Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі

7) Експлікація (описовий переклад). CSMA/CA - Carrier Sense Multiple Access/collision Avoidance (колективний доступ із контролем носіїв інформації і вилученням конфліктів) [44, c. 247].

О. Панченко зазначає, що розділові знаки у стислому тексті можуть мати значне інформаційне навантаження. Так у словниковій дефініції, зокрема, значну роль відіграють різні види дужок, різноманітні математичні й графічні символи та ін. Наприклад, дужки застосовуються з метою виділення певної інформації задля привернення до неї уваги читача. В дужках, зазвичай, наводяться:

1) транскрипція слова: flay /flei/ v; ob-tai-na-ble / ?b'teind ?d/ adj;

2) інформація етимологічного характеру: burglar n [< Ofr. < Anglo-L. < LL. burgulator; ? < Gmc. burg, a dwelling + L. latro, robber];

3) інформація щодо граматичних, стилістичних та ін. особливостей вживання слова у мові;

4) інформація про варіанти слова та його словоформи або похідні [61].

А. Герд наголошує, що у словниковій дефініції широко використовуються також різноманітні символи. Так, наприклад, при наведенні інформації щодо етимології слова, застосовуються наступні знаки:

< - для позначення джерела походження та попередньої форми даного слова (derived) from);

? - вказує на те, що джерело походження слова лишається не визначеним, або існують сумніви щодо нього, оскільки не існує прямих доказів (uncertain);

+ - для вказівки на те, що слово є складним і складається з частин, що поєднані знаком «плюс» [14, с. 67].

Широкого використання також отримує у словниковій дефініції й знак «-» (дефіс), котрий вживається з метою скорочення повної форми слова при зазначенні особливих форм слова або його похідних: e.g. liquify v (pt, pp -fied); specialize, -ise v; tatty adj (-ier, -iest). У даному випадку дефіс замінює спільну частину слів, а після нього наводиться лише диференціююча частина.

Також дуже широко в словниковій дефініції застосовуються такі знаки, як:

= - позначає «the same as»; замінює заголовне слово у прикладах його вживання та фразеологічних висловах;

/ - вживається замість слова «or» [14, с. 68].

На морфологічному рівні лінгвістична компресія найбільш яскраво виявляється у вживанні скорочених слів та різних видів абревіатур. В словнику М. Ярмашевич виділяє такі види скорочень:

1) абревіатури ініціального типу, що складаються з перших літер слів, які входять до її складу. Частіше за все до словарної дефініції входять ініціальні абревіатури, що є еквівалентами заголовного слова та наводяться у дефініції як синоніми: personal computer n [C] a PC; a small computer that is used by one person for business or at home;European Currency Unit n [C] an ecu; European Exchange Rate Mechanism n [singular] the ERM; a system for controlling the Exchange rate between the money of the different countries of the European Union;

2) традиційні трилітерні скорочення місяців, днів тощо, які подаються в структурі словникової статті разом із дефініцією поняття: April /'eipril/ n [U, C] (abbr Apr) the fourth month of the year, next after March: She was born in April \ April Fool n a person who is the target of a practical joke (practical) traditionally played on 1 April (April Fool»s Day); Saturday n [C, U] (abbr Sat) the 7^th and last day of the week, next after Friday;

3) традиційні загальноприйняті скорочення фізичних величин: kilogram (kg), farengheit (F);

4) традиційні скорочення сторін світу: Bordeaux n red or white wine from the Bordeaux district of SW France; cinnamon n a spice made from the inner bark of SE Asian tree;

5) неологічні скорочення, що дуже широко вживаються у повсякденній мові: CD; demo [77, с. 151].

Особливість компресованих текстів на морфологічному рівні полягає в обмеженому вживанні певних частин мови, який зумовлено специфікою матеріалу, що наводиться у словнику, та способу його викладення. Як правило, у сучасних тлумачних словниках існує спеціальний розділ, де наводиться перелік усіх слів, які вживаються для побудови словникової дефініції. Найчастіше це 2000 найбільш уживаних у мові слів, що складають основний вокабуляр користувача, вони значно полегшують користування словником [39, с. 62].

В. Постнікова доводить, що на лексичному рівні лінгвістична компресія у словниковій дефініції проявляється здебільшого у вживанні більш коротких синонімів. Так, прийняті у офіційно-діловій мові словосполучення типу to make a decision, to make a suggestion дуже часто у компресованому тексті замінюються на простіші форми to decide, to suggest, що мають те ж саме семантичне навантаження, хоча дещо й відрізняються у плані стилістичного забарвлення [63, с. 26].

Лінгвістична компресія на лексико-синтаксичному рівні мови здебільшого виявляється у пропусканні окремих службових частин мови та допоміжних слів. Серед частин мови, що підлягають елімінації, можна назвати прийменники, сполучники, допоміжні дієслова, частку to перед інфінітивом та інші. Так, наприклад, дуже часто в структурі словникової дефініції опускаються різного типу сполучники, якщо вони не є абсолютно необхідними для розуміння даного поняття. Розповсюдженим є пропускання сполучників and та or між однорідними членами речення під час переліку відповідних понять, оскільки вони можуть бути легко замінені безсполучниковим зв'язком або спеціальним графічним символом без втрати свого значення: goodwill n friendly, helpful, cooperative feelings; cleanse v to make sb/sth thoroughly clean [25, с. 29].

В електронних словниках О. Пачненко відзначає ще більший ступінь компресії інформації, що пов'язано з технічною стороною подачі матеріалу та обмеженим простором. Саме в таких словниках можна нерідко зустріти пропускання артикля (означеного та неозначеного) у структурі словникової дефініції [61].

