практика журналістської творчості / О.Р. Прилюк. - К.: Наукова думка, 2003. - 193 с.

25. Прокопенко І. Загальна характеристика інформаційних жанрів у жанровій системі // Режим доступу: http://volonter.net/articles/monografia. doc

26. Прокопенко І.В. Репортаж в газеті / І.В. Прокопенко. - К.: ВПЦ "Київський університет", 1959. - С.3-12.

27. Різун В.В. Маси: тексти лекцій / В.В. Різун. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. - С.62-63.

28. Різун В.В., Скотникова Т.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: навч. посіб / В.В. Різун, Т.В. Скотникова; 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Преса України, 2008. - 144 с.

29. Солганик Г.Я. Стиль репортажа / Г.Я. Солганик. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 76 с.

30. Танькова Я. Як я була санітаркою в Чечні / Я. Танькова // Комсомольська правда. - 2004.13 травня. - С.1, 3.

31. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: уч. пособ. / А.А. Тертычный. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 312 с.

32. Тертычный А.А. Трансформация жанровой структуры современной периодической печати / А.А. Тертычный // Вестник МГУ. - Серия "Журналистика”. - 2002. - № 2. - С.36.

33. Устинова 3.К. Моя профессия - репортер. СПб.: Изд-во С. - Петербургского университета, 2004.

34. Ученова В.В. Современные тенденции развития журналистских жанров / В.В. Ученова // Вестник МГУ - Серия 10. Журналистика. - 1976. - № 4. - С.66-73.

35. Федотова Л.Н. Становление репортажу на радио / Л.Н. Федотова // Вестник МГУ - Серия "Журналистика”. - 1967. - № 6. - С.128-131.

36. Хом'як Т.В., Сєчіна А.М. Деталь у поетиці Миколи Хвильового / Т.В. Хом'як, А.М. Сєчіна // Вісник Запорізького державного університету. - 2002. - № 2. - С.39-44.

37. Шевченко В.Е. Режиссура як спосіб подання фактів у ЗМІ (на прикладі періодичних друкованих видань України) / Украина в евтоатлентическом контексте. Гражданское общество и средства массовой информации. Пиар-деятельность в СМИ. Луган. нац. пед. ун-т им.Т. Шевченка. Луганск. Знание, 2004. - с.369-382.

38. Шостак М.И. Репортёр: Профессионализм и этика. (из серии Практическая Журналистика) М.: Изд. РИП-холдинг, 2001.

39. Шостак М.И. Журналист и его произведение / М.И. Шостак. - М.: Прогресс, 1998. - 285 с.

40. Щедровицкий Г.П. Избранные труды / Г.П. Щедровицкий. - М.: Изд-во МГУ, 1995. - 476 с.

41. Юдин Э.Г. О соотношении рефлекси и деятельности / Э.Г. Юдин // Рефлексия в науке и обучении. - Новоросийск, 1984. - С.15-23.

Размещено на Allbest.ru