Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Лінгвістичні особливості словникової статті політичного характеру як типу тексту

1.1 Тлумачні та енциклопедичні словники в англомовній лексикографічній традиції

1.2 Словникова стаття як особливе лексикографічне утворення

1.3 Явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад

Розділ 2. Словникова стаття політичного характеру як об'єкт перекладознавства

2.1 Прагматична адаптація тексту при перекладі

2.2 Концепція моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

2.3 Аналіз перекладів американських словникових статей політичного характеру українською мовою

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Переклад культурно зумовлених типів текстів, а саме прагматичних типів текстів, належить до найактуальніших проблем сучасного перекладознавства та міжкультурної комунікації. Процес перекладу ускладнюється тим фактом, що адекватне сприйняття тексту перекладу залежить від того, наскільки він відповідає стереотипам очікування цільової аудиторії. Зрозуміло, що тут йдеться про текст-типологічні стереотипи очікування, які в обох культурах мають певні конвергентні та дивергентні ознаки.

Виокремлення конвергентних та дивергентних ознак типів текстів в зіставлюваних культурах убачається необхідним саме для практики перекладу, оскільки впливає на вибір перекладацьких тактик у процесі роботи з текстами. Домінування конвергентних ознак свідчить на користь збігу в текст-типологічних стереотипах очікування аудиторій відправника й одержувача, і навпаки, вищість дивергентних ознак заздалегідь доводить, що стереотипи очікування розходяться і чим більше таких ознак, тим більше відчутним є культурно зумовлене текст-типологічне розходження у сприйнятті зазначених аудиторій.

Порівняння стереотипів, властивих культурі оригіналу, з тими, що функціонують у культурі перекладної мови, демонструє всі типи опозицій картин світу: етнічної та індивідуальної, загальнолюдської та індивідуальної, узагальненої загальнолюдської та національно-етнічної. Остання опозиція вбачається актуальною, оскільки найбільш виразно виявляється в прагматичних текстах, що належать до такого апелятивного дискурсу як політичний [19].

До парадигми прагматичних текстів політичного дискурсу належать й словникові статті тлумачних й енциклопедичних словників політичного характеру.

Словникова стаття є неоднорідною структурою, і її лінгвістичний статус викликає певні дискусії серед дослідників. Вивченням різних аспектів особливостей перекладу цього типу тексту займалися

В. Демецька [19], Н. Гарбовський [13] та інші перекладознавці. Формуванню основних принципів створення словникових статей присвячені праці І. Вихованця [10], Н. Неровні [55], О. Ткаченка [72]. Концепцію та принципи укладання статей подано у монографії О. Тараненка [71]. Праці П. Горецького [16], А. Москаленка [54],

Л. Паламарчука [59; 60] присвячені історії укладання тлумачних словників та написання статей. Також В. Дубічинський [22] вивчав питання про створення словникової статті. Особливого значення учений надавав семантичній структурі слова та проблемі додаткового значення. Визначення ролі тлумачного словника присвячена монографія Р. Будагова [8].

Варто підкреслити, що, на жаль, немає жодного англо-українського словника політичної тематики, який би пропонував крім перекладного еквівалента додаткову довідку про семантику слова у вихідній мові та його особливості в мові перекладу, культурологічну довідку, а також ілюстративні приклади, колокації тощо. У зв'язку з цим розробка детальної концепції перекладу словникових статей політичного характеру представляється актуальною і важливою.

Актуальність дослідження пов'язана з недостатньою кількістю наукових досліджень, присвячених перекладацьким проблемам відтворення словникової статті політичного характеру.

Мета роботи - проаналізувати специфіку перекладу словникових статей політичного характеру.

Мета дослідження зумовлює обґрунтування таких завдань:

· Дослідити специфіку тлумачних та енциклопедичних словників в англомовній лексикографічній традиції.

· Розглянути словникову статтю як особливе лексикографічне утворення.

· Окреслити явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад.

· З'ясувати сутність прагматичної адаптації тексту при перекладі.

· Описати концепцію моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

· Проаналізувати особливості перекладу американських словникових статей політичного характеру українською мовою.

Об'єкт дослідження - словникові статті суспільно-політичного характеру.

Предмет дослідження - особливості перекладу англомовних статей політичної тематики.

Матеріалом дослідження слугували низка сучасних британських та американських тлумачних й енциклопедичних лексикографічних видань, модель електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики, тлумачно-енциклопедичний словник Dictionary Of Comparative Politics And Political Science by Palgrave Macmillan та статі з нього в українському перекладі.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: концептуального аналізу, описовий, компаративно-аналітичний, лексикографічний.

Теоретична новизна дослідження полягає в систематизації уявлень стосовно специфіки словникової статті як типу тексту й особливостей її перекладу.

Практичне значення роботи - результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення даної теми, розробки навчальних курсів з перекладознавства, а також посібників для перекладачів, які працюють з текстами словникових статей.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики, Херсонського державного університету. Змістовні положення роботи ввійшли до наукової статті «Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі», що була опублікована у збірнику «Магістерські студії» (Херсон, 2013).

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Лінгвістичні особливості словникової статті політичного характеру як типу тексту

1.1 Тлумачні та енциклопедичні словники в англомовній лексикографічній традиції

Перекладознавчі дослідження неможливо здійснювати без звернення до значення слова, зокрема до словника, оскільки словник, в особливості авторитетне видання, є надійним і об'єктивним реєстратором як словникового складу мови, так і власне значення слів. Словник розглядається, за виразом В. Кабакчі, як «істина в останній інстанції» [31, с. 74].

Піонером використання англомовного словника як об'єкту лінгвістичного та перекладознавчого дослідження у вітчизняній науці, в першу чергу - словникових дефініцій, слід вважати І. Арнольд [3].

