Інформаційні продукти та послуги в сучасному світі

Окрім засобів масової інформації, звичайно, найбільш важлива інформація може бути отримана вербальним способом, тобто через спілкування з безпосередніми носіями інформації.

Політичні діячі, аналітики, журналісти часто отримують інформацію, за допомогою якої формують власну думку про конкретну особу, процес, подію та ін.

Найчастіше вербальним каналом є інформація, що надходить до аналітика від його джерел. Специфічним джерелом інформації (а також і дезінформації) є чутки. Як свідчить суспільна практика, залежно від обставин, чутки впливають на поведінку не тільки значних контингентів населення, а й певних груп фахівців. Тому, попри неофіційний характер цього джерела інформації, ним не можна нехтувати., Загальновідомо, що вплив чуток на поведінку гравців на валютних, фондових і товарних біржах призводить до збагачення одних і збитків інших. Ще одна, досить типова дилема для банкіра. Якому джерелу інформації віддати перевагу при зверненні потенційного позичальника, особливо якщо це відбувається вперше? Бездоганним документам чи певним чуткам, які ці документи спростовують? Як бачимо, проблема достовірності чуток може виражатись у категоріях ризику, втрат і вигоди. Тому фахівці в галузі інформаційно-аналітичної діяльності повинні знати природу чуток, механізми їх появу та функціонування.

Чутки як метод активного впливу дуже небезпечні в критичні моменти, коли об'єктивну картину того, що відбувається, визначити досить важко. У зв'язку з цим прийняття чуток як інформації для загального аналізу може вплинути па його результати.

В умовах безконтрольного поширення недостовірної чи первісно неправдивої, інформації підвищується роль виявлення дезінформації у відомостях, які надходять як вербальним каналом, так і через ЗМІ.

Під час аналізу слід мати на увазі, що будь-яка доступна інформація - це, передовсім, дезінформація чи спрямована інформація, котрі нелегко виявити навіть при найстараннішому аналізі. При цьому такі перекручення інформації не завжди відбуваються з метою ввести в оману зацікавлену в цих відомостях сторону. Дезінформація може просуватися з метою ввести в оману політичну опозицію у власній країні, а якщо мова йде про відомості економічного характеру, то і ввести в оману конкурентів.

Дезінформація - це заходи із закритого чи відкритого просування у визначені кола або певним особам як нібито справжніх спеціально розроблених неправдивих даних і документів політичного, економічного, військового характеру з метою внести ці кола чи певних осіб в оману та спонукати їх до бажаних для сторони-дезінформатора дій (бездіяльності). Також під дезінформацією розуміють власне неправдиві дані, що їх поширюють з метою введення когось в оману.

2.2 Інформаційні посередники

Основна суспільна функція інформаційних посередників -- забезпечення інформаційних потреб споживачів. Вона реалізується завдяки професійній діяльності посередників з пошуку, збору, обробки, накопичення інформації та представлення її у зручній для споживача формі. Споживач за рахунок професійної діяльності інформаційного посередника отримує такий інформаційний продукт, який він не зміг би отримати іншим шляхом або мусив би для отримання аналогічного продукту витрачати значно більше ресурсів, ніж віддає інформаційному посередникові. Тому економічна доцільність існування інформаційних посередників обумовлена вигодою, яку споживач інформації отримує від їх функціонування. А ефективність діяльності посередників для конкретного споживача визначається економією часу і (або) коштів, що він їх отримує при задоволенні своїх інформаційних потреб за допомогою цього інформаційного посередника. По суті, інформаційні посередники в багатьох випадках є формою суспільної організації певних джерел інформації: друкованих видань, телебачення, інформаційних агентств, консалтингових фірм та ін. Діяльність інформаційних посередників може здійснюватися на комерційній та некомерційній основі. В останньому випадку фінансування діяльності інформаційних посередників забезпечується за рахунок державного чи місцевих бюджетів, позабюджетного фінансування, благодійних фондів тощо.

Так, чи не найдавнішою організаційною формою інформаційного посередництва є бібліотеки. Основна суспільна функція бібліотек полягає в накопиченні задокументованої інформації з якомога більшої сфери людських знань і надання їх споживачам без викривлення змісту інформації. З цією метою використовуються принаймні два види каталогів, один з яких алфавітний, а другий, котрий групує літературу за змістом, -- систематичний, або предметний.

Великі публічні бібліотеки, що мають доступ до Інтернету, незамінні як інформаційні посередники при розв'язанні нових складних завдань. Адже такі завдання, як правило, потребують багато нової для даного суб'єкта інформації. Оскільки проблема нова для суб'єкта, то в масиві інформаційних ресурсів, які він спочатку має у своєму розпорядженні, нерідко відчувається брак відповідної інформації. За таких умов саме публічні, перш за все наукові бібліотеки є найзручнішим інформаційним посередником, що володіє не лише великим масивом різноманітних джерел інформації, а й кваліфікованими працівниками відповідних підрозділів бібліотеки та відповідною інфраструктурою для обслуговування користувачів. При цьому бібліотеки, як форма інформаційного посередництва, залишалися нейтральними щодо змісту наданої інформації. Ті споживачі, які мали право доступу до відповідних фондів, повинні були отримати повідомлення у невикривленій формі відповідно до своїх запитів. Ті ж суб'єкти, що не мали такого права доступу, відповідну інформацію у бібліотеці просто не отримували [15, 78].

