Введение к работе

1.1 Історичний розвиток еліпсису

Проблема еліпсису та еліптичних речень е однією з найбільш ціавих та складних у лінгвістиці. за образним висловом Р. Ле Бідуа [Le Bidois R., 1956], «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття, оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуються структурною неповнотою». Їх статус пояснюється в большості випадків з позиції еліпсису.

В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від греч. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленні види опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному [Jacobson R., 1963], лексичному [Винокур Т.Г., 1965; ІнфантьеваР.Н., 1970; Нікішина В.О., 1979; Поспєлова А.К., 1972 ; Сілін В.Л., 1980], фразеологическому [Кунин А.В., 1978]. Дослідження еліпсису має важливе значення в стилістиці [Гальперін І.Р., 1953; Р.К. Мен-дибаеваР.К., 1976].

Існує кілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деяких лінгвістів [Баллі Ш., 1951, 1991; Гіро П., 1967; Бруно Ф., 1933; Коллинсону В., 1953; Доза А., 1947; Фішер М., 1959; Акар Ж. , 1959; Жоржем Р., 1952; Гревісс М., 1959; Келлер Р., 1966; Кеннеді Дж., 1955] можна виявити семантичний критерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичних речень.

У роботі Ш. Баллі [Баллі III., 1991] в основі визначення еліпсису лежить семантичний критерій відсутності будь-якого мовного факту, який спочатку сприяв розумінню сенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро [Guiraud К., 1969] дозволяє автору вважати еліптичними такі пропозиції, в яких порушена норма мови. Причому під цим мається на увазі неможливість точного розуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Але точний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняття еліпсис стає безмежним, а еліптичні речення - невизначеними за своєю сутністю.

Семантичний критерій смислового заповнення розглядається деякими дослідниками як недостатній для визначення сутності такого складного явища як еліпсис. У зв'язку з цим дослідники звертаються до формально-граматичних критеріїв, які, на їх погляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні явища еліпсис [Ломтев Т.П., 1957; Гузєєва К.А., 1975; Чивокуня А.А., 1974 ; Мухін AM, 1968].

Так виникає методика позиційного аналізу речення. Згідно з цією методикою речення розглядається як якась модель, в якій за всіма членами закріплені певні позиції. Позиції в цій моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бути представлені негативно [Ломтев Т.П., 1957]. Т.П. Ломтев представляє неповне речення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючись поняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва [Гузєєва К.А., 1975] використовує поняття внутрішнього зв'язку між позиційними ланками, в результаті якої позиція словесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілу позиційну модель всього речення.

А.А. Чивокуня [Чивокуня А.А., 1974] уточнює характер синтаксичного зв'язку між позиціями моделі, використовуючи поняття «сигналізації» стосовно до неповного речення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізує те, що відсутньо у вербальній формі висловлювання. Класифікація заснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв'язків між позиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M. Мухін [Мухін A.M., 1968] при визначенні еліпсиса використовує розроблену ним теорію синтаксичних (юнкціонних) зв'язків всередині структури речення. Взявши за основу поняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативний або нульовий предикативний зв'язок, A.M. Мухін дає розширене визначення еліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказано неядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв'язків у межах речення і синтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичних речень.

Широке використання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукало дослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системних зв'язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов [Бархударов А.С., 1964] вдається до поняття нульових синтаксичних елементів як до показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозицію як таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С. Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявлення трансформаційних зв'язків речення в парадигматиці. На його думку, будь-яке еліптичне речення - трансформ речення неелліптічного, утворене за допомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних речень проведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичоі поновлювані "(поновлювані" з навколишнього контексту) і парадигматично поновлювані "(поновлювані" з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові).

Методика трансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах інших дослідників еліпсиса. Розглядаючи еліптичні пропозиції як самостійні структурні типи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова [Реунова О.І., 1968] стверджує, що поверхневі структури повного та еліптичного речень є трансформи глибинних структур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисного конструктивного показника.

І.Ф. Вардуль [Вардуль І.Ф., 1969] уводить поняття інваріанта як спільної основи еліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення (невживання) синтаксеми, зміст якої суппрессирується може проводитися тільки шляхом співвіднесення варіантів при використанні методу підстановки відсутніх членів. Він доходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, це свідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти речень і нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми для передачі даного змісту).