Словник, а саме тлумачний словник (a general purpose dictionary), - це довідник (a reference book), в якому в алфавітному порядку наводиться словниковий склад («словник», word list) і розкривається значення слів. Лінгвістична дисципліна, що займається теорією і практикою складання словників, називається лексикографією (lexicography) (класичними представниками лексикографії є Л. Щерба [75], С. Ландау [83], Л. Згуста [89] та інші науковці). Енциклопедію можна розглядати як різновид словника. Саме в словниках та енциклопедіях (останнім часом все більшу популярність має гібрид - енциклопедичний словник) упорядники здійснюють на практиці вербальний опис значення слова [3, с. 272-285].

Словник в англосаксонській культурі традиційно займає особливе місце. Зокрема, американський лінгвіст Дж. Елджео зазначає, що словник - це книга, що обов'язково присутня в будь-якому американському будинку [79, с. 36]. Укладачі авторитетного словника Random House Dictionary (RHD) у передмові пишуть про те, що англо-американської традиції властиво з повагою ставитися до словника, вважаючи, що лексикографи є законодавцями мови (legislators of language) [100, с. 33].

Історія англо-американської лексикографії починається зі словника Р. Ковдрі (1538? -1604?) з довгою назвою обсягом у 86 слів. Зазвичай словник відомий за своїми початковим словами - A Table Alphabeticall (1604). Він адресувався в першу чергу «ladies, gentlewomen, or any other vnskilfull persons». Словник складався з так званих «hard words» і включав спочатку 2543 слова. Словник мав успіх і витримав за життя автора чотири видання, а словник останнього, 4-го видання, який вийшов в 1617 році, вже містив 3264 слова [31, с. 75].

Першою серйозною академічною лексикографічною працею прийнято вважати словник С. Джонсона A Dictionary of the English Language (1755). Приступивши до роботи над словником, С. Джонсон поставив завдання стандартизувати і закріпити назавжди тодішню форму англійської мови, однак під кінець своєї праці переконався в неможливості виконання такого завдання, оскільки мова перебуває в постійному розвитку.

У 1928 році з'являється повний академічний словник англійської мови (в 12 томах), відомий усьому світу як Oxford English Dictionary (OED), а в 1989 році виходить його друге видання вже в 30 томах, яке укладачі присвятили королеві Єлизаветі Другій [70, с. 28].

Початок лексикографії США тісно пов'язаний з іменем Н. Вебстера, який був великим патріотом своєї країни і спочатку видав невеликий пілотний словник A Dictionary of the American Language. Втім, згодом, у 1828 році, у віці 70 років, він опублікував той варіант словника, з яким й увійшов в історію. Ця версія мала менш екзотичну назву: An American Dictionary of the English Language. Слово `Webster' згодом стало загальним, однак компаніям «Merriam», що купила ексклюзивні права на видання цього словника, не придбала ексклюзивні права на ім'я «Webster». Тому в даний час використовується найменування Merriam-Webster, щоб відрізняти сучасні словники цієї компанії від конкурентів (серед яких найбільш відомим є словник Webster's New World Dictionary) [80, с. 21].

Тлумачні словники, які в англійській мові мають назву «general purpose dictionaries», протиставляються спеціалізованим (specialized) словникам і можуть бути різних видів: повні та скорочені, академічні та популярні, лінгвістичні й енциклопедичні, адресовані носіям мови й іноземцям. Істотну частину сучасних англомовних тлумачних словників складають навчальні словники [85, с. 267].

Енциклопедії, на відміну від тлумачних словників, не розглядають лінгвістичну сторону мови. Їх, наприклад, не цікавить, чи є певне дієслово перехідним або неперехідним і з якими прийменниками воно вживається. До того ж енциклопедії розглядають, як правило, лише одну частину мови - іменник і, на відміну від словників, містять велику кількість власних назв. До останнього часу британські словники були в основному лінгвістичними [22, с. 31].

Проведене дослідження наукової літератури з лексикографії виявило, що довгий час лексикографи сперечалися, чи є енциклопедії словниками. Так, наприклад, Дж. Хейман в своїй роботі «Словники і енциклопедії» виділяє п'ять параметрів, за якими протиставляються словники енциклопедіям:

1) енциклопедія характеризує слово з точки зору його співвіднесеності з екстралінгвістичною реальністю, словник - з точки зору співвіднесеності з іншими словами;

2) словник та енциклопедія припускають різні типи дефініцій одних і тих же понять: в той час, як енциклопедія дає наукове визначення слів «світло», «ніч», «верх» і «низ», словник наводить їх «побутове» розуміння;

3) енциклопедична інформація є надлишковою, словникова ж містить лише необхідні відомості;

4) словник відображає семантику слова (відношення між знаком і змістом), енциклопедія містить, окрім цього, прагматику слова (відношення між знаком і людьми, які його використовують), розширюючи її до значного екстралінгвістичного контексту;

5) на відміну від словника, енциклопедія містить власні назви.

Утім, науковець зазначає, що ці протиставлення досить умовні і в багатьох випадках не діють [81, с. 336].

З одного боку, дослідники, наприклад В. Дубічинський, відмічають, що кожен словник зазвичай оперує певною енциклопедичної інформацією, і в даний час енциклопедичність лексикографічних творів зростає [22, c. 13]. На думку І. Ольшанського, ідеал лексикографії - це універсальний тлумачно-енциклопедичний словник з енциклопедичною, етнолінгвістичною та культурознавчою інформацією [58, с. 45-46]. З іншого, за висловом Н. Котєлової, «енциклопедія - не словник і не має відношення до лексикографії. Єдиний привід вважати її словником - розташування позначень описуваних реалій в алфавітному порядку» [42, с. 33].

Дискусії щодо розмежування словників та енциклопедій, викликають багато сумнівів, наприклад, з приводу того, як відокремити логічне визначення поняття від тлумачення значення слова [36], розмежувати слова в їх значеннях і предмети, що ними позначаються [12], надати визначення слова, яке не спирається на екстралінгвістичні відомості, а є побудованим лише на основі відношення слова до інших слів мови.

