“Okay, Beth. Now don't get all exited. I got it under control.”

Nodding, Tubby disappeared around the corner. Five minutes later, he reappeared with Jack. They were talking and laughing like old friends. Beth glared at them.

When they saw her, they felt silent. Tubby, who had removed his hat, scratched his head. Clearing his throat he said, “Um, Beth, don't you think you two can work this out?” Mr. Stockwell here says he, um, loves you, and you two just had a misunderstanding.”

Beth wanted to scream. She hated all men. What were they good for, anyway? You couldn't count on a single of them.

(P. Kay, p. 231-232)

У цьому прикладі причина виникнення комунікативної невдачі полягає у розбіжності поглядів у різних статей. Чоловіки знайшли “спільну мову”, чого не могла передбачити жінка. В результаті жінка обурена ще більше, і вже не на одного конкретного чоловіка, а на всіх чоловіків відразу.

“Ah, Mama, can't I stay out here and watch Jack?”

“He's name is Mr Stokes. You know better than to call an adult by his first name. And, no, you may not stay out here and watch. He doesn't need you hanging around getting in the way”

“I'd rather he call me Jack. Mr. Stokes sounds like some old man,” Jack said, giving Mathew a conspirational wink

“Can I call you Jack, too?” piped up little Amy.

“Amy,” Beth said admonishingly.

(P. Kay, p. 35-36)

У цьому прикладі незадоволення матері викликає те, що її діти звертаються до дорослої людини на ім'я, що заперечує їх соціальному статусу і не є ввічливим.

Висновки по розділу

1. Мовленнєва комунікація, як і будь-яка інша, є двостороннім процесом, тобто завжди той, хто говорить, і той, кому адресована інформація. Людина ніколи не говорить без цілі, просто так. Тому процес комунікації потрібно розглядати з таких двох сторін, як породження мови і його сприйняття. Володіючи певною інформацією, мовець підбирає необхідні мовні засоби, щоб якомога ефективніше передати їх слухачу. Залежно від того, на скільки сумлінно мовець підійде до організації комунікативного процесу, а слухач - додасть зусиль для адекватного сприйняття інформації, можна говорити про ступінь успішності процесу спілкування. Але слід відзначити, що правильність комунікації не завжди є достатнім гарантом її успішності. Функціонування всіх видів знань як єдиного цілого у адресата і адресанта в процесі спілкування виступає одним з чинників, що сприяє успішності комунікаціїю

Важливим чинником також є наявність у комунікантів високого рівня сформованості фонових знань, компетенції, а також наявність спільного тезаурусу у комунікантів. Чим вище рівень сформованості різних видів компетенції (мовної, мовленевої, прагматичної), тим ефективніше і успішніше буде протікати процес спілкування.

2. Процеси говоріння і розуміння пов'язані між собою, оскільки головною метою мовця є побудова свого мовлення таким чином, щоб його зрозуміли. В даному розділі було запропоновано декілька підходів до вирішення проблеми розуміння. На цей процес впливають суб'єктивні та об'єктивні фактори. Основна ідея більшості концепцій - це реконструкція намірів адресата, що кожна людина намагається зробити, коли виступає в ролі адресанта в комунікативному акті. Труднощі при декодуванні інформації здебільшого зумовлюються тим, що одну і ту ж функцію можуть реалізовувати різні форми і одна і та ж форма може виконувати різні функції.

Успіх та невдача комунікативного процесу залежать в основному від когнітивного та мовного факторів. В основі комунікативної невдачі може бути значна кількість когнітивних і мовних причин: неврахування стану адресанта, ігнорування ситуацією спілкування, неволодіння нормами мови, необхідними знаннями та видами компетенції.

Хоча комунікативні невдачі рідко приводять до нового непорозуміння і знімаються подальшою інтерпретацією неадекватного висловлювання, але все ж таки їх наявність ускладнює адекватний обмін інформацією в міжособистісному спілкуванні. Люди дійсно допускають комунікативні помилки і неточності, але їх майстерність як комунікантів залежить від уміння виправляти чи використовувати проблеми в спілкуванні в своїх цілях.

американський лінгвістика мовленнєвий комунікація



Розділ 2. Моделювання комунікативних невдач у сучасній американській літературі

Моделювання (від фр. Modeler - ліпити, формувати) - метод дослідження мовних явищ, що грунтується на складанні схеми чи моделі мовної одиниці, яка або не піддається безпосередньому спостереженю або відзначається великою складністю. Основою моделювання, як одного з методів дослідження мови є модель. Модель (фр. modele, від лат. modulus - міра) - парадигматична схема елементів мовної структури, яка властива певній мові, символічне зображення цієї схеми або її частини. Одним з методів, який широко використовується як засіб відтворення живого спілкування - модель породжуюча. Модель породжуюча - закономірність або вид закономірностей, збереження яких забезпечує можливість побудови висловлювань у повній відповідності до законів відповідної мови.

2.1 Підходи до класифікації комунікативних невдач у сучасній лінгвістиці

Зрозуміло, що для того, щоб запобігти комунікативні невдачі у процесі спілкування, необхідно визначити і систематизувати причини, які приводять до їх виникнення. Рядом вчених було розроблено класифікації комунікативних невдач. Перші класифікації були запропоновані вченими, які працювали в сфері наукового інтелекту (П. Коен, Б. Грош, М. Рінгл, Б. Брюс) [див. 38]. Центральне питання, яке вирішувалось у цих концепціях, зводилось до вирішення проблеми ідентифікації референта.

