Аналіз застосування СІО та їх наслідки

Німеччина (ФРН). Єдина серед європейських країн, що за мирних часів має розгорнуті частини психологічної війни. За часів Боннської республіки було створено потужну систему зовнішньополітичної пропаганди, у складі якої: німецьке інформаційне агентство, спеціальне управління інформацією канцелярії канцлера ФРН, радіостанція «Німецька хвиля», спеціальні підрозділи БНД, система Гете - інституту, квазідержавні фонди Ф. Еберта та К. Адепауера.

Величезного досвіду німецька система зовнішньої пропаганди та спеціальних інформаційних/психологічних операцій набула за часів існування двох німецьких держав та їхнього протиборства, що точилося насамперед в інформаційній сфері.

У 2000 р. в м. Пулаху (ФРН) у штаб-квартирі БНД відбулася науково-практична конференція «Інформаційні методи ведення війни», на якій було підбито підсумки щодо використання інформаційних операцій в локальних конфліктах, зокрема, у Косово у 1999 р. На думку генерала В. Ерца, колишнього речника НАТО, інформаційні служби Альянсу припустилися певних помилок, зокрема, в окремих відеоповідомленнях про воєнні дії відеоряд не відповідав коментарю [19].

Індія. У 1990 р. при Міністерстві оборони Індії було створено спеціальну службу інформаційних операцій. Структура складається з департаменту організації воєнних психологічних операцій і двох відділів (закордонних і внутрішніх операцій). Свою роботу служба координує з Комітетом начальників штабів ЗС Індії, військовою розвідкою, МЗС тощо. Результативність цієї діяльності засвідчили події у Каргилі (травень - червень 1999 р., коли світ дивився на перебіг збройного конфлікту крізь призму індійських інтересів.

Ізраїль. У спецслужбах цієї країни працюють найліпші фахівці у сфері спеціальних психологічних та інформаційних операцій. «Богообраний народ» за свою тисячорічну історію здійснив та витримав не один найжорстокіший вплив, зокрема, в інформаційній сфері. Успішне використання найнесприятливіших зовнішніх умов, вміння перетворювати нищівну поразку на найвидатнішу перемогу - це все стосується і спецслужб Ізраїлю.

Прикладом однієї з найвдаліших спеціальних психологічних операцій, що за багатьма своїми характеристиками наближається до операції інформаційної, можуть слугувати події 1957- 1958 pp. У той час провідну спецслужбу Ізраїлю, що працювала проти СРСР - Російський відділ (РВ) МЗС (штат центрального апарату до 40 осіб, резидентура у посольствах Ізраїлю в Росії (Москва) та інших соціалістичних країнах) очолював Нехімія Леванон (колишній перекладач Головного управління військової контррозвідки РСЧА «Смерш» у 1943-1944 pp.). Співробітники РВ скористалися ефектом від критики сталінізму, ініційованої М. Хрущовим, для роздмухування кампанії навколо антисемітизму в СРСР. За авторитетною думкою І. Лейблера, одного з керівників Всесвітнього єврейського конгресу, у майбутньому ця операція спричинила розколи у Французькій, Італійській, Ізраїльській та кількох інших компартіях [19].

Китай (КНР). Як зазначалося, стратегія непрямих дій, зокрема психологічних впливів, активно використовувалася Піднебесною з найдавніших часів. З відносно сучасних операцій можна назвати вдале використання китайцями дезінформації стосовно своїх економічних відносин із Заходом на початку 70-х років.

Важливим чинником здійснення інформаційних операцій з боку Китаю є широке використання спецслужбами цієї країни, а також (що показово) кримінальними організаціями мережевих принципів організації. З іншого боку, відсутність християнського підґрунтя у китайській культурі значно спрощує здійснення Ю, фактично знімаючи проблеми моральності.

Росія (СРСР). Російський уряд активно використовував засоби спеціальних психологічних та інформаційних операцій з найдавніших часів. На початку XX ст. надзвичайно активна пропаганда здійснювалася на території Буковини та Галичини. Як зазначав один з депутатів австрійського парламенту, «майже в кожному селі Східної Галичини сидить платний російський агент і ціла низка повітів краю охоплена небувалою російською агітацією. У маленьких селищах створюються російські бурси - школи, де дітей навчають російській мові. Кожний хлоп, що віддає дітей у ці бурси, отримує рублі на руки. Агітація здійснюється так беззастережно, що агітатори не встигають навіть розміняти рублі на крони й надають цю можливість самим селянам на міських ярмарках». На російські гроші були створені й діяли «москвофільські товариства у Львові та інших містах Галичини. Субсидії, що сягали 200 тис. рублів па рік передавалися через Галицько-Російське благодійне товариство, утворене 15.12.02 у Санкт-Петербурзі.

