Особливості перекладацьких трансформацій публіцистичного стилю

Публіцистичний стиль як один із функціональних стилів мови, його особливості. Специфіка перекладацьких трансформацій (граматичних і лексичних) публіцистичного стилю. Типи трансформацій, що застосовуються при перекладі англійських публіцистичних текстів.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.10.2011
Размер файла 46,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальна характеристика публіцистичного стилю

1.1 Визначення публіцистичного стилю

Стиль літературної мови - різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. [27].

Наука, що вивчає стилістичну диференціацію мови та її функціональні стилі називається стилістикою. В мовознавстві зазвичай розрізняють функціональну та описову стилістику. Публіцистичний стиль вважається одним із функціональних стилів мови і тому вивчається функціональною стилістикою. Найбільшого розповсюдження набула класифікація, згідно з якою існують п'ять функціональних стилів: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній та розмовний. Використання того чи іншого стилю залежить від мети та завдань спілкування, а також від мовленнєвої ситуації. Кожен стиль має певну, властиву лише йому систему мовних засобів та стилістичних норм, проте може містити елементи іншого стилю (чи стилів). В цілому, функціональний стиль - це «сукупність засобів, вибір яких зумовлений змістом, метою та характером висловлювання» [20;7].

У мовах з розвиненою літературною традицією завжди можна встановити взаємозумовленість та взаємопов'язаність стилів. Проте, до цих пір ведуться дискусії щодо їх кількості та назв.

Так, наприклад, В.В. Виноградов розділяє офіційно-діловий стиль на офіційно-парадний та канцелярсько-діловий, а, до публіцистичного та наукового, додає розповідально-белетристичний [4].

Дещо іншої точки зору дотримується Г.Е. Мірам. Він визначає функціональні стилі як типи текстів, що різняться за прагматичним аспектом комунікації. Відповідно до цього, з поміж публіцистичного він виділяє газетний стиль, і дає наступний перелік: белетристичний (проза, поезія, драма), публіцистичний, газетний, науковий та офіційних документів [5; 69].

На відміну від офіційно-ділового стилю, публіцистичний не є знеособленим, оскільки входить до складу системи масової комунікації. Він набуває індивідуальних рис, характерних для різних груп людей: вікових, освітніх, соціальних, ідеологічних, груп за інтересами тощо [1;71].

Основою мови публіцистичного стилю є книжно-повсякденна мова, тобто поєднання елементів лексики та синтаксичних структур різних стилів із частковим збереженням чи втратою потрібного стилістичного забарвлення. Книжний характер цієї мови пояснюється тим, що вона відображає цілісну інформацію, попередньо виважену й організовану [там само; 71-72].

Публіцистичним стилем послуговуються не лише засоби масової інформації, що висвітлюють події в усіх без винятку сферах людської діяльності. Він має ширший спектр застосування. В ньому розрізняють такі підстилі, кожен з яких має свої жанрові та мовні особливості:

власне публіцистичний, або стиль засобів масової інформації (газети, радіо, телебачення, реклама);

художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, есе);

науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети тощо).

Публіцистичний стиль має своє вираження як в усній так і в письмовій формах і його метою є висвітлення актуальних суспільно-політичних, економічних, спортивних, соціальних та культурних подій сьогодення. А, отже, основними «користувачами» цього стилю є засоби масової інформації (ЗМІ).

1.2 Основні функції публіцистичного стилю

Основне призначення публіцистичного стилю - інформувати, висловлювати певну громадянську позицію і переконувати людей в її істинності [9; 184], формувати громадську думку [19; 12]. Для цього ЗМІ «мобілізують усі ресурси мови» [22; 8]. При чому вибір мовних засобів зумовлений їх соціально оцінними характеристиками і можливостями ефективного та цілеспрямованого впливу на масову аудиторію.

На визначальній рисі публіцистичного стилю - поєднанні логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням, «чергуванні експресії та стандарту в спільній органічній єдності» [14; 85] - наголошують усі мовознавці-стилісти. До інших ознак, що виявляються в текстах цього стилю, належать: спрямованість на новизну, динамічність; актуалізація сучасності, інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, про що пишеться або мовиться; документально-фактологічна точність; переконливість; декларативність; закличність; авторська емоційність, простота і доступність тощо.

З усього вище згаданого можна зробити висновок про те, що основними функціями публіцистичного стилю є функція інформування та функція впливу на читача (чи слухача).

У різних публіцистичних жанрах, про які ми згадували раніше (памфлет, фейлетон тощо), одна з вказаних функцій може переважати, проте важливо, щоб функція впливу не витісняла інформаційну.