П. Коен дає ретельний аналіз прагматичного аспекту референції і впливу на неї різних форм спілкування (по телефону, особисто і т. п.), відзначаючи, що краще розглядати ідентифікацію референта окремо від усього процесу розуміння мовного повідомлення. П. Коен наводить докази того, що мовець навмисно намагається забезпечити можливість ідентифікації референта, і вважає її окремим кроком при плануванні комунікації [38: 215].

Новий, обмежувальний, елемент у схеми референції вносить Б. Грош. Вона вводить поняття фокуса уваги, який допомагає приймати рішення, тому що обмежується простір пошуку. Б. Грош показала, що зовнішні умови протікання діалогу і загальний контекст попередньої ситуації спілкування становлять частину фокуса, який використовується для розуміння означених (definite) груп [38: 216].

М. Рінгл та Б. Брюс виділили дві основні групи комунікативних невдач, а також описали методи їх подолання. Вони розрізняють:

1. Невдачі на рівні входу, сприйняття (input failures), які виникають при невірній інтерпретації слухачем окремого слова та при помилковому виборі референта. Такі невдачі мають локальний характер і не заважають розумінню загального контексту спілкування.

2. Невдачі на рівні моделі (model failures) виникають, коли слухач не може включити інформацію, яку отримав, у систему своїх уявлень, як це замислив мовець. Подібні збої трапляються, коли слухач не володіє достатніми знаннями або робить інший тематичний акцент, ніж планує мовець, чи не може зробити певні висновки з повідомлення [див. 38: 218]. Автори цього підходу вважають, що ініціатором подолання невдач виступає слухач, який першим сигналізує про ті труднощі, які виникли. Подолання труднощів є також завданням і для мовця. Іноді діалогова ситуація не дозволяє слухачеві повідомити партнера по комунікації про певні труднощі. Наприклад, при спілкуванні вчителя та учня, важко уявити, що учень перерве розмову з вчителем, щоб виправити помилку в розумінні.

Концепція К. МакКоя розроблялась у тому ж ракурсі, зосереджуючись на проблемі ідентифікації референта. Цей підхід передбачає два типи неправильних уявлень про властивості об'єктів:

1) помилкова класифікація, до якої відносяться випадки, коли, людина вважає, наприклад, що кит - це риба, а, насправді, ж кит - це ссавець;

2) помилкова атрибуція, яка виникає тоді, коли об'єкту приписується властивість, яка йому насправді не притаманна.

Автори всіх зазначених концепцій розглядали труднощі в спілкуванні, що були викликані неправильним вибором фокуса і проблемами референції. Завершальна класифікація цього циклу - типологія Б. А. Гудмана, яка є більш розгалуженою, змістовною і систематизованою, та включає шість типів труднощів спілкування [38: 219-228]:

1. Помилково вибраний рівень конкретизації. Мовлення адресанта може бути занадто, або навпаки недостатньо (в будь-якому випадку порушується постулат кількості) конкретизованим. Такі дескрипції з помилково вибраним рівнем конкретизації можуть призвести до невдач у розумінні.

2. Помилки у виборі фокуса уваги.

Непорозуміння з фокусом уваги виникає тоді, коли мовець вводить один фокус, а потім раптово переключає свою увагу, не повідомивши про це співрозмовника. Може трапитись і протилежне явище - слухач може помилково вирішити, що відбулась зміна фокуса. Обидва процеси подібні, але перший з них виникає через проблеми в позиції мовця, а другий - слухача.

3. Співвідношення з помилковим контекстом

Б.А. Гудман визначає важливість фокуса для розуміння контексту. Контекст фрагмента діалогу визначається як інтенціями співрозмовників, так і безліччю об'єктів, які мають відношення до цього фрагмента, навіть якщо вони не згадуються в даний момент. Трапляються ситуації, коли у комунікантів співпадає розуміння контексту, але розрізняються фокуси уваги. Типологія нерозуміння при невідповідності контекстів нагадує типологію труднощів, які пов'язані з вибором фокуса (див. другий пункт цієї концепції).

4. Невдала аналогія

Для того, щоб описати різні об'єкти, комуніканти широко використовують аналогії. Звернення до загального культурного минулого досвіду і до загальновідомих знань дозволяє уточнити дескрипцію, особливо її форму і функцію. Проте якщо ж у досвіді чи знаннях слухача немає інформації, на яку розраховує мовець, то ідентифікація референта, навпаки, буде ускладнена. Так з'являється ще одне джерело помилок, що пов'язане з референцією, - невдала аналогія, що може виникати через недостатню конкретизацію об'єктів позамовної дійсності. Аналогія також може бути дуже специфічною, через що слухачеві не вдається ідентифікувати необхідний об'єкт у реальному світі.

5. Несумісність дескрипцій з реальним світом.

Неадекватність дескрипції проявляється тоді, коли слухач у реальному світі взагалі не знаходить будь-якого об'єкта, який відповідає цій дескрипції (тобто ідентифікація референта зазнає невдачі).

6. Несумісність дій з реальним світом.

Проблема несумісності дій з реальним світом виникає в результаті таких причин:

- слухач не може виконати дії, на які вказав мовець через певні перешкоди;

- слухач виконує дію, але не досягає бажаного результату, а мовець не показує, що він надає якесь значення цьому сторонньому результату.

Таким чином, розглянуті концепції, пов'язані з аналізом і класифікацією комунікативних невдач, зводились до вирішення проблеми ідентифікації референта, але, зрозуміло, що проблема КН значно ширша і цим не обмежується. Як справедливо зазначає Б.Ю. Городецький, до класифікацій комунікативних невдач необхідно застосовувати комплексний підхід. При характеристиці кожної КН він вважає необхідним враховувати два основних критерії: наслідки комунікативних невдач і джерела комунікативних невдач [34: 64].

