Особливості моделювання комунікативних невдач в американській літературі

(P. Kay, p. 63).

У даному випадку ми бачимо, як неправильно вибраний тон мовця приводить до нерозуміння його дій. І хоч мовець зрозумів свою помилку і вибачився, всеодно він почуває себе погано.

Під кінетикою розуміємо жести, міміку і пози. Здебільшого кінетика грає допоміжну роль у повсякдевній комунікації, але не завжди, оскільки в реальному спілкуванні вона може виступати еквівалентом мовленевих дій, можливо, більш експресивним і економним.

Деякі жести супроводжують мовлення і не несуть ніякого комунікативного навантаження. Жест також може скорочувати вербальний текст, заміняти слова і включати в діалог той чи інший зміст. Таке використання жесту зумовлює, з одного боку, конкретною комунікативною ситуацією, а з іншого - певною надмірністю мовних засобів. Хоча жест в основному супроводжує мовлення і не має статусу самостійного існування, деякі жести все ж таки можуть виконувати функцію мовлення і несуть інформацію не просто про мовця, але і конкретні відомості, які, як правило виражаються словами.

Адресат може використовувати невербальні дії, щоб показати свою небажаність вести розмову, своє незадоволення:

“Well, lookee here,” he said, spying Beth and grinning. “If it ain't the pretty widow jest waitin'on old Randy. How you been, Beth?Did you miss me?”

Beth didn't smile. She also didn't open the door.

“Hello, Randy”…

(P. Kay, p. 132)

У даному прикладі мовець хоч і вітається з іншими, але не посміхається у відповідь і не відчиняє дверей, що свідчить про його небажаність вести розмову. Такого роду невербальні дії призводять до крайнього прояву комунікативних невдач - конфліктного спілкування розриву комунікаціїї:

При спілкуванні представників однієї культури порушення акту комунікації може бути викликано такими паралінгвістичними факторами:

1) невідповідність невербальних засобів, знаків вербальному процесу;

2) неправильним трактуванням, або незнанням невербальних знаків.

Є таке народне прислів'я: “По одежинці зустрічають, по розуму проводжають.” Так, коли ми починаємо спілкуватись з новою людиною, то спочатку нашу увагу привертає її зовнішній вигляд, і ми складаємо лише на його основі своє перше враження про співрозмовника. По мірі розгортання діалогу наше перше враження підтверджується або скасовується рядом інших чинників. Але нерідко те, як людина виглядає перечить тому, що вона говорить, що може ускладнити процес комунікації:

“Well, ma'am, I didn't just happen allong. I heard from Mr.Temple dawn at the Temple Moten that you needed some help here, and I come out to ask you for a job.”

Beth blinked a job? He needed a job? Her gaze swept over his well-kept red pickup truck, his nice fitting jeans, the worn but obviously well-made boots wore, his clean hands a good haircut. Not to mention his teeth which even though he had yet to smile - were whit and straight and quite clearly teeth that had been cared for.

He sure didn't look like he needed a job.

(P. Kay, p. 31)

У даному прикладі ми бачимо як невідповідність вербального знаку (зовнішність) суперечить вербальному процесу спілкуванняб що призвело до шорхості процесу спілкування, змусило опонента сумніватися в правдивості слів мовця.

Також причиною комунікативної невдачі може стати невірне трактування або неправильне застосування невербального знаку:

My friend Cindy was walking up Third Avenue in Marhattan thinking about her impending wedding. Strung across the street in midtonn was a large protest banner. When she arrived home she said to her fiance, “There's this giant sign across Third Avenue that says “Free China”, but they don't tell you where to get it”.

(Reader's Digest, p. 222)

У вищенаведенному прикладі комунікативна невдача виникає внаслідок полісімії невербального знаку, якії жінка трактує не правильно, “на совю користь”.

My wife was fascinated by the elegant calligraphy on the handwtitten menu in a Chinese restaurant. She took it home and spent months knitting a sweater with Chinese characters down the front. She was wearing it at a cocktail party when a Chinese phycisian asked where she got the symbols.

“From a menu,”she admitted.

“Do you know what they say?”

“I'm afraid to ask,” my wife said,”but tell me anyway”

“Cheap. But good”.

(Reader's Digest, p. 223)

У даному прикладі ми бачимо як використання незнайомого невербального знаку може привести до кумедної ситуації і поставити людину у незручне становище.

Висновки по розділу:

1. Аналіз проблеми моделювання комунікативних невдач зумовив необхідність виявлення причин, що до них приводять. Беручи до уваги раніше розроблені класифікації КН і проаналізувавши їх, ми прийшли до висновку, що моделювання КН базується на системно-мовному рівні, і враховує особливості структури американської мови

2. При моделюванні КН припускалось, що комуніканти вступають у спілкування, лише за нормативної умови “входу” та “виходу” висловлювання. “Вихід” включає умови для нормального говоріння, а “вхід” - розуміння. Разом ці умови передбачають, що мовець і слухач вміють користуватись мовою, обидва усвідомлюють, що вони роблять, у них немає фізичних недоліків, які б заважали нормальній комунікації, таких як, глухота, німота.