Заслуговує на увагу також точка зору Дж. Хеймана, який всупереч традиційній думці вважає, що, в принципі, словник - це і є енциклопедія [81, с. 331]. Дійсно, доволі важко чітко визначити межу між словом і об'єктом, що ним позначається.

У сучасній зарубіжній лексикографії спостерігається тенденція до енциклопедизації тлумачних словників, хоча варто зазначити, що такий процес і раніше був характерним для американської словникової індустрії. Про це писав Л. Ступін: «Словник Вебстера - це свого роду тлумачно-енциклопедичний словник сучасної англійської мови, в якому поряд з чисто філологічної довідкою можна отримати інформацію, яка зазвичай властива енциклопедії або спеціальним галузевим словникам» [70, с. 37-38].

Г. Бежуа також відзначає, що більшість американських словників для загальних цілей (general-purpose dictionaries) мають в більшій чи меншій мірі енциклопедичну макроструктуру. Енциклопедичність американських словників варіюється від включення назв до енциклопедичних дефініцій (encyclopedic-type definitions). На думку автора, даний тип словників є багатоцільовим довідником (all-purpose reference book) [80, с. 48-49].

Однак включення енциклопедичної інформації в тлумачні словники стає популярним і в британській словниковій індустрії. Наприклад, словники Longman Dictionary of English Language and Culture, Collins Concise English Dictionary, Collins COBUILD English Dictionary, Longman Dictionary of the English Language містять найрізноманітнішу енциклопедичну інформацію, починаючи від назв газет та журналів, організацій і компаній, магазинів і банків до імен біблійних персонажів, біографій знаменитостей тощо [41].

Серед словників американської лексикографії, гідних для залучення до дослідження, в першу чергу варто згадати такі: Merriam-Webster's Third New International Dictionary of the English Language (1961), прямий нащадок першого словника Webster, фактично восьмий словник з часу опублікування родоначальника цієї серії в 1828 році, а також Webster's New Collegiate Dictionary - його скорочена версія; The Random House Dictionary of the English Language (RHD; 1966, 1987, 1993), останнім часом на багатьох словниках видавництва Random House використовується назва Random House Webster's. Згадаємо також словники The American Heritage Dictionary of the English Language (AHD; 1969, 4 видавництва. 2000). Зі словників, що використовують ім'я Webster's за межами компанії «Merriam» необхідно відзначити Webster's New World Dictionary, 1-е вид. - 1951 рік, останнє, 4-е вид., що містить 160,000 слів, було опубліковано в 1998 році [4, с. 16].

Варто звернути увагу на те, що в англо-американській лексикографії всі найбільш авторитетні словники мають загальноприйняті скорочення, якими ми й користуємося.

В. Дєвкін відзначає, що обсяг словника залежить від тієї мети, яку перед собою ставлять його укладачі (compilers), але більш за все, звичайно, від розміру фінансування. Сучасні словники можуть містити від декількох тисяч (pocket dictionaries) до 600 тисяч слів (OED) і більше. Зазвичай читачі користуються скороченими варіантами повних академічних словників («desk» або «college-size» dictionaries) або навчальними словниками обсягом у 70-80 тисяч слів. Оскільки більша частина словників має суто комерційний характер, укладачі нерідко пускаються на хитрощі при вказівці числа слів, приводячи не стільки число словникових статей, скільки загальне число слів, у тому числі й похідні (derivatives), які наводяться в статті без будь-якого пояснення (не враховуючи вказівки приналежності до певної частини мови). До повних (unabridged) словників відносяться OED, Webster's Third International; RHD; AHD. Всі вони мають скорочені (abridged) версії, нерідко в м'яких дешевих виданнях. Останнім часом такі видання, як правило, мають електронні версії [18, с. 35].

В. Кабакчі виділяє три частини словникового значення: мікро-, міні-та макро-значення. Макро-значення представляє собою суму знань людини на даному етапі про конкретні речі або ідеї і тому важко піддаються фіксації в рамках окремої публікації; лінгвісти говорять про те, що зовнішні кордони значення «розмиті». Мікро-значення представлено в словниковій дефініції, а міні-значення - наводиться в енциклопедичній статті. Міні-значення можна також розглядати як енциклопедичне розширення дефініції [31, с. 80].

Таким чином, при складанні словникових дефініцій лексикографи намагаються знайти баланс між описом значення слова і створенням лексико-граматичного субституту, достатнього для ідентифікації даного об'єкта.

М. Колеснікова стверджує, що в значенні будь-якого слова присутні як експліцитні, так і імпліцитні компоненти, причому останні можуть представлятися настільки очевидними, що їх не вважають за потрібне вербалізувати. Не випадково, британська лексикографія починалася з тлумачення винятково «важких слів» (hard words). Логіка лексикографів зрозуміла: навіщо пояснювати, скажімо, слова небо, річка, мати тощо, якщо всі знають їх значення. Саме тому в словнику Р. Ковдрі слово horse присутнє тільки як морський термін [37, с. 24].

У результаті, значення будь-якого слова є складною структурою, яка в повній мірі доступна лише високо освіченим людям, в той час як в побутовому спілкуванні люди зазвичай обходяться найбільш елементарними уявленнями про речі та ідеї. Чим складніше значення слова, тим менша кількість людей знає його в повній мірі. Ця точка зору частково перегукується з поділом значення на найближче і подальше значення слова, яке проводив А. Потебня [64, с. 19].

