Лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі сполучення слів з погляду їх значення, походження, будови та функціонування у мові, називається фразеологією. До її складу входять стійкі словосполучення - фразеологізми, або фразеологічні одиниці [23, с.45].

Фразеологізми відзначаються стійкістю складу й структури. Характерною їх ознакою є те, що вони не конструюються щоразу в процесі мовлення, а відтворюються як готові словесні формули, наприклад: пасти задніх - to be at the tail-end [CIDI 1998, р.26].

Чимало фразеологічних одиниць є засобом образності, мають виразне емоційно-експресивне забарвлення. За їх допомогою можна виражати такі позитивні емоції, як любов, пошану, гордість, досягати піднесеності висловлення (наприклад: стояти на смерть - to fight to the bitter end [ODEI 1993, p.56]), виражати насмішку, іронію, сарказм, гнів, презирство, створювати відтінок фамільярності (наприклад: хвостом крутити - to beat about the bush [ODEI 1993, p.46]). Фразеологізми широко використовуються у художньому, публіцистичному стилях літературної мови та в усному побутовому мовленні.

У діловому та науковому стилях фразеологічні одиниці не мають емоційного забарвлення. Наприклад: згідно з законом - according to the law, ліквідувати заборгованість - to repay a debt.

Наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу - одне з актуальних завдань молодої лінгвістичної дисципліни. Вчені, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дотримуючись певних принципів, запропонували ряд класифікаційних схем, що використовуються у теоретичній і методичній літературі.

Родоначальником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі. У своїй книзі ”Нарис стилістики” він виділяв чотири групи словосполучень:

1) вільні словосполучення, тобто словосполучення, в яких немає стійкості, які розпадаються після утворення;

2) звичні сполучення, тобто словосполучення з відносно вільним зв'язком компонентів, який допускає деякі зміни;

3) фразеологічні ряди, тобто групи слів, в яких два поняття зливаються майже в одне. Стійкість цих зворотів закріпляється первинним слововживанням;

4) фразеологічні єдності, тобто сполучення, в яких слова втратили своє значення і виражають єдине нерозкладне поняття. Подібні сполучення не допускають перегрупування компонентів. В своїй пізній праці ”Французька стилістика” Ш. Баллі розглядає звичні сполучення і фразеологічні ряди як проміжні типи словосполучень і відокремлює лише дві основні групи сполучень:

1) вільні словосполучення і 2) фразеологічні єдності [17, с.7]. Таким чином, Ш. Баллі відокремлює сполучення слів за ступенем стійкості: сполучення, в яких є свобода групування компонентів, і сполучення, в яких немає такої свободи. Він лише схематично намітив ці групи, але не надав їм детального опису.

Широкого визнання у мовознавстві здобула семантична класифікація фразеологічних одиниць, запропонована В.В. Виноградовим. В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразотворення. Як єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів. Зважаючи на це, В.В. Виноградов розрізняє три типи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення [12, с.338].

Фразеологічні зрощення - це семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. За визначенням В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення - це “своєрідні складні синтаксичні слова" [8, с.336]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення. Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом факторів: а) наявністю у складі фразеологізмів застарілих слів, незрозумілих для загалу; б) наявністю граматичних архаїзмів; в) втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв'язку.

Фразеологічні єдності - це також семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів. Семантична замкнутість фразеологічних єдностей може створюватися евфонічними чи формально-граматичними засобами - римою, алітераціями тощо. Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі, внаслідок наявності експресивних відтінків значення. До цього розряду В.В. Виноградов відносить фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, літературні цитати, крилаті вислови, народні прислів'я і приказки [8, с.338].

Фразеологічні сполучення - це такий тип фраз, що утворюється реалізацією зв'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Слова з фразеологічно зв'язаним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженою певною кількістю слів, а також може замінятися синонімом [8, с.339].

