Молодіжний сленг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛЕНГВОВОЇ ЛЕКСИКИ

1.1 Загальні поняття сленгової лексики

1.2 Історія походження сленгу

1.3 Класифікація сленгової лексики

1.4 Загальний та спеціальний сленг

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКОЛОГІЯ МОЛОДІЖНОГО СЛЕНГУ

2.1 Вплив кримінального арго на молодіжний сленг

2.2 Вплив іноземних мов на молодіжний сленг

2.3 Особливості молодіжного сленгу

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Молодіжний сленг 70 - 80-х років ХХ ст. вивчався дуже активно, але в основному аспектно. Лексичний склад нашої, як і будь-якої іншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діялектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається.

Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг - живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».

Основні терміни: лексика, лексикологія, сленг, жаргон, арго, вульгаризм, професіанолізми.

Предмет дослідження - історія, структурні особливості і вплив молодіжного сленгу на мову суспільства.

Об'єкт дослідження -молодіжний сленг, джерела сленгу, його види, форми та використання.

Мета -проаналізувати таке явище мови, як «молодіжний сленг», дослідити історію його походження та класифікацію, вказати місце сленгової лексики у молодіжному мовленні.

Завдання:

1. Визначити поняття сленг, дослідити роль сленгу у молодіжній мові;

2. Прослідкувати історію розвитку терміну сленг;

3. Розкрити класифікацію молодіжного сленгу;

4.Розглянути загальний та спеціальний сленг;

5. Дослідити вплив кримінального арго на молодіжний сленг;

6. Розкрити вплив іноземних мов на молодіжний сленг;

7. Проаналізувати особливості молодіжного сленгу

Методи дослідження: метод історичного аналізу, описовий (такі прийоми, як спостереження, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація аналізованого матеріалу, інтерпретація); науковий метод, соціологічний метод,систематичній метод,узагальнений метод, словотвірний аналіз, сприяючий осмисленню формування структури сленгових одиниць.

Теоретичне значення роботи полягає в лінгвістичному поглибленні соціолінгвістичної категорії сленгу та молодіжного сленгу, у визначенні його місця в структурі розмовної мови молоді. Результати дослідження дають можливість виявити специфіку й особливості формування сленгу на основі різнотипних мовних джерел, лінгвосоціопсихологічних аспектів мовної діяльності суб'єктів жаргонотворення за віковими параметрами та доповнюють теоретичну базу жаргонології і є актуальними при подальшому вивченні українського субстандартного вокабуляру.

Практичне значення роботи. Методика аналізу, запропонована в роботі, може бути корисною для вивчення урбаністичної комунікації, корпоративних жаргонів на матеріалі інших регіональних соціально-мовних спільнот. Концептуальні настанови та матеріали дослідження можна використати в навчально-виховній роботі з учнями, студентами з питань культури мови, можливості використання основних висновків та результатів роботи в теоретичних курсах і спецкурсах із лексикології у вищих навчальних закладах та у процесі вивчення лексикології в школі, а також укладання словників сленгової та жаргонної лексики.

Ступінь вивчення теми. Проблемою вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партрідж, С.Б. Флекснер, В. Фріман, М.М. Маковський, Менкен, А. Баррере, Ч. Леланд, І.Р. Гальпєрін, В. Дж. Бурк (Burke), В.А. Хомяков,

І.В. Арнольд, Т.А. Соловйова та багато інших. Кожен з них досліджував термін «сленг» як такий і певній його особливості. У словниках Хоттена, Бауманна, в статтях вітчизняних дослідників сленга дається довгий список бібліографії; існує чудова праця-довідник Берка, з котрої можна взяти ряд висловлень про сленг письменників та літераторів тощо.

Вчений Хомяков В. А. у своїй книзі «Введение в изучение слэнга - основного компонента английского просторечия» вказано, що вперше термін сленг зі значенням language of low or vulgar type (мова низького або вульгарного типу)був засвідчений у 1756 році; з 1802 року цей термін розуміють як The cant or jargon of a certain class or period (жаргон або жаргон певного класу або періоду), а з 1818 року під сленгом стали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense (мова надзвичайно розмовного типа, вважав, як нижче за рівень стандарту, і полягаючи, що будь-яке з нових слів або поточних слів використовувало в деякому сенсі).

Джерельна база. Загалом, проблемою вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партрідж, С.Б. Флекснер, В. Фріман, М.М. Маковський, Менкен, А. Баррере, Ч. Леланд, І.Р. Гальпєрін, В.Дж. Бурк (Burke), В.А. Хомяков, І.В. Арнольд, Т.А. Соловьйова та багато інших. Кожен з них досліджував термін «сленг» як такий і певні його особливості. У словниках Хоттена, Бауманна, в статтях вітчизняних дослідників сленга дається довгий список бібліографії; існує чудова праця-довідник Берка, з котрої можна взяти ряд висловлень про сленг письменників та літераторів тощо.

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, головної частини, яка складається з двох розділів, висновків та використаної літератури. Перший розділ включає в себе опис походження сленгу як терміну, пояснення його як лексику обмеженого вжитку та його класифікація. Другий розділ включає в себе місце сленгової лексики у молодіжному мовленні та вплив іноземних мов на молодіжний сленг.

У висновках показані результати досягнення чи недосягнення мети.

Розділ 1. Сленг як лексика обмеженого вжитку

1.1 Визначення сленгу

Лексика (грец. lexikos «словниковий») - це словниковий склад мови з фразеологією включно. За допомогою лексики ми членуємо навколишній та свій внутрішній світ на частини і кожній із них присвоюємо назву-замінник. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією. [15, 443].