Таким чином, доводиться робити істотну поправку при аналізі текстів, в яких мова є орієнтованою на іншомовну культуру. Результатом тривалого періоду міжкультурної комунікації стають двомовні словники, в яких читач знаходить традиційні міжкультурні відповідності. Вони, як правило, досить приблизні, особливо в словниках, адресованих широкій аудиторії. Це веде до значних спотворень в сприйнятті іншомовної культури. Вже Г. Пауль відзначав: «Коли значення якогось іноземного слова збігається зі значенням слова рідної мови, але лише частково, ми часто схильні приписувати іноземному слову повний обсяг значення, яким володіє рідне слово» [62, с. 470]. Так, в рамках англо-українського міжкультурного спілкування слово glass механічно асоціюється зі словом склянка. У романі американського письменника, місце дії якого відбувається в Радянському Союзі, один з персонажів відмічає: «My breakfast is simply a cup of tea,» Harvard said. «A glass of tea here...» [87, с. 148]. Як бачимо, значення слова модифікується, адаптується у відповідності зі специфікою іншомовної культури. Це призводить до найрізноманітніших казусів. Зокрема, один експатріант так описує відвідування ресторану: [Our soups] came with a shot of vodka (or as the English version of the menu frighteningly had it, a glass) [87, с. 131].

Гнучкість значення слова, наявність в ньому імпліцитних компонентів є одночасно і сильною і слабкою стороною мовного спілкування. З одного боку, це дозволяє використовувати слово в найнесподіваніших комунікативних ситуаціях. В. Кабакчі доводить, що переважна частина словникового складу з легкістю змінює, у випадку комунікативної необхідності, свою культурну орієнтацію. Зокрема, речення It is early Sunday morning, and I am looking through my window at the street below може бути реалізованим в найрізноманітніших ситуаціях, по відношенню до різних культур і епох. Так Sunday люди проводять по-різному в християнських і мусульманських країнах. Обриси і розташування вікон може бути різним у залежності від клімату, а вулиці бувають з правостороннім і лівостороннім рухом. Між тим, словникові дефініції про це мовчать, і користувачі отримують відомості про ці деталі лише зі свого життєвого досвіду і книг [31, с. 81].

Істотним фактором при вивченні значення варто вважати мовну діахронію. Не можна вивчати твори письменників минулого з використанням сучасних словників [38, с.215]. Мова постійно змінюється, в цьому в середині 18-го століття переконався С. Джонсон, і в цьому постійно переконуються люди похилого віку, які часто не розуміють мову молодшого покоління. Наприклад, у 2-му виданні словника Merriam-Webster's New Collegiate Dictionary (1956), яким користувався В. Набоков при написанні своїх англомовних книг відсутня стаття (entry) computer, а є лише дієслово compute в значенні to determine by calculation; немає ще слів sputnik і beatnik, вони з'являться в кінці 1950-х рр.., і, звичайно, немає поняття globalization, а лише прикметник global зі значенням spherical, природно при цьому, що слово file це лише an orderly collection of papers, а не information on a computer that you store under a particular name [88].

Сучасна мова міжнародного спілкування в значній мірі мультилінгвістична, її містить безліч ксенонімів (іншомовних реалій), а її словниковий склад значною мірою орієнтований, в тому числі, й на зовнішній світ. Англійська мова більше за інших насичена елементами різних культур. На думку Е. Вейнера, кожен англомовний носій (English speaker) в певній мірі є «мультилінгвістичним» в межах англійської мови («multilingual» within English) [86, с. 501]. Тому при аналізі слів необхідно мати на увазі всі компоненти його значення, як експліцитні, так й імпліцитні. Значення, вербалізовані сучасними довідковими посібниками, в тому числі словниками, не слід механічно поширювати на здатність людини сприйняти його в повному обсязі. Словникові дані можна розглядати як важливий матеріал при дослідженні значення, проте не варто сприймати його в якості беззаперечного джерела вивчення значення.

Об'єднання ознак лінгвістичних та енциклопедичних словників на сучасному етапі розвитку теоретичної та практичної лексикографії все частіше вважається природним. На наш погляд, відображення в тлумачному словнику необхідної екстралінгвістичної інформації лише збільшує інформаційний потенціал словникової статті.

Таким чином, перекладач має все це враховувати в процесі перекладу словникових статей, оскільки аналізована вище сукупність лінгвальних та позалінгвальних чинників наносить істотний відбиток на сприйняття тексту перекладених словникових статей читачем перекладу.

1.2 Словникова стаття як особливе лексикографічне утворення

Аналіз наукових джерел з теми доводить, що у сучасній лексикографії можна простежити дві основні тенденції, означені Ю. Карауловим як «відцентрова» та «доцентрова» [34, с. 59]. У лексикографічній практиці ці різнонаправлені тенденції знаходять вираження у створенні «однопараметрових» (орфографічних, акцентологічних, синонімічних тощо) та «багатопараметрових», комплексних словників. Кінцевою метою виділення, опису та групування лексикографічних параметрів є створення універсального словника. Універсальним, за Ю. Карауловим, слід називати такий словник, в якому «рівною мірою, на достатню та однакову глибину експлікуються всі параметри даної мовної структури» [34, с. 48].

І. Мейзерська вважає, що для всебічного та релевантного подання мовних одиниць у тлумачному словнику слід спиратися не лише на структурний лінгвоцентричний принцип (традиційний та основоположний для лексикографії), але й залучати антропоцентричний підхід. Обидві ці парадигми мають давню традицію і є продуктивними для сучасного мовознавства, тому слід не протиставляти їх як взаємозаперечні, а синтезувати їх напрацювання для створення комплексної, цілісної картини [52, с. 152].

За словами Н. Гордієнко, сучасне розуміння завдань тлумачного словника не обмежується лише повним відображенням лексичної системи мови та семантичної структури слова (хоча саме цей принцип є основоположним для тлумачної лексикографії). Формат тлумачного словника дозволяє створити модель мовної системи в цілому, здатну відтворити не лише семантичну структуру слова, а і його парадигматичні та синтагматичні відношення, сполучуваність та словотвірний потенціал, тим самим реалізуючи його комунікативну функцію. Такий системний підхід робить тлумачні словники надзвичайно продуктивними для всебічного опанування мови як її носіями, так і при вивченні мови як іноземної [15, с. 16].

