Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

факультету лінгвістики

Курсова робота

Калькування як лексичний прийом перекладу

Науковий керівник

старший викладач кафедри

англійської філології і перекладу

Фесенко Г.Г.

Київ - 2012

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Основні питання та поняття теорії лексичного калькування
• 1.1 Поняття про лексичне калькування
• 1.2 Калька та її різновиди
• Розділ ІІ. Калькування як один із способів перекладу лексичних одиниць
• 2.1 Місце калькування у загальній системі шляхів перекладу
• 2.2 Сутність калькування як лексичного прийому перекладу
• 2.3 Погляд на словотворче калькування як на поморфемний переклад
• 2.4 Застосування прийому калькування на практиці
• 2.5 Калькування та буквальний переклад
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Робота присвячена аналізу калькування як лексичного прийому перекладу. Як відомо, існує декілька способів перекладу лексичних одиниць. Іноді перекладач вирішує проблему перекладу шляхом вибору одного адекватного у даному контексті варіантного відповідника слова оригінала з кількох, поданих у словнику. У тих випадках, коли варіантні відповідники певного слова вихідної мови у словниках відсутні, перекладач використовує один із способів перекладу слів. Одним із таких способів і є калькування.

Актуальність роботи зумовлена тим, що довгий час калькування майже не висвітлювалось лінгвістичною наукою. Про нього головним чином загадувалося лише у вступних курсах до мовознавства, учбових посібниках з мови, і зазвичай не як про самостійне питання, а скоріш у зв'язку з розглядом словникових запозичень, що у свою чергу створювало калькування репутацію опосередкованого, другорядного явища. Таким чином, супроти потенційній перспективності паралельного вивчення лексичного запозичення і калькування, їх співставленні і розмежування, калькуванню відводилося досить скромне місце у вивченні запозичених слів.

Калькування, саме по собі становлячи виключний інтерес для науки про мову, заслуговує спеціального, а не попутного вивчення.

Мета дослідження полягає у визначенні сутності калькування як лексичного прийому перекладу та дослідженні випадків його застосування на практиці.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання низки конкретних завдань:

1) розглянути поняття кальки та виокремити її різновиди;

2) визначити і проаналізувати місце калькування у загальній системі способів перекладу;

3) здійснити аналіз випадків застосування калькування при перекладі лексичних одиниць;

4) з'ясувати переваги і недоліки даного методу перекладу.

Об'єктом дослідження є лексичні одиниці мови оригіналу, шляхи їх передачі і відповідники у мові перекладу.

Предметом дослідження є лексичне калькування як один із способів перекладу та випадки його застосування на практиці.

Фактичний матеріал дослідження - це приблизно 500 зразків речень, які містять лексичні одиниці, що можуть бути перекладені шляхом калькування. Речення відібрані із науково-популярних статей з інформатики, екології, медицини та інших наук.

Дана курсова робота ґрунтується на описовому та порівняльному методах дослідження.

Наукова новизна даної роботи полягає у вивченні калькування як паралельно з лексичним запозиченням, так і як окреме явище; а також у співставленні калькування з іншими методами перекладу і розкритті проблеми плутанини дослівного і буквального перекладу.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів прийому калькування.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв'язання практичних проблем, пов'язаних з перекладом безеквівалентної англійської лексики, власних імен і географічних назв, фразеологізмів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку літератури.

калькування лексичний переклад буквальний

Розділ І. Основні питання та поняття теорії лексичного калькування

1.1 Поняття про лексичне калькування

На думку Л.П. Єфремова, теорія лексичного калькування охоплює широке коло питань, проте не все, що так чи інакше стосується калькування, може однаково претендувати на центральне місце у цій теорії, особливо тоді, коли вона будується у суто лінгвістичному плані, коли поставлена мета встановити сутність калькування, його специфічні особливості і відношення до інших мовних явищ [9; 28].

Калькування можна вивчати під різним кутом зору. Так, виключний інтерес являє собою, у якій мірі воно використовувалось або використовується тою чи іншою мовою, які слова або фразеологізми з'явилися у мові в результаті калькування, яким корисним і потрібним було калькування окремих слів і таке інше. У відповідних дослідженнях це буде становити основний зміст і слугуватиме джерелом творчого натхнення. „У кінці кінців, кожна калька заслуговує на те, щоб бути поміченою і описаною, а потім занесеною до словника кальок”, - вважав Л.П. Єфремов [9; 29].

Також дуже важливо мати чітке уявлення про причини калькування, а також про те, чому певна мова часто або рідко вдається до калькування.

Лексичне калькування - це один із шляхів поповнення словника при мовних контактах, який базується на використання іншомовної лексики у якості об'єкту перекладу, що у свою чергу виключає запозичення.

На жаль, лексичне калькування не є досконало вивченим. У лінгвістичні літературі ми переважно знаходимо лише окремі висловлювання, що стосуються калькування. До того ж деякі з них є неповними, а деякі потребують критичної оцінки.

Перш за все необхідно уточнити загальне поняття про лексичне калькування, конкретизувати правильні в своїй основі, але у той же час досить віддалені положення, згідно з якими калькування являє собою створення копії з іншомовного зразка, наслідувальне словотворення, копіювання чужої моделі і таке інше.

Принципове значення має питання про те, чи можна вважати лексичний переклад, який має місце при словотворчому калькуванні, також перекладом морфологічної або словотворчої структури об'єкту, який калькується, тобто перекладом його структурних елементів, кожен з яких слугує рівноправною і безпосередньою одиницею перекладу.