Лексикологія (відгрецького lexikos - словесний,словниковийі logos - учення) - розділ мовознавства,що вивчає лексику (словниковий склад мови). [15, 455].

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду. Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Лексичний склад нашої, як і будь-якої іншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діалектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається.

Сленг - це не шкідливе утворення мови, яке вульгаризує усну мову, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи.

Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг - дуже живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».

Молодіжний сленг є засобом спілкування великої кількості людей, об'єднаних віком, та й то досить умовно. Носіями сленгу є, як правило, люди 12 - 30 років. Однак, ми не можемо погодитися з думкою деяких дослідників, що сленг обслуговує лише незначне число життєвих ситуацій:

Лапова Е.Б., Подюков И.П, Маненкова Н.Ю., Уздинская Е.В. Сленг охоплює практично всі області життя, описує практично всі ситуації, крім нудних, оскільки сленговое слово народжується як результат емоційного ставлення мовця до предмета розмови. Сленг -- це постійна словотворчість, в основі якої лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, гральний ефект є головним у сленговом тексті. Молодій людині важливо не тільки "що сказати", але і "як сказати", щоб бути цікавим оповідачем.

Етимологія слова „сленг” невідома. Уперше термін slang був зафіксований у 1750 році зі значенням "мова вулиці". У сучасних словниках

зустрічається як мінімум два основних тлумачення слова сленг:

1) особлива мова підгруп чи субкультур суспільства;

2) лексика широкого вживання для неформального спілкування.

При цьому, друге значення у сучасній лексикографії превалює над першим."Сленг займає проміжне становище між усім відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп". Тому в англомовній лексикографії проблема полягає не в тому, щоб відокремити сленг від жаргону й арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовну мову (popular speech).

Вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг - включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [1, 65].

І.Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом - той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [3, 21].

Заслуговує уваги думка М.М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство [5, 67].

Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-80х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей. Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню: пятьсот к тому, что суд пошлёт (важке, майже безвихідне становище), стиляги, стибрили (вкрали), лафа (везіння), лихач (везунчик).

Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О. Чеховський називає сленг «мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства».

З погляду лінгвіста, сленг - це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами.

Сленгові слова посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов'язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв'язок між культурою мовлення та сленговою лексикою. Стилістично нейтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

Таким чином, під молодіжним сленгом ми розуміємо сукупність постійно трансформованих мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні молодими людьми, які перебувають у фамільярних, дружніх відносинах.

1.2 Історія сленгу

Потік молодіжної лексики ніколи не вичерпується повністю, він лише часом міліє, а в інші періоди стає повноводним. Це зв'язано, зрозуміло, з історичним фоном, на якому розвивається російська мова. Але зв'язок цей не можна трактувати дуже прямолінійно, пояснюючи помітне пожвавлення і інтенсивне словотворення в сленгу лише історичними катаклізмами. Спочатку століття відмічені три бурхливі хвилі в розвитку молодіжного сленгу в Європейських країнах.

1. Перша датується 20-мі роками, коли революція і громадянська війна, зруйнувавши вщент структуру суспільства, породили армію безпритульних, і мова підлітків, що вчаться, і молоді, яка не була відокремлена від безпритульних непрохідними перегородками, забарвилася безліччю «блатних» слівець: улепетывать (бігти кудись), честный труженик (робітник,який працює сумлінно), авторитет (представник вищої групи ув'язнених).

2. Друга хвиля доводиться на 50-і роки, коли на вулиці і танцмайданчики міст вийшли «стиляги»: пятьсот к тому, что суд пошлёт (важке, майже безвихідне становище), стибрили (вкрали), лафа (везіння), лихач (везунчик).

3. Поява третьої хвилі пов'язана не з епохою бурхливих подій, а з періодом застою, коли задушлива атмосфера суспільного життя 70-80-х породила різні неформальні молодіжні рухи, і молоді люди, що «хіпують», створили свій «системний» сленг як язиковий жест протистояння офіційній ідеології: прайс (ціна), подфакнуть, стритовать, хавчать, итать (їсти).

Вперше термін сленг в Америці зі значенням language of low or vulgar type (мова низького або вульгарного типа)був засвідчений у 1756 році; з 1802 року цей термін розуміють як The cant or jargon of a certain class or period(жаргон або жаргон певного класу або періоду), а з 1818 року під сленгом стали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense(мова надзвичайно розмовного типа, вважав, як нижче за рівень стандарту, і полягаючи, що будь-яке з нових слів або поточних слів використовувало в деякому сенсі) [8, 29].

Саме лінгвіст Гроуз в 1785 році ввів термін сленг як синонім для кент у свій знаменитий словник «низької» мови: slang - cant language. Пояснивши сленг через кент, Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину кентом або сленгом. Словник Гроуза був дуже видатним та вважався еталоном, і, мабуть, тому інші всі автори словників «низької» мови стали пов`язувати сленг з кентом, як слова з одного ж і того джерела - таємної мови мандрівних бідняків - циган, тим паче, що в циганському lingo було слово slang. Гроуз не знайшов родового терміну для другої частини «низької» мови [8, 30].

Вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг - включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [1, 65].

І.Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом - той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [3, 21].

Заслуговує уваги думка М. М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвітчено і в циганському грабіжницькому арго [5, 67].