Отже, моделювання комунікативних невдач на матеріалі сучасної американської літератури будується на наступних типах КН:

І. Типи комунікативних невдач мовного характеру:

1. неадекватний вибір лексичних одиниць;

2. помилковий вибір граматичної форми слова;

3. неправильне трактування лексичних одиниць.

ІІ. Типи комунікативних невдач мовленевого характеру, які будуються в основному на принципах порушення постулатів Г.П.Грайса.

ІІІ. Проблема нерозуміння не завжди вичепується тільки різним рівнем зформульованості мовної або мовленевої компетенції чи різницею в тезаурусах. КН можуть бути викликаними також і паралінгвістичними факторами. До невербальних складників процесу спілкування відносяться проксеміка, кінетика, просодія, предметний чи ситуативний світ; різниці невербальні дії комунікантів.

При безпосередньому спілкуванні людина сприймає інформацію при взаємодії вербальних засобів і виразу обличчя, очей, рухів тіла під час розмови. Певну інформацію слуха може отримати по годосу. Адекватність розуміння залежить також від ситувції, в якій комуніканти спілкуються, та їх соціальні відносини. Невербальні компоненти в процесі спілкування допомагають кращому розумінню висловлювань, впорядковують мовлення, акцентують його частини, але також можуть стати причинами непорозумінь.

IV. Особливості моделювання КН паралінгвістичного характеру будуються, виходячи з таких причин:

1) невідповідність використання невербальних засобів вербальному процесу;

2) незнання або неправильне трактування невербальних знаків.

Отже, одним з важливих аспектів при розгляданні питань моделювання комунікативних невдач є використання невербальних засобів комунікації для їх побудови. Жоден комунікаитвний акт не проходить без супроводу паралінгвістичних елементів, таких як проксеміка, кінетика, просодія, різні невербальні дії комунікантів.

Висновки

Успішність/неуспішність акту комунікації значною мірою залежить від обох учасників комунікативного акту. Мета мовця - це передача інформації, а слухача - її адекватне сприйняття. Невдале продукування висловлювання або неадекватне сприйняття та помилкове розуміння інформації призводять до комунікативних невдач. Комунікативні невдачі - це збій у спілкування через повне або часткове нерозуміння комунікативними партнерами мовленевого повідомлення. Мовець і слухач як мовні особистості володіють необхідним тезаурусом, певним рівнем енциклопедичних, лінгвістичних, інтерактивних, фонових знань, а також комунікативної компетенції, яка складається з мовного, мовленевого та прагматичного компонентів.

Мовний компонент комунікативної компетенції включає в себе здатність будувати граматично правильні висловлювання, обсяг словника (активного і пасивного), якісний склад лексичних і фразеологічних одиниць, які його утворюють. Мовленевий компонент комунікативної компетенції відтворює мовну сисему в дії і передбачає вміння використовувати мовні засоби, знання закономірностей, їх функціонування для побудови висловлювання. Прагматичний компонент комунікативної компетенції проявляється в оволодінні комунікантами соціокультурного досвіду, законів спілкування, принципів правил, стратегій ведення розмови. Від того наскільки комуніканти здатні в конкретній ситуації активізувати потрібні знання та показати необхідний рівень сформованості компетенції залежить успішність/ неуспішність протікання акту комунікаціїї.

Мовець вступає в спілкування для досягення своєї мети, що можливо лише через розуміння. Орієнтація та взаємоне розуміння - основна передумова кожного комунікативного акту. У процесі спілкування мовці намагаються досягти певного взаєморозуміння. Проте стовідсоткове розуміння є недосяжним. Комунікативна мета здебільшого досягається при кооперативному спілкуванні. Такому процесу не притаманна наявність різного роду невдач та шоркостей. Подібні явища є типовими більшою мірою для конфліктного спілкування.

Хоча комунікативні невдачі рідко приводять до нового нерозуміння і можуть зніматись подальшою інтерпретацією неадекватного висловлювання, їх наявність ускладнює адекватний обмін інформацією в міжособистісному спілкуванні. Люди дійсно допускають комунікативні помилки та неточності, але їх майстерність як комунікантів залежить від уміння виправляти ситуацію, що склалася, чи використовувати проблеми спілкування в своїх цілях.

