Особливості перекладу наукової статті

О. Селіванова підкреслює, що характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних скорочень і абревіатур. Слід пам'ятати, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, А.С. - alternating current - «змінний ток», H.P - horse power - «кінські сили» [58, с. 124].

Абревіатури під час перекладу наводять у вигляді загальноприйнятих еквівалентів мовою перекладу, якщо такі існують. За відсутності еквівалента абревіатура пишеться мовою перекладу за першими літерами її повного перекладу, який при першому згадуванні в тексті наводиться в дужках. Якщо абревіатура не піддається розшифровці, то її залишають мовою оригіналу й у примітці обов'язково вказують, що це скорочення розшифрувати не вдалося. Під час перекладу абревіатур, які є термінами, особливе значення набуває «дешифрування» абревіатури.

Ю. Лабенська пропонує такі шляхи перекладу абревіатур.

1) Повне запозичення англійського скорочення в латинських літерах. Цей засіб, зазвичай, використовується для передачі номенклатурних позначень. Наприклад: DVD-digital video disk (цифровий відеодиск), в українській мові може бути переданий як DVD.

2) Транслітерація. Скорочення NATO (North Atlantic Treaty Organization) Організація Північноатлантичного Договору українською мовою передається як НАТО.

3) Транскрибування. Cкорочення VDS (Virtual Disk Service), служба віртуальних дисків або служба ВДС.

4) Звуко-літерне транскрибування. Наприклад, абревіатура BBC - British Broadcasting Corporation (Британська радіомовна корпорація) - передається українською мовою як Бі-Бі-Сі.

5) Переклад і транскрибування. POINTER-Partial Orientation Interferometer - передається українською мовою як інтерферометр із частковою орієнтацією ПОЙНТЕР.

6) Переклад повної форми та створення на його основі українського скорочення. LSI - large scale integral (велика інтегральна схема - ВІС).

7) Експлікація (описовий переклад). CSMA/CA - Carrier Sense Multiple Access/collision Avoidance (колективний доступ із контролем носіїв інформації і вилученням конфліктів) [37, c. 247].

Патентна література відрізняється значною своєрідністю серед інших жанрів науково-технічної літератури, яка полягає в канонічній формі опису патентів. Мова опису винаходів уміщує особливості двох стилів: науково-технічного й офіційного, тому переклад патентів викликає певні труднощі.

Відомо, що основною функцією технічної літератури є повідомлення. Цим і визначається інформативна функція мови науково-технічної літератури [54, c. 75-76].

Ж. Зєніна виділяє декілька видів науково-технічного перекладу. Наприклад, вільний переклад, тобто розуміння й передача загального змісту тексту. Цей вид перекладу вживається в формі перекладу-конспекту, реферату, анотації тощо. Крім знання граматики і лексики, він потребує певного обсягу знань з науки і техніки [17, c. 93].

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу В. Карабан виокремлює багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі «фальшиві друзі» перекладача, як псевдоінтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика й етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова й терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена й назви (фірм, установ і організацій) тощо [21, с. 128].

До граматичних відмінностей автор відносить особливості граматичної будови мови, форми й традиції письмового наукового мовлення: «Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, уживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо» [21, c. 130].

Ю. Лабенська вважає переклад синтаксичних структур чи не найскладнішим, адже перекладачеві потрібно не лише передати зміст тексту оригіналу й намагатися зберегти всі компоненти відповідного речення згідно з правилами мови перекладу. Науково-технічний переклад характеризується заміною англійського дієслова в активній формі іншим за змістом українським зворотним дієсловом, наприклад: Each new technological breakthrough has seen a corresponding increase in the number of defibrillators and the situations in which they are used. (Кожний технологічний стрибок супроводжувався відповідним зростанням кількості дефібриляторів і ситуацій, у яких їх використовували). Найчастотнішим прийомом перекладу англійських речень із пасивною формою дієслова є використання українського складнопідрядного речення: These chemicals are thought to have produced detectable holes in the ozone layer at both poles, and thinning everywhere. (Уважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його).

Прийомом перекладу українською мовою англійських препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково- технічному перекладі є дієприслівниковий зворот: With their matrix arrangement of cells, lack of a single, primary set of electron beams and slower response speeds that cathode-ray tubes, flat-panel displays cannot use the raster technique. (Маючи матричну будову комірок, відсутність єдиного початкового набору електронних пучків і повільнішу реакцію, ніж електронно-променеві трубки, дисплеї з плоскими екранами не можуть використовувати растрову техніку).

Складний герундіальний зворот може перекладатися дієприслівниковим зворотом, підрядним реченням й особовою формою, відповідною за часовою характеристикою контексту: Нe insists on the contract being signed immediately. (Він наполягає на тому, щоб договір був підписаний негайно). Слід зазначити, що герундіальний зворот не завжди перекладається підрядним реченням, у наступному випадку герундій перекладається іменником: Пє possibility of ethylene being converted into aromatic hydrocarbons is slight. (Можливість того, що eтилен перетвориться в ароматичні поєднання, незначна, або: можливість перетворення eтилена в ароматичні поєднання незначна) [37, c. 247].

