Метафори в англійській мові

Функціональна трансорієнтація охоплює не лише випадки переходу одиниць одного функціонального классу до іншого, але й одного рівня мови до іншого. В обох випадках головну роль у їх диференціації відіграють функціональні особливості мовних одиниць, що й відбивається дистрибуцією цих знаків. Прикладом функціональної трансформації одиниць одного рівня може слугувати конверсація лексичних одиниць або перехід номінативних слів до розряду службових і навпаки, семантична деривація. Функціональна трансорієнтація різнорівневих мовних одиниць виявляється в афіксалізації лексичних одиниць, лексикалізації морфем та синтаксичних одиниць. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що найбільш продуктивними способами формування функціонально-модифікованих мовних інновацій є функціональна транспозиція (конверсія), семантична деривація, афіксалізація вільних лексем, інтеграція словосполучень. Отже, ми встановили, що одним із дієвих механізмів саморозвитку та самовдосконалення мовної системи, що ґрунтується на модифікації функціональних ознак мовного знака при збереженні плану вираження, є функціональна трансорієнтація. Одним із шляхів збагачення лексичного складу мови є вторинна номінація, що пов'язана зі зміною семантичної структури мови. Як зауважують науковці, для мов аналітичного типу, до яких належить і англійська мова, "слова у плані розуміння значно більше залежать від їхнього контекстного оточення, ніж у мовах переважно синтетичної структури, і, як наслідок цього, більш гнучкі у функціональному плані і менш автономні у семантичному аспекті" [9: 48].

Семантична деривація, як вже зазначалося, розглядається нами як прояв внутрішньорівневої функціональної трансорієнтації лексичних одиниць. Цей спосіб деривації, як відомо, передбачає переосмислення слів, використання вже існуючих у мові номінативних засобів у новій для них функції - функції "надання ім'я" [11:82]. Дериватогенна активність цього типу вербокреації визначається перш за все природою людського мислення, здатністю узагальнювати у слові явища оточуючої дійсності, систематизувати в мові об'єкти позамовної дійсності. Функціональна трансорієнтація мовного знака, пов'язана з модифікацією його плану змісту при збереженні плану вираження, являє собою механізм формування нових лексико-семантичних варіантів існуючих у мові слів. Формування такого роду інновацій є "реалізацією принципу лексичної економії у межах будь-якої мови" [9: 48].

Властивість слова змінювати своє значення призводить до його полісемії, оскільки старі й нові значення співіснують тривалий час. Ми поділяємо точку зору щодо природності цього явища, бо "як усе живе, слово не залишається тотожнім самому собі у часі. Однією з актуалізацій цієї потенції і є багатозначність, яку правильно розглядати не лише як стан, але і як процес, з чого, до речі, випливає, що всі слова мови актуально чи потенційно багатозначні" [12: 48].

Довгий час у лінгвістичній науці тривала суперечка стосовно визнання семантичної деривації явищем словотвору. Дехто навіть зараз вважає цей спосіб вторинної номінації суто лексичним явищем, оскільки ніяких матеріально виражених словотворчих засобів у процесі деривації не використовують. Структура полісема являє собою "дериваційну структуру…, що виявляється у синхронічно актуальних мотиваційних відношеннях між семами" [13: 58]. На користь того, що семантична деривація є способом словотвору свідчить і те, що з ономасіологічної точки зору семотворення і словотворення виконують однакове завдання - давати назву. Поява нового лексико- семантичного варіанту, так само як і утворення нового слова, за своєю сутністю є номінативним актом, ґрунтується на співвіднесенні імені з денотатом. Як слушно зауважує Н.П. Тропіна, відмінність між цими способами деривації полягає не в суті, а в техніці, у мовних ресурсах, що використовуються в кожному з цих випадків [13: 58].