Говорячи про запозичення значення шляхом калькування, слід пам'ятати про наступне: це запозичення відбувається не прямо, а є опосередкованим через акт калькування.

Важливим завданням є виокремлення типів словотворчого калькування на основі структурного співвідношення кальок з об'єктами, які калькуються, буквального повторення або деякого варіювання мотивації цих об'єктів.

Належної уваги заслуговує вивчення лексичних напівкальок, встановлення відмінностей напівкальок з неновими успадкованими основами від повних словотворчих кальок. Поряд з цим слід розмежовувати поняття напівкалька і гібридне слово, що плутаються деякими дослідниками, і протиставляти напівкальки запозиченим словам, котрі сприймають загальну для контактуючих мов словотворчу основу, але у яких іншомовний суфікс замінюється власномовним [9; 30-33].

Таким чином ми бачимо, що таке поняття як лексичне калькування досліджено не повністю, і існує низка питань відкритих для дослідження і детального вивчення. Так наприклад, цінним були б спостереження за кальками у термінології різноманітних наук, дослідження дериваційного вживання кальок та багато іншого.

1.2 Калька та її різновиди

Калька - (від франц. calque 'копия') одиниця, створена шляхом запозичення структури елемента чужої мови (слова або словосполучення) із заміною його матеріального втілення засобами рідної мови. Як вже було зазначено вище, процес створення кальки називається калькуванням. Залежно від того, структура якого мовного елемента копіюється, кальки діляться на словотворчі, фразеології і семантичні. При словотворчому калькуванні відтворюється морфологічна структура слова: внутрішньом'язовий з латинського intramuscularis, де intra - "внутрішньо" та muscularis "м'язовий". Кальки фразеологій є послівним перекладом ідіоматичного словосполучення: a double game - подвійна гра, green card - зелена картка. Семантичною калькою називається додавання слову рідної мови відсутнього у нього раніше переносного значення - за зразком деякого слова іншої мови. Семантичною калькою є, наприклад, вживання словосполучення "генеральний хірург" від англ. general surgeon. Лексема "генеральний" в значенні "головний, основний, ведучий" характерна для української мови (генеральний директор, генеральна лінія). Проте словосполучення "генеральний хірург" хоча і не суперечить нормам мови, але і не відповідає узусу літературного спілкування [10].

Семантичне калькування не завжди можна відрізнити від схожого, але незалежного семантичного розвитку, оскільки існують семантичні перенесення, які є регулярними і навіть, можливо, універсальними. Такий, мабуть, перехід від значення "жінка" до значення "дружина", від "середній" до "поганий", від "прозорий" до "зрозумілий" і багато інших. У багатьох європейських мовах є слова із значенням "зрозуміти", що виникли на основі метафоричного переосмислення ідеї "схопити" - як в лат. слові concipio, російському понять, німецькому begreiffen, італ. capire; цей смисловий перехід відтворюється в розмовній мові і в інших словах: франц. saisir, англ. to catch, to capture укр. розмовне вловити тощо [1; 287].

Словотворчі кальки бувають неточними: при перекладі одна з морфем може передаватися приблизним еквівалентом; особливо часто це буває з префіксами, у яких не завжди є точні міжмовні відповідники. Можлива також неточна передача кореня і граматичних показників. Наприклад, в українській кальці хмарочос на одну морфему менше, ніж у англійському слові skycraper (відсутній суфікс).

Існує ще один різновид кальок - напівкальки.

Напівкальки виникають у тому випадку, коли яка-небудь частина слова, що калькується, залишається без перекладу і передається морфемами української мови: термоядерний (англ. thermo-nuclear). Іноді можна бачити паралельне існування напівкальки і повної кальки: антигромадський (англ. antisocial) - протигромадський.

Залежно від мови-джерела серед слів, що калькуються, розрізняють: галіцизми (з французького), германізми (з німецького), полонізми (з польського), грецизми, англіцизми та інші. На початку ХІХ ст. використовувався також термін "європеїзм" - для позначення слів або значень, які калькують аналогічним чином влаштовані слова декількох європейських мов. Наприклад, українське слово враження є калькою одночасно франц. impression і нім. Eindruck [10].

Деякі науковці у галузі мови вважають, що калькування, як і всяке запозичення, є в деякому розумінні свідоцтвом слабкості, тобто недостатності засобів власної мови - або небажанням говорячих зробити зусилля, щоб ці засоби знайти; у певному значенні це шлях з найменшим опором. На їх думку, калькування - це перша ознака поганого перекладу і взагалі недостатнього володіння мовою. І навпаки, добре знання мови припускає уміння виражатися "ідіоматично", тобто знання готових словосполучень іноземної мови, що дозволяє уникнути калькування (тобто послівного перекладу) конструкцій рідної мови. Проте традиційно прийнято вважати, що кальки є засобом збагачення словникового складу мови.

Н.В. Колесова у своїй статті „Кальки як відображення індивідуальноавторських особливостей мови” висловлює таку думку щодо калькування: „Вирази, що калькуються, роблять авторську мову більш різноманітною, мальовничою, виразною, їх використання в мові персонажів твору служить засобом їх мовностилістичної характеристики. Лексеми і словосполучення, запозичені з мови іншої культури, посилюють виразність і образність тексту, передають специфіку національних концептів" [14].