Так слово sacrilege має у різних словниках такі визначення, що в певній мірі відрізняються одне від одного в структурному плані:

sacrilege n an act of disrespect or impiety toward something regarded as sacred (Oxford Advanced Learner's dictionary); sacrilege n (an act of) treating something holy or important without respect (Cambridge Advanced Learner's dictionary); sacrilege n blasphemous behavior; act of depriving something of its sacred character (WordNet).

Також дуже часто в дефініціях, що належать до заголовного слова, яке подано дієсловом, пропускається прийменник to перед інфінітивом. Це пов'язано з тим, що сама позначка v вказує на характер слова і прийменник у цьому випадку виявляється зайвим. Так, наприклад, одне й те ж слово у друкованому словнику (Oxford Advanced Learner's dictionary) та у електронному (WordNet) тлумачиться по-різному та з різним ступенем компресії дефініції: disavow v to say that you know nothing about something, or that you have no responsibility for or connection with something.

Мовна компресія також зберігається у перекладі з метою уникнення повторень, надлишкових вставних конструкцій, або якщо дефініцію можна висловити за допомогою меншої кількості слів. Можна стверджувати, що основна проблема застосування механізму мовної компресії полягає в тому, що перекладачі у процесі своєї діяльності часто не використовують прихованих резервів мови перекладу, а просто калькують структури мови оригіналу. Також, для адекватного перекладу словникових статей, перекладач має розуміти наявні скорочення графем, елімінацію службових частин мови та допоміжних слів. Усе це суттєво впливає на результат перекладу. Таким чином, подальші майбутні дослідження у цій галузі могли би суттєво підвищити рівень підготовки та якість роботи перекладачів.

Розділ 2. Словникова стаття політичного характеру як об'єкт перекладознавства

2.1 Прагматична адаптація тексту при перекладі

З урахуванням того факту, що словникова стаття є одним з прагматичних типів текстів, вважаємо за необхідне розглянути проблему прагматичної адаптації при перекладі.

Переклад як своєрідний тип міжмовної та міжкультурної комунікації, наділений багатогранним характером і відповідно може оцінюватись з різних точок зору, - перш за все, з точки зору відповідності оригіналу (незважаючи на ефект, створений перекладом) або з точки зору комунікативного ефекту, досягнутого за допомогою перекладу (його прагматичною адекватністю).

Становлення самостійної наукової дисципліни - перекладознавства передбачає і термінологічну визначеність базових перекладознавчих понять щодо різновидів вторинних текстів, до яких поза сумнівом можна віднести і поняття «адаптації» [32, с. 206].

Фактично, адаптивна модель перекладу, адаптивна теорія перекладу діє на суміжжі редактури перекладу, власне перекладу й теорії комунікації. Теорія комунікації розглядає проблеми адаптації певного повідомлення в межах однієї культури до різних адресатів, тому, з цієї точки зору, адаптація - це галузь перекладознавства. Та для перекладознавства адаптація теж постає суміжною зоною хоча б тому, що здебільшого передбачає елімінування або межеву трансформацію елементів, що зрештою спричиняє повну видозміну тексту, яка, як правило, не визнається перекладом більшістю науковців.

Проте на наш погляд, перекладацька адаптація як проміжна зона, має свою принадливу силу, яка полягає в тому, що адаптивні моделі прагматичних типів текстів пояснюють необхідність застосування трансформацій і таким чином, змикають теорію комунікації, прагмалінгвістику й теорію перекладу. Адаптивні перекладацькі моделі покликані розкрити причини змін тексту в процесі (його) переходу з дискурсу в дискурс, з одного типу тексту в інший або переходу від однієї ідеології до іншої. Ці самі моделі пояснюють трансформаційні зміни під час перекладу з мови в мову, з культури в культуру.

В окремих випадках перед перекладачем постає завдання не лише перекласти, а й опрацювати текст. У сучасних дослідженнях, наприклад праця І. Алексєєвої, дедалі частіше простежуються судження про те, що тексти, які потребують супровідного опрацювання, слід вважати фактами не так перекладу, як мовного посередництва, до якого належить і адаптація. І тому, якщо перед перекладачем постало завдання досягти заданого комунікативного ефекту, що звичайно передбачає прагматичну адаптацію, то цей вид діяльності «виходить за межі перекладу як процесу створення тексту, комунікативно рівноцінного оригіналу» [2, с. 24]. Коментуючи поняття «істинний переклад», Т. Гаврилів зазначає, що без чіткого розуміння своїх завдань перекладач, навіть діючи абсолютно щиросердо, «може фактично підмінити істинний переклад адаптацією або парафразою, … або певним поєднанням цих елементів», які, на думку дослідника, не мають нічого спільного з власне перекладом. Далі більш різко - «коли йдеться про підміну істинного перекладу адаптацією (adaptation), мається на увазі наведення більш вільної версії, тобто такий переклад, коли перекладач відступає від тексту далі припустимих меж» [11, с. 56]. Подібні міркування точаться здебільшого навколо проблем, пов'язаних з усвідомленням перекладачем своєї відповідальності не лише перед оригіналом і його автором, а й перед читачами перекладу. Проте, зазначені праці не містять нічого суттєвого, лише вказівки на деякі неозначені «високі професійні вимоги до перекладача», необхідні йому для повноцінного відтворення «духу й букви» оригіналу.

