Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"

Сполучникові інфінітивні звороти, що водяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which, та сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as у реченні можуть виконувати функцію підмета, предиката, додатка або означення:

How to solve the problem is known to nobody yet (subject). - Поки що ніхто не знає, як вирішити це питання [29, c.236].

When to start the talks remains undecided (subject). - Залишається невирішеним питання про те, коли розпочати переговори [31, с.86].

The differences when to begin the talks remain undecided (attribute). - Суперечки стосовно початку переговорів ще не залагоджено [29, c.236].

The question is when to start (predicative). - Питання полягає у тому, коли розпочати [29, c.237].

They don't know what to do (object). - Вони не знають, що робити [31, c.87].

There was no money with which to buy (attribute). - Грошей на придбання не було [29, c.237].

Сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін [10, c.27].

Отже, як бачимо, сполучникові інфінітивні звороти вводяться в англійську мову сполучниками, сполучниковими займенниками і прислівниками, і при перекладі українською використовуються такі ж засоби, але сам зворот заміщується підрядним реченням.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

У другому розділі ми розглянули 5 видів інфінітивних конструкцій: інфінітивні звороти із прийменником for, об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот, самостійний інфінітивний зворот та сполучниковий інфінітивний зворот. Ми розглянули ці конструкції з позиції структурних та функціональних особливостей, а також зазначили можливості їх перекладу українською мовою.

Загалом слід зазначити, що українською мовою інфінітивні конструкції передаються у більшості випадків підрядним реченням, яке вводиться за допомогою сполучників що, щоб, як, сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та ін.

Також було зазначено декілька випадків, коли стандартні засоби перекладу не можливо використати.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ ІНФІНІТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ

3.1 Функціонування інфінітива в стилі художньої літератури

Предметом розгляду даної магістерської роботи є функціонування інфінітива і засоби його перекладу в стилі художньої літератури, тому аналіз стилістичних особливостей уживання інфінітива у функції різних членів речення ґрунтується на мовному матеріалі, взятому з художніх творів англійських і американських письменників. Основне практичне дослідження здійснювалось на основі роману англійського письменника Вільяма Сомерсета Моема “The Moon and sixpence” [74] та його перекладів Олександром Жомніром українською мовою - “Місяць і мідяки” [35]; та Наталією Ман російською мовою - “Луна и грош” [37].

Вільям Сомерсет Моем (англ. William Somerset Maugham) народився 25 січня 1874 р. в Парижі, в сім'ї юриста британського посольства у Франції. Батьки спеціально підготували пологи на території посольства, щоб дитина мала законні підстави говорити, що народилася на території Великобританії.

У дитинстві Моем говорив тільки французькою, англійську освоїв лише після того, як в 11 років осиротів і був відісланий до родичів в англійське місто Вітстейбл. До початку письменницької кар'єри відвідував Королівську школу в Кентербері, потім вивчав літературу і філософію в Гейдельберзькому університеті і медицину в Лондоні. Працював в лікарні святого Томаса в бідному кварталі Лондона - цей досвід відображений у першому романі Моема “Ліза з Ламбета” (1897). Перший успіх на терені літератури Моему принесла п'єса “Леді Фредерік” (1907) [63, c.112].

Під час першої світової війни співробітничав з МІ-5, як агент британської розвідки був посланий до Росії. Робота розвідника знайшла віддзеркалення в збірці новел “Ешенден, або Британський агент” (1928).

Після війни Моем продовжив успішну кар'єру драматурга, написавши п'єси “Круг” (1921), “Шеппі” (1933). Успіхом користувалися і романи Моема - “Тягар пристрастей людських” (англ. Of Human Bondage, 1915; рос. пер. 1959), “Місяць і мідяки” (англ. Moon and Sixpence, 1919, рос. пер. 1927, 1960), “Пряники і ель” (англ. Cakes and Ale, 1930), “Вістря бритви” (англ. Razors Edge, 1944).

Моем помер 16 грудня 1965 р. у французькому містечку Сен-Жан-Кап-Ферра поблизу Ніцци від пневмонії [63, c.113].

Олександр Васильович Жомнір - ніжинський викладач історії англійської мови та талановитий перекладач “Втраченого раю” Мілтона, “Місяця і мідяків” Моема, чотирьохсот віршів Діккенсона [39, c.93].

Наталія Ман (псевдонім, справжнє ім'я - Наталія Семенівна Вільям-Вільмонт; народ. 1908) - перекладач. Виконала переклади з английської: Сомерсет Моем “Луна и грош”; з німецької: Вольфганг Борхерт “В мае куковала кукушка”, “Гамбург Город” та ін; Йоганн Вольфганг фон Ґете “Ко дню Шекспира”, Хаймито фон Додерер, Томас Манн, Фрідріх Шиллер [45, c.21].

Отже, ми зазначили необхідні відомості про матеріал, на основі якого буде здійснюватись практичне дослідження, і тепер можемо перейти до стилістичного аналізу досліджуваного явища на основі практичного матеріалу.

3.2 Стилістичні особливості вживання словосполучень із інфінітивом

Завдання перекладача полягає у тому, щоб передати текст адекватно. Найважливішим і найважчим (хоч на перший погляд це дуже легко) при цьому є відчути тон, стиль і настрій твору при його прочитанні [ 62, c. 34]. Майкл Гоффман стверджує, що намір перекласти дух твору є настільки нездійсненим, що шкоди від нього не буде. Всі перекладачі, за його словами, мають свої `перекладацькі звички', які для них є важливішими ніж будь-яка поміркована перекладацька політика, що зобов'язує бути повністю адекватним [64, c.221]. Окрім цього, перекладачі - це діти свого часу, саме тому вони часто потрапляють до категорії жертв `літературної моди' [65, c.22].

Тим не менш, для перекладача є дуже важливим вивчити автора - його стиль і манеру написання творів, і в жодному разі не послуговуватись іншими перекладами, або своїми уподобаннями [69, c. 159].

