Можна паралельно вживати запозичений термін зі суфіксом -цій(а)/-ацій(а) та автохтон- ний віддієслівний відповідник зі суфіксом -к(а) для найменування наслідку дії (об'єкта, місця або стану, що виникає внаслідок події, назва величини, що характеризує цей об'єкт чи стан [16; 15]). Українські відповідники можуть витіснити запозичені терміни з тим самим значенням. Іноді український відприкметниковий іменник зі суфіксом -істґ- вважають синонімом запозиченого іменника на -цій(а) (варіація - мінливість). Але термін варіація позначає явище «видозміна», а мінливість називає ознаку, здатність об'єкта до видозміни. Тому в цьому разі варто вживати іншомовний термін варіація або підібрати якийсь інший український відповідник (можливо, видозміна).

У 60-х рр. в українській науково-технічній термінології поряд із латинським терміном корозія пропонувала вживати іменник щербинка, який має первісне демінутативне значення. У цьому випадку краще вживати термін іншо- мовного походження корозія для позначення цього явища. Бо термін щербинка має більш загальне значення «зазублина, заглибина, в чомусь», яка може виникнути не лише під впливом дії природного середовища, але й внаслідок механічного пошкодження будь-якої поверхні. Термін корозія називає такий тип пошкодження металу, який виник внаслідок хімічної взаємодії зі зовнішнім середовищем. Паралельно зі запозиченим терміном дистанція можна вживати як нормативні власне українські відповідники відстань і віддаль, які давно функціонують в українській науково-технічній термінології і мають таке саме значення, що й іншомовне слово.

Запозичені іменники зі суфіксами -цій(а)/- ацій(а), -ій(а) в українській науково-технічній термінології під впливом російської мови тривалий час вживали одночасно для найменування кількох понять (процесу, наслідку дії, об'єкта дії). Про це свідчить розмаїття українських відповідників для одного терміна (дисперсія - розрідження, розсіяння, розсію- вання, розщеплення, розщеплювання, розріда, корекція - виправлення, виправляння, корозія - ржавіння, роз'їдання, щербинка). Синонімних термінів цього типу можна частково уникнути, закріпивши за іншомовними термінами лише одне значення (явище, наслідок дії). Таким чином поряд із ними припинять вживати українські віддієслівні терміни на -ннґ(а), що називають процес, але уникнути паралельного вживання українських іменників на позначення явищ і наслідків дії з нульовим суфіксом набагато важче, адже вони мають тотожне значення.

Синонімами іншомовних іменників зі суфік- сом -атор виступають українські відповідники різних типів:

· віддієслівні іменники зі суфіксом -ач: декантатор - згущувач, дуплікатор - подвоювач, комутатор - перемикач, перфоратор - діркувач, пульверизатор - розпилювач;

· віддієслівні іменники зі суфіксом -ник: амортизатор - гамівник, дистилятор - перегінник, ексикатор - висушник, декантатор - відстійник, модифікатор - перетвірник;

· віддієслівні іменники зі суфіксом -чик(-щик): індикатор - покажчик; 4) віддієслівні іменники зі суфіксом -к(а): пульверизатор - прискавка;

· складні іменники: амальгаматор - живосрібник, вентилятор - вітрогон, деклінатор - відхиломір, екскаватор - землекопниця, інклінатор - нахиломір, респіратор - саморятівник;

· термінне словосполучення: калоризатор - запальна куля, розжарювальна куля/головка. Терміни зі суфіксом -атор виявляють чітко виражену тенденцію до зменшення кількості слів зі значенням особи і збільшенням кількості утворень із предметним значенням: прилад, механізм, пристрій, речовина, матеріал, вмісти- лище [26].

Трапляються випадки, коли одному запозиченому терміну відповідає два автохтонні: декантатор (апарат (відстійник, згущувач) для декантації - спосіб розділення розшарованих есенцій та емульсій, що полягає в обмеженому зливанні верхнього рідинного шару) - згущувач (апарат для згущування чого-небудь через видалення вологи), відстійник (басейн резервуар або спеціальна посудина для очищення рідини відстоюванням [6; 15, 37, 19]). Українські відповідники позначають подібні, але не тотожні технічні об'єкти, вони немовби конкретизують значення запозиченого слова з доволі затемненою внутрішньою формою, який важко однозначно замінити тим чи іншим словом.

Незважаючи на прозору семантику українського слова, ним не завжди легко замінити запозичений термін, особливо багатозначний. Наприклад термін перфоратор називає кілька об'єктів:

· машину для буріння гірських порід;

· інструмент для свердління отворів у бетонних, кам'яних стінах тощо;

· апарат для пробивання отворів у стрічці, картці, кінострічці за певноюсистемою;

· пристрій для запису перев. цифро- вої інформації на перфокартах і перфострічках [8, c. 93].

Український відповідник діркувач, мабуть, можна застосувати лише для номінації третього апарата, яким дійсно пробивають дірки, невеличкі отвори. Зрідка вживання терміна іншомовного поход- ження на місці питомого слова з тотожним значенням допомагає уникнути омонімії.

Тер-міни пульверизатор і розпилювач називають той самий прилад для розпилювання рідини або порошку струменем повітря. Крім того, існує омонімний термін розпилювач, який називає особу, фахівця з розпилювання (роз- різувати пилкою або напилком на частини дерево, метал тощо). Тому ці слова можемо вважати назвами різних понять. А щодо відповідника прискавка, що він більш характерний для розмовного стилю мовлення, тому його варто відкинути.

Зрідка пропонують поряд із запозиченими термінами використовувати складні іменники. В деяких випадках доцільно надати перевагу автохтонним термінам. Терміни відхиломір і нахиломір (прилад для вимірювання) мають більш точну семантику порівняно із запозиченими термінами деклінатор і інклінатор. Тому варто вживати українські терміни. Так само складний термін саморятівник не варто використовувати для найменування пристрою, бо останнім часом слово рятівник активно вживають для номінації осіб певної професії.

