Конфіксальні іменники у складі термінологічної лексики сучасної української мови

Таким чином конфіксальна деривація іменника є природним продовженням давніх процесів творення нових слів: українська мова успадкувала основний масив конфіксальних словотворчих засобів праслов'янського та давньокиївського періодів, значно розвинула продуктивність панівної більшості з них, сформувала в межах наявних словотвірних типів нові лексико-словотвірні підтипи. На ґрунті власне українському виник ряд нових конфіксальних формантів, які разом із давніми словотворчими засобами такого типу склалися в цілісну, впорядковану підсистему -- вагомий складник афіксальної дериваційної системи українського іменника.

2.2 Особливості словотвірної семантики конфіксальних дериватів

Проблема семантики похідних займає центральне місце в сучасній дериватології. Учені намагаються визначити закономірності формування значень дериватів, розкрити сутність і природу словотвірної семантики, особливості її структури і взаємозв'язки з лексичною і граматичною семантикою, виявити специфіку засобів вираження словотвірних значень і способів їхнього існування.

Довгий час словотвірне значення ототожнювалося з лексичним чи граматичним. Уперше на необхідність визначення його як самостійного лінгвістичного явища (поряд з лексичним чи граматичним) на початку 60-х років указував І. Ковалик. Пізніше проблема словотвірного значення розглядалась у працях багатьох науковців і на сьогодні можна виділити декілька дефініцій цього поняття, а також принципів його дослідження.

Ідея виділення словотвірного значення як окремого рівня в семантичній структурі мови ґрунтується на твердженні Г. Винокура про те, що «значення слів із похідною основою завжди можна визначити через посилання на значення відповідної первісної основи, причому саме таке пояснення, а не прямий опис відповідного предмета дійсності, і становить завдання у визначенні значень слів» [8, 419].

Усі спроби дефініцій словотвірного значення базуються саме на такому семантичному співвідношенні між похідним і твірним словом. «Розходження стосується вибору різного ступеня узагальнення чи й різнотипних співвідносних компонентів смислової структури слів, феноменологічного тлумачення словотвірного значення, його онтологічної і гносеологічної сутності» [8, 421].

Більшість лінгвістів при визначенні словотвірного значення беруть за основу співвідношення лексичних значень похідного і твірного, проте самe співвідношення, як і те, щ? є носієм словотвірного значення і які компоненти його формують, трактується по-різному.

За визначенням Г. Винокура, «словотвірне значення міститься в похідній основі і може бути виявлене тільки при зіставленні похідної і твірної основ» [8, 424]. Погляд Г.Винокура на природу словотвірного значення поділяють у своїх працях І. Улуханов, О. Земська, В. Лопатін, Р.Манучарян, І. Ковалик, Г. Циганенко, А. Звєрев, В. Ґрещук.

У своїй роботі виходимо з розуміння словотвірного значення як узагальненого значення, спільного для певного лексико-семантичного розряду слів, вираженого за допомогою певної словотвірної форми.

Дослідження дериваційних значень ґрунтується на аналізі співвідношень мотивованого і мотивуючого слів. Основу таких співвідношень формують словотвірні процеси, серед яких дериватологи виділяють мутацію, транспозицію та модифікацію. Урахування цих процесів при визначенні словотвірної семантики похідних дає змогу не тільки зрозуміти, у який спосіб слово набуває дериваційного значення, а й головне, - для чого.

Відповідно до зазначених словотворчих процесів розрізняются мутаційні, транспозиційні та модифікаційні словотвірні значення.

Мутаційне словотвірне значення - це таке смислове співвідношення між членами словотвірної пари, при якому відбувається зміна лексико-номінаційного значення мотивуючого слова, при цьому категоріальний аспект ролі не відіграє. Наприклад: ліс - лісник, хліб - хлібниця, гітара - гітарист, дощ - дощовик.

