Особливості перекладу англомовних історичних детективів українською мовою

Побутова реалія cellarer позначає економа в середньовічному монастирі. Як і в наш час, ця посада була доволі почесною і мала багато переваг. М. Прокопович відтворила це поняття шляхом освоєння, тобто адаптуванням терміну до лексико-стилістичних традицій української мови - келар.

An inquisitor, too, can be impelled by the Devil, William said [40, c. 51].

«Інквізитор теж буває начинням диявола», - мовив Вільям [39, c. 57].

Історизм inquisitor є назвою специфічної церковної професії, метою якої був пошук усіх, хто чинить зло проти Бога, та їх покарання (зазвичай страта). Це поняття давно вже закріпилося в українській мові, тому перекладачу було достатньо використати існуючий еквівалент - інквізитор. У романі інквізиція грає роль «середньовічного Скотленд Ярду», і Вільям, так само як і Шерлок Холмс, дуже скептично відноситься до діяльності такої організації.

I know that in comparison with your cases, those of Bobbio or Pomposa, of Cluny or Fleury, seem the room of a boy barely being introduced to the abacus. I know that the six thousand codices that were the boast of Novalesa a hundred or more years ago are few compared to yours, and perhaps many of those are now here [40, c. 54].

Знаю, що порівняно з вашими полицями книгозбірні монастирів Боббіо та Помпози, Клюнійської та Флерійської обителі схожі на кімнату хлопчика, який тільки-но починає вивчати табличку множення. Я знаю, що шість тисяч кодексів, якими пишалася Новалеза понад сто років тому, це ніщо порівняно з вашою книгозбірнею, зрештою, чимало їхніх томів, мабуть, зараз тут [39, c. 60].

Реалії-назви міст (Bobbio, Pomposa, Novalesa) М. Прокопович транслітерувала до Боббіо, Помпоза, Новалеза. Від Cluny та Fleury перекладач утворила прикметники та додала уточнюючий компонент - Клюнійська та Флерійська обителі.

But I was speaking of the heresy (if such it was) of the Joachimites. And in Tuscany there was a Franciscan, Gerard of Borgo San Donnino, who repeated the pre&dictions of Joachim and made a deep impression on the Minorites. Thus there arose among them a band of supporters of the old Rule, against the reorganization of the order attempted by the great Bonaventure, who had become general of the order [40, c. 62].

Але я говорив про йоахимітську єресь (якщо це була єресь). І от з'явився в Тоскані один францисканець, Ґерард з Борґо Сан Донніно, який зробився речником Йоахимових пророцтв і справив сильне враження на середовище братчиків-міноритів. Так серед них виникла когорта прихильників стародавнього правила. Вони виступали проти реорганізації ордену, що її намагався провести великий Бонавентура, який згодом став його генеральним настоятелем [39, c. 70].

Назву чергового середньовічного ордену the Joachimites М. Прокопович відтворила, як і попередні, шляхом адаптивного транскодування. Йоахиміти - послідовники Йоахима да Фйоре; проголошували пришестя «доби Святого Духа», який покладе край хаосові. Так само були перекладені і the Minorites - Мінорити, - так називали францисканців, які особливо строго дотримувалися правила і відзначалися аскетизмом. Імена відомих у 14 ст. богословів, перекладач транслітерувала: Gerard of Borgo San Donnino - Ґерард з Борґо Сан Донніно, Bonaventure - Бонавентура. У будь-якому разі у наш час вони мало що говорять звичайному читачу.

In the final thirty years of the last century, the Councilof Lyons rescued the Franciscan order from its enemies, who wanted to abolish it, and allowed it ownership of all property in its use (already the law for older orders). But some monks in the Marches rebelled, because they believed that the spirit of the Rule had been forever betrayed, since Franciscans must own nothing, personally or as a concaving or as an order [40, c. 73].

В останнє тридцятиліття минулого століття, коли Ліонський собор, рятуючи францисканський чин від розпуску, надав йому у власність всі дібра, якими той користувався - адже цим правом вже давно законно тішилися старші ордени, - у Марках деякі брати збунтувалися, твердячи, що було остаточно зраджено, оскільки ані сам францисканець не повинен нічим володіти, ні його монастир, ні його орден [39, c. 79].

У цьому прикладі ми зустрічаємо історичну реалію the Council of Lyons. У світі католицизму це доволі відома подія, і в український мові існує усталений еквівалент - Ліонський собор. Назву області в центрі Італії Marches М. Прокопович транслітерувала - Марки.

He moved into the territory of Trivero, where he entrenched himself on a mountain that was called Zubello at the time and later was known as Rubello or Rebello, because it had become the fortress of the rebels of the church [40, c. 95].

Він перебрався на терени Тріверо, де окопався на горі, яку тоді називали Дзубелло, а відтоді й надалі - горою Ребелло, сиріч Бунтівничою, бо тепер вона стала твердинею бунтарів проти церкви. Одне слово, не можу розповісти тобі про все, що там діялося, але коїлись там страшні душогубства [39, c. 102].

