Швайпольт Фіоль та його видавнича діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

Кафедра видавничої справи

РЕФЕРАТ

З дисципліни «ІСТОРІЯ КНИЖКОВОЇ СПРАВИ»

Тема: Швайпольт Фіоль та його видавнича діяльність

виконала:

студентка групи ЗР-12

Філатова Анастасія

Львів - 2012

ШВАЙПОЛЬТ ФІОЛЬ ТА ЙОГО ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

Точна дата народження Швайпольта Фіоля невідома. Відомо, що він народився приблизно у 1460 році в місті Нойштадт у Франконії (Німеччина).

У березні 1479 року він прибув у Краков і незабаром був зарахований в цех майстрів золотих справ. У записах 1479 року про прийняття краківської юрисдикції спеціальність Фіоля позначалася, як perlenhaftir. Приблизний український еквівалент цього слова - золотошвея. Так називали майстрів, котрі вишивали на тканині золотими та срібними нитками та прикрашали їх дорогоцінним камінням. З таких тканин шили урочисте вбрання та покривала для церковної служби.

Через десять років Швайпольт Фіоль проявив себе в новій справі. 9 березня 1489 року польській король Казимир видав йому привілеї на винайдену ним машину для відкачування води з шахт. Винахіж зацікавив заможного купця і банкіра Яна Турзія, який володів багатьма шахтами, у тому числі свинцевими копальнями в Олькуші. Згодом він, разом з краковським патрицієм Яном Тешнаром, котрий був одружений на його сестрі Марті, фінансував першу кирилівську типографію.

Перший документ, який можна пов'зувати з видавничою дільністю Фіоля, датований 26 жовтня 1489р. Для початку друкарства було необхідно вирізати відповідний кириличний шрифт. Швайпольт уклав договір з Якобом Карбесом, який зобов'язувався «вигравіювати і юстіровать літери російського шрифту». В цей же час він відправляється в Нюрнберг, ймовірно, для того, щоб там виготовити пуансони, для подальшого тиснення матриць.

Наступне документальне свідчення про Фіоля відноситься до 18 вересня 1490: Фіользвинуватив бакалавра Йоганна і Ніколауса Сведлера з Нойбург в крадіжці паперу, що зберігалася в його майстерні в Кракові. Ті ж, у свою чергу, подали на Фіоля в суд за наклеп. Доказів Фіолем надано не було, однак він заявив, що бачив крадіжку власні очі. Рішення суду у цій справі невідомо. В цьому документі, по старій звичці, Швайпольт все ще іменується, як perlenhaftir. Але золотошвею папір у великий кількості не потрібен. Тому можна зробити висновки, що у вересні 1490 року в Кракові вже працювала кирилівська типографія.

Остаточний варіант кириличного шрифту на замовлення Фіоля «вирізав для названого Швайпольта деяку кількість літер і передав їх у цілком готовому вигляді цьому ж Швайпольту, а також виконав інші його доручення» студент Краківського університету Рудольф Борсдорф з Брауншвейга (Ludolfus Ludolfi de Brunszwyczk). Рудольф зобов'язався не виготовляти подібних шрифтів нікому, крім Фіоля, навіть самому собі, а також нікого цьому не навчати, під страхом втрати усього свого майна.

Перед тим, як продовжувати розповідь про діяльність Швайпольта Фіоля, необхідно коротко розглянути соціально-політичні та економічні витоки виникнення першої слов'янської типографії кирилівського шрифта. Яким чином в серці католицької Польщі було до допущено виготовлення літургічних книг для православної церкви? Тут необхідно згадати, що сидів ший на польському престолі король Казимир був одночасно великим князем литовським. На східних землях Великого князівства Литовського жили білоруси та українці, які сповідували православну віру. Їх політичний вплив в країні був дуже сильним. Державною мовою князівства вважалась та мова, яка на той час іменувалася руською. Будучі мудрим політиком, король Казимир у своєму прагненні до сильної централізованої влади спирався і на католицьку польську, і на православну білорусько-литовську шлхту. Політичні прагнення лежали в основі певної віротерпимості, яка культивувалась королівським двором. Все це створювало хороші умови для виникнення слов'янськоъ типографыъ кириловського шрифта.