Отже, уникнути запозичень у науково-технічній термінології, як і в літературній мові загалом, неможливо, бо частина з них традиційно функціонує у різних терміносистемах і зрозумілі для більшості користувачів. Зва- жаючи на велику кількість українських відповідників, які пропонували у різні часи українські термінознавці, не варто їх одразу відкидати, бо вже існує термін іншомовного походження для номінації науково-технічного поняття. У тому разі, коли питомий термін має те саме значення, що й запозичений, його варто закріпити як єдиний нормативний варіант або як синонім поряд із терміном іншомовного походження. Якщо запропоновані паралельні назви, насправді, мають значні відмінності у значенні, їх варто вважати різними термінами. Національна технічна термінологія повинна увібрати в себе і світові надбання певної науки (терміносистему), залишаючись національно самобутньою.

Висновки до розділу І

В Розділі І дослідження було розглянуто термінознавство як науку про терміни, його появу, історичне становлення, сучасний стан і актуальні проблеми, зазначили провідних науковців, що зробили значний внесок у справу дослідження терміну, займалися і займаються актуальними теоретичними і прикладними проблемами термінознавства.

Термінознавство було визначено як розділ лінгвістики, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, змісту і функціонування, а також вживання, впорядкування і створення. Таокж були розглянуті головні сучасні напрямки досліджень в межах термінознавства (теоретичне, прикладне, загальне, галузеве, типологічне, порівняльне, семасіологічне, ономасіологічне, історичне, функціональне та когнітивне) та визначені ключові поняття термінознавства, як то термінополе, терміносистема та термін.

Вивчивши різні точки зору провідних термінознавців на питання визначення терміну «термін», ми прийшли до висновку, що найбільш слушним вдається визначення І.С.Квитка: «Термін -- це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступає у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами і утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю» [цит за 41; 72]. Також були проаналізовані функції науково-технічного терміну, особливості значення термінів, що відрізняють їх від загальновживаної лексики, вимоги до ідеального терміну та проблематика вивчення та систематизування термінів.

В Розділі були розглянуті теоретичні питання утворення нових термінів, проаналізовані головні прийоми термінотвору (термінологічного словотвору), а також їх інтерпретації в різних дослідників та визначено, що . головними прийомами термінотвору є терміностворення (тобто утворення нових слів-термінів), термінологізація (семантична конверсія слів власної мови з їх переходом до розряду термінів) та термінозапозичення (запозичення готових термінів із різних лексичних баз чужої мови). Окремим явищем термінозапозичення можна вважати калькування, оскільки певні його ознаки дозволяють віднестись до нього як до окремого прийому термінотвору, інші ж ознаки незаперечно співвідносять калькування із прийомом запозичення.

Данні дослідження щодо прийомів термінотворення представлені в узагальнюючій схемі [цит за 7; 53]:

Схема 2

Класифікація термінотворчих прийомів

Загальні теоретичні питання термінознавства, розглянуті в Розділі І дослідження, створюють базу та підводять підґрунтя до подальшого багатостороннього аналізу терміносистеми технічної лексики в сучасній китайській мові.

РОЗДІЛ ІІ. ЗАСОБИ НОМІНАЦІЇ В СИСТЕМІ ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Розробка питань технічної термінології в сучасній китайській лінгвістиці

Розвиток науки та техніки, появлення нових галузей знань завжди супроводжуються численним появленням нових термінів. Тому термінологія - одна з самих рухливих, швидкорослих та багатозмінних сфер мови.

Створена в ХІХ столітті потрійна типологічна класифікація мов багато в чому слугувала свого роду моделлю мовного розвитку. Три типологічні схеми - ізоляція, аглютинація, флективність, з одного боку, характеризували існуючі різновиди мов, з іншого боку, вони як би символізували свого роду сходи, етапи розвитку мов: найдревніший та найпростіший тип - ізоляція, наступний за ним - аглютинативний, а далі - тип флективний.

Сьогодні відомо, що ізоляція (та атрибути ізоляції - аморфність, кореневий характер та моносилабізм) не протистоїть аглютинації та флексії. За нашими сучасними уявленнями, ізоляція є спосіб зв'язку слів в реченнях та словосполученнях в умовах невиразності в словах власними ресурсами їх відношень до інших слів. У рамках ізоляції може існувати аглютинація (частіше), та флексія (нечасто). [15; 35]

Отже, сучасна китайська мова - ізолююча (не аморфна, не коренева, не моно силабічна), яка володіє аглютинативною морфологією, а в ряді південних та центральних діалектів - за свідченням китайських вчених - флективною та флективноподібною морфологією.

Щодо термінотворчих процесів, китайська наука історично не приділяла уваги не тільки процесам термінотворення, але і взагалі словотворчим процесам. Натомість, ретельна увага китайських науковців була привернута до правил написання тих чи інших ієрогліфів - як в комплексі, так і кожної черти окремо [15; 23]. Тому першими термінами, які потрапили в коло зору китайських вчених-лінгвістів були назви черт та ключів, які входять до складу того чи іншого ієрогліфу, а також терміни, які мали відношення до філософських вчень (категорій), але також основним питанням досліджень були принципи написання того чи іншого ієрогліфу та зв'язок написання з сакральним змістом тієї чи іншої філософсько-релігійної категорії.

Така ситуація зберігалася впродовж усієї доби Класичного Китаю. Розвиток термінознавства в КНР розпочався з середини 50х рр..ХХ ст.. Китайське термінознавство розвивалося на грунті та під впливом радянської лінгвістичної школи. Воно полягало в суто механічному запозиченні термінології, принципів дослідження та базових понять та надбань радянських науковців. Саме у той час зявилися праці Шен Янг, Сю Льетуна, Хуан Шуин, Тан Аошуаня які давали визначення терміну, а також зробили спробу проаналізувати види термінів за функціональними стилями мовлення та галузями діяльності людини.

На основі аналізу їх праць можна вивести уніфіковане трактування дефініції «термін» в китайському термінознавстві - «штучно створені чи пристосовані для цих цілей слова для означення специфічних реалій науки, техніки, медицини тощо». [3]

Зв'язок процесу словотворення з суспільними змінами - найпряміший. До 1979 р. багато нових слів відображали реалії тодішнього міського та сільського життя, озброєного протистояння між КПК та гомінданом; після утворення Китайської Народної Республіки на передній план висунулися питання економічного та політичного будівництва, що не могло не знайти свого відображення в мові.

Внаслідок нетривалості радянсько-китайської дружби, дослідження термінів в той період не отримало великого розвитку. Культурна революція справила негативного впливу на розвиток китайського термінознавства, оскільки більшість науковців було знищено як таких, що «присвятили свої життя іноземним наукам».

