Місце засобів масової інформації у сучасному суспільстві

У публікації акцентується, що це тільки плата за навчання «Без гуртожитку, харчування, проїзду містом, нових штанів, примусових покупок наукових монографій, походів у кіно й студентського пива» і що середня заробітна плата ні як не співвідноситься з такими високими цінами на навчання.

Стаття «Криза суттєво зменшить місця держзамовлення у вузах» містить досить цікаву та корисну інформацію для абітурієнтів 2009 та взагалі для тих, хто збирається стати студентом у майбутньому. Повідомляється про масштабне вступне нововведення, яке має спростити життя вступників та їхніх батьків - запланований запуск інформаційно-пошукової системи «Конкурс» із доступом до мережі Інтернет. Це має покращити оперативне інформування абітурієнтів про надходження заяв на вступ до вищих навчальних закладів. Але в статті зазначається, що без передбаченого фінансування, яке викликає сумніви через економічну кризу це може бути лише намірами, і вони не будуть виконані вчасно. Наголошується також на тому, що не передбачено жодних пільг для учнів шкіл, які досягли особливих успіхів у навчанні, тобто медалістів, то Україна, вочевидь, на порозі дуже «веселого» вступу.

У статті «Сертифікатний бунт» Чернівцям не загрожує?» розповідається про університети, які отримали певну автономію і дозволяють собі встановити крім поданого випускниками сертифіката ще й іспити. «Протягом останніх років кільканадцять державних та національних вузів оголосили про автономію, отримавши певну свободу від Міносвіти. Вочевидь, свобода декого почала п'янити й спонукати керувати по-своєму, не звертаючи уваги на міністерство. Сумно, але від цього, звісно, найбільше страждають діти-вступники та їхні батьки» (Додаток И).

Тож ЗМІ посідають важливе місце й у висвітленні «студентських» проблем. Так в останній публікації піднімається проблема надзвичайної самостійності вищих навчальних закладів, про що необхідно знати читачам.

Четверте місце посідає тема народжуваності.

Так, матеріал «У буковинських селах народжують більше ніж у містах» інформує про зменшення населення в селах внаслідок природного скорочення. Стаття представляє наведені статистичні дані. Які дають загальну Каринину приросту та смертності населення.

Ця тема в основному висвітлюється у вигляді статистичних даних із позначенням у яких містах області народжуваність перевищує смертність чи навпаки.

Як ми вже згадували проблема захисту, інтересів пенсіонерів, медиків, шахтарів, військових та інших та сторінках газети висвітлювалась на низькому рівні. Аналізуючи матеріали надруковані у «Добі» зі рік дуже рідко до рук потрапляли вищезазначені публікації.

Пропонуємо звернутися до деяких із них. У статті «Чи прогодують 237 тисяч працюючих стільки ж пенсіонерів та отримувачів допомог?» акцентується увага на тому, що кільканадцять працездатних громадян не є застрахованими особами у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, тим самим вони позбавляють себе права в майбутньому на достойне пенсійне забезпечення. Але пройде кілька років і вони звернуться за пенсією, та не зможуть її отримати. «Від того, що багато наших громадян не беруть участі в пенсійному страхуванні, страждають і сьогоднішні пенсіонери, адже до обласного пенсійного бюджету не надходить щомісяця навіть із розрахунку з мінімального внеску - близько 20 млн. грн.» (Додаток І).

Отже, ця публікація попереджає пенсіонерів про можливі проблеми в майбутньому через недбалість і байдужість. Ми вважаємо, що цей матеріал спонукне до дій застрахуватися багатьох пенсіонерів.

Стаття «1,5% пенсіонерів мають пенсію нижчу за прожитковий мінімум» містить статистичні дані про отримання пенсій пенсіонерами вище прожиткового мінімуму. Що дозволяє уявити загальну картину матеріального забезпечення чернівецьких пенсіонерів.

У матеріалі «Бідні лікарі» надається інформація щодо середньомісячної заробітної штатного працівника в сфері охорони здоров'я, повідомляється про соціальні виплати. Інший матеріал «Пінчук послухав чернівецьких лікарів і дав півмільйона на оснащення буковинської дитячої лікарні» повідомляє про виділення коштів на будівлю нового медичного закладу.

Як бачимо, останні матеріали не піднімають жодних соціальних питань, а тільки інформують про нові заходи та надають данні про стан виплат пенсій, заробітних плат. На нашу думку, у цих статтях автору слід було не тільки подати суху інформацію, але й поставити певні проблеми, провести опитування, визначити наболілі питання.