А.С. Даруй [Даруй А.С, 1973] проводить трансформаційний аналіз еліптичних конструкцій на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. На думку А.С. Даруй, еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур може бути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторення експліцитно-віраженого елементу глибинної структури в його нульовій формі на рівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним від першого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (як синтаксичний процес) грунтується на понятті обов'язкового оточення.

Саме дистрибутивні стосунки між двома або більш елементами роблять можливим опущення якого-небудь з них.

М.Я. Бліх виходячи з теорії актуального розчленовування речення при визначенні еліпсиса. Семантіко-стілістічна функція усікання зовнішньої структури речення при еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому «ремо-віділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смислового наголосу в неусіченому реченні. М.Я. Бліх підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, яка полягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що «продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичного синтаксису» [БЛОХМЛ, 1976].

Отже, семантичний критерій розглядається як недостатній для визначення суті еліптичних речень і витісняється формально-граматичним критерієм. В зв'язку з цим виникає методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики для вивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті використовується позиційна модель з негативно вираженими позиціями або модель з нульовими членами. У синтагматичному плані розглядаються синтаксичні зв'язки у межах еліптичного речення (об'ємні показники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словесно представлених і словесно непрезентованих позицій, юнкционны зв'язки).

Для вивчення природи еліптичних речень використовується також методика трансформаційного аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в парадигматичному аспекті, дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативними структурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичні конструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта, що дозволить виявити місце елліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явище еліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізу розглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І, нарешті, важливою синтагматічеськой характеристикою еліптичних речень є їх актуальне розчленовування.

Розгляд еліптичних конструкцій в нашій роботі проходіть в два етапи. Перший етап опису еліптичних конструкцій заснований на формально-граматичному критерії їх виділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапом вивчення еліптичних конструкцій в області синтаксису є етап мовної реалізації і функціонування. На цьому етапі вивчаються синтагматичні зв'язки еліптичних конструкцій і їх комунікативна специфіка в рамках контекстного оточення і в комунікативній ситуації.

Еліпсис, імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідко ототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса, необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.

Виходячи з визначень, що існують в лінгвістиці, еліпсис виражається в неспівпаданні означаємого і що означає. Основною ознакою еліпсиса можна вважати присутність елліптіруємого елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цей елемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцируєтся. Проте він обов'язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися [Дарі А.С., 1973]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис від суміжних явищ.

Особливість людської комунікації полягає в тому, що не весь вміст думки знаходить втілення в мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний і імпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосередній і прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [Дарі А.С., 1973].

У лінгвістичній літературі спостерігається неоднозначність в трактуванні терміну «імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, при якому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитними вважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремих компонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такі структури називають формально імпліцитнимі [цит по: Гурова В.А., 1984]. Настільки широке розуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначного тлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерій неповноти речення.

З іншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція до розмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаються більш поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігається відмежування еліпсиса від інших видів неповноти [Шендельс Е.Н., 1977; Старікова Е.Н., 1974]. Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних, Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікация предикативних одиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і в структурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібна експлікация зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченому смисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.

1.2"Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення сучасної англійської мови"

З'ясовано функціонально-комунікативну специфіку еліптичного речення, що передбачає її аналіз у межах комунікативної перспективи та у двох режимах свого використання - як автономної та як дискурсивно зумовленої предикативної одиниці.

Комунікативна перспектива ЕР сучасної англійської мови детермінується його тема-рематичною (актуальне членування), комунікативно-динамічною та актомовленнєвою специфікою.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому варіанті шляхом біфуркації у трикомпонентну інваріантну модель: залишаючись зазвичай монотематичним, ЕР є щонайменше бі-, а нерідко й полірематичним. При цьому рема може перетворюватися в еліптичній частині у свій тематизований антипод, здатний як “закривати” тему, так і започатковувати ще одну рему: Two starving men^T-1 cannot be twice as hungry as one Ш^Р-1; but two rascals^Р-2 can be ten times as vicious as one Ш^Р-3 /B. Shaw/. В інших випадках відбувається дисипативне генерування нових рематичних ланок шляхом "нанизування" декількох рем на одну тему: He stood^T-1 silent for a second ^Р-1, Ш Ш^T-1 mesmerized by her beauty ^Р-2. Ш Ш^T-1 Her piercing green eyes^Р-3 /E. Dreyer/. У таких випадках еліпсована тема тримає “під контролем” всі нові рематизовані компоненти, що сприяє переборенню дискретності та налагодженню синкретизму в поданні нових кластерів актуалізованої інформації.