Існують й інші інформаційні посередники, для яких свідоме викривлення наданої споживачам інформації в принципі неприпустиме, незважаючи на обмежений доступ до самої інформації.

Водночас для цілого ряду інформаційних посередників певне свідоме викривлення -- досить закономірне явище і цілком може здійснюватись у межах чинного законодавства. Мова йде не тільки і не стільки про рекламу, де за своєю природою подача інформації побудована не на критеріях її об'єктивності, а на засадах якомога вигіднішого, з точки зору інтересів відправника, її сприйняття отримувачем. У цьому контексті треба звернути увагу насамперед на ЗМІ, які за своїм суспільним призначенням повинні подавати якомога об'єктивнішу оглядову та аналітичну інформацію для різних категорій споживачів.

2.3 Друковані видання як джерело інформаційних продуктів

Потужний потік найрізноманітнішої інформації окремі індивіди та організації можуть одержувати з друкованих видань. Причому властивості отримуваної інформації розрізняються залежно від типу видань.

Так, витрати виробничих ресурсів на подачу інформації, наприклад, у вигляді фактів чи коротких коментарів подій вимагають відносно небагато часу та інтелектуальних зусиль на обробку отриманих первинних даних, включаючи перевірку їх достовірності. Водночас створення на підставі первинних даних якісно нової, складнішої за своїми характеристиками аналітичної та наукової інформації вимагає значних витрат часу та інтелектуальних зусиль. Правда, створений таким чином інформаційний продукт відкриває перед його споживачем якісно нові можливості у сфері управління, яких не надавали первинні дані.

Оскільки підготовка аналітичних і особливо наукових матеріалів вимагає досить багато часу, то це впливає на частоту виходу в світ відповідних періодичних видань. Наукові видання виходять раз на місяць і рідше. Причому суто наукові публікації розміщуються переважно у фахових виданнях. Що ж до періоду публікації аналітичних матеріалів, то він складає, як правило, більше тижня. Водночас поняття "аналітичні публікації в пресі" має не тільки широку сферу вживання, а й не менш широке поле тлумачення. Одні аналітичні публікації за рівнем висвітлення проблем тяжіють до наукових. Інші публікації, що подаються як аналітичні, по суті такими не є, а являють собою спрощені коментарі стосовно тих чи інших подій. Остання категорія публікацій розміщується, як правило, у громадсько-політичних виданнях.

Регулярність виходу аналітичних видань та їх сумарний тираж у певному регіоні чи країні залежить від накопиченого тут інтелектуального потенціалу, а також від попиту на ці видання. Особливо наочно це положення можна проілюструвати на прикладі ділової преси. Так, в Україні, на жаль, відсутнє щоденне ділове видання національного походження. "Бизнес", "Галицькі Контракти", "Украинская Инвестиционная Газета", "Деловой Донбасс" та ряд інших видань виходять у щотижневому режимі. У Росії точніше в Москві, видаються такі щоденні ділові видання, як "КоммерсантЪ" і "Ведомости". Останнє, до речі, є спільним виданням із компаніями Financial Times і Dow Jones. I нарешті, найавторитетніша щоденна британська ділова газета Financial Times -- широковідома в усьому світі. У цьому ж напрямі, по лінії Київ -- Москва -- Лондон, зростає інтелектуальний потенціал і пропозиція висококваліфікованої робочої сили й обсяги попиту на бізнес-інформацію у макрорегіонах, звідки походять перелічені ділові видання, не кажучи вже про різні історичні традиції.

Недоліки пов'язані з оперативністю подачі інформації, яка у друкованих виданнях нижча, ніж, скажімо, в електронних ЗМІ, і з одноканальним (аудіо) сприйняттям повідомлень адресатом. Але позитивні сторони друкованих видань суттєво переважають їх недоліки, що робить ці видання провідними джерелами інформації для підготовки управлінських рішень. Причому, як свідчить практика, перелічені переваги й недоліки друкованих джерел використовуються і відправниками, і отримувачами інформації [15, 80].

Цільова функція неперіодичних наукових і аналітичних видань полягає в об'єктивній подачі інформації про стан та (чи) ймовірні зміни певного об'єкта. Відповідно інтереси відправника інформації, суть його інформаційної політики передбачають якомога об'єктивнішу подачу інформації відповідно до наявного в нього ресурсного забезпечення. Головні інформаційні функції цього типу видань -- дослідницька та стимулююча, що органічно пов'язані із завданням об'єктивної подачі інформації. Ймовірні механізми та ступінь викривлення інформації пов'язані з впливом наукових шкіл, до яких фактично належить чи тяжіє відправник інформації, Панівними для даного суспільства чи якоїсь його соціальної групи настановами та стереотипами, індивідуальними характеристиками автора, випадковими похибками тощо. Важливо зазначити, що у справді наукових і аналітичних виданнях ймовірні механізми викривлення інформації мають ненавмисний характер. Відповідно й ступінь такого викривлення, як правило, значно менший, ніж в інших типах видань. Оцінка достовірності представлених повідомлень здійснюється на основі законів логіки, методології даної галузі наукових знань і, якщо це дає змогу зробити представлений матеріал, із застосуванням математичного апарату. Стосовно якісних характеристик неперіодичних наукових і аналітичних видань, то треба відзначити їхню високу точність, достовірність, коректність і порівняно невисоку оперативність. Причому аналітичні видання, як правило, мають більшу практичну спрямованість порівняно з типово науковими виданнями, хоча часто присвячені макрополітичним і макроекономічним проблемам. Останні є новими для українського суспільства. Тому аналітичні видання оперативніші, ніж типово наукові, але водночас часто характеризуються меншою точністю, достовірністю та коректністю. Серед головних недоліків, з якими стикається користувач цих видань, уже згадувана відносно невисока оперативність, а іноді й недостатня практична спрямованість. Останнє часто пов'язане із суто теоретичним характером деяких видань.

