Урбонімія м. Херсона як широкий шар лексики сучасного міста

Меморативний принцип назв вулиць у сучасній годонімії та агоронімії визнаний топонімістами провідним.

2.3 З історії назв вулиць і площ міста

Протягом двох століть існування міста Херсона не один раз з різних причин змінилися назви його вулиць та площ. [19; С. 123]

Вулиця 9-го Січня розташована в Суворовському і Комсомольському районах, з'єднує проспект Ушакова з вулицею Підпільною. Почала формуватися в кінці XVIII століття. На плані 1792 р. показані вісім кварталів майбутньої вулиці: три з них - мазанки, де проживали офіцери, п'ять - «обмвательские строения разного звання». Формування вулиці завершилось в першій половині XIX століття, тоді вона і була названа Ганнібалівською (іменем одного із засновників міста І.А. Ганнібала). Сучасне найменування вулиця отримала в пам'ять про Криваву неділю (9 січня 1905 р.).

Вулиця 21-го Січня почала формуватися в кінці XVIII століття, інтенсивно забудовувалася в першій половині XIX століття (тоді отримала назву Торговий провулок), до кінця століття її формування завершилося. Сучасну назву магістраль отримала в 1924 р. на згадку про один із днів Київського січневого збройного повстання проти буржуазно-націоналістичної Центральної ради (1918 р.).

Вулиця 40 років Жовтня почала формуватися у другій половині XIX століття, отримавши назву Бериславська, так як в кінці її починалась дорога до міста Берислава. Сучасну назву вулиця отримала в 1957 р. - на честь 40-ліття Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Вулиця 295-ї Херсонської дивізії сформувалася до кінця XIX століття. На планах міста того часу значилася без назви. План 1939 р. показує її під назвою Колгоспна. Сучасне ім'я народжене пам'яттю про визволителів міста від німецько-фашистських загарбників: про тих, кого вразила куля на шляху до правого берега Дніпра, хто загинув у місті, хто пройшов по його вулицях як переможець. У березні 1944 р. воїни 295-ї стрілецької дивізії підійшли до лівого берега Дніпра. У ніч на 12 березня перший штурмував водну перешкоду батальйон капітана М.П. Кутєпова, якому вдалося закріпитися на острові. Рано вранці почали форсувати річку основні сили - батальйони капітана М.А. Золотухіна, майорів Г.Т. Акопянц і Г.Д. Щенгелія. Підтримку їм робив батальйон Кутепова. Вранці наступного дня на околицю міста першим вийшов батальйон Акопянця. 13 березня Херсон був звільнений від фашистів воїнами 295-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника А.П. Дорофєєва та 49-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника В.Ф. Маргелова, що входили до складу 28-ї армії 3-го Українського фронту. «На честь 295 Херсонської стрілецької дивізії, яка 13 березня 1944 визволила Херсон від німецько-фашистських загарбників, названа ця вулиця», - свідчить пам'ятна дошка.

Вулиця Бєлінського почала формуватися в кінці XVIII століття. На планах міста 1792 і 1799 рр. позначені три квартали майбутньої вулиці. Інтенсивно забудовувалася в першій половині XIX століття. Тоді ж була найменована Мясницькою. Формування вулиці завершилося на початку XX століття. Вулиця отримала сучасну назву до 100-річчя від дня народження російського критика і публіциста Віссаріона Григоровича Бєлінського, який бував у Херсоні.

Бериславське шосе - вперше «дорога з Херсона на Бериславль» позначена на плані міста 1799 р. - починалась від Московських воріт Херсонської фортеці і в межах міста йшла паралельно Дніпру. Судячи з планів 1833 і 1855 рр., ця дорога тягнулася в північно-східному напрямку від нинішнього проспекту Ушакова, а в кінці XIX - початку XX століття брала початок від північно-східній частині Бериславської вулиці (нині вулиця 40 років Жовтня).

Вулиця Гоголя сформувалася в першій половині XIX століття, тоді ж отримала найменування Канцелярський провулок, очевидно, тому, що в домі №1 (нині тут пологовий будинок №1) у 1828 р. відкрилося училище для дітей канцелярських службовців. Сучасну назву вулиця носить з 1909 р.

Вулиця Горького сформована в кінці XVIII - першій половині XIX століття під назвою Вітовська (на честь коменданта міста). Сучасне найменування вулиця отримала в 30-х роках.

Вулиця Декабристів сформувалася наприкінці XVIII - першій половині XIX століття. Тоді була найменована Преображенською. Сучасну назву вулиця отримала в 1924 р., напередодні 100-річчя повстання декабристів. У 1823-1825 рр. у Херсоні бували декабристи С.Г. Волконський, М.М. Наришкін, П.И. Пестель, А.С. Пестов.

Вулиця Дзержинського сформувалася в другій половині XIX століття. Іменувалася Семінарською. Сучасну назву вулиця носить з 1927 р. на згадку про перебування в місті Едмундовича Фелікса Дзержинського - видатного діяча Комуністичної партії і Радянської держави. 14 квітня 1921 Ф.Е. Дзержинський був призначений Наркомом шляхів сполучення (одночасно він залишався головою ВЧК і Наркомом внутрішніх справ), а вже 31 травня приїхав до Херсона, що було викликано необхідністю перебудови роботи річкового транспорту на Дніпрі та Південному Бузі. Під його керівництвом у Клубі водників відбулося засідання Херсонського районного управління водним транспортом з питання підготовки річкового флоту до перевезень продовольства і палива.