Семантична деривація являє собою і процес, і результат. Процесуальний характер семантичної деривації став причиною віднесення його до суто діахронічних явищ. Головною умовою встановлення між двома

мовними одиницями синхронних словотвірних відношень є виявлення "живих" словотвірних зв'язків, головним серед яких є семантична мотивованість вторинної лексеми. Між новим та старим лексико-семантичними варіантами багатозначного слова встановлюються "концептуально зумовлені дериваційні зв'язки: імплікаційні (метонімічні), класифікаційні (родо-видові), симілятивні (метафоричні)" [3: 528]. Такі "складні відносини між семантичною структурою мотивата та мотиватора можна дослідити лише за синхронного підходу" [14: 64]. Доречі таке співіснування старого й нового лексико-семантичних варіантів на певному етапі розвитку мови доводить функціонально-трансорієнтаційну сутність семантичної деривації, оскільки встановлення відношень функціональної омонімії між твірною та похідною одиницями мови є типовим результатом цього процесу.

Сучасна лінгвістика розуміє синхронію як явище динамічне. Такий концептуальний підхід дозволяє побачити в лексико-семантичній деривації таке явище, що "зв'язує минуле і майбутнє лексико-семантичного ярусу мови у нерозривне ціле, що постійно змінюється і розвивається" [13: 59]. Отже, жорсткої межі між синхронією та діахронією провести не можна, бо вона існує скоріше як гносеологічна умовність. Семантичні деривати утворюються на певному синхронному етапі існування мови, а от відносини між старим і новим лексико-семантичними варіантами розвиваються у діахронії.

Важливою проблемою, пов'язаною з семантичною деривацією, є проблема класифікації типів семантичних перетворень. На жаль, вирішити її з наданням переконливих аргументів ще нікому не вдалося. А. Залізняк з цього приводу зауважує, що "ніяких загальних законів тут встановити не вдалося" [15: 17]. Було встановлено лише механізми семантичної модифікації: звуження і розширення значення, розвиток від більш конкретного до більш абстрактного і, навпаки, додавання й опущення семантичних компонентів і т. ін. Але найбільш продуктивними механізмами формування нових лексико-семантичних варіантів слів вважають метафору та метонімію [11: 82-87]. Використання вже існуючої лексеми для найменування нового об'єкта дійсності обумовлене певними асоціативними зв'язками між різними референтами. Так, метафора оперує образно-асоціативною подібністю, що притаманна лише цьому механізму модифікації значення. Образ, що лежить в основі метафори, являє собою ознаку або ряд ознак, релевантних для створення нового значення, і які слугують посередниками між вихідним та метафоричним значеннями. Так, наприклад, нове значення слова mover - "компанія, чиї акції купуються та продаються у великій кількості", сформувалося на базі головної ознаки вихідного значення "той, що призводить до руху". Семантична вмотивованість метафори у слові footprint "місце, яке займає комп'ютер на столі" ґрунтується на асоціації між слідом, що залишає ступня людини та слідом від комп'ютера. Новий лексико-семантичний варіант слова suit "людина, особливо менеджер, яка працює в офісі та зобов'язана завжди бути у костюмі" сформувався на основі метонімії - суміжності предметів (людина - її одяг). До речі, полісемантична лексема suit мала також значення "набір, сервіз", на базі якого шляхом звуження, спеціалізації семантики вихідного слова сформувався ще один лексико-семантичний варіант "набір комп'ютерних програм". Таким чином, на базі двох лексико-семантичних варіантів слова suit шляхом застосування різних механізмів семантичної деривації було створено ще два нових значення. Пошук експонента серед існуючих мовних знаків ґрунтується на зведенні у свідомості носіїв мови асоціативних "мостів" між різними референтами. Якщо імплікація "старої" мовної одиниці для найменування нового явища закріплюється у свідомості усіх носіїв мови, то між старим та новим лексико-семантичними варіантами слова встановлюються відносини полісемії. Отже, семантичні деривати формуються під дією регулярних словотвірних механізмів, що усвідомлюються носіями мови як вербокреативні, такі, що спрямовані на породження одиниці вторинної номінації. Формування семантичних дериватів відбувається під дією певних механізмів вербокреації в межах синхронічного зрізу мови. Саме тому будь-яку похідну лексему можна розглядати як результат словотвірного процесу. Семантична деривація являє собою конкретний прояв універсального для системи англійської мови явища функціональної трансорієнтації мовних одиниць. У свою чергу синергетична сутність механізмів функціональної трансорієнтації полягає у регуляції динаміки, самоорганізації та збереження мовної суперсистеми.