Окрім інформаційної функції та функції впливу, тексти публіцистичного стилю, звісно ж, виконують і інші властиві мові функції: комунікативну (комунікативно-прагматичну); експресивну (емоційно-експресивну); естетичну.

Комунікативна функція є головною функцією мови. Оскільки публіцистичний стиль функціонує в сфері взаємовідносин між різними суспільними групами, він відіграє надзвичайно важливе значення у підтримці процесу суспільної комунікації. Основною комунікативно-прагматичною функцією публіцистичного (газетно-публіцистичного) стилю - є пропагандистсько-агітаційна. З одного боку вона спрямована на розповсюдження інформації, а, з іншого - спонукає людей до дії, активізує їхні думки.

Комунікативність публіцистичного стилю полягає в тому, що його тексти створюються не для єдиного адресату, а для якнайширшої аудиторії.

Комунікація передбачає й зворотній зв'язок - відповідь адресата. Для газет та журналів - це листи читачів; а для радіо й телебачення - інтерактивні обговорення тих чи інших питань в прямому ефірі радіо- та телепередач за допомогою телефонного зв'язку та електронних текстових повідомлень.

Експресивна функція мови дозволяє автору виразити свої почуття. Публіцистичний текст, зазвичай, яскраво відображає особистість автора, відрізняється чітко вираженим та емоційно забарвленим відношенням автора до викладеного матеріалу. Не всі публіцистичні жанри однаковою мірою відображають експресивність тексту: вона менш властива інформаційним заміткам але частіше зустрічається у нарисах та памфлетах.

Естетична функція публіцистичного тексту полягає в тому, що автор формує свої повідомлення таким чином, щоб вони відповідали естетичним вподобанням адресата.

В залежності від функцій, що переважають в тому чи іншому жанрі М.П. Брандер та В.І. Провоторов поділяють публіцистичний (газетно-публіцистичний) стиль на два підтипи:

1). Підтип публіцистичної функції:

Офіційно-інформаційна функція (замітки, повідомлення, хроніка,

звіт, інтерв'ю, програми);

- Інформаційно-ділова функція (кореспонденція, звіт, огляд преси);

- Неофіційно-інформаційна функція;

- Інформаційно-експресивна функція (ґрунтується на повідомленнях про робочі будні, до яких слід привабити увагу читача, зацікавити його, підняти болюче питання).

2). Художньо-публіцистична функція (промова, стаття, нарис, репортаж, есе, фейлетон, рецензія) [1;71].

Проте, в будь-якому разі, як раніше, так і зараз, прояв тієї чи іншої функції залежить від сфери функціонування публіцистичного стилю. Публіцистичний стиль має багато жанрів. Найбільш розповсюдженими серед них є [7; 89-90]:

- Бесіда - це форма обговорення різноманітних суспільно-політичних проблем з певною політичною чи виховною метою переважно у вигляді відповідей;

- Диспут - різновид публічного обговорення, що відбувається у вигляді відстоювання своїх поглядів та переконань. При цьому, в учасників диспуту немає єдиної точки зору та заздалегідь підготованого тексту;

- Дискусія - це обмін думками з приводу будь-якого спірного питання;

- Полеміка - це публічний мовний жанр, функція якого полягає у відстоюванні своєї точки зору та спростуванні думок опонента;

- Інтерв'ю - це одна із форм діалогів-розпитувань;

- Статті - різні за обсягом та тематикою публікації з найбільш актуальних проблем;

- Репортажі - оперативна, динамічна, влучна та різноманітна за своїм емоційним спрямуванням інформація про найважливіші події в країні та в світі;

- Есе - наукові, критичні або інші звіти, що різняться витонченістю стилю;

- Замітки - короткі повідомлення журналістів про щоденні важливі для всіх новини;

- Огляди - оцінка конкретних фактів певної сфери життя (міжнародний огляд, економічний огляд);

- Нарис - опис важливих соціально-політичних подій, в центрі яких - людина, її характер та поведінка;

- Сатиричні жанри - переважно фейлетони, памфлети (гостро-викривальні оповідання, в яких мова йде про вкрай негативні суспільні явища), байки (сатиричні чи гумористичні оповідання алегоричного змісту), сатиричні афоризми (короткі, влучні висловлювання, глибокі за змістом) тощо.

Таким чином, найбільш повне уявлення про публіцистичний стиль формується на основі вивчення мови газет, суспільно-політичних журналів, доповідей, виступів, бесід, промов, дискусій, мови радіо- та телепередач і документально-публіцистичного кіно.