Вчений Е. Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг став загальноприйнятим значенням для “illegitimate” colloquial speech, тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди vulgar language except cant. Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми сленга як argot, jargon, flash, gibberish, cant(арго, жаргон, виблискування, тарабарщина,кент) [7]. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше - до терміну арго [9]. Як лінгвістичний термін, сленг відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстер, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг приведений з поясненням low, vulgar, unmeaning language. Показовим є те, що термін з`явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу [8, 29].

Найбільш вірогідною є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling - to utter(для висловлювання), що засвідчує існування такого словосполучення як sling words(кидання слів) ще за часів Чосера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language - to talk; sling the language - to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat - to speak the vernacular; sling a yarn - to relate a story, to tell a lie; sling (a person) slang - to abuse, scold violently; в останньому виразі slang - impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року) [8, 31].

Вперше сленгова лексика широкого вжитку була представлена в лексиконі Микуцкого і,звичайно, у словнику Даля [10]. Більшість інших досліджень ненормативної мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В. Боржковський склав словник таємної мови кобзарів [11], а Ф.Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків [12].

В кінці 19 століття сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з етимологічного словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потратила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [8, 30].

У 20 столітті питання походження терміну сленг продовжує цікавити дослідників. Виникають нові гіпотези. Наприклад, у німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang - результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом [6, 47].

На рубежі століть великий інтерес був спрямований як на професійні і групові жаргони, так і на мову кримінального світу. Найбільш цікавим дослідженням у цій області є "Блатная музыка" В. Трахтенберга, що включає біля чотирьохсот словникових одиниць [13].

Бурхливий сплеск у вивченні різних шарів мови відбувся після революції1917 року. У 1918 році був створений Інститут живого слова, що займався проблемами соціальної діалектології. У 20-і--30-і роки з'являються роботи Є.Д. Поліванова, Л.П. Якубинського, Б.А. Ларіна та інших дослідників, що розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов і т.п. При цьому часом "мова революції" сприймається як "революція мови". Мова бідняків, люмпен-пролетаріату часом зводиться в ранг "мови майбутнього". Або ж, навпаки, викликає відторгнення, розглядається як небезпечна безкультурність, що загрожує чистоті і цілісності мови.

Сучасна культурно-історична епоха являє собою рухливу систему, що включає в себе безліч субкультурних утворень (професійних, територіальних, статусних і т. д. ), кожне з яких має власну специфічною лексикою (арго, жаргон, сленг). Літературна мова на початку XXI століття піддається активному впливу з боку соціальних діалектів. Така тенденція простежується і в значному збільшенні вживання на шпальтах друкованих засобів масової інформації стилістично знижених елементів мови, в тому числі і широке використання молодіжного сленгу.

Представники різних галузей гуманітарного знання (філологи, лінгвісти, соціологи, психологи, лінгвокультурології та ін) останнім часом приділяють підвищену увагу вивченню молодіжної субкультури (А.І. Ковальова, В.Т. Лісовський, Л.І. Михайлова, Є.В. Панова, С.М. Іконникова, В.К. Сергєєв, З.В. Сінекевіч та ін.), Зокрема - вивчення молодіжного сленгу, розглянутого вченими з різних точок зору: досліджуються особливості формування та функціонування (М.М. Бєлікова, Е.М. Берегівська, Є.Г. Борисова-Лукашенец, М.О. Грачов, B.C. Єлістратов, Л.П. Крисін, Т.Г. Нікітіна, Л.І. Скворцов, В.В. Хімік та ін); аналізується лексичний склад (К.Н. Дубровіна, Н.С. Іванова, М.М. Копиленко, О.Т. Ліпатов, Ю.Є. Мілютін, Є.В. Уздінская та ін); вивчаються особливості словотворення (Т.В. Зайковська, Є.А. Земська, О.П. Єрмакова, О.Є. Матюшенко, Р.І. Розіна і ін.); розглядається фразеологія молодіжного сленгу (Б.В. Кривенко, Н.Ю. Маненкова, І.П. Подюков та ін);

В останні роки різко зріс інтерес до проблеми лексикографічного опису сленгу (А.В. Петров, І.Г. Приходько, О.В. Цібізова та ін), що спричинило за собою появу великої кількості словників, як друкованих ( М.А. Грачов, В.М. Мокієнко, BC Єлістратов, О.П. Єрмакова, О.А. Земська, Р.І. Розіна, В.М. Мокієнко, Т.Г. Нікітіна і т. д. ), так і існують лише в електронному вигляді в глобальній мережі Інтернет.

Таким чином, етимологія терміну сленг зостається досі повністю не розкрита і представляє одну із таємниць лексикографії. Багато вчених вивчають явище молодіжного сленгу,але и досі не прийшли до єдиного значення цього слова. Вперше термін сленг в Америці зі значенням language of low or vulgar type (мова низького або вульгарного типа)був засвідчений у 1756 році. Напротязі декількох століть і по сьогодення сленгова лексика присутня в нашій мові, і не припиняє змінюватись і розвиватися.

1.2 Класифікація сленгової лексики

М.А. Грачов, лінгвіст, поділяють всю лексику на літературну та не літературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Також існує не літературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю [4, 34].

1) Сленг - це слова, що часто розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті.

Молодіжний сленг є неоднаковим відповідно до спілкування. Кожне з таких середовищ має свої відмінності і сленг озвучує реалії життя саме у цьому оточенні.