Іншими словами, адаптація й переклад репрезентують принципово відмінні види практичної діяльності, причому на відміну від перекладу адаптація рівносильна руйнації та перекрученню джерельного тексту. Тому деякі вчені, наприклад О. Брандес, вважають, що адаптація як один із різновидів мовного посередництва перш за все «полягає у спрощенні тексту, як формальному, так і змістовному» [7, с. 72]. Є. Бортничук погоджується з тим, що переклад з адаптацією - це подвійний процес і, що адаптація ступенюється і може бути стадіальною. Але знов-таки адаптація оцінюється автором негативно, оскільки порівнюється з «чорно-білою графічною мініатюрою з великого художнього полотна», яка хоч і упізнається, але це лише копія та ще й «здешевлена» [6, с. 60]. Інша крайність у розумінні явища адаптації виявляється іноді в тому, що адаптацію дорівнюють коментуванню. Так, наприклад, О. Якименко зауважує, що «на данному етапі…універсальна стратегія коментування/адаптації перекладного тексту знаходиться у стадії розроблення» [76, с. 123]. «Пристосування» перекладного тексту для «полегшення» розуміння смислів оригінального тексту «збіднює міжкультурну комунікацію, нівелює міжкультурні розбіжності, створює хибне уявлення про те, що «всюди все так само» і тому вимагає «неабиякої обережності» під час застосування [57, с. 37]. Щоправда, тепер уже йдеться не про міжмовні відмінності, що принципово вирішуються засобами власне перекладу, а про міжкультурну асиметрію, однак Н. Гарбовський застерігає від застосування адаптації, оскільки вона значною мірою деформує уявлення про іншу культуру й тому вважається «найбільш кардинальним перекладацьким перетворенням» [13, с. 65]. Вперше висловлена О. Каде думка про те, що переклад - лише один із видів мовного посередництва, надає можливість під час зіставлення з іншими його видами виразніше виявити його специфіку. Те саме можна стверджувати й про адаптацію: визначення поняття «адаптація» неможливе без попереднього аналізу як самого поняття «адаптація», так і суміжних з ним видів мовного посередництва. Проте той самий О. Каде, описуючи радикальні компенсуючі розбіжності, заборонені в перекладі, наголошує на тому, що їх застосування перетворює продукт мовного посередництва на «адаптивне перекладення», яке відповідно не може мати нічого спільного з перекладом [57, с.78].

Щодо видів міжмовного посередництва можна погодитись із тим, що трансляція текстів поєднана не лише з подоланням міжмовних і міжкультурних бар'єрів, а й з нейтралізацією суб'єктивно-особистісного ставлення перекладача до тексту оригіналу. Сучасна норма перекладу досить суворо ставиться до вирішення питання про вияв творчої свободи перекладача. Вона передбачає мінімум утручання перекладача у вихідний текст, максимальне «знеособлення» перекладу. Остаточна «прагматична» нейтралізація перекладацької позиції неможлива з причин, обумовлених специфічною «читацькою» суб'єктивністю перекладача, неминучістю перекладацьких рефлексій, тобто виникненням певних внутрішніх смислів та індивідуальних оцінок, опосередкованих особистісною картиною світу з притаманною їй системою цінностей. Перекладач, у яких би умовах він не працював, перш за все є комунікантом і відноcно тексту оригіналу він є адресат. Під час перекладу, коли виникає потреба розмежування, що необхідно зберегти, а чим можна пожертвувати, добираючи для одних компонентів тексту відповідності, а для інших - трансформації, текст постає процесом, а сам перекладач - автором тексту-процесу, адресантом. Таким чином перекладач поєднує в собі й адресанта, й адресата.

На думку Ю. Жлуктенко, інтерпретаційна настанова перекладача простежується вже тоді, коли «оригінал ще тільки-но сприймається своїм майбутнім перетворювачем» [26, с. 34]. У цьому сенсі й у контексті визначення адаптації ми не можемо не згадати про вільний переклад та інші види мовного посередництва або види адаптивного перекладу.

Причини застосування адаптації найчастіше полягають не у власне мовній зоні, а в зоні культури. Явища асиметрії культур детально описані Ю. Найдою [84, с.213]. Не випадково Ю. Найда виокремлює формальну й динамічну еквівалентності, що набули вже хрестоматійного характеру. Формальна еквівалентність орієнтована на переклад і базується на відповідності планів змісту й вираження одиниць оригіналу й перекладу. Динамічна еквівалентність ґрунтується на принципі рівнозначного ефекту, відповідності реакції читачів оригіналу й перекладу. Зазначений тип еквівалентності підпорядковує всі перетворення знаку орієнтації на рецептора, що передбачає адаптацію лексики й граматики ВТ і ПТ.

Дж. Чівер виголошує думку про те, що досвідчений посередник-перекладач «у певних ситуаціях» застосовує прагматичну адаптацію або «радикальні перероблення оригіналу» з тим, щоб досягти бажаного прагматичного ефекту [85, с. 259]. У таких випадках перекладознавці схиляються до визнання необхідності часткового використання елементів адаптивного обробляння, проте уточнюють, що в процесі перекладу слід відмежовувати ці аспекти його діяльності від виконання ним власне перекладацьких функцій. Однак програмний висновок полягає в тому, що більшість видів «адаптивного транскодування» не узгоджуються навіть з частковим функціональним або структурним ототожненням вихідного й кінцевого текстів.

Наведені твердження приводять нас до таких висновків: по-перше, з огляду на співвіднесення адаптації й перекладу дослідники акцентують принципову відмінність обох понять, хоча й визнають оказіональну необхідність застосування адаптації; по-друге, маргінальний характер адаптації спричиняє нестачу не лише термінологічної визначеності адаптації, а й окреслення системи адаптивних методів для різних типів текстів, що в свою чергу викликає неминучість наступного висновку - під фрагментарною прагматичною адаптацією тексту по суті вчені розуміють індивідуальну інтерпретацію тексту перекладачем.

