Методика вивчення іменника в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник»

1.1 Система вивчення іменника у початкових класах

1.2 Вивчення числа іменників

1.3 Початковий етап вивчення відмінювання іменників

Розділ 2. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі

2.1 Відбір та аналіз лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови «іменник» у початкових класах

2.2 Методичні рекомендації щодо використання різних вправ на вивчення частин мови «іменник » у початкових класах

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Величезну роль в житті людини відіграє мова. Тому і уроки рідної мови мають суттєве значення для формування культури особистості та національної свідомості школярів.

Курс української мови - важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він є не тільки окремим навчальним предметом, а виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін.

Основною метою курсу української мови у початкових класах є мовленнєвий розвиток молодших школярів - уміння висловлюватися в усіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення.

Ушинський говорив про те, що «мова входить в усі інші предмети, збирає в собі їх результати» [68, с.234]. Завдання, що бачиться нині - навчити дітей володіти усним і писемним мовленням у процесі спілкування, грамотно передавати власні думки, почуття, настрої, розвивати їхні творчі здібності.

У процесі початкового навчання української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, здійснюється патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнів.

Важливим напрямом роботи з розвитку мовлення в 1-4 класах є удосконалення граматичного ладу мовлення дітей, оскільки першою вимогою, яка ставиться до учнівських висловлювань щодо розуміння з боку учасників спілкування, є вимога граматичної правильності, дотримання основних граматичних норм. Тому вже у період навчання грамоти слід систематично спрямувати роботу на ознайомлення першокласників з різними частинами мови (без термінів); на формування умінь ставити питання, дотримуватися норм слово і формотворення, словозміни, синтаксичних зв'язків між словами у словосполучення і в реченні.

Програмою з рідної мови у цей період передбачено практичне ознайомлення учнів з таким граматичним матеріалом: речення; встановлення меж речення; спостереження за інтонацією розповідного, питального, спонукального речень, а також окличних речень (без уживання термінів); поділ речення на слова; побудова графічних моделей речень; поширення речень іншими словами за змістом; слова - назви предметів, ознак, дій; постановка до слів питань хто? що? який ? яка? яке? які? що робить? що роблять? що робив? тощо.

Кількість слів, що є у Букварі, дозволяє учителю організувати діяльність першокласників, спрямовану на збагачення словника дітей, на формування умінь впізнавати і розрізняти слова, які належать до різних частин мови, ставити до слів питання, на розвиток уваги й інтересу до слів як до важливих засобів висловлення думки, на вироблення умінь правильно вживати їх у мовленні.

Основними завданнями вивчення іменника, зазначеній у програмі, є у початковій школі: формування лексико-граматичного поняття «іменник»; оволодіння уміння розрізняти за питаннями назви істот і назви неістот; формування уміння писати з великої букви власні іменники; ознайомлення з родом іменників; формування уміння змінювати іменники за числами, відмінками, засвоєння правопису відмінкових закінчень іменників; збагачення словникового запасу учнів; формування умінь використовувати іменники у мовленні з урахуванням їх функціонального призначення.

З огляду на сказане, тема курсової роботи «Методика вивчення іменника у початкових класах» є актуальною сьогодні для вчителів початкових класів.

Метою курсової роботи є узагальнення і систематизація методики вивчення іменника у початкових класах відповідно до Державного стандарту. (українська мова - мова навчання)

Відповідно до мети роботи були поставлені такі завдання:

1. Провести відбір поетапного матеріалу для забезпечення змісту вивчення іменника у початкових класах.

2. Розробити зразки уроків по темі: «Вивчення іменника у початкових класах»

3. Опрацювати стан дослідження проблеми у лінгвістичній літературі.

4. З'ясувати особливості формування загального поняття про іменник та аналіз етапів вивчення іменника у початковій школі.

5. Окреслити системи вивчення іменника у початкових класах.

Об'єкт дослідження: процес вивчення іменника у початкових класах

Предмет дослідження: методичне забезпечення вивчення іменника у початкових класах.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку

Розділ 1. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник»

1.1 Система вивчення іменника у початкових класах

Знайомство з частинами мови починається з вивчення іменника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття про іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв'язуються не ізольовано, а у взаємозв'язку.

Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.

Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильного їх написання.

Діти вивчають іменник протягом 4 років навчання. У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? що?, знайомляться з словами, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот. У 2 класі вводиться термін «іменник», що розкриває поняття «слова, які означають назви предметів», продовжується робота над диференціацією назв істот і неістот, без уживання термінів «однина -- множина», формуються практичні навички розрізнення числа іменників. У 3 класі поглиблюється уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви; вводяться терміни для позначення тих понять, які раніше розглядалися практично.

Якщо в 2 класі для розрізнення числа діти користувалися прийомом «один -- багато», то в 3 класі формується граматичне поняття однини/множини. Учні вперше знайомляться з такою граматичною категорією, як рід іменника, навчаються розрізняти іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно чи мій, моя, моє. Третьокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів-назв предметів (кого? чого? кому? чому? под.), будувати речення і словосполучення з іменниками в непрямих відмінках і тим самим готуються до усвідомлення поняття відмінювання іменників, що є основним у програмі 4 класу.

Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник» складається з кількох етапів.

На основі опрацювання методичної літератури ми склали таблицю, де показано систему вивчення іменника протягом навчання учнів у початковій школі.