Вулиця Доброхотова формувалась в першій половині XIX столітті під назвою Мостова. Сучасну назву отримала після Великої Вітчизняної війни в пам'ять про професіонального революціонера Н.Ф. Доброхотова, представника Херсонського в'їздного ревкома (з березня 1920 р.), після цього голови Херсонского в'їздного виконкому.

Вулиця Дори Любарської формувалась в першій половині XIX столітті під назвою Дніпровський провулок. Сучасну назву отримала після Великої Вітчизняної війни в пам'ять про професіональну революціонерку.

Вулиця Енгельса почала формуватись у другій половині XIX століття, отримавши назву Крайня, так як розташована на кінці міста. Після Великої Вітчизняної війни вулиця названа іменем одного із основоположників наукового комунізму Ф. Енгельса, який згадував про Херсон в працях, присвячених подіям Кримської війни 1853-1856 рр.

Площа Жовтнева розташована при виході проспекту Ушакова до берега Дніпра. Площа утворилась у другій половині XIX століття. Відомо, що уже в 1874 р. вона називалась Одеською. Сучасну назву отримала в 1967 р.

Вулиця Жовтневої революції сформувалась в кінці XVIII - першої половини XIX століття, отримала назву Ришельєвська (на честь генерала-губернатора Новоросії Ришельєва). Сучасну назву отримала після Жовтневої революції.

Вулиця Іллі Кулика почала формуватися у другій половині XIX століття, називалась Козацькою. До 50-х років XX століття вся вона розміщалась між вулицями Тираспольською і Кременчуцькою; на даний момент протяжність значно виросла. Сучасну назву отримала в 1965 р. З правої сторони вулиці збереглось небагато одноповерхових будинків. В одном з яких (№32) жив Ілля Кулик, в пам'ять про якого названа вулиця.

Вулиця Ілліча розташована в Комсомольському районі. Сформувалась після Великої Вітчизняної війни. Вулицею Ілліча починається великий сучасний мікрорайон Шуменський.

Вулиця Карла Маркса в основному сформувалася в першій половині XIX століття, тоді була найменовано Потьомкінською. Сучасну назву вулиця отримала в 1922 р., а формування її завершилося після Великої Вітчизняної війни.

Західна частина вулиці Кірова сформувалась у другій половині XIX століття під назвою Лютеранська, так як на місці теперішнього старого будинку з кондитерським магазином «Таврічанка» знаходилась євангелівська-лютеранська кирха. Сучасну назву вулиця носить з 30-років. Її східна частина сформувалась після Великої Вітчизняної війни.

Вулиця Клари Цеткін почала розбудову у другій половині XIX століття. В 1927 р. перша назва - Холодна. Згодом після перебудови Бульварний перевулок. У 1980 р. отримала сучасну назву.

Вулиця Комарова почала забудовуватися в першій половині XIX століття від берега ріки Кошова, отримавши назву Торгова. До кінця століття вона простяглася до сучасної вулиці Робочої, а нині - вже до Миколаївського шосе.

Формування вулиця Комкова почалося в першій половині XIX століття. Тоді вона отримала назву Бульварна. З 1964 р. носить ім'я Пилипа Антоновича Комкова.

Вулиця Комсомольська сформувалася наприкінці XVIII - першій половині XIX століття. Тоді її східна частина була названа Старообрядницькою вулицею (тому що перетинала однойменну площу, а західна - Католицькою (тому що проходила біля католицької церкви); в кінці XIX століття називалася Ерделевською (на честь губернатора). Сучасне найменування вулиці присвоєно в 1924 р.

Вулиця Комунарів була сформована в першій половині XIX століття і називалася Воронцовською. Сучасне найменування отримала в 1924 р.

Вулиця Котляревського розбудову почала у 1870 р., тоді і отримала назву Лагерна. Сучасну назву отримала після приїзду до Херсону українського письменника Івана Котляревського, автора славнозвісної «Енеїди».

Вулиця Леніна розташована у Суворовському і Комсомольському районах, з'єднує проспект Ушакова з площею Корабелов. Вулиця почала формуватися в кінці XVIII століття і отримала назви: східна частина - Соборна вулиця (на її території знаходився собор), західна частина - Грецька вулиця. Сучасна назва з'явилася у XIX столітті, на честь великого революціонера В. І. Леніна.

Розбудова вулиці Лесі Українки почалась з XVIII столітті. Вулиця носить назву на честь знаменитої, відважної, волелюбної української письменниці з 1890 р.

Вулиця Льва Товстого почала розбудовуватися з 1890 р. Спочатку мала назву - М'ясна, так як там знаходився м'ясний комбінат, а вже з 1950 р. отримала назву в честь знаменитого російського письменника Льва Товстого, який приїздив до Херсону і проживав на цій вулиці.

У другій половині XVIII століття на місці майбутньої вулиці Маяковського розташовувалися «квартири Муромського і Старосельського піхотних полків», до кінця століття перетворилися на «старі мазанки». Інтенсивно забудовувалася в першій половині XIX ст., тоді була найменована Міщанською. Остаточно сформувалася після Великої Вітчизняної війни, в цей же час отримала сучасну назву, на згадку про перебування В.В. Маяковського в Херсоні в грудні 1912 р.