Усі теоретичні й критичні міркування про переклад протягом двох тисячоліть здебільшого точилися навколо питання про ступінь повноти й точності відтворення в перекладі системи смислів оригіналу. В. Комісаров зазначає, що усвідомлення частковості перекладу, неминучості втрат під час відтворення системи смислів оригіналу постає підґрунтям апологій «перекладацької вольності» [40, c. 98] або права перекладача на вільне поводження з оригіналом, на будь-які перероблення, виправлення, наслідування тощо.

Вирізнення виду мовного посередництва будь-якого вторинного тексту є можливим за умов урахування критерію стилю перекладача. Атрибуція перекладного тексту до певного виду мовного посередництва залежить від реалізації в цьому тексті опозиції «автор оригіналу - автор перекладу». Інакше кажучи, мінімальний ступінь вияву стилю автора перекладу свідчить на користь власне перекладу, тоді як максимальний ступінь - на користь перекладу за мотивами.

Як відомо, коментарі й тексти за мотивами не підлягають зіставленню з ВТ. Адаптивні тексти необхідно звіряти з ВТ тому, що перекладацькі й адаптивні стратегії, використані для даного типу тексту, мають комплементарний характер. Комплементарність перекладацької та адаптивної стратегій обумовлена об'єктивними методологічними й лінгвокультурними основами, які ми й спробуємо описати.

Акт перекладу прагматично зорієнтований у двох напрямах. По-перше, як ми вже наголошували, він полягає в оцінюванні ступеня присутності автора перекладу. По-друге, переклад прагматично зорієнтований на рецептора або, інакше кажучи, переклад аналізується за ступенем орієнтації на читача перекладу. На думку перекладознавців, відмінність перекладу від інших видів міжмовного посередництва полягає в тому, що переклад прагне до максимально повного й точного відтворення всієї системи смислів, що містяться у вихідному повідомленні. Дійсно, часто стверджується, що вдалий переклад - це такий переклад, який має вигляд або звучить немов оригінал, але з одним уточненням - текст перекладу повинен бути комунікативно рівнозначним оригіналу, причому його комунікативна рівність проявляється в ототожненні рецептором перекладу з оригіналом у функціональному, змістовному та структурному відношенні. На думку Р. Зорівчак ця тотожність значною мірою залежить від «корекції на інший культурний універсум», корекції як відповіді на виклик міжкультурної асиметрії [30, с. 143]. А це передбачає, що від перекладача очікують активного втручання для досягнення цієї мети. Наведене змушує говорити про головні критерії теорії перекладу й теорії адаптації, а саме - еквівалентності й адекватності.

Категорії еквівалентності й адекватності неодмінно передбачають урахування реакції аудиторії на переклад, що свідчить про нормативний характер зазначених категорій. Норма, в свою чергу, безпосередньо реалізується оцінюванням тексту перекладу - «вдалий, невдалий». У певні історичні періоди оцінювання якості перекладу чималою мірою було зумовлено вельми жорсткими нормами, продиктованими літературними, культурними й навіть соціальними перевагами.

Сучасний читач вельми віддалився від тих читачів, що сліпо вірили в усе написане, наприклад, лютерівську Біблію, а після розпаду тоталітарної монолітності Радянської держави поступово адаптувався до національного, культурного, політичного різнобарв'я. В. Комісаров вважає, що розширений горизонт читацьких очікувань обумовлює зростання сприйнятливості до будь-яких нововведень і забезпечує готовність читача «брати участь у перекладацькому експерименті - реалізації тексту» [40, с. 59]. На перший погляд, з таким твердженням можна погодитись, проте кожна адресна група за своїм типом і складом потребує свого, іноді індивідуального, підходу, що особливо помітно, коли йдеться про типи тексту й дискурси, що, на перший погляд, ідентичні за структурною, функціональною та комунікативною специфікою. Саме тут і виявляється своєрідність сприйняття певної культури, або багатогранність відтінків картин світу, які певним чином впливають на якість перекладу.

Поняття про одні й ті самі, тобто еквівалентні, предмети та явища дійсності в різних мовах відмінні, оскільки ґрунтуються на різних уявленнях у національно-відмінних свідомостях. Це цілком природно й закономірно, тому що різняться способи життя, світобачення, звички, традиції, ті нескінченні й різноманітні умовності, що визначають національну культуру в емному значенні слова. Зважаючи на міжмовну й міжкультурну асиметрії, перекладач вимушений практично в кожному випадку перетворення системи смислів додавати або усувати певні елементи смислу.

Як зазначає Д. Жуков, в еквівалентному перекладі всі перетворення смислів, що містяться у вихідному повідомленні, мають раціональний характер і не підпорядковані безпосередньо волі перекладача [27, с. 56].

Відмінність перекладу-адаптації від перекладу-репродукції та інших різновидів інтертекстів або видів (між)мовного посередництва полягає в тому, що перекладацька адаптація свідомо зорієнтована на зіставлення й перевірку текстом оригіналу. Перекладацька адаптація не суперечить перекладу-репродукції, а є комплементарним типом перекладу.

Адекватний переклад у будь-якому разі передбачає адаптацію. Інша річ, що пропорції власне перекладацьких і адаптивних стратегій підпорядковані типові тексту, та не просто умоглядному типові тексту, а прагматичному. Чим ближче прагматична функція тексту до домінантних, тим більше адаптивних стратегій необхідно застосовувати, але не забуваючи про власне перекладацькі. Іншими словами, головний критерій адаптації тексту - це його прагматична орієнтація. Саме це ми будемо враховувати, аналізуючи переклади словникових статей політичного характеру.