В аспекті вербалізації Б.Ю. Городецький виділяє наступні типи КН за джерелом: 1) комунікативні невдачі, пов'язані з комунікативною ситуацією, тобто з комунікантами та обставинами комунікативного акту; 2) комунікативні невдачі, пов'язані зі структурою комунікативного тексту [34: 67].

Перший тип комунікативних невдач зумовлений порушенням умови “нормального виходу” і “нормального входу” висловлювання. Щоб задовольняти умовам “нормального виходу”, мовець повинен чітко говорити, володіти мовою для уникнення невдач. Слухач, в свою чергу, для забезпечення умов “нормального входу” повинен докласти зусиль для адекватного сприйняття інформації. КН, викликані порушенням умов “нормального входу”, пов'язані з процесом розуміння. Такі порушення визивають у адресата вербальну реакцію.

Комунікативні невдачі, викликані недоречністю вживання мовленнєвої дії, можуть бути пов'язані з особистістю мовця, слухача, а також з обставинами спілкування. Слухач може бути недостатньо компетентним у темі, яка обговорюється, або незацікавленим у цьому питанні. За певних обставин здійснення того чи іншого мовленнєвого акту є недоречним або неможливим. Може з'ясуватись, що мовець не та особа, яка має право здійснювати даний мовленнєвий акт.

До другої групи комунікативних невдач, що пов'язана зі структурою комунікативного тексту, Б.Ю. Городецький відносить:

1) комунікативні невдачі, причиною яких є неоднозначність комунікативної мети та ілокутивної функції; референції; лексичних значень; семантичних реляцій;

2) комунікативні невдачі, що виникають через допущені мовцем при вербалізації інформації помилки, які відносяться до різних рівнів організації структури тексту: неправильна вимова чи написання слова, вибір невірної граматичної форми слова, помилка у виборі лексеми;

3) комунікативні невдачі, пов'язані з неповнотою вербалізації інформації. Комунікативний задум мовця в процесі вербалізації втілюється в структурі відповідного висловлювання. Залежно від того, якою мірою цей задум відбивається в мовленнєвій структурі, можна говорити про повноту/неповноту висловлювання. Оптимальним у діалозі є такий стан, коли репліки, лінгвістичний контекст і обставини комунікативного акту дають змогу слухачеві однозначно відтворити задум мовця. Якщо ж інформація, яка закодована мовними засобами у певному контексті і за певних умов комунікативного акта, не забезпечує реалізацію задуму мовця, то виникає КН;

4) комунікативні невдачі, пов'язані з нечіткістю змісту лексем, які вживаються;

5) комунікативні невдачі, пов'язані з раптовою зміною теми комунікації. При зміні предмета комунікації без попередження слухач не встигає перебудуватись, у зв'язку з чим він може не адекватно відреагувати на мовленнєві дії мовця. Однією з причин цього явища може бути те, що він невдало намагався зв'язати нову тему з попередньою;

6) комунікативні невдачі, пов'язані з невідповідністю змісту висловлювання дійсному стану речей;

7) комунікативні невдачі, пов'язані з невідповідністю мовленнєвих повідомлень загальноприйнятій у даному соціумі мовній картині світу;

8) комунікативні невдачі, пов'язані з використанням мовних засобів, якими володіє партнер. Використання в мовленні спеціальних термінів, арготизмів, маловживаних слів і конструкцій може бути джерелом невдач при спілкуванні між комунікантами. У таких випадках мовець судить про рівень компетенції слухача “по собі” без достатніх на це причин [34: 70 -78].

У цій класифікації знайшли відображення типи комунікативних невдач, що були представлені попередниками Б.Ю. Городецького, про які йшла мова вище, але слід зазначити, що проблемі КН дано більш широкий аналіз. Так, вперше вказано на можливий зв'язок КН зі структурою комунікативного тексту, а саме КН, що викликані неповнотою вербалізації інформації та КН, що пов'язані з використанням мовних засобів, якими володіє партнер по спілкуванню.

У кожному типі КН наявний той чи інший вид розбіжностей між партнерами по комунікації, тому що, якби співрозмовники були дзеркальним відображенням один одного, ніякого непорозуміння між ними не могло б виникнути.

Для вирішення проблем ускладненого спілкування в його комунікативному аспекті корисною є класифікація комунікативних невдач, яку запропонувала О.А. Земська на основі усного неофіційного спілкування на матеріалі російської мови [51: 30-58]:

I. Комунікативні невдачі, що породжуються властивостями мови:

1. Комунікативні невдачі, що породжуються неоднозначністю мовних одиниць, а саме, неоднозначністю словоформ і конструкцій, неточною референцією.

2. Неточне знання лексичної семантики слів. Одне з джерел комунікативних невдач - це приблизна уява про значення слова, неточне знання набору ознак, які складають зміст деяких типів слів.

3. Відсутність артиклів у російській мові може призводити до двозначності певних ситуацій і стає основою виникненнякомунікативних невдач. Цей тип КН не притаманний англійській мові, оскільки наявність артиклей знімає проблему означеності / неозначеності.

4. Комунікативні невдачі, що породжуються розбіжностями у вербальних кодах мовця і слухача.

ІІ. Комунікативні невдачі, що породжуються відмінностями в індивідуальних (психічних і фізичних) рисах мовця.

1. Комунікативні невдачі, що породжуються відмінностями конситуацій, які актуалізуються. Співрозмовники нерідко актуалізують різні конситуації.

2. Комунікативні невдачі, що є результатом різного розумінням форм вираження ввічливості.