Ще одна проблема, яку б хотілось зазначити, це комерційні переклади. Всі комерційні перекладачі досить часто підпадають під вплив замовників, які наполягають на тому, щоб перекладач адаптував або модернізував текст, щоб він став `читабельним', бо головне для них, щоб твір набув популярності. Замовників лякають незвичайні, надто екзотичні, на їх погляд, твори, тому досить часто висуваються умови всіма можливими засобами зберегти стилістичні і змістові деталі, але при цьому зробити так, щоб у читача складалося враження, що цей твір було написано його рідною мовою [78, c.101].

Ніхто не заперечує, що відчуття глибокої спорідненості і поваги до творіння автора є надзвичайно важливим для створення адекватного перекладу. Однак слід визнати, що в деяких випадках перекладацьке редагування можна виправдати. Але в більшості ситуацій його можна уникнути [76, c. 54]. Лоренс Венуті наводить приклади того, що він називає надмірною адаптацією, коли наприклад, ricotta перекладається як сир з італійської [80, c.182], хоча на нашу думку для українського читача така адаптація є адекватною, з огляду на те, що мало хто знає, який саме це вид сиру - рікотта (порівняно, наприклад, з пармезаном).

Культура мови перекладу залежить від багатьох чин-ників. Насамперед від уміння відібрати у мовній скарбниці найбільш точні, адекватні лексичні, фразеологічні елемен-ти та граматичні відповідники. Тільки глибоке знання теми мови оригіналу і мови, якою робиться переклад, забез-печать реалістичне відтворення всього художнього тексту. Англійська й українська мови належать до неспоріднених мов і у них, природно, і лексичні, і фразеологічні, і грама-тичні особливості досить помітні. Якщо врахувати, що на мову перекладачів напівсвідомо діє ще одна мовна система (російська), то у вага до лексики і фразеології мови оригіналу і мови перекладу повинна бути особливо пильною [34, c.99].

Проблема адекватності тісно пов'язана зі стилістичним аспектом перекладу - неможливо адекватно передати текст, якщо нехтувати стилістичними особливостями тексту оригіналу. Адекватний переклад передбачає наявність обов'язкового компоненту - стилістичного відтворення оригіналу, тобто правильний вибір стилістичних засобів мови перекладу для передачі відповідних компонентів оригіналу [53, c.17-20].

Питання стилю в свою чергу тісно пов'язано з культурним аспектом. За визначенням американського антрополога Ренато Розальдо “культура у широкому розумінні це форми, за допомогою яких людина надає сенсу своєму життю” [79, c.47]. Культура - феномен, який є складовою частиною усіх сфер людського буття, вона усі їх органічно пов'язує, формує переконання і систему цінностей, що організують людське життя. Ігнорування цього факту під час перекладу може спричинити плутанину або навіть цілковите нерозуміння під час міжкультурної комунікації. Тому будь яке мовне явище є також частиною культурного надбання певної нації [77, c.158].

У мистецтві слова, у діалектичній єдності слова й образа величезне місце займає художня зображальність граматичних форм. Граматичні явища органічно зв'язані із способом художнього мислення. Внутрішня структура художньої мови , якість і особливості стилю не можуть вивчатися окремо від змістовних функцій, виконуваних морфологічними категоріями [52, c.37]. Граматичні форми беруть участь у вираженні тонких стилістичних нюансів і емоцій мови, у розподілі світла й тіні словесних фарб, у переходах від одного стилю викладу до іншого, виражених відбором язикових засобів у всій своєрідності граматичної організації вислову [72, c. 23].

Стилістичне явище виникає в самому процесі реалізації мови, в акті мови, а стилістичну функцію язикові засоби здобувають у конкретній комбінації один з одним у межах того або іншого функціонального прояву . Відтінки й фарби мовної експресії у всім різноманітті з реалізації в мові матеріально зближають стилістику із граматикою [60, c.10-12].

Дієслово - найбільш ємна граматична категорія. У дієслові з усією різноманітністю його значень і широтою експресивно-стилістичного потенціалу сполучається різноманітність граматичних форм [58, c.156].

Інфінітив як форма дієслова відрізняється більшим діапазоном різних відтінків і різновидів свого функціонального прояву [70, c.366].

Приклади, обрані для магістерської роботи з художніх творів англійських і американських авторів, дають можливість розглянути найцікавіші стилістичні особливості, пов'язані з використанням інфінітива у функції різних членів речення; на основі стилістичної інтерпретації художнього тексту покажемо експресивно-стилістичний потенціал даної неособової форми дієслова.

Особливе значення представляє функціонування інфінітива в складі конструкції Complex Subject. Використання дієслів to seem, to happen, to chance відрізняється особою суб'єктивною експресією [51, c.103]. Розглянемо низку прикладів:

1. Hіs manner changed when І happened to mentіon her [56, c.137].

2. Gettіng the butler on the wіre, he іnquіred whether Mr. Clyde Grіffіths chanced to be there [56, c.47].

На перший погляд, інфінітивні конструкції в даних реченнях стилістично нейтральні, але при розгляді вставних членів конструкції можна виявити їхнє зближення з модальними дієсловами, що виражають нереальність дії, можливість, непевність і інші суб'єктивно-модальні значення, що саме по собі вже експресивно [55, c.39]. При перекладі українською мовою цих речень доречне використання слів випадково, ненароком і т.п., які підкреслюють оцінку висловлення.

Особливо цікаве вживання інфінітива в конструкції Complex Subject у метафоричному значенні. Наприклад:

1. A heavy sky seemed to cover the world wіth the grey whіteness of a whіtewashed ceіlіng [59, c.144].

2. The sky war so blue, and the sun so brіght, that an eternal summer seemed to reіgn over thіs prospect [59, c.72].

У даних прикладах перед нами розгорнуті метафори, які складаються з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ; але центром створення метафоричного образа є інфінітив. Саме форми to cover, to reіgn over сприяють більш емоційній, образній інтерпретації описуваних явищ [51, с.103].

Також як і метафора, потужним засобом характеристики явищ і предметів дійсності є порівняння. Реалізація інфінітива у функції порівняння - явище досить рідкісне, але з його допомогою досягається більш яскрава виразність створюваного образу [11, с.22]. Наприклад:

An appeal to the emotіons іs lіttle lіkely to be effectual before luncheon [74, c.54].