На думку П. Денисова, структурний принцип знаходить своє лексикографічне відображення у словнику на макроструктурному (загальний принцип побудови словника, реєстр) та мікроструктурному (будова дефініцій, добір та спосіб репрезентації параметрів, відображення семантичної структури та ін.) рівнях. Антропоцентричний компонент словника - це його функціональний аспект, «обличчя» словника, яким він звернений до користувача. Йдеться про такий спосіб опису лексикографічних параметрів, добору та подачі матеріалу, щоб «у словнику активного типу (в словнику для синтезу мовлення) прочитання словникової статті призводило до правильного вживання описуваного слова у мовленні, а в словнику пасивного типу (словнику для аналізу мовлення) давало можливість точного розуміння слова в контексті на фоні всіх його парадигматичних, синтагматичних, дериваційних та інших властивостей)» [20, с. 214].

Традиційні тлумачні словники, за словами Е. Мєднікової, базуються на принципі «лексемоцентричної семасіології» [51, с. 128]. У фундаментальних словниках велика увага приділена формуванню реєстру та розробленню семантичної структури слова. Ретельно розроблено систему ремарок, скорочень та позначок. Значення ілюструються прикладами, дібраними з багатої лексичної картотеки, що збиралася впродовж десятиліть і постійно поповнюється.

У сучасній лексикографії відчувається тенденція до кількісного та якісного розширення набору параметрів та універсалізації словника. Ця тенденція виявляється при створенні як багатотомних лексикографічних праць, так і однотомних універсальних словників-довідників. Так, за О. Тараненком, словник нового типу повинен бути реєстраційно-нормативним, дескриптивно-прескриптивним, різноаспектним, активного типу, тобто орієнтованим на активне засвоєння мови шляхом найширшого опису реального функціонування мовних одиниць, а також багатоцільовим та універсальним [71, с. 3]. Нові однотомні словники, що вийшли в останні роки, є продуктом переосмислення традиційних підходів до лексикографування, нового розуміння функцій словника, поєднання структурного та антропоцентричного принципів.

Основною структурною ланкою будь-якого словника, як електронного, так і паперового, безсумнівно, є словникова стаття, яку Л. Столярова визначає таким чином: «стаття, що роз'яснює заголовне слово в словнику» [68, с. 119].

На думку І. Заваруєвої, основні функції мови - комунікативна і когнітивна. Основною функцією словникової статті є саме когнітивна, тобто передача необхідної інформації, причому робити це необхідно швидко, щоб не затримувати розумовий процес користувача, і економно, щоб не перевантажувати обмежений обсяг словника [28, с. 126].

Наприклад, у різних видах словникових статей в найбільш популярних тлумачних електронних словниках існують різні способи досягнення ступеня стиснення, використовуються такі способи компресії, як використання графічних скорочень, особливі відмітки, еліпсис тієї чи іншої частини речення тощо.

За твердженням В. Морковкіна, «мова є семіотичною системою, основні референційні точки якої безпосередньо співвіднесені з індивідом - мовцем» [53, с. 62]. Лексична система мови є надзвичайно динамічною та гнучкою, а, за словами Н. Стратулат, «словниковий склад мови найбільш чутливий до всіх зовнішніх факторів впливу, на ньому активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови» [69, с. 69-70]. Водночас лексична система є більш імпліцитною та складною для безпосереднього спостереження, ніж, скажімо, фонетична чи граматична система. Її рухливість, змінність зумовлена багатьма внутрішньомовними та позамовними чинниками, а також величезний об'єм роблять її недоступною для спостереження у повному обсязі. Тому, як і будь-який недоступний для спостереження об'єкт, «вона може бути представлена для розгляду лише у вигляді певної моделі» [53, с. 73]. Найбільш придатним для створення гармонійної моделі лексичної системи є формат тлумачного словника. Специфіка мовного матеріалу при цьому вимагає, як уже зазначалося, поєднання структурного та функціонального (антропоцентричного) підходів.

Словникова дефініція виступає основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від численних контекстних вживань конкретного значення слова. Словникові дефініції широко використовуються в сучасній науці для вивчення різних аспектів лексичної семантики. Конкретні схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути досить різноманітними (за даними П. Денисова, вони можуть налічувати до 50-60 різновидів [21, с. 80]). І. Заваруєва зводить ці різновиди до трьох основних видів: 1) описові, 2) синонімічні з) відсильні (дериваційні) [28, с. 127].

На думку В. Кабакчі, словникова дефініція - це не констатація повного значення слова, а словосполучення чи речення, основна функція якого надати найзагальніше уявлення про значення, а також виступити в якості лексико-граматичного субституту даного слова. Словникова дефініція в якості вербалізації значення слова може розглядатися лише як приблизний орієнтир. Фактор суб'єктивності укладачів словників відіграє значну роль [31, с. 81].

За необхідності визначити значення слова з високою точністю необхідно брати до уваги дефініції різних словників з урахуванням можливої ??багатозначності значення слова. Корисним є залучення енциклопедичних словників та енциклопедій.

При використанні словникових даних в ході дослідження значення слова варто враховувати спеціалізацію тлумачного словника. Учбові словники, орієнтовані на тих, хто вивчає мову, найчастіше - іноземців, гранично спрощують дефініції, звільняючи їх при цьому від багатьох важливих семантичних компонентів [31, с. 82].

Слідом за О. Панченко вважаємо, що словникова стаття представляє собою особливий мовленнєвий твір, який можна вважати стислим текстом: «стислий текст - це повідомлення, побудоване шляхом скорочення повного тексту або створене як спочатку короткий, що призначається при необхідності для подальшого розгортання у більш об'ємний текст. Стислий текст має підвищену інформативну насиченість у порівнянні з первинним повним варіантом або текстом такого ж обсягу, що досягається завдяки різноманітним обов'язковим і факультативним засобам всіх рівнів мови» [61, с. 306].