Для Яна Турзо та Яна Тешнара, які фінансували видавниче підприємство Швайпольта Фіоля, оприділяючим був комерційний інтерес. Крім збуту своїх книг на східних територіях польської держави та Великого князівства Литовського, вони розраховували на розповсюдження їх і в Московській державі.

Погоджуючись з думкою про приорітет комерційних інтересів, ми можемо зауважити і деякі просвітительські прагнення лиць, пов'язаних з діяльністю першої слов'янської типографії кирилівського шрифта. Назвимо ім'я відомого поета Конрада Цельтиса, котрий у 1469-1491 роках, коли типографія Фіоля починала свою діяльність, жив у Кракові. Він палко пропаганду вав книгодрукування - і в віршах, і прозу - та просто не міг не співчувати ідеї слов'янського книгодрукування. К. Цельтис знав Швайпольта Фіоля, згадував його ім'я у своїх листуваннях і пізніше, вже покинувши Краків, просив друзів присилати надруковані їм книги.

Нам відомі чотири видання Швайпольта Фіоля: Октоіх (Осьмогласник), Часослов, Тріодь пісна, Триодь цвітна. Все це літургічні книги православної церкви. Деякі автори стверджують, що типограф надрукував і п'яте видання - Псалтир з восслідуванням. Книги цієї ніхто ніколи не бачив. Всі повідомлення про неї зводяться до єдиної згадки в праці нижегородського єпископа Питирима «Пращица, новосочиненная противо вопросов раскольнических», виданої у Санкт - Петербурзі у 1721 році. Сучасні дослідники існування цієї книги заперечують.

В Октоіху і Часослові присутній колофон, в котрому названо ім'я типографа і вказаний рік виходу книги в світ - 1491. Розташований він на останніх листах книг, безпосередньо під видавничо-типографічною маркою. В Тріоді цвітній вихідних відомостей немає, але присутня типографічна марка Швайпольта Фіоля. Віддрукована тим самим шрифтом Тріодь пісна - анонімна; тут немає ні жодної марки, ні колофона.

Октоіх 1491 року надрукований в форматі in folio. Книга складається з 22 зошитів. Всі вони, крім останнього, складаються з 8 листів. Загальна кількість листів - 172 ( три останніх листа залишені пустими). Регулярної фоліації і сигнатури немає, однак є послідовна нумерація - від 1 до 84, проставлена на перших чотирьох листах всіх зошитів. Такий спосіб нумерації листів зустрічається лише в виданнях Швайпольта Фіоля. На кожному листі розміщено по 25 рядків. На обороті першого листа книги - гравірований фронтиспіс, зображаючий розпяття. Гравюра збереглась лиш в єдиному екземплярі книги, який ще на початку ХІХ століття відшукав в Редигеровській бібліотеці Бреслау (Вроцлава) історик і книгознавець Єжи Самуель Бандтке. З перших післявоєнних років цей екземпляр знаходився в Російській державній бібліотеці. Фронтиспіс в книзі розмальований вручну. Його розміри 190х123мм. Майстра гравюри слід шукати серед тих, хто робив ілюстрації для видань нюрнберзького типографа Антона Кобергера. Дошку міг привезти з Германії сам Фіоль, котрий, як ми пам'ятаємо, побував в Нюрнберзі у 1489 році.

На останньому листі книги розташований колофон з видавничо-поліграфічною маркою, яка представляла собою обмежований жирними рисками прямокутник , розміри якого 51х124мм. В центрі на геральдичному щиті розташований герб Кракова, на якому зображена увінчана трьома баштами стіна фортеці з воротами. Щит оповитий стрічкою з надписом «З кракова». В верхніх кутах гравюри - ініціали типографа «S.V.», А в нижніх кутах значки, які зазвичай трактують, як домовий знак типографа.