Розділ ІІ. Калькування як один із способів перекладу лексичних одиниць

2.1 Місце калькування у загальній системі шляхів перекладу

У момент перекладу перекладач зближує дві лінгвістичні системи, одна з яких экспліцитна і стійка, інша потенційна і піддається адаптуванню. У перекладача перед очима знаходиться „пункт відправлення” і йому необхідно створити „пункт прибуття”. Скоріш за все спершу він досліджуватиме текст оригіналу; оцінюватиме дескриптивний, афектний і інтелектуальний зміст одиниць перекладу, який він виокремив; відновлюватиме ситуацію, яка описана в повідомленні; зважуватиме і оцінюватиме стилістичний ефект тощо. Але перекладач не може зупинитися на цьому: він вибирає якесь одне рішення; в деяких випадках він досягає цього так швидко, що у нього створюється враження раптового і одночасного рішення. Читання повідомлення початковою мовою майже автоматично викликає образ повідомлення на мові перекладу; йому залишається тільки проконтролювати ще раз початковий текст, щоб переконатися, що жоден з елементів початкової мови не забутий, після чого процес перекладу закінчений [2; 98].

На перший погляд здається, що шляхи перекладу численні, але науковці Ж. - П. Віне, Ж. Дарбельне у своїй праці „Питання теорії перекладу у зарубіжній лінгвістиці" пропонують їх звести до семи.

Найпростішим способом перекладу є запозичення, яке дозволяє заповнити пропуск, зазвичай металінгвістичного характеру (нова техніка, невідомі поняття). Запозичення навіть не було б таким способом перекладу, який нас може зацікавити, якби перекладач не потребував його часом для того, щоб створити стилістичний ефект. Наприклад, щоб привнести так званий місцевий колорит, можна скористатися іноземними термінами і говорити про "версти" і "пуди" в Росії, про "долари" в Америці, про "тортілье" у Мексиці і т.д.

Наступним способом перекладу є калькування. Це запозиченням особливого роду: ми запозичуємо з іноземної мови ту чи іншу синтагму і буквально перекладаємо елементи, які її складають. Ми одержуємо таким чином або калькування виразу - a cold war - холодна війна, або калькування структури - self-cooling - самоохолодження.

Through most of the second half of the twentieth century, the USA and the USSR were locked in the dangerous rivalry of the Cold War [25].

Впродовж більшої частини другої половини двадцятого століття США та СССР були заручниками суперництва під назвою Холодна війна.

A self-cooling technique is intended to protect the skin [24].

Система самоохолодження призначена для захисту шкіри.

Вже існує велика кількість старих стійких кальок, які, як і запозичення, можуть зазнавати семантичної еволюції і перетворюватися на „фальшивих друзів” перекладачів. Нові ж кальки становлять особливий інтерес для перекладачів: з їх допомогою вони уникають безпосереднього запозичення і заповнюють пропуски у перекладі.

Ще одним різновидом перекладу є переклад "слово в слово", який означає перехід від початкової мови до мови перекладу, що призводить до створення правильного і ідіоматичного тексту, а перекладач при цьому стежить тільки за дотриманням обов'язкових норм мови.

Наприклад:

For the first time, scientists have incorporated multiple human and natural factors into a climate model [22].

Вперше вчені поєднали численні людські і природні фактори у кліматичній моделі.

To conduct the research, the scientists isolated cells called synovial fibroblasts from the joints of patients [23].

Щоб провести дане дослідження, вчені вилучили клітини під назвою фібробласти із суглобів пацієнтів.

Спосіб перекладу, який полягає у заміні однієї частини мови іншою без зміни значення загального повідомлення, має назву транспозиція: as soon as he got up - як тільки він встав. Транспозиція буває двох видів: обов'язкова і факультативна. Перекладач користується нею тоді, коли фраза, отримана у результаті, краще вписується у повідомлення або дозволяє зберегти стилістичні нюанси.

Іншими шляхами перекладу також є модуляція (варіювання повідомлення), еквіваленція (опис однакової ситуації за допомогою різних стилістичних і структурних засобів) та адаптація. Останній використовується тоді, коли ситуації, про яку йдеться на мові оригіналу, не існує на мові перекладу, і є крайньою межею у процесі перекладу [6; 157-167].

Таким чином ми бачимо, що калькування є одним із основних прийомів перекладу і не поступається жодному іншому способу у частоті застосування. Калькування також має свої переваги, які є визначальними для перекладача під час прийняття рішення щодо того, який шлях перекладу обрати.

2.2 Сутність калькування як лексичного прийому перекладу

Перекладу піддаються найрізноманітніші за змістом і жанровою приналежністю письмові тексти і усні репліки. Практична спрямованість перекладу на мовленнєвий твір в цілому (наприклад, на речення або низку речень) не дає права забувати про важливість відтворення семантики і експресивно-стилістичного забарвлення окремого слова, оскільки безпосереднім об'єктом перекладу зазвичай є саме слово. Тому достатньо зрозумілим є те, що переклад слів належить до центральних проблем теорії перекладу, хоча переклад і не являє собою дослівну передачу інформації з однієї мови на іншу.

У процесі перекладу слова мови-оригінала і слова мови, яка звертається до перекладу, ставляться у відношення об'єктів і засобів перекладу. У загальному вигляді ці відношення між словами конкретних мов відображені у двомовних і багатомовних словниках. Такі словники містять більш менш повний набір взаємоперекладної лексики, до того ж передбачають еквівалентну заміну для частини слів стосовно лише типових випадків їх вживання. Як правило, у споріднених мовах і мовах, які довгий час знаходилися у тісному контакті, на момент перекладу вже наявні адекватні засоби перекладу [9; 34].

