Гумор, іронія та сатира в художньому тексті на рівні його мовної структури

А у наведеному нижче прикладі замість дієслова to dress використаний to upholster (to provide (a seat) with comfortable coverings), який використовується тільки стосовно до предметів меблів: A girl came round the corner, an attractive young prune upholstered in heather-mixture tweeds [54]. Або: Some species of a butler appeared to be at the other end [52, p.48]. Зазвичай слово species (a division of animals, which are alike in all important ways) використовується лише в контексті, в якому йдеться про представників тваринного світу. Тут же воно вжито до дворецького як до представника певного соціального класу, таким чином автор принижує соціальну групу, сатирично порівнюючи species of animals та species of a butler.

Наступний приклад (She turned to the dog Bartholomew. 'Is lovely kind curate going to pinch bad, ugly policeman's helmet for hes muzzer, zen, and make her very, very happy?' She said. Or words to that general trend. I can't do the dialect, of course [53, p.95].) ілюструє манеру мови, яку можна визначити як "сюсюкання" (baby-talk) і у наведеному контексті вона названа науковим терміном "діалект".

I saw that I had been too abrupt, and that footnotes would be required. Замість explanations вжито слово footnotes, яке пов'язане тільки з друкованою мовою, а не з усною, як у даному випадку.

Іноді в якості подібних гумористичних метафор у автора виступає не одне слово, а цілі клішовані вирази: 'Spode', I said, unmasking my batteries, 'I know your secret!' `Spode may have ceased to be a danger to traffic, but that doesn't alter the fact that Stiffy still has the notebook [54]. У тексті йдеться не про загрозу, яку персонаж на ім'я Spode представляв дорожньому руху, а про те, що він більше не буде заважати герою в здійсненні його планів.

Таким чином П.Г. Вудхаузу вдається наситити свій текст особливою експресивністю, відкриваючи майже необмежені можливості у зближенні й несподіваному вживанні найрізноманітніших предметів і явищ. Метафори Вудхауза можна розглядати як свого роду мікромодель, що є вираженням індивідуально-авторського бачення світу.

Вудхауз досить часто вводить у свої тексти оказіональне новоутворення. Цілком ґрунтуючись на багатстві фантазії й своєрідному світовідчутті автора, вони реалізують величезне число неймовірних асоціацій [31, c.19].

Цим цілям у Вудхауза часто служать епітети і означення: On the morrow, after a tossing-on-pillow night...; I wasn't surprised. I have already alluded to the effect that over-the-top-of-the-pince-nez look of old Bassett...; What you noticed more was his face, which was square and powerful and slightly moustached towards the center.; I mean to say, I remembered now that I had come out without my umbrella, and yet here I was, beyond any question of doubt, umbrellaed to the gills [54].

Нерідко Вудхауз створює нові слова, використовуючи продуктивні моделі, що існують в англійській мові: A glance up and down the passage having apparently satisfied him that it was, for the moment, Spodeless [52]. Неологізм Spodeless за своєю структурою має значення, що у коридорі не було персонажа на ім'я Spode.

Крім того, в тексті можна зустріти наступні слова і вирази: to re-snitch - стягнути річ, яка вже була стягнута; to de-helmet policemen - стягнути з голови шолом поліцейського; to de-chair oneself - вибратися з уламків стільця, який зламався під вами; to find oneself de-Wickhamed - виявити, що людина на прізвище Wickhame більше не знаходиться з вами в одній кімнаті [53, p.50].

Варто зауважити, що велика кількість подібних слів і виразів ускладнюють адекватний переклад текстів П.Г. Вудхауза на українську мову. Оскільки те, що в англійській звучить, як оригінальна лінгвістична знахідка, в українській стає насильством над мовою.

Конверсія досить продуктивний спосіб словотворення в англійській, але до української мови він майже не застосовний: 'What makes you think that?' I asked, handkerchiefing my upper slopes which had become cosiderably bedewed. For a moment I toyed with the idea of pausing to pip-pip...;

There was a distant sound of eh-yes-here-I-am-what-is-it-ing...;

I tut-tuted sympatheticaly...; 'So you informed me', he said, pince-nezing me coldly [52, p.39].

Авторські новоутворення, завдяки ощадливо вираженій компресії змісту, являють собою власне мікротексти. А тому автору легше досягти комічного ефекту або виразити іронію через те, що гумористичне забарвлення оказіоналізми передають навіть без знання навколишнього контексту або ситуації [30, c.185].

Перифраз - один з найулюбленіших прийомів Вудхауза для створення комічного ефекту. Цей прийом полягає в тому, що назва предмета, людини, явища замінюється вказівкою на його ознаки, як правило, найбільш характерні, що підсилюють зображувальність мови.

Потенційні можливості перифраза самого по собі в створенні іронії досить великі (особливо номінативних словосполучень, близьких за функціями до прізвиськ) [13]. Однак Вудхауз йде далі, і йому вдається надати перифразу ще більшу виразність, вживаючи його в найнесподіваніших мовних ситуаціях. Яскравим прикладом тут може виступити манера поводження Бертрама Вустера зі своєю тіткою Далією. Щоразу говорячи з нею, герой вдається до перифразу, що збільшує комічний ефект:

'I understood, aged relative, that you wished to confer with me'...;

'Push along into the dinig-saloon, my fluttering old aspen', I said;

'Frightfully sorry I couldn't come and see you, old ancestor', I said;

I took her hand and pressed it soothingly. 'Tell me, old fever patient', I said, 'what, if anything, are you talking about?';

I winced a little. 'No need to make a song about it, old flesh and blood';

'Say on, old thicker than water,' I said [54].

У подібних випадках, Вудхауз зазвичай використовує перифрази з нейтральним забарвленням. Найчастіше вони навіть можуть відноситься до більш менш стійких стереотипних словосполучень: Whether Madeline Bassett, on entering the marital stage, would go to such an awful extreme, I could not say...; 'So old Bassett didn't approve of the bumb chums?'; 'I thought you had gone to the Working Man's Institute, to tickle the ivories (to play piano)...; That Harold Pinker, a clerk in Holy Orders, a chap who buttons his collar at the back...; I had observed her eyes begin to moisten and her lips to tremble, and a pearly one had started to steal down the cheek [51].