Перспективним напрямком подальших студій ми вважаємо дослідження синергетичної сутності таких конкретних проявів функціональної трансорієнтації, як конверсія, афіксалізація лексем, лексикалізація синтаксичних конструкцій тощо.

3.2 Моделі утворення метафоричних неологізмів (на прикладі літературних текстів)

Семантичні неологізми можуть з'являтися двома шляхами - в процесі внутрісловной семантичної деривації і на основі агрегатування, тобто в результаті «внесловной» деривації. Наявність або відсутність семантичної мотивованості, виводимості нового значення з історично передує визначає якісну відмінність двох шляхів появи семантичних інновацій. Внутрісловная семантична деривація (або лексико-семантичне словотворення, вторинна номінація (А.Ф. Журавлев, В.Н. Телія, В.Н. Прохорова) - найбільш продуктивний спосіб появи семантичних новоутворень (80% неологізмів), що складається в переосмисленні слів, використанні вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції прислівника. Особливістю даного словотвірного типу є наявність обов'язкових ієрархічних відносин між новим і історично передує значенням слова, виступаючим в якості прототипу, мотивуючої основи семантичної інновації. Зв'язки між новим і історично передує значенням грунтуються на семантичній вмотивованості, виводимості одного (нового) з іншого (вихідного). Залежно від характеру зв'язку нового і вихідного значень слова ми, слідом за Н.М. Александровим, В.Г. гаком, Н.З. Котеловой, виділяємо наступні регулярні типи лексико - семантичного словотворення: метафора, метонімія, розширення значення, звуження значення, семантичний зсув. Самим продуктивним способом внутрісловной семантичної деривації є метафора (56% неологізмів). [Гак В.Г. 1977; 178с.] Це пояснюється тим, що порівняння, лежаче в основі метафоричного перенесення - унікальне знаряддя людського мислення і найбільш характерний прийом підстави світу в процесі пізнавальної діяльності людей. Залежно від функціональної спрямованості нами виділяються два різновиди метафоричного значення: нові значення зумовлені потребою номінації нових реалій і понять, необхідністю вдосконалення засобів мовного вираження за рахунок появи нових позначень вже відомих об'єктів дійсності (номінативно-когнітивна метафора), і нові значення, зумовлені потребою емоційно-експресивного поновлення лексики (експресивна метафора).

Сутність номінативно-когнітивної метафори полягає в доданні нової або вже існуючої реалії або поняттю назви допомогою переносу імені з одного об'єкта (предметного або непредметні) на інший на підставі їхньої деякого подібності. Функція номінації, спрямована на відображення світу як об'єктивного даного, не поєднується об'єктивно орієнтованим сприйняттям дійсності. Тому образ, на підставі якого створюється даний тип метафори, в процесі її функціонування поступово згасає. З цим пов'язана, як правило, експресивна нейтральність номінативно-когнітивної метафори. У процесі дослідження механізму утворення номінативно-когнітивних метафор нами виділені основні регулярні моделі метафоричного перенесення. Найвища деріватогенная активність у сфері освіти метафоричних значень властива імені іменнику, для якого найбільш продуктивні наступні дві моделі: метафоричний перенос, заснований на схожості зовнішнього вигляду, розмірів, величини предметів і явищ (капелюшок таблетка, транспортний коридор) і метафоричний перенос, заснований на схожості функцій (сценарій візиту, соціальна ніша, телевізійний міст, вимивання населення). У сфері імені прикметника найбільш продуктивні також дві моделі: метафоричний перенос, заснований на схожості значимості ознак предметів і явищ (витривала машина, живе виконання пісні, генетичні передумови модернізації, спальний район) та метафоричний перенос, заснований на схожості внутрішнього устрою предметів і явищ {дифузний стиль моди, вертикальний контроль, горизонтальні зв'язки, відцентрові устремління). Метафоричні значення дієслова утворюються за однією регулярної моделі: метафоричний перенос, заснований на схожості функцій (опустити ціни, рецензувати речі, розкрутити співака, обчислити потрібну людину).

