Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов

Вступ

На сьогоднішній день преса займає особливе місце у світовому інформаційному просторі. Тематика публікацій охоплює не тільки внутрішні проблеми країни, а й область зовнішніх відносин і тому постійно перебуває в тісному контакті з іншими мовами. Це сприяє активній взаємодії слів і словосполучень, появі та поширенню нових фразеологізмів. На сторінках ЗМІ використовуються різні виразно-зображальні засоби, серед яких особливе місце займають фразеологізми, або фразеологічні одиниці. Фразеологічний фонд сучасної мови відрізняється багатством і різноманіттям, і кожен аспект його дослідження заслуговує на особливу увагу.

Актуальність теми дослідження полягає в наступному: активний вплив засобів масової інформації на формування, зміну і розвиток суспільної свідомості є очевидним фактом, що визнається як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, тому вивчення лінгвістичних проблем (вживання та переклад фразеологічних одиниць, що знаходять своє місце в англійській та українській пресі), пов'язаних із взаємодією людини і преси, викликає значний інтерес.

Мета роботи: проаналізувати семантичні і структурно-граматичні особливості фразеологічних виразів української та англійської мов, що застосовуються в газетно-публіцистичному стилі.

Щоб досягнути поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) розкрити поняття та значення фразеологізму;

2) проаналізувати особливості вживання фразеологізмів в газетно-публіцистичному стилі;

3) розглянути особливості перекладу фразеологічних одиниць;

Об'єктом дослідження виступають тектси періодичних видань, а також праці російських, українських та англійських вчених-лінгвістів, які присвятили свої праці вивченню особливостей вживання фразеологізмів в пресі та їх перекладу.

Предмет дослідження: фразеологічні одиниці.

Для вирішення поставлених завдань застосовувалася комплексна методика дослідження матеріалу, що включає порівняльний аналіз публікацій з питаннями фразеології та перекладу; ідентифікаційний аналіз - для виявлення структури англійських та українських фразеологізмів; дискурсивний аналіз - для встановлення особливостей функціонування фразеологічних одиниць в текстах преси; прагматичний аналіз - для виявлення та опису функціонального призначення фразеологічних одиниць в сучасній пресі. Під час дослідження використовувався метод відбору, порівняння та систематизації фразеологізмів.

Теоретична та практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для подальших і глибших досліджень у перекладознавстві, а також у навчальному процесі під час підготовки лекцій з лексикології, теорії перекладу, стилістики та ін.

1. Поняття та значення фразеологізму

Багатство мови це багатство і його фразеології, тобто виразних і образних прислів'їв, оборотів, влучних і крилатих слів. Дуже часто такими словами і оборотами лежить цілий світ, історична епоха - факти побуту уявлень і вірувань наших предків, реальні події далекого минулого. Фразеологізм як мовне явище розглядається нами не лише в лінгвістичному, а й в психологічному контексті. Такий підхід невипадковий. Праці В. Гумбольта, Ф. Де Соссюра та О.О. Потебні яскраво засвідчують, що природу мовних явищ слід шукати в психіці людини.

1.1 Фразеологізм і його утворення

фразеологізм переклад публіцистичний англійський

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну «фразеологія» (гр. phrasis - «вираз, зворот», logos - «слово, вчення»):

1) сукупність фразеологізмів певної мови;

2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Більш вузьке тлумачення терміну зустрічаємо у О.В. Куніна: «Фразеологія - це наука про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють» [17, с. 5].

«Оксфордський словник» подає зовсім узагальнене значення: «фразеологія ? вибір слів, формулювання» [29, с. 639]. У «Вебстерському словнику» даний термін пояснюється як спосіб вживання та систематизація слів [31, с. 753]. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми [28, с. 701].

Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія - наука про походження та значення слів) [31, с. 570].

Кунін О.В. також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень. Однак в них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології [17, с. 8].

Таким чином, в нашому дослідженні ми спираємось переважно на праці вітчизняних дослідників. Існування великої кількості робіт, присвячених фразеології саме в нашій країні, значно полегшує здійснення пошуку в межах обраної теми.

Фразеологією називають і сукупність таких поєднань - фразеологізмів. Іноді для їх позначення використовують і інші терміни: ідіома і одиниця фразеології. В англо-американській лінгвістиці термін «фразеологізм» не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л.П. Сміт використовує слово idiom, яке вживає в його вузькому значенні, для визначення таких особливостей мови, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки [26, с. 10].

Як правило, поняття «фразеологічна одиниця» (далі ФО) та «фразеологізм» ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О. І. Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили ії) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.

Тлумачення ідіоми В.В. Виноградовим дуже близьке до вищезазначеного. Він стверджує, що ідіоми, або фразеологічні зрощення, характеризуються семантичною неподільністю, абсолютною непохідністю значення цілого з компонентів [6, с. 124].

«Оксфордський словник» подає тлумачення терміну idiom наступним чином: сукупність послідовно зв'язаних слів, які необхідно завчити як єдність, загальне значення якої важко або неможливо зрозуміти, виходячи зі змісту кожного слова [29, с. 156]. У «Вебстерському словнику» дана лексема також багатозначна: idiom - мова народу, країни, класу, спільноти чи рідше ? особистості; структура звичайних моделей виразів мови; конструкція, вираз тощо, що має значення, відмінне від буквального, або що не відповідає звичайним моделям мови; характерне авторське вживання [31, с. 481].

Мокієнко В.М. під ФО розуміє відносно стійке, відтворюване, експресивне сполучення лексем, яке має цілісне значення [20, с. 5].