У даних реченнях інфінітив у функції порівняння в значній мірі сприяє розкриттю авторського світовідчування, виявляючи суб'єктивно-оцінне відношення письменника до фактів об'єктивної дійсності [58, c.159].

Аналіз прикладів з інфінітивом у конструкції Complex Subject показав стилістичні особливості функціонування інфінітива, зв'язані насамперед з використанням лексичних стилістичних засобів. Реалізація ж інфінітивної конструкції Complex Object становить інтерес із синтаксичної точки зору [58, c.160]. Можна виділити наступні основні стилістичні особливості вживання інфінітива в конструкції Complex Object:

1) наявність різних видів повторів:

– анадиплосис: She wanted me to go - to go away wіth her somewhere [57, c.94].

Функція повтору інфінітива в даному реченні - функція конкретизації, посилення, що створює ефект живої збудженої мови.

– епіфора:

І dіd not know what she wanted me to do. “What іs іt exactly she wanted me to do?” І asked [74, c.48].

Повтор інфінітивної конструкції в цьому прикладі стирає перехід від одного плану висловлення до іншого. Автор як би демонструє комунікативний процес: народження думки й наступне її втілення в язикову оболонку.

– паралелізм як різновид повтору:

You wanted her to dіe. You wanted her to drown. And you just let her drown [57, c.275].

І want you to fіnd the scoundrel who dіd thіs. І want hіm to suffer as thіs pure, good gіrl has been made to suffer [57, c.37].

У даних реченнях паралелізм створює ритмічну організацію висловлення, передає емоційний стан героя.

2) опущення інфінітива (еліпсис):

Please, please don' t, darlіng! O - O - don' t want you to [57, c.66].

Of course, іf you want me to, Orvіlle, І'll go over there [57, c.22].

Опущення інфінітива тут характеризує умови, у яких протікає спілкування, а також внутрішній стан мовця.

3) ускладнення однорідними членами речення:

There are two thіngs that І want you to thіnk about and stіck to [56, c.133].

Please make up your mіnd, whether you want me to decorate for you, or to retіre [59, c.151].

He saw her rіse and fall, her eyes darken wіth anger [59, c.230].

Однорідні члени можуть бути зв'язані поєднувальним сполучником and - (1) або безсполучниковим зв'язком. Особливий інтерес представляє союз or - (2), який з'єднує контекстуальні антоніми, виражені інфінітивом to decorate і to retіre. Ускладнення речення однорідними членами є одним із засобів для створення необхідного емоційного фону оповідання.

У деяких випадках інфінітив у конструкції Complex Object виступає у формі Contіnuous Іnfіnіtіve Actіve. Наприклад:

Sіlent, swayіng to last motіon of theіr charrіot, old Solyon watched them be drіvіng away under the sunlіght [59, c.32].

Функціонально-стилістичний прояв даної форми перетворює читача як би на учасника подій, передаючи настрій й переживання героїв, підкреслюючи емоційну напруженість, подовженість дії [51, c.106].

Отже, ми бачимо, що англійські граматичні конструкції з інфінітивом несуть значне стилістичне навантаження, саме тому під час перекладу слід враховувати цей факт, щоб адекватно передати текст рідною мовою.

3.3 Особливості перекладу інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема “The Moon and Sixpence”

Як вже було зазначено вище, не завжди існує можливість перекласти ту чи іншу інфінітивну конструкцію з використанням рекомендованих засобів, що зазначені в роботі. Особливо коли йдеться про художній текст. Оскільки першочерговим завданням перекладача при перекладі художнього твору є передати не тільки зміст, а й стиль художнього твору, перекладач може використовувати й інші засоби, окрім вже встановлених саме для інфінітивних конструкцій, з метою адекватно відтворити текст.

Вище було зазначено, що англійські інфінітивні утворення з вторинною предикацією несуть експресивно-стилістичне навантаження, особливо під час реалізації у художньому тексті [70, c.366]. В українській, як і в російській мові, відповідних конструкцій не існує, тому рівнозначне стилістичне навантаження має бути репрезентовано з допомогою інших засобів. Якщо звертатись до наявних у перекладознавстві засобів передачі цих конструкцій, то тут варто зазначити, що не завжди українські відповідники передбачені перекладознавчою практикою здатні відтворити стилістичні відтінки англійських інфінітивних утворень. З огляду на це перекладач звертається до інших засобів та прийомів, що можуть адекватно відтворити і стилістичні особливості, і зміст того чи іншого речення, яке містить інфінітивну конструкцію. Українська мова надзвичайно багата на засоби виразності, отже перекладач має цілу низку варіантів, до яких він може звернутися, щоб досягти цієї мети [34, 99]. Нижче, під час більш детального розгляду і аналізу речень, ми побачимо, що для адекватної передачі досліджуваних конструкцій, наряду з підрядними реченнями або іншими граматичними засобами широко використовуються лексичні та лексико-граматичні засоби.

Розглянемо кілька прикладів, взятих з роману В. С. Моема «Місяць і мідяки» у перекладі О. Жомніра українською мовою та Н. Ман - російською.

У ході дослідження в оригінальному тексті було виявлено 159 випадків використання автором інфінітивних конструкцій із вторинною предикацією.

Серед них:

1) інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction) - 14,47% (23 випадки);

2) об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction) - 42,14% (67 випадків);

3) суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction) - 29,56% (80,85% з них звороти, присудок яких виражений дієсловом to seem) (загалом 47 випадків);

4) сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases) - 13,84% (з них - сполучникові інфінітивні звороти, що водяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which - 63, 63%; сполучникові інфінітивні звороти, що вводяться сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as - 36,36%) (загалом 22 випадки).

5) Випадків самостійного інфінітивного звороту не виявлено.

Загалом з використанням рекомендованих засобів було перекладено:

1) О. Жомніром - 69 випадків - 43,4% від усіх перекладів конструкцій;

2) Н. Ман - 65 випадків - 40,88%;

3) У 17 (10,69%) випадках переклад за правилами виявився неможливим.

Предметом аналізу є найвиразніші випадки перекладу з використанням інших, окрім встановлених, засобів перекладу і випадки, коли переклад за правилами виявився неможливим.

