Адресовність політичного дискурсу

Мовна картина світу складається з адресата, який: сприймає картину світу декодує інформацію інтерпретує отримане повідомлення за допомогою спільної когнітивної бази комунікантів.

Під терміном адресат, Н.Д. Арутюнова пропонує свідому направленість мовленнєвих висловлювань до особи (конкретної чи неконкретної), яка може бути охарактеризована, при чому комунікативний намір адресанта має узгоджуватись із цією характеристикою [2, c.357].

Усі види і концепції адресата визначаються наступними факторами: цільовою установкою комунікативного акта, умовами та ситуацією спілкування, соціальним статусом комунікантів, специфікою культурного контексту [8, c.233].

Слід зазначити, що питання диференціації термінів, що позначають осіб, з якими спілкується мовець, розглядається у роботах авторитетних лінгвістів .

Пропонуючи термінологічне визначення поняття „адресат”, Ф.С.Бацевич зазначає, що „адресат є кінцевим „споживачем” повідомлення, створенного адресантом; у міжособистісному спілкуванні - особа, яка сприймає повідомлення і відповідно до своїх когнітивних стратегій і конкретних контекстних і ситуативних умов інтерпретує повідомлення адресанта [6,c.332]. Адресат - це не пасивний споживач інформації, а активна особистість, від якої значною мірою залежить успіх спілкування”. Адресатними є всі висловлювання, що належать до соціального етикету та регулюють міжособистісні взаємодії. Це пояснюється приналежністю їх до сфери інтерперсональних відносин. Маніфестація адресованості в таких мовленнєвих актах, як зауваження, догана, повчання, що приймають форму комуніка-тивно немаркованих висловлювань, віддзеркалюється як залежність мовця від синхронного слухача, тому що вони (акти) не можуть мати місце за відсутності адресата (слухача) .

Отже, основним засобом вираження адресата у політичному дискурсі є особовий займенник однини (you-ти) або множини (you-ви). Вживання особового займенника you та його семантичні функції у політичному дискурсі зумовлені тим, що категоріальне значення даного займенника включає семантичний елемент звертання мовця до слухача. Згідно з цим, можна виділити такі компоненти значення you у політичній промові:

1. Особове you використовується політиком для звертання до єдиного слухача. Таким чином, you набуває значення адресата висловлювання, наприклад: Shannon, I assure you and all who have lost a loved one that our cause is just, and our country will never forget the debt we owe Michael and all who gave their lives for freedom. [27]

2. Безособове you. Політик звертається до американського народу взагалі. В цьому випадку у політика не має цільової аудиторії.

I ask you to join me on these important domestic isaskeds in the same spirit of cooperation we've applied to our war against terrorism. As many of you know, right now you have a tax benefit for the purchase of health insurance coverage if you purchase it within the employment setting. [27]

So if you purchase coverage, you get this deduction, and it's the same for everybody. [27]

3. Узагальнююче you вживається під час звертання до групи адресатів, що задіяні у процесі комунікації. As you know, right now when you get insurance through your employer, that insurance isn't subject to taxation, so it's part of your compensation that you're getting income and payroll tax-free. [27]

У політичній промові форма займенника you не слугує для розрізнення соціального статусу адресата. Однак, незважаючи на те, що you не розрізняє соціальні ролі співрозмовників, даний займенник може виконувати фатичну функцію у політичній промові. Згідно з цим, фатична функція you полягає в тому, щоб підтримувати канал спілкування з аудиторією відкритим, наприклад:

You see this spirit often if you know where to look -- and tonight we need only look above to the gallery. [27]

They need us there to fight off these, you know, violent few, who are doing everything they can to resist the advance of freedom. [27]

Адресат політичної промови може виражатися також імпліцитно. Тобто, у висловлювані відсутня лексема на позначення адресата, але з контексту відомо до кого звертається політик.