Цільова функція ділових видань полягає у наданні своїм читачам фахової інформації з питань економіки та бізнесу. Що ж стосується інтересів засновників, власників видань та їхньої інформаційної політики, то за умов усталеної ринкової економіки вони представлені в основному комерційними цілями. Хоча у пострадянських країнах, де й зараз досить інтенсивно проходять процеси розподілу власності, причому під сильним впливом владних структур, такі видання можуть виконувати певні PR-функції, до того ж часто у замаскованому вигляді. А важливою складовою інформаційної політики ділових видань може бути лобіювання особистих, групових чи корпоративних інтересів їх засновників (власників). Спектр інформаційних функцій ділових видань доволі широкий. Перш за все це -- оперативне поінформування, пошук даних та ознайомча функція [15, 82].

До головних недоліків ділових видань треба віднести ймовірне викривлення інформації через вплив бізнесових інтересів певних соціальних груп, панівних (для деяких верств суспільства) настанов і стереотипів, а також недостатню щодо висвітлення конкретної проблеми кваліфікацію кореспондентів. Причому багатотиражні видання, що, як правило, фінансуються з різних джерел, мають кращу можливість протистояти сторонньому суб'єктивному впливові й водночас повинні більше орієнтуватися на запити читачів, ринку.

2.4 Статистичні інформаційні послуги

Статистика, як сфера наукової та практичної діяльності, має справу зі збором, аналізом та інтерпретацією даних. Статистична ж інформація дає узагальнену кількісну характеристику якісно однотипних явищ та (чи) процесів.

Статистичну інформацію поділяють на первинну і вторинну. Первинну інформацію отримують завдяки статистичним спостереженням, що являють собою систематизований збір масових відомостей про явища шляхом реєстрації їх суттєвих ознак відповідно до заздалегідь складеної програми. Як синонім терміна "первинна статистична інформація" вживається термін "первинні статистичні дані". У результаті зведення, обробки та аналізу первинних даних отримують вторинну статистичну інформацію. Найрозповсюдженішими є дві форми статистичних спостережень:

* звітність юридичних і фізичних осіб;

* спеціально організовані спостереження (переписи, одноразові обліки, спеціальні обстеження тощо).

Ступінь достовірності статистичної інформації залежить від способу її отримання (звичайно, за умов добросовісного його здійснення), чим більше процедур обробки зазнає інформація на шляху від першоджерела, що у статистичній формі описує певне явище, до споживача, тим більше можливості для викривлення кінцевої інформації. У цьому плані ймовірність викривлення вторинної статистичної інформації завжди вища, ніж первинної. Ступінь достовірності інформації залежить і від механізму отримання первинних даних. Наприклад, достовірність інформації, отриманої в результаті суцільного обстеження, вища, ніж вибіркового [12, 150]. Адже до викривлення інформації може спричиняти саме механізм екстраполяції результатів вибіркового обстеження. Цей чинник обов'язково повинен враховуватись у процесі організації інформаційної діяльності зацікавлених осіб.

Суспільна функція органів державної статистики, як інформаційного посередника, полягає у виконанні завдань, визначених законодавством і поставлених перед ними органами державної та місцевої влади. Органи Держкомстату мають і власні відомчі інтереси. Головні інформаційні функції, які виконує ця система, -- пошук даних та оперативне поінформування для основних споживачів. Інші інформаційні функції система державної статистичної інформації виконує в меншому обсязі, часто опосередковано і залежно від ситуації. Імовірні механізми викривлення інформації пов'язані з методологією статистичних спостережень та обчислень. Можливість великомасштабної фальсифікації державної статистичної інформації виключена. Викривлення статистичної інформації виникає через її некоректне подання і особливо використання. Механізми оцінки достовірності інформації: спочатку -- логічний аналіз, а потім -- методи математичної статистики. Що стосується якісних характеристик, то точність, достовірність статистичної інформації, коректність її сприйняття фахівцями висока і дуже висока. А оперативність коливається в дуже широких межах: від щоденної (курс валют) до одного разу на десятиріччя й більше (перепис населення).

2.5 Реклама, виставки, конференції - основні джерела інформаційних послуг

Важливим джерелом інформації можуть слугувати такі засоби просування товарів на ринок або ж навіть введення у суспільний обіг певних ідей, як реклама, виставки та конференції. Вони передбачають можливість візуальної комунікації та (чи) особистого спілкування суб'єктів, пов'язаних із управлінням та його інформаційним обслуговуванням.