Всі ці в різній мірі клішовані поєднання слів, безумовно, задають певний іронічний тон розповіді [32, c.87]. Однак ще більшої виразності автор домагається, використовуючи свої власні метафоричні перифрази. У чотирьох нижченаведених прикладах мова йде про одне й те ж саме - про укладання шлюбу, але кожного разу автор доводить інформацію по-різному:

1) … a less promising prospect for the whispering of tender words into shell-like ears and the subsequent purchase of a platinum ring and licence for wedding it would have seemed impossible to discover in a month of Sundays.;

2) But Love will find a way… And now he was slated at no distant date to don the spongebag trousers and gardenia for buttonhole and walk up the aisle with the ghastly girl.;

3) I wasn't going to feel really easy in my mind till the parson had said: `Wilt thou, Augustus?' and Gussi had whispered a shy `Yes';

4) `There is nobody I'd rather see you center-aisle-ing with [51].

Останні два приклади найбільш колоритні. У третьому перифразі задіяна пряма мова, четвертий створений за допомогою оказіонального новоутворення.

Вудхауз відомий своєю схильністю до евфемізмів, пом'якшенню висловів чи навіть замовчуванню. У цьому можна переконатися, прочитавши наступний уривок, в якому замість слова crazy та виразу to be sent to a mental clinic, вжиті два перифрази з тим самим значенням: Тhen you'll be in a position to go to Upjohn and tell him that Sir R oderick Glossop, the greatest alienist in England, is convinced that Wilbert Cream is round the bent and to ask him if he proposes to marry his daughter to a man who at any moment may be marched off and added to the membership list of Colney Hatch [52, p.78]. Загальноприйнятий розмовний оборот round the bend, що означає - mad, і фраза be marched off and added to the membership list of Colney Hatch, в якій згадується містечко недалеко від Лондона, де розташовувалася відома психіатрична лікарня, укупі дають багату поживу для асоціацій і посилюють комічний ефект.

Вдало вжитий перифраз допомагає автору висловити прихований сенс, не вдаючись до сторонніх засобів: What ghastly garbage he used to fling at us when we were serving our sentence at Malvern House! [52] Вираз to serve sentence має значення undergo a period of imprisonment. Тому застосуванням його до шкільних років автор наголошує, що час, проведений в Маlvern House, не є одним із радісних спогадів дитинства.

Не рідкісні випадки, коли Вудхауз комбінує кілька різних прийомів, щоб фраза зазвучала жваво і оригінально. Ось як описується одна з кімнат: For at Brinkly, as at most country houses, any old nook or cranny is considered good enough for the celibate contigent [52, p.117]. Тут для перифразу слова room використана частина ідіоматичного вираження search every nook and cranny (look everywhere, in every little crack and corner). Celibate contingent є перифразом single guest. Це словосполучення складається зі слів celibate (unmarried person, especially a priest who has taken a vow not to marry) та contingent (body of troops, number of ships, lent or supplied to form part of a larger group). Таким чином одне слово походить з релігійної сфери вживання, а друге є військовим терміном. У сумі ж вони дають карикатурно-піднесений еквівалент поєднання unmarried guest.

2.2 Синтаксичний рівень

Важливу роль у реалізації гумору, іронії і сатири відіграють засоби синтаксичного рівня -- лексико-синтаксичні алогізми, вставні конструкції, синтаксичні повтори, різні типи речень. Вставні конструкції реалізують ситуативну іронію на синтаксичному рівні. Контрастне зіставлення висловлювання із вставним реченням змінює його семантику, надає висловлюванню суб'єктивно-оцінної модальності. Щодо використання вставних слів, то воно має більш допоміжний характер, оскільки саме по собі вставне слово не здатне створити іронічний ефект, адже виявляє свій стилістичний потенціал лише в комплексі з іншими стилістичними засобами - відокремленими конструкціями, риторичними питаннями, нагромадженням однорідних членів речення. Семантика і стилістична прагматика вставних слів зумовлюється контекстом. Наприклад, Джеймс Тербер у короткому оповіданні “The University Days” вносить у висловлювання імпліцитну суб'єктивно-оцінну модальність: Students to right of me and to left of me and in front of me were seeing cells; what's more, they were quietly drawing pictures of them in their notebooks. Of course, I didn't see anything [50].

Оповідач іронізує над своїм невмінням працювати з мікроскопом на занятті з біології. Вставне речення “what's more”, вжите поряд з низкою означень підмета “students”, створює іронічний підтекст, імплікує зображення невезучого студента, якому не вдається те, що легко виконують його однокурсники. Вставне слово “of course” підсилює іронію, створює додаткове імпліцитне нашарування -- студент настільки впевнений у відсутності в себе нахилу до біології, що вже не сподівається на будь-який результат.

Лексико-синтаксичний алогізм - зв'язок одного слова з двома або декількома іншими в різних смислових планах, а також алогічне поєднання декількох однорідних членів речення, функцією якого є дискредитація понять у контексті. Гумористичний, сатиричний чи іронічний ефект створюється вживанням несумісних понять в одному рядку [35].

Роль хаотичного перерахування у створенні гумористичного ефекту простежуємо в короткому оповіданні О.Х. Прінса “The Militia Company Drill”: At twelve, about one third, perhaps one half of the men had collected, and inspector's return of the number present, and of their arms, would have stood nearly thus: 1 captain; 1 lieutenant; ensign, none; fifers, none; privates, present, 24; ditto, absent, 40; guns,14; gunlocks,12; ramrods, 10; rifle pouches, 3; bayonets, none; belts, none; spare flints, none; cartridges, none; horsewhips, walking canes, and umbrellas, 10 [48].

Гумор виникає внаслідок того, що в реєстр зброї добровільного загону ополчення, окрім рушниць і багнетів, включені батіжки, тростини і парасолі (horsewhips, walking canes, and umbrellas, 10).

Для стилю П.Г. Вудхауза надзвичайно характерне вживання вставних конструкцій. Вони дають можливість створювати гумористичні ефекти, виражати емоційне ставлення автора та героїв до подій - жаль, сумнів, упевненість [22].