Таблиця 1

№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Класи
		1 клас	2 клас	3 клас	4 клас
1	Ознайомлення із словами-назвами предметів	Впізнає і розрізняє слова-назви предметів.	Слова, які відповідають на питання хто? що? (іменники). Предметне і абстрактне значення. Число іменників.	Загальне поняття. Назви істот (хто?), неістот (що?). Власні і загальні іменники. Відмінки іменників.	Іменники з абстрактним значенням. Іменники-синоніми, іменники-омоніми, іменники-антоніми. Пряме і переносне значення іменників.
2	Формування навичок правопису іменників.	Правопис найуживаніших іменників.	Правопис іменників з різних тематичних груп. Правопис іменників в однині і множині.	Велика буква у власних іменниках. Правопис назв істот і неістот. Правопис відмінкових закінчень.	Правопис іменників. Вживання на письмі правильних відмінкових закінчень іменників.
3	Збагачення словника учнів новими іменниками.	Розрізняє предмет і слово. Слово як узагальнююча форма предмета.	Робота над лексичним значенням предмета і граматичною ознакою. Виділення тематичних груп слів. Складання іменників за видовою чи родовою ознакою.	Розвиток умінь помічати незнайомі іменники, з'ясовувати їх значення. Пряме і переносне значення іменника. Багатозначність іменників. Поняття предметності.	Точне і влучне вживання синонімів, омонімів, антонімів, іменників з абстрактним значенням. Добір синонімів до поданого іменника. Розкриття значення багатозначного іменника.

Таким чином, ознайомлення молодших школярів з іменником як найбільш уживаним лексико-граматичним класом слів передбачає, по-перше, формування граматичного поняття про іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Відповідно до порядку вивчення іменника у початковій школі, ці завдання розв'язуються не ізольовано, а поступово і у взаємозв'язку.

1.2 Вивчення числа іменників

Поняття «число»засвоюються дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв'язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (м'яч - м'ячі).

Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

Поняття про однину і множину іменників формується послідовно.

У 1-2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой - герої, мишенята - мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою, «однин - багато».

Терміни «однина-множина» вводяться в 3 класі. Якщо в 1-2 класі учні лише практично користуються числовими формами, то у 3 класі продовжується формування поняття «число іменників» на більш високому рівні.

Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:

- якщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (книга, стіл, олівець).

- якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він вживається в множині (книги,столи, олівці);

- не всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів(окуляри, двері, ножиці);

- іменник, що має форму однини становить собою назву одного предмета (коріння).

У процесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння:

1) розрізняти іменники в однині і множені за значенням і закінчення;

2) утворювати форму множини від найбільше уживаних форм однини і навпаки;

3) правильно вживати числові форми іменників у мовленні.

Робота над вивченням числа іменників проходить у такій послідовності.

Спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цих слів. Пропонує наприклад такі слова: парта-парти, хлопець-хлопці, лінія-лінії, море-моря.

Учитель допомагає учням з'ясувати, скільки предметів називають іменники першої колонки, а скільки - другої.

Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що коли іменник називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів - у множині.

Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один - багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показника однини і множини - закінчення (кни[г] - книг[и], ліс[] - ліс[и]).

Визначаючи число іменників, учні повинні дотримуватись певної послідовності дії:

1) встановити, один чи більше предметів називає слово;

2) визначити закінчення іменників у множині.

Це полегшує роботу вчителя над розширеним уявленням про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння).

Які можливі варіанти організації спостереження за такими іменниками?

Можна виконати будь-яку з наведених нижче вправ:

- учитель демонструє малюнок із зображенням одних окулярів і кількох, просить назвати, що зображено на малюнках. В учнів руйнується стереотип визначення числа за принципом «один - багато», який не допомагає їм у даному випадку, і закінчення.

Діти неодмінно приходять до висновку про існування в мові іменників, які вживаються тільки у формі множини, незалежно від того, яку кількість предметів вони позначають;

- учитель пропонує учням записати подані слова у два стовпчики «Однина» і «Множина».

Серед слів, якими оперуватимуть діти (наприклад, вікно, море, вікна, моря), зустрінуться і слова типу ножиці, окуляри. Природно, що перед дітьми виникає проблемна ситуація: до якого стовпчика віднести останні іменники? Можна очікувати, що учні, враховуючи відомі їм критерії «один - багато» і закінчення, віднесуть ці іменники до множини.

Класовод пропонує школярам утворити від цих іменників форми однини.

Коли діти переконуються в неможливості такої операції, вона приводить їх до висновку, що деякі іменники мають тільки форму множини, хоч і позначають один предмет.

Аналогічно учитель знайомить учнів і з тими іменниками, що мають тільки форму однини.

Збірні іменники типу каміння, коріння в уявленні молодших школярів можуть асоціюватися з множиною. Тому слід дати дітям допоміжний орієнтир для множини - слова мої, вони. Користуючись цим орієнтиром, учні прийдуть до висновку, що слово коріння має форму однини - коріння (воно, моє), а слово корені (вони, мої), є формою множини від корінь (він, мій).

1.3 Початковий етап вивчення відмінювання іменників

На сучасному етапі розвитку методики викладання української мови надзвичайно актуальною є проблема вивчення морфологічних і синтаксичних явищ у взаємозв'язках.

Такі зв'язки між явищами морфології та синтаксису можуть бути виявлені під час вивчення в 3 класі категорії відмінків іменників.

Категорія відмінка, як відомо, морфолого-синтаксична. Пояснюється це тим, що вона властива іменним частинам мови і виявляється тільки в синтаксичних зв'язках слів.

Відмінок як лінгвістичне поняття є явищем багатомірним. Йому властива і граматична семантика (значення), і форма, і функція, що виявляється у зв'язках слова з іншими словами у реченні, контексті.

Така змістова особливість потребує багатоаспектного підходу до його вивчення в початкових класах. Це означає, що відмінкові значення, форми і функції мають розглядатися у єдності і у взаємозв'язках.

Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка - здатність виражати за допомогою закінчення та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв'язки між словами.

О.М. Пєшковський, вказуючи на велику організуючу роль відмінків у мовленні, писав, що вони своїми формами «виражають відношення між нашими словами», уявленнями і тим створюють зв'язну мову - думку; без них наша мова розпалась би на окремі не пов'язані між собою слова, а мовна думка - на окремі уявлення [66, с.32].

Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:

- зміна іменників за відмінками служить для зв'язку слів з іншими словами;

- крім відмінкових закінчень для зв'язку слів використовуються прийменники;

- називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий - ніколи не вживається без прийменників;

- решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них;

- у залежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певні групи - відміни.

Ґрунт для формування цього поняття готується поступово ще з 1 класу.

Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.

Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв'язки слів у реченні. Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться вичленовувати з речення слова, пов'язані між собою граматично і за смислом, тобто словосполучення.

Уже на початковому етапі вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити закінчення в мовленні.

Починати вивчення відмінювання іменників доцільно з аналізу записаного на дошці чи кодокарті тексту, в якому слово хліб уживається в усіх відмінках.

А також можна використати цікаву таблицю де зображений Колобок, написані запитання відмінків і слово Колобок вживається в усіх відмінках.

На наступному етапі вивчення відмінювання іменників, актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків.

Вивчення відмінювання іменника слід пов'язати з виробленням уміння розрізняти відмінки.

При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дій:

1) знайти слово, з якими пов'язаний іменник;

2) від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;

3) за питаннями визначити відмінок;

Так учні свідомо оволодівають умінням визначити відмінки. Однак навіть дотримання такої послідовності не застраховує школярів від помилок у визначенні окремих відмінкових форм.

На четвертому етапі (4 клас) вивчення даної теми передбачається розширення уявлення про лексичне значення іменника, формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.

Значні труднощі викликає розрізнення форм родового і знахідного відмінків іменників (назв істот). З метою попередження помилок у визначенні цих відмінків слід скористатися прийомом підстановки іменника жіночого роду з флексією -а (-я). Наприклад, для визначення відмінків іменників у словосполученнях зустрів учня (учнів), не бачив учня (учнів) слід підставити іменник учениця. Якщо підставлений іменник жіночого роду матиме закінчення -у (-ю), то й аналізований іменник стоїть у знахідному відмінку, якщо -й, то й аналізований іменник стоїть у родовому відмінку.

Давальний і місцевий відмінки діти не будуть плутати, якщо вчитель навчить їх, що у давальному відмінку іменники вживаються без прийменників, а в місцевому відмінку - з прийменниками. Домогтися цього учитель може, організувавши спостереження за формами іменників у таких, наприклад, реченнях, як Усе віддай своїй країні і в Україні нашій добре жити та ін..

Ознайомлювати учнів із суб'єктним значенням називного відмінка іменників необхідно спочатку на прикладі речень, в яких немає омонімів форм називного та знахідного відмінків.

Можна зробити висновок про вчення в 4 класі деяких відмінкових значень, серед яких розглядаються суб'єктне значення називного відмінка іменників і об'єктне значення знахідного відмінка іменників. Знання основних значень названих відмінків іменників допоможе учням розрізняти омоніми відмінкові форми (форми називного та знахідного відмінків).

Наприклад:Брат читає журнал. Грудень рік кінчає.

Безумовно, суб'єктне значення називного відмінка іменників учні мають усвідомити практично у процесі виявлення в реченнях слів, що означає діючу особу чи діючий предмет. Об'єктне значення знахідного відмінка іменників з'ясовується способом виявлення в реченнях слів, що означає предмет, на який спрямовано дію. Вона виражається дієсловом-присудком. Молодші школярі вивчають синтаксичну роль іменників у називному і знахідному відмінках, з'ясовують, що іменники в називному відмінку завжди виконують роль головного члена речення - підмета, а в знахідному відмінку - роль другорядного члена речення. Термін «суб'єктне» та «об'єктне» значення відмінків іменників учням не повідомляються.

Як відомо, в початкових класах на уроках української мови відведено достатньо часу для ознайомлення учнів з відмінками іменників і формами. На деяких уроках вивчаються прийоми розрізнення відмінків іменника (наприклад, розрізнення форм називного та знахідного, знахідного та родового, давального та місцевого відмінків). Проте найбільше уваги в процесі аналізу відмінної форми приділяється постановці відмінкових питань хто? що? та кого? чого? (розрізнення називного та знахідного відмінків іменників). У результаті такої роботи учням важко правильно визначити форму відмінка та його синтаксичну роль. Труднощі, з якими учні зустрічаються під час аналізу омонімічних відмінкових форм іменників, пояснюються,насамперед,неповнотою знань молодших школярів: учні протягом практичного вивчення називного та знахідного відмінків іменника ознайомлюються з основними їх значеннями (з суб'єктним значенням називного відмінка іменників і об'єктним значенням знахідного відмінка іменників).

Отже, правильне вживання іменника у потрібній відмінковій формі і написання відповідного закінчення залежить від уміння встановлювати граматичні зв'язки між словами, від знання правопису відмінкових закінчень.

Якщо орфографічні норми учень може завчити, то навички вживання відмінкових форм окремих слів у зв'язному мовленні набуде лише за систематичного виконання різноманітних тренувальних вправ - як письмових, так і усних.

Щоб розпізнати, в якому відмінку вжито іменник, учень має навчитися знаходити слово, від якого залежить ця частина мови, правильно ставити питання. Крім того, на відмінкову форму вказує і прийменник.

Найбільше уваги варто приділити зв'язку між словами, бо саме від його осмислення і вироблення відповідних практичних навичок залежить удосконалення синтаксичної структури школярів.