Наприклад, у студентському середовищі побутують такі лексичні одиниці: друшляти (прогулювати пари), гуртак, братська могила (гуртожиток), Степанида, Баба Степа, стіпуха (стипендія) тощо.

У сленговому мовленні школярів трапляються слова, що відображають шкільні буденні явища та проблеми: хвіст (заборгованість), шпора, шпаргалка (зрозуміло і без пояснення), плавати (погано знати матеріал), йти на шпорах (списувати), врубитись (зрозуміти), засипатись (не скласти іспити).

2) Професіоналізм - це слова, що використовуються невеликими групами людей, об'єднаних певною професією [15, 737].

Важливим чинником у творенні сленгових лексем є спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. За цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна поділити на такі, що вживаються:

а) У середовищі людей, що мають справу з комп'ютерами.

У даному колі найчастіше використовуються жаргонні слова англомовного походження. Це викликано насамперед тим, що англійська є мовою комп'ютерних технологій. У процесі роботи з комп'ютерною технікою деякі слова перейшли до української розмовної лексики. Так, у даній сфері можна почути слова: апгрейд (поліпшення, модернізація комп'ютера), батони (клавіші), масдай (крайній ступінь невдоволення), сидюк (дисковод та диски CD-ROM), юзер (користувач), чайник (недосвідчений програміст), движок (ядро компьютерної программи), макрушник (програміст, використовуючий мову програмування «макро-ассемблер»), блин (компакт-диск), мышь, крыса (комп'ютерна мишка радянського виробництва), тормозить (байдикувати) [14, 18 ].

б) Свої сленгові новотвори мають люди, які цікавляться автомобілями.

Найпоширенішими лексемами цієї групи є назви різноманітних автомобільних деталей та іншого обладнання: бублик, баранка (кермо), тачка (автомобіль), резина, скати (шини) тощо [14, 15 ].

в) У середовищі підлітків, які захоплюються музикою, часто вживають такі слова: вертушка (CD-програвач), савндтрек (мелодія, що супроводжує відеофільм), синґл (CD з меншою, ніж на альбомі, кількістю пісень), солянка (збірний концерт) [14, 20 ].

Власний сленг мають книголюби, газетярі, спортсмени та ін. До того ж у кожній з названих груп можна виділити підгрупи. Наприклад, спортивний сленг поділяється на сленг футболістів, хокеїстів, плавців та ін.

Отож можна зробити висновок, що практично кожна група людей, яких об'єднують спільні інтереси, має свій особливий тип мовлення, який реалізується у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Це свідчить про те, що молодіжний сленг не є цілісною системою і включає в себе загально молодіжний жаргон, що характеризує мову певного покоління, і спеціальні молодіжні сленги.

3) Жаргонізми - соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв'язаних певною спільністю інтересів [15, 297].

Жаргон - соціальний діалект; відрізняється від загально-розмовної мови специфічною лексикою і фразеологією, експресивністю оборотів і особливим використанням словотворчих засобів, але не має власної фонетичної і граматичної системи.

Частина жаргонної лексики - приналежність не однієї, а багатьох (у тому числі і вже зниклих) соціальних груп. Переходячи з одного жаргону в інший, слова їх «загального фонду» можуть змінювати форму і значення: «темнити» в арго - «приховувати видобуток», потім - «хитрувати (на допиті)», у сучасному молодіжному жаргоні - «говорити неясно, ухилятися від відповіді ».

Основна функція жаргону полягає у вираженні приналежності до відносно автономної соціальної групи за допомогою вживання специфічних слів, форм і зворотів. Іноді термін жаргон використовується для позначення спотвореної, неправильної мови.

Лексика жаргону будується на базі літературної мови шляхом переосмислення, метафоризація, переоформлення, звукового скорочення, а також активного засвоєння іншомовних слів і морфем.

Наприклад: крутой (модный,діловий), хата (квартира), баксы (доллары), тачка (автомобіль), рвануть (піти), баскет (баскетбол), чувак (хлопець) [15, 18 ].

Окремим видом жаргонної лексики є кримінальний сленг, що вживається у відповідному середовищі, хоча завойовує позиції у розмовно-побутовому мовленні інших суспільних верств. Тут часто трапляються такі лексеми як: бивень (розумово відстала людина), дядя (начальник тюрми), дока (знаюча людина), квасити (пити спиртне), качок (масивна людина), мусор (міліціонер) та ін.

4) Арго - мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [15, 34].

Не слід плутати жаргон і арго. Жаргон зазвичай має професійну прикріпленість, арго ж може вживатися незалежно від професії. Наприклад, у сучасній французькій мові багато слів арго використовують як молодь з бідних кварталів, так і менеджери з вищою освітою.

Часто під «арго» мається на увазі мова декласованих груп суспільства, мова злодіїв, бродяг і жебраків. Фактично Арго стало синонімом слова «фєня». Арго не становить самостійної системи і зводиться до специфічного слововживання в межах спільної мови.

Наприклад: друга (друг), даун (внизу), ваще (скор.”вообще”), вертухай (міліціонер, наглядач, тюремний наглядач), авоська (дружина,подруга), урыть (вбити), макітра (голова), по приколу(заради сміху), волына (пістолет) [14, 14].

5) Вульгаризми - це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п. [15, 28].

