Входження сленгу до мовного вжитку завдяки газетним виданням бере свій початок з давніх-давен. У вересні 1862 р. у шотландській газеті "Каледоніан Меркюрі" ("Caledonian Mercury") вперше з'явився такий пейоративний вираз жителів Нової Англії як skedaddle - "тікати": Бувай, приятелю, я звідси тікаю [18, 110]. Якщо первісно слово означало квапливий відступ солдат, пройнятих панікою, то вже за місяць сленгізм почали вживати повсюдно. До газети "Таймс" ("Times") надходили листи з відомостями про етимологію цього виразу, які були передруковано в декількох провінційних виданнях [18]. Британський журнал "Панч" ("Punch") та інші гумористичні журнали швидко ввели сленгізм "тікати" в лексикон своїх американських героїв. Вплив слова "тікати" на британську публіку був настільки сильним, що у газеті "Таймс" появу цього сленгізму було жартома зараховано до найвизначніших результатів війни поряд із загибеллю тисяч людей та мільйонами доларів боргу [18].

Говорячи про причини широкого розповсюдження сленгу, вчені сходяться на тому, що головним чинником, що обумовлює зростаючу популярність сленгу, стали ЗМІ [7, 130], [10, 110]. Зокрема, відзначається новий феномен вільного використання сленгу не тільки "жовтою" (таблоїдною, бульварною) пресою, але і загальнонаціональною (державною, приватною) [21]. Слід також зауважити, що цей процес ? свідомий, спрямований на те, щоб зробити виклад матеріалу живішим, наочнішим, емоційнішим, наближенішим до пересічної людини, для якої, на думку Хомякова В. А. сленг є природним [13, 111].

Вживання сленгу в таких авторитетних англомовних виданнях, як "Washington Post", "New-York Times", "Washingtonian", "Chicago Tribune", "New-Yorker", "Wall-Street Journal", "Time", "Saturday Review", дає привід припустити, що він 1) позбавляється первісної обмеженості у сфері вживання, 2) втрачає роль атрибута неосвічених людей, 3) виходить за рамки усного мовлення, яке раніше вважали єдиним середовищем функціонування нестандартної мови.

Одже, можна відзначити дві причини активного включення сленгу в мовний обіг такої сфери, як публіцистика:

1) демократизація цих сфер суспільного життя;

2) комунікація, яка в ХХI ст. стає дійсно масовою [10, 111].

Соціолінгвісти відзначають, що мас-медіа, а особливо конкуренція між ними, зумовили процеси, які стали визначальними для активізації сленгового вокабуляру на стилістично вищому рівні. Зупинімося докладніше на деяких з цих процесів.

По-перше, мас-медіа створили для лексичних одиниць можливості ширшого розповсюдження і, таким чином, сприяли тому, що деякі з них стали загальнонаціональними, виходячи за етнічні рамки і набираючи популярності. Наприклад, слово kosher вживалося спочатку тільки серед представників єврейських громад у США і яке означало буквально "кошерний, дозволений законами юдаїзму", завдяки пресі стало загальновідомим і розширило своє значення, і тепер означає "відповідний, правильний" [10, 111].

По-друге, засоби масової інформації сприяли виникненню нових тенденцій. Це виявилося, зокрема, в тому, що непрофесіонали стали використовувати в своїх промовах терміни, які раніше вважалися атрибутом вокабулярів закритих соціальних груп. Наприклад, вираз to go into a flat spin виник як авіаційний термін для позначення втрати контролю над літаком, однак з часом він вийшов за професійні кордони вживання і сьогодні означає "втратити орієнтацію, розгубитися" [22, 111-112]. В 1949 р. в журналі "Амерікан Спіч" (American Speech) був використаний сленговий вираз I don't buy that idea - "Я на це не куплюся". Автор статті пояснив: якщо зацікавлена людина "купилася", це означає, що вона повірила аргументам без підтвердження [22]. Ще з XVIII ст. видавництву "Рендом Хаус" ("Random House") знайомий сленгізм Namby-Pamby - "нюні-слюні", тобто щось сентиментальне, слабке, претензійне, прісне по суті. Виник цей сленгізм наступним чином: поет на ім'я Амброс Філіпс писав вірші для маленької дочки графа. Інший поет написав жахливу пародію "Нюні-слюні" на вірші А. Філіпса, в якій нещадно критикував автора [22].

По-третє, ЗМІ створили передумови для міграції лексики, і, отже, для її інтерференції в англомовному середовищі. Наприклад, географічна віддаленість Австралії зробила б неможливими процеси поширення і зростання популярності австралійського сленгу, які спостерігаються сьогодні. Наприклад, вираз dob in - "скинутися, влаштувати складчину" прийшло саме з австралійського сленгу [10, 112]. У публіцистиці також зустрічається вираз piss off - "розсердитися": They all got pissed off at us - "Вони були злючі на нас" [16].