Сьогодні китайське наукове термінознавство знаходиться в стадії становлення. Найбільш відомими в цій галузі є праці професора китайської медицина Бай Ци, присвячені питанням уніфікації китайських медичних термінів, та Ван Яна, об'єктом дослідження якого є семантика філософських та релігійних термінів китайської мови. Окремо стоять дослідження Лі Же, яка в своїх працях досліджує загальнотеоретичні аспекти функціонування сучасної китайської мови.

Також слід зазначити, що сьогодні спостерігається процес відставання процесів термінотворення від розвитку наукового та технічного прогресу. Особливо технічні зявляються в країні набагато швидше, ніж мова встигає підбирати слова для їх означення. Тому на сьогодні технічну термінологію в китайській мові можна вважати лише відносно внормованою - одна і та ж технічна реалія може мати різні назви на різних виробничих підприємствах.

2.2 Класифікація технічних термінів китайської мови

Терміни складають частину тезаурусу (від грец. thesaurus - запас) - понятійного апарату галузі знань. Вони є важливим інструментом професійної діяльності, так як у них точно описана теорія та методологія будь-якої професії. Тож професійний успіх багато в чому залежить від успішного оволодіння термінологічною системою професії.

Глубинна ознака термінів дозволяє відділити їх від інших одиниць мови та розчленити всю різноманітність термінів. Цією глибинною ознакою термінів є позначення ними загальних понять. Оскільки існує декілька типів загальних понять, можуть бути виділені й різні типи термінів. Як було зазначено в параграфі 2.1., сучасна китайська наука термінознавства знаходиться в стадії становлення. Тому доцільно проілюструвати питання класифікації технічних термінів китайської мови користуючись загальновживаним в європейській науці категоріями.

Відомо, що типологія є основою класифікацій. В цьому значенні описана тут типологія термінів - розмежування термінів за найважливішими ознаками - представляє собою власне термінознавчу класифікацію термінів. Основою ж усіх наступних класифікацій служать різноманітні окремі ознаки термінів - змістовні, формальні, функціональні, внутрішньо- та позамовні. Всі ці класифікації можуть бути пов'язані з тими науками та галузями знань, в яких вони використовуються.

Першою класифікацією термінів за замістом, яка використовується переважно в філософії, є ділення на терміни спостереження та теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об'єктів, а за теоретичними термінами - абстрактні поняття, які звичайно залежать від певної теорії, концепції. Таке ділення є достатнім для рішення термінологічних проблем філософії (філософії науки), але для рішення філософських проблем терміноведення доводиться робити більш подрібнену класифікацію, оскільки ступінь абстрактності понять, які позначаються теоретичними термінами: від філософських категорій до загальнонаукових та спеціальних наукових понять. [12; 79]

Терміни спостереження:

јјКхИЛФ± - техперсонал

№¤ТХК¦ - Технолог

Ф¤·АјмРЮ - Профілактичні заходи

Теоретичні терміни

ІЩЧч - технологія

·З¶Ё¶о - ненормованість

НвЙЛІЎ - травматизм

Другою класифікацією термінів за змістом - по об'єкту назви - є розподілення їх за галузями знань чи діяльності, чи інакше кажучи, за спеціальними сферами. Перелік цих сфер щодо технічних термінів може бути узагальнено представлений наступним чином: технічна наука (јјЗЙЛ®ЖЅёЯёц - технічний взірець, їЖС§јјКхЅшІЅ - науково-технічний процес), власно техніка (іµ -машина, ·Й»ъ - літак), виробництво (Йи±ё - обладнання, Л®АдИґ - процес водного охолодження). Основуючись на цій схемі, можна сформулювати перелік рубрик, які входять до класифікації термінів за областю знань.

У сфері виробництва та техніки функціонують технічні терміни. Це одиниці мови, які означають машини, механізми, інструменти, операції. Технічні терміни відрізняються від наукових, перш за все меншою залежністю від концепцій людей, які їх використовують, хоча така залежність і існує. У наш час технічні терміни нерідко проникають і в власне наукові видання.

Класифікація термінів за об'єктом назви всередині окремих галузей знання є найбільш детальною класифікацією термінів.

Третя змістовна класифікація термінів - за логічною категорією того поняття, яке позначується терміном. Виділяються терміни предметів (їЁіµ - вантажівка, јЇєП - феросплави), процесів (АдИґ - охолождення, ДэЅб згущення), ознак (ЕЇµД- підігрітий, ёЯјјКхµД- високотехногологічний), властивостей (НдЗъµД - гнучкий, ИнµД - мякий), величин та їх одиниць (·ЦЦУµДЧЄКэ - оберти на хвилину, Ѕ№¶ъ - джоуль).

Лінгвістичні класифікації термінів основані на ознаках термінів як слів чи словосполучень певної мови. [12; 139-142]

Класифікація за змістовною (семантичною) структурою дозволяє виділити однозначні та багатозначні терміни, тобто такі, які мають два або більше значень в рамках однієї терміносистеми.

Однозначні

іЙ±ѕ - - собівартість

ІъБї- об'єм виробництва

іцІъ- виробляти

№¤Тµ- промисловість

Багатозначні

ЖыУН - 1) Бензин

2)Змазка

ЦШ - 1)Високий

2) Важливий

3) Центральний

З точки зору семантики виділяються терміни - вільні словосполучення (Ев±ѕ- нести збитки, КЎµз- економити електричну енергію) та стійкі (у тому числі фразеологічні) словосполучення (Ѕр±ѕО»- золотий стандарт, »№ЕМ- зустрічна пропозиція).

Класифікація термінів за формальною структурою є дуже подрібненою. Перш за все, виділяються терміни-слова (іµ- транспорт, ·Е - переміщати). Далі виділяються терміни-словосполучення (Л®Бъ - шланг, АЇЦт - свічки (для машини)).

В залежності від мови-джерела розрізняють терміни первинні, запозичені, гібридні.

З точки зору приналежності термінів до частин мов розрізняють терміни-іменники, прийменники, дієслова, прислівники. Розрахунки показують, що термінів - назв об'єктів у процентному співвідношенні набагато більше, ніж термінів - назв ознак. [12; 158]

Класифікація термінів за авторством відображає соціологічний підхід до термінів. Відому в цьому плані колективні та індивідуальні терміни.