На думку І. Гальперина [10, с. 424], образність не властива стилю наукової прози. Однак, це не означає, що в наукових текстах не зустрічається образна мова. На відміну від стилю ділових документів, де образність виключається як явище, що порушує стиль, і на відміну від стилю художньої мови, в якому образність стає найбільш характерною ознакою, в стилі наукової прози - це необов'язковий допоміжний засіб. Образність у науковій прозі - це засіб виявлення індивідуальної манери викладу інформації, що саме по собі не являється обов'язковим для цього стилю. Образність зазвичай посилює та відтіняє уже аргументовану логічну думку.

Під час аналізу образності у науковому стилі необхідно мати на увазі її суто раціональний характер, який проявляється в наявності специфічних обмежень у використанні образного слововживання. Як вважає Н. Разінкіна, ці обмеження виявляються, насамперед, у тому, що наукова проза має тенденцію до використання мовної образності, що не викликає будь-яких додаткових емоційно-забарвлених асоціацій [55, с. 160]. Використання мовної образності суворо обмежене функціями її вживання.

У тексті образність уособлюється за допомогою тропів. На думку І. Арнольд, суть тропа полягає у співставленні поняття, представленого у традиційному значенні лексичної одиниці, та поняття, представленого тією ж самою одиницею, що виконує спеціальну стилістичну функцію. Тропи відіграють важливу, хоча і додаткову роль в інтерпретації тексту [3, с. 59]. П. Пахуткін відзначає, що образні метафори, метонімії та порівняння, що створюються і використовуються в науковій мові, вносять в неї певні емоційно-оцінні, експресивні і естетичні елементи, а за умови обґрунтованого вибору агента образу, здатні ефективно брати участь у процесі наукового пізнання і передачі інформації про пізнане, і часто виявляються єдино можливим способом вираження поняття про явище, що пізнається [50, с. 200].

Важливим засобом відтворення образності в науковому тексті є епітет. Він дозволяє дати яскраву емоційну характеристику предмету або явищу. Образність епітета неабиякою мірою визначається його мовним оточенням. Емоційне значення в епітеті може супроводжувати наочно-логічне значення, або існувати як єдине значення в слові. І. Гальперін підкреслює, що у науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань [10, с. 138]. Про наявність епітетів у науково-тех-нічному тексті свідчать наступні приклади:

A number of the menu entries have an hot key associated with them. - За більшість входів у меню відповідають «швидкі» клавіші. The results of Prof. Gregory's happy experiments. - Результати успішних досліджень професора Грегорі.

Іншим не менш важливішим засобом образності у науково-технічному тексті є метонімія. За визначенням О. Пономаріва, метонімія - це троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього зв'язку між зіставлюваними поняттями [53, с. 45]. Прикладами відтворення образності у науково-технічному тексті галузі комп'ютерних технологій є: The DMA controller has automatic priority logic built into its design. - У контролер прямого доступу до пам'яті вбудований логічний блок автоматичного управ-ління пріоритетами. Industry looks at the expense of a large-scale system for testing microprocessors and says it's too costly. - Представники промислової фірми вважають, що ціна великої системи для тестування мікропроцесорів є занадто високою.

У наукових текстах свідомо уникають прихованої образності, оскільки вона породжує зайві асоціації, ускладнює розуміння сутності. Образи використовують для формулювання наукових понять, у нових галузях знань, у тих частинах тексту, де викладено не власне наукові дані, наприклад, у відступах. Г. Дядюра висловлює думку, що використання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання у художній літературі: у художньому творі метафора - це важливий елемент системи образів; у науковій мові багато з них виступають у допоміжній функції - для пояснення, популяризації; вони є своєрідними інструкціями, не зв'язаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами і вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому [13, с. 4].

Науковець стверджує, що метафора та її роль у пізнанні викликають дедалі більший інтерес у представників різних філософських, логічних, лінгвістичних, риторичних та інших шкіл. Новий погляд на метафору став відправним пунктом досліджень у цілому ряді лінгвістичних праць. Усвідомлення того, що метафора - це явище семантики і продукт прагматики, психологічний і когнітивний феномен, дало змогу по-новому підійти до з'ясування ролі та місця образних засобів у науковій діяльності і в реальному продукті цієї діяльності - науковому тексті [13, с. 4-5].

За визначенням В. Петрова, наукові метафори - слова чи словосполучення, які вживаються у переносному значенні для назви поняття в науковій терміносистемі за подібністю певних ознак [52, с. 166]. Вони поділяються на:

1) номінативні, що не мають стилістичного забарвлення. Вони призначені називати об'єкти чи феномени дійсності, наприклад: body - тіло (набір операторів усередині певної структури), piracy - піратство (незаконне використання програмного забезпечення);

2) когнітивні, що базуються на переносі якостей одного предмета на інший. Будучи джерелом лексичної полісемії, когнітивні метафори не марковані стилістично, наприклад: The machine designated by the complete address, 130.92.6.97, didn `t answer, or didn `t exist, at least not now. - Машина, призначена повною адресою 130.92.6.97, не відповідала на запити або взагалі не існувала, принаймні в даний момент. The BIOS reads the first sector of the floppy and starts executing it. - BIOS зчитує перший сектор дискети і перелає йому керування;