Етимологія сленгізму мачо дає нам підстави розглядати його як приклад міграції лексики. Термін виник в іспаномовних країнах, а вже в 1964 р. фігурує в журналі "Панч" ("Punch") при описанні чоловічої "мужності, змужнілості" в іронічному та скептичному контексті. Приклад з української преси: Путін зробив все <…> для створення власного образу "справжнього російського мачо", який і на "літаку" може, і "у танку", і на гірських лижах, і на рингу [16].

Також сленг, а саме сор замість policeman, foe - enemy, to irk - to irritate використовують в промовистих заголовках газетних текстів та при передачі прямої мови. Наприклад, заголовок Don't Shoot; The Culture of Cops and Guns - "Не стріляти: Копи та зброя". Jack Ryan said: "Cops, at least most of them, don't like to shoot their guns" - Джек Раян сказав: "Копи, принаймні більшість з них, не люблять використовувати зброю" [21]. Що стосується української преси, то цікавою є стаття з назвою "Ментоград" та інтерв'ю з Дмитром Видріним: "Тоді це розцінили або як стьоб політолога, або як жовч політика, що представляє партію, яка програла на виборах" [22].

У статті про "Гінгліш" (поеднання гінді та англійської мови) спостерігається явище конверсії (особливість словотворення сленгу як можливість розриву слова і використання як інфікс іншого слова): "Incidentally, this English-with-a-smattering-of-Hindi has been my style of writing since my days of working with the Times of India. At that time, it really used to irk the old-school editors" - "До речі, ця англійська-з-поверховим-знанням-гінді була моїм стилем письма ще з часів роботи з "Таймс оф Індія". У той час, це дійсно піддратовувало стару школу редакторів" [24].

Варто зазначити, що залучення лексики, яка виходить за рамки літературної мови, явище не нове в публіцистиці як англійськомовних, так і українськомовних ЗМІ, що пояснюється тим, що лексична система мови ЗМІ, як і субсистема сленгу -- найдинамічніші системи сучасних мов. В газетному тексті обох мов все частіше сленг використовується без лапок. Йому відкривається вільний доступ до літературної мови. Вживаючи сленгізми, автори керуються, перш за все, міркуваннями яскравішої, наочної і емоційно-експресивної альтернативи.

Сленг в газетному тексті - це одне з лінгвістичних засобів впливу на читача, формування його світогляду, поведінки, сприйняття та оцінки навколишнього середовища, що й пояснює причини зростання його популярності та розповсюдженності.

2.2 Публіцистичний функціональний стиль

Функціональний стиль може бути визначений як система узгоджених, взаємопов'язаних мовних засобів, призначених для виконання певної функції спілкування і спрямованих на досягнення певного ефекту [20, 60].

І. Р. Гальперін розрізняє п'ять класів: художній стиль (в тому числі поезія, емоційна проза і драма), публіцистичний стиль (включаючи ораторське мистецтво, промову, есе, статті), публіцистичний стиль (який включає в себе короткий огляд новин, випуск останіх новин, рекламу та оголошення, редакційні статті), науковий прозовий стиль і стиль офіційних документів [2, 234].

На сторінках газети можна знайти не тільки новини і коментарі до них, а й розповіді і вірші, кросворди і т.д. Поряд зі статтями з спеціальних галузей, таких як наука і техніка, мистецтво, література і т.д. їх не можна віднести до газетного функціонального стилю.

Оскільки основна функція публіцистичного стилю - поширювати інформацію, тільки друковані видання, які мають це за мету, підлягають саме публіцистичному стилю. Елементи, що складають друковані видання можуть бути класифіковані як:

1. стисле повідомлення та комюніке,

2. газетні повідомлення (парламентські, судового розгляду, і т.д.),

3. статті чисто інформаційні за своїм характером,

4. реклама та оголошення [2, 179].

Газетний стиль був останнім з усіх стилів письмової літературної англійської мови, який був визнаний у якісті конкретної форми писання, що стоїть осторонь від інших форм. Англійський газетний стиль написання почався з 17-го століття [2, 24]. Але минули століття, перш ніж англійська газета створила свій стиль і свої стандарти, і тільки до 19-го століття вона розробила систему мовних засобів, яка формує окремий функціональний стиль. Специфічні умови газетної публікації, обмеження часу і простору залишили незмивний слід у газетній англійській мові [2, 307]. Деякі лінгвісти називають цю мову "спотвореною літературною мовою" і наголошують на її "недбалих конструкціях і вульгарній лексиці". Але все ж таки існує постійна потреба в такій мові, завд'яки чому вона й не зникла, і більше того, розвивається з кожним днем.

Англійський газетний стиль може бути визначений як система взаємопов'язаних лексичних, фразеологічних і граматичних засобів, які сприймаються спільнотою, яка розмовляє цією мовою, як окрема єдність, яка в основному служить для інформування та інструктажу читача [5, 65]. Пітер Вердонк в своїй книзі "Стилістика" вказує, що "... стиль є, дійсно, відмінним способом використання мови для де-яких цілей і для якогось ефекту" [20, 5]. Цілі функціонального стилю газети цілком зрозумілі. Він виконує благородний обов'язок по інструктажу та інформуванню населення.