1.3 Характерні особливості публіцистичного стилю

Стиль газетної або журнальної статті в англомовній та українській пресі визначається її жанром і типом видання, в якому цю статтю розміщено. Згадані чинники зумовлюють міру суб'єктивності автора та загальний стилістичний тон статті. Певний вплив на стилістичні особливості публікації справляє також її тематика [6; 88].

Серед загальних «родових ознак» стилю англо-американської та української періодики потрібно виділити перш за все різноманітні кліше, трафаретні вирази на зразок: vital issue, growing concern, mounting criticism, burning / pressing problem, overwhelming majority, informed sources, it is reported that, it is officially announced that, it is generally believed that, порівняймо: нагальна проблема, переконлива перемога, значний успіх, широкий розмах, великий резонанс, за офіційними даними, досягти консенсусу, тупцювати на одному місті, ставити крапку над «і», на пульсі життя, випереджаючи час.

Окрім цих численних мовленнєвих стереотипів, серед підвидів кліше в англомовній пресі можна виокремити іноземні вирази: enfant terrible, dйjа-vu, порівняймо з варваризмами в українській періодиці: public relations, non-stop, happy end, week end, Green Card. Дуже поширеним підвидом англо-американських газетних і журнальних кліше є популярні фрази (catch phrases), цитати, афоризми: Show must go on; Asta la vista, Baby; Elementary, my dear Watson; Nobody's perfect; Much ado about nothing. До характерних рис української преси належить те, що вагому частину кліше останньої складають також приказки та прислів'я [6; 88].

Специфічною рисою стилю українських друкованих засобів масової інформації є надзвичайна популярність такого підвиду кліше, як парафрастичні вирази: місто Лева -- Львів, зелений/п'ятий континент -- Австралія, червона планета = Марс, блакитне паливо = газ, біла смерть = сіль, холодний делікатес = морозиво, слуга Феміди = суддя, народні обранці = депутати, майстри пера та мікрофона = журналісти, піти на заслужений відпочинок = стати пенсіонером, повісити бутси на цвях = закінчити спортивну кар`єру, стати на рушничок щастя = одружитися, розписатися в воротах = забити гол тощо.

Окремі, найбільш вагомі для української культури поняття мають декілька парафрастичних іпостасей: Леся Українка - дочка Прометея, співачка досвітніх вогнів, авторка «Лісової пісні», українська Жорж Санд; Київ -- місто каштанів, град на Дніпровій кручі, мати міст руських, колиска слов'янства, місто на берегах сивого Славутича; Дніпро -- сивий Славута, найбільша водна артерія України; Президент України - верховний арбітр нації, гарант Конституції, господар першого кабінету на Банковій.

Крім того, в українській пресі парафраз (ідіоматичне (фразеологічне) словосполучення, зазвичай, загального чи відстороненого характеру, що містить чисельник «два» та його словоформи в якості формотворчої (повністю чи частково позбавленої семантичного значення) одиниці [26]) є потужним засобом творення нових образних характеристик осіб, предметів та явищ: українська золота рибка = Яна Клочкова, Жанна д'Арк української революції, принцеса Помаранчевої революції, залізний ангел української політики = Юлія Тимошенко і т. ін.

Ще одна типова стилістична особливість англомовних та україномовних періодичних видань полягає у вживанні неологізмів (нових слів), оказіональних (створених автором тексту неологізмів) новотворів: euroscepticism, europeanize, eurospeak, ecoside, ecoterrorism, terrormonger, Hollywoodization, talkathon // пакетоманія, кличкоманія, мафіонізація, лохотрон, даїшник, мажоритарна [6; 89].

Надзвичайно характерною спільною рисою є також послуговування абревіатурами. Розбіжність спостерігається лише в тому, що в англомовних виданнях вживаються здебільшого буквені абревіатури: EU (European Union), UNO (United Nations Organization), EEC (European Economic Community), GDP (Gross Domestic Product), IMF (International Monetary Fund), CEO (Chief Executive Officer), AP (Associated Press), UPI (United Press International), ABC (American Broadcasting Company), CBS (Columbia Broadcasting System), NBC (National Broadcasting Company), в той час як в українській періодиці широко використовуються як буквені абревіатури: ЦВК (Центральний виборчий комітет), МЗС (Міністерство закордонних справ), ОБСЄ (Організація безпеки і співробітництва в Європі), НБУ (Національний банк України), МОК (Міжнародний олімпійський комітет), КМДА (Київська міська державна адміністрація), ВМС (Військово-морські сили), так і уламкові: Мінфін, Мінтранс, Держкомстат, Центрвиборчком, Кабмін, - та усічено-словесні: Нацбанк, Укрсоцбанк, Генпрокуратура. Абревіатури без будь-якої розшифровки в тексті частіше зустрічаються в американській, ніж у британській та українській пресі.