Іншою не менш «болючою» темою є проблема, яка торкнулася майже кожного мешканця Чернівців. Повінь, мабуть, на довго залишиться в пам'яті кожного, хто постраждав, від стихійного лиха, зазнавши неабияких збитків.

Публікація під назвою «Повінь» не тільки описує збитки, як самих мешканців і міста в цілому, але й наголошує на тому, що жертв могло бути менше, якби уряд щорічно виділяв кошти на противипадкові заходи. Тим більше, що Буковина визнана такою, де часто бувають паводки (Додаток Ї).

Також стаття розповідає про те, що люди зі співчуттям поставилися до такої ситуації, й проявили милосердя. «Біда людей об'єднує, робить їх добрішими й це сильніше за будь-яку стихію».

Отже, можна зробити висновок, що роль газети «Доба» у соціальній сфері важко визначити однозначно, бо певні проблеми, такі як забезпечення дітей, їх соціальний захист газети висвітлює в повному обсязі, залишаючи нерозкритими теми соціального захисту пенсіонерів, медиків та ін.

Тепер звернемося до луганської газети «Вечерний Луганск», а саме до соціальних тематик.

Проаналізувавши друковані матеріали за 2008-2009 рр., ми визначили, що газета дуже мало приділяє уваги населенню та його проблемам, соціальні теми на сторінках з'являються дуже рідко. Шпальти газет переповнені публікаціями про політику, як міста Луганськ, так держави в цілому, взагалі склалося враження, що «Вечерний Луганск» - поле суперечок між різними гілками влади, розраховане на читацьку аудиторію, також багато матеріалу присвячена «футбольним баталіям», аналізом економічного, у тому числі кризового становища й т. п.

Взагалі можна скласти такий список соціальних тем у газеті «Вечерний Луганск».

Перше місце як у газеті «Доба» посідає проблема забезпечення дітей та їх соціальний захист.

Друге місце займає тема пов'язана із соціальним забезпеченням працівників охорони здоров'я.

На третьому місці - матеріали присвячені темі здобуття освіти.

Четверте місце посідає проблема пов'язана із транспортом у місті Луганськ.

Теми пов'язаних із висвітленням соціальних проблем пенсіонерів, військових майже відсутні.

Тож проаналізуємо як газета відображає життя дітей. Перша публікація, яка потрапила нам до рук має назву «Цветы на асфальте». Це аналітична стаття, яка піднімає проблему безпритульних дітей. У статті розповідається чим займаються діти на вулицях: «не говоря о вредных привычках (курении, алкоголизме, наркомании), - это сотни грязных, оборванных детей, которые демонстративно нюхают клей на глазах у безразличных взрослых.» Як бачимо автор наголошує на байдужості дорослих у цьому питанні. Повідомляється, що безпритульні діти внаслідок поганого життя та вічних злиднів мають серйозні проблеми зі здоров'ям. Також подаються статистичні дані про кількість безпритульних дітей в Україні й у Луганській області. Автор розповідає про

психологічні аспекти таких дітей, про те як їм важко жити після вільного життя в інтернаті на вулиці та ін. (Додаток Й).

У статті акцентується увага, що «В отношении к данному социальному явлению начинают преобладать дискомфорт и равнодушие со стороны общественного большинства, помноженные на ситуативные общественные кампании», «Необходимо понять реальные масштабы детской беспризорности, создать соответствующую законодательную базу».

Стаття містить багато проблемних питань, на наш погляд, вона здатна переконати в невідкладності такого питання.

Газета містить матеріал «Список детских учреждений», яка повідомяляє, що «Национальный форум профсоюзов Украины призывает всех неравнодушных помочь детям-сиротам». Подається список будинків для сиріт та інтернатів. Автор закликає не бути байдужим до дитячих доль.

Ми вважаємо, що подавати інформацію про такі заклади дуже корисно, і це може вирішити певне коло питань. Завдяки такій публікації деякі діти зможуть знайти свої батьків.

Як показує практика життя - іноді страждають не тільки діти, а й батьки від свої рідних дітей. Так у публікації «Как вигоняют из собственного дома розповідається про батька, який дозволив своєму сину жити вдома разом з дружиною. На що отримав гарну подяку - сам опинився на вулиці. Публікація містить лист постраждалого чоловіка до суду та необ'єктивне рішення останнього. Автор наголошує на тому, що кожен громадянин чи мала дитина, чи доросла людина мають право на житло (Додаток К).

На нашу думку, друкувати подібні матеріали в газетах - правильне рішення. Так до рішення проблеми може долучитися місцева влада та небайдужі мешканці нашого міста.