Практично всі сленгові слова дуже сильно стилістично забарвлені. Одне слово може дати читачеві весь обсяг інформації, яке воно містить в собі. Наприклад, словосполучення crap barge показує, що мовець оперує сленгом, що використовується у військово-морських колах, під яким він мав на увазі "корабель з недосвідченим і недисциплінованим екіпажем". Репортери часто мають мало можливостей включити щось нове в свої стильові уподобання, і звикли покладатися на добре випробований діапазон набіру фраз і граматичних конструкцій [14, 7].

Журналісти не мають достатньо простору і часу, аби виразитися себе літературними словами, і саме тому вони використовують сленгові слова, які є більш виразними. Є, звичайно, люди, які використовують в своїй мові або в статтях занадто багато сленгових слів, навіть якщо немає в цьому необхідності. Групи лінгвістів, які вважають, що сленг є цінною частиною словника, не схвалюють переважання сленгу над літературними словами.

Ми хотіли б відзначити, що сленг завжди прагне більше до деградації, а ніж до піднесення [9, 69].

Аналізуючи використання розмовної мови при написанні статті, Марджорі Холмс зазначив, що "Сленгу не місце у творчій статті" [17, 114].

З тієї причини, що він не може бути зрозумілий всім, але "невідомість не є знаком глибокодумності" за словами М. Холмса. Досить цікавим і важливим є той факт, що М. Холмс пише: "Ми використовуємо просторіччя, ми кидаємося банальними фразами, випадково висловлюванними сленгізмами, з метою досягти тієї якісті жвавості" [17, 115]. Таким чином, щоб бути творчими і зрозумілими для всіх, ми повинні намагатися бути ближче до людей і до їх способу вираження ідей.

Щоб зрозуміти мовні особливості англійського стилю газети, буде достатньо проаналізувати такі основні риси газет: 1.короткі новини, 2.реклами і оголошення, 3. заголовки, 4. редакційні статті.

Функція коротких новин - інформування читача. Вони характеризуються повною відсутністю будь-якої індивідуальності вираження і повною відсутністю емоційного забарвлення. Основна функція заголовка полягає в інформуванні читача коротко про те які новини описані в газеті. Реклама і оголошення як короткі новини слугують для інформування читача.

Але великий інтерес для нашого дослідження представляє, звичайно, газетні статті. Газетні статті мають більше спільного з політичними есе, тому необхідно зазначити, що такі статті є проміжним явищем, вони характеризуються поєднанням стилів - газетного стилю та публіцистичного. Іншими словами, їх можна вважати "гібридами" [2, 241].

Редакційні статті є в деякому роді проміжним явищем зі штампом як газетного, так й публіцистичного стилю. Їх мета - вплинути на читача, даючи тлумачення деяких фактів [2, 234]. Як і будь-яка публіцистика, вони мають на меті вплинути на читача і змусити його обрати певну думку. Саме тому редакційні статті звертаються не до розуму читачів, а до їх почуттів. Автори редакційних статтів використовують системи емоційно забарвлених елементів мови, як лексичних, так й структурних, щоб досягти мету здійснення впливу на читача. Завдяки поєднанню різних верств лексики досягається вплив емоційно забарвленого мовлення. Поряд з політичними словами і виразами, термінами, кліше і скороченнями можна знайти розмовні вирази, сленг і професіоналізми [2, 245].

Віце-адмірал Мальцев у своїй книзі "Нариси з стилістики англійської мови" обговорює проблеми розмовного функціонального стилю, де він вказує, що терміни "літературний" і "розмовний" не є зовсім точними. Літературний стиль можна використовувати в бесіді в той час, як розмовний може бути використаний в особистій переписці і т.д. [9, 31]. Таким чином, ці поняття досить змішані, і використання розмовних слів і виразів продиктовано метою справити враження на читача. Більш того, деякі редакційні статті просто не можуть бути написані без сленгу і розмовних слів. Наприклад, комічні журнали і світські хроніки завжди включають в себе неформальні слова.

Одже, сленг будучи дуже сильними за змістом і за стилістичним забарвленням і можливістю впливати на читача є дуже органічними, якщо використовується в редакційних статтях.

Марджорі Холмс у своїй книзі "Написання творчої статті" підкреслює важливість значення лексичної структури статті. Вона підкреслює, що: Перше враження, яке автор отримує від будь-якого твору, це стиль автора. Предмет обговорювання може бути хорошим, слів досить - як одягу, що може приховати його, але якщо вони недбалі, прозові або нудні, або просто недоречні, редактор повинен змусити себе проглянути рукопис [17, 110].

2.3 Використання сленгу в різних видах передовиць на материалі американської преси