2.2 Концепція моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

Суспільно-політичні події сьогодні відіграють значну роль в життєдіяльності людини. Тенденція до міжнародної глобалізації, інтеграції у більш великі соціально-економічні та політичні спільноти та об'єднання з одного боку, і прагнення зберегти національну ідентичність і унікальність з іншого, мають відчутний вплив на людей. У ЗМІ широко обговорюються політичні перевороти і дебати, зміни соціально-економічних формацій, громадські демонстрації і руху, природні явища і стихійні лиха, спортивні досягнення і невдачі тощо, які сприяють становленню іміджу держави. Безумовно, мова, що використовується для опису цих реалій, складна для розуміння в силу значної спеціалізації / термінологічності, а також культурологічної / ідеологічної забарвленості [47].

На даний момент репертуар словників, що фіксують лексику суспільно-політичного життя, є досить багатим. Це спеціальні одномовні словники, перекладні словники, навчальні посібники, глосарії, що існують у різних формах: друковані, на електронних носіях, у мережі Інтернет тощо (наприклад: [90; 92; 95; 96; 97; 102; 103]).

Порівняльний аналіз цих видань дозволяє зробити висновок, що охоплення лексики в зарубіжних довідниках є значно вужчим за уявлення вітчизняного користувача щодо суспільно-політичної лексики (СПЛ). Основний об'єкт лексикографічного опису - політична лексика. О. Карпова включає в лексику суспільно-політичного життя безпосередньо політичні терміни, терміни військової справи, антитерористичних дій, термінологію, пов'язану з боротьбою з піратством, з національно-визвольним рухом, процесом роззброєння, лексику, що описує соціальне життя, проблеми охорони здоров'я, назви міжнародних (не)державних організацій, документів, угод, імена видатних і впливових політичних та громадських діячів тощо [82, с. 174]

У зв'язку з посиленням ролі соціальних факторів активізується розвиток суспільно-політичної лексики, що проявляється не лише в значному розширенні складу соціально-оцінних слововживань, але і в якісній зміні лексики, що, безсумнівно, знаходить подальше відображення в словниках

Barnhard Dictionary Companion, Dictionary of the English Language and Culture, The American Political Dictionary, Dictionary of American Political Terms, Encyclopedia of Terrorism and Political Violence, Dictionary of Third World Terms, International Relations: a Political Dictionary, Safire's New Political Dictionary: the Definitive Guide to the New Language of Politics, the Macmillan Dictionary of Political Quotations.

Освоєння цих інновацій залежить від соціально-ідеологічної диференціації їх значною частини, від появи класової оцінності [48].

На думку Г. Аббакумової, притаманна СПЛ властивість ідеологізованості, яка зумовлюється характером ідеологічного відображення дійсності (прояв суб'єктивного в ідеологічному пізнанні, тобто оцінки) відрізняє її від загальновживаної [1, с. 56].

На думку дослідниці, в даний час в лексикографічній практиці акцент робиться на створенні та перекладі спеціальних словників різноманітних типів і розмірів у друкованій та електронній формі, що описують СПЛ. Соціально-політичні та лінгвістичні чинники зумовлюють необхідність створення спеціальних словників, у завдання яких входить максимально повне і точне відображення в мові явищ і катаклізмів суспільного життя, накладення ідеологічно-оцінних характеристик на нейтральні загальновживані лексичні одиниці, а також появи нових спеціальних термінів політичної дійсності. Відповідно актуалізується й завдання перекладача, який повинен відтворити словникові статті відповідної тематики іншою мовою [1, с. 58].

Процеси суспільно-політичного життя знаходять певне відображення в мові, в зміні якісного і кількісного лексичного складу. Соціальна та ідеологічна оцінність має помітний вплив на лексико-семантичну систему. Це явище проявляється неоднаково і суперечливо в різні періоди історії мови. Воно є особливо відчутним під час політичних переворотів, зміни напрямків економічного розвитку країни, зміни ідеологічних установок тощо [29, с. 83].

Л. Крисін вважає, що оцінність СПЛ стає такою категорією, яка набуває визначального значення для розуміння і вживання відомої частини лексики. Причини її появи полягають у впливі соціальних факторів, у взаємодії мови і суспільно-політичного життя. Її результати - в історії мови, коли значення поняття може змінюватися або отримувати додаткові відтінки. Тому перед лексикографами постає проблема всебічного опису взагалі і опису суспільно-політичної лексики, що володіє ідеологічної оцінкою, зокрема. Перекладачі ж мають відчувати таку відносність словникових значень, розуміти та інтерпретувати їх під час перекладу, з метою створення необхідного комунікативного та прагматичного ефекту читача МП [43, с. 47].

Під СПЛ І. Бобирь розуміє сукупність лексичних одиниць, які називають поняття суспільної, політичної і соціальної реальності, пов'язані з ідеологією і вживаються майже у всіх сферах щоденної комунікації [5, с. 194].

За твердженням В. Дубичинського, оцінка є неминуче присутньою в будь-якому словниковому виданні. Вона може проявлятися експліцитно або в дефініції, або одночасно в дефініції і позначках. Більше того, як засвідчив аналіз словників, оцінка може виражатися на всіх мовних рівнях. Тому перед лексикографом постає проблема розробки такої системи позначок, яка б адекватно і достовірно передавала користувачеві інформацію про оцінний відтінок одиниці, навіть потенційний, який є можливим в процесі комунікації, а також про те, хто є об'єктом і суб'єктом оцінювання в даній ситуації вживання заголовного слова [22, с. 74].