Розділ 2. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі та його експериментальна перевірка

2.1 Відбір лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови «іменник» у початкових класах

Структура початкового курсу української мови, яка існує в чотирирічній початковій школі, побудована за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В. Давидовим, полягає в тому, "що засвоєння знань загального й абстрактного характеру передає знайомству з більш частковими і конкретними знаннями - останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи"[27, с.174].

Але аналіз чинних підручників з української мови для 1--4 класів свідчить, що основну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій. Робота над розділом «морфологія» в цих підручниках зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, відсутні. Тому вивчення слова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допомагає органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.

Відомо, що слова - іменники, як ніяка інша частина мови, відповідають психіці школяра. Мова дитини цього віку динамічна, предикативна. У мовленні молодших школярів переважають іменники, що означають назви предметів. Ось тому ці слова найбільш близькі і зрозумілі дітям.

Опрацювання іменника як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання, про синтаксичну роль у мовленні.

Оскільки іменник -- одна з найважливіших і найбільш складних частин мови, що характеризується різноманітністю семантики, відтінків лексичних значень, системою різноманітних граматичних форм, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більш детального розгляду усіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв'язках із граматичним матеріалом.

Усі вправи підручника "Рідна мова" подані в тій послідовності, якої вимагає програма. Використання вправ підручника і додаткового матеріалу допоможе вчителеві урізноманітнити уроки рідної мови.

Завдання спрямовані на поглиблення та удосконалення в учнів знань, умінь і навичок з рідної мови.

У методиці викладання мови в початкових класах вправи можна класифікувати:

1. За характером розумових операцій:

а)аналітичні вправи (вибрати, підкреслити іменники). Наприклад:

+

Рисунок 1

Такий вид вправи допомагає учням усвідомлювати значеннєву сторону слова, його роль у реченні.

б)синтетичні вправи. (Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов'язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснюється контроль за виконанням завдання вправи).

Наприклад:

Рисунок 2

Запропонована вправа допомагає учням закріпити знання про написання великої букви в іменниках.

в) аналітико-синтетичні вправи.

Наприклад: підкреслити іменники в однині і множині.

Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги - Сніжинки [99, с.64].

Вправа пропонується учням на закріплення числа іменників; розвивати аналітико-синтетичні вміння учнів.

2. За ступенем самостійності:

а) колективні вправи.

Наприклад:

Рисунок 3

В учнів формується уявлення про граматичну категорію числа, змінювання іменників за числами.

б)індивідуальні вправи.

Наприклад: прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу - назви істот, у другу - назви неістот.

Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр [12, с.18].

Забезпечити розуміння учнями основних відмінностей між іменниками -- назвами істот і неістот,

в) групові вправи.

Наприклад:



Рисунок 4

Ця вправа дозволяє сформувати поняття предметності на прикладі іменників, що означають опредмечені дії.

г) диференційовані вправи.

Наприклад: письмове завдання дається диференційовано: слабшим учням -записати 4 назви міст в Україні;

а сильнішим - записати 2 назви річок в Україні і скласти речення із придуманими іменниками.

3. За участю аналізаторів:

а)зорові.

Наприклад:

Рисунок 5

Зорові диктанти сприяють розвитку пам'яті учнів.

б) слухові.

Наприклад: словниковий диктант. Вказати рід іменників.

Снігур, синичка, ворона, дятел, голуб'ятко, шишкар, шпаченя, куріпка, ластів'я.

Слухові диктанти використовуються як навчальна вправа.

в)зорово-слухові вправи. Наприклад диктант:

Недалеко від міста Дрогобича розкинулося село Нагуєвичі. У цьому селі в сім "і коваля Франка народився син Іван.

Іван Франко був дуже здібним хлопцем. Він добре учився у школі, потім в університеті в місті Львові.

Ще у школі Іван Франко почав писати вірші. Письменник у своїх книжках описав важке життя робітників і селян, закликав їх до боротьби.

Зорово-слухові диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухових відчуттів.

4. За ступенем включення у мовленнєву діяльність:

а) за зразком (учні спостерігають, аналізують, відтворюють і самостійно працюють на основі наслідування зразків).

Наприклад: до іменників, що відповідають на питання хто?, добрати іменники, що відповідають на питання що? за зразком. Зразок: (хто?) друг -- (що?) дружба. Журналіст, працівник, читач [23, с. 98].

б)конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, заміна одних слів іншими тощо).

Наприклад:



Рисунок 6

Конструктивні вправи застосовуються після вивчення теми, з метою закріплення набутих знань на практиці.

в)творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом). Наприклад: скласти прислів'я, виписати іменники -- назви істот і неістот. На сонці тепло, як земля людей.

У кого ненька, а дитя матері,

Мати годує дітей, а біля матері добре.

Птах радіє весні, у того сорочка біленька [66, с. 398].

Ці вправи можна використовувати на різних етапах навчання.

2.2 Методичні рекомендації щодо використання різних вправ на вивчення частини мови «іменник» у початкових класах

Під час вивчення іменника можна запропонувати учням такі завдання:

1. Встановіть, яким членом речення (головним чи другорядним) виступає кожен іменник. Випишіть іменники разом з тими словами, від яких вони залежать.

Інколи для встановлення логічних зв'язків між словами доводиться користуватись не лише відмінковими, а й більш природними і звичними смисловими питаннями (найчастіше -- де?, куди?, звідки?). Слід пояснити учням, що за допомогою таких питань не вдасться встановити відмінка. Усвідомити це їм допоможуть вправи:

Встановіть відмінок іменників, що вжиті з різними прийменниками, а відповідають на ті самі смислові питання.