Комунікативна перспектива складних ЕР вирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, як взаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типових випадки реалізації тематичної прогресії - лінійна і паралельна. Лінійна сприяє поступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому рема препозитивної частини стає темою постпозитивної: We have^Т-1 fewer friends than we imagine^Р-1, but Ш Ш^Т-2 more Ш than we know^Р-2. При паралельній прогресії комунікативна перспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативної одиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і рема попереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всього мовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I've^Т-1 brought you, Mam^Р-1. Ш Ш Ш^Т-2 A little booklet^Р-2. Ш Ш^Т-3 Full of most charming photographs^Р-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованим тема-рематичним доменом.

Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичних імпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм, що виникає завдяки фазам `підйом' і `спад'. Чергування цих фаз створює комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і, відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемого порядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where's this girl^Т-1 from? - Ш Ш^Т-1 From Jenkinstown^Р-1 /E. Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивною репліками діалогу, а мікрорівня - в імпліцитній референції, при якій тема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.

Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладі поліному We have^Т-1 fewer friends than we imagine ^Р-1, but Ш Ш^Т-1 more Ш ^Р-1/Т-1 than we know ^Р-2, ступінь напруження в якому збільшується з кожним мовленнєвим кроком. Воно "переступає" через еліпсовані компоненти і сягає останнього слова (know), емфатично „розряджаючись“ у ньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появу наступного. Так, предикат have потребує обов'язкового заповнення ліво- (we) і правосторонньої (friends) позицій, але, реалізувавшись один раз, і сам він, і його обов'язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл комунікативного напруження в ЕР

Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемних імпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресата сигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколо сполучника (than, but), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєрідний інтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомлення процесу його генерування - зачину (інтродукція), розвитку і фіналу (кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок - комунікативний динамізм - конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст, емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.

Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає в тому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ш Hope to see you again /J. Archer/; Ш No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складних мовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або „двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у вигляді сполучених (МА₁ + МА₂), композитних (МА₁ - МА₂) і комплексних (МА₁ > МА₂) мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій - констативів, квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторними можливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед яких найбільш вживаними виявилися конфігурації конст + конст (I'm gettin' along in years, an' I don't bounce back like I used to Ш /B. Haning/), конст + квес (We'll live in the country. Will we really Ш Ш? /K. Roberts/); конст - конст (Happiness is a mystery like religion, and Ш should never be rationalized /G. K. Chesterton/), квес - конст (Can it be possible? Certainly Ш Ш /J. Archer/); конст > квес (I'll tell her then. Or Ш Ш not possible? /R. Hunter/), дир > конст (Get out of the sea or you get sick and Ш have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різних іллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж це очікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.

Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивними моделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціях повідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивність еліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних і дифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенцій шляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в одній синтаксичній одиниці.

Таблиця 2. ЕР в пареміях і дискурсі

1.3 «Використання еліптичних конструкцій в англійській мові»

Головна сфера вживання еліптичних конструкцій - діалог: саме у репліках діалогу частина речень як правило опускається, оскільки або вона вже ясна з попередньої репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку, коли частину речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою. Приклад:

- And by the way, before I forget it, I hope you'll come to supper to-night -- here. Will you? After the opera. (Друге речення означає: «Will you come to supper tonight?» - І до речі, доки я не забула, я сподіваюсь, Ви прийдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Після опери.)

- Delighted! - Згоденен!(Відповідь капитана підрозуміває: «I shall be delighted to come!»)

Проблема заключается в том, что без контекста понять смысл эллиптических конструкций бывает сложно, иногда при отсутствии данного и вовсе невозможно. Существуют характерные для определенного языка особенности, на основании которых строится диалогическое единство, построению которого сопутствуют правильное и уместное употребление конструкций с использованием эллиптических предложений - те конструкции, которые используются в русском языке, часто оказываются неправильно употребленным в английском языке.

