Журналіст як мовна особистість

Характеризуючи Анну Безулик як мовну особистість, варто детальніше розглянути її роботу над програмою «Я так думаю». Оскільки це авторський задум, вона мала можливість у ньому відкритись. Також цікаві особливості мовної поведінки тележурналістки має й дискусійний формат програми.

Мовознавець С. Сухих пропонує усіх комунікантів розуміти як структуру відповідних рис характеру, здібностей, темпераменту, установок та рівнем володіння мовним кодом. Він виділяє гармонійний, конфліктний та імпульсивний типи особистостей [33, с. 112]. Згідно з його типологією, Анну Безулик можна віднести до гармонійного типу. Адже їй притаманна планова поведінка, що втілена у чітких стратегіях. Ведуча завжди всім присутнім у студії надавала змогу висловити свої думки щодо найгостріших подій у політичному житті країни. Безулик завжди підготовлена, завжди «в темі», завжди намагається виглядати в міру емоційною, найчастіше це їй вдавалося.

Зокрема пропонуємо розглянути деякі вимоги до журналіста інтерв'юера запропоновані М. Барманкуловим [34, с. 31]:

· здатність до імпровізації;

· миттєве народження думки в процесі діалогу;

· неочікуване запитання і чітка відповідь;

· дуель інтелектів;

· відступ від звичних зворотів та ходу думок;

· природне усне мовлення, але з дотриманням усіх норм культури мовлення.

На нашу думку, ток-шоу Анни Безулик «Я так думаю» є одним із позитивних прикладів дотримання перелічених вимог. Оскільки вона вміє створити діалог. Запитання ведучої, навіть якщо і підготовлені заздалегідь, сприймаються як щойно народжені. Також пані Безулик уміє тактовно зупинити співрозмовника, що не менш важливо.

Кожна публічна особа, в тому числі і журналіст, повинна вміти вільно спілкуватися рідною мовою. Людина, яка не знає державної мови чи володіє нею недосконало, у свідомості громадян ідентифікується як особа з низьким рівнем освіти. Анна Безулик, на наш погляд, досконало володіє українською літературною мовою.

Не менш важливим є відповідність мовлення особистості усталеним граматичним нормам. Правильність та чистота бесіди пов'язані з освіченістю адресанта і забезпечуються дотримання канонів літературної мови. Так, у Анни Безулик простежуються поодинокі огріхи із наголошуванням слів, до прикладу: неправильно наголошує слово запитамння, вимовляючи запимтання: «Тут одразу декілька запимтань («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 31 травня). Також у ведучої є проблеми із відмінюванням числівників: «реакція чотирнадцяти учасників переговорів замість реакція чотирнадцятьох учасників» («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 25 січня).

Загальновідомо, що фразеологізми є найвиразнішими мовними формами естетичного сприймання, оригінального мислення народу, ціннісних орієнтацій, за якими проглядається «чуттєвий» та здатний до сміху український характер. Як слушно зауважує С.П. Коновець, чим більше журналіст використовує фразеологізми, тим яскравішим є його виступ, а вплив на читача - ефективнішим. Тому принципово важливим є те, якими прийомами користується медіафахівець, коли вживає фразеологічні вислови, що нового привносить у їхній зміст і склад [4, с. 123].

Наведемо декілька прикладів:

· Я просто розставляю крапки над «і», розумієте? («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 8 лютого) - цей фразеологізм означає: «завершувати, закінчувати що-небудь, остаточно вирішувати щось» [15, с. 78].

· Олександре Валентиновичу, це дійсно робиться для того, аби, от, Ви зокрема виглядали голубом миру? («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 31 травня). З давніх-давен символом миру вважається голуб із оливковою гілкою.

· Ну от, до Сергія Маркова приєднується Костянтин Затулін, персона нон-грата («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 1 лютого). З лат. означає «небажана персона».

· Дослівно була така цитата: «Ви закликали їх не підливати масла у вогонь такими жорсткими заявами» («1+1», «Я так думаю» - 2007. - 5 квітня) - цей фразеологізм означає: «підсилювати, розпалювати, збуджувати певні почуття, переживання, суперечку і т. ін. [15, с. 96].

Для ведучого телевізійної передачі необхідна добра дикція, вміння вести розмову у відповідній тональності. За нашим спостереженням, мовлення Анни Безулик вирізняється стриманістю та інтелігентністю. Протягом усієї передачі вона уміє зберегти врівноважений, спокійний тон, не зважаючи на дискусії, що інколи торкаються і самої ведучої. Варта уваги ситуація під час одного з ефірів програми «Я так думаю»:

- Арсеній Яценюк: «Я Вас прошу, Аню, не читайте радянських газет особливо до обіду. Ви пригадуєте класику (спокійно та з іронією)?»

- Ведуча: «Ви не уявляєте (легко, з усмішкою), який в мене зіпсований шлунок, але я змушена читати і слухати все, що говорять в нашій країні (спокійно та впевнено). Арсенію Петровичу, чому Ви заблокували роботу Парламенту (підвищує тон, пришвидшує темп)?» («1+1», «Я так думаю» - 2008. - 10 квітня).