Реклама -- це оплачена певним спонсором неперсоніфікована комунікація, що використовує засоби масової інформації з метою вплинути на аудиторію аби схилити (стимулювати) її до певних дій. Саме розуміння того, що реклама є засобом просування товарів та ідей відповідно до інтересів відправника, визначає підхід до її аналізу як джерела інформації.

Реклама не тільки інформує про продукцію, а й трансформує це повідомлення у певний образ, що стає у психіці покупця нероздільним із фактичними відомостями про характеристики товару. При цьому одні спеціалісти розглядають рекламу як комунікативний інструмент переконування, що використовується фахівцями ринку для відволікання уваги покупців від цін на товари та послуги. Інші, навпаки, вбачають у рекламі засіб впливу, що підвищує чутливість покупців до рівнів цін товарів та послуг і, відповідно, стимулює конкуренцію. Тому першорядне значення для ефективної реклами має успішне виконання нею естетичної та емотивної функцій, тобто тих, що визначають форму повідомлення та ставлення до нього адресанта (відправника інформації) [13, 68]. Від реалізації цих функцій залежить характер сприйняття змісту реклами його отримувачами та їхня подальша поведінка, а отже й одержання рекламодавцем і рекламістом відповідної вигоди. Закономірно, що за таких умов у дозволених законом межах зміст рекламного повідомлення буде свідомо коригуватись у найвигіднішому для рекламодавця напрямі. Тобто об'єктивність подання інформації є далеко не першорядною метою реклами.

Реклама-умовляння за своїм змістом і формою подачі інформації спрямована на формування приязного ставлення покупців (перш за все потенційних) до певної марки товару, надання йому переваг у порівнянні з товарами конкурентів. Особливого значення вона набуває на етапі зростання, коли перед фірмою постає завдання формування попиту на її товари та послуги у конкретних сегментах ринку.

Нагадувальна реклама спрямована на утримання образу товару в свідомості споживачів (у тому числі потенційних). Апелює до їхніх звичок, тому, поряд з раціональною аргументацією, часто використовує прийоми, зорієнтовані на емоційне сприйняття об'єкта. Найчастіше використовується на етапі зрілості товару [15, 32-40].

Таким чином, усебічне дослідження реклами, тобто змісту, форми та умов подачі повідомлень, характеристик рекламістів і рекламодавців у поєднанні з параметрами ринків, на яких діють ті та інші, можуть дати значно більше корисної інформації для прийняття бізнесових рішень, ніж спостереження лише за змістом рекламних повідомлень.

Характерною ознакою торгових виставок/ярмарків є те, що вони являють собою багатоцільовий засіб безпосередньої комерційної комунікації. Адже сукупність окремих засобів комунікації (різноманітні друковані матеріали, телевізійна техніка, різного виду реклама, особисте спілкування фахівців тощо), що їх застосовує експонент-адресант для відвідувача виставки-адресата, перетворюється на якісно нове інтегральне за своєю структурою і водночас дуже оперативне джерело комплексної інформації. Саме комплексний характер комунікації з можливістю встановлення оперативного зворотного зв'язку є основною конкурентною перевагою виставок як джерела інформації для адресата. Водночас виставки/ярмарки дають можливість експонентам просувати на ринок свої товари та послуги.

Торговий ярмарок (або виставка/ярмарок) (Trade Fair, Messe, Foire) -- це короткочасний захід, який проводиться періодично і в основному в одному й тому ж місці, в межах якого велика кількість підприємств (експонентів) за допомогою зразків (експонатів) презентує об'єктивний масштаб товарів/послуг однієї чи кількох галузей, для того щоб відвідувач-комерсант отримав уявлення про їхні підприємницькі можливості, тоді як експонент за допомогою товарів, що експонуються, прагне розповсюдити інформацію про свою фірму та її продукцію й укласти прямі торгові угоди.

Торгово-промислова виставка (Exhibition, Ausstellung, Exposition) -- це короткочасний захід, який проводиться періодично і зазвичай в одному й тому ж місці, в межах якого велика кількість підприємств (експонентів) за допомогою зразків (експонатів) дають представницьку картину пропозиції товарів/послуг однієї чи кількох галузей і прагне інформувати останніх (або проміжних) споживачів про свою фірму та її продукцію з кінцевою метою сприяння продажу.

Характерною ознакою торгових ярмарків є те, що вони ставлять своїм завданням укладання прямих торгових контрактів відповідно до запропонованих експонентами зразків, тоді як торгово-промислові виставки такої мети не мають. Завдання торгово-промислових виставок полягає в розповсюдженні інформації з кінцевою метою стимулювання продажу відповідно до представлених експонентами зразків [12, 21-33]. І в тому, і в іншому випадках важливу роль відіграє структурна форма інформації у вигляді зразків товарів. Але на ярмарках представлена структурна інформація у вигляді зразків товарів слугує стимулом для оперативного прийняття рішень, оскільки умови бізнесу сторонам, як правило, відомі. Тоді як інформація, отримана відвідувачами виставок, виконує нерідко стимулюючі функції, тобто слугує поштовхом для подальшого збору інформації та аналізу ситуації. Тому не дарма, як зазначають деякі експоненти, їхня участь у виставках дає результати протягом 3-12 місяців після закінчення цих заходів [22].