Як зазначає Дж. Елджео, ідеологія вербально зміцнюється в мові, слово отримує ідеологізованість, що відрізняє його від класу загально вживаних лексичних одиниць, а, отже, згодом воно знаходить відображення в словниках. Вона проявляється на макро- і мікрорівні словника. Перше - у включенні / невключенні слів, що позначають негативне або небажане ставлення суспільства, в корпус, останнє - в лексикографічній формі опису заголовних слів (добір слів у дефініцію, поноси, ілюстративні приклади). Завдання лексикографа - нейтрально і повно відобразити ідеологічно забарвлений вокабуляр, що відображає специфіку суспільного життя, завдання перекладача - адекватно відтворити засобами МП. Один із прийомів відображення різних якостей, характерних американській лексикографії, у тому числі оціночних і ідеологічних, - лексична косметика, тобто використання лексичних одиниць таким чином, щоб сфокусувати увагу читача радше на позитивних, ніж негативних сторонах поняття [78, с. 46].

Отже, сучасний ліберальний підхід до формування словника зумовлює пошук нових можливостей інформування користувача про специфіку вокабуляру, що володіє ідеологічно-оцінним компонентом.

О. Карпова підкреслює, що вітчизняна і західна лексикографічна школи відрізняються критеріями відбору та принципами опису вхідних одиниць. Аналіз обох напрямів дозволив зіставити, як вирішується питання реєстрації слів, які мають ідеологічну оцінку, в корпусі (це важливо, оскільки англійська та українська мови відносяться до різних видів (аналітичний та синтетичний), отже, існують відмінні шляхи їх фіксування) [35, с. 30].

Проаналізуємо концепцію моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики, запропонованого С. Манік [47]. Адресатом може бути будь-хто, хто вивчає англійську мову, оскільки довідник відображає сучасний етап розвитку мови. Словник буде корисний, оскільки сфера суспільно-політичного життя охоплює майже всі області знання, отже, лексика, що позначає її явища, вживається в щоденній комунікації [47, с. 621].

Словник виконано згідно традиції уніфікації словникової статті, оскільки крім лінгвістичної інформації реєструються екстралінгвістичні дані, необхідні користувачу для розуміння суперечливих явищ суспільного життя. Джерела словника - випуски англомовних новин (CNN, ВВС, Yahoo! News), Інтернет та лексикографічні проекти в мережі, існуючі друковані та електронні словники, що містять у корпусі слова суспільно-політичного життя [49, с. 152].

Необхідно відзначити, що під час роботи над моделлю автор розробила принципи включення та опису вхідних одиниць, які лягли в основу лексикографування: частота та актуальність явища, що позначається словом, для західної та російської дійсності, а також наявність письмових підтверджень, у тому числі електронних; лібералізм при включенні лексичних одиниць в корпус; набір функціональних поміток, що попереджають користувача щодо нерозбірливого вживання вхідних одиниць; реєстрування всіх можливих маркерів заголовного слова, що дає можливість представити різні ідеологічні оцінки відмінних один від одного суспільств та їх відносини до цих реалій; вибір ілюстративних прикладів визначено завданням забезпечити додаткову семантичну інформацію або продемонструвати синтаксичну поведінку словникової одиниці в мові; толково-енциклопедичний характер дефініції [46, с. 34].

Такий лексикографічний підхід зумовлює структуру словникової статті: заголовне слово, фонетична транскрипція, граматична характеристика, російський переклад, довідковий розділ та ілюстративний матеріал [45, с. 52].

В основі формування корпусу, відбору слів в корпус лежить вивчення способів функціонування СПЛ в текстах сучасних англо- і російськомовних періодичних видань новин за останні 10 років з подальшим представленням їх у пропонованій моделі довідника, заснованому на частотному, культурологічному та ідеологічному принципі. Регулярна вибірка лексичних одиниць з випусків англо- і російськомовних ЗМІ дозволяє детально описати і сформувати багатогалузевий пласт спеціальної лексики суспільно-політичного життя в англійській і російських мовах. Це також важливо для поновлення корпусу, доповнення культурологічного коментаря, ілюстративних прикладів, колокацій. Так, наприклад, за останній час в корпус були внесені наступні лексичні одиниці (як в якості заголовних слів, так і в інші інформаційні розділи):

to depose, deposed leader, ousted president, antigovernment riot, ash cloud disruption, air travel chaos, current blanket restrictions on airspace, bailout, stimulus plan, job cuts, low consumer confidence, restructuring of AIG's operations, financial retrenchment, crusaders ` assault тощо [47, с. 622].

Робота з англо- і російськомовними випусками новин дозволяє визначити збіги / розбіжності у термінологічному апараті двох мов (суспільств) при найменуванні одних і тих же подій, зумовлені ідеологічними підвалинами цих суспільств. Ця інформація є особливо корисною для автора при складанні культурологічного розділу Interesting!, в якому дані будуть зафіксовані. Вони становлять великий інтерес для професійного перекладу, особливо з позиції стандартизації перекладу термінології [47, с. 623]. Наприклад:

Protectionism - протекціонізм; политика протекціонізму

Interesting!

Экономическая и правовая политика государства, направленная на защиту национальной экономики или какого-либо ее слабого сектора, находящегося в критическом состоянии, от более дешевого или лучшего по качеству импорта. Она реализуется посредством введения более высоких таможенных пошлин, квот, специальных проверок качества на соответствие национальным ГОСТам и т.п., тем самым ограничивая импорт и поощряя отечественного производителя аналогичной продукции.

В современных условиях мирового экономического кризиса страны консолидируют усилия для его преодоления и декларируют политику «нет протекционизму». С другой стороны, любое государство в той или иной степени практикует политику протекционизма для поддержки национальной экономики. Поэтому появилось понятие «национального протекционизма» (national protectionism) [47, с. 623].

Інше джерело відбору лексичних одиниць з урахуванням семантики слова, частоти його вживання й ілюстративних прикладів в електронну картотеку - корпуси національних мов (Bank of English; the British National Corpus; Longman Mini Concordance; the Corpus of Contemporary American English; тощо.). Вони є авторитетними порадниками і реєструють літературну норму мови [50, с. 262].