Вулиця Молодіжна почала формуватися у другій половині XIX ст., тоді ж найменовано Заведенською. Остаточно оформилася після Великої Вітчизняної війни, отримавши сучасну назву в 1954 р.

Миколаївське шосе складається зі старої частини, що сполучає площу Ганнібала з площею Перемоги, і нової, яка веде до кордону Херсона і далі - до міста Миколаєва. У 1980 р. нова частина виділилася в самостійну магістраль з назвою Новомиколаївське шосе.

Вулиця Нечуя Левицького свою назву отримала на честь українського письменника, який у 90-ті роки приїздив до Херсону.

Вулиця Нефтянників почала формуватися в другій половині 30-х років в ході будівництва нафтопереробного заводу, який дав першу продукцію в 1938 р. У роки Великої Вітчизняної війни фашисти зруйнували його. У мирний час він був відновлений і розширений. Потужності херсонського нафтопереробного заводу ім. Г.К. Орджонікідзе особливо зросли, коли став до ладу нафтопровід Кременчук - Херсон (1972 р.).

Західна частина вулиці Панаса Мирного сформувалась у другій половині XIX ст. Сучасну назву отримала в 1924 р., після приїзду до Херсону українського письменника Панаса Мирного.

В назві вулиці Патона живе пам'ять про видатного радянського вченого. Початок її формування - 1969 рік. Е.О. Патоне розробив методи сварки, які нашли широке застосування на суднобудівельному заводі і допомагало покрашенню якості будівництва суден, збільшенню виготовлення деталей.

Початок розбудови вулиці Партизанської датується після закінчення Великої вітчизняної війни. Назву отримала на честь партизанського руху поблизу Херсону, у Цюрупінських лісах.

Вулиця Полтавська почала забудовуватись у другій половині XIX століття, тоді і була названа Полтавською. Закінчила формуватись після Великої Вітчизняної війни.

Привокзальна площа утворилася після Великої Вітчизняної війни. Залізничний вокзал (побудований у 1907 р.) був тут довгий час єдиною будівлею.

Вулиця Радянська розпочала формуватись в кінці XVIII століття. Повністю вулиця сформувалась у першій половині ХІХ століття, тоді найменувалась Дворянською. Сучасну назву вулица носить з 1924 р.

Вулиця Рози Люксембург почала формуватися в першій половині XIX століття, її північна частина до вулиці Стенової розвивалась у другій половині століття, отримавши назву Новокладовиська. Сучасну назву вулиця носить з 30-х років, а її формування завершилось після Великої Вітчизняної війни.

Вулиця Сорокіна розташована у Комсомольському районі, з'єднує вулиці Підпільну і Садову. Сформувалась в першій половині XIX століття під назвою вулиця З'їздна (тут були проїзди через балки). У другій половині XIX століття вулиця отримала назву Карусельна (поблизу на площі розташовувались каруселі). Остаточно вона сформувалась після Великої Вітчизняної війни. З 1972 р. вулиця носить ім'я більшовика І. Ф. Сорокіна, котрий в 1917 р. очолив першим Херсонську Раду працюючих депутатів.

Вулиця Суворова формувалась досить швидко - до кінця XVIII століття. У 30-х роках ХІХ століття східний відрізок вулиці був названий Богородський, а північно-західний - Католицький (тут знаходилась католицька церква). У другій половині XIX ст. Богородська стала називатися Суворовською. Після цього Суворовська і Католицька перейменувались. У 30-х роках вони склали одну вулицю, отримавши в травні 1941 р. сучасну назву. Вулиця носить ім'я великого полководця.

У східній частині майбутньої вулиці Петренка в кінці XVIII століття стихійно виникли «обивательські будівлі різного звання». Формування цієї частини вулиці завершилося в першій половині XIX ст. Розташовувалася вона між нинішніми проспектом Ушакова та вулицею Комунарів, найменована була Михайлівською. У той же час її західна частина мала забудову лише з півночі і називалася Насипна (тому що знаходилася на засипаному прибережному болоті); остаточно оформилася в другій половині XIX ст. У 1927 р. Михайлівську вулицю перейменували на Інтернаціональну, а в 30-і роки вона об'єдналася з вулицею Насипною. Після Великої Вітчизняної війни в результаті перепланування вона починається від провулку Любарської. Сучасну назву вулиця отримала в 1968 р. в пам'ять про комісара Херсонського порту (1919 р.), більшовика В.А. Петренка, члена партійно-комсомольського підпілля Одеси, розстріляного денікінцями у січні 1920 р. разом з іншими молодими підпільниками.

Проспект Текстильників розташований у Дніпровському районі, з'єднує вулиці Перекопську з Кримською. Проспект сформувався в 50-70-х роках. Проспект Текстильників починається від пам'ятника Т.Г. Шевченка, відкритого у 1971 р. Пам'ятник встановлений на широкій алеї і обернений у бік головного фасаду Палацу культури текстильників.