Цікавою культурно-історичною реалією є трансформація назви гори Zubello. Внаслідок повстання єретиків, яке трапилося на ній її почали називати Rubello / Rebello. М. Прокопович транскрибувала перші дві назви: Дзубелло та Ребелло, а далі підібрала функціональний аналог з метою пояснення читачу суті справи - Бунтівнича.

That morning when Adelmo and the others were talking hereabout witty riddles, and Berengar made the first reference to the finis Africae,did anybody mention the Coena Cypriani? [40, c. 196].

Того ранку, коли Адельм разом з іншими розмовляли про дотепні загадки, а Беренґарій вперше натякнув на finis Africae, хтось згадував про «Вечерю Кипріяна»? [39, c. 215].

Coena Cypriani - «Вечеря Кипріяна» - анонімний пам'ятник «сміхової культури» середньовіччя, написаний у IX ст., гумористична оповідь про весільний бенкет в Кані Галілейській, на який запрошено персонажів зі Старого і Нового Завіту. Насправді, Кипріян - християнський письменник, єпископ Карфагенський, мученик і не має жодного стосунку до цього твору. Для перекладу оригінальної латинської назви, М. Прокопович підібрала стійкий український еквівалент.

Розглянемо ще декілька культурно-сторичних реалій середньовіччя. Так, hostia (гостія) - це жертовний хліб, який використовується для причастя в католицькій церкві. Armillary sphere (Армілярна сфера) - стародавній астрономічний інструмент. Складався з кілець, що зображали основні дуги небесної сфери, навколо розміщеної в центрі кулі, яка зображала Землю. її метою було відтворювати відносне положення екватора, екліптики, горизонту та інших небесних кругів. Вона також зображала рух планет. Dipsas (дипсада) - змія, укус якої, за уявленнями старожитніх, начебто викликає смертельну спрагу. Про неї згадують чимало античних авторів, напр. Софокл, Пліній Старший, Силій Італік та ін. Incubus (інкуб) - злий дух, який обертається чоловіком і спокушає жінок уві сні, перелесник. Neuma (невми) - стародавнє нотне письмо з без-лінійною системою, яке застосовувалося в григоріанському співі; також мелодійні фігури в григоріанському співі, тощо [39].

Таким чином, ми здійснили аналіз специфіки перекладу історичних детективів на прикладі англомовної версії роману У. Еко «Ім'я рози», здійсненої У. Вівером, відтвореної українською мовою М. Прокопович. Варто зазначити, що найбільшу складність для перекладача цього жанру становлять культурно-історичні реалії, які позначають різні події, географічні місця, особи, надбання культури, предмети побуту, тощо. З метою їх адекватної передачі застосовуються різні види та прийоми перекладу безеквівалентної лексики, однак найважливішою вимогою є розуміння перекладачем реалій, з якими він працює.

ВИСНОВКИ

Протягом дослідження, ми виконали поставлену мету та завдання і дійшли таких висновків.

Було виявлено, що детектив - це різновид пригодницької літератури, що належить до паралітератури. Це передусім прозові твори, зовнішній сюжет яких послідовно розкриває певну заплутану таємницю, пов'язану зі злочином та його розслідуванням. Варто зазначити, що протягом довгого часу серед літературознавців була поширена думка стосовно меншовартості художніх творів, розрахованих на пересічного читача. Зясовано, що для детективу характерні стрімкий розвиток подій, швидкий темп оповіді, монтаж коротких динамічних епізодів, стислі діалоги, різні повороти у розв'язанні загадки-гри, з якими найчастіше пов'язані відсутність розлогої експозиції, надто докладних фізичних і духовних портретів персонажів, старанно виписаних пейзажів. Ці характеристики визначають особливості мови детективних творів. Виокремлюють наступні конструктивні прикмети детективного жанру: нормативність і жорсткість жанрових законів; малий (новелістичний) об'єм; буденність оточуючого середовища; стереотипність поведінки персонажів; сувора вивіреність сюжету і увага до його подієвої сторони; співіснування неможливого з реальним; провідне значення категорії таємничого; замкнутість і умовність хронотопа; особлива структура образу головного героя.