Слова і словосполучення у Вудхауза майже рівною мірою представлені в якості вставних елементів. Однак, якщо слова, до якої б частини мови вони не належали (будь то модальні слова, адвербалізовані прикметники, прислівники, дієслова в наказовому способі, іменники) не надають висловлюванням іронічне звучання, то вставні словосполучення часто несуть у собі іронічну модальність - або авторську, або, як у випадку з аналізованими нами текстами коротких оповідань, дійових осіб творів. Наприклад: As it turned out, I was one of his last customers for a couple of weeks later he inherited a pot of money from a distant relative and retired to the country. That, at list, was the story that had been put about. My own view was that he had got the stuff, by striking like glue to the fines. Five quid here, five quid there - you can see how it would mount up over a period of years [54].

Цим вклинюванням - at list - герой підкреслює свою недовіру до чесності мирового судді. Комічність ситуації тим ясніше, що мовець був оштрафований, і, як він вважає, несправедливо, цим суддею.

Серед вставних конструкцій, що зустрічаються у П. Вудхауза, більшість складають вставні пропозиції. Їх семантико-стилістична функція представляється нам наступною: для письменника вставні пропозиції - прекрасний засіб втілення сатиричного задуму, досягнення певного гумористичного ефекту, що складає другий план розповіді [21, c.47].

Наприклад, використання вставних пропозицій та прийом структурного і стилістичного повтору задає тон всьому тексту цілком. Протягом всіх коротких оповідань збірки "The Code of the Woosters" герой, від імені якого йде розповідь, постійно ловить себе на тому, що він не впевнений у правильності і грамотності своєї промови: And there was a brief and - if that's the word I want - pregnant silence.; For this ruthless relative has one all-powerful weapon which she holds constantly over my head like the sword of - who was the chap? - Jeeves would know - and by means of which she can always bend me to her will...; Well, that's how it is with me. I wabble, and I vacillate - if that's the word?; A thing I have found in life is that from time to time there occur moments which you are able to recognize immediately as high spots. Something tells you that they are going to remain etched, if etched is the word I want, for ever on the memory.; I mean just that. Spode, qua menace, if qua is the word I want, is a thing of the past [54, p.54].

Одною з найважливіших стилістичних функцій використання вставних пропозицій у Вудхауза є створення двох паралельних мовних планів: плану розповіді і плану оповідача. При цьому гумористичний ефект досягається завдяки протиріччю між нейтральним (а іноді піднесеним) тоном оповідання і їдким стилем зауважень: Нe had picked the glove up on the scene of the outrage - while measuring footprints or looking for cigar ash, I soppose [54]. Тут недалекому і неосвіченому поліцейському приписуються методи сищиків зразка Шерлока Холмса. Саме цим створюються комічний і водночас ніщивний сатиричний ефект.

Вставні конструкції (особливо пропозиції) надають розповіді розмовний відтінок, роблять його живим, емоційним, безпосереднім. У Вудхауза вставні пропозиції - це свого роду емоційні сплески, які несуть в семантичному плані надзвичайно велике навантаження, оскільки автор вкладає в них додаткову інформацію, не розкриту в контексті основної пропозиції [7, c.15].

Досить поширеним засобом реалізації іронії та створення комічного ефекту у Вудхауза виступає синтаксична конвергенція. Це поняття було введено в роботах зі стилістики І.В. Арнольд. Під синтаксичною конвергенцією розуміється особлива синтаксична конструкція, що складається з підпорядкованого слова і двох або більше однопорядкових елементів, які знаходяться у відношенні підпорядкування до підпорядковуваного слова. Брати участь у створенні конвергенції можуть засоби різних мовних рівнів [2, c.232].

У Вудхауза рідко зустрічаються синтаксичні конвергенції, що складаються з доповнень, визначень, обставин і т.п. Найчастіше автор вдається до розгорнутої синтаксичної конвергенції [28]. Наприклад, you know how it is when you're a host - you have all sorts of things to divert your attention… keeping an eye on the waiters, trying to make conversation general, heading Catsmeat Potter-Pirbright off from giving his imitation of Beatrice Little… a hundred little duties [54].

Завдяки здатності розгортатися за рахунок приєднання все нових і нових блоків, вводиться додаткова інформація. Характер цієї інформації обумовлений інтенцією автора, її нагромадження веде до підкреслення, виділення комунікативного завдання висловлювання: One can fill the picture for oneself, I think, aunt Dalia? The trusting girl who learned too late that men betray... the little bundel... the last mournful walk to the river-bank... the splash... the bubling cry... I fancy so, don't you? [52]

Найчастіше синтаксична конвергенція заснована на використанні ефекту оманутого очікування. Як, наприклад, у наступному описі зовнішності дівчини: I looked round. Those parted lips… those saucerlike eyes… that slender figure, drooping slightly at hinges… Madeline Bassett was in our midst [51].

Ще активніше прирощується суб'єктивно-оцінна інформація при неоднорідному зв'язку підпорядкованих елементів з підпорядковуваним словом (стилістичний прийом зевгми). Для зевгми характерним є елімінація, тобто присудок займає ініціальну позицію періоду, а потім він лише мається на увазі [13]: It's such a very old friendship…; I don't know when I met an older…; We were boys together…; In Eton jackets and pimples…. Або: You will recall my telling you of the time I sneaked down by night to the Rev. Aubrey Upjohn's lair in quest of biscuits and found myself unexpectedly cheek by jowl with the old bird, I in striped nonshrinkable pyjamas, he in tweeds and a dirty look [53].

При використанні зевгми форма стає змістовною і комунікативно значущою, виконуючи роль елемента, що несе додаткову інформацію модального характеру. Звернемо увагу на ще два приклади:

1)And his love was returned. When he encountered Bertha next day in Putney High Street and, taking her off to a confectioner's for an ice-cream, offered her with it his hand and heart, she accepted them simultaneously.; 2)and I spilt tea on mr. Upjohn's white trousers. Indeed, it would scarcely be distorting the facts to say that he was now not so much wearing trousers as wearing tea [51].

Як нам здається, Вудхауз найбільш повно реалізує іронію чи досягає комічного ефекту в межах синтаксичних схем, концентруючи відносини характеризації, тобто в тих, які в комплексі охоплюють ситуацію і ставлення до неї, а саме до таких належать розглянуті нами моделі.