Прийом перекладу нових слів (термінів), коли відповідником простого чи (частіше) складного слова (терміна) вихідної мови в цільовій мові вибирається, як правило, перший за порядком відповідник у словнику, називається калькуванням або дослівним перекладом. Наприклад: ore yard - рудний двір, line sеrvice - лінійна служба, toxick shock syndroime - токсичний шоковий синдром. У цих випадках українські відповідники англійських термінів утворені шляхом вибору першого відповідника кожного з компонентів.

Калькування як прийом перекладу частіше застосовується при перекладі складних слів (термінів). Але слід завжди пам'ятати, що калькування можна застосовувати тільки тоді, коли утворений таким чином перекладний відповідник не порушує норми вживання і сполучуваності слів в українській мові [11; 282].

Як транскрипція і транслітерація, так і калькування не завжди розкриває для читача, незнайомого з мовою-оригіналом, значення слова або словосполучення, що перекладається. Причина того полягає у тому, що складні і складові слова, стійкі словосполучення, при перекладі яких калькування використовується частіше за все, нерідко мають значення, не рівне сумі значень їх компонентів, а оскільки при калькуванні використовуються еквіваленти саме цих компонентів, значення всієї лексичного утворення в цілому може залишитися нерозкритим. Так, непідготовленому читачу термін велике жюрі (grand jury) навряд чи скаже що-небудь без розгорнених пояснень [1; 172].

Калькування дуже часто використовується при перекладі термінів. Проте словоутворення при калькуванні не може бути необмеженим. Суспільна практика є немов корективом; вона або приймає кальку, або відкидає її. Прийнята калька фіксується у мові, входить в його склад як слово або одиниця фразеології. Але часто бувають кальки, створені лише "на випадок"; наприклад, неологізм camelry, який вже затвердився в англійській мові, перекладається іноді словом "верблюдерія" (за зразком "кавалерія"), але це слово не ввійшло до складу української мови і залишилося мовним жартом.

Також калькування вважається одним із шляхів збагачення словника, оскільки калька є "знімок" з іншомовного слова за допомогою засобів іншої мови. Таким чином калькування не є порушенням мовних норм, яким є буквалізм [16; 204].

Лексичне калькування, яке власноруч створює засоби перекладу, базується на використанні етимологічної інформації іншомовного слова або словосполучення, що перекладається. З цього випливає, що мова, яка калькує формує засоби перекладу за зразком об'єктів перекладу. Обмежуючи сферу калькування, це протиставляє його перекладу, пов'язаного з утворенням так званих слів-замінників, у мотивованості яких не віднайдено залежності від об'єктів перекладу.

Доволі часто мова перекладу не володіє семантичними еквівалентами і тими іншомовними поняттями, які калькує. Однак калькування не обов'язково пов'язане з появою слова, значення якого являло б для мови перекладу нову сему, оскільки замість використання готових засобів перекладу час від часу надають перевагу створенню паралельно до них нових засобів на зразок об'єктів перекладу.

У стародавні часи перекладачі церковних книг обирали шлях калькування не лише у тих випадках, коли у рідній мові не знаходились відповідники чужих слів, але і тоді, коли ці відповідники можна було б підібрати у словниковому запасі рідної мови. Таке сліпе слідування за іншомовним джерелом диктувалося прагненням бути максимально близькими до тексту-оригіналу, не допустити його спотворення. Очевидно тут мало вплив своєрідне правило обмірковувати не лише значення, але й внутрішню форму слова із твору релігійного характеру.

Таким чином, можна припустити, що причиною калькування при перекладі церковної літератури була не стільки нехватка адекватних засобах перекладу, скільки відповідальність за точне відтворення семантики „слова Божого” разом з його внутрішньою формою, яка вважалася його змістом [9; 41-43].

Відповідники об'єктів калькування зазвичай наявні у мові і тоді, коли калькуванню піддається слово, яке вже раніше слугувало у мові матеріалом лексичного запозичення. Наприклад, у ботанічній науці один і той самий вид рослин нерідко має дублетні назви (запозичене слово, що складається з греко-латинських морфем, і більш пізня калька із відповідного іншомовного слова).

Виникаючи у результаті перекладу і приєднуючись як засіб перекладу до мови, калька функціонує у ній незалежно від перекладацьких задач, а також при необхідності обслуговує переклад разом з іншими готовими засобами перекладу [20; 114].

В основі калькування лежить використання мотивованості об'єкту, що калькується. Хоча дане положення є достатньо справедливим, воно потребує суттєвого пояснення. Перш за все слід зазначити наступне: якщо об'єкт калькування повинен бути мотивованим найменуванням, то конкретне мотивоване найменування може слугувати об'єктом як лексичного калькування, так і запозичення. Мотивованість конкретного найменування, не заважаючи його запозиченню будь-якою мовою, в залежності від того, які мови вступають у контакт, і від того, чи засвоюється вона разом з іншомовним словом, або виключає можливість калькувати дане найменування, або створює цю можливість. Особливо треба звертати на це увага, коли йдеться про споріднені мови.

Випадки лексичного запозичення часто розцінюють як калькування внаслідок помилкового уявлення про словотворче калькування і неуважності стосовно того, що сфера словотворчого калькування обмежена не лише мотивованими найменуваннями (це перше обмеження калькування), а й переважно найменуваннями, які складаються з невеликих дериваційно-мотивуючих одиниць (це друге обмеження). А слово, утворене від загальної основи, калькується тоді, коли мова здатна утворити його копію, використовуючи для деривації основу з іншим планом вираження.