Семантичні неологізми з метафоричним значенням експресивного характеру виконують в мові не стільки номінативну, скільки насамперед характеризує функцію, виступаючи в комунікативному акті засобом суб'єктивного ставлення мовця до змісту або адресата промови. Даний тип метафори викликає яскраве образне уявлення, апелює до почуттів людини. У зв'язку з цим, досліджуючи експресивні метафори, ми звертали увагу на засоби створення в них експресивного значення, основу якого складають три семантичних компонента, актуалізуються одночасно або диференційовано в що з'явилися лексичних одиницях. Наприклад, сема образності яскраво виражена в таких неологізмах, як піна (що-небудь несуттєве, минуще); жирок (резерв, запас); кросворд (що-небудь важке для розуміння, загадкове); семи образності і оцінковості одночасно актуалізуються в новаціях якір «небудь надійне, стабільне); озон (що-небудь сприятливе); дерев'яні рублі (неконвертовані); семи образності та інтенсивності превалюють в неолексемах мускули (військова міць), забійний (вражаючий), катапультуватися (миттєво опинитися де-небудь).

Семантичні неологізми, які є експресивними метафорами, функціонують переважно в публіцистичному стилі, розмовної мови і жаргонному вживанні. Саме в цих комунікативних сферах спостерігається тенденція до підвищеного емоційного, афективного способом вираження.

Другий за продуктивністю спосіб внутрісловной семантичної деривації - метонімія (25% неологізмів). На відміну від метафор, метонимическим переносам властива низька експресивність і висока номінативних. Сама деріватогенная частина мови у сфері освіти метонімічно значень - прикметник, для якого найбільш продуктивні наступні дві моделі метонімічно перенесення: ознака об'єкта > ознака іншого об'єкта, як-небудь пов'язаного з першим об'єктом, виготовленого з нього або використовує його (комп'ютерна грамотність, екологічне виховання , вихровий холодильник) і ознака об'єкта > ознаку дії, пов'язаного з об'єктом (лазерна хірургія, нейтронний удар). Самою продуктивною метонимической моделлю в сфері іменника є перенесення вміст - містить (структури - установи, організації; полку - архів заборонених художніх творів; «білочки», «зайчики», «вовки» - білоруські грошові знаки). Дуже низька производность метонімічно значень відрізняє дієслова: тільки 2 семантичних неологізму виникли в процесі метонімізації (делегувати права, крутити (їздити) по дорогах). Пріоритетність читача функції метонімічно значень багато в чому визначає стилістичну нейтральність семантичних неологізмів, що виникли в процесі метонімізації. Лише деякі з них стилістично марковані (пріоритети, оптація - книжн.; Листя, козир до-у професійній розмовній мові; крутити - в просторіччі).

Види внутрісловной семантичної деривації, пов'язані з родовідових трансформацією значення в межах одного поняття, менш продуктивні в порівнянні з метафорою і метонімією. В результаті розширення значення, що представляє собою перенесення значення з більш вузького поняття на більш широке за принципом вид > рід, виникло 6% семантичних інновацій. При цьому перехід від родового поняття до видового може відбуватися за рахунок узагальнення архісеми значення прототипу (контекст - деяке ціле, єдність чого-небудь; напівфабрикат - небудь незакінчене, що потребує. Доопрацюванні); за рахунок узагальнення або втрати диференційної семи (або сем ) в значенні прототипу (клан - група осіб, пов'язаних сімейними, діловими і т.п. відносинами; ідеологія - концепція, система поглядів на що-небудь) або в результаті одночасного узагальнення архісеми і диференційної семи (або сем) значення прототипу (центризм - відмова від крайніх поглядів в політиці; тест (спец.) - пробне завдання, дослідження).

У процесі звуження значення, тобто при переході від родового поняття до видового за рахунок появи в семантиці слова нових диференційних сем, які конкретизують значення прототипу, утворено 5% семантичних неологізмів (цивілізація - про моделі високорозвиненого суспільства; унітарний-який характеризується надмірно централізованим керівництвом). Серед дериватів, що виникли в результаті звуження значення, виділяються так звані «політизовані» інновації, що утворилися за рахунок переходу лексичних одиниць загальновживаного характеру в сферу суспільно-політичної лексики (перебудова, гласність, застій). [Мірецький А.П.1993; 90С.]