3. Комунікативні невдачі, що породжуються невірним розумінням комунікативного наміру мовця.

4. Комунікативні невдачі, що виникають у маніпулятивних мовленнєвих актах.

5. Комунікативні невдачі, що породжуються неадекватною передачею чужого мовлення.

ІІІ. Комунікативні невдачі, що породжуються прагматичними факторами.

1. Комунікативні невдачі, що породжуються ігноруванням прагматичного компонента в семантиці слова одним із комунікантів.

2. Комунікативні невдачі, що породжуються порушенням стереотипних зв'язків між категоріями понять.

3. Комунікативні невдачі, що породжуються наявністю стереотипів мовленнєвої поведінки та мислення.

4. Комунікативні невдачі, що породжуються реакцією на дескрипцію. Особливий тип неадекватного реагування на мовленнєві наміри мовця складають випадки, коли комуніканти реагують не на основну функцію мовленнєвого акту, а на його фрагмент, здебільшього на яку-небудь дескрипцію.

Через певні типологічні особливості англійської мови типологія О. А. Земської потребує корекції. Так, наприклад, наявність такого виду комунікативних невдач, причиною яких є відсутність артиклей у російській та українській мові, не є типовою для англійської мови, оскільки наявність артиклей знімає проблему означеності/неозначеності, хоча створює ряд інших проблем.

Отже, більшість концепцій щодо проблеми КН зосереджена на причинах і джерелах виникнення непорозуміння, недосягнення бажаного комунікативного ефекту в процесі комунікації. До того ж, Б. Ю. Городецький класифікував комунікативні невдачі не тільки за причинами їх виникнення, а також і за наслідками. Такий підхід дозволив йому виділити такі типи комунікативних невдач за їх наслідкам [34: 64-67]:

1) явна :: прихована комунікативна невдача. Явна КН - невдача, яка проявляється безпосередньо після реакції на першу репліку автора повідомлення. Прихована комунікативна невдача зустрічається в діалогах, де спілкування проходить рівно, репліки чергуються між собою належним чином і лише через декілька реплік (іноді наприкінці розмови) з'ясовується, що комуніканти мали на увазі різних людей, різні об'єкти, різні ситуації.

2) комунікативна невдача у широкому та вузькому розумінні. Таке розмежування пов'язано з розмежуванням комунікативної цілі і практичної цілі. Практична ціль - стан речей, якого адресант хоче досягти за допомогою мовленнєвої дії. Комунікативна ціль - намір адресанта довести практичну ціль до свідомості адресата. Загалом реалізація комунікативної цілі є необхідною, але не достатньою умовою досягнення практичної цілі.

Комунікативна невдача у широкому розумінні - це будь-яка комунікативна невдача, тобто будь-який випадок, коли за допомогою мовленнєвої дії не досягається практична ціль.

Комунікативна невдача у вузькому розумінні - частковий випадок комунікативної невдачи у широкому розумінні: комунікативна невдача, при якій не досягнута не тільки практична ціль, але і комунікативна ціль.

3) глобальна : часткова комунікативна невдача. У випадку глобальної комунікативної невдачі діалог остаточно припиняється. Часткова комунікативна невдача визиває тимчасові затримки в розгортанні діалогу.

Таким чином, дослідники створювали типології комунікативних невдач на основі причин або наслідків їх виникнення.

У своїй роботі при створенні типології комунікативних невдач ми вважаємо доцільним використати такі моменти згаданих вище класифікаційкомунікативних невдач. По-перше, проблема ідентифікації референта (Б. Грош, П. Коен, М. Рингл, Б. Брюс, К. Мак Кой, Б.А. Гудман [38], О.А. Земська [51]), по-друге, при вербалізації інформації мовець може допустити помилки на різних рівнях мовної системи: неправильна вимова, вибір неправильної граматичної форми слова, помилка у виборі лексеми (Б.Ю. Городецький [34]), а також використання в мовленні спеціальних термінів, арготизмів, маловживаних слів ускладнюють процес розуміння (Б.Ю. Городецький [34]), використання неоднозначних мовних одиниць (О. А. Земська [51]).

2.2 Моделювання комунікативних невдач

В мові людини знаходить відображення її життєвий досвід, її культура, її психологія, склад її розуму [137].

Вихлдячи з того, як говорить людина, ми уявляємо собі мовця, тобто то своєрідне для життя кожної людини оточення, в котрому сформувався її характер.

В літературних творах мовалюдей які в ньому зображаються, мотивовани тими характерами, з якими вона пов'язана, це мова характерна. Характер переходить в мову, тобто завдяки їй набуває в мовній формі свої здібності та якості. І навпаки, мова переходить в характер, тобто виходячи з мови, ми робимо висновки про ті чи інші якості характеру.

В свою чергу і мова авторська є характерною, за нею стоїть оповідач, який є носієм свого власного характеру, і який проявляє його через особливий склад і побудову мови [246-248].

Малюючи ті чи інші характери оповідач, взалежності від свого ставлення до них буде для їх зображення підбирати різне мовне оформлення.

Перш за все мова соціально диферинційована і кожна соціальна група характеризується своїми мовними особливостями в межах єдиної національної мови [246-248].

Мова героя залежить від його статусу. Герої різним статусом використовують різні мовні конструкції.

Для імітування розмовної мови в художній літературі оповідач (автор) використовує виразні засоби і стилістичні прийоми синтаксиса. Як засіб реалістичного зображення живої мови використовується еліпсис.