Эллипсис (др.-греч. ?ллейшйт -- недостаток) в лингвистике -- намеренный пропуск несущественных слов в предложении без искажения его смысла, а часто -- для усиления смысла и эффекта.

Проблема эллипсиса является одной из наиболее спорных в лингвистике, и та или иная ее трактовка зависит от понимания исследователем сущности языковых единиц вообще. Для традиционной школьно-нормативной грамматики английского языка представлялось несомненным, что всякое предложение характеризуется, прежде всего, наличием подлежащно-сказуемостной структуры и что всякое кажущееся отклонение от этой структуры следует объяснять как явление эллипса, т. е. «опущения» или «подразумевания» тех или иных элементов структуры предложения. [7, c. 248]

Любое эллиптическое предложение следует трактовать как трансформ предложения неэллиптического, образованный посредством трансформации эллипса или «стирания», сущность которой заключается в замене эксплицитного варианта какого-либо слова или слов нулевым вариантом того же слова. Этой операции эллипсиса может быть подвергнуто любое слово - как знаменательное, так и служебное.

Анализ эллиптических предложений показывает, что между полными и неполными предложениями нет четких границ. Структурные схемы предложений создаются в речи и при стабилизации становятся языковыми моделями. Факторами, определяющими место таких конструкций на «шкале переходности», является наличие синонимического и модально-временного рядов, а также лексико-грамматические значения словоформ и др. К эллиптическим предложениям примыкают конструкции, представляющие собой устойчивые фразеологические сочетания, а также некоторые привычные словоформы: Merry Christmas; Happy New Year; Many happy returns и т. п. Такие структурно-неполные конструкции семантически полные.

Бархударов выделяет классификацию эллиптических конструкций на основании способа экспликации слова, представленного нулевым вариантом. Под «экспликацией» или «восполнением» имеется в виду преобразование, обратное эллипсису («стиранию»), а именно, замену нулевого варианта того или иного слова эксплицитно выраженным вариантом. Если представленные нулевым вариантом слово или слова эксплицируются, т. е. восстанавливаются в своем звучащем варианте из окружающего контекста, т. е. из предшествующего или последующего текста, то такое эллиптическая конструкция называется синтагматически восполняемой. Если же экспликация данного слова или слов возможна только на основе других аналогичных конструкций, встречающихся в языке, но не зарегистрированных непосредственно в контекстуальном окружении данного эллиптической конструкции, то такая эллиптическая конструкция называется парадигматически восполняемой. [2; c. 190]

1.4 Синтагматически восполняемые эллиптические конструкции

В предложениях этого подтипа подвергшиеся эллипсису слова могут быть восстановлены как из данного предложения, так (чаще) и из какого-либо другого предложения, предшествующего или последующего. Пример

-- эллипсис восстанавливается из того же предложения:

She was proud of her father having been an officer and her husband a colonel.

Она гордилась тем, что ее отец был офицером, а муж - полковником.

-- эллипсис восстанавливается из предшествующего предложения. Это может быть предложение, произнесенное тем же говорящим лицом (или находящееся в пределах речи одного автора):

Sam was in her blood. Had always been. Would always be.

Сэм был в ее крови. Всегда был. Всегда будет.

Предложение, из которого восстанавливается эллипс, может также произноситься другим говорящим лицом (участником диалога):

- I wish you didn't have to do it. - Лучше вам не пришлось этого делать.

- I don't. - Я не стану.

-- эллипсис восстанавливается из последующего предложения. Это -- более редкий случай; однако в английском языке такого рода конструкции все же встречаются:

"Nice letter, isn't it?- Замечательное письмо, не так ли?

Эти конструкции интересны тем, что в них имеются два эллиптических предложения, взаимно восполняющих друг друга; так, в нашем примере в первом предложении нулевыми вариантами представлено подлежащее it и глагол-связка is, восполняемые из последующего предложения, но это последующее предложение, в свою очередь, само является эллиптическим -- в нем нулевыми вариантами представлено ядро субстантивного словосочетания (a) letter и его адъюнкт nice, восстанавливаемые из предшествующего предложения.