Виставки та ярмарки дають їх учасникам найновітнішу оперативну інформацію не лише про стан і тенденції розвитку ринку, а й уявлення про очікування суб'єктів ринку. Для цього можна проаналізувати динаміку участі в ярмарках і виставках різних суб'єктів (їх кількість, профіль спеціалізації, іншу інформацію) у контексті зміни ділової активності в країні, в світі. Відомості про очікування суб'єктів ринку особливо важливі, оскільки можуть слугувати для прогнозування динаміки ділової активності у відповідному сегменті ринку на перспективу. Правда, сприйняття такої інформації учасниками виставок, як правило, має яскраво виражений суб'єктивний характер. Тому точність цих прогнозів може коливатись у досить широких межах.

Важливу інформацію можна отримати за рахунок участі в різноманітних конференціях, "круглих столах" тощо. З точки зору задоволення інформаційних потреб певних суб'єктів такі заходи виконують насамперед стимулюючу інформаційну функцію, сприяючи генерації нових ідей та знань у їх учасників.

Ефективність конференцій та "круглих столів", як джерел інформації, хоча й визначається суб'єктивними потребами кожного з учасників, але в цілому обумовлюється такими чинниками:

* тематикою проблем, які обговорюються, ступенем їх вивчення, накопиченням у суспільстві досвіду розв'язання цих проблем;

* відповідністю професійного рівня учасників тематиці обговорюваних проблем (так би мовити, їх "володіння проблемою");

* рівнем організації зазначених заходів, що, в свою чергу, залежить від кола учасників, розпорядку проведення заходів, їх технічної оснащеності, наявності заздалегідь підготовлених інформаційних матеріалів тощо.

Як правило, проведення конференцій та "круглих столів" практикується у науковій та громадсько-політичній сферах. А в підприємницькій діяльності до проведення подібних заходів вдаються під час різноманітних виставок. У перелічених випадках конференції та "круглі столи" нерідко одночасно є зручним медіаприводом для різноманітних прес-конференцій, презентацій тощо.

2.6 Консультативні послуги як джерело інформації

Надзвичайно важливим джерелом інформації, особливо у підприємництві, є консультативні послуги, або консалтинг. Останній являє собою забезпечення клієнта спеціалізованими знаннями, професійними навичками та іншими ресурсами, що дають змогу оптимізувати фінансово-економічне становище клієнта в межах чинного законодавства.

Потреба у сторонніх консалтингових послугах, як і потреба у будь-якому зовнішньому джерелі інформації, виникає тоді, коли суб'єкт або не в змозі власними силами розв'язати проблему, що постала перед ним, або самотужки це йому невигідно робити з якихось причин, перш за все економічних.

В ролі консультантів можуть виступати як консультанти-сумісники, так і спеціалізовані консультанти. До першої категорії належать усі сторонні фахівці, в яких консультаціями супроводжується надання клієнтам певних товарів і послуг, які визначають спеціалізацію даної організації. Прикладами тут можуть слугувати консультативно-кадрове супроводження поставок під ключ ліній якогось технічного обладнання, професійна діяльність банківських службовців, працівників інших фінансових установ тощо. До категорії спеціалізованих консультантів належать спеціалізовані фірми або окремі фахівці, для яких консалтингова діяльність є основним, а часто і єдиним видом професійної діяльності.

Перевага консультативних послуг у порівнянні з іншими джерелами інформації полягає в тому, що вони зорієнтовані на індивідуальні потреби конкретних споживачів і дають змогу їм отримувати не просто інформацію, а необхідні знання за рахунок залучення додаткового професійного потенціалу консультантів. Так, джерелами інформації для попередньої діагностики проблеми клієнта є внутрішня документація клієнта, оприлюднені матеріали клієнтської організації, спостереження та бесіди, інформація про клієнта супротивних організацій, матеріали консалтингових фірм тощо. І саме від професіоналізму консультантів залежить якість нових знань, отриманих у результаті обробки перелічених та інших джерел інформації [15, 89].

Поряд із перевагами використання консультативних послуг може створювати для потенційних і реальних споживачів певні проблеми. Справа не лише у відносно вищій вартості консалтингу в порівнянні з іншими джерелами інформації. Попри всі юридичні та етичні обмеження, не виключена можливість використання певними консультантами у своїх інтересах конфіденційної інформації клієнтів, що загрожує останнім значними втратами. Тому потенційні споживачі повинні обрати найкращу для них модель консультування.

2.7 Сегментація та тенденції розвитку інформаційного ринку в розвинених країнах

Поглиблення суспільного поділу праці останніми десятиріччями сприяло посиленню сегментації інформаційного ринку розвинених країн. З точки зору організації інформаційної діяльності у сфері управління першочерговий інтерес становить аналіз ринку інформації виробничого призначення. Ринок інформації споживчого призначення повинен розглядатись лише як один із напрямів підприємницької діяльності для створення інформаційних товарів або як діяльність суміжна зі створенням інформації виробничого призначення, наприклад у ЗМІ.

Сегментація ринку -- це поділ ринку на групи покупців, для кожної з яких можуть знадобитись окремі товари та/чи системи маркетингу [19].