Розбудова головної вулиці міста Ушакова почалась з XVIII ст. Вулиця була названа Поштовою (ще в XVIII столітті тут проходив поштовий тракт на Миколаїв). В 1890 р. вулиця стала називатись Говардовською, проте за даними деяких офіційних документів вона ще довго називалась Поштовою. З 1947 р. - це проспект, який носить ім'я прославленного адмірала Ф.Ф. Ушакова. Магістраль остаточно сформувалась в 50-70-х роках.

Формування вулиці Чекістів почалося в другій половині XIX століття, тоді вона була названа Дніпровською, і завершилося після Великої Вітчизняної війни, коли та отримала сучасне найменування.

Вулиця Червоностудентська розташована у Суворовському районі. Західна частина вулиці сформувалась у другій половині XIX ст. під назвою Гімназична. Сучасну назву отримала в 1924 р.

Вулиця Червонофлотська почала формуватися в кінці XVIII ст. Уже в першій половині XIX століття її східна частина в основному була забудована і найменована Богородицькою; західна частина, названа Болотною (перебувала на болоті), освоювалася повільно. Лише у другій половині XIX століття формування вулиці завершилося, але її західна і східна частини ще довгий час носили самостійні назви.

Вулиця Червонознаменна сформувалась в ХІХ столітті, отримавши в кінці 70-х років назву Олександріївська (її північна частина мала кордон з однойменною площою). Сучасну назву присвоєно в 1927 р. до 10-леття Великого Жовтня.

Згідно рішенням Херсонської міської ради від 13 жовтня 1927 року вулиця Офіцерська («Воєнна») була названа іменем керівника Севастополького повстання Петра Петровича Шмідта.

Янтарний провулок почав формуватись у другій половині XIX ст., отримавши назву Винний провулок, томущо там був розташований Винний завод. Після Великої Вітчизняї війни отримала назву Янтарний провулок.

На сьогодні вже є спроби перейменування радянських назв вулиць в Херсоні. Але це не можна робити «наказним порядком», виключно адміністративним зусиллям, незважаючи на думку жителів міста. За твердженням Віктора Проценко, голови Комісії з розгляду питань про присвоєння назв (перейменування) вулиць і площ при Херсонському міському Раді народних депутатів, різко змінити топоніміку міста, особливо його старій частині, зараз практично неможливо. Справа в тому, що чимала кількість херсонців категорично проти заміни більшості радянських назв на дореволюційні, і з цим не можна не рахуватися. Адже так і повинно бути в суспільстві, що йде демократичним шляхом. Тому знадобиться ще якийсь час, щоб топоніміка Херсона таки змінилася. [1; С. 11]

Було б правильно присвоїти їм назви на честь героїв та видатних діячів Херсонщини.

Група ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці, а також інших громадян, які проживають по вулиці Морській, в лютому 2000 року звернулася до Херсонський Міськрада з проханням «розглянути і позитивно вирішити» питання про її перейменування - присвоєння їй імені Антона Самойловича Кочубея, який з 1972 по 1998 роки проживав тут у будинку №11. Міська влада поспішили відреагувати на це звернення, і XIII сесія Міськради 23-го скликання ухвалила половинчасте рішення: «3 метою увічнення пам'яті видатного громадського діяча міста Херсона і Херсонської області Антона Самійловича Кочубея встановити меморіальну дошку на будинку №11 по вулиці Морській, де він проживав». Але цим керівництво міста не обмежилося, і вже XV сесія Міськради 23-го скликання вирішує: «3 метою увічнення пам'яті видатного громадського діяча міста Херсона та Херсонської області Кочубея А.С. присвоїти загальноосвітній школі №9 мікрорайону Корабел ім'я Антона Самійловича Кочубея». Напевно, ось так, поступово, міська влада «доберуться» і до вулиці Морської. Поки ж вони не ризикують дати їй нову назву, ймовірно, боячись, що за цим піде лавина пропозицій про нові перейменування і багато чого іншого, що створить глобальну соціальну проблему місцевого масштабу.

Також на ім'я Херсонського міського голови надійшов лист від голови президії Херсонського обласного відділення «Українського фонду Сприяння Пенітенціарнім Реформам імені Джона Говарда» Олександра Таранця, де зазначено, що «на сьогодні жодна вулиця нашого міста не названа іменем всесвітньо відомого філантропа. У той же час в Херсоні є дві вулиці, що носять ім'я Пугачова, який, до речі, ніколи не бував у нашому місті. Це провулок Пугачова між проспектом Ушакова і площею Ганнібала і вулиця Пугачова, яка пролягає за старим міським цвинтарем. Пропонуємо відновити справедливість по відношенню до великої людини, яка похована у нашому місті. Мабуть, нереально перейменувати проспект Ушакова. А ось невеликий провулок Пугачова перейменувати у вулицю Джона Говарда не складе великих труднощів і не потребує великих коштів. Це перейменування виглядає досить логічним: поруч знаходиться пам'ятник Говарду і площа Ганнібала, який жив в одну епоху із Говардом». Трохи раніше на ім'я голови депутатської Комісії з розгляду питань про присвоєння назв (перейменування) вулиць і площ при Херсонському міському Раді народних депутатів Віктора Проценко надійшов лист від начальника Управління культури Міськвиконкому Е.П. Алфьорова з проханням розглянути на найближчому засіданні цієї Комісії «пропозицію Херсонського обласного відділення фонду імені Джона Говарда щодо перейменування провулку Пугачова у вулицю Джона Говарда з огляду на історичне значення цієї людини в житті нашого». Зрозуміло, ініціатива щодо увічнення пам'яті Джона Говарда в Херсоні було виявлено своєчасно, і не підлягає сумніву, що ім'я великого філантропа все-таки буде присвоєно одній з вулиць нашого міста.