2.2.1 Моделювання комунікативних невдач мовного характеру

Неможливість досягнення взаєморозуміння між комунікантами є однією з причин появи комунікативних труднощів. Як зазначає Б.-Б. Гадамер, розуміння завжди передують труднощі, перешкоди в установленні згоди. Накручене зусилля волі до розуміння починається з відчуття зіткнення з чимось стороннім, провокуючим, дезорієнтуючим [28 : 45].

Перша група КН у нашому дослідженні представлена комунікативними невдачами як наслідок особливостей будови американської мови:

1. КН з боку мовця

2. КН з боку слухача.

Труднощі можуть бути як мовного, так і соціального або психологічного характеру. Частіше всього вони перетинаються та виступають у комплексі: Різні аспекти вивчення мови знаходять своє відображення не тільки в лінгвістиці, а і в психолінгвістиці, соціалінгвістиці. Тому при створенні психології КН, ми намагались охопити результати досліджень і цих наук.

Однією з основних тенденції сучасної лінгвістики є антропоцентризм. Антропоцентрична точка зору означає врахування людини як мовця. Антропоцентризм має справу з двома основними проблемами:

1) як мова впливає на людину;

2) що людина робить з мовою, що вона може в мові, як вона її використовує.

На перше місце виступають лінгвокреативні здібності людини.

Ось чому в запропонованій типології основне місце приділено людині. А саме, перші дві підгрупи КН пов'язані з особистостями мовця і слухача.

Оскільки мовець є ініціатором комунікативного акту, то саме він має бути зацікавленим у його успішності. Але нерідко КН трапляються з вини мовця, коли він порушує ті чи інші закони мовної системи. Явища, які порушують будь-які мовні правила чи закономірності, називають аномальними [17: 437]. Явище ж моде бути аномальним не саме собою, а відносно тих чи інших законів. Порушення правил може відбутись на будь-якому рівні мовної системи, і ефект від порушення правил теж буває різним. Комунікативні невдачі з боку мовця можуть бути зумовлені:

а) неадекватним вибором лексичних одиниць;

б) помилковим вибором граматичної форми;

в) неправильною вимовою.

До неадекватного вибору лексичних одиниць можна віднести полісемію та омонімію. Ці явища можуть привести до труднощів у процесі спілкування. Так наприклад, “house” виступає омонімом англійського слова зі значенням “дім” та “білий дім” (резиденція президента), які лягли в основу такої гумористичної ситуації:

Working on Capital Hill, my husband was under constant preasure. After one late-night session, he came home exhausted and went straight to bed. When I turned out the light, he sat up in a panic.

“Is everything okay in the house?” he asked.

“Yes, honey” I answered. “I locked the doors and turned down the heat”.

“That's good”, he said, lying back down, his eyelids heavy.

“What about the senate?”

(Reader's Qigest, p.223)

Репліка першого комуніканта являла собою висловлювання, яке дозволяло дві інтерпретації. Можливість неоднакового сприйняття вихідної репліки може бути зумовлено, як в даному випадку, двозначністю лексичної одиниці “house”, а також ситуацією спілкування.

Використання мовцем двозначних лексем дозволяє слухачеві трактувати її значення по-своєму:

“You are looking good”

“Davil's confusion. He lets me look good long as I feel bad”. He looked at her and the word “bad” took on another meaning.

(Toni Morrison, p.7)

Причиною вибора неадекватної лексичної одиниці може бути не лише полісімія або омонімія, а також соціальне значення слова:

“Ah, Mom,” Mathew said

“What's this “Mom”business? You never call me Mom”.

Mathew hung his head sheepishly.

“Thavis called him a baby 'cause he calls you Mama”, Amy said.

“Amy!” Mathew said

“Well, it's true,” she said

“I'm not a baby,” he mumbled…

(Patricia Kay, 120)

У вищенаведеному прикладі хлопчик вирішує вживати слово “Mom” замість слова “Mama”, керуючись тим, що він вже дорослий, а лише малі діти називають своїх батьків “Mama”. Таке звертання викликає подив у матері.

Вживання діалектизмів у мовленні також ускладнює спілкування, і може призводити до КН. Розглянемо для прикладу значення звертання “ma-am” в різних частинах США. Шсторично, “ma-am” є скороченням від слова “madam”. На півночі США “ma-am” використовують тільки для незнайомої та малознайомої людини, а на півдні його можна почути в розмові добре знайомих та близьких людей. Проте на півдні США “ma-am” еквівалентне “I beg your pardon”, або “I pardon”; вживається для перепитування сказаного. Крім цього воно є адекватною реплікою на “Thank you, you are welcome”.

Типовою помилкою на морфологічному рівні є неправильне використання мовцем граматичних форм або їх неадекватне сприйняття слухачем. Крім того, що граматичні помилки ускладнюють процес розуміння, вони можуть привести до КН, а також поставити людину в смішне становище:

“Why don't you play Sсrable with your brother?”

“Bacause he can't spell”.

“I can too spell!”

“There. It's all settled” Susan said smilling.

(Russel O'Neil, 8)

2.3 Моделювання комунікативних невдач мовленнєвого характеру

Реальне живе мовлення - це складне явище. Люди не завжди говорять з певною метою для досягнення певного результату. При цьому вони не завжди лаконічні, щирі, тобто в процесі комунікації досить часто порушуються постулати Г.П. Грайса, оскільки вони скоріше характеризують те, як слід вести розмову, ніж те, як проходить реальне спілкування. У процесі спілкування співрозмовники не завжди виконують ті комунікативні ролі, які їм притаманні.

Отже комунікативні невдачі мовленевого характеру зумовлюються:

1. Порушенням постулатів Г.П. Грайса.

2. Неадекватним виконанням комунікантами їх комунікативних ролей.