Властива англо-американській пресі тенденція до евфемізації (пом'якшення висловлювань) певною мірою спостерігається і в українських мас медіа: displaced home-owner (бродяга), economic oppression zone (трущоби), economically disadvantaged, low income (бідний), senior citizens (старі люди), disabled person (інвалід), mentally challenged (розумово відсталий) // незайняте населення (безробітні), умовні одиниці (долари), негатив/негативні явища (правопорушення, адміністративні зловживання), малозахищені верстви населення (бідні), людина з функціональними обмеженнями, неповноправна людина (інвалід), діти з особливими потребами (діти-інваліди), асоціальна сім'я (неблагополучна сім'я), людина без певного місця проживання (безпритульний, бездомний), робітники комплексного прибирання (двірники). Проте в англо-американській пресі прояви політкоректної мови є більш поширеними та різноманітними.

Притаманне англомовному лінгвокультурному простору врахування ґендерного чинника, що виражається в униканні слів зі складовою -man (chairman - chairperson, policeman - police officer, congressman -legislator, member of Congress, fireman - firefighter), набуває в українських друкованих засобах масової інформації іншої форми, а саме - вживання подвійних варіантів: колега/колежанка, лідер/лідерка, поліціант/поліціантка, прем'єр/прем'єрка, дипломат/дипломатка, міністр/міністерка, лікар/лікарка, кур'єр/кур'єрка, інструктор/інструкторка, майстер/майстриня, борець/борчиня, стрибун/стрибунка тощо. Іноді одне й те ж саме слово має в періодиці дві жіночі форми: кравець/кравчиха, кравчиня, плавець/плавчиха, плавчиня. Таким чином, традиційні розмовні конотації жіночих словоформ, побудованих за допомогою суфіксу -иха, повністю долаються у новоутвореннях з суфіксом -иня, котрі характеризуються нейтральним стилістичним тоном.

До відмінних рис англомовної, особливо американської, преси, у порівнянні з українськими періодичними виданнями, належить діапазон стилістичних регістрів, якими послуговуються автори публікацій - від суворо літературного стилю викладу до розкуто-неформального із включенням живорозмовних оказіоналізмів, просторічних елементів, вульгаризмів і навіть слів-табу. Причиною цього є чітка розмежованість англо-американської періодики на так звані серйозні газети і журнали (broadsheets, qualities), які розміщують змістовні аналітичні матеріали, що надають оцінки експертів з широкого кола актуальних питань, та популярну пресу (popular papers, tabloids, human interest press), орієнтовану на висвітлення проблем, цікавих для пересічного читача.

Перші дотримуються нормативної (літературної) англійської мови (standard English). У Великій Британії це такі видання як The Guardian, The Times, The Independent, The Daily Telegraph, Financial Times, The Observer, у Сполучених Штатах - The New York Times, The Wall Street Journal, Washington Post, The Los Angeles Times, The Atlantic Monthly, The Nation, Harper's. Мова статей популярних видань, яку часто позначають терміном «journalese», характеризується досить високим рівнем заштампованості та лексико-синтаксичною спрощеністю. Автори публікацій активно послуговуються солідним корпусом різноманітних кліше, живорозмовною лексикою і конструкціями розмовного синтаксису. Обсяг абзаців у популярній пресі нерідко не перевищує одного-двох речень; речення ж, своєю чергою, не ускладнюються підрядними частинами, а слова, що використовуються в заголовках, постають у своїй найкоротшій формі: investigation перетворюється на probe, examination = test, questioning = quiz, attempt = bid, explosion = blast, to leave/to resign = to quit і т.п. Іноді заниженість стилістичного тону поєднується з ненормативними мовними формами, які є загальновизнаними ознаками недосконалого стилю. Це, наприклад, вживання іменників перед власними іменами: Prime Minister Tony Blair, police officer Johny Huston і т.п.