З'єднайте за смислом слова плавати, ходити, гуляти і озеро, ліс, річки, поле, скориставшись прийменниками по, під, через, біля, із, за. Змінюйте іменник так, як цього вимагає прийменник.

Поряд з аналітичними вправами доцільно практикувати і синтетичні, що спонукали б учнів самостійно утворювати іменникові словосполучення, добирати потрібні прийменники, перебудовувати словосполучення, конструювати речення, наприклад:

1. У сполученнях слів визначте відмінок іменників, поставте питання до іменника з прийменником, змініть словосполучення так, щоб іменник з прийменником відповідав на питання звідки?, встановіть відмінок іменника, у новому сполученні.

Забіг у ліс, виліз на дерево, подивився на літак, пішов до школи, заліз під ялинку, поїхала в поле.

2. Замініть словосполучення протилежними за значенням: відійти від будинку, відплисти від берега, добігти до краю, вилізти на дерево, зійти в гори, поїхати в табір.

3. Іменники з прийменниками введіть у складені вами словосполучення: на подвір'ї, під лісом, за селом, через ліс, між горами, до моря, з гаю.

4. З розрізнених слів складіть речення:

допомагати, учні, урожай, збирання;

наша,учні, їздити, школа, на, екскурсію.

5. Виберіть прийменники, що сполучаються з іменником у знахідному відмінку. Доберіть до них відповідні іменники.

Над, під, перед, поперед, поза, на, між:, за, в, понад.

Складіть словосполучення. У дужках вкажіть відмінок дібраного вами слова. Пам'ятник (кому?), розмова ( з ким?),відвідування (чого?), повідомлення (про що?), нагороджений (чим?), удостоєний (чого?), дякувати (кому?), вибачати (кому?).

Наведені словосполучення зробити заперечними. Визначити відмінки іменників. Читаю книжку, бачу сонце, малюю картину, люблю кашу, одягаю пальто, зроблю стілець.

Слова, що в дужках, поставте в потрібному відмінку з прийменником чи без нього.

Домовитися (товариш); побачити (мати); побачитися (мати); зустріти (учитель); зустрітися (учитель); покатати (братик); покататися (братик).

Так, іменник у знахідному відмінку, форма якого омонімічна формі називного, сприймається учнями як підмет. Звичний для дітей порядок слів (підмет -- присудок -- другорядний член речення) наштовхує на думку, що перший у реченні іменник є підметом, хоч не завжди так. Нечіткість теоретичних понять не може не позначитись на структурі складених учнями речень.

Переборювати аналогічні помилки допоможуть відповідні вправи, як-от:

1. У реченнях підкресліть підмети.

На зеленому лузі розцвіли запашні квіти. Квіти розцвіли на зеленому лузі. Запашні різнобарвні квіти порозцвітали на зеленому лузі. Зелений луг вкрився квітами. Квітами вкрився зелений луг.

2. Уважно прочитайте речення. Якими членами речення є іменники? Доповніть.

Хмара принесла дощ. Сіно намочив дощ. Сіно лежало в покосах. Пригріє сонце і висушить сіно.

3. Встановіть різницю між виділеними словами в кожній парі речень.

Олівець лежить на столі. Хлопчик купив кольоровий олівець.

Пожовкле листя опадає з дерев. На деревах уже немає пожовклого листя.

4. Зіставте речення. Визначте відмінки іменників. Якими членами речення вони виступають? Встановіть зв'язки між членами речення.

Мама пошила нове плаття. До плаття мама пришила комірець. Олесі сподобалось плаття.

Придумайте речення зі словами сестри, поля.

Складіть речення зі словами подорож, кущ, ніч у називному і знахідному відмінках однини. Якими членами речення вони виступають?

Вивчаючи відмінювання іменників, учні мають усвідомити, що кожна відмінкова форма нерозривно пов'язана з іншими словами, з усім складом речення, зрозуміти, яку роль і вона відіграє у висловленні думки.

Принагідно вчитель звертає увагу дітей на те, що слова у реченні пов'язуються як закінченнями, так і прийменниками, що вони можуть стояти і безпосередньо перед іменником, і перед залежним від нього словом. Прийменники уточнюють значення відмінкових форм іменника і вказують на часові, просторові, причинні та інші відношення. Вони формують синтаксичні відношення між іменником у непрямому відмінку і дієсловом, об'єднуючи їх в одне смислове словосполучення.

Свідомо добирати відмінкові форми, потрібні для зв'язку слів прийменники, учням теж допоможуть вправи, скажімо, такі:

1. Виділені іменники поставте в іншому відмінку. Що станеться з реченням?

Складіть і запишіть речення зі зміненим словом.

На небі засяяло весняне сонце. Книжка лежить на столі. Школярі повернулися з екскурсії. Картина художника знаходиться у шкільному музеї. В актовому залі відбулася зустріч з ветеранами війни.

Припустимо, учні замінять слово сонце іншою відмінковою формою -- сонця. Вони переконаються, що речення розпалося, бо змінене слово опинилося поза зв'язком. Треба добирати вже інші слова, інші їх форми, щоб встановити зв'язок зі словом сонця -- Із-за хмари не видно сонця. Квіти повернули свої голівки до сонця). Доповніть речення словами, які відповідали б на питання, що в дужках.

Школярі допомагають (кому?) збирати врожай. В лісі під час екскурсії діти побачили, (кого?). Брат (з ким?) побував у зоопарку.

3. Доповніть речення словами, що в дужках. Утворіть різні варіанти.