Висока варіативність розмовної мови, її переважне функціонування в усній формі ускладнює попередження помилок і обмовок, які допускаються нормою. Помилка - це порушення мовних та інших правил, норм, конвенцій тощо [42: 22].У процесі спілкування досягається взаєморозуміння, зростає здатністьпрогнозувати поведінку свого партнера по спілкуванню [16: 18]. Доягнення позитивного результату в спілкуванні, як правило, пов'язано з адекватним і правильним накопиченням інформації у одного комуніканта про іншого. Негативний результат під час спілкування нерідко є наслідком неадекватного сприйняття співрозмовника як мовної особистості, помилкового трактування інформації, якою кожний з комунікантів володіє.

Быльшысть постулатів Г.П. Грайса порушуються в процесі спілкування, зокрема постулат про інформативність, постулат способу вираження, постулат якості та інші.

Адресати, як правило, роздратовуються, коли їх запитують про вже відомі речі [47 : 37].

“Are you going to the Starlight?” Jean asked. As she stood up, Susan said, “You know we are. Darling, that's very irritating habit asking questions to which you already know the answers”.

(R. O'Neil, 9)

У повскденному спілкуванні не рідко порушується постулат інформативності, що може приводить до комунікативних невдач.

Наприклад:

A guy I know was toning his boat home from a fishing trip to Lake Huron when ear broke down. He didn't have his cell phone with him, but he thought he might be able to raise someone on his marine radio to call for roadsid assistance. He climed into the boat, clielced on the radio and said. “Mayday, mayday”.

A loast Guard officer came on and said, “state your location”.

“I-75, two miles south of Stanish”.

After a long pause, the officer asked. “How fast were you going when you reached shore?”

(Reader's Digest, p. 223)

У цьому прикладі один із комунікантів не надав повної інформації, що викликало здивування і нерозусіння другим комунікантом.

Комунікативні невдачі, які викликані порушенням постулату про інформативність призводять до конфліктного спілкування і появи негативних емоцій у комунікантів, таких як гнів, роздратованість. У наступному прикладі до появи саме таких емоцій привело володіння комуніканткою неточною інформацією

“Is something wrong?” Beth said alarmed…

“Not with your loan. Everything here is in oder. It's just that it's not a government-blacked loan, and I'm not sure why you thought it was?”

Beth's mouth dropped open. “What do you mean, it's not a government-blacked loan?”

“A personal-guarantee loan?”

“Yes”…

“What! Who would do that? And why would Mr.Westerman say the loan was government-blacked?” Beth realised her voice had risen, but what Darian Sweet had just told her was incomprehensible.

“I'm not sure I shoud be telling you - ”

“Is it or is it not my loan?” Beth demanded…

“But since Mr. Westerman handled this, and he's not here…”

“I demand to see my life…” Beth glared at the woman across the desk, daring her to refuse.

(P. Kay, 220-221)

Також перепитування різного типу є результатом того, що мовець не був достатньо інформованим у своєму повідомленні:

“I see you discovered Char,” Beth said when he rejoined her and the children.

“Char?”

She grinned. “Short for Charcoal”.

(P. Kay, p. 40)

До комунікативної невдачі може також привести порушення постулату способу вираження:

Serching in a library for two books by comunications expert Deborah Tannen turned into an Abbof and Costello routine.

“What's the first book?” the librarian asked.

“That's Not What I Meant.”I said

“Well, what did you mean?”

“That's the “tittle of the book”I explained.

“Okay”, she said, looking at me rather speptically.

“And the other book?”

“You Just Don't Understand”

“Exuse me”

I got both books eventually.

(Reader's Digest, p. 223)

У вищенаведенному прикладі назви книжок були сприйняті як прості репліки через їх незвичайність. Мовець ніяк не показав, що це назви книжок, що і привело до комунікативної невдачі.

Недбале ставлення мовця до вибору структури речення, належних лексичних одиниць, створює труднощі слухачеві при сприйнятті та розумінні інформації, а також приводить до полемік і цілих кумедних ситуацій. Так, у наступному прикладі мовець настільки захоплений своїми почуттями, що не звертає увагу на форму повідомлення, а саме вживає нецензурні слова, що викликає у інших співрозмовників обуренняю

Chtrstoper's eyes were round with wonder.” Would you take me, Daddy? Would you?”

“We'll see. Now, don't hold me to it. Not to nex time. But some time this summer. Yes. What the hell? Maybe we'll all go.

“Oh, goody!” Christopher said. “What the hell? We'll all go!”

“Christopher!” Susan said.

“He said it first! Daddy said it”.

Susan shook her head in mock disgust - every emotion seemed a mockery now - and said, “Yas, he did, didn't he? George.”

“Oh, he could say worse things”, George said

“Only if you continue to teach him”

“I'll let him say “damn it” intead of `darn it', and that'll be the end of the lesson.”

“Damn it!” Christopher said.

“Incorrigible. That's the only word for both of you”, Susan said.

Батько виказує своє задоволення вживаючи нецензурний вислів і не має нічого проти, коли його маленький син робить так само. Але це викликає незадоволення матері. Вона робить їм зауваження, на яке вони не звертають увагу, а ще починають глузувати з неї:

Jean ran into the room.

“Daddy! Daddy, you are back!”

“We were just talking about a trip to Washington”. George said. “Want to go along, or would you rather stay home?

“Jean looked as if she might burst into tears. “Stae home?”

“I was kidding, Jeannie. When we go, if we go, we all go, but I haven't even asked Mommy. What about it, Sue? Think we could manage it?”

Susan was standing at the bar, making martinis.