Мовлення Анни Безулик виразне та образне. Вона вміє якнайтонше передавати думку, почуття, переживання чи давати оцінку ситуації. Її бесіда в міру емоційна, доволі образна для такого типу програм та багата додатковими відтінками.

Тележурналіст має дуже уважно ставитись до усного тексту. Його ретельно обдумувати, бо чим кращим він буде, тим краще виглядатиме сам мовець. Спостерігаючи, можна зробити висновки, що текст досліджуваних програм - це не лише словесна тканина. Він передбачає взаємодію усного і писемного мовлення та розгортається одночасно на вербальному рівні, відеоряді та звуковому супроводі [6, с. 9].

Варто згадати і про невербальні компоненти комунікації, що теж наявні у процесі спілкування та є важливою частиною тексту.

Дослідники до невербальної комунікації відносять: мову жестів і поз, мову міміки, парамовленнєві характеристики (ритм, тембр, темп мовлення), мову ділового одягу та мову запахів [8, с. 187].

Щодо ритму мовлення Анни Безулик, то він не позбавлений внутрішньої напруги, буває розважливим, пожвавленим та трохи пришвидшеним. У ведучої низький голос з виразною силою та гнучкістю.

Анна Безулик є достатньо розкутою ведучою. Вона енергійна в міру того, як дозволено нормами поведінки для журналіста серйозних аналітични програм. Її не можна звинуватити в швидкій зміні настрою під час ефіру. Виразність міміки свідчить про достатній емоційний контроль. Зокрема ведуча часто жестикулює, може закусувати губи. Особливістю міміки української ведучої є й прикладання вказівного пальця до скронь.

В арсеналі Анни Безулик достатньо жестів, що свідчать про доброзичливість її намірів: розкриті руки в напрямку до співрозмовника, піднята, але не закинута голова, розмова без вторгнення на територію учасника дискусії, пряма спина. Ведуча є уважним слухачем. Про це свідчить те, що вона дивиться в очі під час бесіди, дещо нахиляє голову, киває на знак схвалення та подається вперед до гостя, з яким спілкується.

Дослідивши Анну Безулик як мовну особистість, можна зробити висновок, що їй вдається вміло поводитись у кадрі. Її мовлення багате та цікаве, глибоко індивідуальне. Зокрема вражає професіоналізм Анни Безулик - вміння добре слухати своїх співрозмовників, не перебивати їх, при потребі тактовно зупинити. Можливо, це чи не одна з журналістських якостей, на якій базується імідж ведучої.

Висновки

Культура мовлення - це чи не найяскравіший показник цивілізованості суспільства, відображення його інтелектуального рівня, загальної культури та моральності. Процес опанування мови пов`язаний зі здобуттям навичок літературного спілкування, із пропагандою й засвоюванням літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйнятті спотвореної мови або суржику.

Досконале володіння мовою є важливим компонентом загальної культури особистості, сприяє грамотній підготовці фахівців у різних сферах, у тому числі і журналістів, оскільки саме творче використання засобів мовлення повною мірою виявляє професійні обдарування особистості, сприяє її самовираженню.

Погоджуємось із твердженням О. Сербенської, що культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості, яка успішно розвивається тоді, коли носіям національної літературної мови не байдуже, як говорять і пишуть їхньою мовою, як сприймається вона в різних суспільних середовищах.

Мовознавці під мовною особистістю розуміють - носія мови, котрий досконало знає мову, дотримується усталених норм усної і писемної форм літературної мови, усвідомлено творчо нею володіє, сприймає мову в контексті національної культури, користується мовою як органічним засобом самотворення, самоствердження і самовираження, розвитку власних інтелектуальних та емоційно-вольових можливостей, засобом соціалізації особи в певному суспільстві.

Норма літературної мови в її конкретному iсторичному виявi є центральним поняттям теорії культури мови. Це одна з найскладніших проблем, багатовимірність якої визначається як iсторичними, культурно-соціологічними, так і власне лінгвістичними факторами.

Попри те, що про мовну норму писало чимало науковців, дослідження показало, що вона і далі залишається каменем спотикання журналістів. Дехто з працівників медіа дозволяє собі відверто нехтувати принципами культури мови.

Відтак, для аналізу мовної компетентності ми обрали двох телевізійних журналістів - Остапа Дроздова та Анну Безулик.

Здійснивши аналіз прямоефірного мовлення Остапа Дроздова, ми визначили частотність різнотипних помилок. Виявлено, що найпоширенішим порушенням ведучим мовної норми є вживання росіянізмів, які мають руйнівний вплив на структуру української мови. Це пов'язано із двомовністю більшості журналістів та масовим поширенням російськомовних матеріалів на теренах українського інформаційного простору.