And to further protect America against severe disruptions to our oil supply, I ask to double the current capacity of the Strategic Petroleum Reserve. [27]

Так у наведеному прикладі президент Дж. Буш виступаючи перед конгресменами просить їх збільшити обсяг запасу нафти у стратегічному резерві нафти. Проте контекст висловлювання свідчить, що адресатом висловлювання є конгресмени.

2.3.2 Звернення до аудиторії

Звернення до аудиторії може поділятись на такі група

1) Звернення до групи людей має подібне значення як, звернення до однієї особи: you boys, you gentlemen [27] ;

2) Адресованість яка має нумеровану кількість осіб: both of you,”two members of the House and Senate” [27];

3) Форма звернення виражається в слуханні: “Madam Speaker, Vice President Cheney, members of Congress, distinguished guests, and fellow citizens” [27];

4) Адресованість яка виражається колективними іменниками в множині: members, gentlemens, men [27].

Структурна модель вживання адресованості в множині є подібною до вживання адресованості в однині:

Prnposs+N, eg.: my gentlemen, my masters (My sitizens, we must balance the federal budget) [27];

Prnposs+Adj+N, eg.: my dear friends (My dear friends, together we can restrain the spending appetite of the federal government)[27];

Prnpers+N, eg.: you men, you boys (You gentelemens and I will encourage price transparency) [27];

Prnpers+Adj+N, eg.: you dear fellows, you good gentlemen (You dear gentlemens of Congress must work together for getting results) [27];

Adj+N, eg.: young gentlemen (Our beautiful ladys of Congress, Maryland Baltimor and Madam Speaker)[27];

Adj+N+Adj+N, eg.: dear friends and good fellows (Madam Speaker, Vice President Cheney, members of Congress, distinguished guests, and fellow citizens…) [26,c.215].

Серед дитального опису характеристик адресованості до множини, ми можемо виділити наступне:

- низький частота вживання;

- мала різнообразність форм;

- вживання ситуацій на рівні вираження мовцем;

- вживання збірних іменників,числівників і структур зі “списком“.

2.4 Лексико-семантичний рівень вираження адресованості

Лексико-семантичне наповнення політичного дискурсу зумовлюють наявність у його основі оцінних концептів, які нерідко мають категоричне значення. Безпосередній зв'язок політичного дискурсу з ціннісними орієнтаціями в суспільстві дає всі підстави віднести його до оцінних дискурсів, в яких визначальними прагматичними структуро-творчими чинниками є аксіологічні стратегії.

Розглянемо одноосібне звернення двох видів, тобто nominal (common or proper noun) and adjectival:

Nc: Child, boy, lady, coward, etc (But nothing could compare with the sight of his only daughter, Nancy, presiding tonight as Speaker of the House of Representatives);

Npr: Goath, Smeeth, Tim , Charlie, Tomy etc (Jr. from Baltimore,Maryland, saw Presidents Roosevelt and Truman at this rostrum) [27].

Прикметникова модель виражається вживанням субстантинованих прикметників типу: строгий, зловісний, шановний(-а) і т.д.

“Dear Madam Speaker, Vice President Cheney, members of Congress, distinguished guests, and fellow citizens: The rite of custom brings us together at a defining hour -- when decisions are hard and courage is needed”.-G.Bush [27].

Двоособові, вживаються для вираження адресованості наступним чином:

Noun+Noun

TLN(title+last name): Mr.Brabazon, Mr.Kenvitz, Mr.Lathrop, (Dear Mr.President we are glad to see you at our congress…);

Npr+Npr: Maggie Brown, Thomas Boine, Sam Liverpool (Congressman Thomas D'Alesandro, Jr. from Baltimore, Maryland, saw Presidents Roosevelt and Truman at this rostrum)[27];

Nc + Npr: Vice President Cheney, Senator Tim Johnson, Congressman Charlie Norwood (Two members of the House and Senate are not with us tonight, and we pray for the recovery and speedy return of Senator Tim Johnson and Congressman Charlie Norwood)[27];