Ми йдемо... (ліс, стежка). Учні ідуть... (автобус, місто). Човен пливе... (річка). Батько повернувся... (машина, село). (Очевидно, учні складуть різні варіанти словосполучень: стежкою через ліс; лісом по стежці; стежкою до лісу та ін.).

4. Поставте іменник у потрібному відмінку.

Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).

З кличною формою іменників учні початкових класів ознайомлюються практично під час опрацювання теми «Звертання». Але для формування потрібних навичок цього замало. Вживаючи речення зі звертанням (а це трапляється досить часто), діти нерідко помиляються, бо не вміють утворювати кличну форму, не знають, яку форму іменників можна використовувати в ролі звертання. Наприклад, у творчих роботах учнів трапляються іменники у формі давального відмінка в ролі звертання (Хлопчик сказав: «Івану Петровичу, візьміть і мене з собою». Миколка попрохав: «Шоферу, будь ласка, підвезіть»). Аналізуючи такі речення, учні здебільшого правильно встановлюють смислові зв'язки, ставлять запитання до слів, які вони вважають звертанням, як до додатка: сказав (кому?) Івану Петровичу, шоферу.

Невміння користуватися кличною формою призводить до того, що діти неспроможні усвідомити і структуру речення з прямою мовою.

Тому вважаємо, що і під час вивчення іменника варто практикувати такі вправи, які допомогли б набути навичок утворення кличної форми, навчили б відрізняти її від інших відмінків. Наприклад:

1. Доповніть речення іменниками, які вказували б, до кого звернені поради або побажання.

.... щоденно виконуй домашні завдання...., не ображай нікого..., допоможи бабусі перейти через дорогу...., купи мені, будь ласка, новий альбом для малювання ….,не забудь подякувати за послугу.

2. Подані іменники введіть у речення так, щоб вони виконували роль звертання.

Маруся, братик, сестричка, тато, Оленка, Марія, Остап, Сергій, Петро Іванович, Олена Петрівна.

3. Слова, що в дужках, поставте в потрібній формі.

(Галя, Дмитро), будьте уважними на уроках.. (Друг), я тобі готовий допомогти в усьому. (Товариш), скажіть, будь ласка, котра година. (Галинка), ти теж побувала в Києві?

На уроках, присвячених вивченню іменника, як і на будь-яких інших, треба систематично працювати над структурою речення в цілому, допомагати дітям осмислювати його будову, помічати допущені помилки. Для цього, крім наведених, пропонуємо й такі завдання:

1. З кожної групи слів, не змінюючи їх форми, складіть по два речення.

1) Хлопчики., Володя, пір, до тих,і, жодної, грались, вишеньки, не, у садку, зірвав.

2) Багато, він, років, часто, минуло, згадував, маленького, з того часу, Володю.

2. Уважно прочитайте речення, виправте помилку, поясніть їх. Речення для редагування беремо з учнівських творів, наприклад:

· Учень звернувся до вчителя: «Івану Петровичу, я піду відповідати».

· Відважний льотчик знищив три ворожих літаків.

· Хлопчик жив березі річки;

· Берізка засмучено дивилась на інших дерев.

· Олег подякував товариша за допомогу.

Систематично працюючи, учні усвідомлять, що іменник у зв'язку з іншими словами може бути і головним, і другорядним членом речення, відповідати на різні відмінкові і смислові питання. Суть зв'язку, синтаксична роль іменника визначає і його граматичну форму. Розуміння цього сприятиме виробленню навичок диференціювання омонімічних відмінкових закінчень. Разом з тим діти навчаться конструювати словосполучення і речення з використанням усіх відмінкових форм іменників, помічатимуть недоліки в їх побудові. Набуті знання і навички позитивно позначаться на розвиткові зв'язного мовлення школярів.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи встановлено, що проблема методики вивчення іменника як частини мови у початковій школі є актуальною для вчителів початкових класів. Адже знання, засвоєні у початковій школі,стають основою для наступних етапів засвоєння знань, вмінь і навичок в старших класах, а також важливу роль відіграють у професійній діяльності.

Рідна мова є провідним предметом у початковій школі. Саме на її уроках при правильній організації і керівництві вчителя відбувається не просто засвоєння учнями знань, але й розвиток їх мовлення, мислення. Вміння вчителя будувати викладання програмового матеріалу так, щоб викликати пізнавальний інтерес учнів. Зацікавлення молодших школярів змістом навчального матеріалу з української мови потребує систематичної інтелектуальної роботи. При цьому вчитель має дозувати емоційну насиченість матеріалу і наперед прогнозувати, який емоційний відгук він викличе в учнів.

Вивчення стану проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі дають підставу зробити такі висновки:

1. Методика вивчення іменника диктується їх лінгвістичними особливостями.

Іменник - граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.

Вивчення ознак іменника поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяє розвитку абстрактного мислення. Системна робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.

4.Застосування запропонованих методичних рекомендацій до проведення уроків рідної мови при вивченні розділу "Іменник", з врахуванням індивідуальних можливостей учнів, передбачає успішну, цілеспрямовану і творчу побудову навчального процесу у початковій школі.

Використання граматичних таблиць і алгоритмів сприяють стимулюванню пізнавального інтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмою матеріалу, дають вчителю можливість розвивати логічне мислення учнів шляхом дослідження структури явищ, підвищувати граматико-орфографічну грамотність учня.

Відбір дидактичного матеріалу забезпечує зміст поетапного вивчення іменника.

Отже, завдання дослідження психолого-дидактичних основ вивчення іменника в початкових класах реалізовані. Гіпотеза, яка припускає, що ефективне вивчення іменника тісно пов'язане з наявністю у школярів навчально-пізнавальних мотивів, знайшла своє підтвердження.