Отже, на синтаксичному рівні домінуючими стилістичними засобами реалізації гумору та іронії є вставні речення, перерахування та синтаксична конвергенція. Щодо об'єктивації сатири на данному мовному рівні, ми не знайшли прикладів вживання у текстах американських письменників за винятком коротких оповідань П.Г. Вудхауза, який у своїх вставних пропозиціях поєднує втілення сатиричного задуму та досягнення певного гумористичного ефекту у другому плані розповіді.

2.3 Текстовий рівень

Цитація і повтор - плідні засоби актуалізації асоціативної іронії на рівні тексту. Лексична одиниця у таких конструкціях градуально прирощує нові значення, поступово змінюючи семантику. Для декодування іронії важливими є зіставлення на рівні горизонтального і вертикального контексту. Цитація як засіб актуалізації асоціативної іронії - це іронічні висловлювання, котрі являють собою віддалену “луну”, цитацію іншого неіронічного висловлювання. Для посилення іронічного ефекту цитація поєднується з повтором. Складнішим є дистантне цитування, коли цитований компонент повторюється різними персонажами на рівні глобального контексту [35].

Дороті Паркер (1893 - 1967) - американська письменниця і поет єврейського походження (уроджена Ротшильд), відома своїм їдким гумором, дотепами і проникливістю щодо вад міського життя XX століття. У короткому оповіданні “I Live on Your Visits” автор використовує цитацію: “Mom, please,” he said. “You know Whitey isn't beautiful. She's just sort of funny-looking. Nice funny”. “Nice funny,” she said. “Oh, I'm afraid I could never compete with that” [47].

Розмовляючи про місіс Теннан, дружину свого колишнього чоловіка, мати Крістофера цитує його слова про те, що вона миловидна. Але мати Крістофера -- егоїстична, ревнива жінка, яка заздрить чужому щастю, тому вираз “nice funny” в її устах сприймається читачем як протилежний за значенням -- “commonplace woman, nothing to speak about”.

Образні індивідуально-авторські порівняння і метафори - конструктивний засіб гумору, іронії та сатири. Їм властива оказіональність, незвичність у зіставленні предметів чи явищ. Чим більша невідповідність між об'єктами, що зіставляються, тим більша їх полярність у семантичному і стилістичному планах, тим більший потенціал порівняння і метафори у реалізації комічного ефекту. Якщо об'єкти зіставлення взаємовиключають один одного, порівняння і метафори можуть актуалізувати іронію, адекватному декодуванню якої сприяє макро- і мегаконтекст. Повтор слугує засобом реалізації асоціативної іронії на рівні тексту. У вузьких рамках “short story” поступове нагромадження повторюваних одиниць веде до якісно нового переосмислення інформації. В американських коротких оповіданнях використовуються різні види повтору: лексичний повтор, синонімічний, стилістичний повтор певного стилістичного засобу), повтор характерної деталі, лейтмотивний та ін. [35]

Так, Ленгстон Х'юз у короткому оповіданні “On the Road” використовує повтор словоформи “stone (stony)” [42], чим створює іронічний лейтмотив оповіді, викриває лицемірство містера Дорсета. Прикметник “stone (stony)” сконцентрований навколо опису одного об'єкта - церкви, в якій служить містер Дорсет. Поступово нагромаджуючись, повторюючись в межах одного абзацу і всього тексту, під кінець оповіді словоформа “stone” набуває семи негативної оцінки, виражаючи широку гаму почуттів негра Сержента.

Характерною особливістю гумористичного, сатиричного, іронічного порівняння є те, що і об'єкт і суб'єкт порівняння мають в собі ознаку комічного. Чим більша невідповідність між ознаками порівнюваних об'єктів, чим більша їх полярність в семантичному і стилістичному планах, тим більше комізму в самому порівнянні. Негативний заряд сатиричних порівнянь особливо відчутний, коли характеристика образу здійснюється за допомогою порівняння його з тваринами, птахами, комахами, предметами.

Джеймс Тербер в короткому оповіданні “The Catbird Seat” застосовує сатиричні порівняння як засіб сатиричного лейтмотиву. Автор піддає нищівній критиці тих, хто прагне досягти успіхів у кар'єрі, збираючи компромат на інших: In the halls, in the elevator, even in his own office, into which she romped now and then like a circus horse, she was constantly shouting these silly questions at him [49].

Порівняння місіс Берроуз із цирковим конем (“like a circus horse”) виявляє те, що вона діє за чиїмось наказом, як цирковий кінь виконує трюки за командами дресирувальника.

Метафора - стилістична фігура, гумористично-сатиричний потенціал якої зближує непорівнювані на перший погляд об'єкти, викликає несподівані асоціації, і чим більша ця невідповідність, тим сильніший гумористичний чи сатиричний потенціал метафори. Вербалізація метафори здійснюється за допомогою добору іменникових, іменниково-атрибутивних та дієслівних структур.

У короткому оповіданні Джорджа Ейда “The Fable of What Happened the Night the Men Came to the Women's Club” субстантивна метафора, утворена за моделлю N of AN, створює сатиричний ефект: Every one in Town who carried a Pound of Social Influence showed up in his or her Other Clothes [41].

Сатиричний потенціал метафори “a Pound of Social Influence” виникає на основі того, що ядро метафори, іменник “Pound” має семантику “міра маси”, а другий елемент метафори, словосполучення “Social Influence”, належить до сфери суспільних відносин. Поєднання цих, на перший погляд, непоєднуваних сфер породжує несподівану семантику, метафора стає виразником авторської прагматики.

Генрі Льюіз Менкен продуктивно вживає дієслівні метафори у короткому оповіданні “Wedding. A Stage Direction”: The bridegroom and the best man disembark before the side entrance of the church and make their way into the vestry room, where they remove their hats and coats, and proceed to struggle with their cravats and collars before a mirror which hangs on the wall [44].

Метафора “proceed to struggle with their cravats and collars” утворена в результаті поєднання дієслова “to struggle” із словниковим значенням “to make violent strenuous efforts against opposition” та іменників, що позначають повсякденні речі чоловічого гардеробу - краватки і комірці. Комічний ефект будується на семантичній невідповідності складових метафори.

Парадокс - це вислів чи судження, що різко розходиться з загальноприйнятою традиційною думкою або (іноді тільки зовні) здоровим глуздом. Парадокс нерідко вбирається в дотепну форму і знаходить властивості комічного [13].