Ділова преса і ЗМІ у цілому спрямовані на виконання широкого спектра інформаційних функцій. Наприклад, у таких авторитетних ділових виданнях, як Financial Times, Wall Street Journal, Economist, подаються аналітичні публікації, здатні виконувати ознайомчу, дослідницьку та стимулюючу функції. А функцію оперативної поінформованості, поряд із статтями, виконують статистичні показники про стан ринків, що публікуються регулярно. Для підвищення оперативності подачі інформації періодичні видання у розвинених країнах поряд із друкованими мають і електронні версії. Останнім часом традиційні друковані ЗМІ трансформуються у так звані полімедіа (multiple media), одна з можливих схем роботи яких наступна: журналіст готує коротке повідомлення, що по мобільному телефону передається в редакцію дочірнього телевізійного каналу; детальний репортаж готується для сайту; ще детальніший -- для вечірніх теленовин; і нарешті, журналіст робить публікацію для завтрашнього випуску газети. Характерними ознаками полімедіа є:

* оперативне отримання та передача повідомлень;

* багатоваріантність координації редакторської роботи (у тому числі дистанційна);

* паралельна технологія виробництва та подання новин [17].

Стрімке скорочення витрат на обробку та передачу інформації та зростання доходів підприємців і населення сприяло розвитку різноманітних баз даних (БД), які функціонують на комерційній основі і призначені для задоволення інформаційних потреб комерційних і некомерційних організацій, органів державної та місцевої влади, населення. Це підтверджується тематикою означених БД: бізнес, новини, науково-технічна інформація, правова інформація, суспільні науки, медицина і біологія, споживча інформація загального призначення тощо. Причому останнім часом на комерційні принципи доступу до своїх БД переходить усе більше організацій, які раніше надавали послуги безкоштовно. Нещодавно це зробив веб-сайт Britannica.com, який пропонує повний текст "Британської енциклопедії" [21, 6]. Аналіз тематики комерційних БД свідчить, що вони призначені в першу чергу для виконання ознайомчої, дослідницької та стимулюючої функцій, реалізація яких найефективніша за умов доступу до великих масивів повідомлень.

Надзвичайно важливий сегмент інформаційного ринку представлений спеціалізованими інформаційними агентствами, найбільше з яких -- Рейтер (йому понад 150 років) пропонує своїм споживачам такі послуги: фінанси та бізнес (котирування цінних паперів та курси валют, аналіз новин фінансового ринку), укладання угод із цінними паперами та валютами безпосередньо з терміналів Рейтер, новини і телебачення. Основним споживачем інформації Рейтер є фінансовий сектор, який вимагає достовірної і водночас оперативної інформації [17].

Потужний сегмент інформаційного ринку складають аудиторсько-консультаційні послуги. На міжнародному рівні сегмент аудиторських послуг функціонує на засадах олігополії, оскільки до кінця 2001 р. тенденції його розвитку визначалися політикою так званої "великої п'ятірки" -- групи транснаціональних компаній: Pricewaterhouse Coopers, Deloitte & Toushe Tohmatsu, KPMG, Ernst & Young, Andersen. Сумарний оборот цих компаній у 2001 p. перевищував 65 млрд дол. США. При цьому найменша з них -- Andersen -- 48,1 % від свого сумарного доходу у 9,3 млрд дол. отримала в Північній Америці, 30,7 % -- у Західній Європі, 12,8 % -- у Східній Азії, 4,2 % -- у Латинській Америці та 4,2 % -- в інших регіонах. Таким чином, доходи цієї компанії, як й інших з "великої п'ятірки", формувалися в основному за рахунок обслуговування клієнтів із розвинених країн. Причому аудиторську діяльність компанії "великої п'ятірки" до останнього часу поєднують із консалтингом.

Що ж стосується національних ринків аудиторських послуг, не говорячи вже про консалтинг, то ступінь конкуренції тут вищий, ніж на міжнародному ринку, завдяки діяльності середніх і дрібних фірм, приватних аудиторів і консультантів. Після краху компанії Andersen можна очікувати зростання ролі середніх і дрібних суб'єктів ринку аудиторсько-консалтингових послуг, а отже, й посилення конкуренції.

Багатопрофільною консалтинговою фірмою, що надає комплекс стандартних послуг у сфері безпеки бізнесу, є корпорація "Дан енд Бредстрит". Вона пропонує клієнтам такі інформаційні продукти: бізнес-довідки, кредитно-аналітичні, платіжно-аналітичні довідки, щорічні довідники, інформаційні огляди з окремих країн та ін. [14].

Досить специфічним інформаційним продуктом є рейтинги цінних паперів і фінансових позицій учасників ринку -- порівняльна оцінка рівнів ризику за різними цінними паперами, засіб зіставлення об'єктів між собою за величиною кредитного ризику. Розробкою цих рейтингів займаються спеціалізовані компанії -- рейтингові агентства -- на підставі детального аналізу економічних і соціально-політичних умов функціонування об'єктів аналізу. Перевага рейтингів полягає в концентруванні та оперативній подачі споживачеві інтегрованої порівняльної інформації щодо об'єкта його інтересу. Причому власними силами розробляти рейтинги більшість споживачів не в змозі [14, 123].