Вчення про вульгаризмів, пов'язане з вченням про стилі мовлення, переломлює у нормативні приписи спостереження над соціально-діалектичним дробленням мови, над емоційним тоном слова як відображенням класової диференціації і класової самосвідомості. Так для російського письменника-дворянина XVIII століття слово «хлопець» є «огидним (вульгаризмів), так як воно нагадує йому про" неблагопрістойних "формах побуту селянства». Звідси - особлива емоційна значущість вульгаризми в літературній мові і боротьба за вульгаризми в історії літературних стилів.

Епохи ломки художнього канону, вони зв'язані з висуванням у літературі нових суспільних груп, характеризуються часто масовим вливанням вульгаризмів в літературну мову. Так поети міського стану середньовічної Франції («Roman de la Rose») вводять в поезію найменування частин тіла, усунуті з куртуазних жанрів;мова драм Sturm und Drang'а рясніє лайками (Hure і т. п. ); французький романтизм порушує мовний канон трагедії введенням назв предметів побуту; сучасна російська поезія користується оборотами і словами, колишніми ще на початку нинішнього століття винятковим надбанням «просторіччя».

Наприклад: морда, рожа, рыло, харя (обличчя), жрать, лопать (їсти), окочуриться, околеть, сдохнуть (померти), курва (жінка легкої поведінки), мудак (нерозумна людина), на фига (навіщо), тявкать (говорити), пахабник (безсоромна людина), ржать (гоготати), костилять (бити) [14, 12].

Отже, як бачимо, сленг - явище дуже поширене і за певними ознаками його можна класифікувати. Нестандартні елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність перш за все як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови що відображають в деякій мірі функціонально-стилістичне варіювання словникового складу національної мови. Дана варіативність відрізняється від варіативності арготизмів та жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають загальновживаність та етико-стилістична зниженість, що має за мету створення певного стилістичного ефекту.

1.4 Загальний та спеціальний сленг

Під терміном сленг розуміють особливий периферійний шар нелітернатурної лексики та фразеології, який лежить за межею літературної розмовної мови, закордонних діалектів загальнонародної англійської мови. Слід ввести два види: загальний сленг та спеціальний сленг.

Загальний сленг. Вчений В.Г. Вілюман [2, 47], займався проблемою сленга, сформулював деякі його важливі особливості. Автор запропонував розрізняти: 1) загальний сленг, тобто, той, що знаходиться за межами літературної мови, загальнозрозумілі та широкоросповсюджені у розмовній мові образні слова та словосполучення емоційно-оцінкового відтінку. Ці слова претендують на новизну та оригінальність в якостях, які виступають синонімами слів та словосполучень літературної мови; 2) спеціальний сленг, тобто слова та словосполучення того чи іншого професійного, чи-то класового жаргону.

Загальний сленг має ряд рис, що відрізняються, які можна виявити при співставленні висловлювань про сленг зарубіжних та вітчизняних англістів. Ці риси слід враховувати, щоби запобігти суб`єктивних тверджень. Назвемо основні:

1) загальний сленг (ЗС далі) широко розповсюджений і зрозумілий для всіх соціальних верств населення;

2) має яскраво виражений емоційно-оцінковий характер з домінуванням експресивної функції над номінативною (проста назва предметів та явищ);

3) ЗС відносно стійкий для визначеного періоду, хоча сленгізми і переходять легко в колоквіалізми, а також зникають з вжитку;

4) ЗС не однорідний по своєму генетичному складу, будучи створеним з різноманітних джерел (жаргони, кент, професіоналізми, варваризми тощо);

5) неоднорідний по ступеню наближення до фамільярно-розмовної мов, хоча в цілому він протистоїть їй як компонент просторіччя;

6) ЗС іноді має фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості;

7) відрізняється генетично та функціонально від спеціпального сленгу (кента, жаргону, близьких до кенту мовних утворень) [8, 27].

До загального сленгу можна віднести такі минувші жаргонізми, як brass hat - офіцер, G.I. Jesus - воєнний священник, Jerry, Krauthead - німецький солдат тощо [8, 40].

Переходячи у сферу загального сленгу, жаргонізми, авжеж, втрачають свій вузький соціально-професійний характер та стають загальнозрозумілими для всіх носіїв мови. Тут відбувається перерозподіл лексики та фразеології.

Ми вже не раз підкреслювали, що вокабуляр загального сленга в якійсь мірі можуть поповнюватись за рахунок жаргонізмів та професіоналізмів. Багато з них знаходяться наче між загальним сленгом та спеціальним слегном, інші можуть входити і в соціальні жаргони і в професійні говори. Вірогідно, якась частина не літературної лексики та фразеології знаходиться в деяких розмитих кордонах, на неї не можна наклеїти якийсь визначений ярлик.

Приймаючи до уваги ці особливості та всі наведені дефініції, пропонуємо розгорнуте визначення терміну загальний сленг.

Загальний сленг - це відносно стійка для певного періоду, широко розповсюджена та загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, досить неоднорідна по своєму генетичному складу та мірі наближення до фамільярно-розмовної, з яскраво вираженими емоційно-експресивними відтінками, які часто представляють собою насміх над соціальними, етичними, естетичними, язиковими та іншими умовностями та авторитетами.

Спеціальний сленг - це специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів та арго (кент) злочинного світу.

В англістиці, наскільки відомо, не настільки яскраво є дослідженим спеціальний сленг, хоча його вивчення має входити в соціолінгвістику (галузь мовознавства, синтез соціології та лінгвістики, що вивчає питання суспільного існування та суспільні умови розвитку мови). Найбільш глибинне трактування жаргонів, арго та професійної лексики ряда європейських мов дана в книзі академіка В. М. Жирмунського [3].