У художній тканині твору, коли парадокс включається в мовлення персонажа, він служить засобом його характеристики. Мова персонажів Вудхауза також наповнена парадоксами. Часто парадокси Вудхауза вивертають навиворіт ходові сентенції і заповіді: It just shows you how true it is that one-half of the world doesn't know how the other three-quarter lives [51]. Тут парадокс близький до афоризму і несподіваним фіналом зводить нанівець заяложеність виразу, що "одна половина людства не знає, що робить інша". Парадокси Вудхауза надзвичайні, дивовижні й неймовірні. Однак вони представлені як переконливі докази:

'He would immediately put the bee on the wedding.'

'Oh, my gosh!'

'Still, I wouldn't worry about that, old man,' I said, pointing out the bright side, 'because long before it happened, Spode would have broken your neck' [53].

Для Вудхауза парадокс - ще один спосіб позабавити читача: To him, Bertram was a creature of the underworld who stole bags and umbrellas and, what made it worse, didn't even steal them well. No father likes to see his only daughter on chummy terms with such a one.; It's just shows you what women are like. A frightful sex, Bertie. There ought to be a law. I hope to live to see the day when women are no longer allowed.; Do you know, Bertie, there are times - rare, yes, but they do happen - when your intelligence is almost human [55, p.143].

Парадокси у Вудхауза здатні переконувати і вражати (і, звичайно, розважати) незалежно від глибини і істинності висловлювання, оскільки мають риси оригінальності і зухвалості. Тому його парадокси вельми успішні як комічний прийом.

Повторення - потужний засіб для досягнення комічного ефекту, оскільки з кожним новим разом внаслідок повторення слово може набувати виразність і додаткові значення [29]. Одним з найбільш показових прикладів вживання лексичного повтору в коротких оповіданнях збірки "Jeeves in the Offing" є вираз leafy glade, який виконує характеризуючу функцію двох персонажів (Wilbert і Phillis) і невідривно супроводжує їх у текстах творів. Вперше словосполучення з'являється в третьому оповіданні: And I was tooling along a mossy path with a brow a bit wet with the honest sweat, when there came to my ears the unmistakable sound of somebody reading poetry to some one, and the next moment I found myself confronting a mixed twosome who had dropped anchor beneath a shady tree in what is known as a leafy glade [52, p.44].

Leafy glade - явне поетичне кліше і іронія автора (оповідача) лежить на поверхні. Наприкінці оповідання, коли гості збираються біля столу, ця згадана парочка не з'являється: Wilbert and Phillis were presumably still in the leafy glade [52].

У наступних оповіданнях даний вираз використовується завжди у зв'язку з Wilbert'oм і Phillis: Her eyes were considerably bluer than the skies above, she was wearing a simple summer dress and it was not surprising that Wilbert Cream, seeing her, should have lost no time in reaching for the book of poetry and making a bee line with her to the nearest leafy glade [52, p.79]. За допомогою цього тотожного стилістичного повтору створюється закінчений іронічний образ персонажів.

Для того, щоб написати портрет героя, П.Г. Вудхаузу не обов'язково вдаватися до лексичного повтору одного і того ж слова чи словосполучення. Наприклад, щоб виразніше виписати образ Бертрама Вустера, персонажа, від імені якого йде розповідь, автор спирається на таку текстову категорію як ретроспекція. Ретроспекція є, по суті, своєрідним повтором - повтором думки. Вона породжується змістовно-фактуальною інформацією, дає можливість переосмислити факти в нових умовах з урахуванням того, що було сказано до ретроспективної частини. У процесі ретроспективного аналізу подій і фактів відбувається зміна суб'єктивно-оціночного плану " [28, c.71].

Протягом всієї розповіді Бертрам Вустер характеризує себе (нерідко навіть в третій особі) по-різному, але завжди з позитивного боку: It would have taken a far less astute observer than Bertram to fail to read what was passing in Pop Bassett's mind.; I was astounded at my keenness of perception...; The Woosters are brave, but not rash.; I gave him one of my looks.; It has often been said tha disaster brings out the best in the Woosters.; I turned to the intruder and gave him long, level stare, in which surprise and hauter were nicely blended [54, p.37]. Проте всі ці самовихваляння відбуваються на тлі подій і ситуацій, які показують повну неспроможність героя. Внаслідок цього у читача викристалізовується глибоко іронічний образ. Усі попередні висловлювання героя набувають іншого забарвлення у світлі того, що відбувається на сторінках книги.

Улюблений прийом Вудхауза - повернення час від часу до якої-небудь теми. Наприклад: `I was merely about to inquire, sir, if Miss Byng, when she uttered her threat of handing over Mr Fink-Nottle's notebook to Sir Watkin, by any chance spoke with a twinkle it her eye ?'; `No, Jeeves. I have seen untwinkling eyes before, many of them, but never a pair so totally free from twinkle as hers. She wasn't kidding [52]. Вудхауз навмисно робить акцент на слові twinkle у відповіді героя двічі (причому один раз вжито оказіональний прикметник), таким чином він допомагає читачеві запам'ятати цей, як далі виявиться, істотний обмін репліками.

Кілька сторінок тому, у діалозі між містером Фінк-Ноттлем, знову повторюється тема міс Бінг, що загрожує передати нещасливу записну книжку серу Уоткін. Містер Фінк-Ноттль запитує:

'She really meant it?'

'Yes.'

'There wasn't -'

'A twinkle in her eye? No twinkle. ' [53]

Тепер, коли тема 'a twinkle in her eye' надовго закріплена в пам'яті читача, Вудхауз на деякий час до неї більше не повертається. Але через певний проміжок вона знову спливає в діалозі персонажів. Тепер Бертрам Вустер веде розмову зі своєю тіткою Далією, розповідаючи їй про те, що якийсь Спод пообіцяв обробити його. Тітонька не вірить:

`You're sure he meant what he said?'

`Quite.'

`His bark may be worse than his bite.'

I smiled sadly.

`I see where you're heading,' I said. `In another minute you will be asking if there wasn't a twinkle in his eye as he spoke. There wasn't [54, p.17].

Це тільки один із численних прикладів повернення протягом кількох творів до певної теми з метою створення комічного ефекту.