Під транспозиційним словотвірним значенням розуміють смислове співвідношення між мотивованим і мотивуючим словом, при якому зберігається лексико-номінаційне значення твірного, але змінюється його частиномовна сема. Наприклад: прибирати - прибираня, молодий - молодець, строгий - строгість, читати - читання.

Модифікаційне словотвірне значення відображає смислове співвідношення між членами словотвірної пари, при якому категоріальна приналежність, а також лексико-номінаційне значення мотивуючого слова не змінюються, а до його значення додається певна модифікаційна ознака. У сфері іменника, наприклад, до модифікаційних відносять процеси появи в структурі значення сем зменшеності, збільшеності, суб'єктивної оцінки, збірності, одиничності, жіночості, недорослості. Наприклад: білий - білесенький; гілка - гілочка; кулак - кулачище; спати - спатоньки.

В. Горпинич та деякі інші лінгвісти, крім згаданих трьох типів словотвірних значень, виділяють ще синтагматичне словотвірне значення. Синтагматичне словотвірне значення - це таке значення похідного слова, яке відрізняється від твірного не лише номінативним компонентом, але й єднальним (сполучуваним) значенням. Єднальне значення виявляється в складних словах, словах-зрощеннях, складно-скорочених словах, суфіксально-складних словах, тобто в похідних із складною (комплексною) словотвірною базою [12, 103]. Наприклад: зірвиголова, пустодзвін, легковір, чортополох, полісемантика, китоподібні, правофланговий, екскурсовод.

На особливу увагу заслуговує питання про диференціацію словотвірних значень за ступенем узагальненості (рівнем абстракції). Одна з перших спроб розмежувати словотвірні значення за ступенем узагальненості належить В. Лопатіну та І. Улуханову. Вони виділяють три види значень слів:

загальні словотвірні значення типу;

часткові (лексико-словотвірні) значення;

лексичні значення, характерні для окремих слів.

Загальні словотвірні значення характеризуються високим ступенем узагальненості. Часткові словотвірні значення мають нижчий ступінь абстракції, вони більш конкретні і як підрядні (видові) підпорядковуються одному загальному словотвірному значенню й об'єднуються в ньому як надрядному (родовому) .

Часткові словотвірні значення інколи називають лексико-словотвірними значеннями через те, що вони «наближаються до індивідуальних, лексичних значень і займають проміжне положення між лексичними і словотвірними значеннями».

Будучи складовим елементом семантики похідного слова, словотвірне значення у свою чергу є складно організованою структурою, яка включає в себе:

1) незалежне класифікуюче значення афікса, яке відображає внутрішню системність слів у складі кожної частини мови;

лексичне співзначення властиве «лексичним» афіксам;

лексичні співзначення, викликані дією кореневих морфем на афікси;

загальнокатегоріальні співзначення похідної і твірної частин мови [51, 23].

Деякі лінгвісти відзначають наявність у мові нерегулярних похідних лексем, позбавлених словотвірних значень. Однак, зважаючи на те, що словотвірне значення виводиться із співвідношення мотивованого слова з мотивуючим, убачаємо за можливе стверджувати, що кожному похідному слову притаманна словотвірна семантика, а звідси припускаємо наявність словотвірних значень властивих конкретному похідному слову. Таке словотвірне значення дуже близьке до лексичого, на відміну від загального, яке є узагальнено-граматичним, здатним відтворюватися в словах з іншою лексичною семантикою.

2.3 Специфіка словотвірної мотивації конфіксальних іменників

Між членами словотвірної пари мають місце не тільки формальні відношення, а й семантичні, за рахунок яких встановлюється сeмантична структура похідного слова. Такі відношення пов'язані з поняттям «мотивація». Словотвірна мотивація ? це відношення між двома однокореневими словами, значення одного з яких визначається за допомогою значення іншого: кричати ? крикун ? «той, хто кричить». Мотивоване похідне слово завжди містить у словотвірній структурі мотивуючу, твірну, основу (основи) і дериватор (дериватори). Твірна, або мотивуюча, основа ? це та частина мотивованого похідного слова, до якої додається дериватор
[34, 13]. Мотивована похідна основа - це основа похідного слова. У кожній похідній основі завжди закладена твірна основа. Між похідною мотивованою основою і твірною, мотивуючою, можуть бути такі формально-смислові відношення:

1. Похідна основа семантично мотивується твірною основою, вона звичайно складніша за змістом і формою, ніж твірна: пек-ти - пек-ар, біг - біг-ун.