3) образні метафори найбільш виразні з точки зору стилістики. На думку Л. Єфимова, вони виникають внаслідок метафоризації ідентифікуючої назви у позиції предиката, віднесеного до іншого, вже названого предмета або класу предметів [15 с. 54-55], наприклад: I fixed some bugs, like the one that caused it to lock up when it ran out of memory. - Я виправив деякі дефекти (наприклад, система не зависала, коли був вихід за межі пам'яті). Each job in the same priority level is given bandwidth via time slices of about five minutes, in a round-robin fashion. - Кожна функція в тій же рівневій послідовності - дана пропускна спроможність за певні проміжки часу близько п `яти хвилин, методом «каруселі».

Слід зазначити, що метафора є одним з головних шляхів утворення термінів. Наприклад, computer _ family - родина комп `ютерів, directory tree - дерево каталогів, infrared mouse - інфрачервона миша.

Образне порівняння - стилістичний прийом, що полягає у частковому уподібненні двох об'єктів дійсності (або їх якостей), які належать до різних класів. Предмети, які порівнюють, не є повністю ідентичними, вони лише дещо нагадують одне одного. Даний троп полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників as та like.

Залежно від складності асоціацій, покладених в основу образних порівняльних зворотів, Т. Павлюк поділяє їх на [49]:

· неметафоричні, в основу яких покладено просту асоціацію, що ґрунтується на нескладних, прозорих ознаках, наприклад, An exchange functions somewhat like a mailbox in that messages are deposited there by one task and collected by another. - Функції обмінника в деякому розумінні подібні до функцій поштової скриньки: повідомлення поміщаються в неї за допомогою одного завдання, а одержують за допомогою іншого;

· метафоричні, складні асоціації яких передбачають багатоступеневість розумових операцій. Таким порівнянням властива найвища абстрактність, оскільки в них встановлюється зв'язок між абстрактними поняттями. Наприклад, A microprocessor without development tools is like a fish out of water - dead. - Мікропроцесор без засобів проектування подібний до риби, яку витягли з води - він нежиттєздатний.

Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також відносяться випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення.

За визначенням М. Кочергана, фразеологізм - це відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою. Фразеологізми є знаками вторинної номінації, де образ словосполучення, його первинна мотивація переноситься на іншу ситуацію. Через це фразеологізмам притаманна образність [35, с. 242].

Як мовна одиниця вищої організації, фразеологізм здатен повніше (а отже, точніше) передати те чи інше поняття, ніж слово. Адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо, фразеологічна одиниця дає ще й додаткову інформацію про них. Крім того, фразеологічний вираз набагато експресивніший від лексичного, адже, як стверджує Г. Лук'янова він часто має образний або порівняльний характер [43, с. 40]. Прикладами образних фразеологічних одиниць науково-технічних текстів є: As a parallel computers become more common, and as common computers become more parallel, it is important that the programmer cast off shackles of sequential thought. - У той час як паралельні комп'ютери стають усе звичнішими, а звичні комп'ютери більш паралельними, програміст просто зобов'язаний скидати із себе кайдани послідовного мислення. It was a capability that became known as WYSIWYG and it open the door to the desktop publishing industry. - Це був режим, що одержав назву WYSIWYG і став першоосновою настільних видавничих систем. В. Карабан наводить такі приклади фразеологізмів у науково-технічних текстах: to read between the lines - читати поміж рядків, to acquire currency - набувати поширення, trial balloon - пробна куля, plain as a pikestaff - абсолютно зрозумілий, as matters stand - за існуючого стану речей [22, с. 199-200].

Таким чином, бачимо, що серед труднощів, пов'язаних з перекладом науково-технічної літератури, і зокрема наукової статті, виділяють ті, що пов'язані з лексичними та граматичними особливостями, які є характерними для стилю цих текстів. Серед найпоширеніших зазначимо такі: багатозначність слів, насамперед термінів, та, відповідно, вибір адекватного варіанту його перекладу; переклад термінів-неологізмів та абревіатур; переклад специфічних граматичних структур та конструкцій з формами пасивного стану, інфінітивними та дієприкметниковими зворотами тощо.

Сьогодні технічний переклад - це демонстрація високої лінгвістичної майстерності. Завдяки своїй вузькій специфіці цей вид перекладу, як правило, зв'язаний із застосуванням спеціальних знань в галузі різних технологій, розібратися в яких під силу лише фахівцям, що мають значний практичний досвід у цій сфері.

РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ВІДТВОРЕННЯ АНГЛОМОВНИХ НАУКОВИХ СТАТЕЙ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

3.1 Аналіз перекладацьких помилок при перекладі наукових статей

Проблема оцінки якості перекладу виникла одночасно із практикою перекладу, який є засобом спілкування між мовами і культурами. Думки щодо вимог до перекладу та оцінки його якості можна знайти ще в античних філософів та письменників, які займалися проблемами перекладацької діяльності. Водночас, проблема оцінки якості перекладу є одним із аспектів загальної проблеми оцінки людської діяльності.