Мовні, мовленеві та паралінгвістичні фактори можуть бути причиною порушення акту комунікації. Отже враховуючи особливості форми висловлювання, обставини спілкування та роль невербальних засобів комунікації для адекватного обміну інформації, було виявлено особливості моделювання комунікативних невдач на основі розроблених раніше класифікаціях комунікативних невдач. Основні особливості моделювання комунікативних невдач мовного характеру представлені комунікативними невдачами які трапляються через мовні помилки: неадекватний вибір лексичної одиниці; помилковим вибором граматичної форми та та неправильним розумінням лексичних одиниць. Хоча людина здатна моделювати своє мовлення і досягати комунікативної мети, комунікантам все ж не завжди вдається досягти комунікативної мети через причини, що згадувались вище. При порушенні акту комунікації винні обидва учасники спілкування, тобто в деяких ситуаціях білбше винен мовець, а в ігших - слухач.

Якщо уявити процес комунікації між ідеальним мовцем і ідеальним слухачем, то перебіг спілкування буде проходити при дотриманні всіх постулатів Г.П. Грайса.Особливостями моделювання комунікативних невдач мовленевого характеру є ігнорування комунікантами цих постулатів, через що здебільшого і трапляються ситуації непорозуміння. Для моделювання комунікативних невдач мовленевого характеру автори використовували комунікативні невдачі, викликанні порушенням постулатів про інформативність, способу вираження, кількості та якості. Крім того моделювання комунікативних невдач мовленевого характеру представлено на випадках неадекватного виконання співрозмовниками своїх комунікативних ролей та на конфліктному спілкуванні.

Процес спілкування важко уявити без жестів, міміки, поглядів, змін, поз та іших аналогічних дій співрозмовників. Про наявність комунікативного контакту чи виникнення КН свідчать числені невербальні показники. Тому для моделювання комунікативних невдач авторами були також використані різні паралінгвістичні фактори:

1) невідповідність невербальних засобів вербальному процесу;

2) полісімією жестових знаків;

3) незнання невербального знаку.

В художній літературі мова людина, яка в ній зображається, мотивована тими характерами, з якими вона пов'язана. Ця мова є характерною. Характер переходить в мову, тобто завдяки їй знаходить в мові в розгорнутій формі свої якості. І, навпаки, мова переходить в характер, тобто згідно мови людини ми робимо висновки про ті чи інші якості характеру.

В свою чергу є характерною і мова авторська. За нею стоїть оповідач зі своїм характером, який проявляється в особливому складі і будові речень.

Змальовуючи ті чи інші характери, оповідач, в залежності від свого ставлення до них, буде для їх зображення використовуватиі різне мовне оформлення.

Для імітування розмовної мови в художній літературі автор використовує виразні засоби та стилістичні прийоми синтаксису.

У майбутньому результати роботи можуть окреслити шляхи моделювання комунікативних невдач для змалювання характеру персонажів та свого ставлення до них.

The Summary

The title of the master-paper submitted for defence is “Communication Breakdowns Represontation in Modern American Literature”

The reseach focuses on the investigation of peculiarities of communication breakdowns representation.The grounds of communicative process are presented.Every communicative act presupposes the presence of a speaker and a listener,and a code,that is the language,that must be single for interlocuters and situation of cjmmunication.The main aim of communication is the transference of information.The aim of the speaker is to find the proper verbal and non-verbal means to communication the information;and the aim of the listener is to percive this information adequately.Competence,necessary knowledge are the main factors,which enoble us to predict either success or failure of any communicative act.Communicative breakdowns are defined as breakdowns in the communicative intercouse because of either or partial misunderstanding of a verbatined messadge by communicative partners.

Many linguists have worked at the problem of communicative breakdowns such as: Koen, Grosh, Ringle, Bruce, Gudman, Gorodetsky, Zems'ka [38; 35; 48]

A considerable attention of linguists investigations is drawn to the problem of speech, communicative act and speech representation. Language representation is the attempt to preserve natural language regularities for the purpose of improving the perfomance of various natural language applications. Representation is videly used in linguisties as a mode of investigation and in fiction as a literary method.

In literary work language of the personages is motivated by those characters whith which they are connected. This language is characteristic, because of the character that penetrates into the language and finds it's qualities developed to a greater exlend. And vice versa language penetrates into the character. Thus we can judge about these or those traces of character of personages by the language they use.

The language of an author is characteristic in its turn. If revcals a narrater that possesses his own character and discloses it in the specific way of language representation.

White depicting this or that character the author chooses different language framing according to his attitude to his characters.

For example, to show different negative emotions, funny situations, quarrels and conflicts the author uses different verbal and non-verbal means of represantation.

For instence to show a friendly family atmosphere the author represents the dialogue between the family based on the communicative breakdown:

The Father promises to take the family to Washington.

“We'll see,” he says. “What the hell?”Maybe we'll all go.”

“Oh, goody!” Christopher said “What the hell? We'll all go!”

“Christopher!” Susan said.

“He said it first! Daddy said it”.

Susan shook her head in mock disgust - every emotion seemed a mockery now - and said, “Yas, he did, didn't he? George.”

“Oh, he could say worse things”, George said