Prnposs+N/Adj: my boy, my friend, my lady, my citizens, my fellows (My fellow citizens, our military commanders and I have carefully weighed the options);

Adj+Nc/Npr: old man, dear friend, poor thing, good man,old chap, good Antonio(In Iraq are not poised people, but they whant live in peace);

Prnpers+Nc: you rogue, you lady, you sir, you stranger (You citizens of America and you made a lot of progress) [27];

Трьох особові, вживаються наступним чином:

Adj+Adj+N,: strong health people, beautiful little girl, poor little Johnsy, strong young country (We got poor little guys and girls overseas dying for us to have our freedoms);

Prnposs+Adj+Nc/Npr: my dear fellow, my poor child, my poor friend, (My dear citizens we discussed every possible approach)[27];

Prnpers+Adj+Nc: you little beast, you fair shrew, you little chump (You are strong population and must not fail in Iraq) [29,c.301].

Функціонуюча дія іменників в значенні адресованості може поділятись на дві великі групи:

1.Безособові іменники, комунікативна дія яких полягає на визначення адресованості- philosopher, politic, congressman (You Congressmеn, and you mast see the spirit and character of America) [27];

2.Якісні іменники, які виражають відношення спікера до свого адресанта- dear, honey, gentle (Our job is to make life better for our fellow Americans);

- традиційні ввічливі форми- Mrs., Mr., sir, gentlemen, ma'am (As the first President to begin the State of the Union message with these words: Ma'am Speak and Mr. President)[27];

В таких випадках спікер обмежений в своїй адресованості за визначенням соціального статусу, віку, офіційних форм комунікації;

- терміни родинного відношення- Dad, Mama, aunt, uncle, child (But nothing could compare with the sight of his only daughter, Nancy, presiding tonight as Speaker of the House of Representatives)[27];

- форми звертання які вживаються рідко- boy, girl, man, woman, bady (Julie sold Baby Einstein to the Walt Disney Company, and with her help Baby Einstein has grown into a $200 million business);

Іменники частіше вживаються для вираження адресованості коли спікер не знайомий з співрозмовником.

2.5 Синтаксичний рівень вираження адресованості

В цьому розділі ми сконцентруємо увагу на політичному дискурсі та синтаксичному рівні вираження адресованості.

На нашу думку структура речення політичного дискурсу є також дуже важливим фактором для визначення дистрибуції засобів вираження адресованості у політичному дискурсі.

Спершу ми поговорим про функціональний типи речення. Як ми знаєм є два типа таких речень: прості і складні.У вживанні Дж.Буша ми виявили:

1) Simple: 1) The election will not mean the end of the violence.

2) This is not the treat I see[27].

2) Composite: With this reform, more than 100 million men, women, and children who are now covered by employer-provided insurance will benefit from lower tax bills[27].

1. Compound: This loss has caused sorrow for our whole nation, and it has led some to ask if we are creating more problems than we are solving[27].

2. Complex: That is why I want to speak to those of you who did not support my decision to send troops to Iraq: I have heard your disagreement, I know how deeply it is felt[27].

До висновку, ми можем сказати, що Буш вживає той чи інший тип речення в залежності від ситуації. Наприклад складні і складені речення він вживає в промовах приготовлених заздалегіть; в щоденному спілкуванні він вживає прості речення що робить його промови більш зрозумілішими, і це дає ефект простого хлопчика.

Комунікативна класифікація речення

1.declarative: 1. You government's declared intention to reduce crime. 2. Terrorism is one of our biggest problem, and you understand that is not only in our country, but everywhere. 3. Yesterday I visited one of the clinic; and I am convinced, that the problem of cancer must be solved immideatly, what is your decision?[27]

2.interrogative: 1. What to do with this problem, ask yourself ? 2. Can we help all that people? 3. Yes, we can, and we will, but you must help us[27].