Початок використання радянською розвідкою так званих «активних заходів» офіційно датується 11 січня 1923 p., коли за поданням заступника Голови ДПУ І. С. Уишліхта було ухвалено рішення Політбюро ЦК РКП(б) щодо створення спеціального міжвідомчого Бюро з дезінформації²⁶⁷. У цьому рішенні окреслено завдання Бюро [19].

1. Концентрація відомостей про ступінь обізнаності іноземних розвідок щодо ситуації в Росії, що надходять до ДПУ, Розвідувального управління Червоної Армії, інших відомств.

2. Облік і характеристика відомостей, що цікавлять противника.

3. З'ясування ступеня обізнаності противника про нас.

4. Складання і технічне виготовлення неправдивих відомостей і документів, що створюють у противника хибне уявлення про внутрішній стан Росії, організацію й стан Червоної Армії, політичну роботу керівних партійних і радянських органів, роботу НКЗС тощо.

5. Доставка вказаних вище матеріалів і документів противнику (через відповідні органи ДПУ та Розвідувального управління).

6. Розробка статей для преси; формування ситуації для поширення різного роду фіктивних матеріалів з представленням їх па розгляд одному із секретарів ЦК РКП(б).

Психологічні та інформаційні операції у 1941-1945 pp. здійснювалися у кількох напрямах.

1. На власне населення (у межах цих операцій доцільно розглядати виступи голови РНК СРСР В. Молотова на сесії ВР СРСР 31.10.1939 р. «...Про зовнішню політику Уряду», проходження колони німецьких військовополонених через Червону площу у серпні 1944 p., парад Перемога тощо).

2. На армію та населення Німеччини (створення та діяльність Комітету «Вільна Німеччина» на чолі з фельдмаршалом Паулюсом).

3. На союзників по антигітлерівській коаліції.

Важливий етап історії використання спеціальних інформаційних операцій репрезентує боротьба спецслужб СРСР з націоналістичним підпіллям в Західній Україні протягом 1944 - 1956 pp. Як свідчать матеріали Служби безпеки ОУН, однією з найнебезпечніших для закордонної частини ОУН була операція щодо утворення групи Української революційної демократичної партії (лівиця). Використовуючи введених агентів, МДБ СРСР захопило провідні позиції у цій групі. За їхньою допомогою було розпочато цілеспрямовану кампанію щодо формування іміджу ОУН як сили, що дотримується титоїстських позицій. Інакше кажучи, закордонним ЗМІ та представникам розвідок країн західного блоку надавалася інформація щодо «про-соціалістичних, проте фрондерських позицій» ОУН, що значно ускладнювало діяльність цієї організації [19].

Активно здійснювали ПсО та ІО й особливі відділи радянських окупаційних військ у Німеччині та Австрії. Об'єктом їхньої зацікавленості були переміщені особи, багато з яких мешкали на теренах переможених країн у західних зонах. Інструкцію Верховного комісара державної безпеки СРСР в окупаційних зонах, опубліковану в матеріалах СБ ОУН, можна розглядати як вдалий приклад керівного документа щодо стратегії оперативної ІО.

Вдалим винаходом радянських спецслужб щодо репатріантів було створення так званого комітету генерала Михайлова.

Основним завданням цієї організації стало забезпечення повернення емігрантів до СРСР та сприяння агентурній роботі в їхньому середовищі. До комітету залучалися провідні діячі культури (наприклад, Ю. Смолич). Слід зазначити, що залучення відомих літераторів до своєї діяльності здійснювало й ОУН. Наявні відомості про звернення до М. Рильського, який відмовився від цієї пропозиції.

Ефективність цих заходів, що мали наслідком значне послаблення позицій ОУН в емігрантському середовищі, визнається й СБ ОУН.

У ПГУ КДБ СРСР (зовнішня розвідка) існувало Управління «A», що відповідало за «активні заходи» (одним з його напрямів були спеціальні інформаційні операції).

Прикладом спеціальної психологічної операції, здійсненої КДБ, може слугувати публікація 1982 р. в індійській газеті «Patriot» щодо вірусу СНІДу, який начебто було створено в таємних лабораторіях Пентагону. До речі, ця газета неодноразово використовувалася радянськими спецслужбами для вкидання інформації. Розкручування здійснювалося, зокрема, через «Литературную газету». Особлива роль останньої в радянській післявоєнній структурі ЗМІ висвітлена у мемуарах К. Симонова. Останнє робить операцію щодо висунення американської версії походження вірусу СНІДу модельною.

Висновки

Аналіз цілої низки літератури з питань спеціальних інформаційних операцій дав змогу зробити наступні висновки

Проблема спеціальних інформаційних операцій є об`єктом наукового осмислення протягом століть, проте наукові школи у цій сфері склалися лише у другій половині XX ст. Аналіз цієї проблематики ускладнює її закритість. Зокрема, у колишньому СРСР переважна більшість досліджень провадилася в закритому режимі. Найпотужніші відкриті наукові школи склалися у США, де діє Асоціація дослідників спеціальних психологічних операцій, видається спеціальний журнал.