В основу авторської концепції перекладного словника ОПЛ дослідниця поклала такі принципи відбору та опису лексики.

1) Культурологічний / ідеологічний фактор впливає на фіксований матеріал і проявляється імпліцитно, а не експліцитно, тобто (якщо необхідно) в описовому доповненні до перекладного еквіваленту в дужках або в довідковому розділі Interesting!, подається коментар, який пояснює розбіжність або подібність моментів культурологічних характеристик російського й американського суспільства. Так, для заголовного слова Obama's plan зафіксовано такий еквівалент перекладу: Obama's plan - план Обамы (о пакете антикризисных реформ для поддержания экономики и по выведению страны из кризиса, предложенных американским президентом Бараком Обамой, 2009).

2) Питання включення / невключення у словник частини вокабуляру СПЛ вирішується з позицій більшого лібералізму, щоб запобігти спотворенню відображення підсумкової мовної картини. У цьому зв'язку в корпус включено багато метафоричних лексичних одиниць: crusaders' assault, kickback,rescue package, breakaway republic, to hunt down terrorist organization, anti-smuggle efforts тощо.

3) Існує багато способів, завдяки яким перекладач може представити образливе слово менш образливим (наприклад, слово може бути витлумачене через синонім або антонім, який сприймається як більш респектабельний, пристойний; за допомогою різних позначок тощо) (наприклад, bureaucrat - на пострадянському просторі сприймається обов'язково негативно і розуміється як чиновник, чинящий преграды в исполнении какого-либо закона, приказа, акта и т.п. с целью извлечения из этого личной выгоды. Однак основний перекладний еквівалент - государственный чиновник, що варто зареєструвати в словниковій статті, оскільки чиновник не обов'язково є бюрократом.

4) Щоб попередити або застерегти користувача від нерозбірливого використання слова, лексикографи реєструють помітки вживання («образливе», «зневажливе» тощо). Разом з тим, коли нейтральне або позитивне вживання стає все більш обгрунтованим, укладачі словників можуть надати відповідну помітку про такий розвиток значення (так зване «пом'якшення» значення слова - «reclaiming of words») [56, с. 151]. Наприклад, marginalised - при визначенні значення необхідно чітко позначити соціальний статус даної групи, оскільки у читача російського перекладу поняття маргинал може асоціюватися з образою.

5) В залежності від того чи іншого ставлення суспільства до суспільно-політичних реалій, багато слів можуть визначатися з позицій різних ідеологічних, політичних або моральних засад (наприклад, дефініції abortion, pro-life, pro-choice тощо). Отже, необхідно реєструвати всі можливі маркери мовної одиниці. Наприклад, при перекладі тлумачення tax evasion варто підкреслити, що ухилення від сплати податків карається законом, однак це явище широко поширене в російському суспільстві і не розглядається його членами як нехтування законом.

6) Лексичне значення суспільно-політичного поняття, як правило, є розмитим у своїх межах, а його актуалізація зумовлюється мовною ситуацією, що, в свою чергу, підтверджує необхідність ілюстративних прикладів. Вибір прикладів спочатку визначається завданням забезпечити додаткову семантичну інформацію або проілюструвати синтаксичну поведінку цієї одиниці. Наприклад, заголовне слово abuse ілюструється такими прикладами: - He also pledged higher compensation payments for victims of other types of sexual assault, child abuse and violence leading to multiple injuries (BBC, Mr. Djindjic, in comments made just before Christmas, said Mr. Milosevic would first face charges of corruption and abuse of power and could later answer to war crimes allegations (BBC). Мета ілюстрацій - показати специфіку вживання слова abuse, яке може використовуватися атрибутивно (child abuse) і з присвійними займенниками (abuse of power).

7) Інформаційний розділ колокацій є необхідним, оскільки в кожній мові існують «готові» словосполучення, які використовуються носіями даної мови. Мова не йде про фразеологічні одиниці або розмовні кліше, оскільки введення в них додаткових слів або заміна одного з компонентів не змінює сенсу. Тому всередині словникової статті важливо зафіксувати словосполучення, близькі за значенням, що використовуються в схожих контекстах, а також запропонувати посилання на ці слова / словосполучення як на окремі словникові статті [74, с. 195]. Так, наприклад, у розділі «Collocations» біля вхідної одиниці rally зафіксовано такі слова й словосполучення: protest, civil unrest, demonstration, rally of supporters, a new wave of unrest, to hold a rally, pro- and anti-.... rallies.

Таким чином, у проаналізованій концепції електронного перекладного тлумачно-енциклопедичного (гібридного) словника політичної лексики робиться спроба всебічно описати семантичні, стилістичні та культурологічні особливості лексичних одиниць суспільно-політичного життя. Тексти статей на обох мовах прагматично адаптовано з урахуванням читацької аудиторії. Зручність такого видання полягає ще й у тому, що окрім вивчення спеціальної лексики політичного характеру, користувачі словника, що навчаються іноземним мовам, зокрема перекладу, можуть аналізувати межі адаптації, застосованої при відтворенні словникових статей, а також потенційні труднощі, що можуть виникати у перекладача.

2.3 Аналіз перекладів американських словникових статей політичного характеру українською мовою

Протягом дослідження було виконано аналіз перекладів словникових статей політичного характеру, взятих шляхом випадкової вибірки з американського словника «Dictionary Of Comparative Politics And Political Science» (2010 рік) видання «Palgrave Macmillan». Переклади було виконано колективом фахівців відповідної галузі і адаптовано до українських лексикографічних та політологічних традицій. У деяких випадках для кращого розуміння необхідності перекладацької адаптації при відтворенні даних типів текстів, ми наводимо власні переклади, які максимально наближені за змістом та формою до оригіналу і в яких лексико-граматичні трансформації зумовлені лише лінгвістичними чинниками.