Важливе місце на західному інформаційному ринку належить спеціалізованим виставкам, найбільші з яких мають міжнародний характер і функціонують на регулярній основі. Причому наприкінці XX -- на початку XXI ст. особливо високими темпами розвивався виставковий бізнес у сфері комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, пов'язаних із обробкою, накопиченням і передачею повідомлень/сигналів. Однією з них є щорічна міжнародна виставка CeBIT, що проходить у Ганновері (Німеччина) і останніми роками збирає 7,5-8 тис. учасників. Оцінки перспектив виставкового бізнесу в розвинених країнах у цілому, за галузями, що репрезентуються, та регіонами проведення різні. Але цей сегмент інформаційного ринку, безумовно, і надалі відіграватиме важливу роль у розвитку західної економіки.

Однією з головних проблем розвитку інформаційного ринку на Заході є протиріччя між об'єктивністю подачі інформації та фінансуванням інформаційної діяльності, оскільки оперативна подача користувачам достовірної та повної інформації вимагає значних витрат коштів. Специфіка розв'язання цієї проблеми в такому макросегменті інформаційного ринку, як ЗМІ, пов'язана з тим, що найчисленнішими користувачами ЗМІ є населення та дрібний бізнес. Саме ці категорії користувачів найуразливіші до дії різних методів інформаційно-психологічного маніпулювання, найбільше страждають від впливу недостовірних повідомлень.

В основному за рахунок абонентської плати/передплати фінансується, наприклад, діяльність британської корпорації новин ВВС. Такий механізм фінансування робить її незалежною від впливу політичних і бізнесових кіл у висвітленні подій. Водночас жорсткий бюджет обмежує можливості впровадження нових проектів.

Найширші можливості для реалізації нових проектів відкриваються за умов фінансування інформаційної діяльності в межах медіа-холдингів. Наприклад, транснаціональний за своєю природою медіа-холдинг Р. Водночас інформаційна політика видань, які входять до медіахолдингу, підпорядкована в першу чергу інтересам холдингу, а це може негативно відбитися на збалансованій подачі повідомлень, об'єктивності інформації [13; 20; 24].

Проблема об'єктивності подачі інформації, як засвідчив скандал із всесвітньо відомою аудиторсько-консалтинговою компанією Andersen, не оминула і сегмент інформаційного ринку, орієнтований винятково на професіоналів. Банкрутство американського енергогіганта, компанії Enron, показало, що поєднання однією компанією (Andersen) функцій аудитора і консультанта (з відповідним поєднанням нею каналів отримання доходів) при одночасній недосконалості чинних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту (у США) може призвести до великомасштабного викривлення інформації. Одним із заходів щодо запобігання викривленню інформації в подібній ситуації, на думку фахівців, може бути заборона на поєднання певних видів інформаційної діяльності (аудиту і консалтингу) в межах однієї організації при одночасній зміні стандартів, які регулюють відповідну інформаційну діяльність (у цьому випадку -- бухгалтерський облік і аудит).

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної інформаційної діяльності - “Інформаційний продукт сучасних ринково-економічних відносин”. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки:

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Інформатизація суспільства характеризується як процес, що складається із соціальних, технічних, економічних, культурних, комунікаційних та інших механізмів, які перетинаються і поєднуються в одне ціле, створюючи інформаційні технології для виробництва, переробки, збереження, поширення інформації. Результатом цього процесу є виникнення інформаційного суспільства, яке свідчить про радикальні перетворення не тільки в сфері виробництва і технології, але, головним чином, у сфері соціальних, економічним відносин, у культурі, у комунікації, в духовному житті людства.

Інформаційна продукція, згідно зі ст. 40 Закону України "Про інформацію", - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, який призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ та організацій.

Інформація, яку отримує та використовує людина у різних сферах своєї діяльності, є соціальною за своєю сутністю, бо її рух формується і спрямовується суспільством. Якими б не були витоки інформації, з моменту її включення до сфери людської діяльності вона стає завжди соціальною за своєю природою. Соціальна інформація є найвищим, найскладнішим, багатоаспектним явищем серед усіх інших видів інформації; вона постає як результат соціального відображення, охоплює не тільки спілкування та управління, але й всі сфери людської діяльності, де вона має соціальну природу. До соціальної інформації належать багатогранні види духовного спілкування, процеси управління, пізнання навколишнього світу, динамізм його розвитку.

Для задоволення інформаційних потреб будь-який інформаційний продукт можна пропонувати у вигляді інформаційних товарів і послуг. Перетворюючись в умовах ринку на товар, інформація набуває всіх його рис. Як товар вона повинна відповідати сучасним ринковим вимогам, а вся діяльність, пов'язана з нею як з об'єктом товарно-грошових відносин, регулюється ринковими законами і чинним законодавством. Усе це означає, що в умовах ринку інформація фактично набуває статусу економічного ресурсу.

В Україні інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством. За ст. 39 Закону України "Про інформацію" ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених цим законом.

Переважна більшість професійних виробників (постачальників) інформації в Україні та інших пострадянських державах діють у сфері обігу інформації, призначеної для розв'язання переважно тактичних завдань на різних рівнях управління. Причому до зазначеної групи входять як суб'єкти, які виникли ще за радянських часів, а потім адаптувалися до нових умов, так і суб'єкти, що з'явилися у пострадянський період.