Як зазначає С. Кузнєцов, переклад, як і будь-яка інша діяльність, має багатобічний характер і може бути оцінений з різних поглядів - перш за все, з погляду відповідності оригіналу, або з позиції комунікативного ефекту чи його прагматичної цінності, яка має бути відтворена у перекладі. Ці підходи не можуть призводити до взаємовиключних оцінок, однак оцінка може виявитися різною, залежно від установки оцінюючого і намірів самого перекладача [36, c. 45].

При редагуванні текстів практичного призначення перед редактором - людиною, до компетенції якої входить оцінка якості перекладів - постає ціла низка складних завдань, вирішити які неможливо без формулювання об'єктивних критеріїв оцінки перекладу. Незважаючи на той факт, що ці критерії базуються на єдиних принципах, вони не можуть бути тотожними для різних видів перекладацької діяльності. Зокрема, такі критерії формулюються і застосовуються неоднаково у практиці літературно-художнього перекладу, у науково-інформаційному перекладі, у перекладі документальних матеріалів. Навчально-педагогічна практика має власні критерії оцінки, які залежать від форм та цілей навчання.

Накопичений досвід і загальновизнані погляди на оцінку перекладу, як і більшість робіт з теорії перекладу, не дають чіткої відповіді на питання про можливість визначення універсальних критеріїв. Одна крайність представлена у літературно-критичній оцінці перекладів, при якій критерії якісного перекладу часто заміщуються художньо-естетичними та психологічними роздумами, що містять велику частку суб'єктивізму. Іншою крайністю можна вважати формально-кількісний метод оцінки, який широко вживається у педагогічній практиці і навіть у діяльності деяких перекладацьких фірм.

П. Біцель та Б. Герцберг схильні вважати природним критерієм оцінки перекладу повноту передачі інформації оригінала. Незважаючи на простоту, цей критерій навряд чи можна застосовувати на практиці - інформація, що міститься у будь-якому тексті, є фактично невичерпною. Втрати інформації абсолютно неможливо уникнути, адже при перекладі втрачається вся інформація про матеріальну форму вираження змісту, частка якої в загальній сумі одиниць інформації занадто велика [71, c. 116].

В. Коміссаров зазначає що, існує два ряди критеріїв оцінки перекладу - один із них базується на власне лінгвістичній основі (еквівалентність перекладу), інший - на прагматичній (цінність перекладу). Згідно із першим критерієм аналіз зводиться до пофразового, послівного, а іноді, навіть, поморфемного порівняння тексту перекладу з оригіналом, іноді із поправками на перекладацькі трансформації й інші форми компенсації «неперекладних» одиниць. Стилістична оцінка якості перекладу при цьому або взагалі не формалізується, або просто є вибором варіанта із ряду стилістичних синонімів. Ця методика у спрощеному вигляді часто вживається у практиці викладання. Другий критерій - прагматичний - спирається безпосередньо на реальну комунікативну ситуацію. Під ним слід розуміти виникнення адекватної дієвої реакції з боку реципієнта перекладу. На жаль, цей критерій не піддається формалізації, не розповсюджується на ситуації непредметного характеру й ускладнюється можливістю використання реципієнтом свого досвіду та екстралінгвістичної інформації. Існує ще один фактор, який треба враховувати при формулюванні критеріїв оцінки перекладу - це форма й умови його виконання (усний переклад - синхронний і послідовний, письмовий - робочий і офіційний і т. д.) [31, c. 6].

Як для перекладу, так і для редагування велике значення мають, окрім іншого, теорія еквівалентності і добре володіння лексичними та граматичними трансформаціями. Цей аспект теорії перекладу у поєднанні зі стилістикою складають основні принципи, якими слід керуватися під час оцінки якості перекладу. Теорія еквівалентності дозволяє оцінити вірність тексту перекладу оригіналу, виявити перекладацькі помилки і знайти можливі шляхи їхнього виправлення.

Перекладач і редактор мають добре володіти стилістикою - фундаментальною лінгвістичною дисципліною, положення якої використовуються при оцінці якості перекладу. І. Арнольд вважає, що перекладачу вона потрібна для правильного вибору мовних засобів у перекладі, оскільки нормативність обраного стилю мови накладає суворі обмеження на вибір мовних елементів. Він має дотримуватися у перекладі стильової норми, адже використання у перекладі елементів іншого стилю є неприпустимим, і вважається серйозною помилкою. Окрім того, перекладач є першим редактором свого перекладу - саме він повинен вичитати його перед тим, як здати замовнику. Під час оцінки власного перекладу стилістика виходить на перший план, тому що перекладач, як правило, вже не порівнює свій варіант із оригіналом, а лише працює із мовою перекладу. Редактор використовує стилістику для того, щоб оцінити, наскільки правильно перекладач обрав мовні засоби, характерні для даного стилю, тобто, він чи вона контролює дотримання у тексті перекладу стильової норми [3, c. 13].