Класифікаційна схема В.В. Виноградова - важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але у процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов, стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосовувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, М.М. Шанський виділив четвертий клас - фразеологічні вирази, до яких належать такі стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів із вільним значенням.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним їх значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів М.М. Шанський розрізняє дві групи: а) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що є предикативними словосполученнями, рівноцінними реченню. Це висловлювання, що виражають те чи інше судження; б) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, які ідентичні лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як слова, виконують у мові номінативну функцію [39, с.340].

Великий внесок у розбудову теорії фразеології зробив Б.О. Ларін, який описав семантичну класифікацію фразеологічних одиниць у плані діахронії [18, с.216].

Відомо, що у становленні переважної більшості фразеологічних одиниць вихідними є вільні звороти мови, повні за лексичним складом, які відповідають нормальній граматичній будові і прямі за значенням.

Класифікація Б.О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первинних вихідних словосполучень, вона включає:

а) перемінні словосполучення;

б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;

в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні зі стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первинного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість [18, с.340].

У свою чергу А.І. Смирницький виділяє фразеологічні одиниці та ідіоми. Фразеологічні одиниці - це стилістично нейтральні звороти, які не мають метафоричності або втратили її. До фразеологічних одиниць А.І. Смирницький відносить звороти типу to get up, to fall in love. Ідіоми засновані на переносі значення, на метафорі, яку чітко усвідомлює мовець. Їхньою характерною рисою є яскраве стилістичне забарвлення, відхід від звичайного нейтрального стилю, наприклад, to take the bull by the horns [ODEI 1993, p.853] - брати бика за роги, діяти рішуче; dead as a doornail [ODEI 1993, p.261] - без ознак життя.

Фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення і фразеологічні вирази не входять у класифікацію А.І. Смирницького. В структурному відношенні лінгвіст поділяє фразеологізми на однострижневі, двострижневі та багатострижневі у залежності від кількості визначальних слів. Класифікація стійких сполучень слів у праці А.І. Смирницького є ескізною і заснованою переважно на стилістичному критерії [17, с.24].

Н.Н. Амосова виділяє два типи фразеологічних одиниць - фраземи та ідіоми. Фразема - це одиниця постійного контексту, в якій вказівний мінімум, потрібний для актуалізації даного значення семантично реалізованого слова, є єдино можливим, не варійованим, тобто постійним, наприклад, beef tea [ODEI 1993, p.263] - міцний м'ясний бульйон; to knit one's brows [ODEI 1993, p.583] - насупитися; black frost [ODEI 1993, p.305] - мороз без снігу. Другий компонент є вказівним мінімумом для першого [3, с.24].

Слід зазначити, що одинична сполучуваність у багатьох фраземах є дуже нестійкою, і вони легко переходять у змінні сполучення слів. У ”Великому Оксфордському словнику” є велика кількість прикладів початкової одиничної сполучуваності слів, а потім розпаду цієї одиничної сполучуваності, внаслідок чого слово отримує вільне значення.Н. Н. Амосова визнає, що фраземи складають найбільш нестійку частину фразеологічного фонду, що розширення сполучуваності руйнує стабільність їхнього контексту і цим виводить їх за межі фразеології [4, с.139].

Ідіоми, на відміну від фразем, - це одиниці постійного контексту, в яких вказівний мінімум і семантично реалізований елемент складають тотожність і обидва представлені спільним лексичним складом словосполучення. Ідіоми характеризуються цілісним значенням, наприклад, red tape (ODEI 1993, p.642) - бюрократизм; to play with fire [ODEI 1993, p.520] - гратися з вогнем.

Н.Н. Амосова виділила частково предикативні фразеологізми - звороти, в яких міститься граматично основний член - антецедент - і залежна від нього предикативна одиниця. При цьому така структура виступає як властиве даному фразеологізму формальне явище, а не результат яких-небудь його синтаксичних перетворень [3, с.25].