3.imperative: 1. I know that a lot of you are not tollerant with this decision. 2. It is your right, fight for it. 3. Each of us is guided by our own convictions - and to these to stay faithful you must [27].

4.exclamatory - нема засобів звертання.

Distribution of addressee in the sentence

Types of sentence	beginning	middle	End
Declarative	198	45	15
Interrogative	66	89	76
Imperative	112	19	9
Exclamatory	-	-	-

Як ми дослідили в промовах Дж.Буша засоби звертання політичного дискурсу виражаються на початку, в середині і в кінці речення.

2.6 Прагматичний рівень вираження адресовансті

Основними елементами прагматичної структури адресованості є прагматичний фокус, відображає найбільш загальні та істотні ознаки дискурсу і так звані “периферійні” об'єкти, котрі подаються як наявна реальність, що її необхідно окреслити. Прагматичний фокус виступає зв'язною ланкою між учасниками дискурсу - у випадку політичного-політиком/політалогом/журна-лістом (і його ставленням до дійсності, яку він описує, коментує, аналізує тощо) та читачем/слухачем/глядачем.

Прагматична організація адресованості залежить від використаних у процесі його породження стратегій. Під час творення політичного дискурсу застосовуються такі стратегії: конструктивно-генеративна передбачає побудову тексту згідно з чітко визначеним комунікативним завданням,: (We must have the will to face difficult challenges and determined enemies -- and the wisdom to face them together); транспозитивна передбачає “переклад” однієї з форм усної комунікації у побудові дискурсу за існуючою або аналогічною текстовою моделлю, використовується під час створення гасел, агіток тощо(America against all evil; and to keep faith with those we have sent forth to defend us); безадресатна (записи “для себе”) та трансформуюча (пов'язана з переробленням тексту, в результатті якої з'являються тексти інших прагматичних класів) [30c.302].

Методом досягнення прагматичних цілей адресованості є аргументтація, у процесі якої в ідеалі відбувається синхронізація та узгодження думок автора (професійного політика) з думками реципієнта. Аналізуючи сучасний політич-ний дискурсу в динаміці переважають емоційній аргументації, то з часом політ-ики почали звертатись і до інших її типів, а саме: логічної, котра передбачає звертання до вже існуючих цінностей адресата; діалектичної, що відображає зміни ціннісних переваг, тобто переструктурування ціннісної ієрархії адресата; породжувальної, що стимулює оновлення системи тобто заміну у свідомості адресата старих елементів-категорій новими.

Проаналізувавши дискурс Дж.Буша ми визначили комунікативну частоту вживання засобів вираження адресованості залежно від ситуації.

Вживання адресованості в різних жанрах політичної адресованості.

Examples	Congress	Parliament	White House	University
1.Gentlemen	25	45	25	5
2.You	20	35	25	20
3.Mr., Mrs.	27	28	36	9
4.Proper names	30	32	28	19
5.Citizens	40	38	16	6
6.Fellows	12	28	24	46

Examples:

1. Gentlemens each of us is guided by our own convictions -- and to these we must stay faithful.

2. You government's declared intention to reduce crime.

3. Dear Mr. President Cheney, members of Congress,: the rite of custom brings us together at a defining hour -- when decisions are hard and courage is needed.

4. Senator Tim Johnson and Congressman Charlie Norwood you members of the House and Senate.

5. My dear citizens, our military commanders and I have carefully weighed the options

6. Fellow Americans, our job is to make life better for you.

Короткі висновки до розділу II

У другому розділі роботи аналізується здатність лексико-семантичних, морфологічних, прагматичних та стилістичних мовних одиниць формувати зміст дискурсу та оцінне значення адресованості дискурсних концептів. Визначаються основні мовні стратегії впливу на численного адресата у сучасному політичному дискурсі.