Ще однією характерною рисою стилю Вудхауза можна вважати те, що він може повертатися до обраної ним теми в кожному новому творі, в якому діють одні і ті ж герої.

Так, з книги в книгу, при кожній нагоді Бертрам Вустер згадує, що одного разу ("сталося" це в одному з ранніх оповідань Вудхауза про Дживс і Вустер "Clustering Round Young Bingo" зі збірки "Carry On, Jeeves") він написав статтю "What the Well-Dressed Man is Wearing" для тижневика для жінок Milady's Boudoir, що випускається його тітонькою Далією. Ось три уривки з різних оповідань саги про Дживс і Вустер:

I was concerned. Apart from a nephew's natural interest in an aunt's refined weekly paper, I had always had a sort of a soft spot in my heart for Milady's Boudoir ever since I contributed that article to it on What the Well-Dressed Man is Wearing. Sentimental, possibly, but we old journalists do have these feelings [55];

`Do you ever read Milady's Boudoir ?'

`I once contributed an article to it on “What the Well-Dressed Man is Wearing”, but I am not a regular reader.' [54, p.183];

I was alluding to the weekly paper for the delicately nurtured, Milady's Boudoir, of which aunt Dahlia is a courteous and popular proprietor. At her request I had once contributed an article - or “piece”, as we journalists call it - on What the Well-Dressed Man is Wearing [51].

Звичайно, весь гумор цих постійних згадок про статтю не буде зрозумілий читачеві, якщо він прочитав лише одну книгу із серії про Дживс і Вустер. Проте, прочитавши хоча б кілька коротких оповідань, для читача відкривається прихована іронія і текст набуває своєрідної глибини.

Втім, прийом повтору не обов'язково "розтягувати" на кілька сторінок або всю книгу. Іноді Вудхаузу вдається, використовуючи мінімум засобів вираження, досягти неймовірного гумористичного опису ситуації. Найкращою ілюстрацією, що доводить це, може стати невеликий уривок зі збірки оповідань "Very Good, Jeeves!". Два герої перегукуються в тумані. Один з них бачить іншого, але той його не помічає: `Hi!' I shouted, waiting for a lull.

He poked his head over the edge.

`Hi!' he bellowed, looking in every direction but the right one, of course.

`Hi!'

`Hi!'

`Hi!'

`Hi!'

`Oh!' he said, spotting me at last.

`What ho!' I replied, sort of clinching the thing [55, p.165].

Треба зауважити, що в цьому лаконічному і вкрай економному у виборі слів "діалозі" є початок, кульмінація і фінал.

Таким чином, прийом повтору на різних мовних рівнях (від лексичного до текстового) протягом розгортання всього твору допомагає Вудхаузу досягти максимальної цілісності тексту. Саме взаємодія асоціацій, що виникає у кожному окремому висловлюванні, створює тематичну єдність і завершеність художнього тексту в цілому.

Ми дотримуємося точки зору І.В. Гюббенет щодо тлумачення алюзії: "Алюзія є дуже зручним терміном, який вказує на наявність у читача певного, а саме, історико-філологічного фонового знання. Ми об'єднуємо цитати й алюзії, вживаючи термін "алюзія" як по відношенню до алюзій в широкому сенсі, тобто посиланнями на епізоди, імена, назви і т.ін. міфологічного, історичного чи власне літературного характеру, так і до "аллюзівних цитат" [16].

Аналіз фактичного матеріалу довів, що цей лінгвістичний прийом далеко не однорідний. З одного боку, створюючи вертикальний контекст, він збагачує художній твір, надає йому ніби четвертий вимір. З іншого боку, він може використовуватися в "зниженому" виді, зрушуючись у сферу комічного [3]. Алюзії, щедро розсипані у текстах Вудхауза, можна розділити на три великі групи:

- біблійні та міфологічні алюзії;

- алюзії до літературних текстів;

- алюзії до відомих особистостей і подій історії та сучасності.

Розглянемо типові приклади з цих груп. Отже, біблійні і міфологічні алюзії: I had been dreaming that some bounder was driving spikes through my head - not just ordinary spikes, as used by Jael the wife of Heber, but red-hot ones [54]. Невідповідність біблійної алюзії (ханаанский воєначальник Сісера був убитий Яїл, дружиною нащадка Мойсея Хевера. Книга суддів 5:24 - 5:27) і нового контексту - похмілля на ранок після бурхливо проведеної ночі - складає головний комічний ефект.

Те ж саме гумористичне зіштовхування високого біблійного і низького буденного ми знаходимо і в наступних прикладах: A man thinks he is being chilled steel - or adamant, if you prefer the expression, and suddenly the mist clear away and he finds that he has allowed a girl to talk him into something frightful. Samson had the same experiеnce with Delilah [54]. Після того як сільський поліцейський звалився в канаву, автор описує його появу звідти таким чином:… he begun now to emerge from the ditch like Venus rising from the foam [53, p.78]. Дізнавшись, що один з негативних персонажів одного разу, як і він сам, стягнув з поліцейського шолом, Бертрам Вустер довго не може в це повірити: I was astounded. Nothing in my relations with this man had given me the idea that he, too, had, so to speak, once lived in Arcady. It just showed, as I often say, that there is good in the worst of us [51].

Контраст подібних біблійних або міфологічних алюзій зі зниженим побутовим контекстом створює цілком певний насмішкуватий авторський підтекст.

Друга група алюзій пов'язана з літературними джерелами. Наприклад, у збірці коротких оповідань "The Code of the Woosters" П.Г. Вудхауза чотири рази виникає "тема Шерлока Холмса". Причому, один раз як явна пародія не тексти Артура Конан Дойля: `Oh, yes you are, because you know what will happen, if you don't.' She paused significantly. `You follow me, Watson?'; The news that Roderick Spode was on the premises had shaken me a good deal. I had supposed that I should be under the personal eye of Sir Watkyn alone. Well, you can see that for yourself, I mean to say. I mean, imagine how some unfortunate Master Criminal would feel on coming down to do a murder at the old Grange, if he found that not only was Sherlock Holmes putting in the week-end there, but Hercule Poirot as well.; I was astounded at my keenness of perception. The moment I had set eyes on Spode, if you remember, I had said to myself `What ho! A Dictator!' and a Dictator he had proved to be. I couldn't have made a better shot, if I had been one of those detectives who see a chap walking along the street and deduce that he is a retired manufacturer of poppet valves named Robinson with rheumatism in one arm, living at Clapham [54, p.106]. Цікаво, що в першому прикладі герой уособлюється з доктором Уотсоном, у другому - зі злочинцем, і в останньому - з самим Шерлоком Холмсом.