Використання нових підходів до вивчення іменника є важливим на сучасному етапі навчання дітей у початкових класах. Саме шляхом використання змістовних, цікавих форм роботи можна прищеплювати любов до вивчення рідної мови.

Однак розглянуті питання не вичерпують повноти досліджуваної проблеми. Залишається актуальним питання зв'язку іменника з іншими частинами мови, вивчення граматичних категорій іменника з врахуванням принципів наступності й перспективності на основі методу випереджуючого навчання та прийомів розбір - міркування, розбір - судження.

Щоб забезпечити високий рівень розвитку дітей, вчитель повинен працювати не лише в урочний час, а й у позаурочний, залучаючи дітей до активного засвоєння рідної мови.

український мова іменник першокласник

Список використаної літератури

1. Ангелова О. Посуд. Урок української мови 1-й клас // Початкова освіта. - 2006. - №38. - С. 6-7.

2. Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистого зростання // Початкова школа. - 2007. - №4. - С. 18-21.

3. Білецька М.А. Уроки української мови в 1 класі: Посібник для вчителя. - К.: Рад.шк..,1978. - 159 с.

4. Білецька М.А. Урок української мови в 2-му класі: Посібник для вчителя. - К.: Рад. шк..,1981. - 166 с.

Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2003. - 108 с.

Будна Н., Головко 3. Довідник: Українська мова в схемах і таблицях. Посібник для учнів 1-4 класів. -Тернопіль, 1999, - 64 с.

Бурдейна А., Городівський В. Уроки української мови у 3-му класі: Посібник для вчителя. - К.: Рад. шк.., 1979, - 142 с.

Вашуленко М.С, Вашуленко В.Ф. Супутник Букваря (посібник). TOB КІМО, 2004. - 141 с.

9.Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Буквар (підручник). - К.: Освіта, 2007. - 158 с.

Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. Посіб. - К.: Освіта, 2006. - 268 с.

11. Вашуленко М.С. Методичні рекомендації до роботи за підручником Рідна мова // Початкова школа. - 2003. - №8. - СІ6-21.

12. Вивчення української мови в 2--3 класах. Збірник статей / За ред. Хорошковської О.Н. -- К.: Радянська школа, 1984. - 89 с.

13. Воскресенська І.О. Використання проблемно-пізнавальних завдань на уроках рідної мови: Збірник статей. -- К., 1984. - С. 44-49.

14. Дорошенко М. Робота над словом при вивченні іменника і прикметника. - К., 1968, - 64 с.

15. Дорошенко С, Вашуленко М, Мельничайко О. та ін. Методика викладання української мови: Навчальний посібник. - К., 1989, - 450 с.

16. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів у процесі навчання. -- К. Радянська школа 1978. -- 126 с.

17. Дубовик С. Вивчення категорій відмінка іменників у єдності значення. Форми і функції // Початкова школа. - 1998. - №5. - С.12-16.

18. Заяць Я.М., Онишків О.П. Уроки рідної мови у 4 класі. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 320 с.

19. Качан Л.В. Короткий огляд деяких навчальних книг для першокласників // Нові техн. навч.: Наук, метод, зб. - К., 1997. - Вип.19. - 169с.

20.Мельничайко В., Рожило П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. - К., Рад. пік., 1982. - 216 с.

21. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для учнів педагогічних училищ із спеціальністю "Викладання у початкових класах". -К.: Вища школа, 1989. - 423 с.

22. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Поч. шк., 2006. - 432 с.

23. Слободян О.М. Іменник. Цикл уроків за темами початкового етапу вивчення //Вивчаємо українську мову та літературу. - К. - 2004. - №29. - С.5-8.

24. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. - Київ: Наукова думка, 1995. - 112 с.

25. Українська мова з методикою навчання в початкових класах: Інтегрований курс: Підр. для пед. вузів/За ред. А.П. Каніщенко, Т.О. Ткачук. - К.: Промінь, 2003. - 232с.

26. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. - К.: Література, 2000. - 688 с.

Додаток 1

2 клас

Тема:Закріплення вивченого про іменник, як частину мови

Мета: закріпити поняття «іменник»; повторити написання словникових слів; формувати навички каліграфічного письма; розвивати вміння виділяти головне, узагальнювати, систематизувати; виховувати почуття прекрасного, любов до природи.

Обладнання: грамзапис «Пори року» П. Чайковського, «Танець веселих каченят», карта подорожі.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу.

Звучить музика.

Учитель. Діти, що це за музика? Швиденько за парти, послухаємо, звідки вона лунає.

Входить Осінь. Музика стихає.

Осінь. Моя душа, мій сум і гріх

І тисячі моїх доріг --

Усе не вічне, я це знаю,

І все ж завжди себе питаю:

Чом не зробити все у світі вічним?

Весь світ чарівно б прикрашала,

Дарунки щедрі б роздавала.

А втім: з дерев опало листя,

Затихло, впало на поріг.

І горобина у намисті

Уже чека на перший сніг.

-- Добрий день, дітки. Не дивуйтесь, що я така сумна. Вітер-пустунець жене мене по світу. І я зовсім не знаю, де можу опинитися. І що зі мною буде -- я не знаю. Переді мною тільки ця нескінченна стежинка (відкриває карту подорожі). Можете помандрувати цією стежиною.

Учитель. Ну що, діти, підемо цією стежиною? Дивіться, скільки тут цікавого. І друзів, напевно, зможемо знайти.

Каліграфічна хвилинка.

Осінь. Діти, то ви зрозуміли хто я? Так, мене звати Осінь. Напишіть будь ласка каліграфічно моє ім'я.

II. Робота над вивченим матеріалом.

Учитель. Ми пішли у ліс гуляти,

Все навкруг спостерігати.