Не раз у Міськраду та Міськвиконком надходили пропозиції від мешканців Херсона та області щодо вшанування пам'яті Т.Г. Шевченка. Так, наприкінці вересня 2001 року до керівнику міста з відповідним листом звернувся голова Голопристанської районної громадської організації «Суспільна служба України» Федір Морозюк, якого підтримали голова Херсонської обласної організації Національної Спілки письменників України Микола Братан та голова Херсонської обласної організації «Всеукраїнське товариство Просвіта» Олег Олексюк. Ось що йдеться у «Зверненні» Морозюка, Братана і Олексюка: «…громадські організації Херсонщини, враховуючи зміни в державотворенні, відродженні культурних цінностей українського народу та спираючись на відомий Указ президента з цього питання, пропонують винести на обговорення сесії міської ради питання:

- про повернення імені Т.Г. Шевченка парку імені Леніна та вулиці імені Карла Маркса;

- про перенесення пам'ятника Т.Г. Шевченку з вулиці Перекопської, що є окраїною міста, на однойменну вулицю і встановлення його на місці зруйнованого херсонцями пам'ятника Карлу Марксу, який знаходиться в старому центрі Херсона». Як відомо, XV сесія Міськради 23-го скликання на своєму засіданні, зокрема, розглянула питання про присвоєння імені раніше безіменній площі, розташованої біля встановленого на проспекті Текстильників пам'ятника Тарасу Шевченку, і прийняла рішення: «З нагоди 10-річчя незалежності України та з метою увічнення пам 'яті Т.Г. Шевченка площу біля пам'ятника Т.Г. Шевченку назвати: «Площа імені Т.Г. Шевченка».

Славу міста завжди пов'язують з іменами відомих лікарів. У Херсоні працював професор Ю.Ю. Вороний, який перший у світі пересадив нирку. Якби це було в Австрії чи Німеччині, то йому б спорудили пам'ятник біля обласної лікарні, де він був головним лікарем. А у Херсоні про це мовчать і вулиці, і стіни будівель, де повинна бути меморіальна дошка. Немає вулиць Юрженка, Сафроненка, Попова, сестер Диканських, хоча імена цих цілителів з трепетом вимовляли херсонці, яким вони врятували життя, повернули зір, зберегли здоров'я. [29; С. 5]

Деяких городян хвилює питання увічнення в Херсоні пам'яті і тих видатних українців, хто є нашими сучасниками. Так, у березні 2000 року на ім'я голови Міськради надійшло «Клопотання» від голови Херсонської міської організації «Народного Руху України» П. Гавриша, в якому він пише: «На виконання плану заходів урядової комісії щодо річниці трагічної загибелі голови Народного Руху України В'ячеслава Чорновола ми ще раз звертаємося до Вас з проханням перейменувати одну з центральних вулиць міста, зокрема вулицю Радянську, на честь видатного сина українського народу В'ячеслава Чорновола. Просимо Вас вирішити також питання про присвоєння імені В.М. Чорновола одній з бібліотек міста». Пропозиція про увічнення в Херсоні пам'яті В'ячеслава Чорновола поки не задоволено Міськрадою.

Хоча одних городян влаштовують певні топоніми Херсона, а інших - ні, Комісія з розгляду питань про присвоєння назв (перейменування) вулиць і площ при Херсонському міському Раді народних депутатів, тим не менш, продовжує свою роботу, ставлячи перед міськради і міськвиконкому все нові й нові завдання. І, схоже, керівництво міста час від часу дослухається до її рекомендацій. Так, на XX сесії Міськради 23-го скликання ухвалила рішення про встановлення пам'ятних дощок на честь двох легендарних людей, відомих багатьом поколінням херсонців:

1. Щедріну Григорію Івановичу - випускнику Херсонського морського технікуму 1932 року, віце-адміралу, Герою Радянського Союзу, командиру гвардійського червонопрапорного підводного човна «С-56», який знищив 10 ворожих кораблів в роки Великої Вітчизняної війни, - дошку на будівлі учбового корпусу Херсонського Морського коледжу по проспекту Ушакова, 14.

2. Альперт Олександру Григоровичу - почесному фотокореспонденту газети «Наддніпрянська правда», члену спілки журналістів, який все життя професійно фіксував історію Херсона і області, - дошку на будівлі по проспекту Ушакова, 26/12, де він провів останні 30 років свого життя. У цієї радісної події є своє невелике «але». За рішенням міськради, «встановлення меморіальних дошок» треба буде зробити «за рахунок заявників». Коли це відбудеться, поки невідомо. Як невідомо і те, прислухається чи Міськрада до пропозиції голови правління ВАТ «Фрегат» Ю. І. Пальмаша назвати сквер, розташований біля туристичного комплексу «Фрегат», ім'ям Незалежності України. Пан Пальмаш виклав цю пропозицію у своєму листі на ім'я міського голови ще 27 липня 1998 року. Дивно, що один із наймальовничиших площ міста, частиною якої є і поки безіменний сквер, до цих пір залишається без імені. Можна посперечатися з керівником туристичного комплексу з приводу конкретної назви площі перед «Фрегатом» - може, йому не варто надавати будь-яке політичне забарвлення. Але те, що цей мальовничий ділянка міського середовища давно вже повинен носити гідне ім'я, - безсумнівно.