Вживання алюзій літературного характеру дуже часто у Вудхауза пов'язане з протиставленням двох образів: того, до якого відсилає читача алюзія і створюваного в даний момент. Найбільш яскраво це видно в двох останніх випадках. Порівнюючи себе з "злим генієм злочинного світу", що готує вбивство, герой створює карикатурний контраст, оскільки його "чорна справа" полягає в крадіжці столового приладу для вершків. Такою ж самою карикатуро є і метод дедукції, яким так славиться Шерлок Холмс. Для того, щоб алюзія стала зрозуміла читачеві, необхідна наявність фонових знань. Дуже часто Вудхауз застосовує прийом, коли герой, сам того не відаючи, приписує використану ним цитату особі, від якої він її чув. Тим самим зіставлення фонових знань персонажа і фонових знань читача призводить до створення комічного ефекту: `Have you not sometimes felt, Bertie, that if Augustus had a fault, it was a tendency to be a little timid?'

`Oh, ah, yes, of course, definitely.' I remember something Jeeves had once called Gussie. `A sensitive plant, what?'

`Exactly. You know your Shelley, Bertie.'

`Oh, am I?' [53].

Ця алюзія на хрестоматійний вірш Персі Бісі Шеллі "The Sensitive Plant" є прекрасним провідником іронії автора. І все ж провідними прийомом у Вудхауза слід вважати контраст між алюзією та її контекстом. Ось як описується момент, коли сільський поліцейський їде на велосипеді, не підозрюючи, що за ним по п'ятах біжить скотч-тер'єр, що збирається його вкусити: There he was riding comfortably along; and there was the scottie hareing after him hell-for-leather. As Jeeves said later, when I described the scene to him, the whole situation resembled some great moment in a Greek tragedy, where somebody is stepping high, wide and handsome, quite unconscious that all the while Nemesis is at his heels, and he may be right [51].

Третя група алюзій, як ми вже сказали, пов'язана з посиланнями на відомі особистості або події історії і сучасності. Ця категорія відрізнялася у Вудхауза деякої злободенністю, для того часу, коли створювалися його романи, і тому зараз багато зустрічаються в текстах імена і натяки нічого не говорять читачеві:…I imagine that the dear girl must have hauled up her slacks about me in a way that led her daddy to suppose that what he was getting was a sort of a cross between Robert Taylor and Einstein [55].

Якщо ім'я Альберта Ейнштейна до цих пір викликає масу асоціацій, то ім'я якогось Роберта Тейлора тепер звучить абсолютно нейтрально. Хоча, судячи з контексту, він, швидше за все, був кіноактором, тобто мова йде про "розум" (Ейнштейн) і "красу" (Тейлор).

Але коли мова йде про більш відомих людей і події, декодувати алюзію не складає труднощів і зараз: Tom lunched with Sir Watkyn Bassett at the latter's club yesterday. On the bill of fare was a cold lobster, and this Machiavelli sicked him on it [55]. (Ситуація: знаючи, що дядько Том страждає нетравленням шлунка, сер Уоткін "спокушає" покуштувати його холодного лобстера. За цю підступність він і названий Макіавеллі.)

Використання П. Вудхаузом алюзій вельми продуктивно для створення комічного ефекту. Хоча Вудхауза і вважають автором "легкого читання", декодування цього прийому реалізації гумору передбачає наявність широких історико-філологічних знань у читача.

Використання цитат (як прихованих, так і явних) як спосіб створення комічного ефекту представляється нам заснованим на загальній для творів мистецтва тенденції до їх "застигання", перетворенню в штампи, переходу з області змісту в область коду [4].

А для створення гумористичного ефекту (і особливо - іронії) своєрідно продуктивним є "перекодування коду", тобто "здатність одних текстів передавати свої ознаки іншим, створюючи тим самим новий сенс" [11].

Якщо розглядати в якості прикладів вживання цитат лише серію збірок коротких оповідань про Дживс і Вустер, можна відзначити, що зазвичай комічний ефект досягається не тільки контрастом між контекстом і цитатою, але і за допомогою "невпізнавання" головним героєм-оповідачем Бертрамом Вустером цитат, які удосталь вживає його слуга Дживс: `I quite understand, sir. And thus the native hue of resolution is siclied o'er with the pale cast of thought, and enterprises of great pith and moment in this regard their currents turn awry and lose the name of action.' `Exactly. You take the words out of my mouth.' [54]. Процитовано уривок із відомого монологу Гамлета "бути чи не бути". Розглянемо інший приклад: `Is it morning?'

`Yes, sir.'

`Are you sure? It seems very dark outside.'

`There is a fog, sir. If you will recollect, we are now in autumn - se ason of mists and mellow fruitfullness.'

`Season of what?'

`Mist, sir, and mellow fruitfullness.'

`Oh? Yes. Yes, I see. Well, be that as it may…' [54]. Тут головний персонаж - Дживс - використовує перший рядок "Оди до осені" ("To Autumn") Дж. Кітса.

Хоча зазвичай Вудхауз надає цитату в неспотвореному вигляді, іноді він все-таки деформує її для більшого комізму. Досить відомий англомовному читачеві вірш американського поета Генрі Лонгфелло Уодсорта "The Arrow and the Song" починається такими словами: I shot an arrow into the air, It fell to earth, I knew not where. Ось яким чином ця цитата обігрується в діалозі двох героїв, коли вони намагаються з'ясувати, як з кишені могла випасти записна книжка: `What is the first thing you do, when you find a girl with a fly in her eye?'

`Reach for your handkerchief!'

`Exactly. And draw it out and extract the fly with the corner of it. And if there is a small brown leather-covered notebook alongside the handkerchief - `

`It shoots out -`

`And falls to earth -`

`- you know not where.'

`But I do know where!' [54, p.143].

Зовні такий прийом створює ілюзію більш тісного злиття авторської і цитатної мови, але в дійсності ж ми маємо знову-таки контрастне протиставлення.