Отже, для того, щоб переклад тексту публіцистичного стилю був адекватним (тобто «вичерпно передавав значеннєвий зміст оригіналу і повною мірою відповідав його функціонально-стилістичній особливості» [23; 156]), потрібно зважити, перш за все на те, до якого діапазону стилістичного регістру належить даний текст. Тобто на яку аудиторію він розрахований. А вже потім, - виходячи з цього, - дотримуючись певних мовних стандартів встановлених у виданні якому належить текст - добирати правильні відповідники евфемізмів, парафрастичних фраз, кліше, оказіоналізмів, цитат, афоризмів, популярних виразів тощо.

Проте попри всі ці тонкощі, існують і загальні закономірності перекладу.

2. Перекладацькі трансформації

Порівнюючи граматичні структури речень оригіналу та перекладу ми знаходимо, що перекладачі зазвичай вдаються до таких технічних способів перекладу, як прямий (його ще прийнято називати дослівний) переклад та непрямий [12; 17].

Інколи, висловлювання в одній мові, максимально наближається до аналогічного висловлення в іншій мовній системі. Проте нерідко при перекладі «відмічаються негативні результати спроб механічного включення елементів однієї мовної дійсності в концептуальну систему іншої» [11; 168].

Частіше ж стається так, що перекладач виявляє відсутність повного еквіваленту і тоді вдається до певних структурних чи інших змін (перекладацьких трансформацій). Перший спосіб перекладу є прямим, другий - непрямим.

Отже, трансформація -це основа більшості прийомів перекладу. Існує чимало класифікацій перекладацьких трансформацій. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев [17; 131-137] класифікує трансформації відповідно за рівнями мови, на яких вони відбуваються:

Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншою або кількома;

Синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

Стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізку тексту;

Семантичні - зміна не лише форми вираження змісту, а й семантичних відтінків;

5) Змішані - лексико-семантичні й синтактико-морфологічні.

Причинами трансформацій є: :

- культурологічний фактор, що впливає на вибір того чи іншогоеквіваленту відповідно до «соціально-культурної традиції, пов'язаної зуживанням цього елементу взагалі та в даному конкретному текстізокрема»;

психологічний фактор виражається у «перекладацькій оцінці інформативної упорядкованості даного елементу на основі власного досвіду та припущення щодо досвіду автора тексту оригіналу та/або того, кому адресований текст перекладу»;

мовний фактор передбачає використання перекладачем таких основних груп прийомів: лексичних, граматичних та стилістичних [10; 51].

Трансформації - обов'язкові перетворення, що відбуваються при перекладі на всіх рівнях мови. Мовознавці [там само; 41] виокремлюють такі основні групи трансформацій: лексичні, граматичні, а також стилістичні.

2.1 Лексичні трансформації

Потреба у лексичних трансформаціях з'являється при перекладі лексичних одиниць, що не мають прямих відповідників у мові перекладу. Такими одиницями можуть бути власні імена та назви, а, також, терміни та поняття, що є поширеними в країні (-ах) носіїв мови оригіналу і відсутні в країні носіїв мови перекладу. Останні ще називають реаліями.

Зазвичай при передачі значення слова в перекладі доводиться зробити вибір між декількома можливостями. Лексичні трансформації представлені такими прийомами:

-транслітерація та транскрипція;

-калькування;

-семантична модифікація;

-опис;

-генералізація та конкретизація;

-емфатизація/ нейтралізація значення;

-коментар;

-змішаний (паралельний переклад).

Транскрипція й транслітерація.

Перекладацька транскрипція - «формальне пофонемне відтворення лексичної одиниці мови оригіналу з допомогою фонем мови перекладу, фонетична імітація слова» .

Іншим прийомом є транслітерація - «формальне відтворення по буквах лексичної одиниці мови оригіналу за допомогою алфавіту мови перекладу, буквена імітація форми слова мови оригіналу». [10; 63].

Транскрипцію та транслітерацію широко застосовують у спеціальній, науковій літературі, зокрема, для перекладу термінів та реалій. Транслітерацію й транскрипцію використовують і для перекладу власних імен, назв народів і племен, географічних назв, найменувань ділових установ, компаній, фірм, періодичних видань, назв спортивних команд, стійких груп музикантів, рок-музикантів, культурних об'єктів і т.п.

Застосування транскрипції та транслітерації тісно пов'язане з таким явищем, як запозичення, яке дозволяє створити нову, відсутню в мові перекладу, лексему, пов'язану з такими галузями, як нова техніка, інші невідомі поняття. Запозичення є популярним способом перекладу, і нерідко перекладачі вдаються до нього для створення певного стилістичного ефекту, відтворення національного колориту [25].

Калькування - це відтворення «комбінаторного складу слова або словосполучення, коли складові частини слова (морфеми) або фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу» [10; 88].