Отже, специфіка семантичної просторовості дискурса визначається тим, що він, з одного боку, інтегрує семантичні, прагмасемантичні, прагма - і синтактикосемантичні особливості всіх висловлювань, які до нього входять, а з іншого, як інтегрована сутність співвідноситься з цілісним динамічним референтом і несе в собі відбиток соціального і особистісного комунікативного контексту текстопородження і передбачуваного сприйняття. Про дискурс як послідовність висловлювань можна сказати, використовуючи образний вислів Р. Барта, що він “проростає доверху, як зерно, але тягнеться вперед, як лінія”.

В ході дослідження встановлено, що вираження адресата у політичній промові є антропоцентричним. Найбільш поширеним засобом вираження адресата у політичній промові є особовий займенник you. Це можна пояснити характером політичної промови, що орієнтована на адресата. На другому місці за поширенням є пряма номінація виражена колективним адресатом і на третьому місці за вживанням пряма номінація виражена індивідуальним адресатом.

Висновки

Отже, можна зазначити: дискурс, який широко представлений у лінгвістиці, вже має свою власну позицію в соціологічній науці. До того ж не лише як метод, а як відповідна комунікативна практика, що в обов'язковому порядку включає соціокультурний контекст, який утворює власне соціологічну площину для аналізу. Ми розглянули дискурсивність як комунікативну взаємозалежність деякої множини унікальних текстів, котра історично реалізується як серійно організована й анонімна мовленнєва практика. У різних суспільствах існують різні типи соціальних дискурсів залежно від культурних канонів та цінностей (що зазначає М. Фуко). Але переважно типологізація здійснюється навколо дихотомії «інститут-особистість», до того ж, як указує українська дослідниця Н. Костенко, дискурси масової комунікації відрізняються від інших соціальних дискурсів, що є в суспільстві. Тому соціальні дискурси варто типологізувати залежно від тих чи інших критеріїв, де в основу можуть бути покладені вже відомі класифікації, а також цільова спрямованість реклами, тобто сам характер реклами (соціальна, політична чи комерційна).

Таким чином, ми дослідили одну з найважливіших функцій політичного дискурсу, яка виокремлює його із загального мовного контексту, вважається функція переконання. На нашу думку будь-який текст впливає на свідомість адресата з семіотичної точки зору. Але для політичного тексту мовленнєвий вплив є основною метою комунікації, надосягнення якої орієнтується вибір лінгвістичних засобів, принципова відмінність політичної мови від повсякденної полягає не у використанні певних формальних засобів, а в такій зміні співвідношення між знаком (словом) і значенням, при якому звичні одиниці мови отримують незвичну інтерпретацію, а добре відомі ситуації включаються до несподіваних смислових контекстів: речі “перестають називатися своїми іменами.

Отже, специфіка політичного дискурсу як системи багато в чому пояснює і специфіку політичного тексту, з якого може бути прочитаний певний неекспліцитний смисл, який не зводиться до буквального, а іноді прямо протилежний йому. Більше того, деякі вчені вважають, що цей неекспліцитний смисл і є “істинним” смислом політичного тексту. Орієнтуючись на такий метод, легше зрозуміти цінність політичного тексту в цілому, а не думок, висновків чи ідей, які можуть виникнути з нього (тексту). Саме такий підхід допоміг нам розглянути політичний дискурс у цілому та політичний текст зокрема під новим кутом що слугує підґрунтям для проведення майбутніх досліджень. Досліджувані нами матеріали дають нам право зробити слідуючий висновок: у кожній конкретній мові існує певний набір лексичних та граматичних одиниць, що є характерними для того чи іншого стилю.

Аналізуючи дискурс, ми визначили те, що у даному випадку прагнення до об'єктивного викладу матеріалу викликає більшу в порівнянні з літературно-художнім, політичним дискурсом потребу у використанні пасивних конструкцій, імперсональних форм і т. п. Ці засоби надають науковому дискурсу конкретності та логічності. Специфіка ж художнього викладу відрізняється певним чином від вище згаданої. Політичний дискурс несе інші навантаження і переслідує інші цілі.