За сферою використання виділяються універсальні (для багатьох споріднених областей), унікальні (для однієї області) та концепциально-авторські терміни; наприклад, лінгвістичні терміни можуть позначати явища, які характерні для всіх мов (фонетика), для однієї чи декількох мов чи тільки для одного підходу. [28]

Для кожної епохи створюються історико-лексикологічна класифікація термінів, у якій фігурують терміни-архаїзми, терміни-неологізми. Ця класифікація дуже тісно пов'язана з вище приведеною класифікацією термінів за об'єктом назви. Неологізмів більше в терміносистемах, які формуються. Архаїзми характерні для концепцій тих терміносистем, які уходять у минуле в у зв'язку з ростом наукового знання та виявленням застарілості деяких наукових поглядів. Однак, оскільки терміни залишаються в мові як її лексичні одиниці (хоча і детермінологізовані), вони можуть відроджуватися у складі нових терміносистем або в новому значенні при розвитку терміносистеми. [12; 176]

У зв'язку з тим, що терміни виконують прикладну функцію як інструменти пізнання і як засоби фіксації наукового чи технічного знання, вони піддаються уніфікації та закріплюються в тій чи іншій формі у якості рекомендованих чи стандартизованих. На цій основі будується класифікація термінів за нормативністю - ненормативністю, яка включає в себе терміни, які знаходяться в процесі стандартизації (які стандартизуються), які піддаються стандартизації (стандартизовані), відхилені в процесі стандартизації (недопустимі); які знаходяться в процесі упорядкування (рекомендовані), які піддалися упорядкуванню, паралельно допустимі, відхилені в процесі упорядкування. До цього слід додати, що в сфері науки та техніки існують терміни, нормативність яких є обов'язковою. Як правило, ці терміни є інтернаціональними; принаймні, їх семантика піддається нормалізації рішеннями міжнародних організацій.

У результаті аналізу частотності використання термінів в текстах може бути використана класифікація, яка виділяє високочастотні та низькочастотні терміни. Дані про частотність термінів можуть бути почерпнутими з різноманітних частотних термінологічних словників. [31; 23]

Приведений перелік класифікацій термінів дозволяє зробити висновок про те, що таке багатогранне явище, як термін, входить до різних класифікацій - за логічним, лінгвістичним, наукознавчим та іншим принципам. Ці класифікації у своїй сукупності характеризують роль та місце термінів в науковій, економічній, політичній, управлінській та інших сферах функціонування сучасного суспільства.

2.3 Джерела формування сучасної китайської технічної термінології

китайський технічний термін лінгвістика

До числа словотворчих відмінних ознак термінів відноситься регулярність (однотипність) їх творення у межах визначеної термінологічної системи. Утворення термінів відбувається постійно і різноманітними шляхами. Поруч з процесом утворення нових назв спостерігається термінологізація вже існуючих у мові слів, тобто їх переосмислення (переніс назви), в результаті якого виникають вторинні, у даному випадку - спеціально-термінологічні номінації.

Для утворення термінів використовуються способи:

1. Власно лексичний, тобто утворення слів та словосполучень на основі виключно рідних слів мови, різного роду запозичень.

Внаслідок особливостей китайської мови (ефект тривимірності ієрогліфу - наявність внутрішнього змісту ієрогліфу та складання змісту повного ієрогліфу зі змісту його компонентів), здебільшого запозичення відбуваються завдяки ресурсам власної мови. Відбуваються процес термінізації. [18; 20]Як правило, це має стихійний та локальний характер (більшість китайських технічних термінів не є внормованими, мають ходження тільки на певній території). Однак, не можна говорити про відсутність іноземних термінологічних запозичень. Це відбувається в тих випадках, коли неможливо швидко підібрати китайський еквівалент внаслідок відсутності реалії в китайській культурі.

Запозичення технічної термінології відбувається наступними шляхами:

Фонетичне запозичення з записом назви ієрогліфами:

Відбувається в тих випадках, коли вдається підібрати за принципом звукової вподоби ієрогліфи китайської мови для означення іноземної реалії. Головним принципом є те. щою отримане слово виражало якусь ознаку базової реалії.

Л®Бъ - Shuilong -шланг (досл. «водяний дракон» - за принципом зовнішнього уподобання з натяком на функції)

їЁНј - мультимедійний (від англ. cartoon - мультфільм; досл. - «картки, що рухаються»)

Фонетичне запозичення з написом реалії латиницею

Зазвичай відбувається на початкових стадіях існування реалії в китайській мові. Згодом ці реалії опрацьовуються мовою та заміщаються китайським словом, який зазвичай не має фонетичної тотожності з назвою реалії в базовій мові. Засіб використовується також для невеликої кількості інтернаціональних термінів, як то назви елементів в періодичній системі Менделєєва, означення мір та ваг (прия наявності суто китайських еквівалентів, спостерігається тенденція до використання їх міжнародних позначень латиницею, але вимовою їх китайських еквівалентів)

Хвёц№¤і§ГїёцФВОЄБЛЧц1000 tn іЙЖ·У¦ёГУГ200 kw\p.h.

2. Лексико-словотворний, тобто утворення термінів з використанням існуючих у мові слів, або запозичень словотворчих елементів, морфем, по вже існуючим у мові моделям. [3] В китайській мові навряд чи можна говорити про повноцінну афіксацію чи префіксацію щодо запозичень, але певні її елементи можна розглянути наступним чином. Внаслідок необхідності китайської мови узгоджувати зміст ієрогліфу, яким це слово записано, з загальним змістом реалії, китайці додають до нових термінів мови певні загальновживані слова, які означають категорію, належність реалії до певного класу предметів тощо, які є відсутніми в базовій мові. Найбільш вживаними є допоміжні слова (їх категорія в китайській мові не є визначеною; іноземні дослідники називають їх «морфемами», «афіксами», «післясловами»; китайська наука внаслідок наявності альтернативного погляду на будову слова та мови взагалі не визнає за цими словами будь-яких граматичних особливостей та вважає їх компонентами вільних словосполучень) [18; 6]:

»ъ - апарат (використовується з приладами, пристроями)

·Й»ъ літак = літальний пристрій

КЦ»ъ мобільний телефон = апарат, що тримається у руці

¶Ї»ъ пробивний бур = пристрій, що рухає

їЁ - картка (використовується з усіма видами світлин, відображень, оттисків тощо)

НјїЁ - схема = відображення карти

Ж¬їЁ - план

№вїЁ - взірець

ёЪ - метал (будь-які назви руди, первинного металу)

ИнёЪ - легірована сталь

·КёЪ - збагачена руда

Терміни, які утворені шляхом складання можуть бути нероздільними лексикалізованими одиницями, але можуть представляти й одиниці неповної лексикалізації, тобто такі, які не є однією нероздільною лексемою. Щодо нерозривних одиниць - їх вкрай мало в китайській мові внаслідок процесів детермінізації, які мають місце. Більшість термінів представляють собою вільні словосполучення слів нормативної китайської мови, які можуть бути вільно скомпоновані для позначення об'єктивної реалії.

Не менш продуктивним є також лексико-семантичний спосіб поповнення термінологічної лексики, тобто створення терміну в процесі наукового (або технічного) переосмислення загальновідомих слів. Цей процес йде двома шляхами:

· шляхом повного переосмислення вже існуючого слова і подальшого відриву знову створеної одиниці від слова-джерела. Є найбільш поширеним засобом внутрішньомовного запозичення внаслідок наявності ієрогліфу як закритої системи. Особливістю китайських ієрогліфів є їх максимальна нейтральність щодо функціональних стилів мовлення, що забезпечує вільний перехід мовної одиниці з розмовного стилю до наукового чи технічного. В китайській мові не відбувається повного відриву терміну від базового слова. Новий термін зберігає змістовний зв'язок з базовим словом. Специфіка певного виду мовлення залежить від інтонаційного рівня та оточення слова:

УН

масло (соняшникове)

змазка (для апаратів)

дизельне паливо

продукти на основі нафти

їХЖш

повітря

система провітрювання

кондиціонер

· шляхом використання переносу назви з урахуванням асоціацій, які з'являються. Так з'явилося термінологічне значення слова. Цей метод дозволяє у деяких випадках створювати термінологічні найменування з елементами експресії в семантиці.

°ЧС©- сніг (як осадки та конденсат, що кристалізується)

ЙЎ - парасолька (як предмет та захисна споруда (Чернобильський саркофаг) + від вибуху (ядерний гриб))

Значну роль в поповненні термінологічних систем грають іншомовні запозичення [44; 17]. Щодо китайської мови, в ній запозичення практично ніколи не зберігають автентичного вимову та не піддаються транслітерації. Відбувається процес повного заміщення іноземного слова китайським, навіть штучно створеним для конкретних цілей, але здебільшого - «змонтованого» з вільних одиниць мови. Для того, щоб іноземна реалія прижилася в китайській мові, вона повинна бути записана ієрогліфами на основі змісту, а не фонетики. Тому нові слова китайської мови, які означають певну реалію, зазвичай підкреслюють певну особливість цієї речі чи процесу.

№вЕЦ - ком пакт диск (круг, блищить)

ґуґ¬ - лайнер (велика лодка)

Характерними явищами у формальній структурі термінів є зрізання однослівних термінів (µзУ° - від µзУ°±екінофільм чи µзУ°Фєкінотеатр) та скорочення чи абревіація багатослівних термінів. [44; 19]Щодо китайський реалій, то процеси скорочення та абревіації в ньому - це різні процеси. Абревіацією в китайській лінгвістиці називають процес запозичення іноземних абревіатур, які в незмінному вигляді залишаються існувати в китайській мові. Їх дуже незначна кількість та, на відміну від іноземних слів-запозичень, вони не заміщаються китайськими словами та записюються та вимовляються латиницею: WTO, CNN, NATO. Щодо скорочення, китайці зазвичай скорочують слова, в яких більше. Ніж 3 ієрогліфи. Правила скорочення існують вельми теоретично - головує право традиційності та збереження ключового слова, яке дає загальну уяву про предмет чи реалію

№ъАпФ­БПґў±ё - запаси сировини (державні накопичення сировинних матеріалів) -№ъБП±ё

ЙІіµјхВэЛЩ¶И - скорочувати темпи виробництва -јхЛЩ

Також постійно з'являються терміни специфічної формальної структури. Певна їх кількість міститься і в китайській мові. Зазвичай, це слова з використанням іноземних абревіатур чи скорочень. За своєю структурою подібні слова представляють собою нерозривні словосполучення, до складу яких входить іноземний компонент, записаний латиницею, та китайський, який у загальних рисах передає зміст терміну.

X№в - Рентген випромінювання

ITІЩЧч - інформаційні технології

Висновки до Розділу ІІ

В якості висновку до Розділу ІІ слід зазначити, що китайська термінознавча наука сьогодні знаходиться в процесі становлення. Традиційно китайське мовознавство не приділяло уваги зазначеним питанням. Підвалини дослідженням в галузі термінотворення сучасного Китаю були закладені іноземними науковцями. Базові поняття були скопійовані з радянської мовознавчої традиції в середині ХХ ст.., але внаслідок історичних перетворень в КНР в 60-70х. рр.. ХХ ст.. не отримали розвитку. Сьогодні дослідження ведуться вибірково.

Класифікація технічних термінів китайської мові в Розділі ІІ було представлено на основі традиційних європейських досліджень внаслідок відсутності суто китайських досліджень в цій галузі.

Утворення термінів відбувається постійно і різноманітними шляхами. Поруч з процесом утворення нових назв спостерігається термінологізація вже існуючих у мові слів.

Для утворення термінів використовуються способи:

1. Внутрішньомовного запозичення запозичення відбуваються завдяки ресурсам власної мови шляхом використання вільних мовних одиниць задля створення нового ієрогліфу або переосмислення вже існуючих у мові слів (процеси термінізації);

2. Лексико-словотворний, тобто утворення термінів з використанням існуючих у мові слів, або запозичень словотворчих елементів, морфем, по вже існуючим у мові моделям. Внаслідок необхідності китайської мови узгоджувати зміст ієрогліфу, яким це слово записано, з загальним змістом реалії, китайці додають до нових термінів мови певні загальновживані слова, які означають категорію, належність реалії до певного класу предметів тощо, які є відсутніми в базовій мові;

3. Лексико-семантичний спосіб поповнення термінологічної лексики, тобто створення терміну в процесі наукового (або технічного) переосмислення загальновідомих слів;

4. Іншомовні запозичення. Зовнішньомовні запозичення відбувається в тих випадках, коли неможливо швидко підібрати китайський еквівалент внаслідок відсутності реалії в китайській культурі. Щодо китайської мови, в ній запозичення практично ніколи не зберігають автентичного вимову та не піддаються транслітерації. Відбувається процес повного заміщення іноземного слова китайським, навіть штучно створеним для конкретних цілей, але здебільшого - «змонтованого» з вільних одиниць мови.

В китайській мові представлені усі види неологічних процесів, однак, враховую специфіку даної мовної системи, здебільшого китайська мова поповнюється технічною термінологією за рахунок власних можливостей.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

3.1 Організація простих технічних термінів китайської мови

Семантична сутність терміну та його специфіка полягає в характері його значення, яке встановлюється в процесі свідомої, умисної згоди та в межах даної термінологічної системи є прямим номінативним, синтаксично або конструктивно нічим не зумовленим. У різних системах значення термінів можуть бути виражені неоднаково - за допомогою слів та словосполучень, формул або інших систем знаків. Терміни є в відомій мірі штучним лексико-семантичним утворенням, їх змістовна сутність обов'язково повинна відображати той об'єм інформації, ту суму наукових знань, які допомагають розкрити зміст поняття. [21; 115]

На відміну від нетермінів, слів, нічим необмеженого використовування, багато з яких багатозначні, терміни у межах однієї науки, як правило, повинні бути однозначними. Їм присутня чітко обмежена, переважно мотивована спеціалізація та абсолютна семантична точність. Однак, поняття однозначності, яка використовується звичайно як абсолютна диференційна ознака термінів, є дещо відносним. Це, скоріш за всього, вимога до ідеальних термінологічних систем. У реально існуючих термінологіях є немало термінів, яким присутня так звана категоріальна багатозначність.

Багатозначність термінів, як і їх синонімія, а також омонімія та антонімія відмічаються звичайно в числі недоліків багатьох сучасних термінологій. В цьому випадку, мабуть, і на термінологічні системи розповсюджуються загальні лексико-семантичні закономірності функціонування та розвитку мови. Тож, говорячи про однозначність, багатозначність, омонімію, синонімію термінів, необхідно враховувати відому реально існуючу відносність цієї ознаки. [52; 185]

Прості (або однослівні) терміни відрізняються від загальновживаних слів своєю семантичною організацією. Словотворення термінів відбувається за тими самими закономірностями і регулюються тими ж моделями, що і загальне словобудування. Морфологічні якості термінів підлягають загальним для всієї мови правилам граматичного строю. Синтаксичні моделі, за котрими створені терміни, єдині для мови в цілому, але відрізняються своєю продуктивністю в термінологічних та не термінологічних текстах.

Семантичні відносини, які зв'язують терміни, мають логічний характер, але індивідуальні, тобто відносини пов'язують завжди конкретні терміни конкретної термінології.

Існує два підходи щодо визначення дефініції «терміни-слова» не тільки в китайській, але і в усіх ієрогліфічних мовах. Це пов'язано з особливостю трактування поняття «ієрогліф»:

· якщо сприймати ієрогліф як мінімальну одиницю мови, тобто слово, то одному ієрогліфу має відповідати при перекладі одне слово іноземної мови. В цьому разі «слово-термін» - це будь-який технічний термін, який означено одним словом-ієрогліфом як в китайській мові, так і при перекладі [38; 285]:

№і - гачок

ЅК - скручувати

Хў - перекриття

Чк - сверлити

· у разі, коли ієрогліф розглядається як мінімальне поняття, до складу більш складних понять можуть входити до 4-5 базових понять (ключів). В цьому випадку за технічний термін-слово визнають ті технічні терміни, які іноземною мовою будуть перекладатися 1 словом:

ЕзЧм - форсунка

ЦбРД - ось

С№Б¦»ъ - пресс

ОЮПЯµзЧ°ЦГ - радиоаппарат

Спірним залишається питання, чи можна за першою класифікацією вважати простими термінами технічні терміни, що позначають ознаку та є вираженими прикметниками. Проблема виходить з того, що до складу прикметників китайської мови входить службова частка µД, яка не має лексичного значення, але є граматичною ознакою прикметників.»іµД - зламаний

Л® µД - рідкий

БґµД - цепний

НПµД- тягловий

В реченні прості слова-терміни, як і складіні, виконують фукції підмета, присудка, ознаки, додатку. Якщо спиратися на китайськи принципи будування речення, можна казати, що слова-терміни можуть входити до складу підмета чи присудку, оскільки додаток традиційно відносять до складової групи присудка, а ознака - до групи підмета.

3.2 Лексико-семантичні особливості складних технічних термінів китайської мови

Складними термінами прийнято називати такі технічні терміни, до складу яких входять декілька повнозначних ієрогліфів та які при перекладі іноземною мовою також не втрачають своєї багатоскладності (поєднання 2х та більше слів для означення певної технічної реалії). Складені терміни відрізняються від вільних (фразеологічних) словосполучень також своєю семантичною організацією. [55; 96]

Терміни-словосполучення класифікуються згідно з типом їх структури:

· Прості словосполучення, якіі складаються, як правило з двох слів, одне з яких головне, а інше залежне. Дана структура є обов'язковою для дієслівних словосполучень:

ёЦЕч - стальна болванка

µз»°ПµНі - телефонний зв'язок

БчБї - швидкість потоку

Б¶Мъ - виробництво чавуну

· Складні словосполучення, в котрих залежні слова означають різні аспекти значення головного слова:

ЅЁіЙН¶Іъ - запуск виробництва до експлуатації

Ч°їуПµНіЕЕС№РЎ·ї - декомпресійне приміщення системи завантаження руди

НССОЛ®ёшЛ®№ЬНш - водопровід знесоленої води

За морфологічним типом головного слова розрізняють:

· Субстантивні словосполучення (з іменником в ролі головного слова). Найчастіше такого роду словосполучення складаються з двох іменників, з яких останній буде власне іменником, а ті, що йому передують мають розглядатися як прикметники (в такому разі прикметники будуть вживатися без службової частки µД, навіть тоді, коли іменникові передують повноцінні прикметники). У випадках передування іменнику дієслова вживання часткиµД є обов'язковим і дієслово буде означати властивість іменнику:

КЇ»Т№¤іМ - підготовка вапняку (іменник +іменник)

ЧЗ»·Л® - мутна вода, що циркулює (прикметник+прикметник+іменник)

ЖЖЛйµДКЇН·- подрібнене каміння (дієслово+іменник)

· Дієслівні словосполучення. Особливістю цього виду технічних термінів є обов'язкове входження до їх складу іменника на правах невід'ємної частини дієслова [53; 30]. Внаслідок того, що іменник є невідємною складовою будь-якого дієслова китайської мови, питання про розгляд сполучення «дієслово+іменник» в якості дієслівного словосполучення, а не просто дієслова, дотепер залишається відкритим.

»ШУГЛ® - відновлювати воду (дієслово+іменник)

ёьёДєПН¬ - змінювати умови договору (дієслово+іменник)

Задля визначення технічного терміну субстантивним чи дієслівним словосполученням слід дивитися його в реченні чи, принаймі, в зв'язку з іншими словосполученнями:

ЧЎВҐ°м№«КТУ¦ёГГїёцФВїґјЇЛ®№µ - Будинково-експлуатаційна компанія зобов'язана кожного місяця перевіряти стан водозбірних стоків (субстантивне)

ПВУкµДК±єтЛщУРµДЛ®У¦ёГ№эХвР©№µјЇЛ®№µ - Під час доще вода повинна уходити через ці отвори (стоки) (дієслівне)

Внаслідок того, що прикметники в китайській мові вважаються несамостійною (службовою) частиною мови, серед технічних термінів не зустрічаються терміни ад'єктивного типу (з прикметником у ролі головного слова).

Також серед складних термінів можна виокремити:

· Словосполучення двох чи більше повноцінних слів-ієрогліфів

іцёЦБї - - вихід сталі (дієслово+іменник+іменник)

ОЮПЯНЁРЕПµНі - бездротовий зв'язок (поєднання 4 іменників)

КТДЪ№¤Чч - камеральні роботи (іменник+прийменник+дієслово)

· Поєднання ієрогліфу та слова латиницею (найчастіше - абревіатури, але можливо використання і власних назв)

COREXГєЖшИјЙХ·ЕЙўЛю - газопускова вежа Corex

PLCїШЦЖПµНі - система управління ЛЕП

CO2ґўЖїјд - приміщення для зберігання балонів CO2

· Поєднання ієрогліфу та цифри

35З§·ь - 35 кВ (кіловольт)

35/6З§·ь±дµзХѕ - підстанція 35\6 КВ

4 ЦЖАдєНЧ°КОІДБП - холодильне и кондиціонерне обладнення

Найбільш розповсюдженими структурами в китайській мові є сполучення іменника з іменником в якості означення та дієслова з іменником в якості додатка.

3.3 Детермінізація як ознака сучасної китайської технічної термінології

Розповсюдження науково-технічної термінології, її інтенсивне проникнення у різні сфери життя призводить до того, що у мові, поруч із процесом термінологізації загально використовуваних слів, спостерігається й зворотній процес - освоєння літературною мовою термінів, їх детермінологізація. Часте використовування філософських, образотворчих, літературознавських, медичних, фізичних, хімічних, виробничо-технічних та багатьох інших термінів та термінологічних словосполучень зробило їх загально використовуваними лексичними одиницями. Багато з цих слів в загальнолітературному вжитку мають інше, нерідко переносно-метафоричне значення.

Детермінологізація професійно-технічних найменувань сприяє усна мова, систематичні програми на відповідну тему по радіо або телебаченню. Включення слів в даному випадку зумовлено тематикою та жанром публікації (або усних програм), тобто викликано відповідною ситуацією. Розповсюдженню, а потім повній або частковій (що частіше спостерігається) детермінологізації професійно-термінологічних найменувань допомагають і художні твори, в яких ці слова використовуються з визначеною стилістичною або характерологічною метою: прагнення обновити загальноприйнятий тон викладення, акцентуючи увагу на незвичайному для художнього твору слово використання. Однак, надмірне насищення художніх та публіцистичних творів науково-технічною термінологією знижує силу їх впливу та художню цінність. [39; 219]

При прискореному розвитку якої-небудь галузі науки або техніки починається активне відображення її досягнень засобами масової інформації, перехід окремих термінів із спеціального використання в загальне. При цьому терміни втрачають наукову точність, розширюють сферу свого використання. Відбувається їх детермінологізація. У спеціальному використанні, займаючи відповідне місце в системі, терміни залишаються самими собою. В загальне використання переходять їх «двійники», омоніми, які вже не володіють необхідною системністю та науковою точністю. Вони стають модними словами, знаходять стилістичні можливості, емоціональність, апелятивну деривацію. [18; 12]

При детермінологізації термін втрачає строгу концептуальність, системність, однозначність, відбувається спрощення поняття, що в ньому міститься, колишній термін пристосовується до розуміння в повсякденній мові. Такі слова с термінологічним значенням вимагають не дефініції, а тлумачення, подібно іншим словам загальної лексики.

Внаслідок особливостей китайської мови детермінізація на сьогодні є вельми поширеним явищем, яке використовується не тільки перекладачами, але і власно носіями мови. Вважається, що пересічний мешканець не повинен знати хоча б базові слова та ієрогліфи, які відносяться до різних галузей життя людини. Це мають знати лише фахівці. Тому навіть випускнику фахового вишу при прийомі на роботу виділяють час від 2 тижнів до пів року для оволодіння спеціальною лексикою, що використовується не тільки в даній галузі, але і на даному виробництві.

Щодо перекладацької діяльності, для перекладів технічних термінів китайської мови використовують ті самі принципи, що і при перекладі лексики, що не має аналогу (без аналогової лексики): еквіваленти, аналоги та адекватні заміни. У науково-технічному перекладі вирішальне значення мають термінологічні еквіваленти, які не залежать від контексту. але при зворотньому перекладі з української мови на китайську має місце процес детермінізації - фактично опису українського терміну засобами повсякденної лексики китайської мови [15; 93-96]:

Заслонка (печна) - »рµІ (стримувач вогню)

Електричний патрон - µЖН· (голова ліхтаря/лампи)

Методи аналового перекладу та перекладу засобами адекватних замін використовуються здебільшого у текстах публіцистичного та художнього стилів.