Приклад:

М.Е. Салтиков-Щедрін: головотяпи і головотяпство, благоглупості.

В. Маяковський: громаддя, грудень, пирхаючи

В. Хлєбніков: Знеможений, восторгокрилий, смехачи

Невисока продуктивність властива також семантичному зрушенню (8% неологізмів), який представляє собою перенесення, не пов'язаний з родовидовими змінами і заснований на відносинах вид > вид в межах одного родового поняття. У структурі дериватів відбувається заміна діффференціальних сем при збереженні семантичного обсягу прототипу (ностал'гія - жаль про невозвратимости минулого; рукодільний-виконаний непрофесійно; переадресувати - направити на інші потреби, потреби). Семантичні неологізми з'являються не тільки в результаті семантичної деривації. Можлива поява нових значень на основі агрегатування (термін Н.З. Котеловой), тобто в процесі морфологічного словотворення, семантико-морфологічної деривації або запозичення (дані види агрегатування виділені Н.З. Котеловой). [Котелова Н.З.1978; 15с.] Значення, що з'явилися цими способами, не пов'язані відносинами семантичної вмотивованості, виводимості нового значення з історично передує. Вони входять в структуру полісемантичний слова або вступають в омонімічние відносини з уже існуючим значенням на основі приєднання, яке носить більш-менш механічний характер. Кількісне зіставлення семантичних неологізмів, що виникли в процесі внутрісловной семантичної деривації і на основі агрегатування, свідчить про значне переважання перших. Дане явище, мабуть, пов'язано, з одного боку, з природою людського мислення - здатність людини узагальнювати і систематизувати в слові відразу кілька явищ об'єктивного світу, з іншого боку, визначається внутрішньою тенденцією мови - прагненням до економії як лексичних, так і словотворчих ресурсів. З'явилися неолексеми можуть бути результатом взаємодії двох (іноді більше) семантичних процесів. Найбільш часто взаємодіють метафоризація і розширення значення.

Зустрічаються слова, при утворенні нових значень у яких різновірогідні способи як семантичної, так і морфологічної деривації. Наприклад, семантичний неологізм силовий - що відноситься до Збройних сил, пов'язаний зі Збройними силами (силові структури, міністри) являє собою результат метонімізації прикметника силової в значенні «заснований на діях з позиції сили» (силове вирішення, тиск) по метонимической моделі ознаку дії > ознака суб'єкта дії. Рівноймовірно і суфіксальне освіту інновації силовий від виробляє основи сили (Збройні) +-ов (ий).

1) Номінативна функція. Можливість розвитку у слові переносних значень створює потужний противагу утворенню нескінченного числа нових слів. «Метафора виручає словотворчість: без метафори словотворчість було б приречене на безперервне виробництво все нових і нових слів і обтяжив б людську пам'ять неймовірним вантажем». [Парандовский Я., 1982: 4]

Унікальна роль метафори в системах номінації пов'язана з тим, що завдяки метафорі відновлюється рівновага між нез'ясовним або майже незбагненним, простим найменуванням та найменуванням зрозумілим, прозорим, кришталевим.

Номінативні властивості метафор просвічують не тільки в межах конкретної мови, а й на міжмовної рівні. Образ може виникати при дослівному перекладі запозиченого слова і, навпаки, при перекладі слів рідної мови на інші мови. Так, наприклад, у латинській мові «автор» (auctor або augeo - «збільшую») - це «той, хто примножує будь-яку річ, тобто повідомляє їй рух, силу, фортеця, опору і стійкість».