Орнаментальне оздоблення Октоіха 1491 року скромне. Воно включає лише одну заставку, використану потім в трьох інших виданнях Фіоля, і один ініціал «В». Основним мотивом орнаментального оздоблення служить цікаве плетіння жгутів чи ременів, характерне для так званого балканського стилю.

Часослов 1491 року віддрукований в четверту долю листа. Книга складається з 47 восьмилистних зошитів і одного шестилистого. Загальна кількість листів - 382. Регулярної фоліації і сигнатури, як і в Октоіху, немає, є тільки послідовна нумерація, проставлена на першому та третьому листах кожного зошита - від 1 до 96. На останньому листі книги розташований колофон з типографічним знаком, віддрукований з тієї ж дошки, що й в Октоіху. Гравюра збереглася лиш в трьох екземплярах книги.

Нерідко стверджують, що видавничо-типографічна марка в Октоіху і Часослові віддрукована з різних дошок.

Орнаментальне оздоблення Часослова має трохи багатший вигляд. Книгу прикрашають одна заставка та два ініціала «Р» і «Т».

Збереглося 26 екземплярів Часослова 1491 року та 2 фрагмента, котрі знаходяться в бібліотеках Вільнюса, Києва, Львова, Москви, Одеси, Риму та Саратова.

Недатована тріодь пісна віддрукована в форматі in folio. Книга складається з 31 десятилистного і одного чотирьохлистного зошита. Загальна Кількість листів - 314. Регулярної фоліації та сигнатури в цьому виданні немає. В ньому послідовно пронумеровані - від 2 до 157 - перші п'ять листів кожного зошита. На кожному листі розташовано по 30 рядків. Ні ілюстрації, ні видавничо-типографічної марки в книзі немає. Можливо, вони були на першому листі книги, котрий у всіх екземплярах, що збереглися, відсутній.

Орнаментальне оздоблення Тріоді пісної представлено одною заставкою та ініціалами «М» і «Т», віддрукованими з двох дошок.

Четверте видання Швайпольта Фіоля - недатована Тріодь цвітна - віддрукована в розмірі in folio. Книга складається з одного десятилистного, 29 - дванадцятилистних та одного - восьмилистного зошита. Загальна кількість листів - 366. Перший та два останніх листи - пусті. На кожній полосі Тріоді цвітної розташовано по 30 рядків. Регулярної фоліації та сигнатури в Тріоді цвітній, як і в інших виданнях Фіоля, немає. Але в ній послідовно пронумеровані - від 3 до 189 - перші шість листів кожного зошита. Ще раз відмітим, що прийоми нумерації в виданнях слов'янського першодрукаря оригінальні і в жодній іншій типографії не застосовувались. Дуже рідко зустрічаються зошити, складені з 10 або 12 листів; звична норма - вісім листів.

Фронтиспіс, віддрукований з тієї ж самої дошки, що й в Октоіху, і той, що зображує розпяття, збереглися тільки в єдиному екземплярі Тріоді цвітної, яка знаходиться в руминії.

На цей час відомо, що зберігся 21 екземпляр Тріоді цвітної.

Кілька слів про подальшу долю першого слов'янського типографа. Договір про виготовлення «російського шрифту», укладений між Фіолем і Рудольфом Борсдорфом, датований 4 лютого 1491 року. У липні 1491 Швайпольт судився з якимсь Отто через грошові справи, які не мали відношення до друкарської діяльності. Останній документ цього процесу датований 1 серпня 1491 року. А 21 листопада цього року друкар був вжеу в'язниці. У цей день його покровителі і фінансисти запропонували в заставу краківському єпископському суду 1000 угорських флоренів, попросивши випустити Фіоля з-під варти. Цікаво, що саме в цьому документі Швайпольта вперше названо «краківським друкарем книг» («Swayboldum impressorem librorum de Cracovia»).