В даному дослідженні ми будемо вживати терміни фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, фразеологічний зворот як синоніми, маючи на увазі лексико-граматичну єдність двох і більше нарізнооформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, які, маючи цілісне значення, відтворюються у мові за традицією, автоматично [25, с. 11].

Отже, до основних рис ФО належать відтворюваність у процесі спілкування, надслівність і цілісність значення [25, с. 11].

Слід також зазначити, що серед розмаїття ФО існують загальні фразеологізми та індивідуально-авторські. Якщо перші включені в словники, то другі, як правило, до словників не потрапляють. Деякі лінгвісти вважають за доцільне створити словники індивідуально-авторських вживань ФО [19, с. 101]. Наше дослідження не стосується оказіональних фразем, ми беремо до уваги лише загальномовні звороти.

В науковому відношенні вивчення фразеології важливо для пізнання самої мови. Фразеологизми існують в тісному зв'язку з лексикою, їх вивчення допомагає краще пізнати їх будову, освіту і вживання в мові, фразеологізми із словами. По граматичній структурі фразеологізми є або пропозиціями порівняння деяких фразеологізмів показує, що між фразеологізмами української мови існують відносини між синонімами і антонімами, як це спостерігається і в лексиці. В українських фразеологізмах відобразилися історичні події, виразилося народне відношення до них: У фразеологізмах української мови відобразилося відношенні до людських достоїнств і недоліків: «золоті руки», «байдики б'є» і т.д.

Точність з якою фразеологію може охарактеризувати явище, привертає письменників. Так, М.В. Гоголь, охарактеризував героя комедії «Ревізор». - Хлестакова, «людини не розуміючого що він робить», ? за допомогою однієї фразеології: «без царя в голові». Це перша особливість фразеології.

Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою такі їхні риси як образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів. Говорячи про різні типи переосмислення значення ФО, ми вже торкалися поняття образності та засобів її створення. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед фразем. За висловом В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є здатність створювати наочно-чуттєві образи предметів і явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв'язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеологізації виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища матеріальної дійсності, пов'язані з життям людини [20, с. 162-163]. Фразеологізми, що підлягають аналізу в даному дослідженні, досить образні. Колір, лексеми на позначення якого входять до складу ФО, що аналізуються, безпосередньо впливає на людські відчуття.

На думку Л.П. Сміта, експресивність, притаманна фразеологізмам, відіграє в мовленні не останню роль: ідіоми особливо потрібні в емоційному, схвильованому мовленні: образність та метафоричність надають їм виразності, енергії. Англійський фразеолог також додає: «Вони [ідіоми] виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає … в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла» [26, с. 162].

Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що образність мотивованої ФО створюється в результаті двопланового сприйняття ФО та значення її прототипа. Чим далі один від одного порівнювані об'єкти, тим яскравіший образ [17, с. 159]. Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: експресивність - це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю виражально-зображальні якості слова чи фразеологізму [17, с. 154].

Фразеологія в значній своїй частині не відрізняється за будовою від вільних словосполучень. Серед фразеологізмів ми можемо знайти майже всі типи словосполучень, які відзначені в активній фундації мови. Проте потрібно відрізняти фразеологізми від вільних поєднань. У вільних словосполученнях можна замінити одне слово іншим: «друкарський працівник» - «добрий працівник». В поєднанні фразеології не можна довільно замінити словосполучення тобто вони володіють постійністю лексичного складу. Ця особлива відмінність фразеологізмів від вільних поєднань. Так само фразеологізми відрізняються від вільних поєднань і цілісність значення ? слова у складі фразеології втрачають свою смислову самостійність. У складі фразеології сенс мають не окремі слова, а лише весь вираз в цілому. Це значить, що фразеологізми, як і слова використовуються в мові готовими, тобто їх треба пам'ятати, знати в тому вигляді, в якому вони встановилися в мові, і з тим значенням яке закріпилося за ними [9, c. 56].

Не дивлячись на уявну оригінальність визначених фразеологізмів, їх освіта в мові спирається на певні зразки.

Особливості утворення фразеологізмів пов'язані з типом матеріалу, на базі якого вони створюються. В українській мові таких типів п'ять:

1) окремі слова української мови;

2) вільні словосполучення української мови;

3) прислів'я української мови;

4) одиниці фразеологій українськоїї мови;

5) іншомовні фразеологізми.

З окремих слів фразеологізми виникають досить часто.

Наприклад: «душити розхриставшись», «людина у футлярі і т.д.».

Найбільше число фразеологізмів утворюється на базі вільних словосполучень. Такі словосполучення набувають нове значення переносиме на них по схожості явищ або їх зв'язку. Голова, наприклад, порівнюється з казанком, звідси «казанок варить» - «голова міркує».

Немало фразеологізмів виникло на базі прислів'їв. Звичайно фразеологія ставати частиною прислів'я, що вживається самостійно в мові, без знання такого прислів'я фразеологія незрозуміла. Наприклад, «старий горобець (Старого горобця на полові не проведеш)».

Фразеологія одиниця російської мови нерідко ставати базою для утворення нових фразеологізмів. Такий шлях використовують при утворенні фразеологізмів на базі термінологічних поєднань: «друге дихання», «ланцюгова реакція», «нульовий цикл» і т.д.

Особливим видом утворення нових фразеологізмів на базі існуючих є такій, коли змінюється склад і значення фразеології. Це як би розвиток фразеології, наприклад, із словом зелений - «вільний»: «зелене світло» - «вільний проїзд».На базі фразеологізмів інших мов утворюються запозичені фразеологізми.