Друге обмеження калькування зазвичай не враховується, раніше про нього навіть не згадували. Однак воно має досить важливе значення. Не взявши до уваги це обмеження, неможливо послідовно інтерпретувати велику кількість фактів появи слів у процесі контактів між спорідненими мовами і правильно оцінити можливість калькування із споріднених мов.

Із впевненістю можна стверджувати, що словотворче калькування - це переклад складових частин об'єкту, що калькується, у яких зберігається і за якими розпізнається його мотивованість. Якщо калькується слово, то такими частинами є дериваційно-мотивуючі одиниці, а якщо калькується словосполучення, то - компоненти цього словосполучення [9; 44].

У зв'язку із зазначеним вище слід зробити певні зауваження. Обов'язковою умовою калькування є переклад словотворчої основи об'єкта, що калькується, тобто того іншомовного слова, від якого був утворений об'єкт калькування.

Що ж до перекладу дериваційних афіксів, то про нього доводиться говорити лише опосередковано, оскільки їх „переклад" відбувається у результаті калькування. Перекладаючи словотворчу основу іншомовного похідного слова, мова, котра калькує, не займається спеціально перекладом афіксальної частини слова, що калькується, а утворює слово від обраної твірної основи у відповідності до її сполучуваності з дериваційними афіксами (або іншими основами).

Якщо вибір твірної основи визначається об'єктом калькування, то вибір афікса визначається сполучуваністю дериваційно-мотивуючих одиниць мови, яка калькує, а не тим, що даний афікс сам по собі є еквівалентом відтворюваної ним структурної частини об'єкту, який калькується.

Разом з тим калькування може бути здійсненим за допомогою афікса, якщо не зовсім еквівалентного, то у значній мірі відповідного як дериваційно-мотивуюча одиниця афікса, що входить до складу об'єкту калькування. Перш за все цей афікс повинен бути генетично спільним.

Одна з особливостей калькування як перекладу полягає у тому, що воно може і не відтворювати семантику об'єкту калькування, якщо мотивованість останнього не відповідає його сучасному значенню (тоді воно буде лише пояснювально-етимологічним).

Невідповідність мотивованості сучасному значенню слова - це невідповідність етимологічної інформації про слово екстралінгвістичній інформації, яку це слово виражає. Спираючись на таку приховану мотивованість, природно, що ми отримуємо найменування, які не становлять особливої цінності для спілкування [9; 46-47].

Отже, підсумовуючи усе вище зазначене, можна зробити наступні висновки. Калькування - це спосіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин - морфем або слів (у разі стійких словосполучень) їх лексичними відповідностями у мові перекладу. Сутність калькування полягає у створенні нового слова або стійкого поєднання у мові перекладу, копіюючого структуру вихідної лексичної одиниці. Саме так чинить перекладач, перекладаючи mass culture як "масова культура", green revolution як "зелена революція". У ряді випадків використання прийому калькування супроводжується зміною порядку елементів, що калькуються: first-strike weapon - зброя першого удару, land-based missile - ракета наземного базування, Rapid Deployment Force - сили швидкого розгортання. Нерідко в процесі перекладу транскрипція і калькування використовуються одночасно: transnational - транснаціональний, реtrodollar - нафтодолар, miniskirt - міні-спідниця.

2.3 Погляд на словотворче калькування як на поморфемний переклад

Як вже зазначалося, при калькуванні утворення слів відбувається за іншомовним зразком. Такої думки, нерідко розглядаючи калькування у межах лексичного запозичення, дотримувалося задовго до наших днів багато вітчизняних і зарубіжних лінгвістів (Я.К. Грот, Г. Пауль, Ш. Баллі та інші). Цю думку розділяють і сучасні дослідники, зокрема тоді, коли з інших питань калькування вони виступають прихильниками різних концепцій. Зокрема, гадаючи, що словотворче калькування являється поморфемним перекладом і, навпаки, ставлячись до цього твердження негативно і з недовірою, вони все рівно одностайно визнають іншомовний термін, що калькується, вихідним пунктом калькоутворення, моделлю, за зразком якої формується словотворча калька.

За способом здійснення словотворче калькування дійсно є словотворенням за іншомовним зразком, ілюстрацією цього є будь-яка, створена за допомогою нього, лексема: self-loading - самозавантаження, cosmological - космологічний. Це твердження вірно характеризує той бік словотворчого калькування, яким воно повернене до мови, яка його використовує; а також вірно вказує на відмітну рису, котра виокремлює даний вид калькування у межах більш широкого явища - словотворення [9; 86-87].

Загально прийнята формула, згідно з якою словотворче калькування здійснюється шляхом словотворення за іншомовним зразком, залишає нерозкритими ряд важливих питань: у якій структурі об'єкта, морфологічній або словотворчій, і у якому відношенні слід шукати цей зразок, чи повинна вона сама відтворюватися при калькуванні, чи можна вважати складові частини даної структури рівноцінними одиницями перекладу. Не давши відповідей на ці запитання, котрі мають для теорії калькування першочергове значення, складно прийти до чіткого розуміння калькування і як словотворення, і як перекладу, а також дати цьому явищу правильну наукову оцінку [9; 89].

Недостатнє вивчення словотворчого калькування у його витоках, де воно проглядається найкраще, призвело до виникнення і широкого поширення думки про нього як про поморфемний переклад, зняття копії з іншомовного оригіналу. Думка про здійснення словотворчого калькування за допомогою поморфемного перекладу була висловлена таким відомим дослідником, як Л.А. Булаховський, котрий писав, що перекладач, який створює кальку „з лексичного і формального матеріалу власної мови, формує нові слова, маючи за зразок морфологічну структуру чужої мови” [4; 125].