Американська школа дослідження спеціальних психологічних операцій створила досить чітку загальну теорію СІО, що тісно пов`язана із загальним контекстом інформаційних воєн та інформаційної безпеки. На її підґрунті розроблено відповідні Польові устави американської армії. Одним з важливих висновків цієї теорії є принципова можливість використання методів спеціальних інформаційних операцій не тільки під час бойових дій, а й за мирних часів.

За мирних часів застосовуються СІО, серед яких можна виділити операції, спрямовані на здійснення впливу на суб`єктів ухвалення рішень, дестабілізацію соціально-політичної ситуації, компрометацію політичних чи суспільних діячів.

Будь-які спеціальні інформаційні операції можна розділити на два типи: ті, що спрямовані на підрив діючої гегемонії та ті, що спрямовані на витіснення певної особи (групи осіб) з панівного прошарку.

За мирних часів застосовуються спеціальні інформаційні операції, серед яких можна виділити операції, спрямовані па здійснення впливу па суб'єктів ухвалення рішень, на дестабілізацію соціально-політичної ситуації та на компрометацію політичних чи суспільних діячів.

Доцільно розглядати єдину схему здійснення спеціальних інформаційних операцій, що складається з чотирьох етапів: підготовчого, створення інформаційного приводу, «розкрутки», закріплення результатів та виходу зі спеціальної інформаційної операції.

Одним з нових підходів до здійснення спеціальних інформаційних операцій стратегічного характеру є спроба моделювання значних історичних подій. Зокрема, задля дестабілізації певної суспільно-політичної ситуації та зміни влади можна використовувати відому модель карнавальної комунікації за М. Бахтіним.

Література

1. Антонов А. В. Информация: восприятие и понимание. - К.: Наук, думка, 1994. - 184 с.

2. Бондаренко в., Литвиненко О. Інформаційний вплив та інформаційні операції // Стратегічна панорама. - 1999. - №4. - С. 136-137.

3. Веревченко АЛ. Информационные ресурсы: определение, основные понятия, параметры, особенности открытого потока информации, помехи возникающие в каналах поступления информации. - http://www.mai.ru/-gr08x07/vap/verin010.htm.

4. Видрін Д. Суспільство і витоки інформації. - К., 1996.

5. Виноградов В. А. Информация как глобальная проблема современности. - М.: Наука, 1978.

6. Вдовин Влад. Информационный повод: взгляд с другой стороны баррикад / http://www.prlink.ru/prinfo/articles/mediarelations/5/

7. Волохов В., Лук'янов А. Технології психологічних операцій // Політика і час. - 2000. - №1-2. - С.79-80.

8. Гайкова Л.В. Информационные системы и качество информации. - Информационные технологии в образовании // Конгресс конференций. - М.: 1998.

9. Горшков Й. Д. Информатизация общества. - М.: Наука, 1991.

10. Гужва В. М., Постовой А. В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 164 с.

13. Информационные операции и их правильное использование / http://gov.cap.ru/hierarhy.asp?page=./19187/20555/20594

14. Інформаційно-психологічні операції: концептуальні підходи НАТО і провідних країн світу // Соціальна психологія. - 2004. - №2. - С. 111-121.

15. Классификация информационных операций / http://www.smi-nn.ru/?id=8494

16. Конах В. Роль інформаційних операцій та інформаційних воєн у державній політиці США // Політика і час. - 2001. - №3. - С.79-80.

17. Кузнецов И. Н. Учебник по информационно-аналитической работе. - М.: Яуза, 2001. - 320 с.

18. Литвиненко О.В. Інформаційні впливи та операції. - К., 2005. - 456 с.

19. Лисенко В. Інформаційно-психологічні війни // http://ord.kiev.ua/categ_1/article_42778.html

20. Ніколас Д. Оцінка інформаційних потреб: методи і технології. - Aslib, 1996.- 76 с.

21. Почепцов Г. Г. Інформаційне суспільство, інформаційний простір, інформаційна політика: чи існують вони в Україні? // День. - 2001. -13 квіт. - С. 6-7.

22. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. - 656 с.

23. http://www.security.ukrnet.net/modules/sections/index.php?op=view-article&artid=407

24. http://www.linktech.ru/news42460.html

25. http://www.smi-nn.ru/?id=8495

26. http://www.smi-nn.ru/?id=8493

27. http://ito.edu.ru/ 1998-99/a/gaikova.html.

28. http://www.iands.ru/site.asp?menuid=33&articleid=40

Размещено на Allbest.ru