Особливу увагу походженню фразеологізмів приділяє англійський фразеолог Л.П. Сміт: «Основним джерелом виникнення ідіом є життя та діяльність людей: в своїй більшості образні та ідіоматичні вирази створювалися народом і тісно пов'язані з інтересами та повсякденними заняттями простого люду. Нові слова та ідіоматичні вирази є, як правило, результатом мовотворчості неграмотних людей; наші найкращі ідіоми, найбільш яскраві образні вирази виникли не в бібліотеках та вітальнях, а в майстерні, на кухні чи в льоху» [26, с. 89].

Отже, англійський вчений виділяє ті сфери життя, звідки беруть початок ФО. Це різні галузі людської діяльності (вирази, притаманні носіям різних професій; ідіоми, пов'язані з сільським господарством, побутом, тваринним світом, спортом), предмети повсякденного вжитку. В особливий розряд ідіом Л.П. Сміт виокремлює такі, джерелом яких є людське тіло, і ще групу фразем, до складу яких входять так звані «фразеологічні дієслова» - словосполучення, які складаються з дієслів та прислівників чи прийменників. До того ж він виділяє запозичені ідіоми, біблійні ідіоми та шекспіризми.

1.2 Класифікація і структура фразеологізмів

Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, Є. Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.М. Мокієнко та інші. В.В. Виноградов виділив три основні типи одиниць фразеологій, які були названі «фразеологізм зрощення', «фразеологізм єдинства», «фразеологізм сполучення».

1) Зрощення фразеологій - абсолютно неподільні не розкладені словосполучення, значення яких абсолютно незалежно від їх лексичного складу, від значення їх компонентів і так само умовно і довільно, як значення невмотивованого сл. знака. Наприклад, собаку з'їм, точити ляси, бити байдики і подібне.

2) Фразеологізм єдинства - словосполучення фразеологій, в якому значення цілого зв'язано з розумінням усередині образного стрижня фрази, потенційного значення слів. Наприклад, «тримати камінь за пазухою, виносити сміття з хати, стріляний горобець» і тому подібне.

3) Поєднання фразеологій - В.В. Виноградов назвав словосполучення, утворені реалізацією скованих значень слів. Він відзначив, що велика частина і значень слів обмежена в своїх зв'язках всередині семантичними відносинами самої мовної системи. Ці лексичні значення можуть виявлятися лише у зв'язку із строго визначеним довкола понять і їх словесних позначень. Наприклад, можна сказати «страх бере», «сум бере», але не можна сказати: «радість бере», «насолода бере» і тому подібне.

Шанский Н.М. виділив четвертий тип одиниць фразеологій, назва ним

«фразеологіями виразами». Вирази фразеологій - стійкі в своєму складі і вживають обороти фразеологій, які є не тільки семантично поділені, але і складається цілком із слів з вільними значеннями. Наприклад, «трудові досягнення», «хрін редьки не солодше», «вищий навчальний заклад», і тому подібне.

Шанский Н.М. відзначив відмінність фразеологізмів з погляду їх лексичного складу, а також детально охарактеризував обороти фразеологій з погляду них структури, їх походження, їх експресивно-стилістичних властивостей.

Єрченко П.Г., наприклад, класифікує фразеологізми за смислорозрізнювальною функцією компонента на ФО з нормативним смислом, проміжні ФО, ФО з ідіоматичним смислом та ілюстративні [12, с. 8-13].

У Куніна О.В. знаходимо розподіл фразем у відповідності з трьома розділами, на які автор поділяє фразеологію: власне ФО, або ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених [17, с. 26].

Класифікація, запропонована О.В. Куніним, наближена до тої, що зостосовується до слів-синонімів. Він виділяє ідеографічні синоніми, стилістичні та стилістико-ідеографічні [17, с. 109-110].

У межах фразеологічної синонімії та варіантності особливий акцент буде робитися на взаємозамінюваних компонентах. О.В. Кунін поділяє взаємозамінювані компоненти на такі, які є синонімами за межами даної фраземи. Взаємозамінювані компоненти, які є ідеографічними синонімами, що відносяться до одного стилістичного ряду, але відрізняються відтінками значень, можуть виражати свої відмінності у складі ФО [30, с. 1445]. Це явище можна пояснити втратою даними синонімами свого номінативного значення у складі ФО.

Дуже часто взаємозамінювані компоненти не є синонімами поза даною фраземою. Такими компонентами переважно виступають дієслова, іменники і прикметники [30, с. 1447]. Подібні лексеми у складі синонімічних фразеологізмів або фразем-варіантів ми будемо називати контекстуальними синонімами (розуміючи під контекстом сукупність лексем даної ФО).

Як видно, синонімія фразеологізмів дуже близька до лексичної синонімії. Вони не тільки можуть бути стилістично чи значеннєво диференційовані, а й можуть утворювати синонімічні ряди не тільки з двох, а й з трьох, чотирьох і більше фразеологізмів.

Явище фразеологічної антонімії менш вивчене, ніж синонімія. Як зазначає М.Т. Демський, при дослідженні явища антонімії насамперед необхідно брати до уваги наявність протилежності в денотативних компонентах семантичної структури зіставлюваних фразем. Існує два види протилежності: протилежність всередині однієї сутності і протилежність між сутностями [10, с. 40]. Загальним визначенням фразеологічних антонімів може слугувати наступне: Фразеологічні антоніми - це мінімум дві ФО, які асоціюються у свідомості як такі, що при зіставленні виключають одна одну за значенням і характеризують явища і предмети дійсності з різних, але суміжних сторін [25, с. 231].