У визнанні словотворення за іншомовним зразком поморфемним перекладом легко розрізняється вузько морфологічний підхід до словотворення. Таке тлумачення словотворчого калькування у будь-якій редакції означає, що словотворче калькування полягає у наслідуванні морфологічної структури іншомовного слова, у відтворенні його згідно з морфологічними фрагментами, з яких воно безпосередньо складається. Насправді словотворче калькування підводиться під поморфемний переклад і у визначеннях, в яких воно ухильно зображується у вигляді перекладу іншомовного зразку по частинах шляхом використання засобів рідної мови.

Висновок про те, що словотворче калькування є поморфемним перекладом об'єкту, що калькується, був зроблений на основі обмеженого фактичного матеріалу, вірніше на тих випадках калькування, які його формально підтверджують, і тому виявився ледве не неминучим для певного етапу знайомства з калькуванням.

Однак, зовнішній збіг словотворчого калькування із поморфемним перекладом, як би часто він не спостерігався, не слід приймати як доказ того, що словотворче калькування спрямоване на поморфемний переклад і, таким чином, одиницею перекладу є морфема.

Словотворче калькування не є поморфемним перекладом. Створенню кальки передує словотворчий (але не морфологічний) аналіз об'кту калькування, з чого випливає, що перекладається не його морфемний склад, а скоріш дериваційно-мотивуючі одиниці, які брали участь у його формуванні, котрі можуть бути як одноморфемними, так і складатися з більш ніж однієї морфеми. Подумки уявляючи внутрішню форму іншомовного слова (при цьому не відриваючись від денотата), вона одразу ж використовується як внутрішня форма кальки [9; 90-91].

Розуміючи під словотворчим калькуванням поморфемний переклад, фактично ігнорують те, що воно є смисловим, лексикосемантичним перекладом, а зовсім не фонетичним, який передбачає можливість представлення кожного ясного за своїм складом і походженням слова однієї мови у фонетичній формі спорідненої йому мови, згідно з визначеними звуковими відповідниками. Саме такий переклад і є пофорфемним, але аж ніяк не калькуванням [9; 93].

Отже поморфемний переклад існує, але його не слід шукати там, де насправді його немає, не у словотворчому калькуванні, а у запозиченні лексики, яка складається із загальних дериваційно-мотивуючих одиниць, котре у багатьох випадках приймає вигляд підведення запозичення під словотворення.

2.4 Застосування прийому калькування на практиці

Калькування як лексичний прийом перекладу застосовується доволі часто. Цей метод стає перекладачам у пригоді при перекладі власних імен і географічних назв, фразеологізмів, при передачі безеквівалентної лексики. Нижче будуть наведені найпоширеніші випадки застосування калькування на практиці.

Дуже часто шляхом калькування перекладаються власні імена і географічні назви. Переклад шляхом калькування полягає у дослівному перекладі власного імені по частинах з наступним складанням цих частин в одне ціле:

Cape of Good Hope - Мис Доброї Надії

New South Wales - Новий Південний Уельс

Калькування можна застосовувати тільки тоді, коли утворений таким чином перекладний відповідник не порушує норми вживання і сполучуваності слів в українській мові.

Назви газет та журналів, як правило, транскрибуються:

Times - Таймс

Interational Herald Tribune - Інтернешенел Геральд Тріб'юн

Однак і тут існує традиційна передача стосовно відомих історичних видань, які передаються калькуванням:

"Rheinischen Zeitung" - "Рейнська газета" (редактор - К. Маркс)

При передачі назв наукових журналів, як правило, також застосовується транскодування (транскрипція або транслітерація). Однак, досить часто поряд з транскодуванням застосовують і калькування:

"Chemical Abstracts" - "Кемікел ебсректс" ("Хімічний реферативний журнал")

"Solid State Physics" - "Солід стейт фізікс" ("Фізика твердого тіла") [17].

Що ж до перекладу фразеологізмів, то калькуванню, або дослівному перекладу, віддають перевагу зазвичай в тих випадках, коли іншими прийомами не можна передати фразеологічні одиниці, зберігаючи цілісність їх семантико-стилістичного і експресивно-емоційного значення, і з тих чи інших причин бажано показати читачу образну основу.

Передумовою для калькування є достатня мотивованість значення фразеологічної одиниці значеннями її компонентів. Тобто калькування можливо тільки тоді, коли дослівний переклад може довести до читача істинний зміст всієї фразеології (а не значення його складових частин). Це стосується, по-перше, відносно образних фразеологічних одиниць, головним чином фразеологічних єдностей, що зберегли свою метафоричність достатньо свіжою. По-друге, калькувати можна, ряд прислів'їв і, в першу чергу, таких, які не мають підтексту. По-третє, цим прийомом можна передати і деякі стійкі порівняння, але тільки переконавшись, що носій мови перекладу сприйме їх правильно.

До кальок вдаються і в таких випадках, коли "семантичний еквівалент" відрізняється від вихідної фразеологічної одиниці за колоритом, або з метою "пожвавлення" образу.

Якщо ж в оригіналі спожито фразеологічні зрощення, де зв'язок між переносним і прямим значенням недостатньо ясний, то калькування образу призведе до руйнування значення фразеологічної одиниці. В таких випадках нерідко доводиться взагалі відмовлятися від застосування фразеологічних відповідників і задовольнятися описом основного (тобто переносного) значення сполучення, що перекладається [7; 334]:

to mind one's P's and Q's - дотримуватися обережності;

to dine with Duke Humphrey - ходити голодним, залишитися без обіду;

to grin а Cheshire cat - широко усміхатися.