Розпорядженням міського голови від 26 лютого 2000 року при Міськвиконкомі створено Комісію з питань найменувань (перейменування) вулиць, скверів та майданів міста. За період роботи Комісії було розглянуто всі звернення від різних об'єднань та організацій міста стосовно найменувань та перейменувань вулиць, скверів, майданів міста.

Засідання Комісії проходять по мірі надходження звернень. Комісія вносить свої пропозиції на засідання сесій міської Ради та приймає рішення.
Так, позитивно було розглянуто і прийнято на сесії звернення:
- про встановлення меморіальної дошки на будинку №11 по вулиці Морській, де проживав Антон Самійлович Кочубей;

- про присвоєння імені О.С. Пушкіна скверу та ЗОШ №28 м. Херсона;

- - про присвоєння імені О.С. Горбачевського інфекційній лікарні;

- - про присвоєння імені О.С. Лучанського медико-санітарній частині ХБК;

- - про присвоєння імені П.І. Юрженка одній з вулиць м. Херсона;

- - про присвоєння імені В.Ф. Заботіна гімназії №3 та інші.

Так, завдячуючи зверненням громадян, у нашому місті на учбових та медичних закладах з'явились імена людей, які своєю працею, натхненням, вірою в краще заслужили на таке увічнення. Бо всім херсонцям відомі імена Заботіна, Юрженка, Горбачевського, Маргелова, Кочубея.

Скрутне фінансове становище, різноманітні політичні погляди не дозволяють нам сьогодні мати в нашому місті площу Незалежності, вулицю чи сквер, бібліотеку або учбовий заклад з іменем прекрасного політика сьогодення В'ячеслава Максимовича Чорновола. Не можемо позитивно розглянути звернення народного депутата України стосовно перейменування вулиці Леніна на вулицю Соборну, звернення Народного Руху щодо перейменування вулиці К. Маркса.

Отже, у результаті структурно-семантичного аналізу урбонімів м. Херсона, ми виявили 10 смислових груп лексем серед назв розважальних і торгівельних закладів міста.

Система годонімів та агоронімів сучасного міста також охоплює великий шар лексики. Аналіз зібраного матеріалу дозволяє виділити 9 лексичних груп, які включають загальновживані та професійні назви. Найповніше в назвах вулиць та площ представлені антропоніми, що дає можливість увічнити в пам'яті імена людей, діяльність яких пов'язана з містом.

Висновки

Урбоніми міста Херсона є невід'ємними компонентами місцевої онімної системи. Маючи власні структурно-семантичні особливості, які залежать від історичного розвитку міської спільноти, природно-географічних умов місцевості, суспільно-економічного устрою, культурних і мовних традицій народу, урбонімія Херсона становить органічну частину топосистеми української мови.

Урбоніми - це вид топонімів, які позначають власне ім'я будь-якого внутрішньоміського топографічного об'єкта. У комплексі вони утворюють вербалізований знаковий код просторової організації міста. Залежно від просторових характеристик денотата (точка, лінія, площина), виділяють локальні, лінійні та планарні урбоніми.

До групи планарних урбонімів відносяться назви умовно вичленованих фрагментів міської території, як правило, досить великої: мікрорайонів, селищ, містечок. Лінійні урбоніми називають об'єкти, які мають лінійну протяжність: вулиці, провулки, проспекти, бульвари, спуски, набережні. До локальних урбонімів відносяться назви об'єктів культурно-побутового та екстер'єрного призначення: магазинів, кафе, кінотеатрів, стадіонів, фонтанів, мостів тощо.

У результаті аналізу твірних основ локальних урбонімів (назв магазинів, фірм та розважальних закладів) Херсона виявлено 10 смислових груп лексем. Назви точкових внутрішньоміських об'єктів вказують на предметну лексику («Світ Джинса», «Хліб», «Пивна хата»), імена осіб («Ганнуся», «Людмила», «Елена»), назви, що мають «природну» семантику («Океан», «Паук», «Плакучая ива»), лексику просторової та локальної семантики («Бродвей», «Berlin», «Милан Париж»), лексику з семантикою престижності і позитивної оцінки («Гурман люкс», «Декор Vip», «Де люкс») тощо.

За мовою написання можна виділити 3 групи локальних урбонімів - назви, написані українською («Барва», «Відпочинок», «Гетьман»), російською («Встреча», «Диалог», «Европа») мовою та іншомовні назви («Le form», «LG», «Pelermo»).

Годоніми та агороніми у мовному портреті сучасного міста є елементами, які найтісніше співвідносяться з історичним розвитком, відповідно, відображають специфіку міста та охоплюють широке коло лексики, яке включає як загальновживані назви, так і професіоналізми. Яскравіше представлені антропоніми. Цей факт свідчить про те, що місто прагне увічнити пам'ять про відомих людей. Наприклад: вулиця Некрасова, Лесі Українки, Гоголя, Горького, Ломоносова, Архипа Тесленка, Бєлінського тощо.