Кунін О.В. звертає увагу на те, що обов'язкова ознака антонімів - це хоч би часткове співпадіння сполучуваності. В сучасній англійській мові вчений виділяє декілька семантичних типів фразеологічних антонімів. Наприклад, на основі семантичних типів лексичних антонімів [17, с. 112].

Таким чином, у явищі фразеологічної антонімії спостерігається максимальне розходження тих самих смислорозрізнювальних ознак. Існує декілька класифікацій за джерелами походжень фразем. Л.А. Булаховський виділяє такі типи: 1) прислів'я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей. О.В. Кунін також виділяє декілька груп ФО на основі їх походження, однак ця класифікація у даного автора не є домінуючою: 1) власне англійські ФО; 2) міжмовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з іноземних мов шляхом того чи іншого виду перекладу; 3) внутрішньомовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з американського варіанту англійської мови; 4) ФО, що запозичені в іншомовній формі.

Узагальненою класифікацією фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка фразем на дві групи - природні та умовні. Перша група - фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стани людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу [20, с. 163].

Як зазначалося, лексеми, стаючи складовою частиною фразеологізмів, втрачають своє номінативне значення внаслідок переосмислення. В ході процесу переосмислення досить вагому роль відіграє прототип ФО, який передує появі фраземи. Якщо прототип відсутній, то переосмислюються лексеми, що входять до складу даного фразеологічного звороту. Таке явище зумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Отже, фразеологічне переосмислення - це повне або часткове образне перетворення значення прототипу фразеологізму (чи фразеологічного варіанта), яке базується на семантичному зрушенні [17, с. 134]. Найважливіші типи переосмислення - це порівняння, метафора, метонімія (включаючи перифраз та евфемізм).

Порівняння та метафору В.М. Мокієнко вважає лінгвістичним фактором створення образності. Спільність порівняння і метафори полягає в створенні фразеологічних асоціацій на основі схожості предметів чи явищ.

Однак їх різницю слід вбачати перш за все у вираженні змісту. Порівняння, як простіший засіб опису образу, більш експліцитне, ніж метафора. Метафора ж виражає схожість змісту імпліцитно, з необхідним опущенням підґрунтя для порівняння і показника порівняння [20, с. 167]. Метафоричний тип переосмислення є найбільш розповсюджений: багато слів набуває метафоричного значення; те саме стосується і словосполучень. В англійській мові багато виразів набуло переносного значення і вживаються при описі дій чи обставин, які більш-менш аналогічні тим, що викликали їх до життя. Нерідко колишнє неметафоричне значення таких ідіом більш-менш зрозуміле [26, с. 29]. Таким чином, метафоричне переосмислення - це перенос найменування з одного денотата на інший, який асоціюється з ним на основі реальної чи уявної схожості [17, с. 124].

Іншим типом переосмислення є метонімія. Вона також слугує для створення образності. Метонімічне перенесення здійснюється на основі суміжності двох денотатів [17, с. 129].

Серед проаналізованих нами ФО зустрічаються і перифрази. Досить детально механізм виникнення таких зворотів у сфері фразеології пояснює В.М. Мокієнко: «Розширення фразеологізму стимулюється недостатністю семантики, необхідністю підсилити втрачену словом (чи словосполученням) експресію, поновити мотивування. Це прагнення можна назвати принципом надлишковості. Найтиповішим явищем, що відображає цей принцип, є перифраз» [20, с. 131].

Евфемізацію слід розглядати як явище дещо іншого класифікаційного рівня, ніж метафору та метонімію. В плані суто лінгвістичному евфемізацію можна вважати різновидом перифраз, що виправдовує її віднесення до експліцитного типу утворення фразеологізмів [20, с. 170]. А з іншого боку - це явище соціальне, що зумовлено прагненням людей уникнути неприємних для згадування речей.

Рівень переосмислення зумовлює мотивованість або ж немотивованість ФО. Якщо між фразеологічним значенням і семантикою прототипу існує синхронний зв'язок, то такий зворот можна вважати мотивованим. Якщо ж такий зв'язок відсутній, то йдеться про немотивованість значення.

Говорячи про значення ФО, не можна залишити поза увагою поняття внутрішньої та зовнішньої форми, які О.О. Потебня розрізняв у слові [24, c. 175]. Ці дві форми наявні і у фразеологізмові. Зовнішня - це окремий звук, а внутрішня - це і є значення.

Зміст внутрішньої форми фразеологізму детальніше розкриває Л.Г. Авксентьєв: «Вона становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу вцілому» [1, с. 44]. О.В. Кунін пропонує таке визначення внутрішньої форми: внутрішня форма - це мотивуюча образність мовної одиниці, яка базується на дериваційних зв'язках її значення зі значенням прототипа [17, с. 149].

Відповідно, розтлумачуючи поняття «значення фразеологізму», берeуться до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів. На відміну від значення слова, фразеологічне значення - це інваріант інформації, яка виражається семантично ускладненими, нарізнооформленими одиницями мови, які не утворюються за породжуючими структурно-семантичними моделями змінних сполук слів.

2. Ідіоми у сучасній пресі досліджуваних мов

Публіцистичний стиль мови являє собою функціональну різновид літературної мови і широко застосовуватися в різних сферах суспільного життя: в газетах і журналах, на телебаченні і радіо, у публічних політичних виступах, у діяльності партій та громадських об'єднань. Сюди ж слід додати політичну літературу для масового читача і документальне кіно.