She looked thoughtfully towards the ceiling for a moment, then said, “What the hell?”

Jean screamed, “Mommy!”in horror, and George and Christopher laughed…

“Mommy cursed!”Jean said.

“ “Hell” isn't cursing”, George told her.

(R. O'Neil, p. 107-108)

Також порушенням постулату про кількість може стати причиною комунікативних невдач:

“Jack, you're here already! I didn't hear you came”. He began to pelt Jack with questions. “What are you and Mama gonna do today? Did you bring your staff with you? Is it out in the truck? Are you gonna move it all out to the sleeping porch? Have you ever slept on the sleeping porch before? Are you gonna eat with us again tonight? When I get home from school can I help you?”

“Matthew!” Beth walked over to the table and put a plate down in front of her son. “I'm sure Jack would like to eat his breakfast without having to answer fifty million questions” Her voice was sharp.

(P. Kay, p. 63)

У цьому прикладі хлопчик ставить занадто багато запитань малознайомій людині, що мама вважає не доречним.

Слід відмітити, що поряд з принципом співробітництва, який був запрпонований Г.П. Грайсом, у спілкуванні велику роль грає також принцип суперництва. Останній призводить до суперечок, полеміки, конфліктам і т.д.

Мовленеве спілкування, яке проходить у формі діалогу, - це соціальна взаємодія, головною метою якої є комунікативна згода. Остання досягається тільки в ситуації кооперативного спілкування. Спілкування може бути кооперативним та конфліктним. Можна говорити про конфлікт та кооперацію на рівні простої інтеракції - обміну мовленевими актами. Прикооперативному спілкуванні кожний з комунікантів робить свій внесок в успішну, плідну взаємодію. При конфліктному спілкуванні не можуть бути досягнутими позитивні результати.

Можливість виникнення конфлікту існує практично в будь-якій ситуації [117: 191]. Конфлікт - це взаємодія двох суб'єктів, які мають несумісні цілі і шляхи досягнення цих цілей. Під мовленевим конфліктом розуміють мовленевий прояв зіткнення суперечлив поглядів, цілей, намірів комунікантів [119: 148]. Навмисна комунікативна незгодженість, яка, як правило, пов'язана нездійсненням очікувань, щодо реактивного мовленевого акту, може виникнути тоді, коли на питання мовця слідує неправдива відповідь або заперечення, чим демонструється небажання продовжувати комунікативний акт. Партнер по комунікації може проявляти протилежну мовленеву поведінку. Якщо у першому випадку комунікант уникає розмови, то в другому випадку він постійно намагається ьрати ініціативу в свої руки. Показником комунікативної ініціативи ви можете бути тоді, коли мовець нав'язує тему розмови “силою”, або робить висновки про свого співрозмовника, виходячи з власного досвіду, і при цьому він звичайно не турбується про “комунікативний комфорт” свого співрозмовника.

Наслідками конфліктного спілкування можуть бути негативні емоції, припинення процесу комунікації. Виникнення негативних емоцій є реакцією особистості на перешкоди, які трапляються на шляху досягнення своєї мети. Якщо перешкоди створюються з вини адресата, то він стає об'ктом ворожості у свідомості адресата. У побутовій конфліктній ситуації спілкування агресивно діюча особистість ставить метою своєї поведінки моральну перемогу, а розв'язання конфлікту - це комунікативний процес:

“You stole that shoat, didn't you?”

“No, Sir.” Said Sixo, but he had the decency to keep his eyes on the meat.

“You telling me you didn't steal it, and I'm looking right at you?”

“No, Sir,I didn't steal it.”

Schoolteacher smiled. “Did you kill it?”

“Yes, sir. I killed it.”

“Did you butcher it?”

“Yes, Sir.”

“Did you cook it?”

“Yes, Sir.”

“Well, then. Did you eat it?”

“Yes, Sir. I sure did.”

“And you telling me that's not stealing?”

“Not, Sir. It aren't.”

“What is it then?”

“Improving your property, sir”

“What?”

“Sixo plant rye to give the high piece a better chance. Sixo take and feed the soil, give you more crop. Sixo take and feed. Sixo give you more work”

(T. Morrison, p.190)

У наведеному прикладі розмова закінчується тим, що Schoolteacher всеодно, незважаючи на “розумне пояснення”, відшмагав Sixo, але не стільки за те, що той вкрав м'ясо, як за зухвалу мовленеву поведінку.

The minute he was out the door, Dee Ann pulled Beth over to the counter and, muttering under her breath, said, “Now I know why you hired him!”

“Dee Ann,”Beth said narningly, angling her head toward the children.

“They can't hear. Besides, they're not interested in what we talk about”.

“Don't be so sure.”Beth turned to dish up another sloppy joe. “Do you want cheese on yours? I have some.”

“No. And quit changing the subject.” Dee Ann gabbed hold of Beth's upper arm to keep her from walking away.

“Dee Ann! You're hurting me!”

“Sorry.”Dee Ann dropped her hand. “But you can't denny it, Beth. He's a hunk. That's the reason you hired him”

“It is not! For heavens sake, Dee Ann, you know how much I need help” Beth new her face was red. Oh, Lord, why did she have this horrible tendency to blush? Now Dee Ann would think she was right, and she wasn't. The way Jack booked had nothing to do with Beth's decision to take him on.

By now all the children had stopped coting and were staring at the two of them.

Beth gave Dee Ann a warning look. “Can we talk about this later, please?”

“Okay. Sure. Fine. But it won't make a bit of difference. I know what I know.”