У сфері обігу інформації виробничого призначення з'явився новий тип суб'єктів інформаційного ринку -- спеціалізовані ділові та аналітичні видання, зорієнтовані перш за все на задоволення інформаційних потреб підприємців, а також працівників органів державної та місцевої влади й управління.

З переходом до ринкових відносин в Україні та інших пострадянських державах поряд із діловою пресою з'явився широкий спектр спеціалізованих довідкових видань. Ряд таких видань спрямований, наприклад, на сприяння в пошуках партнерів для укладання ділових угод. Конкуренція на інформаційному ринку сприяла тому, що ділові видання, як правило, мають свої електронні версії, які повністю або частково представлені в Інтернеті.

Із поширенням ринкових відносин у вітчизняному, і в цілому в пострадянському, інформаційному просторі з'явився новий тип суб'єктів -- спеціалізовані фірми з надання консультаційних та аудиторських послуг, агентства з інформаційної безпеки бізнесу, для позначення яких нерідко вживають узагальнюючий термін -- консалтинг.

Протягом останніх 10-12 років виставкова діяльність в Україні трансформувалась з ідеологічно-пропагандистської на інформаційно-підприємницьку.

Радикальних змін у пострадянський період зазнало телебачення. Для роботи телебачення, як складової механізму інформаційного забезпечення управлінських рішень, функція передачі новин (тобто власне інформування споживачів) є провідною.

Радикальні зміни відбулись і в організації інформаційної діяльності найчисленніших суб'єктів вітчизняного, та й взагалі пострадянського, інформаційного простору -- комерційних підприємств. Це не лише поява фахівців і структурних підрозділів із маркетингу, реклами та паблік рилейшнз, функціонування яких нерозривно пов'язане зі збором і обробкою різноманітної інформації та регулярними зовнішніми стосунками. Спостерігається підвищення ролі аналітичної діяльності в роботі інших підрозділів підприємств. Причому особливого значення якість аналітичного процесу набуває у фінансовій сфері через надзвичайно високу мобільність останньої.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

інформація ринок послуга друкований

1. Антонов А. В. Информация: восприятие и понимание. -- К.: Наук, думка, 1994. -- 184 с.

2. Арістова I. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти. -- X.: УВС, 2000. -- 368 с.

3. Багдикян Б. Монополия средств информации. - М., 1985.

4. Баронін А. С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: Курс лекцій. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. - 128 с.

5. Берк А. Й., Черняк O. Й. Информация и управление. - М.: Наука, 1998.

6. Бережний Є. О. Законодавчі та нормативні акти, прийняті після проголошення незалежності України, які пов'язані зі створенням, інтеграцією та використанням інформаційних ресурсів // Інформація. Ринок. -- 1996. -- № 4.

7. Веревченко АЛ. Информационные ресурсы: определение, основные понятия, параметры, особенности открытого потока информации, помехи возникающие в каналах поступления информации. -- http://www.mai.ru/-gr08x07/vap/verin010.htm.

8. Видрін Д. Суспільство і витоки інформації. -- К., 1996.

9. Виноградов В. А. Информация как глобальная проблема современности. -- М.: Наука, 1978.

10. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять). -- К.: Вирій, Сталкер, 1997. -- С. 3-14.

11. Гайкова Л.В. Информационные системы и качество информации. -- Информационные технологии в образовании // Конгресс конференций. -- М.: 1998. -- http://ito.edu.ru/ 1998-99/a/gaikova.html.

12. Горшков Й. Д. Информатизация общества. -- М.: Наука, 1991.

13. Гужва В. М., Постовой А. В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1999. -- 164 с.

14. Кузнецов И. Н. Учебник по информационно-аналитической работе. -- М.: Яуза, 2001. -- 320 с.

15. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2002. -- 224 с.

16. Лизанчук В. В. Засоби масової інформації і духовне відродження України: формування національних ідеалів та інтересів -- Л.: Львівський університет, 1990.

17. Ніколас Д. Оцінка інформаційних потреб: методи і технології. -- Aslib, 1996.-- 76 с.

18. Новий тлумачний словник української мови / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. -- К.: Аконіт, 1998. -- У 4-х т. -- Т. 4. - С 610.

19. Осауленко О. Г. Інформаційне забезпечення державного управління сталим розвитком. -- К., 2001. -- 72 с.

20. Полікарпов І.С., Шумський О.В. Товарна інформація: Підручник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 616 с.

21. Почепцов Г. Г. Інформаційне суспільство, інформаційний простір, інформаційна політика: чи існують вони в Україні? // День. -- 2001. --13 квіт. -- С. 6-7.

22. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. -- М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. -- 656 с.

23. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. -- К.: Довіра, 2000. - 1018 с.

24. Шумсъкий О.В., Полікарпов І.С. Товарна інформація та її роль в інформаційному забезпеченні діяльності на ринку товарів та послуг // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 24-25 жовтня 2002 р. "Товари XXI століття". - 4.1. - Полтава. РВВ ПУСКУ, 2002. - С. 11-15.

1. Размещено на www.allbest.ru