2.1 Публіцистичний стиль в англійскій та українській мовах

У різних підручниках з стилістиці публіцистичний стиль іменувався також газетно-публіцистичним, газетним стилем, суспільно-політичним стилем. Назва «публіцистичний стиль» видається більш точним, оскільки інші варіанти назви більш вузько визначають сферу його функціонування. Назва «газетний стиль» пояснюється історією становлення даного стилю: його мовні особливості оформилися саме в періодичних друкованих виданнях та перш за все в газетах. Проте сьогодні цей стиль функціонує не тільки в друкованих, але й в електронних засобах масової інформації: його було б також справедливо назвати «телевізійним» стилем. Інша назва ? суспільно-політичний стиль ? точніше вказує на тісний зв'язок обговорюваного стилю з суспільного і політичного життя, але тут варто згадати, що цей стиль обслуговує і неполітичні сфери спілкування: культуру, спорт, діяльність громадських організацій (екологічних, правозахисних та інших).

Назва публіцистичного стилю тісно пов'язане з поняттям публіцистики, яке є вже не лінгвістичною, а літературним, оскільки характеризує змістовні особливості відносяться до неї творів [27, c. 47].

Публіцистика ? рід літератури та журналістики; розглядає актуальні політичні, економічні, літературні, правові, філософські й інші проблеми сучасного життя з метою вплинути на громадську думку та існуючі політичні інститути, зміцнити або змінити їх відповідно до певного класовим інтересом (в класовому суспільстві) або соціальним і моральним ідеалом. Предмет публіциста ? вся сучасне життя в її велич і малість, приватна і суспільна, реальна або відображена в пресі, мистецтві, документі [13, с. 72]. Якщо опустити згадку про класовий інтерес, то дане визначення досить точно відображає місце і роль публіцистики серед творів літератури і журналістики, а також дозволить нам надалі зрозуміти стилістичні особливості публіцистичних творів.

В іншому енциклопедичному виданні ми знаходимо таке визначення:

Публіцистика ? рід творів, присвячених актуальним проблемам і явищам поточного життя суспільства. Грає важливу політичну й ідеологічну роль, впливає на діяльність соціальних інститутів, служить засобом громадського виховання, агітації і пропаганди, способом організацій та передачі соціальної інформації. Публіцистика існує:

1. у словесній (письмової та усної);

2. графічно образотворчої (плакат, карикатура);

3. фото-і кінематографічної (документальне кіно, телебачення);

4. театрально-драматургічної;

5. словесно-музичної формах.

Публіцистика нерідко використовується в художніх і наукових творах [5, c. 765]. Поняття публіцистики і публіцистичного стилю, як видно з цих визначень збігаються не повністю. Публіцистика ? це рід літератури, публіцистичний стиль ? функціональна різновид мови. Твори інших стилів можуть відрізнятися публіцистичної спрямованістю, наприклад, наукові статті, присвячені актуальним економічним проблем. З іншого боку, текст, публіцистичний за стилем, може виявитися що не належить до даного роду літератури внаслідок суто інформаційного характеру або неактуальність обговорюваних проблем.

Найважливіші функції публіцистичного стилю ? інформаційна і впливу. Інформаційна функція текстів, що відносяться до цього стилю, полягає в тому, що автори таких текстів мають на меті інформувати якомога ширше коло читачів, глядачів, слухачів про значущі для суспільства проблеми і про погляди авторів на ці проблеми.

Інформаційна функція притаманна всім стилям мови. Специфіка інформаційної функції у публіцистичному стилі полягає в характері інформації, її джерела і адресатів [27, c. 60].

Телевізійні передачі, газетні і журнальні статті інформують суспільство про найрізноманітніші сторони його життя: про парламентських дебатах, про економічні програми уряду і партій, про події та злочини, про стан навколишнього середовища, про повсякденне життя громадян.

Інформація в публіцистичних текстах не лише описує факти, але і відображає думки, настрої, містить коментарі і роздуми авторів. Це відрізняє її від наукової інформації. Інша відмінність пов'язана з тим, що перед публіцистичними творами не ставиться завдання повного всебічного опису того чи іншого явища, публіцист прагне писати, перш за все, про те, що викликає інтерес у певних суспільних груп, виділяючи ті сторони життя, які важливі для його потенційної аудиторії.

Інформування громадян про стан справ у суспільно значимих сферах супроводжується в публіцистичних текстах здійсненням другу найважливішої функції цього стилі ? функції впливу. Мета публіциста полягає не тільки в тому, щоб розповісти про стан справ у суспільстві, а й у тому, щоб переконати аудиторію в необхідності визначеного ставлення до викладати факти й у необхідності певного поведінки. Публіцистичного стилю властиві відкрита тенденційність, полемічність, емоційність, що якраз і викликана прагненням публіциста довести правильність своєї позиції.

Функція впливу є для публіцистичного стилю системоутворюючою, саме вона виділяє цей стиль серед інших різновидів літературної мови. Хоча ця функція характерна також для офіційно-ділового і розмовного стилю, на відбір мовних засобів вона активно впливає саме в текстах публіцистичних.