Спеціальний сленг включає в себе: арго, кент, римований сленг, соціальні жаргони та професійні говори, бек сленг тощо.

Почнемо опис спеціального сленгу з арго, тобто з низької зони жаргонізмів - таємних мов злочинного світу. За В.М. Жирмунським, арго - «свого роду пароль, по якому впізнають один одного … і засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби» [3, 119 ]. Тому арго - це конспіративний, утаємничений жаргон.

Іноді арготизм, перетворившись у сленгізм, отримує нове значення. Наприклад, два першочергових значення у фраземи booby hatch (в`язниця) давно вже вийшли з вживання, але у своєму новому значенні божевільня чи лікарня для душевно хворих цей сленгізм широко відомий в США («The major, who happened to be the high priest of the booby hatch, looked suspiciously at the Arab and growled: «Who sent you here? Are you pulling my leg?»»).(«Мажор, который оказался верховный жрец сумасшедший дом, подозрительно посмотрел на арабском и проворчал: « Кто послал вас сюда?Вы потянув меня за ногу ?» »).

В.М. Жирмунський справедливо помічає, що перетворення арго в сленг означає кінець старого арго як таємної професійної мови декласових елементів. Арготична лексика, втративши свій таємний характер, використовується як засіб емоційної експресії, образного евфемічного у сфері щоденного спілкування [3].

Кент - арго злочинного світу Англії - може похвалитися першими словниками, які були складені вже на початку 16 століття, тобто майже на півстоліття раніше перших тлумачних словників літературної мови.

Доречі, в англо-американській літературі з давніх часів широко використовується в стилістичних цілях вокабуляр спецільного сленга, який зазвичай складає невід`ємну частину словника певного письменника.

Дуже близьким до арго по своєму змісту таємного коду є - rhyming slang. «Римований сленг» не має спеціальної «професійної» замкнутості, він розчинений в лондонському просторіччі (кокні) та виступає на правах жартівливих, образних висловлювань в буденній мові, займаючи наче б то проміжне місце між загальним сленгом та арго (кентом).

Для створення таємного словника інколи користуються прийомом приховування форми (звучання) слова чи словосполучення. Яскравим прикладом такого таємного кода є back slang. Цей особливий жаргон отримав широке розповсюдження в середині позаминулого століття серед лондонських вуличних торговців, які зазвичай знаходились в «делікатних» відношеннях з поліцією.

Більш складним різновидом таємного сленгу є по термінології

Е. Партриджа centre slang(центр сленг)(medial slang)(медиальная сленг). Приховані форми (звучання) слова відбувається не простим перевертанням слів, а «розсіченням» слів навпіл та постановкою першої частини після другої, інколи з деякими доповненими викривленнями.

Під професійними говорами ми розуміємо спеціальну сферу професійної лексики, в основному доступну лише представникам даної професії.

В процесі розвитку мови професійної лексики часто виходить за першопочаткову сферу вживання, професіоналізми в розширеному чи переносному значенні поступово проникають в літературну мову.

Отже, термін сленг є багатозначним. Він належить до лексики обмеженого вжитку: має неофіційний характер та емоційну забарвленість. До лексики обмеженого вжитку також належать професіоналізми, жаргонізми, арго, вульгаризми (останнім часом все більше вживається термін сленг). Сленг, за В.Г. Вілюманом, поділяється на загальний та спеціальний. Загальний - загальнозрозуміла, розповсюджена соціальна мовна мікросистема. Спеціальний сленг - це більш специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів, арго тощо.

Розділ 2. Лексикологія молодіжного сленгу

2.1 Вплив кримінального арго на молодіжний сленг

За свідченням доктора філологічних наук Лесі Савицької, чільне місце у формуванні мовленнєвої культури молоді посідає кримінальний жаргон. У своєму дослідженні «Про взаємодію жаргону і сленгу» вона зазначає: «Кримінальний жаргон має здатність блискавично проникати в соціальні сфери законослухняних громадян: спочатку ця лексика стає надбанням мови соціальних низів, а згодом «завойовує позиції» у міському розмовно-побутовому мовленні, проникає в мову радіо, преси, телебачення, ну і звичайно ж, у різні корпоративні, професійні лексичні системи, тобто стає надбанням інтержаргону».

У системі молодіжного сленгу виділяються синонімічні ряди, елементами яких часто є слова кримінального жаргону, для яких ця семантика не властива.

Наприклад, у молодіжному мовленні слово чувак (чоловік, хлопець) може вільно замінятися такими одиницями: кент (у кримінальному арго дане слово має значення «друг»), клієнт («компаньйон злочину»), дядя («начальник тюрми»), субчик («браконьєр», «звідник»). Таке запозичення можна пояснити здатністю кримінального жаргону проникати в мовлення інших соціальних верств, зокрема до розмовної мови підлітків. Продовжити даний синонімічний ряд можна також такими одиницями: дявчик (утворене від слова «дядя»), дяфан (має походження ідентичне до попереднього), чувіло ( від слова «чувак»), мужик, чудак (від російського «чудак», прижилося в мові підлітка через подібність до широковживаного «чувак»), типаж (від слова «тип»), корєш (від слова «коріння», з одного кореня).