І. Заваруєва наводить таку структуру словникової статті. Після заголовного слова в тлумачних словниках, як правило, наводяться його граматичні форми (не повністю, а в їх кінцевій, змінюваній частині). Належність слова до тієї чи іншої частини мови позначається відповідною позначкою або зазначенням характерних граматичних форм [28, с. 127].

Слідом за цими показниками подаються особливості синтаксичного управління, якщо вони надають значиму характеристику слова. За цими відомостями слідує стилістична характеристика слова (стилістичні відмітки) і вказівки на особливості його вживання в мові (якщо вони є). Основний зміст словникової статті містить тлумачення значень слова та приклади (цитати або вислови). Значення позначаються арабськими цифрами і подаються з абзацу, їх смислові відтінки виділяються за допомогою двох паралельних рисок | |.

Особливості вживання слова, характерні для того чи іншого його значення, традиційно подаються за знаком | з відповідною вказівкою на цю особливість. Наприклад, при дієсловах за знаком | вказуються випадки безособового вживання, при прикметників за знаком | - випадки їх субстантивації (якщо немає зміни в значенні слова), при іменниках - вживання з збірним значенням, випадки поширювального вживання тощо [28, с. 128].

Словникова стаття повинна бути побудована таким чином, щоб вона могла адекватно задовольняти комунікативні потреби користувача. Спробуємо проаналізувати статтю, характерну для української лексикографічної традиції, на прикладі ВТС СУМ з цієї точки зору. Для цього слід визначитися, які саме параметри є релевантними для обраної нами лексикографічної моделі. Згідно з П. Денисовим, «ідеальна універсальна словникова стаття повинна містити, щонайменше, такі компоненти: 1) заголовне слово; 2) його формальні характеристики (граматичні, орфографічні, орфоепічні та ін.); 3) його семантизацію; 4) вибірки з текстів, які ілюструють ту чи іншу формальну або семантичну особливість заголовного слова; 5) вказівки на «сусідів» заголовного слова в лексичній системі мови; 6) відсилки й довідки різного характеру й призначення. Кожен із цих пунктів має свій характер розгортання» [21, с. 217]. Ще більш розгалужену та ретельно розроблену схему параметризації пропонує В. Морковкін. Слово як лексикографічний об'єкт характеризується таким набором властивостей: 1) властивості плану вираження (написання, вимова, акцентологічна характеристика, морфологічна характеристика); 2) властивості плану змісту (характер семантичної структури, характер значення кожного лексико-семантичного варіанта; синонімічна цінність, антонімічна, омонімічна, паронімічна, гіперо-гіпонімічна, стилістична цінність; приналежність до певного понятійного класу; сполучувальна цінність (синтаксична та лексична сполучуваність); 3) здатність функціонувати у складі фразеологічних одиниць; 4) словотвірна цінність (морфемна структура, словопороджуючі властивості, наявність твірного слова); 5) етимологічна цінність [53, с. 155-156].

Властивості плану вираження, виділені у наведеній схемі, подані у більшості словників стандартно. Так, наприклад, прикметник революційний вводиться у ВТС СУМ таким чином: РЕВОЛЮЦ'ІЙНИЙ, -а,-е, де ми бачимо такі характеристики: написання, наголос, родові закінчення. Орфоепічної інформації (про наближення ненаголошеного е до и) словник не дає.. Наведемо основні номерні значення з ВТС СУМ: 1) Стос. до революції (у 1). || Пов'язаний з проведенням революції (про місце, час і т. ін.). || Який здійснює революцію або стоїть на її боці, обстоюючи її ідеї, принципи. || Пройнятий духом, ідеями, настроями революції. Революційні пісні. || Який є наслідком революції, викликаний, зумовлений нею. 2) Який може викликати докорінні зміни, перетворення в якій-небудь галузі або веде до них. 3) Який характеризується докорінними змінами, перетвореннями в якій-небудь галузі.

Ретельний добір синонімічних, антонімічних, омонімічних та ін. відповідників або, за П. Денисовим, «сусідів заголовного слова» [21, с. 217], поглиблює розуміння значення слова (або лексико-семантичного варіанту), вказує на його місце у лексичній системі, збагачує можливості створення власного контексту користувачем. Але не для кожного лексико-семантичного варіанта можна дібрати відповідники. Тому цей параметр не можна вважати універсальним для всіх випадків слововживання. Проте, як уже було сказано, важливість його для експлікації плану змісту лексеми є значною, і потребує за необхідності обов'язкового розроблення.

На думку І. Мейзерської, окремої уваги заслуговує такий параметр, як сполучувальна цінність лексеми. Цей параметр є найбільш антропоцентричним з усіх, оскільки відбиває природні процеси породження мовлення, їх закони та особливості. Без детального розроблення сполучуваності заголовних одиниць словник не може виконувати своє функціонально-комунікативне призначення, обмежуючись суто структурним аналізом лексико-семантичних та граматичних характеристик. Специфіка цього параметра полягає в його зумовленості частиномовною приналежністю заголовного слова [52, с. 153]. В лексичній сполучуваності особливо яскраво відбиваються, за словами П. Денисова «узагальнені значення частин мови та синтактико-семантичних класів» [21, с. 231], і зумовлюється вона значною мірою категоріальним значенням різних частин мови. Аналізована вище лексема революційний є якісним прикметником, який вказує на ознаку і потенційно може модифікувати певну кількість іменників. Цим зумовлюється відносна прозорість сполучуваності прикметників. Залежачи від іменника, прикметник сполучається з ним граматично (за родом, числом, відмінком) та семантично (за наявністю співвідносних сем). Значення прикметника революційний розподіляється за такими характеристиками, як масштаб, вік, значущість, знаменитість, складність тощо, і сполучуваність його обмежується лише особливостями означуваного об'єкта, його співвідносністю із зазначеними категоріями.