Калькування образу широко використовується для передачі національно-етнічного компоненту фразеологічного значення:

to carry coals to Newcastle - возити вугілля в Ньюкастл;

Rome was not built in а day - Рим не був побудований за один день (не відразу Рим будувався);

Hе will not set Thames on fire - Він Темзи не підпалить.

Однак, при цьому перекладачу доводиться піклуватися про те, щоб образ був зрозумілий рецепторам перекладу (а для цього необхідно, наприклад, знати, що Ньюкастл - це центр вуглевидобування в Англії), і у разі потреби забезпечувати повноцінність розуміння за допомогою відповідних приміток [15; 156].

Стосовно перекладу англійської безеквівалентної лексики, то другим за популярністю методом перекладу англійських термінів після транслітерації є калькування, тобто передача змісту слова або словосполучення шляхом дослівного перекладу:

hard disk - жорсткий диск;

mouse - миша, мишка;

mother board - материнська плата;

menu - меню;

digital communication - цифровий зв'язок;

parent directory - батьківський каталог;

scroll bar - смуга "прокрутки";

parent module - батьківський модуль;

peripheral - периферійний сигнал [26].

Як і у випадку з транслітерацією, до калькування слід вдаватися лише переконавшись, що в українській мові дійсно відсутні еквівалентні або варіантні відповідники для даної англійської лексичної одиниці, і не можна використовувати інші методи перекладу. Можна навести приклади невдалого, на наш погляд, калькування, що зустрічаються в [5]:

	Невдале калькування	Прийнятний варіант
Read me	прочитай мене	довідка
роwer control	контроль за живленням	увімкнення - вимкнення живлення
computer арplication	комп'ютерний додаток	1. застосування обчислювальної машини 2. прикладна обчислювальна система
architectural design	архітектурний дизайн	проектування на рівні архітектури обчислювальної системи

Отже, калькування як лексичний прийом перекладу застосовується як при перекладі науково-технічної літератури для передачі тих термінів, які не мають еквівалентів у мові перекладу, так і для перекладу фразеологізмів з метою збереження їх образності. Також за допомогою калькування перекладають деякі власні імена (наприклад, назви газет та журналів) та географічні назви.

2.5 Калькування та буквальний переклад

У залежності від ступені володіння перекладачем іноземною мовою процес перекладу може відбуватися по-різному. Перекладач-професіонал розуміє іноземний текст і без перекладу; тому переклад для нього тісно пов'язаний із підбором засобів вираження. У процесі навчального перекладу розуміння іншомовного тексту часто не тільки не може передувати перекладу, але й досягається через переклад або з його допомогою. Перекладачу-початківцю нерідко самому потрібен переклад для повного розуміння оригіналу. Тому для нього процес перекладу складається, принаймні, з трьох етапів:

1) аналіз тексту, що перекладається;

2) чорновий (часто дослівний) переклад;

3) адекватний літературний переклад [13; 261].

Під дослівним перекладом (калькування) розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без врахування смислових відмінностей між ними. звідси зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним явищем, а буквальний не допускається ніколи.

Дослівний переклад (калькування), свого роду "фотографія" оригіналу, може служити початковим етапом для розшифровки складних місць оригіналу. Однак, якщо в тексті є синтаксичні конструкції, яких немає в українській мові, то дослівний переклад тільки ускладнить розуміння значення оригіналу [18; 73].

Наприклад, дослівний переклад наведених нижче речень не сприяє правильному їх розумінню:

The court martial had the spy shot.

He had his photo taken.

Військово-польовий суд мав шпигуна розстріляним.

Він мав свою фотографію зробленою.

Шпигуна розстріляли за вироком військово-польового суду.

Він сфотографувався.

The compound from green tea also suppresses the inflammatory products in the connective tissue [23].

Склад зеленого чаю подавляє запальні продукти у сполучній тканині.

Склад зеленого чаю пригнічує дію продуктів, утворених в наслідок запалення.

Буквалізм є основною перешкодою в роботі перекладачів-початківців, свого роду їх "дитячою хворобою". Слід розрізняти буквалізм етимологічний, тобто зв'язаний із походженням слова, та буквалізм семантичний, тобто зв'язаний із його значенням.

Етимологічний буквалізм полягає у використанні при перекладі зовнішньо схожого слова чи словосполучення, котре не відповідає за своїм значенням слову або словосполученню оригіналу:

complexion - the natural colour or appearance of the skin on your face	комплекція - будова тіла
manufacturer - a company or industry that makes large quantities of goods	мануфактурник - власник мануфактури

Під семантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення замість конкретного:

Слово	Загальне значення	Конкретні значення
man	людина	мужчина, солдат, робітник і т.д.
house	дім	житло, приміщення, будівля і т.д.

Буквальний переклад фразеологічних одиниць призводить в кращому разі до порушення норм української мови, а нерідко і до смислових помилок. Наприклад, фразеологічний зворот to call names перекладається "сварити", а не "називати імена" [8].

Кальку дуже часто плутають з буквалізмом. Однак калька є особливою формою запозичення шляхом дослівного перекладу. Це є слова або словосполучення, які створені із мовного матеріалу мови перекладу під впливом морфологічної структури іноземного слова чи словосполучення. Калька може бути повною, коли відтворюються всі елементи оригіналу у відповідній формі: a mission of good will - місія доброї волі, або частковою, коли спостерігаються деякі розходження у формі: war effort - воєнні зусилля (однина - множина) [8].