Список використаних джерел

1. Алмашов А. Старым улицам - старые названия?: Проблема переименований коснулась и Херсона // Ефір. - 1900. - 19-25 лют. - С. 11.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 2-е узд.: Советская энциклопедия, 1969. - 607 с.

3. Бабушкіна Н.І. Састаўныя айконімы Брэстчыны і їх структурныя тыпы // Беларуская анамастыка. - Мінск: Навука і тэхніка, 1981. - С. 88-111

4. Баженов А. Судьба улицы: история города: [Суворов в г. Херсоне] // Херсонський вісник. - 2002. - 26 верес. - С. 3.

5. Банк М.В. Із спостережень над мікротопонімікою Закарпаття // Питання топоніміки та ономастики. - К., 1962. - С. 164-168.

6. Белий Д. Херсонская старина // Недвижемость города. - 1997. - 15 апр. - С. 11.

7. Бобух А. Час повернути місту пам'ять його // Новий день. - 1995. - 7 жовт. - С. 9.

8. Большой энциклопедический словар / Под. ред. А.М. Прохорова. 2-е изд. - М., 1988. - 1456 с.

9. Бондалетов В.Д. Русская ономастика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов - М.: Просвещение, 1983. - 224 с.

10. Букчина Б.З., Золотова Г.А. Слово на вывеске // Русская речь. - 1968. - №3. - С. 36-42.

11. Бучко Д.Г. Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України // Ономастика та етимологія. - К., 1997. - С. 13-23.

12. Вандакурова Е.А. Эмпоронимическая рефлексия в речи современного горожанина (на материале названий торговых предприятий Красноярска): Дипломное сочинение. Архив кафедры русского языка КГУ. - Красноярск, 2000. - 68 с.

13. Вербич С. Внутрішня реконструкція як базовий принцип усистемі аналізу онімного матеріалу: Ономастика \\ Українська мова. - 2002. - №2. - С. 59-68.

14. Гаврилова Т. До питання про онімізацію назв частин населених пунктів Черкащини: Ономастика // Українська мова. - 2003. - №1. - С. 89-95.

15. Галас К.Й. До питання вивчення топоніміки Закарпаття // Наукові записки Ужгородського ун-ту. - Т.26. - Діалектол. збірник. Вип. 2. - Ужгород, 1957. - С. 37-54.

16. Галас К.Й. Про деякі особливості топонімів // Доповіді та повідомлення Ужгородського університету. Серія філологічна. - №5. - 1960. - С. 37-39.

17. Гарвалик М.К. К вопросу о современной ономастической терминологии // Вопросы ономастики. - 2007. - №4. - С. 5-13.

18. Головацкий Я.Ф. Географический словарь западно-славянских и югославянских земель и прилежащих стран / Сост. Я. Головацким. - Вильна, 1884. - 371 с.

19. Горностаев Е.В. Справочник переименованных улиц, переулков, площадей, парков и скверов города Херсона // Константы. - 1993. - №1. - С. 123-128.

20. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV с XV ст. - Київ, 1958. - 327 с.

21. Дуйчак М. Мікротопонімія українських сіл Східної Словаччини (Лексико-семантичні групи та структура) // Науковий збірник музею української культури у Свиднику. - Словацьке пед. вид. в Братиславі. Відділ укр. літ. в Пряшеві, 1994. - С. 260-372.

22. Дяченко В.Д. Про назви населених пунктів України етнонімічного походження // Питання топоніміки та ономастики. - К., 1962. - С. 157-164.

23. Егорова Т.П. Названия улиц в семиотическом аспекте общности стилей // Ономастика: Типология. Стратиграфия. - М.: Наука, 1988. - С. 112-119.

24. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. - К.: Либідь, 2001. - 224 с.

25. Желєзняк І.М. Ономастика України та етногенез східних слов'ян. - К., 1998. - 226 с.

26. Жучкевич В.А. Общая топонимика. Изд. 2-е, испр. и доп.: Учебное пособие для географических факультетов вузов. - Минск: Вышэйшая школа, 1968. - 381 с.

27. Жучкевич В.А. Общие и региональные закономерности топонимики. Автореф… д-ра геогр. наук. - Минск, 1970. - 22 с.

28. Зубріс Г. Ще раз про топоніміку Херсона // Новий день. - 1996. - 7 вересня. - С. 5.

29. Капанадзе Л.А., Красильникова Е.В. Лексика города (к постановке проблемы) // Способы номинации в современном русском языке. - М.: Наука, 1982. - 364 с.

30. Карпенко Ю.О. Топоніміка і її місце в лексичному складі мови (лекція). - Чернівці, 1962. - 22 с.

31. Колесов В.В. Язык города. - М.: Высшая школа, 1991. - 192 с.

32. Кордуба М. Земля свідком минулого. Географічні назви як історичне джерело. - Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1924. - 14 с.

33. Кордуба М. Потреба організації збирання географічних назв. - Париж, 1928. - 7 с.

34. Кордуба М. Що кажуть нам назви осель? - Львів: Наша Батьківщина, 1938. - 22 с.

35. Лейчик В.М. Алиса - имя собственное. О современных названих бирж, фирм… // Document HTML: - www.gramota.ru/. - 219 с.