Отже у курсові роботі ми досліджували політичні промови Дж. Буша, які показали формуючий блок мовлення в зверненні до адресата, основним засобом якого являється особовий займенник однини в політичному дискурсі. Адрест політичної промови може виражатися також імпліцитно. У висловлюваннях відсутня лексема на позначення адресата. Адресованість також виражається колективними іменниками в множині, а також особовим займенником you який є прямим вираженням колективного звертання. Процес лексико-семантичної адресованості фіксується у сукупності синтагм. Основним елементом прагматичної структури є характер універсалів який відображає найбільш істотні ознаки політичної адресованості так звані “периферійні”. Проаналізувавши виступи Дж.Буша з різними типами співрозмовників ми визначили адресованість в різних жанрах політичної адресованості, а також комунікативну класифікацію речення, тобто ми визначили семантичну структуру вживання адресованості в кінці, середині, та на початку речення.

Використана література:

1. Азнаурова Э.С. Прагматика текстов различных функциональных стилей // Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам. - М.:Академия, 1987. - C.187-260.

2. Арутюнова Н.Д. Фактор Адресата // Изв. АН СССР. Сер. Лит. и яз. - 1981. - Т. 40. - №4. - С.353-380.

3. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. Москва.-1991.-№ 7. - С.376-380.

4. Барабаш М. Л. Основы теории дискурса. - М.: Гнозис, 2003. - 420 с.

5. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 421 с.

6. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики: Підруч. - К.: Академія, 2004. -344 с.

7. Герасимов В.И. Политический дискурс: История современого исследования // Политическая наука: Сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН, Ин-т сравн. политологии, Рос. ассоц. полит.науки; Отв. ред. и сост., М.В.Ильин. - М., 2002. - № 3.- С.167-238.

8. Демьянков В.З. Образ адресата // Культура русской речи: Энциклопедический словарь справочник / под общим руководством Л.Ю. Иванова, А.П. Сковородникова, Е.Н. Ширяэва. - М., 2003. - C.198-240.

9. Карпчук Н.П. Адресованість у законодавчому дискурсі // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - № 13. - С. 168-172.

10. Красних В.В. Жанри комунікації.-Харків-К.,1999.- 435с.

11. Красных В.В. “Свой” среди “чужих”: миф или реальность?. - М.: ИТДГК “Гнозис”, 2003. - 410с.

12. Олікова М.О. Інформативність форм звертання та особового посилання в англомовному художньому дискурсі // Філологічні студії: наук. часопис. - Луцьк. - 2004. - № 4 (28). - С. 196-200.

13. Пари В.Б. Лингвистические методы в концептуальной реконструкции // Системные исследования. - М, 1989.-С.356-476.

14. Петрова Т.А. Дискурсология как тип коммуникативной номинации // Типология номинаций современного английского языка. - Уфа: БашГУ, 1985. - С. 92-95.

15. Почепцов Г.Г. О коммуникативной типологии адресата // Речевые акты в лингвистике и методике. - Пятигорск: ПГПИИЯ. - 1986. - С. 10-17.

16. Почепцова Г.Д. Варіативність, типи та жанри дискурсології//Дослідження адресованості.- К, 1987.- С.509-530.

17. Серажим К.С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність / За ред. В. Різуна / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. -С.345-392.

18. Серажим К.С. Дискурсивні семантичні моделі в українській публіцистиці // Вісник Київського університету. Серія: Журналістика / За ред. В. Різуна. - К., 2002. - Вип. 10. - С.387-540.

19. Серажим К.С. Жанри тележурналістики та преси: можливості і особливості трансформації // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. - Львів, 2002. - Вип. 4. - С.298-330.

20. Солощук Л.В. Невербальные и вербальные компоненты коммуникации и дискурс // Вісник Харків. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна.- 2002. - № 567. - С. 209-212.