І. Мейзерська вважає, що зовсім інша ситуація виникає, наприклад, із дієсловом, що групує навколо себе інші слова в реченні та підпорядковує їх собі. В цьому разі словник повинен забезпечувати якомога глибше представлення сполучуваності слова. Тому варто використовувати лексикографічну модель, що здатна експлікувати сполучуваність лексеми у вигляді конкретних граматичних структур, які накладаються на лексичний матеріал і заповнюються ним [52, с. 152].

Другим невід'ємним компонентом словникової статті є той чи інший вид дефініції. Як відзначав JI. Щерба, «правила словника подаються зазвичай у вигляді «значень слова». Всім, проте, відомо, як важко формулювати ці значення у тлумачних словниках: це здавна становило найслабше їх місце, і здавна ведуться суперечки про найкращі методи визначення значень» [75, с. 69]. Набір визначень типологічно набагато більш різноманітний, ніж це передбачено інструкціями сучасних словників. Одні типи визначень побудовані на підставі інтерпретації одного знака в іншому знаці, тобто суто лінгвістичним шляхом (дериваційний, синонімічний, а головне - ідентифікуючий). Інші співвідносять знак з позамовною дійсністю і нашим знанням про неї (декілька типів логічних визначень). Треті орієнтують його в системі прийнятих словником способів опису (безліч відсилань і формально-граматичних визначень). Четверті представляють собою численні комбінації, утворені з вищеназваних трьох. Визначення як структура мови опису складається з двох частин: лівої (визначеного) і правої (визначального), між якими - в ідеалі - стоїть знак рівності. На думку Л. Трофімової, це означає, що комбінація відібраних абстрактних властивостей предмета, (при правильному заміщенні позицій) у правій частині повинна становити вказівний мінімум, який дозволяє «впізнати» предмет, позначений визначенням [73].

Практично у всіх роботах, пов'язаних з лексикографією, розглядаються різні види дефініцій. Згідно Л. Капанадзе, словникова дефініція може бути: 1) логічною (значення слова визначається через родо-видові, частинні, предметні, узагальнено класифікуючі відмінності); 2) лінгвістичною як наслідок лінгвістичних операцій аналізу, іноді цей тип називають структурним [33].

Логічні визначення (дефініції) є досить важливим і дуже широко вживаним способом розкриття значень слів та термінів у словниках як енциклопедичних, так і тлумачних.

На думку Ф. Сороколєтова, вагоме значення для тлумачного словника має ефективне використання відсильних визначень, які дозволяють уникнути непотрібних повторів, значно скорочують обсяг словника без зменшення його змістовності [67, с. 21].

Як стверджує І. Заваруєва, у тлумаченні значень слів найбільш виразно відбиваються спроби укладачів словників систематизувати смислові, словотворчі та інші зв'язки і відносини лексичного складу мови, а також співвідношення слів і охоплення ними предметів і явищ реальної дійсності. Це призводить до широкого використання такого способу тлумачення, як синонімічний.

Слова регіональні, застарілі, просторічні, а також слова з різкою стильової обмеженістю вживання, визначаються за допомогою тих слів живої літературної мови, синонімами яких вони є [28, с. 126].

В останні роки з'являються нові види словників, які намагаються подолати недоліки, що були притаманні традиційним словникам - старіння значень тощо. Електронний словник має значно більші можливості для використання в дефініції різних видів ілюстрацій (картинок, схем, анімації, звукового супроводу), таким чином, словникова дефініція перетворюється в креолізованний текст. Під даним терміном розуміється, за Ф. Смирновим, «текст, фактура якого складається з двох негомогенних частин: вербальної (мовної та мовленнєвої) та невербальної (належить до інших знакових систем аніж природна мова)» [66]. Ці дві частини креолізованного тексту, семіотично складного, різноспрямовані за своїми функціями. Постає питання про оптимізацію дизайну тлумачення, і тут електронний словник має переваги: різноманітні можливості варіації розміщення елементів слів, ілюстрацій, кольору, шрифту тощо.

Крім зазначених необхідних компонентів, словникові статті в різних тлумачних та енциклопедичних словниках містять або можуть містити різні факультативні компоненти.

Таким чином, очевидно, що в українській традиції лексикографічна параметризація повинна відбивати не лише системно- структурні показники описуваних одиниць, але і їх власне антропоцентричні, функціонально-комунікативні характеристики. Розглянута схема параметризації є релевантною для моделі лексичної системи в цілому, але окремі параметри здатні актуалізуватися, або навпаки, відходити на другий план, залежно від внутрішніх особливостей аналізованої одиниці.

1.3 Явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад

Проблема побудови стислого, компресованого тексту є актуальною в наш час певного перевантаження усіма видами інформації. Наявність у мові достатньо високої надмірності та прагнення до мовної економії у певних комунікативних ситуаціях може призвести до стиснення тексту та появи мовної компресії. Останнім часом лінгвістична компресія почала дуже широко вживатись також і у письмовій мові. Вплив тенденції до економії та наявність компресії стають помітними практично в кожному функціональному стилі сучасної літературної мови, у тому числі і при побудові словників. Як зазначає І. Мейзерська, формат тлумачного словника дозволяє створити модель мовної системи в цілому, здатну відтворити не лише семантичну структуру слова, а і його парадигматичні та синтагматичні відношення, сполучуваність та словотвірний потенціал, тим самим реалізуючи його комунікативну функцію. Такий системний підхід робить тлумачні словники надзвичайно продуктивними для всебічного опанування мови як її носіями, так і при вивченні мови як іноземної [52, с. 151].

Словникова стаття у тлумачному словнику - це порівняно автономний розділ словника, що відноситься до заголовного слова, і де наводиться лінгвістична характеристика цього слова та його похідних [61, с. 151], наприклад:

entry (INFORMATION) n [C] a separate piece of information that is recorded in a book, computer, etc: They've updated a lot of the entries in the most recent edition of the encyclopaedia. As his illness progressed, he made fewer entries in his diary [RHW].