Отже, оцінюючи якість перекладу, як і будь-якої іншої складної людської діяльності, необхідно ввести до єдиної шкали різнорідні фактори. Виникає проблема «зведення до одного знаменника» лінгвістичних, прагматичних та інших критеріїв, із загальної суми яких і робиться оцінка. Слід зауважити, що при оцінці письмових перекладів лінгвістичні критерії частіше виходять на перший план. їхнє застосування являє собою визначення у перекладі тих мовних одиниць, які передають релевантну інформацію вихідного тексту. Це зовсім не значить, що таку інформацію слід передавати виключно ізоморфними одиницями. Навпаки, необхідно використовувати широкий набір трансформацій на всіх рівнях транспозиційних та компенсаційних прийомів.

Складність проблеми полягає в тому, що судження про відсутність чи наявність помилки спочатку робиться редактором на основі свого суб'єктивного відчуття, а лише потім піддається спробі раціонального пояснення. Спроби подолати подібний неминучий суб'єктивізм за допомогою суворих нормативів чи еталонів приречені на провал, оскільки такі норми або не зможуть відобразити всю безліч і різноманітність реальних перекладацьких помилок, або повинні будуть мати настільки узагальнений характер, що їхнє конкретне застосування в кожному окремому випадку все одно буде здійснюватися крізь призму суб'єктивного сприйняття редактора.

С. Кузнєцов впевнений, що подолати подібний підхід можна за допомогою визначення тих закономірностей, які складають основу суб'єктивних суджень, і розробки комплексу заходів, спрямованих на зменшення їх хаотичності. Для цього спід використовувати методику, яка широко застосовується у соціологічних, соціально-психологічних і соціально-лінгвістичних дослідженнях [36, c. 46].

Практичне застосування запропонованої методики визначення критеріїв оцінки перекладу стає можливим завдяки експериментальному аналізу перекладів та редагуванню текстів наукового, офіційного, офіційно-ділового, художнього та інших стилів, у ході якого з'явиться можливість поступово конкретизувати вимоги до оцінки перекладів текстів аналогічної тематичної спрямованості, і встановити відносний коефіцієнт відхилення від еквівалентності на лінгвістичному і прагматичному рівнях.

Д. Єрмолович особливу увагу звертає на важливість практики редагування в навчальних курсах перекладу. При обговоренні варіантів перекладу на практичних заняттях студенти, так чи інакше, мають справу із редагуванням: фактично це те, що робить викладач при обговоренні і виправленні їхніх помилок. Відповідна аргументація викладача певною мірою привчає їх до редакторського мислення [14, c. 94]. Однак навчання навичкам редагування не завжди відокремлюється у специфічний вид роботи з курсу письмового перекладу, хоча така задача існує і полягає в тому, щоб навчити майбутніх перекладачів робити правильний вибір між стилістично та функціонально нерівноцінними варіантами виразних засобів, підпорядковувати окремі елементи загальній комунікативній функції тексту. З огляду на те, що це вміння не досягається автоматично в процесі тренування перекладу, для його розвитку необхідна розробка певних методологічних принципів. Зрештою, студенти мають не тільки вміти якісно перекладати, а і кваліфіковано оцінювати інші переклади [14, c. 96].

Робота редактора над мовою текстів наукових статей складається з двох основних моментів: 1) робота над власне науковим стилем, тобто, над стильовою диференціацією мовних засобів, над посиленням їхньої стильової однорідності; 2) виправлення стилістичних помилок. Посилення стильової однорідності супроводжується відмовою від нехарактерних для даного стилю мовних засобів. Таким чином, скорочується інвентар мовних засобів, і водночас посилюється рівень обов'язковості засобів, які складають цей інвентар. Відбувається зростання внутрішньої стильової нормативності. Зменшення варіативності залишає менше можливостей для вільного вибору необхідного мовного засобу; зростає автоматичність вибору [36, c. 47].

Під час редакторської правки наукової статті можуть мати місце упередженість і суб'єктивізм, але індивідуальна манера редактора все ж має бути підпорядкована посиленню однорідності мовних засобів цього стилю. За твердженням М. Цвіллінга та Г. Туровера, для перекладів наукових статей характерні два протилежних за змістом, але тісно пов'язаних між собою типи редакторської правки - спрощення (полегшення конструкції) і її ускладнення [67, с. 155]. Обидва типи правки є наслідком загальної тенденції наукового стилю до максимальної точності, пружності, лаконічності опису, що не завжди дотримується у перекладах. При ускладненні конструкції редактор додає відсутні у перекладі, але необхідні у контексті для точності розуміння елементи. Спрощення конструкції - це дзеркальне відображення процесу ускладнення. Ці типи правки особливо наочно можна дослідити у сфері синтаксису.

Для проведення аналізу було відібрано статтю наукового стилю міжнародно-правової тематики «Процедури на основі Угод для подання скарг у структурі ООН» [78]. Англійський текст був перекладений українською мовою [56], а потім переклад був відредагований професійним редактором. Правки були зроблені методом накладання за допомогою функціональних можливостей лінгвістичної обробки текстового редактору для того, щоб у тексті можна було прочитати обидва варіанти. Варіант перекладача у тексті перекладу закреслено, а остаточний варіант (редакторський) виділено за допомогою жирного шрифту.