21. Труфанова И.В. Образ слушающего в языке // Филологические науки. - 1997 - № 2.- С. 98-104.

22. Федосюк М.Ю. Нерешенные вопросы теории речевых жанров // Вопросы языкознания. - М, 1997. - С.120-187.

23. Фуко М. Воля к истине//Порядок дискурса. - М., 1996. -С.330 - 445.

24. Шевченко И.С. Историческая динамика прагматики предложения: английское вопросительное предложение 16-20 вв. - Харьков: Константа, 1998. - С.400.

25. Шейгал Е.И. Семиотическое пространство политического дискурса // Полит. дискурс в России. - М, 1999. - № 3. - С. 198-240.

26. Pockок G.P. Politics, Language and time: Essays on political thought and History. - NY.: Аneum, 1971. -P.400

27. Presidential News and Speeches. Режим доступу до ресурсу:

28. Sidel S.L. Political Discourse Analysis // Handbook of discourse analysis. - OUP, 1985. - Vol. 4. - Pp. 130-167.

29. Tannen D. Remarks on Discourse and Power // Power Through Discourse. - Norwood N.J.: New Yourk Post Publishing Corporation, 1987. - Pp.8-10.

30. Wunderlich D. Methodological Remarks on Speech Act Theory//Speech Act Theory and Pragmatics.-Dordrecht,1980.- Pp.298-304.

Лексикографічні джерела

31. Волкова Н.О.,Никонорова И.А. Англо-Русский словарь.,стиреотип.-М.: Русский язык, 2000.- 464 с.

32. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская-

енцыклопедия ,1986.- 524с.

33. Балла М.І. Англо- український словник.- К.: Освіта, 1996.- 1464с.

34. Collins English Dictionary.-Glasgow: Harper Collins Publishers, 2000.- 1785p.

35. Hornby A.S. Advanced Learner's Dictionary of Current English.- Oxford: OUP, 2000.-1539p.

Додаток 1

Глосарій лінгвістичних термінів

Авторитарність- засноване на беззастережному підпорядкуванні владі, авторитетові.

Адресованість- звернення до когось.

Аксіологічність- розгляд чого-небудь під кутом зору його цінності для кого-, чого- небудь.

Аргументованість- доказовість, наявність вагомих аргументів, що підтверджують що небудь.

Архітектоніка- гармонійне сполучення частин у єдине ціле; розмірність.

Вербальність- рівнозначне усній заяві письмове повідомлення, дипломатична нота без підпису з менш важливих питань.

Генеративність- те що служить для розмноження.

Деспеціалізація- втрата спеціалізації.

Дискурсивність- те що здійснюється шляхом міркування.

Дискутувати- вести дискурсію про що небудь, обговорювати що небудь.

Езотеричність- те що містить внутрішній, глибинний, або таємний, прихований сенс.

Експліцитність- явне вираження.

Експресивність- той що характеризується виразністю.

Інтерпритувати- розкривати зміст чого небудь, пояснювати, втлумачувати.

Когеренція- взаємопов'язане,здатність до інтерпритації.

Комунікативність- здатність до спілкування, зв'язок спілкування,контакти між кимось.

Конфесія- самостійна, незалежна від інших релігій, напрям, відгалуження.

Кореляція- взаємна залежність, взаємний зв'язок;співвідношення.

Маніфестація- масовий політичний виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту, а також масова вулична процесія з цією метою.

Метамова- система понять що служать для опису якого-небудь об'єкта.

Метатеза- мимовільне перестановлення двох сусідніх звуків у слові.

Парадигма- сукупність філософських, загальнотеоретичних і метатеоретичних основ науки.

Політика- загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу, або політичної партії.

Транспозиція- перенос чого-небудь з одної науки в іншу.

Універсум- світ як єдине ціле; Всесвіт.

Размещено на Allbest.ru