За кількістю матеріалів, присвячених соціальному життю медичних працівників публікації займають друге місце. Переглянемо деякі з них.

Нашу увагу привернула аналітична стаття «Тупость прикрываем прожектами: в Луганске вновь заговорили о медицинской реформе», яка інформує, що «В конце мая на сесси Областного совета была утверждена «Концепция реформирования специализированных лечебно-профилактических учреждений Луганской области». У матеріалі автор виражає своє негативне ставлення до ситуації, звертається до читача, роз`яснює деякі питання, намагаючись «відкрити очі» на необґрунтовану діяльність керівництва.

Цей матеріал передусім стосується працівників у сфері медицини, тому що будь-які реформи можуть вплинути на їх роботу.

Так, у статті «Медицинский гамбит» постає питання про закриття єдиного міського травмпункту. Автор розкриває всі секрети та чутки навколо цієї справи - закриття пов`язане з високою конкуренцією зі сторони приватної лікарні «Медаком». Згодом з`ясовується, що це не закриття, а перебудова лікарні за новими стандартами. Автор спростовує погану думку народу про керівних осіб лікарні (Додаток Л).

Аналізуючи тему відображення навчального життя на сторінках газети «Вечерний Луганск», ми визначили, що зміст матеріалів нічим не відрізняються від публікацій газети «Доба». Є різниця в тому, що «Доба» частіше висвітлювала ці питання на своїх сторінках, повідомляючи про останні новини, «Вечерний Луганск» у свою чергу не вдавався до таких подробиць.

А тема якості луганських доріг та проблемами, пов'язаними з дорожнім рухом, навпаки, дуже часто з'являлася на сторінках газети. Про це свідчать наступні публікації: стаття «Диагноз - дорожная непроходимость» піднімає питання поганого стану доріг на вулицях Малої Вергунки, містить ілюстрації розбитих доріг, що викликає розчарування в діяльності Міської ради в розвитку міста (Додаток М).

Цікаво, але матеріал «Луганчане задыхаются от пыли» має той самий смисл, тільки в іншій формі і представляє звернення мешканців цетральних вулиць селища Мала Вергунка до Луганського голови з проханням виділити техніку на приберання вулиць.

Ці два матеріали - яскраві приклади важливості ЗМІ у рішенні проблем суспільства, коли народ за допомогою ЗМІ намагається привернути увагу влади до певного питання.

Інтерв`ю «Транспортная альтернатива: куда девался муниципальній транспорт?» повідомляє про проблеми у сфері транспорту.

Отже, проаналізувавши вищезазначені газети, ми прийшли до висновку, що відображення соціальних проблем у газеті «Доба» та в «Вечернем Луганске» різняться.

Це зумовлено територіальною розташованістю видавничих центрів та розвитком промисловості або її відсутністю. Таким чином, у «Добі» багато статей присвячених безробіттю та роботі за кордоном.

Але є багато схожого, наприклад, тема дитячої незахищеності посідає перше місце серед публікацій обох газет, що свідчить про актуальність цієї проблеми в будь-якому регіоні й вбудь-який час. Або висвітлення на сторінках питань щодо вступної кампанії університетів, вартості навчання, новин у сфері освіти та ін.

Хочеться відмітити більшу соціальну активність чернівецької газети, майже кожний номер якої, хоч не повідомляв про певні події, новини, наводив статистичні дані й т.п.

Як уже було зазначено газета «Вечерний Луганск» має більш активну політичну спрямованість, насичену сатиричними матеріалами, іноді гострою критикою владних структур, соціальні проблеми народу в цій газеті знаходяться на другому плані.

Проаналізувавши тему соціального захисту населення на сторінках

українських газет, можна зробити висновок, що останнім часом цій темі приділяється більше уваги ніж раніше, але недостатньо. Справа не в кількості публікацій, а в їх якості. Журналістам треба серйозніше підходити до цієї теми. Висловлювати свою точку зору, мати достатньо фактів, уміти зацікавити читача - ось головні риси в творчості журналіста. Особливість матеріалів на соціальну тематику в тому, що частіше всього читач чекає конкретних дій від публікацій. Сподівається, що повинні відбуватися зміни на краще. І хоча це не завжди вдається, важливо вже те, що ця тема все частіше почала висвітлюватися засобами масової інформації.

Як свідчить аналіз, подрукувати ефективно соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого мислення, низької національної свідомості, недосконалого знання рідної мови, відсутність належних здібностей, низького загального розвитку, безпорадності у питаннях сучасної економіки, політичної, соціальної й особливо комерційної діяльності.