Отже, калькування - це один із шляхів збагачення словника мови, оскільки воно не є порушенням мовних норм, яким є буквалізм.

Висновки

У роботі розкрито сутність калькування як лексичного прийому перекладу, проведено аналіз типології кальок, наведено приклади застосування калькування на практиці, порушено питання поморфемного перекладу і його відношення до словотворчого калькування, здійсненно порівняння дослівного і буквального різновидів перекладу. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1. Калькування є одним із основних прийомів перекладу і не поступається жодному іншому способу у частоті застосування. Калькування також має свої переваги, які є визначальними для перекладача під час прийняття рішення щодо того, який шлях перекладу обрати.

2. Вирази, що калькуються, роблять авторську мову більш різноманітною, мальовничою, виразною, їх використання в мові персонажів твору служить засобом їх мовностилістичної характеристики. Лексеми і словосполучення, запозичені з мови іншої культури, посилюють виразність і образність тексту, передають специфіку національних концептів.

3. Калькування - це спосіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин - морфем або слів (у разі стійких словосполучень) їх лексичними відповідностями у мові перекладу. Сутність калькування полягає у створенні нового слова або стійкого поєднання у мові перекладу, копіюючого структуру вихідної лексичної одиниці.

4. Словотворче калькування не є поморфемним перекладом. Створенню кальки передує словотворчий (але не морфологічний) аналіз об'кту калькування, з чого випливає, що перекладається не його морфемний склад, а скоріш дериваційно-мотивуючі одиниці, які брали участь у його формуванні, котрі можуть бути як одноморфемними, так і складатися з більш ніж однієї морфеми. Подумки уявляючи внутрішню форму іншомовного слова (при цьому не відриваючись від денотата), вона одразу ж використовується як внутрішня форма кальки.

5. Калькування як лексичний прийом перекладу застосовується як при перекладі науково-технічної літератури для передачі тих термінів, які не мають еквівалентів у мові перекладу, так і для перекладу фразеологізмів з метою збереження їх образності. Також за допомогою калькування перекладають деякі власні імена (наприклад, назви газет та журналів) та географічні назви.

6. Кальку дуже часто плутають з буквалізмом. Однак калька є особливою формою запозичення шляхом дослівного перекладу. Це є слова або словосполучення, які створені із мовного матеріалу мови перекладу під впливом морфологічної структури іноземного слова чи словосполучення. Отже калькування - це один із шляхів збагачення словника мови, оскільки воно не є порушенням мовних норм, яким є буквалізм.

Список використаних джерел

І. Наукові праці

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М.: Международные отношения, 1975. - 373 с.

2. Борисова Л.И. Лексические закономерности научно-технического перевода. - М.: Международные отношения, 1988. - 348 с.

3. Борисова Л.И. Проблемы эквивалентности в научно-техническом переводе. - М: Наука, 1991.

4. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. - Москва: Учпедгиз, 1953. - Ч 2. - 342 с.

5. Вагапова Л.Л. Вагапов А.С. К проблеме перевода английской безэквивалентной лексики http://zhurnal. lib.ru/

6. Вине Ж-П., Дарбельне Ж. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М., 1978. - 357 с.

7. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. - М., 1980. - 405 с.

8. Дослівний і буквальний переклад. http://www.franko lviv.ua

9. Ефремов Л.П. Основі теории лексического калькирования учебное пособие. - Алма-Ата, 1974. - 191 с.

10. Калька http://www.krugosvet.ru

11. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 576 с.

12. Климзо Б.Н. Ремесло технического переводчика. Москва: Р. Валент, 2002. - 389 с.

13. Коваленко А.Я. Науково-технічний переклад: Навчальний посібник. - Тернопіль: Видавництво Карп'юка, 2001. - 284 с.

14. Колесова Н.В. Калька как отображение индивидуальноавторских особенностей языка http://library. krasu.ru/ft/ft/_articles/0088677. pdf

15. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.

16. Левицкая Т. Р.; Фитерман А.М. Проблемы перевода: На материале современного английского языка. - М.: Высш. шк., 1976. - 490 с.

17. Передача власних імен та географічних назв при перекладі http://www.franko lviv.ua

18. Пронина Р.Ф. Пособие по переводу английской научно-технической литературы. - М.: Высшая школа, 1965. - 327 с.

19. Пумпянский А.Л. Введение в практику перевода научной и технической литературы на английский язык. - М.: Наука, 1981. - 290 с.

20. Рейман Е.А., Константинова Н.А. Обороты речи английской научной статьи. - Л.: Наука, 1978. - 413 с.

21. Смирнов И.П. Основы научно-технического перевода. Вопросы теории. - М.: Международные отношения, 1989. - 452 с.

ІІ. Джерела матеріалу дослідження

22. http://www.sciencedaily.com/releases/2007/12/071211101623. htm

23. http://www.sciencedaily.com/releases/2007/04/070429113444. htm

24. http://www.sciencedaily.com/releases/2007/09/070917173124. htm

25. http://www.historytoday.com/MainArticle. aspx? m=12274&amid=12274

26. http://www.thecheers.org/section_1_11.html

ІІІ. Довідкова література

27. Англо-русский фразеологический словарь/Составитель А.В. Кунин. - М.: Рус. яз. - Медиа, 2005. - 501 с.

28. Современный англо-русский политехнический словарь/ Составитель В.В. Бутник - М.: Вече, 2005. - 512 с.

29. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник/Укл.: Олійник І.С., Сидоренко М.М. - Х.: Прапор, 1997. - 462 с.

Размещено на Allbest.ru