Для наукового тексту характерна велика кількість складних речень різних типів, які іноді перенасичують текст й ускладнюють його розуміння. Звідси виникає необхідність у заміні складних речень (там де це можливо і необхідно) простими, у роз'єднанні частин складного речення і створенні двох нових речень, при збереженні між ними тих самих семантичних зв'язків, тобто використовується правка спрощення: CERD is similar in many respects to the Human Rights Committee. It consists of eighteen experts of high moral standing and acknowledged impartiality, elected from among the state parties, who act in their personal capacities [78]. - КСРД дуже схожий в багатьох відношеннях на Комітет з прав людини. Він складається з вісімнадцяти експертів, вибраних обраних із числа держав, які є сторонами Угоди. Це фахівці з високими моральними якостями та загальновизнаною неупередженістю, які діють відповідно до своєї персональної компетенції [76].

Досягнути спрощення речення можна за допомогою відмови від малоінформативної частини речення і від слів, що мають зайве з погляду наукового стилю і контексту навантаження. Також це можна зробити шляхом вилучення надлишкових вставних слів і речень, семантично послаблених дієслівних форм, які утворюють прислівникові і дієприслівникові звороти, розділових й уточнюючих сполучників і т. д. Інформація вихідної і кінцевої конструкції при такій правці еквівалентна, зміст оригіналу не перекручується, хоча синтаксична характеристика речення і синтаксичні відносини окремих його членів можуть змінюватися, наприклад: At the same time, however, any international procedure must be seen as a last resort [78]. - Водночас, будь-яка міжнародна процедура має розглядатися як останній засіб [76].

Правка спрощення може бути пов'язана із трансформацією пасивного стану в активний, оскільки перекладач не завжди дотримується того принципу, що для української мови характернішими є активні конструкції, а для англійської - пасивний стан. При подібній правці можна досягнути значного спрощення речення і полегшити його читабельність. Досягнути спрощення можна також за допомогою перефразування і побудови нового речення за принципом схожості ознак, наприклад: The more complete the information given in the original application, the faster it will be processed... [78] - Чим повнішу інформацію подано в первісній заяві, тим швидше її розглянуть [76]; Communications concerning the systematic practice of torture should be as thorough as possible, with as much supporting documentary and other evidence as is available. - Скарги, які стосуються систематичної практики тортур мають бути написані максимально докладно, і до них треба подавати всі доступні документи і свідчення.

Отже, при використанні правки спрощення редактор може використовувати різні засоби, серед яких особливо виділяються перефразування, лексичні і граматичні трансформації - генералізація, смисловий розвиток, цілісне перетворення, переміщення, заміщення й опущення. При цьому необхідно пам'ятати про відповідність відредагованого варіанта англійському оригіналу і дотримання еквівалентності на семантичному і прагматичному рівнях.

Другий тип правки синтаксису наукового стилю - його ускладнення. У цьому полярному за формою (порівняно з процесом спрощення) процесі ускладнення синтаксичної конструкції редактору доводиться додавати відсутні у тексті перекладу, але необхідні для точного опису, компоненти. Ця правка може застосовуватися як на рівні речення, так і на рівні абзацу. Відновлюючи відсутні елементи у ланцюгу окремих речень, редактор робить необхідні уточнення, що надають змістовну завершеність реченню чи абзацу. Іноді ускладнення речення мотивується неточним перекладом або необхідністю уникнути двозначності. Використовуються трансформації конкретизації, антонімічного перекладу, додавання, наприклад: The Committee тау receive and consider applications from or on behalf of individuels subject to the jurisdiction of a state which has made a declaration under article 22, when that individuel claims to be a victim of a violation of the Convention. [78] - Комітет може отримувати і розглядати скарги від індивідуумів та зроблені від їх імені, які підлягають під юрисдикцію держави, що зробила заяву відповідно до Статті 22, коли індивідуум стверджує, що він є жертвою порушення Конвенції [76]; A communication should be submitted to CERD within six months after ail available domestic remedies have been exhausted. This condition may be waived, but only when circumstances have been «duly verified» as exceptional [78]. - Скарга має бути подана до КСРД протягом шести місяців після того, як усі доступні внутрішні засоби вичерпані. Від цієї умови можна ухилитися, але лише тоді, коли обставини справи «належним чином» перевірені і визнані винятковимй [76].