У чому звинувачували Фіоля? У визначенні у справі, яка відбулася 22 березня 1492 року, немає ні слова про друкування слов'янських книг. Мова йде про якісь єретичні висловлювання майстра, що випливають з наведеного в документі тексту очисної клятви Фіоля, в якій, зокрема, сказано: «... устами і серцем визнаю, що в таїнстві святої Євхаристії дійсно перебуває Бог і що причастя під одним лише виглядом хліба є достатнім для порятунку народу християнського ». Однак ще до того, як відбувся процес, Ян Турзо звернувся у вищу католицьку інстанцію країни - Гнезненський капітул з проханням дозволити йому випустити в світ «російські друковані книги» - ті, які вже надруковані, і ті, які будуть надруковані вподальшому. 13 січня 1492 архієпископ Гнезненський розглянув прохання і вирішив «переконати Турзо і утримати його від розповсюдження і друкування» згаданих книг. Ім'я Швайпольта Фіоля при цьому не згадувалося. Але очевидно, що мова йде про його виданнях. Інших «російських друкованих книг» того часу ми не знаємо.
Звідси начебто випливає, що типографська діяльність Фіоля тривала трохи більше двох років - з 26 жовтня 1489 і до листопада 1491 року, коли він був заарештований. Надрукувати за цей час чотири великі книги важко. Багато дослідників стверджували, що типографська діяльність Фіоля тривала п'ять-шість років. А так як у 1491 році діяльність ця була припинена арештом Фіоля і подальшою забороною Гнезненського капітулу, початися вона мала значно раніше - приблизно в 1483 році.

Ми припускаємо, що Фіоль в початку 1490 року приступив до друку Октоїха і приблизно до літа 1491 завершив його. Потім друкар почав працювати над Часословом, але в листопаді 1491 був заарештований.
Судовий процес над майстром закінчився виправданням. 27 березня 1492 «псалтиріст» Анджей з Лешова від імені церковного суду засвідчив перед міською радою Кракова, що звинувачення, пред'явлені Фіолю, не підтвердилися і що інквізиційна колегія визнала майстра «правовірним і відданим католиком».

Незабаром політична атмосфера в Кракові змінилася. У 1492 році помер король Казимир IV Ягеллончик. На престол зійшов його син Ян Ольбрахт, найближчим радником якого був гуманіст Філіппо Буонаккорсі, відомий під ім'ям Каллімах (1437-1496). У квітні 1493 року архієпископом Гнезненський став інший син короля Казимира - Фридерик Ягеллончик (1468-1503), вихованець Каллімаха. Створилися умови для відновлення діяльності слов'янської друкарні. Фіоль додрукував Часослов і почав роботу над Тріодю пісною. Обидва видання друкувалися одночасно. Про це свідчить вже згадуваний коректурний лист, що зберігається в Ягеллонській бібліотеці. За Триоди пісної послідувала Тріодь цвітна.

Дотримуючись обережності, Фіоль вирішив випускати Тріоді анонімно. Надруковані перші листи з фронтіспісной гравюрою «Розп'яття» та видавничої маркою з написом «Швеіполть Фіоль» з тиражу вилучили. З 28 відомих нам примірників Тріоді пісної і 21 Тріоді цвітної фронтиспіс зберігся лише в одному.

Можливо, що, враховуючи заборону Гнезненського капітулу, видання розповсюджували головним чином не в Польщі, не у Великому князівстві Литовському, а на території Московської Русі. Про це свідчить той факт, що з 80 відомих в даний час примірників видань Швайпольта Фіоля 68 знаходяться в книгосховищах колишнього СРСР. Крім того, екземпляри, які зараз зберігаються в Італії і в США, також були вивезені з СРСР.