Газета ? мобільний інструмент гласності, тобто відкритості деятльності державних установ для громадського спостереження [5, c. 176]. Для суспільства дуже бажано, щоб органи влади якомога повніше інформували громадян про прийняті рішення, а також і про мотиви прийняття цих рішень. Тут слід додати, що з точки зору науки про культуру мовлення дуже важливо висловлювати офіційні рішення мовними засобами зрозумілими більшості населення із середнім рівнем освіти. Рядовий громадянин не зобов'язаний мати вищу юридичну освіту, але закони мають бути йому зрозумілі, в іншому випадку спілкування влади і населення не буде ефективним. Поряд з гласністю газета забезпечує і свободу слова ? вона служить для вираження поглядів різних соціальних верств, великих і дрібних громадських груп, дає людині можливість висловити свою оцінку що проводиться державою політики і впливу цієї політики на його приватне життя і на життя суспільства. Будучи одним із центрів політичної діяльності, газета покликана бути гнучким інструментом з'єднання живої практики з політикою, з організаторської роботою інститутів політичної системи суспільства. Газети поділяються:

1. Залежно від функціонального призначення на:

1) загальнополітичні;

2) галузеві;

3) розважальні;

4) рекламні;

2. По території розповсюдження на:

1) федеральні;

2) регіональні;

3) місцеві;

3. За часом випуску на:

1) ранкові;

2) вечірні;

4. По періодичності на:

1) щоденні;

2) щотижневі [27, c. 131].

Журнал представляє собою періодичне та/ або образотворче видання, що містить статті або реферати по різним суспільно-політичним, науковим, виробничим і іншим питань, літературні твори, в багатьох випадках ілюстрації, що має постійну програму.

Інформація, що містить в журналі, може носити різноманітний характер:

1) може бути первинною ? статті, нариси, художні твори та ін;

2) вторинної ? огляди, реферати та ін;

3) оригінальна і перекладна.

Журнал, на відміну від газети, орієнтований не на оперативну, а на узагальнюючу, аналітичну інформацію, він має можливість розглядати події в більш широкому плані і зупинятися тільки на найбільш важливому. Журнал може бути активним засобом підвищення кваліфікації фахівців, широкої трибуною наукового, художнього, науково-технічної творчості. Залежно від читацького адреси журналу визначається ступінь і характер використання спеціальної термінології, співвідношення коштів публіцистичного та наукового чи офіційно-ділового стилів.

Масово-політична література призначена для докладного роз'яснення широкому колу читачів програм політичних партій, основних понять політології, історії політичних вчень, для ознайомлення масового читача з науковим аналізом суспільних явищ.

2.2 Фразеологізми у публіцістичному тексті

Публіцистичного стилю властиві дві основні функції, що зливаються одна в одну, - інформаційна і експресивна. Журналіст повідомляє про факти і дає їм оцінку. Взаємодія цих двох функцій і визначає вживання слова в публіцистиці. У порівнянні з іншими функціональними стилями (окрім художнього та розмовно-побутового), частка засобів і способів досягнення експресивності є досить високою в публіцистичній мові. Не випадково характеристику публіцистичного стилю зазвичай обмежують описом специфічно експресивних засобів.

Функція впливу (експресивна функція), найважливіша для газетно-публіцистичного стилю, обумовлює гостру потребу публіцистики у виразних засобах. Тому публіцистика запозичує з художнього стилю практично всі засоби, наділені експресивністю. Найважливішою лінгвістичною ознакою газетно-публіцистичного стилю є тісна взаємодія і взаємопроникнення експресивних, емоційно-мовних засобів та стандартних, широко вживаних у даному стилі мови, засобів. Ось, наприклад: «As a man sows, so shall he reap» - «Як посієш, так і пожнеш».

За словами В.Г. Костомарова, основним конструктивним принципом мови газети є діалектичне поєднання стандарту та експресії [15, с. 90].

Фразеологічні звороти, прислів'я, приказки та крилаті вирази є обов'язковим стилістичним компонентом мови газети, важливим джерелом експресивно-емоційної насиченості, істотним засобом реалізації конструктивно-стильових особливостей газетної мови. Вони надають газетному тексту певну впливову силу, допомагають створювати специфічну образність. Вони здатні не тільки висловити відповідну думку більш цілісно, а й передати своєрідне ставлення, оцінку. Наприклад, приказка: «товкти воду в ступі» ? «to beat the air» виражає більше експресивності, оцінку, ніж звичайне словосполучення: «займатися пустою справою» ? «to do something in vain».

Автор може вибрати з синонімічних засобів вираження те, що найбільше відповідає змісту висловлювання, його меті і завданням, характеру тексту. При цьому вибір фразеологізму чи афоризму зі зниженим, розмовним або, навпаки, художнім забарвленням обумовлює вживання й інших мовних засобів [16, c. 11].

Заголовки матеріалів у періодиці - одні з найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить «обличчя» видання. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне і цікаве, дати уявлення про тему. Ефективність газетного тексту багато в чому визначається його заголовком, тому що дослідження психологів показують, що близько вісімдесяти відсотків читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Газетний заголовок являє собою важливий компонент газетної інформації. Його основною метою є залучення уваги читача до найбільш важливої і цікавої частини повідомлення: заголовок, як правило, не розкриває до кінця зміст статті, стимулюючи читача ознайомитися із запропонованим матеріалом. Таким чином, щоб виконати своє основне призначення, тобто зацікавити і навіть заінтригувати читача, заголовок повинен бути максимально помітним і таким, що запам'ятовується. Як помітні, що звертають читацьку увагу газетних заголовків, широко використовуються фразеологізми.

Публіцисти звертаються до фразеологічних запасів рідної мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Проте вживання фразеологізмів у звичайній формі з притаманним їм значенням не завжди дає потрібний ефект. З метою створення художнього ефекту публіцисти вдаються до трансформації фразеологізмів.

У стилістичних цілях фразеологізми можуть вживатися як без змін, так і в трансформованому вигляді, з іншим значенням і структурою або з новими експресивно-стилістичними властивостями. Найчастіше під трансформацією розуміється будь-яке відхилення від загальноприйнятої норми, закріпленої у лінгвістичній літературі, а також імпровізована зміна в експресивно-стилістичних цілях.