Таким чином, правки спрощення й ускладнення найчастіше пояснюються необхідністю економнішого вираження інформації. М. Сенкевич зазначає, що робота редактора у цьому напрямі дуже важлива при редагуванні текстів наукових статей. Другий момент роботи редактора над мовою і стилем наукової прози пов'язаний безпосередньо із виправленням власне стилістичних помилок та недоліків. Помилки можна розглядати на рівні слова, словосполучення, речення й абзацу. Основними помилками, що зустрічаються у перекладі іноземного тексту наукового стилю, можна вважати наступні: порушення лексичної сполучуванності (валентності), стильовий різнобій, плеонастичні сполучення і мовна надлишковість, алогічні зв'язки та неправильна побудова речень, невмотивоване ускладнення речень і т. д [59, c. 150]. Для кращого розуміння природи цих помилок доцільно навести декілька прикладів: There is no time limit for the submission of applications under the Optional Protocol, although it is generally in the interests of the complainant to submit a communication in a timely fashion [78]. - Немає певного терміну для подання заяв відповідно до Факультативного Протоколу, хоча вчасно подати скаргу - в інтересах позивача [76] (Для усунення мовної надлишковості редактор використовує правку спрощення). Плеонастичні сполучення обраний із числа держав-членів і немає ніякого певного строку ускладнюють розуміння речення). A gеnеral description of remedies provided under the law, without linking them to the specific circumstances of the complaint, has been deemed insufficient [78]. - Загальне описання засобів, гарантованих відповідно до закону, без пов'язування їх зі специфічними обставинами позивача, вважається недостатнім (алогічні зв'язки у реченні) [76].

При редагуванні тексту перекладу доводиться звертати увагу не лише на стилістичні, а й на інші аспекти, наприклад, виправляти смислові помилки, які іноді виникають через нестачу фонових знань. Таким чином, застосування всього арсеналу перекладацьких прийомів з метою досягнення еквівалентності на всіх рівнях і є у повному розумінні «редагуванням». Редактор перекладів має добре орієнтуватися у мові оригіналу, а в ідеалі - сам бути перекладачем. Визначення критеріїв оцінки якості перекладів текстів наукових статей є актуальною проблемою сучасного перекладознавства і вимагає подальшого дослідження.

3.2 Граматичні особливості перекладу англомовних наукових статей українською мовою

перекладознавство англійський текст мова

Відомо, що повнота, точність і правильність перекладу науково-технічних статей значною мірою залежить від того, наскільки правильно перекладач визначає і розуміє граматичні форми, синтаксичні конструкції та структуру речення. Користуючись думкою В. Карабана, можна сказати, що для виконання перекладу знання граматики та способів передачі граматичних явищ важливіше за знання термінології, тому що відповідники термінів можна достатньо швидко знайти у спеціальному перекладному словнику, тоді як пошук відповідника граматичної форми або синтаксичної конструкції може виявитися досить довгим, якщо не знати перекладного відповідника певного граматичного елементу [21, c. 16].

Між науковим статтями, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні йномінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими науково-технічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов. Так, в українській мові відсутні неозначений та означений артиклі, що вживаються в англійській мові не тільки як певні означення, а й сигналізують особливості розподілу інформації у англійському реченні [22, c. 16].

Обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації [23, c. 34].

Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша -- до германської, друга -- до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша -- переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга -- флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем -- флексій. На думку К. Кириленко, саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику группу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних інфінітивних конструкцій з підметом і додатком, а в англійській мові -- дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі [25, с. 23].

Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite. Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичнимзначенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції «of + N» або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини і множини іменника наявні ів українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини) [27, с. 31].

Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській науково-технічній літературі. Так. у першій частотність форм пасивного стану дієслова-присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати наформи активного стану. Такі труднощі викликані розбіжностями у мовностилістичних нормах текстів мовами оригіналу й перекладу [27, с. 32].

Також, існує низка перекладацьких складнощів, пов'язаних з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета і присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані «формальний підмет» й «формальний додаток», неможливі уструктурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій [21, с. 14].

Проведений нами аналіз прикладів перекладів засвідчує, що в науково-технічному перекладі в більшості досліджених випадків перекладу форми числа англійських та українських іменників збігаються: The research was set up with a number of definite hypotheses in view [81, с. 14] - Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гіпотез. Проте особливий інтерес з точки зору перекладу становлять випадки, коли такої відповідності форм числа немає. Наприклад, при відтворенні форм множини деяких англійських іменників, українські відповідники яких не вживаються у формі множини, звичайно використовується сполучення іменника, що має форму множини, з відповідним іменником у формі однини: The graphs of Figures 2-3 present some important applications of PPFs [87, с. 46] - Графіки 2-3 ілюструють деякі важливі напрямки застосування МВМ.

На думку О. Мушніної, при відтворенні контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів у ролі їх українських еквівалентів, крім випадків, коли вони в перекладі вилучаються, переважно застосовуються такі засоби: 1) синтаксичні, насамперед порядок слів (препозиція і постпозиція підмета стосовно присудка), 2) морфологічні (заміна форм однини англійських іменників формами множини українських іменників); 3) лексико-граматичні (займенники, числівники, прикметники, частки тощо) [46, с. 8], наприклад: 1) A historical outlook is often essential in sociological research [81, с. 15] - У соціологічних дослідженнях часто має важливе значення історична перспектива (постпозиція підмета стосовно присудка); 2) Shayne's evidence supports the hypothesis [84] - Дані Шейна підтверджують гіпотезу; 3) But researchers have now demonstrated the feasibility of the approach [82] - Але нещодавно дослідники продемонстрували можливість реалізації цього підходу.