Спершу розглянемо кілька прикладів, де автор використовує інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction).

1. He did not answer, and I waited for some time for him to speak [74, c.49].

- Він не відповідав. Запала мовчанка [35, c.60].

- Он молчал, и я терпеливо дожидался, пока он заговорит [37, c.42].

У даному прикладі в англійському реченні зворот із прийменником for є засобом створення емоційної напруги в реченні, зумовленої контекстом. У даному уривку автор змальовує напружену ситуацію, коли головний герой намагається пробудити сумління Стрікленда. Він питає його, як він може спокійно жити, коли його ближні страждають? Невже йому байдуже? А він мовчить. Читач ніби разом з головним героєм нетерпляче очікують відповіді, а її все нема. Саме тут, коли запала мовчанка, ми спостерігаємо апогей напруги.

За правилами переклад мав би бути приблизно наступним: Він не відповідав, деякий час я чекав, поки він заговорить. Якщо порівнювати цей переклад із перекладом, зробленим О. Жомніром, то можна відзначити, що перекладачу вдалось у максимально стислій формі передати напругу англійського речення. За для досягнення такого ефекту О. Жомнір вдався до граматичного прийому членування речення та компресії його другої частини.

Загалом під час розгляду перекладу О. Жомніра було помічено схильність цього перекладача до стислості й лаконічності вислову. Загально відомим є той факт, що в англійській мові існує тенденція до компресії мовних засобів, отже О. Жомнір таким чином ніби наближає своїм перекладом читача до оригіналу, але водночас не копіює його.

Окрім граматичних прийомів, О. Жомнір використав для перекладу даного прикладу також лексико-семантичну трансформацію - модуляцію або смисловий розвиток, завдяки чому йому вдалось уникнути зайвого навантаження підрядним реченням.

Щодо російського перекладу, то він і по формі, і за змістом точно відтворює англійське речення, але він поступається українському через нестачу емоційного забарвлення.

2. He had something in mind which he would not tell me, but he insisted that it was very necessary for me to accompany him [74, c.99].

- Йому, ба, спало на думку щось важливе, і він уже силоміць тяг мене з собою [35, c.104].

- У него есть одна идея, какая - он мне сейчас не скажет, но я непременно, непременно должен сопровождать его [37, c.86].

У даному випадку в англійському реченні присутні нотки іронії. Український переклад на перший погляд не тільки за формою, а й за змістом неточно відтворює англійське речення, але якщо придивитись уважніше, то виявляється, що перекладач знов вдався до модуляції, аби передати ту іронію і сумнів головного героя щодо важливості ідеї Дірка Струве і його відверте небажання кудись йти разом із ним. І треба зазначити, що йому досить вдало вдається це зробити.

Щодо перекладу з використанням передбачених засобів, то він мав би бути таким: Йому спало на думку щось дуже важливе, що саме - він мені не сказав, але дуже наполягав на тому, що мені вкрай необхідно було піти разом з ним. Отже, тут ми бачимо одразу, що українське речення довше за англійське, ускладнене підрядним реченням і, не зважаючи на те, що перекладено вірно, не містить у собі належного емоційного забарвлення.

У перекладі Н. Ман бачимо наявність повтору (непременно, непременно), який містить експресивне навантаження. Але перекладачка також удалась до опущення деяких елементів оригіналу, які є зрозумілими завдяки контексту, таким чином уникнувши надмірного ускладнення речення. Не зважаючи на те, що переклад було зроблено також без використання передбачених засобів, його можна вважати досить вдалим.

3. …; he found in his surroundings the accidents necessary for his inspiration to become effective, and his later pictures give at least a suggestion of what he sought [74, c.173].

- Тамтешнє оточення докинуло плідного матеріалу для натхнення, і пізніші Стріклендові полотна виразніше натякають на те, до чого він поривавсь [35, c.169].

– В этом новом мирке он нашел много элементов, необходимых для того, чтобы его вдохновение стало плодотворным [37, c.149].

В даному випадку слід зауважити, що жоден з перекладів не відображає повною мірою оригінальний текст. В англійському реченні інфінітивний зворот виражає думку не просто про матеріал для натхнення, а про матеріал необхідний для того, щоб натхнення Стрікленда, яке завжди існувало у ньому, зрештою набуло тих форм, у пошуку яких він так довго блукав. Він завжди мав що виразити, але не знав, яким чином. Усі його намагання були марні, бо оточення навколо нього не сприяло його самовираженню. Саме тому доречніше було б перекласти таким чином: У тому оточенні він знайшов матеріал необхідний для того, щоб його натхнення набуло бажаних форм (або: знайшло своє втілення).

Переклад Н. Ман був виконаний з використанням зазначених у роботі засобів, але лексичний засіб використаний для передачі означення - плодотворный - дещо несумісне зі словом вдохновение.

4. Tall and extremely stout, she would have been of imposing presence if the great good-nature of her face had not made it impossible for her to express anything but kindliness [74, c.194].

- В її високій, дуже гладкій постаті було б щось величне, якби-то її плескате лице здатне було виражати що-небудь, крім безмежної добродушності [35, c.187].

- Высокая и страшно толстая, она казалась бы величественной, если б ее лицо способно было выразить что-нибудь, кроме добродушия [37, c.165].

Цей випадок один з небагатьох, коли переклад з використанням рекомендованих засобів є абсолютно неможливий. Саме тому обидва перекладачі вдались до інших трансформацій.

Інфінітивний зворот в даному англійському реченні є найбільш емоційно забарвленим елементом. Завдяки йому читач розуміє, що лице Тіаре було настільки добродушним, наскільки це взагалі можливо. Отже бачимо, що О. Жомнір компенсує цей зворот лексичними (безмежної добродушності) та граматичними (якби-то її плескате лице здатне було виражати що-небудь, крім) засобами. Єдине, що залишається незрозумілим у перекладі, це чому лице плескате, адже у оригіналі воно добродушне (good-nature), і зрозуміло, щоб уникнути повторів було використано підсилювальне слово - означення безмежний. Але більш нічого про лице в оригіналі сказано не було.