У 1490-х роках майстер жив у Кракові і займався різними комерційними операціями, з друкарською діяльністю не пов'язаними. Він одружився на Маргариті, старшій дочці багатого краківського жителя, старшини цеху м'ясників Миколи Любчіца, який в 1492 році виступав за нього поручителем перед єпископським судом. Перші згадки про дружину Фіоля датовані 12-13 лютого 1494 року, коли Швайпольт представляв її інтереси в судовому процесі з якимсь Жешовським.

Після 4 січня 1499 ім'я Швайпольта Фіоля надовго зникає з краківської документації. Три з лишком роки потому, 26 серпня 1502, в акті, виданому князями Альбрехтом, Георгієм і Карлом Зембицький, підтверджується привілей, дана «поважному Швайпольту Фейелю, громадянину Кракова» («ersamen weysen Schweipolt Veyhell burger von Crocau») настоятелем цистеріанського монастиря Якубом і підтверджує право майстра закладати шахти в містечку Майферсдорф, неподалік від сілезького шахтарського містечка Райхенштайна. У липні 1503 року в справі про повстання забійників, яке розглядав суд міста Пачкова, згадано ім'я «берггофмейстера з Райхенштайн» («berghofemeister uf dem Reichenstein») Швайпольта Фіоля, якого староста князів Зембицький уповноважив вести переговори з повстанцями.

В 1511 році Маргарита, яка спочатку залишалася в Кракові, переїхала до чоловіка, який в цей час жив у словацькому місті Левоча і продовжував займатися гірськгою справою. Фіолю доводилося їздити до Кракова, щоб займатися майновими справами подружжя.

В останні роки життя Швайпольт Фіоль отримував пенсію, призначену йому сімейством Турзо. Майстер повернувся до Кракова, документи іменують його «краківським городянином». 7 травня 1525 Фіоль склав заповіт, в якому не згадуються ні його дружина Маргарита, яка, мабуть, померла раніше, ні їх діти. Серед майна першого слов'янського типографа названі холстяний мішок з грошима, три срібних кубка, 9 срібних ложок, срібний поставець з ножами і трохи одягу.

Швайпольт Фіоль помер в кінці 1525 - початку 1526 року. Видання першої слов'янської типографа зіграли велику роль в становленні і розвитку східнослов'янської кирилівського книжності.

З легкої руки Швайпольта Фіоля видавничо-друкарські марки стали ставити й інші друкарі, які працювали в Кракові. Деякі з них, як і Фіоль, поміщали на своїх книгах герб Кракова. Ми знаходимо такий знак, наприклад, на Псалтирі, надрукованій майстром Флоріаном Унглером в 1531 році. В іншому виданні того ж типографа геральдичний щит на видавничій марці підтримують два янголятка. Флоріан Унглер використовував і іншу видавничу марку, на якій зображені його ініціали «FV».

Інший краківський друкар Каспер Хохфедер на своїх видавничих марках поряд з гербом Кракова зображував герби Речі Посполитої (одноглавий орел) і Великого князівства Литовського (вершник з мечем). Щити в цьому випадку підтримували єдиноріг і мавпа. Друкар не раз повертав голову орла на гербі Речі Посполитої, щоб узгодити погляд птиці із зображеним на сусідньому щиті вершником. За спотворення державного герба його, проте, до відповідальності не притягали.
Герб, дуже схожий на краківський, був у Львові, і його використовували в своїх видавничих марках львівські друкарі, серед яких був і Іван Федоров.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

фіоль слов'янський типографія видавничий

1. «Енциклопедія українознавства для школярів і студентів». Донецьк:Сталкер, 2000. -- 496 с.

2. Журнал «Мир Этикетки» \Ст. Е.Л. Немировский «Издательско-типографическая марка Швайпольта Фиоля» -лютий 2003р.

Размещено на Allbest.ru