2.3 Способи відтворення фразеологізмів при перекладі публіцистичного тексту англійскої та української мови

Перекладач має розуміти зміст газетного заголовку та вміти гарно та правильно його передати з мови оригіналу на мову перекладу. Адже для заголовків англійських газет характерним є і те, що заголовок може мати подвійний зміст, так як комбінація слів підбирається таким чином, що за змістом можна зробити абсолютно протилежні переклади, тому дуже важливо відчувати цей нюанс. Наприклад, заголовок «Milk drinkers are turning to powder» можна перекласти як «Люди, що п'ють молоко, перетворюються на порошок», хоча, звичайно, правильно переклад звучить так: «Люди, які полюбляють молоко, починають вживати сухе молоко».

Взагалі, так як автори статей намагаються привернути увагу читача і зробити так, щоб він таки прочитав сам матеріал, то заголовки часто не передають зміст статті, а навпаки, бувають зовсім в незначній мірі пов'язані з нею. Тому основна інформація знаходиться у підзаголовку. Це значно полегшує роботу перекладача, адже не завжди вдається перекласти газетний заголовок з першого погляду, так як або бракує інформації, або заголовок можна перекласти декількома, абсолютно не поєднаними між собою за змістом, способами [27, c. 123].

Перекладач повинен постійно пам'ятати про особливості вживання часових форм в заголовках. Сучасні британські газети використовують неперфектні часи. Коли мова йдеться про дію, яка вже відбулась, але в недалекому минулому, то використовується теперішній час, така форма ніби наближує читача до певних подій: «Mary Grace dies», «Royal family quits». При перекладі на українську мову таких заголовків, якщо дія на момент публікації закінчилась, то переклад робиться у минулому часі, за виключенням тих заголовків, де необхідно зберегти дієслівну форму. Past Simple використовується в заголовках, якщо в самому заголовку є обставина часу, або читачу добре відомо, що дія відбулась в минулому. Для позначення майбутнього часу в заголовках часто використовується інфінітив.

Однією з основних особливостей фразеологічних одиниць, яка відрізняє їх від вільних словосполучень, є ідіоматичність. Саме через цю характеристику загальне значення фразеологізму не дорівнює сумарному значенню його компонентів, часто це значення не має нічого спільного із значеннями слів, які входять до нього: «to show white feather - бути боягузом».

Багато фразеологізмів виникли на основі якогось історичного факту:

«to dine with Duke Humphrey - залишитися без обіду»

Один час боржники в Лондоні ховалися від своїх кредиторів у Соборі святого Павла, де, серед інших, знаходиться і гробниця герцога Гамфрі; на запитання, де він буде обідати, боржник відповідав, що обідатиме з герцогом, тобто ніде [14, с. 146].

У фразеологізмах часто міститься метафоричний елемент. Їх не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення. Це все та ряд інших факторів призводить до того, що фразеологічні одиниці часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу ідіом полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант. Тож, подамо основні способи перекладу фразеологічних одиниць:

Найкращий спосіб - передати фразеологізм фразеологізмом. Це є можливим тоді, коли англійська та українська мови запозичили фразеологічний зворот з інших мов (найчастіше класичних) «Strike while the iron is hot - Куй залізо, поки гаряче».

Переклад фразеологічним аналогом, тобто використання в українській мові фразеологічних одиниць, які мають те саме значення, але які побудовані на іншому образі. При такому перекладі слід враховувати, що український образ повинен бути нейтральним щодо національного забарвлення: «Can the leopard change his spots? Природу не виправиш. Горбатого могила справить.» Але не: рос. «Черного кобеля не отмоешь добела» [4, с. 256].

Переклад калькою, тобто спроба скопіювати англійський образ і створити свою фразеологічну одиницю. При такому способі треба пам'ятати, що:

1. Образ повинен бути зрозумілим, метафоричне, переносне значення повинно виходити з прямого значення: Little pitchers have long ears. У малих дітей великі вуха.

2. Якщо в перекладі є реалія, то вона повинна бути зрозумілою українському читачеві: «To carry coal to Newcastle. Ніхто не возить вугілля в Ньюкасл».

3. перекладові слід надати форму фразеологізму: «Rome was not built in a day - Не зразу Рим будувався».

Описовий переклад, відмова від перекладу фразеологізмом: «to cut off with a shilling - залишити без спадщини» [11, с. 152].

В суспільно-політичних текстах, статтях, оглядах широко використовується образна фразеологія. Характеризуючись метафоричністю, вона надає висловлюванню виразності, яскравості, своєрідності. За способом перекладу на українську мову образну фразеологію можна умовно розділити на чотири групи:

1) Фразеологізми, що мають повний аналог в українській мові і повністю калькуються при перекладі: «a domino effect» - «ефект доміно»;

2) Фразеологізми, які частково не співпадають по образності з українськими: «to buy a pig in a poke» - «купити кота в мішку»;

3) Фразеологізми, при перекладі яких образ повністю змінюється: «to hang fire» - «призупинити роботу»;

4) Фразеологізми, які перекладаються нейтральною лексикою: «to cut no ice - нічого не добиватись».