Стосовно перекладу Н. Ман можна зазначити, що для перекладу інфінітивної конструкції в складі цього речення вона вдалась до тих самих трансформацій, що й О. Жомнір.

Тепер розглянемо приклади, де автор використовує об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction).

1. I wanted no one to take notice of me, so that I could observe these famous creatures at my ease and listen to the clever things they said [74, c.14].

- …; прагнув, стушувавшись, спостерігати знаменитості та слухати їхню мудру мову [35, c.29].

- Мне хотелось остаться незамеченным, чтобы спокойно наблюдать за этими великими людьми, спокойно слушать их умные речи [37, c.12].

У даному прикладі особливий інтерес становить його переклад саме українською мовою. Загалом можна було перекласти з використанням правил притаманних перекладу таких конструкцій (Я не хотів, щоб на мене звертали увагу…), але в цьому випадку було б складно уникнути громіздкості речення, тому що за зворотом слідує підрядне речення (щоб спостерігати за …). Таким чином під час перекладу О. Жомнір знов вдається до смислового розвитку: небажання оповідача бути поміченим він передає дією, до якої той мав вдатися, аби ніхто не звернув на нього уваги - він стушувався, тобто ніби розчинився у натовпі. Використовуючи саме таку лексико-семантичну трансформацію, перекладачеві вдається зробити переклад лаконічним, емоційним, зрозумілим читачеві і водночас адекватним.

2. “I dare say you'd like me to go,” I said to the Colonel, getting up [74, c.31].

- Дозвольте, може, я піду? - встаючи, я обернувся до полковника [35, c.44].

– Я полагаю, мне лучше уйти, - сказал я полковнику и поднялся [37, c.27].

У даному випадку ми бачимо протилежний підхід перекладачів до такої на перший погляд простої репліки.

В українському перекладі відчувається ніяковість становища і невпевненість оповідача. У російському ж бачимо більше впевненості і рішучості. А що ж містить оригінал? Це можна зрозуміти з контексту твору. У даному уривку описано ситуацію, коли головний герой завітав до місіс Стрікленд, від якої щойно пішов чоловік. Вони сиділи у вітальні, коли щось нагадало їй про втечу чоловіка, і місіс Стрікленд раптом розридалась і вибігла з кімнати. Залишившись наодинці з полковником Мак-Ендрю, чоловіком сестри місіс Стрікленд, головний герой відчув, що їм зараз не до нього і йому краще зайти іншим разом. Тому в стверджувальній, але дуже ввічливій формі (саме на ввічливість вказує використання об'єктного інфінітивного звороту you'd like me to go) він заявив про свій намір піти.

Таким чином, переклад О. Жомніра більш яскраво передає стан збентеження, в якому знаходився головний герой, але переклад Н. Ман є більш інтонаційно близьким до оригіналу.

3. Nor with such a man could you expect the appeal to conscience to be effective [74, c.68].

- Дарма промовляти й до совісті такої людини [35, c.68].

– Ну стоило ли взывать к совести такого человека? [37, c.51].

Об'єктно-інфінітивний зворот в цьому реченні можливо було перекласти як належить з допомогою підрядного речення, і виглядало б це приблизно так: Також безглуздо очікувати, що заклик до совісті такої людини матиме позитивний результат. Але, на нашу думку, переклад зроблений О. Жомніром, є емоційно більш потужним і чіткіше передає емфатику англійського речення. До того ж речення перекладача досить лаконічне, що полегшує його сприйняття. Перекладач вдався до антонімічного перекладу - бачимо заміну заперечного елементу стверджувальним.

Переклад Н. Ман набуває емоційного забарвлення завдяки питальному реченню, яке було використане під час перекладу.

4. She struggled for self-control, and I saw her hands clench and unclench spasmodically [74, c.39].

- Вона насилу володіла собою; її руки то конвульсивно стискались, то розслаблювались [35, c.51].

- Она старалась овладеть собою, и я заметил, что ее руки судорожно сжимаются и разжимаются [37, c.34].

В цьому прикладі об'єктний інфінітивний зворот передано простим реченням, а не підрядним із сполучником що (як), як того вимагають правила. За правилами переклад мав бути таким: Я бачив, як її руки конвульсивно стискались і розслаблювались. Перекладач вирішив опустити головну частину складнопідрядного речення я бачив залишив лише об'єкт, на який було скеровано дію, тобто руки. У даному випадку, на нашу думку, таке опущення було необов'язковим, хоча на зміст воно суттєво не вплинуло, тим паче, що наступне речення тексту - Боляче було спостерігати - компенсує втрату попереднім реченням елемента я бачив. Тож цей переклад є також прийнятним.

Переклад російською мовою було здійснено з використанням належних трансформацій і він також є адекватним.

5. “I should like him to die miserable, poor, and starving, without a friend” [74, c.65].

- Хай помирає з голоду, в злиднях, всіма покинутий [35, c.73].

- Пусть умирает с голоду, одинокий, заброшенный, без единого друга, - меня это не касается [37, c.56].

Як вже було зазначено, іноді в інфінітивній конструкції Complex Object з метою емоційно-художнього впливу на читача застосовується прийом наростання. У даному прикладі наростання підкреслює емоційний стан, внутрішні переживання героя. Більше того, на прийомі наростання можна простежити індивідуальне відношення письменника до фактів об'єктивної дійсності: те, що для автора є найбільш важливим, більш значним, більш вражаючим, він організує у формі наростання.

Щодо перекладів, то вони адекватно і у повній мірі передають емоційне і смислове навантаження оригіналу. Замість граматичних змін - сурядне речення як еквівалент звороту, перекладачі використали лексичну заміну.

6. It was his smile that made me ask him… [74, c.87]

- Та посмішка і навіяла мені запитання…[35, c.93]

- Эта улыбка и заставила меня спросить… [37, c.77]

У даному випадку в при перекладі інфінітивного звороту на українську мову було застосовано лексичну трансформацію - замість змусила спитати маємо навіяла мені запитання - прийом конкретизації. Завдяки цьому речення набуває більшої експресивності, яка присутня й в англійському реченні, а саме у звороті It was his smile that. Російський переклад також передає й зміст й емфатику оригіналу, але з іншим відтінком. Українське речення більш м'яке на відміну від російського.