Соціальних проблеми, які потребують вирішення дуже багато. І сучасні засоби масової інформації намагаються охопити всі.

У сучасних ЗМІ можна побачити велику кількість невеличких матеріалів, які просто інформують про ту чи іншу подію в соціальній сфері. А якщо цей матеріал пропустити через своє серце і розум, додати трошки аналізу, вражень і порад фахівців - цей матеріал принесе користь читачеві.

3.3 Релігійна спрямованість

Аналізуючи громадсько-політичні, ділові ті інші універсальні видання, можна визначити, що тема, пов'язана із церковними канонами, вірою, релігією в багатопрофільних ЗМІ зустрічається рідко, тому що інтерес широких мас у подібній тематиці невеликий. Із власного досвіду можемо сказати, що сімдесят відсотків пересічних громадян залишають такі публікації непрочитаними.

Тож нам стало цікаво як виконують свою роль спеціалізовані ЗМІ й на скільки вони розвинені. Не останню роль у цьому відіграють друковані церковні ЗМІ.

Зі становленням релігійних конфесій в Україні з 1990 року виникло нове явище - церковні мас-медіа. У одній із статей колишнього ректора Львівської богословської академії (УГКЦ) отця-доктора Михайла Димида в журналі «Людина і світ» (1994. - Ч. 10) наведено перелік Церков і церковних громад в Україні. До перших він зарахував Українську греко-католицьку Церкву (УГКЦ), римо-католицьку Церкву в Україні (РКЦ) та Українську православну Церкву Московського патріархату (УПЦ МП). До других - Українську православну Церкву Київського патріархату (УПЦ КП), Українську автокефальну православну Церкву (УАПЦ).

У нашій державі переважають за кількістю християнські періодичні видання, а радіо-, телепрограми невузьконфесійного, загальноцерковного характеру є нечисельними. У радіоефірі вже кілька років чуємо радіо «Воскресіння», а на українському телебаченні було створено ряд програм, серед яких «Відкриваємо Біблію», «Реліквії і храми України» тощо. В українському радіоефірі чи на телеекрані можна частіше почути повчання сектантів, які хутко опанували інформаційний простір України. Життєдайне євангельське слово з уст священиків нашої Церкви, що має більше ніж тисячолітню традицію, сприяло б духовному оздоровленню суспільства. Коротко розглянемо періодичні видання вищезазначених Церков і церковних громад України.

Українська греко-католицька Церква, вийшовши з підпілля у 1990 році зі значними моральними і матеріальними втратами, за кілька років осягнула довоєнний стан. Велику увагу було приділено відродженню тих видань, які раніше користувалися популярністю серед широких верств населення. Приміром, перше число християнського часопису «Місіонар» (заснований 1897 року) вийшло друком у квітні 1992 року і донині користується популярністю переважно серед віруючих УГКЦ в Галичині. Видавцем «Місіонара» є монаший Чин св. Василія Великого, який має великі традиції у книгодрукуванні протягом кількох століть. Від 1991 року при Львівській архиєпархії УГКЦ виходить друком газета «Мета». Майже при всіх греко-католицьких єпархіях видаються часописи або журнали, які значною мірою висвітлюють християнське життя даних адміністративних одиниць Церкви. Взірцевою у багатьох аспектах вважається тижневик «Нова Зоря» при Івано-Франківській єпархії УГКЦ. Також при численних парафіях видаються різноманітні вісники, часописи тощо.

Римо-католицька Церква бере свій початок в Україні ще з ХІІІ століття. Протягом останнього десятиліття у нашій державі створено п'ять церковно-адміністративних одиниць РКЦ. Періодичні римо-католицькі видання відзначаються високим інтелектуальним рівнем. Фаховою у багатьох відношеннях є «Парафіяльна газета» - вісник католицьких парафій України. Різні монаші ордени РКЦ приділяють увагу друкованому слову. Приміром, ченці-капуцини видають журнал «Християнське слово». У видавництві «Кайрос» при Київському коледжі св. Томи Аквінського виходить друком «Бюлетень релігійної інформації».

Незважаючи на те, що між православними України щороку поглиблюються суперечності, кожна церковна громада зуміла налагодити видавничу справу. Українська православна Церква Московського патріархату - найбільша релігійна конфесія в Україні і сама її назва засвідчує, кому вона підпорядковується і чиї інтереси відстоює. Вона має у Києві інформаційно-видавничий центр, а у 34 єпархіях виходять друком лише 14 часописів. З них одинадцять - україномовні («Дзвони Волині», «Світло православ'я», «Донбас православний» та ін.), а три - російськомовні. Також УПЦ МП має свою веб-сторінку в Інтернеті: www.pravoslavye.org.ua, де кожен може дізнатися останні новини у рубриках «Офіційна хроніка», «Церква і суспільство», «Порушення прав» та ін. На сайті є форум, галерея та бібліотека (Додаток Н).