А дерева тягнуть віти,

Кажуть нам: «Добридень, діти».

Хто це там заховався за деревом і плаче?

Вона плаче та ридає,

Що вже пір'ячка не має.

Дід з бабою його спалили,

З каченятами летіти не пустили.

(Кривенька качечка.)

-- Молодці, вгадали. Ось яке завдання вона для нас приготувала.

Словниковий диктант.

У вигляді загадок, відгадки до яких діти записують.

Останній місяць осені.

Колір, який забороняє рух.

Пташка, яку називають лікарем дерев.

Полохливий звірок з куцим хвостиком.

Скупчення плодів або квітів на одній гілці.

Предмет, у якому учні носять книжки, зошити до школи.

-- Учень, який відповідає за порядок у класі. Перевірка словникового диктанту відбувається за допомогою малюнків, під якими написані словникові слова.

Підкреслити слова, які відповідають:

на питання хто? -- І варіант;

на питання що?-- II варіант.

Перевірка -- учень з кожного варіанту читає своє завдання.

-- Прямуємо далі. Між гілками високо в небі заґелґотали дикі гуси. А кого це вони несуть на своїх крилах?

Хлопчик на подвір'ї грався,

Гусенятам сподобався.

Сестриця його рятувала

Та додому повертала.

Ось яке завдання приготували Василько і Маруся.

Робота в парах (завдання на картках, див. додаток).

-- До кожного слова, що означає багато предметів, доберіть слово, що означає один предмет, і навпаки: якщо один предмет, то дібрати слово, що означає багато предметів.

Перевірка -- викликаний учень читає із зошита.

-- Тепер нам треба прямувати через густий дрімучий ліс. Цікаво, що нас там чекає?

Фізкультхвилинка.

Входить Баба Яга.

Баба Яга. Ой, діточки, маляточка. Маю такий клопіт, такий клопіт. Оце ходжу по лісі й шукаю свою хатинку. Тільки вийду в ліс по гриби, повертаюся, а в домі безлад. Заховалась я раз за кущиком, дивлюся і не вірю своїм очам: витягає моя хатинка навушники і нумо кумедний танець танцювати. Я як вискочила, як гримнула на неї, а вона як чкурнула, до цього часу шукаю. І музика ця така чудна. (Звучить «Танець веселих каченят».) Що ж це за танець? (Діти встають і під музику танцюють.) То і ви це знаєте, і ви так танцювати вмієте? (Баба Яга танцює і вибігає з класу.)

Робота над словами, близькими за значенням.

Учитель. Біжить зима-метелиця,

По доріжці стелиться,

Сніжинки напускає,

Осінь проганяє.

-- Між деревами жевріє вогник. Завітаймо до братів-місяців і трішечки погріємось. Ось які завдання вони приготували для нас. Із поданого тексту випишіть слова, близькі за значенням. (Текст записаний на дошці.)

Хто дід?

З'їжджалися дочки у гості до діда.

Ось там Завірюха санчатами іде,

За нею Метелиця слідом мете,

Хурделиця Хугу з собою веде.

А тільки-но вітер у полі завіє,

Як стануть на лижі Хуртеча й Завія.

Нарешті, удвох з Заметіллю, приїхала

Найменша -- улюблена донечка Віхола.

А. Свашенко

Групування предметів за родовими і видовими ознаками.

Учитель. Звірів друзі полякали,

Бо всі вкупі проживали,

Їжа та будиночок знайшлись,

Без хазяїв обійшлись.

Здогадались? Цей віршик до казки «Зимівля звірів». Вони згуртувалися і все змогли подолати. Слова також можна групувати за певними ознаками.

Виконаймо вправу 248. Кожен ряд працює з одним рядком слів.

-- Непомітно ми підійшли стежинкою до казкової хатинки.

Входить Зима.

Заснуло все -- зима настала,

Всіх ковдрою пухнастою вкрива.

Сніжинки у повітрі закружляли,

Співають -- це зима!

Зима. А що це за гості до мене завітали?

Учитель. Це учні другого класу.

Зима. Зараз ми перевіримо, чи вміють ці учні визначати власні і загальні назви. Учні сусіднього класу вивчили правила вживання великої букви і так розділили слова на власні і загальні назви.

Загальні назви Власні назви

Учень Дніпро

Річка Жоржина

Дощ Іван Петрович

Пес Бровко

Повітря Київ

Жовтень Ольга

III. Підсумок уроку.

Зима. Приємно було з вами познайомитись. Ви гарно потрудились, щоб дійти до мене. Я вам насиплю багато снігу, щоб було весело взимку. А на згадку про цю зустріч прийміть від мене ось такі подарунки.

Зима вручає пам'ятки, надруковані на сніжинці: «Говори і пиши правильно».

Учитель. Дякуємо тобі, Зимо, за подарунки цікаві. І вам, діти, дякую. Ми сьогодні повторили все, що вивчили про іменник. Ви сьогодні всі старалися, молодці.

Домашнє завдання.

-- А зараз запишіть домашнє завдання -- вправа 251.

Додаток Картка 1

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Батько --

рушники --

озеро --

вовки --

Картка 2

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Жінка --

слони --

човен --

ворони --

Картка З

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Ліс --

Руки -

струмок --

прапори --

Картка 4

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Дуб --

будинки --

вода --

класи --

Картка 5

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Квітка --

годинники --

перо --

рушники --

Картка 6

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Село --

зерно --

сопілки --

коні --

Картка 7

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.

Жито --

дерево --

хмаринки --

м'ячі --

Картка 8

Зміни слова так, щоб вони означали багато предметів. До кожного слова, що означає назву кількох предметів, допиши слово, що означає назву одного предмета.