У процесах метафоричної номінації багато що залежить від національних традицій, скажімо, в такій області, як культура імені. Даруючи дитині ім'я, в Середній Азії традиційно використовують метафорику: Айжан - «весела місяць», Алтинай - «золота місяць», Гульбахор - «весняний квітка». Ім'я-метафора зустрічається і в інших мовах. [Бессарабова Н.Д., 1987: 9]

ВИСНОВКИ

Поява семантичних неологізмів нерідко відбувається при взаємодії і взаємопроникненні термінологічної та загальновживаної лексики. Дане явище представлене двома процесами. Перш за все, семантичний розвиток окремих лексем супроводжується їх детермінологізації і деспеціалізації. На даний момент найбільш активно проникає в загальнолітературні мову фізична, технічна і медико-біологічна термінологія (амплітуда проблем, спектр завдань, демонтаж ідеї, політичний тандем, економічний колапс, гібридні форми одягу), а також лексика, що називає поняття з області літератури і мистецтва ( політичний бенефіс, рецензувати речі, диригувати операцією). Детермінологізація, як правило, здійснюється при метафоризації та розширенні значення. На першому етапі функціонування детермінологізірованних лексичних одиниць в масовому мовному узусі відчуття перенесення і метафорична образність ще зберігаються. Однак висока мовна частотність призводить згодом до втрати ними образного ореолу і закріпленню за ними стійкого метафоричного значення. Протилежний процес - термінологізація і спеціалізація - представлений незначною кількістю інновацій. В основному це загальновживані слова, що стали приналежністю професійної, як правило, розмовної мови, що позначають будь-які предмети чи поняття спеціальної галузі діяльності (рушник - полотно з листової тканини, використовуване для підтримки труб при укладанні; груша - здуття на захисній оболонці кабелю) і «політизовані» неолексеми (перебудова, гласність, відкритість, заcmoй). При цьому спеціалізація значення загальновживаного слова відбувається зазвичай при метафоризації і звуженні семантичного обсягу. [Клушина Н.І. 1998; 57с.]

Крім взаємодії общелитературной лексики зі спеціальною, в процесі семантичного розвитку можливий перехід слова зі спеціальним значенням з однієї терміносистеми в іншу. Самою деріватогенной частиною мови у сфері освіти семантичних неологізмів є іменник. Значне переважання неологізмів-іменників пов'язано з тим, що саме даної частини мови найбільшою мірою властиво позначати нові предмети і явища, що виникли в об'єктивній дійсності. Розвиток ознакових слів - прикметників, дієслів, прислівників - багато в чому обумовлено потребою в експресивно-стилістичному варіюванні засобів мовного позначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тарасова Е.В. Синергетические тенденции в современной лингвистике // Вісник Харківського національного університету. - Х.: Константа, 2000. -№ 500. - С. 3-9.

2. Чалий О.В. Синергетичні принципи освіти та науки. - К., 2000. - 253 с.

3. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

4. Єнікєєва С.М. Системність і розвиток словотвору сучасної англійської мови. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2006. - 306 с.

5. Єнікєєва С.М. Синергетические параметры словообразовательных процессов в современном английском языке // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. - Харків: ХНУ, 2006. - № 726. - С. 171-178.

6. Єнікєєва С.М. Синергетизм функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць (на матеріалі сучасної англійської мови) // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки, 2006. - № 11 (95). - С. 43-51.

7. Хруцкая Н.В. Синергетический подход к теории вариативности языковых единиц // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 82. - Т. 2. - С. 215-217.

8. Левицький А.Е. Функціональні зміни в системі номінативних одиниць сучасної англійської мови: Автореф. дис… док. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. - Київ, 1999. - 37 с.

9. Левицкий А.Э. Явление функциональной переориентации языковых единиц // Вісник Київського лінгвістичного університета. - 1999. - №1. - Том 2. - С. 48-53.

10. Левицкий А.Э. Функциональные изменения в системе номинативных единиц современного английского языка: Дисс. … док. филол. наук: 10.02.04 / КГЛУ. - Киев, 1999. - 396 с.

11. Черникова Н.В. Метафора и метонимия в аспекте современной неологии // Филологические науки, 2001. - № 1. - С. 82-90.

12. Морковкин В.В. Лексическая многозначность и некоторые вопросы её лексикографической интерпретации // Руський язык. Проблемы речи. Лексикология и лексикография. - М., 1981. - С. 153-156.

13. Тропіна Н.П. До питання про сутність лексико-семантичної деривації // Мовознавство, 1997. -№ 1. - С. 54-59.

14. Соколова С.О. Словотвірна мотивація в колі суміжних явищ // Мовознавство. - 2004. -№ 1. - С. 62-68.

Размещено на Allbest.ru