Українська православна Церква Київського патріархату, провідники якої декларують наміри про створення єдиної помісної православної Церкви в нашій державі, також має свої періодичні видання. Це три газети («Голос православ'я»), шість журналів («Полтавські єпархіальні відомості»), чотири бюлетені.

Українська автокефальна православна Церква, світоглядні принципи якої є значною мірою подібні до орієнтирів УПЦ КП, видає у Києві газету «Наша віра». Також у Львові Ставропігійне братство св. Андрія Первозванного поширює часопис «Успенська вежа». Офіційний сайт УПЦ КП www.uaoc.info, що навіть має розділ «Благодійність».

Очевидно, що часописи, журнали, бюлетні кожної з українських Церков і церковних громад мають властиву їм спрямованість і відстоюють основні принципи своєї конфесії.

На сторінках християнських газет і журналів можна зустріти подієву інформацію, тобто хроніку релігійного життя в Україні і світі, богословські статті та катехитичні повчання, історичні, культурологічні матеріали тощо.

Серед найважливіших проблем, порушуваних релігійними журналістами, виділимо такі: морально-етичне виховання сучасного громадянина, соціальний захист широких верств населення, відновлення історичної пам'яті, зближення українських Церков та їхнє об'єднання в єдину помісну, повернення законного церковного майна, поширення сектантства у нашій державі та багато інших.

Хочеться зазначити, що сьогодні пресу цікавлять не тільки церковні скандали або церковні свята, але й ще позитивні і незвичайні події із життя релігійних громад та священнослужителів. Наприклад, резонансними є такі теми, як Інтернет-активність священиків або реакція Церков на фінансову кризу. І далі актуальною лишається тема «релігія і політика», яка активно висвітлюється в церковних ЗМІ напередодні кожних чергових виборів.

Список використаної літератури

1. Алексеев В.Г. Ценностные ориентации личности и проблема их формирования. М., 1999.

2. Багдикян Б. Монополия средств информации. - М: Прогресс, 1987.

3. Багиров Э.Г Место телевидения в системе СМИП: Учебное пособие. - М: Изд-во МГУ, 1976.

4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М, 2003 г. - с. 24-27.

5. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. М., Знание., 1988.

6. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. _ М.:Наука, 1986.

7. Бурдье П. О телевидении и журналистике. - М., 2003 - Ст. 29.

8. Ворошилов В.В. Журналистика. Издание2. Пб., 2002.

9. В зеркале критики: из истории изучения художественных возможностей массовой коммуникации. - М: Искусство, 1985.

10. Засоби масової інформації. Українське законодавство. - К., 1995.

11. Засоби масової інформації: поняттєвий апарат / За ред. А.3. Москаленка. - К., 1997.

12. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. - К., 1993.
13. Коновченко С.В. Общество-СМИ - власть. - Ростов-на-Дону: СКАГС, 2001.

14. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000. С. 349,

15. Компьютерная газета, №18. - Киев, 2002. - С. 3

16. Копиленко О.Л. Влада інформації. - К., 1991.

17. Любивый Я.В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития/АН Украины, Ин_т философии. - Киев: Наукова думка, 1993.

18. Корконосенко С.Г. Основы журналистики. М., 2001.

19. Королько В. Основи паблік рілейшнз. - К., 1997.

20. Миронченко В.Я. Інформаційне радіомовлення України. - К., 1996.

21. Москаленко А.З. Вступ до журналістики.-К., 1997.

22. Нечай О.Ф. Ракурсы: о телевизионных коммуникациях и эстетике._М., 1990.

23. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. Издание 2. М., 1998.

24. Связи с общественностью в политике и государственном управлении/ Под общ. ред. В.С. Комаровского. - М.: РАГС, 2001.

25. Сидоренко И.В. Тренинг влияния ипротивостояние влиянию.-СПб.: Речь, Санкт - Петербург, 2003.

26. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры. - Минск, 2005 г.

27. Формування іміджу держави в міжнародній пресі // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. - Львів, 2002. - Вип. 3. - С. 22-29.

28. Шибутани Т. Социальная психология. М., 1969.

29. Шкондин М.В. Организация СМИП. - М: Изд-во МГУ, 1985.

30. Berger А.А. Media Aualysis Technigues. London. 1991.