На відміну від транскрипції, калькування не завжди є механічною операцією перенесення форми з мови оригіналу в мову перекладу; зазвичай доводиться вдаватися до трансформацій. «В першу чергу це стосується змін відмінкових форм, кількості слів у словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного чи синтаксичного статусу слів тощо» [10; 89].

Калькування є подібним до запозичення: ми запозичуємо з мови оригіналу ту чи іншу синтагму та буквально перекладаємо складові елементи. Ми отримуємо таким чином або ж калькований вислів, надаючи йому певного експресивного виразу, або ж кальковану структуру, як наприклад зі словом «science-fiction», що перекладається як «наукова фантастика» [25].

Калькуванню зазвичай підлягають терміни, широко вживані слова та словосполучення, назви політичних організацій тощо.

У випадку із калькуванням, транслітерацією та транскрипцією йшлося про мовні одиниці, які практично не змінюють змісту залежно від контексту, подібні за формою у мові перекладу та мові оригіналу. Однак, якщо говорити про одиниці мови, які змінюють своє значення залежно від ситуації, необхідно розглянути лексико-семантичні трансформації, до яких може вдатися перекладач. До основних прийомів лексико-семантичних трансформацій відносять конкретизацію (звуження значення) та генералізацію (розширення значення).

«Звуження, або конкретизація, значення лексеми в мові оригіналу здійснюється в тих випадках, коли ступінь інформаційної впорядкованості мовної одиниці в оригіналі нижче, аніж ступінь упорядкованості відповідної смислової одиниці в мові перекладу» [10; 104].

Серед інших лексико-семантичних трансформацій виокремлюють наступні:

- емфатизація або нейтралізація оригінального значення, для надання перекладу більш природнього вигляду.

-опис значення оригінальної мовної одиниці застосовується в умовахвідсутності регулярного словникового еквівалента або за невідповідностісмислових функцій відповідних одиниць у мові перекладу та мовіоригіналу. Опис значення може надаватися і в разі перекладу мовноїодиниці й іншим способом.

Шляхом семантичної модифікації - повної зміни семантичної структури слова чи словосполучення - ми переклали «She sees this as a way to relaunch the `European project', …» [24; p.3] -«Вона вбачає в цьому шлях відновлення роботи над «Європейським проектом», …». Ця модифікація пов'язана з тим, що прямий відповідник relaunch - перезапустити - суперечить стилістичним нормам тексту перекладу.

Отже, в будь-якому перекладі відбуваються лексичні трансформації, а саме: калькування, транскрипція, транслітерація, емфатизація чи нейтралізація значення, генералізація та конкретизація, опис і коментар. Необхідність лексичних змін зумовлена головним чином різними лексичним структурами мов, різними способами сприйняття та відображення дійсності, відмінними правилами сполучуваності та традиціями вживання тих чи інших сполучень і кліше.

2.2 Граматичні трансформації

публіцистичний трансформація переклад текст

Граматичні трансформації відбуваються, коли об'єктом перекладу є та чи інша граматична структура оригінального тексту: від морфеми до надфразової єдності («відрізку мовного ланцюжка, що відображає різнопланові думки і характеризується змістовною, комунікативною та структурною довершеністю. Може складатися із двох і більше висловлювань.»[2; 110]). У порівнянні із лексичними проблемами цей вид проблем становить менше труднощів для перекладача, однак має свою специфіку та потребує особливих прийомів

Крім того, специфічні ускладнення пов'язані з перетворенням окремих граматичних одиниць (морфологічні перетворення на основі словоформ) і складених граматичних одиниць (синтаксичні перетворення на основі словосполучень, речень і понадфразових єдностей).

Граматичні властивості мовних одиниць складаються із цілого ряду мовних явищ: форма слова, словосполучення, речення, порядок елементів, граматичні значення форм, контекстуальні функції форм і значень. Граматичні ж трансформації полягають, у перетворенні граматичних конструкцій оригінального тексу відповідно до норм мови перекладу (тобто процес уподібнення текстів оригіналу та перекладу).

Спільність між граматичними властивостями української та англійської мов спричинена їхньою приналежністю до індоєвропейської сім'ї і виявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій і функцій, наприклад: категорій числа в іменників, категорій ступенів порівняння в прикметників, категорії часів дієслова, функціональної значущості порядку слів і т.п.