Труднощі перекладу прислівників на -ly зумовлені проблемою визначення їх функції в реченні - детермінанта чи обставини. І в англійській, і в українській мовах деякі прислівники, хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не пов'язуються з жодним членом такого речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними зв'язками між членами речення. Такі прислівники виконують функцію детермінантів речення, що звичайно розташовуються на початку речення, але й можуть змінювати свою позицію. Найпоширенішим способом перекладу прислівників-детермінантів є їх відтворення парентетичним словом (висловом): Firstly, the Alliance must fulfill its fundamental and continuing responsibility to its members by guaranteeing their security and independence [85, с. 32] - По-перше, Альянс повинен виконувати головний та постійний обов'язок перед своїми членами, гарантуючи їхню безпеку та незалежність. Іншими прийомами перекладу прислівників-детермінантів є вживання головного безособового речення у складі складнопідрядного речення, відповідного українського прислівника, іменникового словосполучення, умовного підрядного речення, морфологічних трансформацій та дескриптивного перекладу [21, с. 175].

Дещо відмінними від прийомів перекладу прислівників-детермінантів є способи перекладу прислівників-обставин, що передаються відповідними українськими прислівниками, іменниковими словосполученнями, описово, із заміною прислівника українським дієсловом, дієприслівником, прикметником: This property makes laser light very easy to control precisely [89, с. 36] - Ці властивості лазера роблять його дуже потужним засобом точного контролю.

Звичними для перекладу наукових статей українською мовою є прийоми відтворення синтетичних форм наказового способу англійського дієслова-присудка 1) формою першої особи множини наказового способу та 2) формою другої особи множини наказового способу. Для відтворення форм наказового способу дієслова в науково-технічних текстах доцільно використовувати українське словосполучення “слід” + неозначена форма дієслова” або неозначено-особову форму дієслова на -ся: Assemble the pipes in the following order. - Труби монтуються в такому порядку [21, с. 145].

Аналітичні форми наказового способу дієслова відтворюються переважно формами першої особи множини наказового способу, першої особи множини майбутнього часу дійсного способу, сполученнями “(не)хай” + форма майбутнього часу дієслова”, “давай(-те)” + форма майбутнього часу дієслова”, наприклад: Let's pause to discuss the crucial role played by competition in the market system [87, с. 46] - Давайте з'ясуємо ту вирішальну роль, яку відіграє конкуренція в ринковій економіці.

Серед прийомів та способів перекладу двокомпонентних атрибутивних словосполучень частотнішими в науково-технічному перекладі є перестановка означального та означуваного компонентів, компресія та декомпресія (site frequency - частота відвідування сайту [90]). Прерогативою науково-технічного перекладу є використання калькування та різних видів транскодування (fund-raising campaigns - фандрейзингові кампанії [90]).

Набір прийомів перекладу трикомпонентних атрибутивних груп, подібний до прийомів перекладу двокомпонентних словосполучень, є спільним для обох видів перекладу, але частотність їх використання варіюється в залежності від норм цих функціональних стилів та характеру завдань, що стоять перед перекладачем науково-технічного або художнього тексту.

Відтворення багатокомпонентних груп становить більші труднощі, зумовлені надзвичайною складністю їх синтаксичної структури та міжкомпонентних зв'язків: bandwidth-hungry high-definition television system [84] - система телебачення високої чіткості, що потребує широкої смуги частоти.

Як вважає О. Мушніна, прийомами, найпоширенішими при передачі багатокомпонентних атрибутивних груп є компресія і декомпресія, перестановка компонентів групи, використання прикладки, аналогічної препозитивної атрибутивної групи, підрядного означального речення, описового перекладу. Науково-технічний переклад, крім того, характеризується також вживанням прийменниково-іменникового словосполучення та дієприкметникового звороту [46, с. 12].

При перекладі наукових статей переважна більшість англійських речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, відтворюється без зміни їх синтаксичної структури. Відповідним українським реченням з ідентичною структурою передається більше таких речень у перекладі науково-технічних текстів. Науково-технічний переклад характеризується також заміною англійського дієслова в активній формі іншим за змістом українським зворотним дієсловом, наприклад: Each new technological breakthrough has seen a corresponding increase in the number of defibrillators and the situations in which they are used [80, с. 150] - Кожний технологічний стрибок супроводжувався відповідним зростанням кількості дефібриляторів і ситуацій, у яких їх використовували.

Важливою рисою науково-технічного перекладу є заміна в українському перекладі англійського агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, підметом, вираженим іменником-істотою. Синтаксична трансформація агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, в обставину часто здійснюється при відтворенні наукових статей [21, с. 264].

Певні труднощі становить переклад англійських суб'єктно-предикативних інфінітивних зворотів залежно від форми (активної чи пасивної) дієслова-присудка. Найчастотнішим прийомом перекладу англійських речень з пасивною формою дієслова є використання українського складнопідрядного речення: These chemicals are thought to have produced detectable holes in the ozone layer at both poles, and thinning everywhere [81, с. 14] - Вважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його. Характерним для науково-технічного перекладу є прийом відтворення суб'єктно-інфінітивних зворотів з пасивною формою дієслова за допомогою різних за семантикою парентетичних слів (виразів). Прерогативою науково-технічного перекладу є використання внутрішнього членування речення.