Наприклад, to fiddle while Rome is burning [ODEI 1993, p.327] - займатися дрібницями перед обличчям серйозної небезпеки; to see how the land lies [ODEI 1993, p.953] - дізнатися, як справи; ships that pass in the night [ODEI 1993, p.980] - мимовільні зустрічі.

Стійкі звороти з цільнопредикативною структурою (приказки й прислів'я) Н.Н. Амосова до складу фразеології не включає. Фразеологічна концепція Н.Н. Амосової є новаційною і, не дивлячись на ряд спірних положень, представляє собою нове слово у теорії англійської фразеології.

Широко розуміє об'єм фразеології С.Г. Гаврин, який підходить до фразеологічної системи з точки зору функціонально-семантичної комплікативності (ускладнення) [10, c.245]. С.Г. Гаврин включає до складу фразеології всі стійкі та перемінно-стійкі сполучення слів, які задовольняють критерії функціонально-семантичної комплікативності. Йому вдалося створити чітку класифікацію фразеологізмів. С.Г. Гаврин виділяє шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці, сполуки з метафоричними компонентами (наприклад, яблуко незгоди - bone of contention [56, c.241]), сталі порівняння (берегти, як зіницю ока - to keep as the apple of one's eye [56, c.45]), евфонізми, сталі гіперболи і літоти (виїденого яйця не вартий - is not worth a straw [56, c.71]), тавтологічні сполуки, сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису.

Варто зазначити, що такі експресивно-емоційно забарвлені сполучення елементів відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів.

Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва тощо. Заміна в них одного з компонентів синонімом руйнує термінологічність. Наприклад, ланцюгова реакція (chain reaction) - послідовна реакція (consecutive reaction).

Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи. Наприклад, буття визначає свідомість - being determines consciousness.

Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми - всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму [7, с.340]. Вони неподільні за значенням, отже семантика ідіом не випливає із суми значень компонентів. Наприклад: бити байдики - to fritter away one's time [56, c.35]; звести нанівець - to boil away [56, c.48]; собаку з'їсти - to know onions [56, c.230].

На думку С.Г. Гаврина, такого роду систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує у мовленні: образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні - лаконізують мову; термінологічні - забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення [10, с.25].

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає морфологічна класифікація, яка передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в окремих випадках визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, яка висвітлена у працях В.Л. Архангельським [17, c.132]. У ній фразеологічні одиниці поділяються на “фраземи” і “стійкі фрази”.

Термін “фразема” охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін “стійка фраза" охоплює фразеологічні одиниці зі структурою речень [17, с.341].

Отже, стосовно обсягу фразеології вчені дотримуються різних точок зору і по різному їх визначають. Це пояснюється складністю об'єкта дослідження і наявністю у мові численних прикладів перехідних випадків, які знаходяться між класичними фразеологічними одиницями і вільними, або, як їх зараз частіше називають, перемінними сполученнями слів. Велике значення також має те, під яким кутом зору підходить вчений до класифікації фразеологічних одиниць. Для А.І. Смирницького одним із найважливіших параметрів фразеології є еквівалентність фразеологічної одиниці слову, для Н.Н. Амосової - тип постійного контексту, для С.Г. Гаврина - функціонально-семантична комплікативність. Для А.І. Смирницького і Н.Н. Амосової характерне вузьке розуміння обсягу фразеології, а для С.Г. Гаврина - широке. Широке розуміння обсягу фразеології зараз є переважаючим. Об'єктом широкого розуміння фразеології є всі стійкі сполучення слів з ускладненим значенням. Нижня межа фразеологізму - двослівне утворення. При цьому один із компонентів може бути службовим словом. Верхня межа - складне речення. Фразеологізмами зі структурою складного речення можуть бути лише прислів'я. Утворення, які виходять за межі складного речення, не є одиницями мови і тому не можуть бути фразеологізмами. Це допомагає відокремити фразеологізми від малих жанрів фольклору - загадок, рахівниць тощо.

1.2 Джерела виникнення фразеологізмів у англійській мові