У подібний спосіб утворився синонімічний ряд до слова лох (некмітлива людина). Наприклад, бивень у кримінальному жаргоні - розумово відстала людина, шлепер - вокзальний злодій, картярський шулер, і, попри семантику в кримінальному жаргоні, ці слова можуть легко замінити лексему лох. Крім згаданих лексичних одиниць, сленгові номінації некмітливої людини включають сленгові слова инших типів сленгу, супроводжувані негативним забарвленням: шайтан, мутант, даун (мед.), дегенерат, імбіцил.

У процесі асиміляції в молодіжній мові одиниць кримінального жаргону вони досить часто повністю втрачають вихідне значення і виконують невластиву йому семантичну функцію. Наприклад, фармазонити (шахраювати при розміні купюр) у молодіжному середовищі вживається у значенні «пояснювати»; заліпуха (брехня) переходить у молодіжний сленг у значенні «річ, подія»; западло - «вважати для себе принизливим зробити щось проти злодійських переконань» - у мові молоді означає «неприємність, капость».

Деякі слова молодіжного сленгу утворюють синонімічні ряди, дублюючи номінації кримінального жаргону і доповнюючи їх власними новотворами, що не перехрещуються з кримінальним арго. Наприклад, доколупатися, вгавкатися, врубатися (зрозуміти) - слова, що об'єднують і молодіжний сленг, і КЖ, тоді як лексеми: в'їхати, втягнути, вкурити, розчехляти - є надбаннями молодіжного сленгового слововживання.

Словосполученню «голосно сміятися» у кримінальному жаргоні відповідає дієслово іржати, у молодіжному мовленні існує також кінчатися, угарати та лахати (від дерти лаха, що прийшло із одного з найдавніших сленгів «лебійської мови», що слугувала засобом спілкування кобзарів).

Дієслова, для позначення вживання алкогольних напоїв: бухати, квасити, киряти прийшли у молодіжне мовлення з кримінального жаргону, але цей синонімічний ряд доповнився одиницями, що виникли внаслідок власної мовотворчорсти підлітків: наложкатись, нажертись, банячити, вгаситися, влупити, дрінчити. У даних новотворах відчувається розмовна експресія, іронізм та иншомовний вплив (слово «дрінчити» очевидно виникло на основі англійського «drink» - пити).

2.2 Вплив іноземних мов на молодіжний сленг

Англійська мова все більше й більше входить у наше життя і просто не може оминути таке явище, як молодіжний сленг, впливаючи на формування нових лексем. Проте, слід зазначити, що вплив англійської на молодіжну субмову є закономірним явищем. Як зазначає Д.С. Ліхачов у своїй праці «Арготичні слова професійного мовлення», аналогічно у колишніх німецьких, англійських, російських жаргонах домінантний вплив мали циганська мова та ідиш. Тому не дивно, що російський та український сучасний сленг певною мірою англізований.

Лексеми, що утворились від англійських слів, є результатом їх невдалої інтерпретації. Наприклад, згадуване гирла (дівчина), що пішло від перекрученого англійського girl (дівчина, дівчинка); у стосунку до слова хаза (у значенні дім, будинок) можна розглянути два варіанти виникнення, а саме: англомовне походження - з'явилось на основі англійського house (будинок), де буква [u] випала, а літера [а] утворилась на місці [о] для більшої схожости з українським «хата», інший варіант - український, який полягає у трактуванні походження цього слова у результаті заміни [т] на [з], що надає слову іронічного забарвлення. Слово крейзі (божевільний), яке досить часто трапляється у мовленні сучасної молоді, є прямим запозиченням із англійської crazy (божевільний) зі збереженням значення. Подібно утворились слова: спікати (англ. speak) - говорити, беґ (англ. bag) - сумка, паті (раrty) - вечірка, фазер (father) - батько, мазер (mother) - мати, мані (money) - гроші, піпли (people) - люди, месаг (messаge) - повідомлення та ін.

Можна виявити не лише англійські запозичення, але і німецькі: авсвайс - посвідчення, ахтунґ - увага, варум - чому, вассер - вода; арабізми: кайф - задоволення, кайфувати - насолоджуватись.

Але все ж у молодіжній субмові є чимала кількість власне українських сленгізмів: дискогопалка - дискотека, лягти в краватку - покінчити життя самогубством, скинься в тюбик - там вогко і прохолодно - поводься тихіше, дріт - телефон, «мавпа», «жаба», «кракозябра» - комп'ютерний значок @, гальмо - людина, яка повільно реагує на все (поряд з цим словом вживається і суто російське «тормоз» з тим самим значенням), тусівка - компанія (аналогічно до російськомовного «тусовка»); останні два слова, як бачимо, є перекладом сленгових номінацій з російської на українську мову зі збереженням змісту.

2.3 Особливості молодіжного сленгу

Чільне місце в молодіжному мовленні посідають метафоричні номінації, що виявляють образні можливості внутрішньої форми вихідного уявлення: кайф (задоволення) - кайфовий, кайфоломщик, кайфолом; башлі (гроші) - кашляти (платити), башльовий (платний), небашльовий (недорогий) тощо.

Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. Наприклад, базар у літературній мові - торгівля на відкритому місці, у молодіжному мовленні це слово має зовсім инше значення, а саме - мовлення; дієслова: запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати, доганяти, солянка мають цілком розбіжне значення у літературній та сленговій мовах.

Проте одиниці молодіжного сленгу теж змінюють свою семантику в сленгові окремих груп.

Ще один із прийомів, що застосовуються у молодіжному мовленні - це заміна слів їх семантичними синонімами, тобто такими, що мають не зовсім доречний смисловий відтінок. Наприклад, замість словосполучення: «іди сюди» вживається: «мандруй сюди», «мігруй сюди», «крокуй сюди» тощо.