Водночас істотні граматичні відмінності зумовлені належністю цих мов до різних груп, що відбивається в суттєвих розходженнях між граматичними властивостями, наприклад, в існуванні несхожих граматичних категорій: артиклі в англійській мові, дієприслівник у російській мові; повнозначне узгодження в російській мові, фіксований порядок слів в англійській мові тощо [18; 71].

Як відмінності, так і подібності між граматичними формами, їхніми функціями й значеннями може бути повним і неповним. Відповідно можливий повний переклад або різні варіанти неповного перекладу, а отже, і трансформація може бути повною або частковою, залежно від того, змінюється граматична структура повністю чи частково.

Коли змінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж змінюються лише другорядні - часткова. Крім змін членів речення можуть змінюватися й частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно. Граматичні трансформації, як правило, спрямовані на спрощення синтаксичних конструкцій.

Серед найпоширеніших граматичних трансформацій слід назвати такі:

Нульовий переклад: передбачає відсутність перекладу певних мовних одиниць, значення яких зрозуміле із ситуації: «Once there lived an old doctor in the town» - «Колись у місті жив старий лікар»[2; 178].

Функціональна заміна

Функціональні перетворення граматичних форм можуть бути зумовлені не лише суто граматичними відмінностями, але і лексико-семантичними особливостями мов перекладу та оригіналу, а також відмінними мовними традиціями. Функціональні трансформації чи не найчастіше застосовуються при перекладі часових форм дієслова: «The police pushed» - «Поліція почала тіснити демонстрантів» [там само; 182]. В даному випадку, відбулось розширення перекладу за рахунок певного уточнення.

Часто при перекладі з англійської на українську відбувається вербалізація - заміна іменника дієсловом; «He is a member of the Spartacus club team» - «Він грає за команду «Спартак»» [3; 15].

Антонімічний переклад дозволяє перекладачу створити природну граматичну конструкцію в мові перекладу, коли граматична форма в тексті оригіналу виглядає недоречно в мові перекладу. На синтаксичному рівні антонімічний переклад може застосовуватися, коли необхідно питальне чи заперечне речення змінити на ствердне.

Розширення форми (додавання) відбувається, коли синтетична форма перетворюється на аналітичну. Так, наприклад, у реченні «The antitrust law is being interfered with», яке Бреус Є.В. перекладає як «Антимонопольний закон постійно порушується» відбулось розширення дієслівної форми.

Скорочення форми (вилучення) полягає у компресії граматичної форми при перекладі: «The storm was terrible while it lasted» - «Буря була лютою» [2; 183]

Транспозиція

Транспозиція полягає у зміні порядку слів, словосполучень, частин речень або й цілих речень при перекладі: «'You going to court this morning?' asked Jim. We had strolled over.» - «Ми підійшди до її паркану. - Ви до суду підете? - запитав Джим.»

Отже, граматичні перетворення у процесі перекладу відбуваються у вигляді таких трансформацій: Функціональна заміна, антонімічний переклад, розширення і скорочення форми, транспозиція. У цілому кількість трансформацій залежить від жанру тексту.

2.3 Специфіка перекладацьких трансформацій публіцистичного стилю

За словами Бреуса Є.В., вибір відповідника у мові перекладу по відношенню до мови оригіналу залежить не лише від міжмовних відмінностей, але й від мовного стилю тесту оригіналу [2; 147]. З цього випливає, що для кожного мовного стилю існує характерний набір перекладацьких трансформацій, і, відповідно, деякі з існуючих трансформацій застосовуються рідше, або, переважно не застосовуються.

Бреус Є.В. виділяє три основних риси перекладацьких трансформацій найбільш характерних для публіцистичного стилю:

Більш особистісний характер висловлювань в англійських текстах;

Вища ступінь категоричності висловлювань в україномовних текстах;

Розходження у функціонально-стилістичній віднесеності мовних одиниць.

Більш особистісний характер висловлювань в англійських текстах зумовлений тим, що автор повідомлення «намагається підкреслити роль діючої особи та залежність оточуючого середовища від його почуттів, оцінок та поглядів. Внаслідок цього англійські висловлювання мають більш суб'єктивний характер» [там само; 147]. В той же час, публіцистичні тексти, в українській мові тяжіють до зниження ступеню суб'єктивності висловлювань і намагаються подавати інформацію об'єктивно та неупереджено. Автор уникає вказівок на діючу особу та організує змістовну структуру висловлювання більш нейтрально: The orchestra made its maiden recordings.

Були зроблені перші записи [2; 57].