Розглянемо низку прикладів:

1) Важливим поняттям, що позначає одну з основних форм політичного правління є authoritarian rule [101, с. 125] (букв. авторитарне правління). У східнослов'янській свідомості такий режим відомий під назвою авторитаризм [92, с. 18] і не має такого радикально негативного значення, як в атлантичній культурі, де політичним ідеалом уважається демократія, оскільки він був характерний для країн колишнього СРСР у переважній частині історичних періодів. При перекладі англомовної словниковій статті перекладач має звертати увагу на такі основні комунікативні елементи як non-democratic - недемократичний, form of rule - форма правління, rulers stand above the law - правителі знаходяться над законом, political participation is usually limited - участь у політичному житті обмежена, no meaningful choice - не надають значущого вибору [101; 92].

В адаптованій версії перекладу вжито такі характеристики: особиста диктатура однієї людини або вузької групи осіб; зосередження влади в руках лідера; влада, заснована на авторитеті; рекрутування політичної еліти шляхом кооптації [92, с. 18]. Як в українській, так і в американській політичній культурі основною ознакою цього поняття є недемократичність (non-democratic). Варто зазначити наявність в обох текстах порівняння з поняттям тоталітаризму (totalitarian rule), посилання на яке зберігає перекладач оскільки воно у певному сенсі є синонімічним авторитаризму. В оригіналі також ужито назву режиму illiberal democracy [101, с. 126] (букв. неліберальна демократія, адапт. авторитарно-демократичний режим), який у західній політології уважається окремим перехідним етапом між двома формами правління, у той час як вітчизняні дослідники вважають його різновидом авторитаризму, тому перекладач вирішив додати інши типи для кращого сприйняття тексту словникової статті: традиційно-авторитарні, військово-авторитарні, військово-бюрократичні, авторитарно-бюрократичні, популістські, авторитарно-демократичні режими \.

2) Наступним прикладом відтворення у перекладі словникової статті є дефініція ключового поняття політології power [101, с. 625] - влада [92, с. 38]. В оригіналі в якості головних характеристик наведено capacity - правоздатність, influence - вплив та modes of influence - способи впливу. Український перекладач використав відповідники, що традиційно вживаються у вітчизняній науці: здатність і можливість й засоби та канали впливу.

Відзначимо, що визначення цього терміну в англомовному варіанті будується на протиставленні різних смислів поняття влада в залежності від сфери його використання: 1) In its most general sense, power is the capacity to bring about intended effects. - букв. У найзагальнішому значенні влада є правоздатністю досягати бажаних результатів. 2) In this broad sense (the impact of one actor on another), such benign mechanisms of influence as persuasion and commitment are forms of power. - букв. У цьому широкому сенсі (дія одного суб'єкта на іншого), такий доброякісні механізми впливу як переконання і зобов'язання є одними з форм влади. 3) In this narrower sense - the threat or use of sanctions - power is treated as a means of influence rather than as a synonym for it. - букв. У цьому вузькому сенсі - погроза або застосування санкцій - влада розглядається як засіб впливу, а не як його синонім. Ураховуючи той факт, що в східнослов'янському правознавстві цей термін характеризується дещо меншою кількістю ознак (частина з них позначається іншими поняттями), тобто має вужчу конотацію, перекладач зберіг лише деякі з них, застосувавши при цьому певне додавання інформації, зберігаючи обсяг дефініції та відповідність її вітчизняній науці: здатність і можливість провадити свою волю через певні засоби та канали впливу; відносини управління (керівництва), панування, підпорядкування, покори; найбільш впливовою у суспільному процесі є державна В., яка здійснюється в порядку, передбаченому конституцією та законами, домагається своїх цілей економічним стимулюванням, ідеологічним впливом, примусом і т. ін.; комплекс органічно пов'язаних між собою державних органів, політичних партій, закладів і осіб, наділених певними повноваженнями. Останній фрагмент пов'язується в західній традиції з поняттям authorities, посилання на яке наводиться у кінці словникової статті.

Варто зазначити, що перекладач вирішив за необхідне застосувати розширення змісту дефініції, оскільки в англомовному варіанті згадуються деякі автори (some authors), які в перекладі замінено на імена конкретних західних науковців, що досліджували даний аспект політології і поділяли вказану в оригіналі точку зору: М. Вебер, Т. Парсонс, А. Турен, Е. Гідденс.

3) Розглянемо переклад словникової статті autonomy [101, с. 161] - автономія [92, с. 11]: Self-determination. The capacity of a group or country to shape its own destiny. - букв. Самовизначення. Здатність угрупування або країни визначати свою власну долю.

У даному випадку навіть особа, яка не є фахівцем з галузі політології або правознавства, може помітити невідповідність розуміння поняття автономії атлантичною та східноєвропейською культурами. В українській свідомості це поняття асоціюється, перш за все, зі спеціальним адміністративно-територіальним або національним утворенням (політична географія) та певною ступінню самостійності суб'єкта по відношенню до іншого (загальна сфера вживання). Саме тому перекладач, адаптуючи словникову статтю відповідно до вітчизняної традиції, окремо додає визначення, що більш близькі читачеві перекладу, при цьому роз'яснюючи оригінальну дефініцію: 1) повна або визначена ступінь самостійності частини повідношенню до цілого; 2) несуверенне утворення, сконструйоване державою, якому делегована частина власних та управлінських повноважень; 3) право угрупування або країни самостійно розв'язувати питання в рамках конституції та законів держави.