У мовленні Олега Дроздова є і позитивний момент - вживання фразеологізмів. Адже вони є засобом увиразнення думки та надають емоційно-експресивне забарвлення мовленню.

Натрапляємо в мовленні Олега Дроздова на вживання іншомовної лексики. Як відомо, слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. Але часто журналісти вдаються до надуживання іншомовної лексики через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Щоб цього уникати, працівники ЗМІ повинні замінювати іншомовні слова українськими відповідниками або подавати визначення невідомого слова в тексті.

Ще одним типом помилок виявлених в мовленні ведучого є невмотивоване вживання паронімів. Причиною помилок є звукова близькість паронімів та омонімів. Вони можуть бути як засобом увиразнення мови ЗМІ, так і підкреслювати незнання журналістами справжнього значення слова. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому, щоб їх уникати, журналістам варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

Також зауважуємо у мовленні ведучого поодинокі випадки неправильного наголошування слів та вживання прийменника, що теж свідчать про низький рівень мовної компетенції.

Робота Анна Безулик є прикладом успішності та професійності українських телеведучих. На наш погляд, вона досконало володіє українською літературною мовою. Щоправда, у мовленні ведучої трапляються поодинокі приклади неправильного наголошення слів. В прямому ефірі Анна Безулик поводиться достатньо розкуто, в міру емоційно, при потребі вміє тактовно зупинити розмовника, що не менш важливо.

Узагальнюючи результати дослідження, ми запропонували раціональні шляхи вдосконалення процесу грамотного прямоефірного мовлення. Адже зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів української мови, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для тих працівників засобів масової, які постійно збагачують свій лексичний запас і по-справжньому шанують українське слово. Врешті-решт від якісного мовлення залежить доля окремих людей і суспільства загалом. Завдання небайдужих до долі рідної мови всіх громадян України, а особливо журналістів, дбати, щоб мова зберігала свої національно-культурні риси. А от акули пера мусять мати тонке мовне чуття, розуміти, що треба, а чого не варто пускати в інформаційний світ. Та й загалом, усім носіям української мови необхідно частіше заглядати у словник, аби в повному обсязі використовувати те словесне багатство, яке має наша мова. І пам'ятати: мова - це не лише засіб спілкування, а й національний скарб, збереження державності країни, особливий чинник формування нації.

Список літератури

1. Пономарів О.Д. Культура слова. Мовностилістичні поради / О.Д. Пономарів. - К.: Либідь, 2001.

2. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / І. Л. Мацько, Л.В. Кравець. - К.: ВЦ «Академія», 2007.

3. Яцимірська М.Г. Культура фахової мови журналіста / М.Г. Яцимірська. - Львів: ПАІС, 2004.

4. С.Я. Єрмоленко. Культура мови // Українська мова: Енциклопедія. - [2-ге вид.]. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. - С. 285-286.

5. І.І. Огієнко. Наука про рідномовні обов'зки. - Львів: Фенікс, 1995.

6. О. Сербенська, Ю. Редько, О. Федик. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. ред. О. Сербенської. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.

7. Л.В. Струганець. Культура мови. Словник термінів / Любов Василівна Струганець. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 88 с.

8. С. Є. Єрмоленко, С.П. Бибик, О.Г. Тодор. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. - К.: Либідь, 2001.

9. Б.Н. Головин. Основы культуры речи [Текст] / Б.Н. Головин. - М.: Высш. шк., 1980. - 336 с.

10. О. Сербенська, М. Волощак. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей: Наук.-популярне видання. - К., 2001. - 206 с.

11. О. Олійник. Світ українського слова: навч. посібник. - К.: «Хрещатик», 1994. - 416 с.

12. Ю.Н. Караулов. «Четыре кита» современной лингвистики, или о предпосылках включения «языковой личности» в объект науки о языке / Ю.Н. Караулов // Соотношение частно-научных методов и методологии в филологической науке. - М.: Наука, 1986. - С. 45-46.

13. О. Сербенська. Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка - Львів, 1993. - 111 с.

14. М.И. Ильяш. Основы культуры речи [Текст] / М.И. Ильяш. - Киев_Одесса: Высш. шк., 1984. - 187 с.

15. В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко. Фразеологічний словник української мови. - К.: Освіта, 1998. - 224 с.

16. А.О. Капелюшний. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, перероблене. - Львів: ПАІС, 2007. - 400 с.

17. О. Сербенська, М. Білоус. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 68 с.

18. А.О. Капелюшний. Телебачення прямого ефіру: практика мовлення, типові помилки: Навчальний посібник. - Львів: ПАІС, 2011. - 400 с.

19. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За загальною редакцією Олександри Сербенської: Посібник. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.

20. О. Сербенська, М. Білоус. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 68 с.

21. Д.Г. Гринчишин, О.А. Серб енська. Словник паронімів української мови. - К.:Освіта, 2008. - 320 с

22. А.П. Коваль. Практична стилістика української мови. - К.: Вища шк., 1978.

23. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. - К.: Наук. думка, 2007. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru