Французька терміносистема поліграфії. Особливості термінотворення та перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ ТА ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА

з основ перекладознавства

на тему : ФРАНЦУЗЬКА ТЕРМІНОСИСТЕМА ПОЛІГРАФІЇ. ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ

Студентки Полонської Тетяни Миколаївни

Керівник:доц., канд. філол. наук. Пархоменко Ольга Миколаївна.

Київ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІН ТА ТЕРМІНОТВОРЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

1.1 Поняття терміна у лінгвістиці

1.2 Способи творення термінів

1.3 Первинна номінація як спосіб термінотворення

1.3.1 Способи морфологічного термінотворення

1.3.2 Синтаксичне термінотворення

1.3.3 Запозичення

1.4 Семантична деривація як спосіб номінації

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТВОРЕННЯ ТЕРМІНІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ ПОЛІГРАФІЇ

2.1 Засоби технічного термінотворення

2.1.1 Тенденція використання лексичних засобів термінотворення

2.1.2 Синтетичні засоби термінотворення

2.1.3 Аналітичні засоби творення терміносистем

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ПОЛІГРАФІЇ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

3.1 Переклад сучасної термінології

3.2 Найпоширеніші прийоми перекладу терміносистем

3.2.1 Транскодування

3.2.2 Метод калькування

3.2.3 Експлікація як перекладацький прийом

ВИСНОВКИ

РЕЗЮМЕ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Особливий вплив, який спричиняє науково-технічна революція на всі аспекти життя, широким спектром відбивається у мові. З розвитком науки та техніки відбувається впровадження у мову все більшої кількості лексичних одиниць, що позначають предмети та явища, технології та процеси різних технічних та наукових галузей знань.

У зв'язку з науковими відкриттями у сфері технологій, а зокрема у сфері поліграфії, з'являються нові, а також переглядаються старі терміни, зміст яких уточнюється відповідно до нових понять. Вивчаючи та досліджуючи процес термінотворення у сфері поліграфії, можна виявляти певні закономірності у творенні і розвитку лексичних одиниць, котрі допомагають здійсненню актуального в наші дні термінотворення.

Незважаючи на те, що проблеми, пов'язані з формуванням, функціонуванням, унормуванням галузевих термінологій, висвітлено в працях основоположників термінознавства Г. Винокура, Д. Лотте, О. Реформатського, у дослідженнях українських термінологів В. Іващенко, Т. Кияк, І. Кочан, А. Крижанівська, Т. Панько, Л. Полюга, Т. Пристайко, Л. Симоненко та ін., вивчення закономірностей формування й становлення національних терміносистем продовжує, на думку термінологів [В. Жайворонок, Т. Кияк, І. Кочан, Т. Панько, Л. Полюга, О. Селіванова, Л. Симоненко, Г. Ярмоленко], належати до першочергових завдань французького термінознавства.

Зупинимось на деяких причинах, що зумовлюють актуальність термінотворення. По-перше, термінологія є потужним джерелом поповнення лексичного складу сучасних високорозвинених мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найбільш універсальним засобом зберігання, передавання та обробки інформації, обсяги якої зростають швидкими темпами. За даними науковців, зараз її обсяги подвоюються кожні п'ять-сім років, що спричиняє появу великої кількості нових термінів ? виникнення так званого «термінологічного вибуху». По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються глобальні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери й висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, кожна національна термінологія, розвивається разом із термінологіями інших мов, проте має низку специфічних історично зумовлених проблем і гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Таким чином, переклад терміносистем та вивчення проблем термінотворення лишається надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.

Отже, актуальність дослідження термінології поліграфії, її перекладу та творення у сучасній французькій мові пов'язана з прогресивним розвитком цієї галузі знань та з тим,що ця тема не є остаточно дослідженою сучасною наукою.

Метою курсової роботи є аналіз творення та перекладу французької термінології у сфері поліграфії. Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань :

- розглянути та дослідити базові шляхи формування сучасної французької термінології у даній галузі;

- класифікувати основні способи творення одиниць терміносистеми;

- виокремити основні тенденції термінотворення;

- дослідити найпоширеніші прийоми перекладу терміносистеми.

Об'єктом дослідження є терміни та терміносистема сучасної французької мови у сфері поліграфії.

Предметом дослідження є переклад термінології поліграфії та основні способи термінотворення сучасної французької мови у даній сфері знань. Матеріалом дослідження слугували терміни поліграфії у сучасній французькій мові. Загалом проаналізовано 203 одиниці даної терміносистеми та способи їх перекладу. Приклади відібрано методом суцільної вибірки із термінологічних та тлумачних спеціалізованих словників французької мови. У ході дослідження використовувалися наступні методи: метод семантичного аналізу, суцільної вибірки та описовий методи.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні особливості перекладу термінів поліграфії : кожне поняття детально пояснюється та описується саме у контексті використання терміну у даній сфері. Таке явище ми визначили як прийом поєднання методу експлікації з іншими способами перекладу.

Теоретичне значення роботи полягає у дослідженні термінологічної системи сучасної французької мови у сфері поліграфії та встановленні її семантичних та структурних характеристик.

Практичне значення роботи полягає у подальшому використанні результатів дослідження та вирішенні певних лінгвістичних проблем, що стосуються тематики даної роботи, при подальшому, більш ґрунтовному та структурованому дослідженні даної проблематики.

Головні ідеї роботи було апробовано на щорічній студентській конференції «Innovations in science and technology» (Київ 2014) та опубліковано у тезах «La formation de la terminologie franзaise» (НТУУ «КПІ» Київ 2014).

Структуру роботи скрадає вступ, три розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел, список скорочень назв лексикографічних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 61 с. (обсяг повного тексту - 44 c.).

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІНОСИСТЕМА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ

1.1 Поняття терміна у лінгвістиці

Частіше за все терміном називають слово, словосполучення, або просто мовний знак, що репрезентує наукове поняття спеціальної, професійної сфери знань [26, С. 27-29].

За одним із визначень, зокрема за трактуванням Великої Радянської Енциклопедії, термін (від лат.Terminus - межа, кордон) визначається як слово або словосполучення, використане для точного позначення поняття та його співвідношення з іншими поняттями в межах даної сфери.

На думку А. І. Моісєєва, різниця між терміном та нетерміном полягає не в специфіці слова, а в специфіці об'єктів номінації і термін не припиняє бути терміном, якщо його використання буде здійснюватися не лише фахівцями певної сфери діяльності [22, С. 117].

За наявності багатьох відмінностей та багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які деякі термінознавці відносять до неодмінних ознак терміна (або вимог) відносять:

- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів;

- інтернаціональний характер: знаючи терміни-інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу [12, С. 125-130].

Підсумовуючи викладене вище, ми можемо зазначити, що до цього часу відсутня загальноприйнята дефініція терміна, адже погляди дослідників та науковців на його сутність неоднозначна, а подекуди суперечлива. Під терміном у даній роботі ми будемо розуміти слово або словосполучення, яке точно і однозначно виражає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та його співвідношення з іншими поняттями в межах окремої сфери. На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах окремої області є однозначними та позбавленими експресії.

1.2 Способи творення термінів

Деривація - це мовознавча наука, яка вивчає процеси утворення нових слів шляхом поєднання кореневих та афіксальних морфем та основ певної мови в різних комбінаціях і згідно певних моделей. Лексико-семантичне словотворення переймається утворенням слів шляхом семантичного розщеплення твірного слова, тоді як семантичне словотворення вивчає появу нових семантичних одиниць внаслідок зміни значень слів, а синтаксичне словотворення досліджує утворення нових складних слів шляхом лексикалізації словосполучень [1, С. 21-23].

Словниковий склад термінології збагачується за рахунок створення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу, тобто за допомогою процесу деривації. Зазначимо, що до середини XIX ст. більшість термінів утворювалась шляхом:

- термінологізації (коли сфера вживання загальновживаного слова поступово обмежувалася, після чого слово з обмеженою зоною вживання або з обмеженнями в логічній співвіднесеності набувало ознак терміна і починало вживатися як термін);

- створення термінів-фраз на базі певних понять;

- створення нових слів (процес термінотворення).

Починаючи з середини XIX ст. в обіг вводяться спеціальні дефініції, які допомагають однозначному співвіднесенню терміна-слова із позначуваним поняттям. Простежуються запозичення та переклад іншомовних термінів [32, С. 80-83]. Щодо сучасних способів термінотворення, то В.П. Даниленко у своїх дослідженнях зазначає, що в термінології є активними та продуктивними, але в різній мірі ті ж самі способи, що й у загальній лексиці: семантичний, синтаксичний, морфологічний [14, С. 20-21].

Лексико-семантичний спосіб полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Внаслідок термінологізації відомі слова або цілком утрачають зв'язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень [38, P. 23].

Одним з прикладів лексико-семантичного способу творення являється такий термін як titre, яке у сфері поліграфії набуло наступного значення : титульний лист: титульна сторінка і оборот титулу.

Наступними випадками даного способу термінотворення ми можемо вважати такі терміни:

- ligne : рядок, тобто частина набраного тексту певного формату , розташована на одній горизонтальної лінії, яка служить елементом смуги / колонки;

- signature : сигнатура, порядковий номер друкованого аркуша, що проставляється перед нормою в лівому кутку нижнього поля першої сторінки кожного друкованого листа і являється повторюваним на третій сторінці разом з зірочкою, набраною на верхній лінії шрифту, вже без норми. Також даний термін може мати ще одне принципово інше визначення : норма, тобто відомості, що поміщаються разом з сигнатурою в лівому кутку нижнього поля першої сторінки кожного книжкового зошиту, які слугують для полегшення контролю при брошурувальних процесах;

- cahier : книжковий або журнальний зошит, складова частина блоку видання, отримана в результаті фальцювання друкованого аркуша.

- tranche, який у даній сфері набув наступного значення : обріз книжкового блоку, верхній, боковий та нижній краї книжкового блоку, які піддаються тристоронній обрізці, фарбуванню, в тому числі позолотою та торшонуванню. Також продуктивним джерелом термінотворення у семантичній структурі слова виступає метафоризація та метонімізація вже існуючих лексичних одиниць.

Отже, термінологія збагачується за рахунок створення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу. До середини XIX ст. більшість термінів утворювалась шляхом термінологізації загальновживаного слова, створення термінів-фраз на базі певних понять, створення нових слів-термінів. Сучасними активними та продуктивними способами термінотворення, є ті ж способи, що й у загальній лексиці: семантичний, синтаксичний, морфологічний.

1.3 Первинна номінація як спосіб термінотворення

1.3.1 Способи морфологічного термінотворення у сучасній французькій мові

Одним з найпоширеніших та найпродуктивніших способів творення термінологічної системи французької мови є суфіксація. Суфікси -itй, -age, -епсе, -ure, -tien, -iste, -isme, -ment, etc. дають велику кількість термінологічних одиниць у галузі механіки, хімії, фізики, медицини, біології тощо. Наприклад, суфікс -itй зазвичай приєднується до основ прикметників і утворює іменники зі значенням властивості та якості: processabilitй n.f.

Суфікси -isme, -iste, утворюють здебільшого відіменникові похідні, і з'явилися спершу у мові преси. Суфікс -iste утворює іменники-назви людини, яка належить до певної політичної/наукової течії, або позначають нову професію.

Терміни, утворені суфіксами -tion, -ation поширені в хімічній, фізичній, медичній, біологічній галузях, а також у терміносистемі навколишнього середовища та звісно у сфері поліграфії.

За даним принципом утворилися наступні терміни:

- citation : цитата, частина тексту, запозичена з якогось твору без змін тавикористана в іншому тексті, найчастіше з вказівкою на джерело, з якого вона взята; - adaptation, переробка: похідний твір, що є результатом переробки оригінального твору в інший жанр або пристосування його до іншої читацької аудиторії, в результаті чого змінюється композиція і форма вираження первісного твору.

Суфікс -age, бере учать у творенні іменників, що позначають дію або її результат в терміносистемах механіки, електротехніки, виробництва. а також поліграфії:

- roulage - друкування тиражу; друкування накладу - отримування заданої кількості ідентичних відбитків;

- habillage : оборка, частина смуги набору, яка має звужений формат для заверстки збору ілюстрації або таблиці;

- encartage - вклейка : конструктивний елемент видання у вигляді листа з ілюстраціями, приклеєний до корінцевого поля однією з внутрішніх сторінок книжкового обо журнального зошита;

- collage : приклейка : конструктивний елемент видання у вигляді листа з ілюстраціями, приклеєний до корінцевого поля однієюз внутрішніх сторінок книжкового або журнального зошита [ЕВС, С.56].

Іншим поширеним способом термінотворення є префіксація. Функціонально й семантично префікси близькі до суфіксів. Проте є істотні відмінності між ними. Кінцеві суфікси є наголошеними, тому тісніше, ніж префікси зливаються з твірною основою. У французькій мові термінотворення відбувається за допомогою таких префіксів (суфіксів) : super-, ultra-, sur-, dй-, in-, anti-, trans-, a-, en-, re-, maxi-, mini-, nano-, bio-, auto-, йco, micro-, thermo-, photo.

У французькій мові наявні також і похідні термінологічні одиниці, які утворені способом парасинтезу - одночасного приєднання до твірної основи та морфологічної взаємодії двох формантів (префікса і суфікса). Різноманітність використання суфіксів і префіксів у французькому словотворі сприяє утворенню значної кількості лексичних одиниць, що свідчить про високу продуктивність парасинтезу [21, С. 20-21].

Тож суфіксальна й префіксальна деривація, що відбувається шляхом приєднання до основи суфіксів і префіксів грецького або латинського походження, дуже наближається до конфіксації або до наукової композиції. Формальна структура термінів-слів, утворених таким шляхом, нагадує структуру конфіксованих термінів-слів, де грецькі або латинські елементи комбінуються один з іншим або приєднуються до французьких слів

Синтагматичні відносини між елементами конфіксованих термінів-слів майже в усіх випадках мають таку структуру:позначуване + позначення. Найпоширенішими є конфіксовані дволексемні терміни-слова.

Конверсія у термінотворенні зустрічається як явище переходу слова до іншої частини мови шляхом його переосмислення без будь-яких формальних змін. У сучасній французькій мові найпродуктивнішими моделями конверсії є «прикметник > іменник» та «іменник > прикметник».

Скорочені терміни-слова можуть бути представлені усіченими, еліпсованими формами або абревіаціями. Поява абревіатур пов'язана із прагненням мовців стисло виражати складні найменування нових понять, економніше висловлювати думки. Літерні абревіації (альфабетизми) походять із термінів-синтагм, і в основу їхнього утворення також покладено принцип економії мовних засобів.

Подібні скорочення у французькій мові можна утворити:

- шляхом цілковитого запозичення абревіації з англійської мови;

- шляхом утворення від французьких слів, але калькованих з англійської;

- за допомогою символів (циферно-літерне скорочення).

Підсумовуючи усе вищесказане, ми можемо зазначити, що морфологічний спосіб творення французької термінології є надзвичайно продуктивним. Він представлений такими видами словотвору як суфіксація, префіксація, парасинтез, конверсія та скорочення. Серед афіксальних дериватів найчисельнішими є похідні з суфіксами -itй, -age, -епсе, -ure, -tien, -iste, -isme, -ment та префіксами super-, ultra-, sur-, dй-, in-, anti-, trans-, a-, en-, re-, maxi-, mini-, nano-, bio-, auto-, йco, micro-, thermo-, photo-. Ці ж морфеми забезпечують і високу продуктивність парасинтезу. Найпродуктивнішими моделями конверсії є транспозиція прикметника в іменник та іменника в прикметник. Скорочення легко утворюються шляхом запозичення англійської абревіації, калькування з англійської та циферно-літерних символів.

1.3.2 Синтаксичне термінотворення

Серед різноманітних засобів термінотворення синтаксичний спосіб належить до традиційних і зберігає свою продуктивність та є надзвичайно перспективним у сучасній мові науки. За його допомогою можливе відображення в терміні ознак поняття [23, С. 30-35].

Поява синтаксичних сполучень зі змістовими відношеннями забезпечує точну передачу істотних ознак термінологізованих понять. Внаслідок цього формуються складені найменування з декількох компонентів, тобто термінологічні словосполучення.

Термінологічні словосполучення відображають систему понять відповідної галузі знань і відрізняються від інших словосполучень незалежністю від контексту.

Створення термінів шляхом складення основ і цілих слів стало досить продуктивним останнім часом. Г.О.Винокур пояснює це тим, що часто дійсно існує необхідність виразити дві ідеї в одному слові.

Головний компонент словосполучення виступає носієм родової ознаки поняття. Він може бути виражений словом, словосполученням або фразеологізмом. Наприклад: іменник в однині : papier а en tкte n.m.- бланк, або іменник у множині.

Існують також терміни-словосполучення:

- двокомпонентні;

- трикомпонентні;

- багатокомпонентні.

Отже, такі багатокомпонентні терміни-синтагми або як їх ще називають терміни-композити служать більш повному виявленню значення дії, процесу, результату дії і є дуже поширеними. При цьому композитні терміни функціонують на лексичному рівні як замінники слова.

1.3.3 Запозичення

Своє місце у термінотворенні посідає запозичення - засвоєння слів однієї мови іншою, та насамперед термінів з англійської мови. Поширення слів англійського походження у французькій мові спричинене передусім тим, що англійська мова насичена великою кількістю французьких елементів. Завдяки цьому вона краще контактує й впливає на французьку мову, ніж будь-яка інша мова. Підтвердженням цього є повторне введення у французьку мову вже давно запозичених англійською мовою французьких термінів [39, P. 15-17].

Велика кількість англійських запозичень у французькій мові настільки асимільована, що вони починають виступати в ролі словотвірних основ. Найпоширенішими словотвірними моделями є утворення назви виконавця дії від іменника.

Асиміляція запозичених слів відбувається по-різному: деякі лексеми асимілюються повністю, інші - лише частково, а деякі взагалі зберігають свій початковий вигляд. Наприклад,

- article - стаття:складова частина основного тексту збірника, котра являє собою завершений твір на певну тему;

- сonclusion - висновок:структура частина текстувидання, яка завершує його, де підводяться підсумки роботи, робляться загальні висновки;

- volume - том, структурна частина багатотомного або продовження видання, яка виступає самостійно оформленою друкованою одиницею, яка має свою назву чи номер.

Підсумовуючи все вищесказане, ми можемо стверджувати, що процес термінотворення налічує значну кількість способів творення нових синтагм. Серед них основними способами термінотворення сучасної французької мови виступають лексико-семантичний спосіб, який полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики; морфологічне термінотворення, яке відбувається за допомогою суфіксації, префіксації, конверсії та скорочення; синтаксичне термінотворення, яке здійснюється за участю термінів-словосполучень; та метод запозичення, в основі якого лежить засвоєння іншомовних лексем та значень.

1.4 Семантична деривація як спосіб номінації

У процесі творення найменувань, дослідники виділяють два основних типи номінації: первинна (пряма) і вторинна (непряма). Під час використання первинної номінації мова йде про вживання новоутвореного слова в прямому значенні, при якому зв'язок слова і його позначення безпосередній.

У процесі використання вторинної номінації розрізняється два можливі шляхи її відображення. Перший спосіб полягає у використанні непрямого значення для необхідної синтагми. При цьому вибір цього значення не може бути випадковим. Вибір звукової форми залежить від певних спільних рис або спільних семантичних характеристик з новою назвою [3, с. 127].

Другий спосіб вторинної номінації полягає у формуванні значення нової синтагми під впливом змістового значення іншої, яке визначає характер нового відображення [20, с. 129-131].

Таким чином, поява нових звукових форм, утворених на основі встановлених мовних моделей тісно пов'язана зі словотворчою системою мови. На думку В.Г.Гака сама система словотвору наштовхує французьку мову на використання слів у переносному значенні [6, с. 335].

Формування вторинної номінації, тобто семантичної деривації, відбувається у результаті змін семантичного об'єму слова:

- розширення значення (узагальнення, генералізація значення);

- звуження значення (спеціалізація, конкретизація значення);

-семантичних переносів: метонімічних, метонімічних та функціональних.

Формування вторинної номінації, тобто семантичної деривації, відбувається внаслідок зміни значення слова, тобто зміни його асоціативного зв'язку між знаком і смислом. Значення слова можна подати у вигляді комбінації сем. Наприклад, семна структура слова може бути представлена у вигляді такого набору сем, які можуть бути пов'язаними відношеннями залежності.

За визначенням В. Гака, семантичною структурою окремого значення слова являється сукупність елементарних смислів, сем, які становлять це значення [7, с. 262].

Тож, номінативний процес термінології здійснюється за участі таких понять як сема та семема, адже вибір семантичних компонентів має на меті набір елементарних компонентів смислу, які далі не розкладаються. Сема виступає як найменший смисловий елемент значення, конструктивний компонент семеми.

Мінімальні компоненти формують більш складні утворення - семеми. Семема представляє собою семантичну структуру, що виражає певні змістові відношення між семами, які репрезентують властивості й ознаки об'єктів. Семи, з яких складається зміст лексичного значення слова, співвідносяться з ознаками відповідного поняття. Ознаки понять відображають ознаки реальних явищ дійсності, отже, семи у своїй основі мають нелінгвістичну природу [2, С. 33-36].

В. Гак звертає увагу на зв'язок між семами й ознаками позначуваного предмета. За його словами кожна сема є відображенням у свідомості носіїв мови різних рис, які об'єктивно властиві денотату (позначуваному предмету) або які приписуються йому мовним середовищем і, відповідно, є об'єктивними щодо кожного мовця [7, с. 262].

Ці процеси номінації виступають розширенням значення, тобто узагальненням або генералізацією значення; його звуженням : спеціалізацією та конкретизацією, а також метафоричними, метонімічними та функціональними. Найпоширенішими способами семантичної дериваціі у термінології виступають семантичне переосмислення слів, тобто метафорична та метонімічна номінації.

Спосіб вторинної номінації спостерігається, коли для позначення наукового поняття використовується вже існуюча в мові назва. Він може базуватися на основі метафоричних процесів, коли відбувається переосмислення назв за подібністю певних характеристик [12, с. 23-27].

Тож, у процесі створення номінації прийнято виділяти два основних типи номінації : первинну та вторинну. Первинна номінація являється створенням принципово нового знаку за умови вживання значення у прямому сенсі. В свою чергу вторинна номінація здійснюється на основі використання існуючого мовленнєвого запасу у новій функції.

Розглянувши поняття термін та способи термінотворення у лінгвістиці ми дійшли таких висновків:

1. Під терміном у даному дослідженні ми розуміємо слово або словосполучення, яке точно і однозначно виражає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та його співвідношення з іншими поняттями в межах окремої сфери. На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах окремої області є однозначними та позбавленими експресії.

2. Найпоширенішими способами термінотворення у сучасній французькій мові являються лексико-семантичний спосіб, який полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики; морфологічне термінотворення, яке відбувається за допомогою суфіксації, префіксації, конверсії та скорочення; синтаксичне термінотворення, яке здійснюється за участю творення термінів-словосполучень; та метод запозичення в основі якого лежить засвоєння іншомовних слів шляхом деривації, словоскладання, скорочення, запозичення, тощо.

3. У процесі створення номінації прийнято виділяють два основних типи номінації: первинну та вторинну. Первинна номінація є створенням принципово нового знаку за умови вживання значення у прямому сенсі. В свою чергу вторинна номінація здійснюється на основі використання існуючого мовленнєвого знаку у новій для нього функції. Формування вторинної номінації, тобто семантичної деривації, відбувається у результаті змін семантичного об'єму слова, а саме : 1) розширення значення (узагальнення, генералізація значення); 2) звуження значення (спеціалізація, конкретизація значення); 3) семантичних переносів : метафоричних, метонімічних та функціональних. Найпоширенішими способами семантичної деривації у термінології виступають семантичне переосмислення слів, тобто метафорична та метонімічна номінації, при яких в межах існуючих семем з'являється нова диференційна сема.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ СИСТЕМІ ПОЛІГРАФІЇ

2.1 Засоби технічного термінотворення

лінгвістика термінологія поліграфія переклад

Акт термінологічного словотвору залежить від класифікації понять, у ряді яких перебуватиме утворений термін, причому терміни одного класифікаційного ряду в ідеалі повинні бути утворені за однією словотвірною моделлю. Терміни, утворені за допомогою різних дериваційних засобів, входять до певної терміносистеми, яка відзначається строгою логіко-семантичною організацією. Причому рівнева ієрархія поняттєвої структури термінології відображає логіко-поняттєву картину галузі, науки. Певна терміносистема, відображаючи взаємозв'язки між поняттями, не лише репрезентує, а й певною мірою моделює наукове знання і самі ж поняття [35, С.40-42].

Будь-який текст у процесі комунікації виступає в єдності змістового і прагматичного планів, становлячи сукупність мотивів, цілей, завдань, які реалізуються за допомогою різноманітних мовних засобів. Належне використання термінів можливе лише за умови їхньої дериваційної досконалості. До того ж специфіка науково-технічної сфери висуває до термінодеривації особливі вимоги.

Це пов'язано з яскраво вираженою амбівалентністю науково-технічного терміна: з одного боку, він пов'язаний із поняттєвою системою фундаментальних наук (а тому має своє місце у цій системі), а з другого - більшість науково-технічних термінів призначена забезпечувати оптимальне професійне спілкування у виробничій сфері (а тому відповідає вимогам практичного застосування - бути семантично прозорим, доцільно вмотивованим, унормованим тощо) [27, С.88-91].

Дериваційні засоби науково-технічної термінології дають можливість усебічно поповнювати склад наукової терміносистеми. Сучасний стан науково-технічної термінології свідчить про її постійний розвиток, пов'язаний із загальним розвитком національної мови.

2.1.1 Тенденція використання лексичних засобів термінотворення

Тенденція термінотворення такого роду здійснюється насамперед за допомогою лексико-семантичного способу творення терміносистем. Лексико - семантичний спосіб полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Ці слова, стаючи термінами, ревізуються: насамперед переглядається їх семантична сторона. Внаслідок термінологізації відомі слова або цілком утрачають зв'язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень, або зберігають зв'язки із ним. Історично термінологізування слів пояснюється тим, пише В. П. Даниленко, що наукові поняття формуються на підставі узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу, на підставі «мовних понять», на які накладаються логічно опрацьовані наукові поняття. Лінгвістично це веде до ускладнення семантичної структури слова [14 C. 30-32].

Дослідники відзначають, що цей спосіб активізувався, коли виникали спеціальні виробництва, ремесла та ін. У наші дні спостерігається послаблення його продуктивності. Причини зрозумілі, оскільки він менш здатний задовольняти вимоги словотвірної системи термінологічних рядів. Сучасні системи термінів не підпорядковані способам найменування за зовнішніми аналогіями. Рівень сучасної науки і техніки висуває точні наукові ознаки побудови найменувань із певними класифікаційними ознаками. Лексико-семантичний спосіб не може в переважній більшості забезпечити таку системність. Проте він ще продовжує відігравати певну роль у творенні поліграфічних термінів і має навіть деякі переваги щодо інших способів, також слова, утворені ним, короткі та легко запам'ятовуються.

Ми розглянемо на прикладах лексико-семантичний спосіб творення французької терміносистеми поліграфії. Наприклад, розглянемо слово note, яке у поліграфічній сфері французької мови набуло наступного значення : примітка: елемент апарату видання, що містить доповнення до основного тексту: уточнення, роз'яснення, переклади іноземних текстів, посилання, - належать автору, редактору, перекладачеві та іншим особам, які брали участь у підготовці видання.

Наступний приклад, слово table, як термін поліграфії, має наступне визначення : таблиця, форма організації матеріалу в тексті видання, при якій систематично представлені групи взаємозалежних даних розташовуються за графами і рядками таким чином, щоб кожен окремий показник входив до складу і графи, і рядку.

Інший варіант прикладу ми можемо навести зі словом corps, яке впродовж вживання у сфері поліграфії набуло наступного значення : кегль (кегель) шрифту : розмір шрифту, відповідний відстані між верхньою і нижньої гранями літери, які вимірюються в пунктах.

Подібним чином утворився термін: page, яке у поліграфічному контексті має наступне значення: сторінка, одна зі сторін книжкового аркуша, на якій розміщена смуга набору.

Таким чином, завдяки наведеним прикладам ми можемо переконатися, що лексико-семантичний спосіб полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Внаслідок термінологізації та подальшого вживання у окремій сфері знань відомі слова утрачають зв'язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень.

2.1.2 Синтетичні засоби термінотворення

Дані засоби творення термінологічних одиниць здійснюються морфологічним шляхом творення терміносистем, який продовжує залишатись одним з продуктивних способів утворення термінів у сфері поліграфії. Щоправда, різні його типи мають неоднакову активність. Так, продукування термінів за допомогою префіксації і суфіксації являється одним з найактивніших засобів сучасного термінотворення. Творення термінологічних одиниць за допомогою суфіксу -tion є достатньо поширеним серед термінів поліграфії. Ми можемо проілюструвати це на прикладах таких термінів як publication, йdition які перекладаються як видання,тобто документ, призначений для поширення в ньому інформації, який

пройшов редакційно-видавниче опрацювання, самостійно оформлений, має вихідні відомості. Також за допомогою подібного способу приєднання семи відбулося творення терміна йgalisation - зіштовхування - вирівнювання у стосі аркушів паперу, картону і готової аркушевої продукції з двох взаємно перпендикулярних боків, а також терміну adaptation, який означає переробку, твір, який є результатом переробки оригінального твору в інший жанр або пристосування його до іншої читацької аудиторії, в результаті чого змінюється композиція і форма вираження первісного твору.

Суфікс -age, бере учать у творенні іменників, що позначають дію або її результат в терміносистемах механіки, електротехніки, виробництва та поліграфії, наприклад, термін bourdage - обкантовування книжкового блока, emboitage - скріплення книжкового блока з палітуркою чи обкладинкою, blochage - брошуруваньний процес (виготовлення зошитів, їх комплектування у блок, скріплювання блока, покривання його обкладинкою та обрізування блока).

Також цим шляхом утворено термін gommage - нанесення покриву на поверхню офсетної друкарської форми, щоб захистити її від оксидування та пошкоджень.

За допомогою суфікса -ure відбувається творення наступних термінів : signature - норма: відомості, що поміщаються разом з сигнатурою в лівому кутку нижнього поля першої сторінки кожного книжкового зошита і слугує для полегшення контролю при брошурувальних процесах. Також результатом додавання до основи даного суфікса являється термін reliure - палітурка:міцне покриття видання,яке містить ряд його вихідних відомостей та являється елементом художнього оформлення видання. Наступним прикладом виступає термін couverture - палітурна кришка: Основна частина палітурки, що складається зі сторонок і корінця, покритих палітурним матеріалом. Наступним продуктивним способом термінотворення виступає префіксація. Префіксальні утворення у науково-технічній термінології представлені обмеженою кількістю морфем. Префікси надають термінодериватам певних семантичних відтінків. У французькій мові, зокрема у сфері поліграфії, термінотворення відбувається за допомогою таких префіксів : super-, ultra-, sur-, dй-, in-, anti-, trans-, a-, en-, re-, maxi-, mini-, nano-, bio-, auto-, йco, micro-, thermo-, photo. Ми можемо навести наступні приклади:

micro- : microcapsule n.f. - мікрокапсула;

hyper- : hypermйmoire n.f. - пристрій, що містить велику кількість інформації;

nano- : nanorobot n.m. -автоматичний прилад;

super- : superposition n.f. - нашарування, superlentille n.f. - високоточна лінза ;

auto- : autosurveillance n.f. - автоматичний контроль;

thermo- : thermocompression n.f. - стискання за певних температурних умов;

photo- : photoblanchiment n.m. - фото вибілювання.

У французькій мові наявні також і похідні термінологічні одиниці, які утворені способом парасинтезу - одночасного приєднання до твірної основи та морфологічної взаємодії двох формантів (префікса і суфікса) : couple -- dйcouplage n.m. - відключення; corps -- dйcorporation n.f. - роз'єднання etc. Різноманітність використання суфіксів і префіксів у французькому словотворі сприяє утворенню значної кількості лексичних одиниць, що свідчить про високу продуктивність парасинтезу [15, С. 127-129].

Тож на основі наведених прикладів ми можемо стверджувати, що морфологізація залишається одним з найпродуктивніших методів творення термінів у сфері поліграфії.

2.1.3 Аналітичні засоби термінотворення

Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація. Багатокомпонентні терміни мають виразні систематизувальні властивості, ними легше передати ієрархічні відношення.

Наявність термінологічних словосполучень у галузевих терміносистемах

викликає інтерес термінознавців не лише з погляду на їх продуктивність, але й на особливості їх граматичної структури. В.Г. Гак визначає словосполучення як «непредикативне семантико-граматичне об'єднання двох і більше самостійних слів» [11,С. 527]. При цьому слід уточнити, що «словосполучення є не сполучення слова і його безпосередньої ознаки, а сполучення вихідної форми слова (називний відмінок іменника) і граматично залежної від неї форми слова (прикметника, непрямої форми іменника)» [36, С. 37]. Вони виражають єдині цілісні поняття. Причому цілісність значення виводиться з суми значень його компонентів [24, С.138].

Синтаксичний спосіб термінотворення лежить в основі складання словосполучень різних типів в одне ціле. Складна внутрішня співвіднесеність у колі понять науки і техніки робить цей спосіб найбільш продуктивним і перспективним.

Термінами-словосполученнями легше, ніж іншими словотвірними засобами, передавати приналежність до класифікаційного ряду, яка ґрунтується на родо-видовому співвідношенні понять. Саме ця обставина змушує різних фахівців та авторів винаходів усе частіше використовувати цей спосіб [5, С. 64].

Зокрема, наприклад, у сфері поліграфії це такі терміни : dйveloppement de la copie n.m. - проявлення, couture tout au long n.f. - зшивання прострочуванням, enfliage de la bande n.m. - передавання задрукованих матеріалів від живильного до друкарського та приймального пристроїв в рулонній ротаційній друкарській машині та ін.

Існують також терміни-словосполучення:

- двокомпонентні : impression en relief - друкування з друкарської форми, друкувальні елементи якої розміщено в одній площині та вищі від проміжкових елементів;

coupe а la forme - отримання потрібної конфігурації друкованого виробу за допомогою висі кального штампу;

achevй d'imprimer - кінцеві відомості, складова частина видання, що містить сукупність даних, що всебічно його характеризує та інформує споживачів щодо бібліографічної обробки та статистичного обліку видань;

correction chromatique - (електронне) кольорокорегування, виправлення колірного змісту зображення відповідно до оригіналу у комп'ютерній видавничій системі;

offset typographique - друкування високим офсетним способом, високе офсетне друкування - друкування високим способом через проміжну еластичну поверхню.

- трикомпонентні : mode de reconnaissance d'image - спосіб розпізнавання зображення;

impression typographique indirect - друкування офсетним способом без зволоження, офсетне друкування без зволоження - друкування офсетним способом з друкарської форми, що не потребує зволожування;

impression offset en creux - друкування глибоким офсетним способом; глибоке офсетне друкування - друкування глибоким способом через проміжну еластичну поверхню;

impression au tampon de caoutchouc - тамподрукування - друкування через пружно-еластичний тампон з форми, глибокого способу друкування;

- багатокомпонентні : machine а mots de longueur fixe - пристрій який відстежує слова встановленої довжини; numйro international normalisй pour les publications en sйrie - міжнародний стандартний номер серійного видання: Ідентифікаційний код реєстраційного характеру, що проставляється на серіальних виданнях і складається з абревіатури ISSN - Міжнародний стандартний номер серіальних видань (рус), International Standard Serial Number (англ.) - і, як правило, восьми цифр. Процес диференціації понять технічної та природничої термінолексики є об'єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що дає можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна, тому що кожна одиниця складеного терміна виражає певні видові ознаки. Продуктивність багатокомпонентних термінів виражається в тому, що вони повністю покривають поняттєве коло досліджуваної термінологічної системи і разом із нагромадженням ознак можуть збільшувати склад компонентів [16 С. 145 - 147].

Отже синтаксичний спосіб творення може вважатися найпродуктивнішим способом термінотворення у сфері сучасної французької поліграфії, адже використовує наявний термінологічний запас тієї чи іншої області знань.

Розглянувши засоби технічного термінотворення та виокремивши основні тенденції творення терміносистем сучасної французької мови у сфері поліграфії ми дійшли наступних висновків:

1. Використання лексичних засобів творення термінів є продуктивним методом, адже відбувається використання вже наявного словникового запасу. Терміни, утворені таким шляхом являються зрозумілими, але вони не завжди здатні відповідати точним науковим ознакам побудови найменувань із певними класифікаційними ознаками.

2. Використання синтетичних засобів термінотворення здійснюються за допомогою морфологічного способу творення терміносистем, який продовжує залишатись одним із найпродуктивніших способів утворення термінів у сфері поліграфії. Найпродуктивніші морфеми - суфікси -tion, -age, -ure, що позначають дію або її результат в терміносистемах механіки, електротехніки, виробництва та поліграфії. Подібним чином відбувається термінотворення шляхом префіксації. Найпоширеніші морфеми : micro-, auto-, micro-, photo-, які надають термінодериватам певних семантичних відтінків.

3. Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація, адже терміни, утворені даним шляхом можуть нагромаджувати видові ознаки і таким чином збільшувати склад компонентів, глибше описуючи дане поняття.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ПОЛІГРАФІЇ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

3.1 Переклад сучасної термінології

Переклад являє собою вираження того, що було вже подано в одній з інших мов у процесі обміну інформацією. Залежно від інформації виділяють основні різновиди перекладу: суспільно-політичний; художній; науково-технічний.

Стрімкий розвиток новітніх технологій, необхідність у найкоротший термін ознайомитись з останніми надбаннями науки привертають особливу увагу до науково-технічного перекладу. Технічний переклад - це вид інформаційної діяльності, використовуваної для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами [28, С.122-124].

Однією з головних відмінностей мови технічної літератури від інших різновидів є значна кількість термінів, чітке викладання матеріалу. Відомо, що визначальними ознаками науково-технічного тексту є його інформативність, логічність, точність, об'єктивність, ясність, зрозумілість [18, С.110].

Існує декілька видів технічного перекладу. Наприклад, вільний переклад - розуміння і передача загального змісту тексту. Дослівний переклад розкриває зміст кожного речення і допомагає правильно зрозуміти його. При дослівному перекладі речення має ту саму структуру і порядок слів, як і відповідне оригінальне. Використання цих видів перекладу часто породжує традиційні перекладацькі помилки - буквалізми та вольності. Тільки той переклад, що передає точний зміст тексту з усіма відтінками і особливостями стилю у відповідності до норм рідної мови, можна назвати адекватним [17, С.164]. Саме такий переклад є мірою визначення його якості, яка значно залежить від цілої системи компетенцій перекладача, а саме : мовної; професійної; екстралінгвістичної; комунікативної; психокогнітивної.

Адекватний переклад змушує перекладача відмовитись від перекладу окремих слів, іноді цілих фраз із метою створення нового тексту з еквівалентним змістом і тотожною функцією. Таким чином, елементна відповідність перекладу оригіналу не може забезпечити необхідної точності перекладу, бо призводить лише до збільшення помилок у перекладі. Варто відтворювати, а не копіювати [31, С.48].

Тож, вимоги до результатів перекладацької діяльності поступово підвищуються, адже вони диктуються змінами у сучасному світовому рівні розвитку науки і техніки. І саме лексична система знаходиться найбільшою мірою під впливом цих змін. На лексикон припадає організаційна роль у презентації мовних систем та структур, а слова можна розглядати як базові семантичні одиниці мови, значення яких є ключовим для здійснення перекладу.

3.2 Найпоширеніші прийоми перекладу терміносистем

В якості термінів ми розуміємо як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю, так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів, наприклад mort : «використаний» (в поліграфії), які мають добре всім відомі загально-використовувані значення [29, С. 99].

Деякі терміни виступають однозначними і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Інша справа з розрядом термінів-омонімів, значення яких варіюються, залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно.

Труднощі перекладу термінології полягають у неоднозначності термінів, відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів, національній варіативності термінів [19, С. 448]. Переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам'ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: «поняття - український термін», а не «іншомовний термін - український термін», з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей “підкаже” іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Якщо поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні. У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття [ 4, С. 185].

Інколи для знаходження оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший [25, С. 39].

Тож переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій як: лексичих, лексико-семантичнх та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна [37, Р. 65].

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування - це такий спосіб перекладу, коли звукова або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу. Дуже часто транскодування застосовується при перекладі інтернаціональних реалій. Головною позитивною якістю транскодування є його максимальна стислість. Завдяки транскрипції та транслітерації створюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мови транскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій небуденності, оригінальності. Але все ж використовувати цей прийом треба дуже обережно, так як перенасиченість тексту транскодованими реаліями не зближує читача з оригіналом, а навпаки віддаляє. Під терміном калькування розуміється дослівний або буквальний переклад. Часто використовується і напівкалькування, що являє собою часткове запозичення слів та виразів, які складаються частково з елементів вихідної мови, частково з елементів мови перекладу [41, P. 16-18].

Описовий переклад - це такий прийом перекладу, коли слово замінюється в мові перекладу словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова, при цьому опис не повинен бути надто докладним і складним [34, C. 303].

Гіпонімічний переклад - заміна видового поняття на родове, тобто передача реалії язиковою одиницею, яка має більш широке значення. За своїм значенням це прийом генералізації, який широко використовується. Він дозволяє відмовитись від транскрипції та провести заміну понять, різниця між якими в умовах даного контексту незначна [42, P. 51].

Вирішальним при виборі між транскрипцією і перекладом реалії є та роль, яку вона грає в змісті, яскравість її колориту, тобто міра її висвітлювання в контексті. На думку вчених, при транскрипції «звичайні і звичні в мові оригіналу слова і вислови в мові перекладу випадають із загального лексичного оточення, відрізняються своєю чужерідністю, внаслідок чого, привертають до себе посилену увагу», а це порушує рівновагу між змістом і формою, чим відрізняється адекватний переклад. При передачі реалій ж реалій іншим шляхом утрачається характерне забарвлення мови, носіями якої вони є: зникає частина національного або історичного колориту [7, С. 18-20].

Під час нашого дослідження ми виявили певну особливість перекладу термінів поліграфії. Йдеться про те, що при застосуванні будь-якого способу перекладу термінів поліграфії, кожне поняття ґрунтовно пояснюється чи описується саме у контексті використання даного терміну у даній сфері. При перекладі таке явище ми визначили як прийом поєднання методу експлікації з іншими способами перекладу. Всі засоби передачі реалій в перекладі необхідно пов'язувати з тим, в якій мірі запроваджені слова, чи знайомі вони читачу, чи не підказане часом значення реалії контекстом. Дуже важливим є те, щоб враження від перекладеної реалії у читачів було таким же, як у носіїв мови, з якої реалія перекладена.

3.2.1 Транскодування

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування - це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу. Зазначимо, що при перекладі термінів досліджуваної нами сфери, метод транс кодування поєднується з експлікацією.

Ми спробуємо навести декілька прикладів транскодування у сфері французької поліграфії:

annotation - анотація, похідний твір, який містить коротку характеристику видання з точки зору його цільвого призначення, змісту, видавничо-поліграфічної форми та інших особливостей;