(P. Kay, p. 98-99)

У цьому прикладі агресивна мовленева, а також і невербальна, поведінка мовця приводить до конфлікту, якого так і невдається розв'язати.

She was still eyeing Jack, who had walked over to where the four kids were standing. “Been to bed with him yet?” she asked sotto voce.

“Dee Ann!” Beth could feel herself blushing. “Of course not!”

“What do you mean, of course not? Dang it, girl, what's the matter with you? Hunks like him don't come along every day.”

Beth muttered through grilted teeth, “Dee Ann, I have two children, remember? There's no way I'd go to bed with anyone with the kids under the same roof.”

Dee Ann raised her eyebrowns. “Shoot, honey, if that's the only problem, and you get the opportunity, don't pass it up. I sure wouldn't if I had the chance.”She grinned.

“Please, Dee Ann, can't we talk about something else? Jack isn't interested in me, anyway.”

“Oh, no? You keep telling yourself that, honey. I see the way he looks at you. Listen. I know men. And that gorgeous hunk is deffinitely interested in you. Why, his eyes just it you up.”

“Oh, my God,”Beth moaned. She wished she could disappear. Beth decided the only way she'd get Dee Ann off the subject of Jack was to walk away from her.

(P. Kay, p. 122-123)

У наведеному прикладі причиною конфлікту є те, що мовець нав'язує своєму співрозмовнику тему, яка тому не є приємноюю До того ж мовець ставить свого опонента в незручне становище, “судячи по собі” і вимагаючи від нього такої ж поведінки. Розмова закінчується тим, що збентежений співрозмовник йде.

При конфліктному спілкуванні не можуть бути досягнутими позитивні результати для обок сторін. Якщо при кооперативному спілкуванні кожен з комунікантів робить певний внесок для досягнення взаєморозуміння та успішного протікання комунікації, то при конфліктному їх внесок спрямований на досягнення руйнівних результатів.

Стан конфлікту та кооперації визначаються піввідношенням потреб комунікантів іспроможністю чи неспроможністю досягти бажаного результату. При цьому до уваги береться, чи наносить мовець шкоду іншим, тобто сприяє або заважає він задоволенню потреб свого співрозмовника. Шкода визначається невербально, а комунакант відчуває дискомфорт.

Ті збої в процесі комунікації, які пов'язані з діяльністю мовця і виникають з його вини, О.В. Кукушкіна називає мовленевими невдачами [66: 4] Проте, не всі порушення, які трапляються у процесі комунікації, є результатом слабких знань про відмінності між мовними одиницями і умовами їх використання. Приймаючи до уваги постулати Б.П. Грайса, можна виділити такі типи комунікативних невдач:

1) КН, викликані порушенням постулату інформативності;

2) КН, викликані порушенням постулату способу вираження;

3) КН, викликані порушенням постулату якості;

4) КН, викликані порушенням постулату кількості.

2.4 Моделювання комунікативних невдач паралінгвістичного характеру

Порушення акту комунікації може бути зумовленим помилковим або неадекватним вибором чи трактуванням не тільки лінгвістичних, а і паралінгвістичних засобів. Взагалі, паралінгвістика - це галузь мовознавства, яка вивчає різні невербальні засоби, що включаються в мовне повідомлення і передають інформацію разом з вербальними засобами.

Передача інформації може йти зразу по декількох каналах: словесному, інтонаційному та міміко-жестикуляційному. Паралінгвістичні елементи процесу спілкування активно впливають на творення змісту інформації. Успішність та неуспішність процесу спілкування значною мірою залежить від паралінгвістичних факторів. Оскільки предметом аналізу є живе розмовне мовлення, його не можна розглядати ізольовано від емоцій, індивідуальних особливостей мовця, ситуації спілкування. При взаємодії людей 60-80% комунікації здійснюються за рахунок невербальних засобів, а тільки 20-40% - за рахунок вербальних [33: 198].

Перевага віддається невербальній комунікаціїї в таких випадках:

1) при висловлюванні міжособистісних відношень типу симпатії, антипатії. У даних випадках невербальні засоби є більше доречними ніж вербальні;

2) при вираженні емоцій (страх, радість, подив тощо);

3) коли вербальний канал не може бути використаним;

4) у повсякденних етикетних формулах метакомунікації (привітання, прощання тощо);

5) при регулюванні акту комунікації, наприклад механізму зміни ролей мовця/слухача;

6) невербальні засоби використовуються для доповнення, ретельної розробки вербального повідомлення [134: 139-158].

Урахування взаємодіїї вербальних і невербальних компонентів у прцесі спілкування є конче важливим для комунікантів у плані здійснення їх комунікативної діяльності та досягнення мети. Склад комунікативних засобів динамічно варіюється.

Паралінгвістичні фактори не вичерпуються переліком, який згадується вище. Основні, на наш погляд, невербальні складові процесу крмунікації є фонетика, кінетика і проксеміка. Декілька прикладів такого характеру ми зараз і розглянемо.

Під фонацією прийнято розуміти такі характеристики як сила голосу, його тембр, особливості дикції і т.д. [14 : 4]. Характер формації залежить від теми розмови. Невірно вибрана логічна акцентуація, тон, не своєчасно зроблені паузи можуть надати висловлюванні той зміст, на який адресат не розраховувах. Розгянемо наступний приклад:

“Matthew!”… Her voice was sharper than she'd intended.

“It's okay,”Jack said quietly.

Matthew gave her a benildered look, and Beth immediately felt bad. There'd been no call for her to be so short with him. “I'm sorry, honey.”She squeezed his shoulder. “I didn't mean to snap at you. It's just that I've got a headache this morning.” Feeling like a fool, she didn't look at Jack..