Як стверджує Л. Ступін, дефініція слова є його коротким тлумаченням, що повинно бути точним й інформативним та представляти значення слова у всій його повноті та обсязі складових компонентів. У більших за обсягом словникових статтях дефініції багатозначного заголовного слова, як правило, розділяються арабськими цифрами, а ближчі за значенням - прописними літерами [70, с. 24], наприклад:

scroll /skreul/ n 1. (a) a roll of paper or parchment for writing, etc on: Chinese scroll paintings, (b) an ancient book written on such a roll: the Dead Sea Scrolls. 2. anything curved as though it has been rolled like a scroll, esp an ornamental design cut in stone or wood [RHD].

На думку А. Вейзе, специфічною рисою словникової дефініції є тенденція до стиснення, компресії інформації, що викликана декількома факторами:

1) прагненням до економії місця у словнику та економії матеріальних ресурсів;

2) бажанням вмістити у обмежений простір найбільшу кількість корисної інформації;

3) необхідністю подати відомості так, щоб їх можна було легко зрозуміти та засвоїти [9, с. 37].

М. Дудченко та Л. Байдак відзначають, що лінгвістична компресія у словниковій дефініції, як і в багатьох інших жанрах та стилях сучасної письмової комунікації, може проявлятись по-різному на всіх мовних рівнях. Компресія у словниковій дефініції, як правило, здебільшого є форсованою, або ненормативною, що спричинено її специфічним призначенням у найменшому обсязі передати якнайбільший об'єм корисної інформації [23, с. 29].

У письмових творах компресія інформації може відбуватись на графемному рівні. Найбільш поширеним засобом стиснення тексту на цьому рівні можна вважати різні види графічних скорочень, тобто умовних скорочень слів, що зустрічаються лише на письмі й розшифровуються під час прочитання уголос. Прикладами таких скорочень можна назвати загальноприйняті скорочення сторін світу (S, N, SE), вимірювань (ft, in) та ін. (etc.) В словниковій дефініції на графемному рівні О. Панченко виділяє такі сфери прояву мовної компресії:

· буквені скорочення;

· специфічне застосування розділових знаків;

· система розташування матеріалу [61, с. 29].

У словниковій дефініції скорочення та пропуск певних літер зумовлені прагненням створити максимально стислий текст. Такі скорочення не є особливими лексичними одиницями, оскільки вживаються лише письмово. Скорочення букв, що існують у словниковій дефініції, Ю. Горшунов розподіляє на такі дві великі групи:

1) традиційні буквені скорочення, які можуть зустрічатися в усіх жанрах та стилях мови: А. D. (Anno Domini), B. C. (before Christ), etc. (et cetera), i.e.(id est = in other words)

2) специфічні буквені скорочення, типові для словників: cf. (confer = compare), S - spoken, W - written, pp (past participle or pages) тощо [17, с. 19].

У багатьох словниках основні скорочення, які в них вживаються, наводяться в спеціальному розділі, котрий, зазвичай, носить назву «Перелік основних скорочень» або «Скорочення та символи», що значно полегшує роботу читача зі словником. До таких переліків, зазвичай, надходять скорочення, що позначають граматичні (pp, Gp, v, adj., fem, Vnn), стилістичні (arch., fig, joc, sl) особливості вживання слова, джерело походження або варіант мови, де вживається слово (AmE, BrE, NZ - New Zealand, MFr - Middle French), та багато інших.

Графічні скорочення також не можна вважати цілком однорідними з погляду частин, що підлягають скороченню. К. Єльцов виділяє такі їх різновиди:

1) виключаються всі літери слова, окрім першої: v - verb, n - noun; C - countable noun, U - uncountable noun;

2) скорочується середина та кінець слова, а лишаються перші 2-3 літери: usu - usually, esp - especially; obs. - obsolete, sl - slang; unc. - uncertain. Скорочення такого типу можна вважати більш автономними, оскільки більшість з них може бути зрозуміла навіть поза контекстом.

3) ненормативні скорочення, коли «виключаються» лише деякі літери із середини слова (переважно ті, що позначають голосні): fml - formal, infml - informal; Gmc - Germanic; bk - book, ft - feet.

4) скорочуються частини складного слова або фрази: sb - somebody, sth - something [24, с. 41]

О. Селівнова наголошує, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, А.С. - alternating current - «змінний струм», H.P - horse power - «кінські сили» [65, с. 124].

Абревіатури під час перекладу наводять у вигляді загальноприйнятих еквівалентів мовою перекладу, якщо такі існують. За відсутності еквівалента абревіатура пишеться мовою перекладу за першими літерами її повного перекладу, який при першому згадуванні в тексті наводиться в дужках. Якщо абревіатура не піддається розшифровці, то її залишають мовою оригіналу й у примітці обов'язково вказують, що це скорочення розшифрувати не вдалося. Під час перекладу абревіатур, які є термінами, особливе значення набуває «дешифрування» абревіатури.

Ю. Лабенська пропонує такі шляхи перекладу абревіатур.

1) Повне запозичення англійського скорочення в латинських літерах. Цей засіб, зазвичай, використовується для передачі номенклатурних позначень. Наприклад: DVD-digital video disk (цифровий відеодиск), в українській мові може бути переданий як DVD.

2) Транслітерація. Скорочення NATO (North Atlantic Treaty Organization) Організація Північноатлантичного Договору українською мовою передається як НАТО.

3) Транскрибування. Cкорочення VDS (Virtual Disk Service), служба віртуальних дисків або служба ВДС.

4) Звуко-літерне транскрибування. Наприклад, абревіатура BBC - British Broadcasting Corporation (Британська радіомовна корпорація) - передається українською мовою як Бі-Бі-Сі.

5) Переклад і транскрибування. POINTER-Partial Orientation Interferometer - передається українською мовою як інтерферометр із частковою орієнтацією ПОЙНТЕР.

6) Переклад повної форми та створення на його основі українського скорочення. LSI - large scale integral (велика інтегральна схема - ВІС).