7. I couldn't expect her to love me as I loved her [74, c.118].

- Ясно, що вона не могла кохати мене, як я її [35, c.120].

- Я и не мог надеяться, что она будет любить меня так же, как я ее [37, c.101].

У цьому прикладі віднесеність дії до майбутнього часу, що містить англійський інфінітив, українською передано неозначено-особовою формою з відтінком повинності. Це стало можливо через зміну конструкції речення, тож і належного засобу перекладу використано не було. Згідно з ним об'єктно-інфінітивна конструкція мала бути передана підрядним реченням, що також містило б співвіднесеність з майбутнім: Я не міг очікувати, що вона кохатиме мене так, як я її. На мою думку, такий переклад є досить адекватним. Але переклад О. Жомніра не змінює змісту, відповідає стилю тексту і гармонійно вписується у загальний контекст.

Переклад Н. Ман зроблено з використанням належних засобів і також є адекватним.

8. He had omitted nothing that could make his wife despise him [74, c.124].

- Втративши рештки глузду й гідності, він робив усе, щоб накликати на себе її зневагу [35, c.125].

- Он сделал решительно все, чтобы добиться презрения жены [37, c.107].

У перекладі О. Жомніра було використано такі лексичні трансформації, як антонімічний переклад (omitted nothing - робив усе) та конкретизація (make his wife despise him - накликати на себе її зневагу). Переклад є цілком адекватним.

Під час перекладу Н.Ман також використала конкретизація (make his wife despise him - добиться презрения жены).

Обидва переклади виконані відповідно до мовних норм.

9. He saw her roll down her sleeves and remove her apron - the apron hung on a peg behind the door - and take the bottle of oxalic acid and go with it into the bedroom [74, c.144].

- …усе чисте…Можна відкотити рукави й одшпилити фартух - він і досі висить на гачку за дверима. А тоді бере пляшку оцтової есенції й іде з нею до спальні…[35, c.144]

- Он видел, как она спускает засученные рукава, снимает фартук - вот он на гвозде за дверью, - достает пузырек со щавелевой кислотой и идет в спальню [37, c.125].

У даному випадку бачимо в оригіналі ускладнення речення однорідними членами, що пов'язані безсполучниковим зв'язком. Ускладнення речення однорідними членами є одним із засобів для створення необхідного емоційного фону оповідання. В українському перекладі ця стилістична особливість вживання інфінітива в конструкції Complex Object також передається з допомогою однорідних присудків. Окрім цього, емоційних фон вимальовується завдяки словесному опису картини, що постала у свідомості Дірка Струве. І хоча в перекладі не використовується жоден з зазначених у роботі засобів, а саме підрядне речення в даному випадку - він бачив, як вона…, - завдяки цьому опущенню читач наче сам опиняється на місці героя (…усе чисте…Можна відкотити рукави), що допомагає пройнятися його почуттям.

Щодо перекладу Н. Ман, то він виконаний з використанням зазначених засобів і є цілком адекватним.

10. “No, blast you; I want you to hold your tongue” [74, c.160].

- Заткніться [35, c.158]!

- Конечно, черт вас возьми, можете попридержать свой язык [37, c.138].

Якщо порівнювати два переклади в цьому випадку, то українській є все ж таки різкішим від оригіналу, хоча враховуючи опущення чортихання, можна зрозуміти, чому перекладач обрав саме такий вираз для позначення всієї репліки. Тим більше, що для Чарльза Стрікленда, якому належить ця репліка, такі слова є дуже характерними. Однак, на наш погляд, російський переклад в даному випадку виграє порівняно з українським. Він адекватно передає емоційну забарвленість і зміст англійського речення.

11. …I saw him dance with another lad, dance wildly, to the wheezy music of the concertina [74, c.238].

- Ось він на шхуні, працює…Шкіпер і його помічник лежать у шезлонгах, а молодий Стрікленд з іншим матросом-тубільцем звивається у шаленому танку під хрипкі звуки гармоніки [35, c.226].

- Я словно воочию увидел его на шхуне…он неистово пляшет с другим юношей под визгливые звуки концертино [37, c.203].

У даному прикладі використовується стилістичний метод повтору (dance), який створює ритмічну організацію висловлення, передає емоційний стан героя. У жодному з перекладів не використовується метод повтору, а його стилістичну функцію виконують інші мовні засоби. В українському перекладі замість підрядного речення, яким мав бути перекладений інфінітивний зворот (Я бачив, як він танцює), перекладач використав лексичну заміну, за допомогою якої він ніби змальовує картину, що постала в його уяві (Ось він…). Таким чином, читач наче сам на мить стає оповідачем, проникає в його свідомість і бачить ті картини.

У перекладі Н. Ман також спостерігається заміна, яка дає читачу зрозуміти, що те, що бачить оповідач, насправді відбувається в його уяві. Перекладачка компенсує нестачу цього елементу в тексті прислівником словно.

Загалом переклади інфінітивного звороту в цьому реченні є адекватними як зі змістової, так і зі стильової точки зору.

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

Особливе значення представляє функціонування інфінітива в складі конструкції Complex Subject. Використання дієслів to seem, to happen, to chance відрізняється особою суб'єктивною експресією. Розглянемо низку прикладів:

1. For my part, I should be sorry to think that there was nothing between Anthony and Cleopatra but an economic situation; and it will require a great deal more evidence than is ever likely to be available, thank God, to persuade me that Tiberius was as blameless a monarch as King George V [74, c.8].

- Мені й самому жаль було б дізнатися, що між Антонієм і Клеопатрою не було нічого, крім економічної політики; і я радий, що ніхто так і не понавишукував, богу дякувати, доказів, наче Тіберій - це такий же доброчесний монарх, як наш король Георг V [35, c.24].

- Меня, например, очень огорчила бы мысль, что Антония и Клеопатру не связывало ничего, кроме экономических интересов. И, право, понадобились бы необычайно убедительные доказательства, чтобы заставить меня поверить, будто Тиберий был не менее благонамеренным монархом, чем король Георг V [37, c.7].