36. Лісняк Н. Про продуктивні типи мікротопонімів Західного Поділля // Актуальні проблеми українського словотвору. - Івано-Франківськ, 1995. - 412 с.

37. Лучик В. Стан і перспективи української ономастики в загальнослов'янському контексті // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2007. - Випуск 354-355. - С. 45-49.

38. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. - М.: Издательство иностранной литературы, 1960. - 436 с.

39. Матвеев А.К. Ономастика и ономатология: терминологический этюд // Вопросы ономастики. - 2005. - №2. - С. 5-10.

40. Молчанова О.Т. Про топонімічні універсалії // Мовознавство. - 1991. - №1. - С. 51-56.

41. Мурзаев Э.М. География в названиях. - М.: Наука, 1979. - 168 с.

42. Мурзаев Э.М. Значение местных терминов в образовании географических названий // Питання топоніміки та ономастики. - К., 1962. - С. 37-44.

43. Мурзаев Э.М. Очерки топонимики. - М.: Мысль, 1974. - 382 с.

44. Никонов В.А. Введение в топонимику. - М.: Наука, 1965. - 180 с.

45. Никонов В.А. Пути топонимического исследования. - М. - 135 с.

46. Німчук В.В. Про необхідність вивчення топоніміки у зв'язку з народними говорами // Питання топоніміки та ономастики (Матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики). - К., 1962. - С. 45-53.

47. Отін Є.С. Що таке топоніміка // Структура і функції ономастичних одиниць. - Донецьк ДонДУ, 1992. - С. 4-23.

48. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии / Н.В. Подольская, А.В. Суперанская. - М.: Наука, 1988. - 192 с.

49. Поляруш Т.І. Розвиток методу словотвірного аналізу в сучасній топоніміці // Питання ономастики Південної України. - К.: Наук. думка, 1974. - С. 15-20.

50. Ріпецька О.Ф. Принципи класифікації німецької топонімії слов`янського походження // Питання ономастики. - Київ, 1965. - С. 11.

51. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Изд. 2-е. - М.: Просвещение, 1976.

52. Самій І.М. Урбанізація в Україні: соціальний та управлінський аспект: монографія / І.М. Самій. - К.:Наукова думка, 2005. - 303 с.

53. Стрижак О. Українська ономастика на зламі тисячоліть // Українська мова. - 2003. - №3/4. - С. 107-129.

54. Стрижак О.С.К.К.Цілуйко як ономаст (Короткі спогади і роздуми) // Українська ономастика. - К., 1998. - 214 с.

55. Суперанская А.В. Типы и структура географических названий. - Лингвистическая терминология и прикладная топономастика. - М., 1964. - 359 с.

56. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного. - М., 1973. - 366 с.

57. Суперанская А.В. Типы и структура географических названий. - М.: Наука, 1964. - 118 с.

58. Суперанская А.В. Что такое топонимика? - М., 1985. - 176 с.

59. Сухопаров С.М. Улицы Херсона: Очерки с прил. полного списка улиц, переулков, съездов, тупиков, проездов, спусков, шоссе, проспектов, площадей, бульваров, парков, скверов Херсона и указанием их старых (ист.) названий и переименований. - Херсон: Слаж, 2002. - 160 с.

60. Тарасенко О.О. На теми сучасної української ономастики // Мовознавство. - 2007. - №1. - С. 6-22.

61. Ташицкий В. Место ономастики среди других гуманитарных наук // Вопросы языкознания. - 1961. - №2. - С. 3-11.

62. Тлумачний словник сучасної української мови: Близько 50000 сл. / Уклад. І.М. Забіяка. - К.: Арій, 2007. - 512 с.

63. Топоров В.Н. К проблеме классификации в топонимии // Исследования по структурной топологии. - М., 1963. - С. 236-241.

64. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2004. - 824 с.

65. Успенський Л.В. Имя дома твого. Очерки по топонимике. - Ленинград: Детская литература, 1967. - 303 с.

66. Федоренко Д. Портрет нації у назвах, або сучасні проблеми української топоніміки // Літературна Україна. - 2000. - 30 листопада. - С. 3.

67. Цілуйко К.К. До вивчення топоніміки Радянської України // Діалекто-логічний бюллетень. Вип. 1. - К., 1949. - С. 15-31.

68. Цілуйко К.К. Основні питання розвитку українських топонімів в пожовтневий період (1917-1957 рр.) // Досл. з мовознавства в Українській РСР за сорок років. - К., 1957. - С. 171-194.

69. Цілуйко К.К. Програма для збирання матеріалів для вивчення топоніміки України. - К, 1962. - 19 с.

70. Черняхівська Є.М. Складні топонімічні назви (Синтаксико-морфологічний і лексико-синтаксичний способи словотворення у топонімії) // Питання українського мовознавства, кн. 5. Львівський ун-т. - Львів, 1962. - С. 141-150.

71. Шмелева Т.В. Современная годонимия: семантика и семиотика. - М., 1991. - 321 с.

72. Rospond, S. Klasyfikacja structuralno-gramatyczna slowianskich nazw geograficznych. с Wroklaw, 1957. - 346 с.

73. Rospond, S. Klasyfikacja structuralno-gramatyczna slowianskich nazw geograficznych. с Wroklaw, 1957. - 354.

Размещено на Allbest.ru