Переклад фразеологізмів - це особлива проблема, адже передати їх дослівно зазвичай неможливо, через те, що вони являють собою єдиний образ, звідси - необхідність їх розгляду, як єдине семантичне ціле; а заміна їх словами в прямому значенні може спричинити зникнення атмосфери звичних читачу образів. Техніка передачі фразеологізмів вже давно розроблена, перекладач має їх розглядати, як єдине семантичне ціле і намагатись відшукати в мові перекладу аналог - фразеологізм, бажано з тим же ступенем семантичної зв'язаності. Якщо такого еквіваленту в мові перекладу не існує, потрібно понизити ступінь семантичної єдності і замінити ідіому на фразеологічну єдність, де образність зберігається [21, с. 146]. При перекладі фразеологізмів в сучасному газетно-інформаційному тексті перекладач має бути дуже уважним та враховувати такий феномен, як деформація і контамінація фразеології. Один з найпростіших прикладів деформації є неповнота складу. В такому разі при перекладі, якщо перекладач віднайшов еквівалент, він має відновити принцип неповноти, інакше кажучи, обірвати приказку в тексті перекладу таким чином, щоб зберігти семантику оригіналу [2, с. 96].

Ще однією особливістю, яка притаманна англійському газетно-інформаційному стилю - це переплетення книжної лексики та розмовної мови.

Серед всіх текстів газетно-публіцистичного стилю найбільш сухими та діловими по стилю є повідомлення та статті інформаційного характеру. Точність при перекладі таких статей досягається шляхом синтаксичної перебудови речень. [22, с. 54].

Якщо аналізувати класифікації трансформації фразеологізмів різних авторів, можна зробити висновок, що лінгвісти не мають єдиного погляду на способи трансформації фразеологічних одиниць [23, c. 26]. Класифікації значно відрізняються один від одного. Жодна класифікація не є вичерпною. Це свідчить про недостатню вивченість питання трансформації фразеологізмів у лінгвістиці.

Всі трансформації можна розділити на 5 загальні групи:

1) семантичні трансформації,

2) лексичні трансформації,

3) синтаксичні трансформації,

4) морфологічні трансформації

5) словотворчі трансформації.

При семантичних трансформаціях відбувається наповнення фразеологічного обороту новим змістом при збереженні його лексико-граматичної цілісності. Наприклад, в наступному заголовку «How Isabella proved her face is still her fortune at 50» поєднуються два семантичних плана англійського виразу «her face is her fortune». Актуалізується як фразеологічне значення фразеологізму «всі її багатство тільки в красі», так і пряме значення його компонентів «обличчя - джерело її багатства», оскільки мова йде про Ізабеллу Росселліні, яка є рекламним обличчям косметичної компанії

До семантичних трансформацій також відносять явище дефразеологізаціі. Згідно А.Г. Назаряну, дефразеологізація - це явище, при якому фразеологізм у результаті виникнення нових самостійних значень в його компонентах втрачає основну ознаку фразеологічності [21, с. 220]. Чим віддаленіший зв'язок між старим, вихідним і новим значенням компонента, тим активніше проходить процес дефразеологізаціі.

З одного боку, дефразеологізація шокує несподіваним прочитанням вихідного фразеологізму, бентежить адресата, обманюючи його первинні асоціації, і тому розрахована на максимальний прагматичний ефект.

Для наочності наведемо приклад, проаналізований Є. О. Вітковською:

«Carol has always been a black sheep in the class: her parents were Afro-Americans».Фразеологічна одиниця «a black sheep» фіксується словниками у значенні «a person considered to have brought discredit upon a family or other group; a bad character». Дефразеологізація здійснюється за рахунок вживання в підрядному реченні іменника Afro-Americans, яке є евфемізмом, що позначає чорношкіре населення Америки. Таким чином, компонент black в складі фразеологізму та, як наслідок, другий компонент фразеологізму, набувають вихідне, пряме значення [7, c. 36].

Цікавий цей приклад і з точки зору перекладу, так як фразеологізм «a black sheep» має в українській мові функціональний еквівалент «біла ворона», що співпадає з англійським виразом за значенням, але він має іншу образність. Хоча обидва фразеологізми побудовані на позначенні тварини, що відрізняється за кольором від представників свого виду, вони антонімічні по компоненту (чорна - біла). Це, на перший погляд, не дає можливості здійснити дефразеологізацію, зберігши зміст англійського контексту. Але перекладачі передають англійський фразеологізм зазначеним еквівалентом і зберігають вихідний контекст, що змінює характер гри слів оригіналу: «Керол стала в класі білою вороною, бо її батьки були афро-американцями».

Потрібно відзначити, що визначальне значення при виявленні семантичних перетворень має контекст.

При лексичних трансформаціях семантика фразеологізму може набувати нові смислові відтінки в результаті більш-менш істотних змін в компонентному складі ФО, при цьому синтаксична структура фразеологізму залишається без змін [3, c. 71].

До даного типу трансформацій відносять прийоми заміни та перестановки компонентів ФО.

Наприклад: «The rapid global economic downturn has rekindled fears that Japan may be slipping back into a deflationary cycle».

У ФО «kindle the flame» - «запалити полум'я», відбувається лексична заміна другої частини ФО. Це робиться для того, щоб створити більш тісний зв'язок семантики ФО з тематикою тексту.

Найбільш численні і різноманітні синтаксичні трансформації ФО, які призводять до подовження, скорочення або зміни синтаксичної структури фразеологізму. До даного типу трансформацій відносять: редукцію (еліпсис); додавання (вклинювання) компонентів; зміна комунікативного типу речення; парцеляції; контамінацію; алюзію.

Редукція - це скорочення структури ФО, опущення значущих елементів. У більшості випадків у ФО зі структурою словосполучення опускається дієслово, так як воно, будучи структурним стрижнем дієслівних фразеологізмів, не несе основного тематичного навантаження, і, отже, його редукція не представляє небезпеки для семантики фразеологізму.