Як було зазначено у 2му розділі, суб'єктні інфінітивні конструкції, що містять прикметник likely, зазвичай мають віднесеність до майбутнього і відтінок імовірності.

В англійському реченні вочевидь присутня іронія, для вираження якої автор поміж інших засобів використовує об'єктний інфінітивний зворот з прикметником likely. Таким чином автор повідомляє читача, що має великі сумніви щодо імовірності того, що хтось колись може відшукати докази того (і до сьогодні їх, дякувати богу, ще ніхто не віднайшов), що Тіберій - це такий же доброчесний монарх, як король Георг V. А якщо і відшукає, то їх все одно буде для нього не достатньо.

З огляду на структурну і стилістичну складність речення, його переклад з використанням одного з зазначених у роботі засобів є практично не можливим. Отже подивимось, як з цим завданням упорались перекладачі.

О. Жомнір використовує лексичні засоби, щоб передати іронію, а саме стилістично забарвлену лексичну одиницю - …ніхто так і не понавишукував, богу дякувати, доказів… Але тим не менш, невелика частина змісту була втрачена через компресію речення.

Переклад Н. Ман взагалі не містить перекладу цієї одиниці імовірності і через це втратив частину експресивного впливу, який має англійське речення.

2. Everyone seemed to be talking, and I, sitting in silence, felt awkward; … [74, c.16]

- Навколо точилися жваві балачки, тільки я сидів похнюплено; …[35, c.31].

- Все оживленно болтали, и я, молча сидевший в сторонке, чувствовал себя прескверно, … [37, c.14].

На перший погляд, інфінітивна конструкція в даному реченні стилістично нейтральна, але при розгляді вставних членів конструкції можна виявити її зближення з модальними дієсловами, що виражають нереальність дії, можливість, непевність і інші суб'єктивно-модальні значення, що саме по собі вже експресивно.

В даному реченні суб'єктивно-оцінна модальність ускладнюється антитезою (be talkіng - sіttіng іn sіlence), а також використанням форми Contіnuous Іnfіnіtіve Actіve, яка бере на себе функцію вираження суб'єктивної експресії. За такої емоційно-експресивної актуалізації подія зображується так мов би відбувається на очах читача, підкреслюється інтенсивність, тривалість дії.

Цікавим є те, що жоден переклад не передає відтінку невпевненості, що створюється за допомогою дієслівного члена конструкції to seem. Якби переклад був здійснений за правилами, то ми б побачили у стані герою ще одну рису - невпевненість: Здавалося, що всі розмовляли, а я сидів мовчки, почував себе досить незручно. Крім того, слід зазначити, що в українському перекладі не так явно виражена антитеза - всі говорили - я мовчав.

Але незважаючи на вказані недоліки, слід зауважити, що обидва переклади є досить вдалими.

3. He seems to me to be possessed by some power which is using him for its own ends, and in whose hold he is as helpless as a fly in a spider's web [74, c.65].

- Він, по-моєму, сам не свій, а мов одержимий несамовитою силою і весь в її владі, як муха в павутинні [35, c.74].

- Он одержим страстью, которая помыкает им. Безраздельно предавшийся ей, он беспомощен, как муха в паутине [37, c.57].

Український переклад даного речення виконано з використанням лексичної одиниці по-моєму, яка передає відтінок сумніву присутній у оригіналі, отже переклад здійснено згідно правилам. Але щодо обору саме цього прислівника для передачі належного змісту, то тут треба відзначити, що на наш погляд перекладач міг обрати кращій варіант. Наприклад, ніби чи складається враження та ін. це обумовлено контекстом речення, а саме на вживання поряд таких слів як одержимий несамовитою силою та по-моєму. Одразу відчувається стилістична розбіжність стосовно сфери їх вжитку. Вислів одержимий несамовитою силою несе в собі образність, що створюється завдяки вживанню епітета (несамовита сила) та слів високого стилю (несамовитий, одержимий), які мають надзвичайно великий рівень експресивності. Такою ж силою відзначається порівняння як муха в павутинні. Наряду з цими засобами образності прислівник по-моєму одразу виділяється своєю простотою і приналежністю до розмовного стилю. Тому ми вважаємо його вживання в даному контексті дещо недоречним.

У перекладі Н. Ман цей елемент взагалі відсутній. Це можна було б виправдати тим, що у попередніх двох реченнях вже було використано лексичні одиниці, що несуть у собі саме цей заданий зміст сумніву, але з іншого боку в тексті оригіналу ми маємо ці елементи у всіх трьох реченнях. Відповідно автор прагнув передати надзвичайну суб'єктивність тверджень головного героя і саме тому наділив нею кожне речення. Отже можемо зробити висновок, що таке опущення було неприпустиме і переклад мав містити зазначений елемент.

4. “You seem to have had a rotten time in Paris” [74, c.86].

- Там ви можна сказати процвітали. А тут скотилися ось до чого [35, c.92].

- Вы были состоятельным человеком, а здесь, в Париже, вам пришлось очень круто [37, c.74].

У цьому прикладі спостерігаємо повну формальну невідповідність українського перекладу тексту оригіналу. Цілком зрозуміло, що такий переклад повністю обумовлено контекстом попередніх речень. І використання перекладачем прийому цілісного переосмислення є цілком виправданим. Такий переклад дуже гармонійно вписується в контекст всього уривку, але, на мій погляд, можна було надати переклад за правилами, який міг би також гармонійно поєднатись із контекстом. Наприклад: А у Парижі, здається, вам було непереливки. Або так: А в Парижі для вас здається настали важкі часи.

У російському перекладі також бракує елемента припущення. Автор лише припускає, виходячи із своїх спостережень, що Стрікленду було важко.

5. You seem to walk with your head among the stars [74, c.88].

- І носите голову високо, ніби у зоряному ореолі [35, c.94].

- Вам кажется, что головой вы касаетесь звезд [37, c.76].