Як і у випадку з використанням алюзій, використання цитат завжди має на меті досягти найбільшого комічного ефекту, який досягається, насамперед, невідповідністю між суто побутовим, життєвим змістом і високою поетичною формою.

Змішання регістрів і стилів мови за своїми сутнісними характеристиками пов'язано з цитацією і алюзіями. "При змішуванні стилів відбувається деформація старого коду (він перекроюється, перерозподіляються деякі елементи, які становлять його структуру, тобто узагальнюючи, старий код пристосовується до виконання нового комунікативного завдання)". Поєднання в одному контексті слів і виразів, які належать до різних стилістичних рівнів, надає яскраво виражений комічний ефект [26].

Зіткнення стилів - вельми улюблений прийом П. Вудхауза. Його манера оповіді і особливо його унікальна здатність до створення мовних портретів кожного окремого персонажа часто ґрунтується саме на змішанні стилів мови. Природно, по- перше, що кидається в очі, якщо ми звернемося до саги про Дживс і Вустер, це - зіткнення надзвичайно формальної манери мови кaмердінера Дживса і надзвичайно неформальній манери його господаря Вустера: 'You agree with me, Jeeves, that the situation is a lulu?' 'Cerntainly a somewhat sharp crisis in your affairs would appear to have been precipitated, sir [53].

Лексика тексту постійно зазнає то здіймання, то зниження, тобто спостерігаємо діапазон - від сленгу до поетизмів. Ці обидва тембри (Дживса і Вустера) природно накладаються один на одного і дарують особливий тон всьому твору. Втім, Вустеру необов'язкова "підтримка" Дживса. Чи не кожна його репліка приховує в собі прийом, який в музиці називається модуляцією (перехід з однієї тональності в іншу). Ось з якими словами він звертається до власника антикварної крамниці: ` Learn, O thou of unshuffled features and agreable disposition,' I said, for one likes to be civil, `that the above Travers is my uncle. He sent me here to have a look at the thing. So dig it out, will you? I expect it's rotten' [55]. Починаючи з високого поетичного "Learn, O, thou", герой переходить на нейтральний стиль ("He sent me here...") і закінчує розмовним стилем - "so dig it out...".

Ось ще один з типових прикладів зіткнення стилів у текстах П. Вудхауза: At the sight of this despectacled bird, a pang of compassion shot through me, for a glance was enough to tell me that he was not abrest of stop-press event. There were visible in his demenour none of the earmarks of a man to whom Stiffy had been confiding her plans. His bearing was buoyant, and I exchanged a swift, meaning glance with Jeeves. Mine said 'He little knows!' And so did his [53].

Аналізуючи наведений фрагмент, можна виокремити високе книжкове слово в поєднанні зі сленгом - despectacled bird; термін з газетного бізнесу - stop-press event; поетичну інверсію - 'He little knows'; літературне фразеологічне вираження - a pang of compassion. Поєднання нейтральної мови і сленгу призводить до найбільшої виразності у П. Вудхауза, якщо він вживає жаргонне слово замість одного з компонентів сталого виразу. Наприклад: I shook the lemon замість I shook the head. Крім того, сленг у Вудхауза виникає також на кордоні з архаїчним словом: On reading the announcement in The Times, Whickham senior had hysterics and swoond in her tracks. Слово swoon (to faint) позначено в словнику як архаїчне [36]. А сленговий вираз in one's track означає where one stands, there and then. Зіткнення в одному реченні цих протилежних за стилем слів створює сильний комічний ефект.

Синтезування мовних регістрів - це досить сильний експресивний засіб. Адже, якщо стиль висловлювання не відповідає його контексту, то виникає комічний ефект. Чіткої межі між застосуванням синтезу мовних стилів як засобу досягнення комічного ефекту і використанням у цих же цілях пародії практично немає. Пародійні вкраплення в текст основного твору у Вудхауза досить гармонійно вписуються в контекст [11].

Пародія на розповіді про Шерлока Холмса вводиться в оповідання зі збірки "Тhe Code of the Woosters" наступним чином. Герой, заклопотаний проблемою - куди могла заховати його знайома потрібну йому записну книжку, читаючи детектив, натикається на схожу ситуацію: 'I have come upon a significant passage.' 'Sir?' 'I'll read it to you. The detective is speaking to his pal, and the "they" refers to some bounders at present unidentified, who have been ransacking a girl's room, hoping to find the missing jewels. Listen attentively, Jeeves. "They seem to have looked everywhere, my dear Postlethwaite, except in the one place where they might have expected to find something. Amateurs, Postlethwaite, rank amateurs. They never thought of the top of the cupboard, the thing any experienced crook thinks of at once, because "- note carefully what follows -" because he knows it is every woman's favourite hiding-place ". [54, p.165]. Ім'я Холмса ніде не згадується, але його манери (my dear Postlethwaite) видають об'єкт пародії. Очевидно, що прізвище - Postlethwaite - звучить як карикатура.

У романі Даніеля Дефо Робінзон Крузо, потрапивши на острів, креслить у своєму щоденнику дві колонки: в праву він пише, що трапилося з ним поганого, в ліву - що сталося з ним гарного. Те ж саме робить і Бертрам Вустер у коротких оповіданнях зі збірки "Тhank You, Jeeves", але автор доводить цей прийом до абсурду, оскільки колонки ведуть між собою "розмову": Well, here I am, what?

Yes, but your bally house has burned down.

Not mine, Chffy's.

Yes, I know, but all your things were in it.

Nothing of value.

How about the banjolele?

Oh, my gosh! That's true.

I thought that would make you think about. [53, p.45].

Бачимо, що П. Вудхауз включає пародійний текст у новий контекст і переставляє акценти. Те, що було основним у парадійному тексті, відступає на задній план, а на перший виступає щось менш важливе. Об'єктом пародії П. Вудхауза виступає не мова певного конкретного твору, а його специфічні риси, наприклад - сюжет. А сама пародія може полягати в алюзії на існуючі літературні штампи. І виступає вона як самостійний авторський прийом: 'There was a story in Malady's Boudoir about a Duke who wouldn't let his daughter marry the young secretary, so the secretary got a friend of his to take the Duke out on the lake and upset the boat, and then he dived in and saved the Duke, and the Duke said "Right ho" [55].