Також для перекладу українських термінів китайською мовою (особливо тих, що складаються з одного чи декількох дієслів) використовується метод конкретизації - заміна слова чи словосполучення з більш широким предметно-логічним значенням словом чи словосполученням з більш вузьким змістом. [15; 92] Особливістю китайських дієслів є входження до їх складу іменнику. Варто зазначити, що таке сполучення іменника та дієслова розглядається китайською лінгвістикою як дієслово та у реченні виступає присудком (на відміну від українського «присудок+додаток»):

ОьКХ - поглинати (поглинати рідину)

УГБ¦ґ©ЙП - натягувати (з силою надівати )

Зворотнім до цього методу є метод генералізації - заміна одиниць, що мають більш вузьке значення, мовними одиницями з більш широким значенням. [18; 4] Зазвичай перше згадування терміну у вихідному тексті перекладається самим цим методом з подальшим уточненням та конкретизацією даного поняття в наступних реченнях. Правилом є роз тлумачення терміну у 3х реченнях, що послідують першому згадуванню.

В нашому місті відкрили верф для будівництва океанських лайнерів - ФЪОТГЗіЗКРУРТ»ёцЧчґ¬№¤і§. ФЪДЗ¶щґуґ¬ЧчµД. ХвЦЦґ¬їЙТФБ¬ґуЛ®ИҐµД (в нашому місті побудували судовиробничий завод. Там мають будувати лайнери. Такого виду лайнери можуть навіть заходити у велику воду=окен)

Можна казати, що при методі генералізації в китайській мові як один з основних методів також використовується описовий переклад. Він зводиться, по суті, до перекладу не самого поняття, а його тлумачення.

Чч»ЖНБ - виробництво жовтої фарби. Що використовується в національному китайському живописі

»КµЫ»ЖЙ« - особливий жовтий колір (досягається змішанням жовтого та гірчичного кольору). Одежу такого кольору у давньому Китаї міг носити лише імператор, тому інколи він має назву «імператорський жовтий»

В якості висновку можна зазначити, що китайська мова, з одного боку, є досить простою для перекладу (переклад з іноземної на китайську) бо не вимагає знання великої кількості термінологічної лексики, що становить особливих труднощів в інших мовах. Але усе вищезазначене стосується, здебільшого, усної мови. Стиль написання технічної документації не є внормованим та залежить від виробника чи розробника. Інколи трапляються тексти, які містять в собі велику кількість термінів, здебільшого - неологізмів, а подекуди - авторських надбань. Метод детермінізації є оптимальним для використання в перекладацькій діяльності.

Висновки до Розділу ІІІ

Семантична сутність терміну та його специфіка полягає в характері його значення. На термінологічні системи розповсюджуються загальні лексико-семантичні закономірності функціонування та розвитку мови.

Семантичні відносини, які зв'язують терміни, мають логічний характер, але індивідуальні, тобто відносини пов'язують завжди конкретні терміни конкретної термінології.

Існує два підходи щодо визначення дефініції «терміни-слова» не тільки в китайській, але і в усіх ієрогліфічних мовах. Це пов'язано з особливостю трактування поняття «ієрогліф». Термін-слово може розглядатися як:

· будь-який технічний термін, який означено одним словом-ієрогліфом як в китайській мові, так і при перекладі;

· за технічний термін-слово визнають ті технічні терміни, які іноземною мовою будуть перекладатися 1 словом без урахування кількості ієрогліфічних знаків в китайській мові.

Спірним залишається питання, чи можна за першою класифікацією вважати простими термінами технічні терміни, що позначають ознаку та є вираженими прикметниками.

Складними термінами прийнято називати такі технічні терміни, до складу яких входять декілька повнозначних ієрогліфів та які при перекладі іноземною мовою також не втрачають своєї багатоскладності (поєднання 2х та більше слів для означення певної технічної реалії).

Терміни-словосполучення класифікуються згідно з типом їх структури: прості словосполучення (які складаються з двох слів, одне з яких головне, а інше залежне); складні словосполучення, в котрих залежні слова означають різні аспекти значення головного слова.

За морфологічним типом головного слова розрізняють:

· Субстантивні словосполучення (з іменником в ролі головного слова).

· Дієслівні словосполучення, хоча це питання в сучасній китайській лінгвістиці дотепер є відкритим.

Також серед складних термінів виокремлюють:

· Словосполучення двох чи більше повноцінних слів-ієрогліфів

· Поєднання ієрогліфу та слова латиницею (найчастіше - абревіатури, але можливо використання і власних назв)

· Поєднання ієрогліфу та цифри

Найбільш розповсюдженими структурами в китайській мові є сполучення іменника з іменником в якості означення та дієслова з іменником в якості додатка.

Внаслідок особливостей китайської мови детермінізація на сьогодні є вельми поширеним явищем, яке використовується не тільки перекладачами, але і власно носіями мови.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного аналізу теоретичної літератури та практичних матеріалів, було зроблено наступні висновки:

1. Сучасна термінологічна наука в КНР знаходиться в стадії формування. Базові поняття та термінологічний апарат були запозичені з радянської фахової літератури взірця 50-60 рр. ХХ ст. Майже у недоторканому вигляді ця система збереглася дотепер, оскільки лінгвістична наука КНР не розробляла не тільки теоретичні аспекти термінотворчого процесу, але і не аналізувала практичні питання появи неологізмів технологічного профілю в сучасній китайській мові. Окремо стоять поодинокі розробки китайських вчених нелігвістів щодо уніфікації медичних та філософських термінів в китайській мові;

2. Данні дослідження щодо прийомів термінотворення свідчать про те, що термінотворчі прийоми в китайській мові не відрізняються від загальноприйнятих в сучасній європейській мовознавчій традиції і відбуваються за тими самими законами, що і в інших мовах, однак мають певна особливості:

· Внутрішньомовного запозичення в китайській мові відбуваються завдяки ресурсам власної мови шляхом використання вільних мовних одиниць задля створення нового ієрогліфу або переосмислення вже існуючих у мові слів (процеси термінізації);

· Лексико-словотворний, тобто утворення технічних термінів з використанням існуючих у мові слів, або запозичень словотворчих елементів, морфем, по вже існуючим у мові моделям. Внаслідок необхідності китайської мови узгоджувати зміст ієрогліфу, яким це слово записано, з загальним змістом реалії, китайці додають до нових термінів мови певні загальновживані слова, які означають категорію, належність реалії до певного класу предметів тощо, які є відсутніми в базовій мові;

· Лексико-семантичний спосіб поповнення термінологічної лексики, тобто створення терміну в процесі наукового (або технічного) переосмислення загальновідомих слів;