Вища ступінь категоричності висловлювань в україномовних текстах зумовлена комунікативною установкою публіцистичного тексту на переконання. Очевидним є те, що при умисному збереженні стриманості вихідного англійського тексту в тексті українського перекладу, якому, навпаки, властива більша категоричність, реалізація функції переконання значно ускладнюється.

Тому важливо знати які способи пом'якшення оцінки означуваного застосовуються в англійській мові і яким чином при їх перекладі можна підвищити рівень категоричності.

Для пом'якшення висловлювань в англійській мові застосовуються:

антонімічний переклад:

I asked him to hang on.

Я попросив його не класти слухавку.

- переніс місця заперечення:

I don't think it will hurt you, baby.

Думаю, вам воно не зашкодить, люба [13; 31].

заміна пасивного стану активним:

The special commission has yet to be satisfied that the missiles, the VX and a number of other items are accounted for.

У спеціальної комісії немає повної впевненості у тому, що вона отримала повну інформацію про долю ракет, газу «ві-екс» та низки інших видів зброї [31; 234].

- зняття модальної оцінки:

The Monroe Doctrine cannot become obsolete while our Republic endures

Доктрина Монро не застаріє, доки існуватиме наша держава [21; 104]

Під розходженням у функціонально-стилістичній віднесеності мовних одиниць розуміють характеристику мовних одиниць за ознакою їх приналежності до певного мовного стилю: книжно-писемного, документально-ділового, поетичного, розмовного тощо. Англійському публіцистичному стилю властиве поєднання найрізноманітніших стильових елементів. Поряд із нейтральною лексикою, позбавленою ознак приналежності до того чи іншого функціонального стилю, в ньому широко застосовуються специфічні книжні звороти, вирази, властиві розмовній мові, сленг, професіоналізми та термінологічна лексика.

Таке ж стилістичне різноманіття властиве і публіцистичному стилю в українській мові. Разом з тим кількісне співвідношення різностильових слів та виразів в обох мовах різне. Так, наприклад, в українській публіцистиці частіше зустрічаються слова й вирази, що належать до документально-ділового та книжно-писемного мовних стилів. В англійській же, навпаки, перевага надається розмовній лексиці.

З точки зору перекладу це означає, що замість мовних засобів, що належать до одного мовного стилю, можуть бути використані засоби, що належать до іншого. Подібні зміни функціонально-стилістичної віднесеності мовних одиниць називаються стилістичною модифікацією. Необхідність подібних перетворень є очевидною, проте перекладач, перебуваючи під впливом вихідного англійського тексту, часом не враховує розходжень у частотності вживання тих чи інших мовних одиниць, що призводить до порушення норм українського публіцистичного стилю.

Розрізняють такі види стилістичної модифікації:

заміна конкретних слів абстрактними:

Abstract art is a child of the 20th century.

Абстракціонізм - це витвір 20-го століття [30; 668].

заміна розмовних слів англосаксонського походження запозиченнями із давньогрецької та латинської мов: в англійській мові одним із засобів реалізації комунікативної настанови публіцистичного тексту на інформування та переконання є короткі динамічні слова англосаксонського походження, що належать до розмовної лексики, наприклад, такі: turn down (reject), look up to (admire), put up with (tolerate), make up for (compensate), stand behind (support), stand by (defend), give up чи hand in (surrender), так звані body verbs, дієслова, що мають в якості денотату людське тіло, його стан та пов'язані з ним дії на кшталт back out (withdraw), stand up to (oppose), leave off (prevent), bow to (accept), sniff at (ignore), а також дієслова, що несуть у собі певну образність на кшталт hound, roar, hammer out, iron out, curb.

Більшість із таких дієслів мають в якості синонімів слова, запозичені із давньогрецької та латинської мов, яким у перекладі надається перевага:

True federalists actually saw the Treaty of Rome as a move away from the building of a European superstate that they had hoped would develop from the European Coal and Steel Community, set up in 1951.

Палкі прихильники федералізму насправді вбачали у римській угоді своєрідний відхід від будівництва європейської супердержави, що як вони сподівалися, постане в результаті створеної 1951 року Європейської Спілки Вугілля та Сталі [24; p.3].

заміна дієслівних форм віддієслівними іменниками (номіналізація):

France has always been concerned about her relations with Germany.

Для Франції взаємовідносини з Німеччиною завжди були гострою проблемою [3; 41].

Отже, при перекладі англійських публіцистичних текстів, потрібно, щоб інформація у мові перекладу подавалася об'єктивно і неупереджено. повідомлення лунали більш категорично, а, слова й вирази належати переважно до документально-ділового та книжно-писемного мовних стилів.

Размещено на Allbest


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.