Молодіжному мовленню також властива велика кількість вставних слів, що передають емоції розповідача бляха-муха, блін, йо-ма-йо. Семантика цих слів зрозуміла лише при усному мовленні і виражається тільки за допомогою інтонації.

Активно використовуються суфікси заниженої емоційної маркованости, такі як: -ха - депресуха, класуха, -юк - сидюк, -ло - файло, хавало, хлебало. Трапляються і здрібніло-пестливі суфікси: телик - телевізор, велик - велосипед, хом'ячок - комп'ютерна мишка, тазик - комп'ютер.

Як уже говорилося, характерним для сленгу (зокрема, комп'ютерного) є закон економії мови у гіпертрофованому вигляді: маг - магнітофон, магазин; комп - комп'ютер; дезе - домашнє завдання; фно - фортепіяно; фізра - фізкультура (останні є наслідком прямого читання скорочень: д/з, ф-но, фіз-ра).

молодіжний лексика сленг

Висновок

Головною причиною зміни ролі і статусу молодіжного сленгу в системі мови вбачаємо у відчуженні мас від національної культури в обох її іпостасях (народної та елітарної професійної). Цей процес прискорюється, по-перше, через подальшу дискредитацію всього українського в усіх сферах життя суспільства, що, в свою чергу, спричиняє подальше укорінення комплексу меншовартості з таким основним його наслідком, як відсутність гідності, а, по друге, через денаціоналізацію пострадянського суспільства, що залишається одним із стрижнів сучасної політики в державі.

Проте відчуження від культури - не специфічно український процес. Він має тотальний характер. Справа не просто в активізації жаргону (що було б нормальним і безпечним явищем в межах певної субкультури). Справа у глобальній кризі національної культури, й у зв'язку з цим - втраті основних ціннісних орієнтирів людини як потенційно (генетично) запрограмованої на духовне життя істоти. Це такі орієнтири, як краса, істина, добро. Національну культуру заступає маскультура - невибаглива, примітивна, еклектична, розважальна, зрівнювальна, споживацька, що максимально принижує духовну сутність людини.

Вважаємо, що марними є сподівання декого на досягнення симбіозу маскультури та елітарної культури, яку, наприклад, Леся Калинська вбачає у творах Ю. Андруховича. Симбіозу на користь духовності не буде, скоріше - навпаки. І мабуть, сам Ю. Андрухович на це не сподівається. Його твори - таки елітарні, попри експерименти з літературною мовою та сленгом.

Сленг - розмовна мова носіїв маскультури, значною мірою денаціоналізованих, а тому дегуманізованих і деморалізованих. Причому це зовсім не означає їхню деінтелектуалізацію. Поділ на еліту та плебс залишається. Змінюється сутність нової еліти. Достатньо висока інтелектуальність вступає в симбіоз із бездуховністю. Отже, в сучасних умовах варто розрізняти еліту духовну, в якої домінують цінності, типові для всіх національних культур (краса, істина, добро), та інтелектуальну, в якої домінують раціоналізм та прагматизм. Для еліти нового типу, тобто провідника суспільства нового типу, не є важливими такі поняття, як рідна культура і рідна мова. За цією логікою, жаргон - найперспективніший прошарок у будь-якій мові сучасного маскультуризованого суспільства. Це страшно, а проте реальною є саме така перспектива. Принаймні подальше функціонування мови (і української, і російської, і німецької, і англійської й інших мов американізованих та європеїзованих суспільств) - це постійне її збіднення, відчуження від "надлишковості" виражальних засобів. Таким чином, головною функцією мови стає комунікативна, а не інкультураційна.

Список використаної літератури

1. Арнольд И.В. Экспрессивные средства английского языка: сборник научных робот/ Ленинград. гос. ин-т им. А.И. Герцена; - Л.: ЛТПИ, 1975, С. - 123-126.

2. Вилюман В.Г. О способах образования слов сленга в современном английском языке//Учен. зап. Ленингр. гос. пед. ин-та им. А.И. Герцена, 1955. - Т.ІІІ. - С.47-50.

3. Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты. -Ленинград, 1936.

4. Грачев М.А. Механизм перехода арготизмов в общенародный язык// Русский язык в школе. - 1996. - № 5. - С. 34-37.

5. М.М. Маковский. Языковая сущность современног английского «слэнга». «Иностранные языки в школе», 1962, №4, С. - 104

6. Скворцов Л.И. Литературный язык, просторечие и жаргоны в их взаимодействии. - Л., 1970. - 132с.

7. E. Partridge. Slang To-Day and Yesterday. London, 1960, p. 2-3

8. Хомяков В.А. Введение в изучение основного компонента англ. просторечия. - Вологда, 1971, С. - 29-39, 104.

9. H.L. Mencken. The American Language. New York, 1960, p. 555

10. Микуцкий С. Материалы для сравнительного и объяснительного словаря русского языка и других славянских наречий. - СПб., 1832

11. В. Боржковський Киевская Старина. - 1889. - № 9

12. Ф. Ніколайчик Киевская Старина. -1890. - № 4

13. "Блатная музыка" В. Трахтенберга (С.-П.,1908)

14. Хомяков В.А. О специальном слэнге. Вологда, 1968, С. - 6-22.

15. Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів/За заг. ред. д-ра філолог. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. - 1008 с.

Размещено на Allbest.ru