Було визначено, що у контексті загальної проблематики національно-культурної специфіки мови особливого теоретичного і практичного інтересу в перекладознавстві набуває проблема відтворення реалій. Вони тісно пов'язані з вираженням національної форми у перекладі. відповідно до типу тексту насиченість його реаліями варіюється. Якщо зробити спробу порівняти детективні твори з історичними романами, пригодницькою літературою або фольклором, то на тлі цих жанрів детектив виявиться досить небагатим на реалії, але, спираючись на той факт, що реалії несуть у собі національний та історичний колорит, відтворення іх у перекладі детективних творів є одним із важливих завдань перекладача. Проте, вважаємо за необхідне відмітити, що історичний детектив є тим різновидом детективного жанру, який особливо насичений культурно-історичними реаліями, а саме тому їм слід приділяти особливу увагу. При перекладі реалій існує дві труднощі: 1) відсутність в перекладацькій мові відповідності (еквівалента, аналога) із-за відсутності у носіїв цієї мови об'єкта, який ця реалія позначає; 2) необхідність, передати не тільки предметне значення (семантику) реалії, а також і її колорит (конотацію) - її національне і історичне забарвлення.

Серед основних шляхів відтворення реалій у перекладі варто відзначити транскрипцію, транслітерацію; створення кальки, напівкальки, освоєння; семантичного неологізму; приблизний переклад реалій (принцип заміни; функціональний аналог; опис) та контекстуальний переклад. Вибір шляхів перекладу залежить від таких аспектів: 1. Від характеру тексту. 2. Від важливості реалії у контексті. 3. Від характеру реалії. 4. Від іноземної й перекладацької мови. 5. Від читача перекладу.

Зазначимо, що переклад здійснюється для свого читача. Якщо транскрибовані в тексті реалії залишилися за межами його сприйняття, це означає, що комунікативна мета перекладу не досягнута. Те саме відбувається, коли реалії передано іншими засобами, але втрачено колорит. Знаючи дійсність, яку потрібно описати, і вміючи сприймати її як читач оригіналу, з однієї сторони, а з іншої, - знаючи свого читача, перекладач повинен уявити, як він може сприйняти дану реалію і вміти підібрати адекватні засоби для її вираження.

Було проаналізовано специфіку перекладу історичних детективів на прикладі англомовної версії роману У. Еко «Ім'я рози» у перекладі українською мовою М. Прокопович. Варто зазначити, що найбільшу складність для перекладача цього жанру становлять культурно-історичні реалії, які позначають різні події, географічні місця, особи, надбання культури, предмети побуту, тощо. З метою їх адекватної передачі застосовуються різні види та прийоми перекладу безеквівалентної лексики, однак найважливішою вимогою є розуміння перекладачем реалій, з якими він працює. Саме тому особливої актуальності набуває ерудованість перекладача, тобто його загальний інтелектуальний розвиток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Адамов А. Мой любимый жанр - детектив. - M.: Наука, 1980. - С. 12-36.

Бархударов Л. С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. - М. : УРСС, 2010. - 240 с.

Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти тт. / Гл.ред А.М. Прохоров. - Изд. 3-е. - Т.8. - М.: Советская энциклопедия, 1972. - 592 с.

Борщев В.В., Кнорина Л.В. Типы реалий и их языковое восприятие. - М. : Наука, 1990. - 248 с.

Бугулов И. Н., Шевченко О.Ф. Особенности передачи слов-реалий в переводах англоязычной литературы развивающихся стран. - К. : Высшая школа, 1985. - 136 с.

Бурбак О.Ф. Реалія та способи визначення її лінгвістичного статусу // Іноземна філологія. - К., 1985. - С. 68-69

Ван Дайн С. Как сделать детектив / Пер., послесл. Г. Анджапаридзе. - М.: Радуга, 1990. - 320 с.

Васильєва Л. Л. Історія, теорія та практика західноєвропейського та американського детективу [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.bdpu.org/scientific_published/akt_probl_sl.../31.doc

Верещагин Е. М. В поисках новых путей развития лингвострановедения: концепция речеповеденческих тактик / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. - М. : Институт русского языка им. А.С. Пушкина, 1999. - 84 с.

Влахов С. И., Флорин С. П. Непереводимое в переводе. - Изд.3-е, испр. И доп. - М: "Р.Валент", 2006. - 448с

Волошина А. Безеквівалентна лексика близькоспоріднених мов: проблема семантичної структури // Наукові записки. - Випуск XXVI. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. - С. 56-64.

Вольский Н. Н. Лёгкое чтение // Работы по теории и истории детективного жанра. - Новосибирск, 2006. - С.5-126.

Вулис А. Поэтика детектива // Новый мир. - 1978. - № 1. - С. 244-258.

Гатилова А. К. Безэквивалентная лексика как понятие и явление: Автореф. дис. … канд. филол. наук. - М. : МПУ, 1996. - 184 с.

Гончаренко Э. П. О роли реалий в процессе реализации межкультурной функции перевода [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://utr. spb. ru>

Дученко Л. В. Жанрово-лінгвістичні особливості темпорально-оповідальної структури художнього тексту (на матеріалі англомовної детективної прози 20 сторіччя) / Л. В. Дученко; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. -- О., 2004. -- 22 с.

Зорівчак Р.П. Реалія в художньому мовленні; перекладознавчих аспект. // Іноземна філологія. - Львів., 1994. - С. 106-107

Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). - Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. - 216с.