1.5 Парадигматически восполняемые эллиптические конструкции

Иногда представленные нулевым вариантом слова эллиптического предложения не могут быть восстановлены из окружающего контекста, но требуют для своей экспликации обращения к другим аналогичным конструкциям, встречающимся в языке, хотя и не зарегистрированным в непосредственном контекстуальном окружении данного эллиптического предложения. Поскольку в этом случае восполнение производится на основании уже не синтагматических, а парадигматических связей, постольку мы даем такого рода эллиптическим предложениям название парадигматически восполняемых.

- "Married?" [Are you...] - Женаты?

- "Widower, sir. [I am a...] Two children." [I have...] - Вдовец, сэр. Двое детей.

A sunny midsummer day. [It was...] - Солнечный июльский день.

Разные типы неполных и эллиптических предложений как факт живой разговорной речи в последние годы широко применяются в языке газеты. Эти конструкции дают богатый материал для выработки структуры заголовков, многочисленные эллипсисы здесь - это уже своего рода стандарт. Язык газеты стремится к динамичности, броскости. Этому способствуют, в частности, предельно краткие предложения с пропуском избыточных в информационном отношении слов. Вот примеры заголовков из газет: Girl Gymnast - Next Title; Another Woman on Ice. Такие эллипсисы чрезвычайно экономны с точки зрения средств выражения. В заголовке называются только те члены предложения, которые являются целевыми в данном высказывании, все остальное логически восполняется текстом, речевой ситуацией, избавляющими от необходимости в назывании всех звеньев грамматической структуры. В неполных предложениях-заголовках отсутствие одного или нескольких членов структуры в большинстве случаев является синтаксической нормой, создающей стилистическую и экспрессивную окраску предложений-заголовков. Газетные заголовки, изобилующие такими построениями, выражают мысль в максимально сжатой форме. Интересно, что среди предложений-заголовков формируются специфические структуры, приемлемые только в сфере названий и невозможные в самом тексте статьи, заметки. [6; c. 167]

Эллиптические конструкции типа if any, if anything имеют экспрессивно-усилительное значение и передаются на русский язык придаточными условными предложениями, а также словами почти, пожалуй, вовсе, вообще и др.

Objections to this plan, if any, should be reported to the committee at once. Если и имеются возражения против этого плана, то они должны быть немедленно представлены комитету. (Возражения, если они имеются...).

Very little, if anything, could be advanced in the defense of his policy.

Почти ничего нельзя было сказать в поддержку его политики.

Примечание. If anything может переводиться также словосочетанием во всяком случае.

If anything it will be in their interests to follow this course.

Bo всяком случае, в их интересах следовать этому курсу.

К эллиптическим конструкциям относятся также уступительные придаточные предложения, вводимые союзами whatever, however, в которых отсутствует сказуемое (иногда подлежащее). На русский язык такие уступительные придаточные предложения переводятся полными уступительными придаточными предложениями с союзами какой бы ни, каким бы ни (восстанавливается сказуемое и подлежащее полного предложения).

The British people have to submit to new taxation, however high. - Английскому народу приходится примириться с новыми налогами, какими бы высокими они ни были.

Союз though может стоять в конце простого предложения, следующего за другим простым предложением, тесно связанным с ним по смыслу. Конечное though соответствует русским тем не менее, все же, все равно, все-таки:

Не didn't tell те where he had been, but I know, though.

Он не сказал мне, где он был, но я все равно знаю.

В такой же функции может употребляться наречие however как в конечной, так и начальной позиции:

Не is very busy. He will see you, however.

К эллиптическим конструкциям относится и сочетание If + причастие II (или прилагательное). На русский язык это сочетание переводится придаточным уступительным предложением.

If considered from this point of view, the problem takes on a new aspect. - Если рассматривать проблему с этой точки зрения, то она приобретает (принимает) другой характер.

But the decision, if logical, requires a measure of courage. - Но это решение, хотя оно и логично, требует известного мужества.

Значение уступительности также передаются местоимениями и наречиями с компонентом ever - however, whoever, whatever, wherever, whenever. Эти слова придают оттенок дополнительной возможности:

Whoever told you this was wrong -- Кто бы тебе это ни сказал, он был не прав.