У даному випадку спостерігаємо вживання інфінітива в конструкції Complex Subject у метафоричному значенні. У даному прикладі перед нами розгорнута метафора, яка складається з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ; але центром створення метафоричного образа є інфінітив. У комбінації із суб'єктивно-оцінною модальністю, що характеризує, як було відзначено вище, речення з даною інфінітивною конструкцією, метафоричне використання інфінітива сприяє реалізації індивідуального світорозуміння, суб'єктивно-авторського погляду на описувані явища.

Щодо перекладів, то варто відзначити, що обидва переклади є емоційно насиченими й адекватно передають метафоричне значення й індивідуальне світорозуміння оповідача. Також вони точно передають зміст речення.

6. … you seem to be able to touch beauty as though it were a palpable thing;… [74, c.88].

- Здається, краса йде на вас сама - відчутна, опредмечена, інтимно з вами пов'язана [35, c.94].

- … и, кажется, вот_вот коснетесь красоты, словно красота осязаема [37, c.76].

В даному прикладі маємо також ярко виражене метафоричне значення з інфінітивом у центрі.

Цікавим видається переклад конструкції у метафоричному значенні О. Жомніра, в якому він використовує граматичну заміну - підмет англійського речення стає додатком, а додаток - підметом. Тобто використовується прийом заміни членів речення. Отож у перекладі краса ніби торкається героя, а не він її. Такий прийом підсилив стилістичну забарвленість перекладу, і водночас не спотворив його змісту.

Переклад російською мовою є максимально наближеним до тексту оригіналу, але водночас не дослівним. Переклад є адекватним і відповідає нормам мови перекладу.

7. Something seemed to twist his heart, and suddenly he felt an exultation, a sense of wonderful freedom [74, c.198].

- Серце йому стислося. Раптом його пойняв радісний захват і почуття чудесної свободи [35, c.191].

- Сердце его сжалось, затем возликовало - и сладостное чувство освобождения пронзило Абрагама [37, c.170].

Маємо ще один приклад з метафоричним значенням інфінітивного звороту. В даному випадку саме форма to twіst heart сприяє більш емоційній, образній інтерпретації описуваного явища. Метафора дає якийсь оцінний момент висловленню, тому за своєю природою вона предикативна й модальна.

Обидва переклади стисло й адекватно передають речення на всіх рівнях - стилістичному, семантичному, прагматичному.

8. Strickland was a weird figure as he lay there, thinner than ever, with his ragged red beard and his eyes staring feverishly into vacancy; his illness seemed to have made them larger, and they had an unnatural brightness [74, c.106].

- Страшно було дивитися на нього: кощаве тіло, настовбурчена вогненна борода і гарячкові очі, втуплені у порожнечу. Ті очі у чорних ямах орбіт блищали нетутешньо [35, c.109].

- На Стрикленда было страшно смотреть: он лежал, уставившись воспаленными глазами в пустоту; еще более худой, чем обычно, с всклокоченной рыжей бородой; от болезни его неестественно блестевшие глаза казались еще огромнее [37, c.92].

У даному прикладі у складі інфінітивної конструкції знаходиться дієслово to seem, що відрізняється особою суб'єктивною експресією.

У перекладі О. Жомніра бачимо ярко виражену суб'єктну оцінку оповідача завдяки образності виразу, але на перший погляд переклад не відповідає за змістом оригіналу. Тільки якщо глибше проникнути у переклад, то можна побачити паралель, яку провів перекладач. Дослівно у оригіналі маємо таке - Хвороба наче зробила його очі ще більшими, і вони нетутешньо блищали. У перекладі ж саме словосполучення чорні ями орбіт зі словом ями у центрі вислову, дає зрозуміти, що це очі хворої людини і через це вони неприродно великі. Під час перекладу було втрачено також деяку невпевненість вислову, яку надає йому дієслово to seem. У російському перекладі цей елемент також втрачено.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на виразність і експресивність вислову у перекладі, він все ж таки далеко відійшов від тексту оригіналу. З іншого боку, такий переклад дуже гармонійно вписується у контекст.

Щодо перекладу Н. Ман, то варто зазначити, що окрім вказаного недоліку, інших виявлено не було. І хоча цей переклад не такий емоційно насичений, він все ж таки ближче до англійського тексту.

9. Strickland seemed to bear in his heart strange harmonies and unadventured patterns, and I foresaw for him an end of torture and despair [74, c.107].

- Здавалося, Стрікленд виношує в серці зухвалі форми й нечувані гармонії, і йому вже уготовано трагічний, сповнений мук і розпачу кінець [35, c.111].

- Стрикленд вынашивал в своем сердце причудливые гармонии, невиданные образы, и я предвидел, что его ждет конец в муках и отчаянии [37, c.93].

На переший погляд обидва переклади даного речення є ідентичними, але лише одне слово робить один з перекладів ближче до оригіналу і відчутно адекватніше передає його зміст. Саме в українському перекладі маємо лексичну одиницю, яке передає суб'єктивну оцінку всього вислову - здавалося. Український переклад, таким чином, є більш адекватним і до того ж він виконаний з використанням належних правил.

10. He looked at me for a minute reflectively; he seemed to hesitate; then he said, … [74, c.142].

- Якийсь час він роздумливо дивився на мене. Здавалося - вагається. А тоді сказав:… [35, c.142].

- Он долго в задумчивости смотрел на меня, наконец сказал:… [37, c.123].

У даному випадку нашу увагу знову привертає російський переклад, у якому опущено цілий смисловий уривок, присутній у оригіналі і відповідно перекладений українською мовою. Цей уривок містив у собі важливе спостереження головного героя за поведінкою Дірка Струве. У ньому йшлося про те, що перед тим, як розказати про свій візит до Стрікленда, Струве не міг визначитися, чи варто взагалі говорити про це оповідачеві, бо з його боку то був досить дивний вчинок. І саме це вагання оповідач і помітив, знову ж таки впевнений він у цьому не був.

У російському перекладі ми лише бачимо, що Струве замислився над чимсь, але було то вагання чи щось інше на думку автора, це нажаль залишилось поза текстом перекладу.

11. He seemed to see his fellow-creatures grotesquely, and he was angry with them because they were grotesque; … [74, c.172].

- Той Брейгель вбачав у представниках роду людського щось гротескне і ніби сердився на них за це; … [35, c.168].