2. Похідна основа за формою складніша від твірної основи, а за змістом їх складність тотожна, причому за належністю до частин мови вони відмінні.

3. Похідна і твірна основи однаково складні за формою, а за змістом похідна основа мотивується твірною і складніша, ніж остання: агіт-ува-ти - агіт-атор.

4. Похідна і твірна основи мають однакову складність і за формою, і за змістом. Такі основи виявляються у двох видах: коли основи відносяться до різних частин мови: писати - письмо; коли основи належать до однієї частини мови: комсомолець - комсомолка.

У словотвірних структурах трапляються випадки, коли похідна основа за формою співвідноситься з однією твірною основою, а за змістом - з іншою, семантично мотивуючою, основою. Так, українські конфіксальні прислівники з префіксом по- і суфіксом -ому формально співвідносяться з відповідними прикметниковими твірними основами, а семантично - з відповідними однокореневими основами. Конфіксальні прислівники по-весняному, по-селянському, по-курортному за формою утворені від прикметникових основ веснян-ий, селянськ-ий, курортн-ий, а семантично пов'язуються з основами вихідних іменників: весн-а - по-весняному, село - по-селянському, курорт - по-курортному. Подібні розходження відношень формальної і семантичної похідності спостерігаються й у інших частинах мови [46, 11].

З позицій мотивованих відношень твірне слово ще називається мотивуючим, а похідне - мотивованим: сусід ? сусід-ств-о, ліс возити - лісовоз, п'ять хат - п'ятихатна. Визначення, котрий із членів словотвірної пари є мотивуючим, а котрий - мотивованим, має свої правила. Відношення між мотивуючим і мотивованим словом розрізняються певними ознаками, на основі яких мовознавці виділяють такі види мотивації: а) безпосереді/опосередковані, б) вихідні/невихідні, в) одиничні/неодиничні, г) регулярні/нерегулярні.

Безпосередня мотивація відбувається тоді, коли слова у парі відрізняються одним словотворчим формантом, опосередкована -- коли слова у словотвірній парі відрізняються комплексом афіксів. При вихідній мотивації твірним словом похідного є синхронічна одиниця: синій - синяк, невихідна -- це формальні і семантичні відношення між твірним і похідним, що твірне, що є саме похідним: виносити - виношувати.

Поняття мотивованості ґрунтується на семантичному виведенні одного слова з іншого. Словотвірна мотивація - це «відношення, які виникають між двома (або, рідше, декількома) синхронно співіснуючими одиницями, з яких одна сприймається як первинна, мотивуюча, а друга - як вторинна, або мотивована. Відношення синхронічної похідності спостерігаються, таким чином, там і тоді, коли одне слово (основу) можна розглядати як базове для іншого (іншої)» [26, 4].

Однак деякі деривати можуть структурно й семантично співвідноситися з двома й більше мотивуючими основами. У дериватології таке явище кваліфікується як множинність словотвірної мотивації, а похідні дістали статус полімотивованих структур або структур з множинною мотивацією.

У лінгвістичній літературі немає єдиної точки зору на явище множинної мотивації. Явище множинної мотивації має під собою історичне підґрунтя. Нові похідні слова утворюються, як правило, на базі конкретних твірних слів. Однак з часом похідне може встановлювати відношення з різними словами. Унаслідок чого воно втрачає попередню мотивацію й закріплює нові структурно-семантичні зв'язки або ж, навпаки, може втратити нові відношення і зберегти первинні. Також можливе збереження обох мотивацій, що призводить до подвійної співвіднесеності похідних слів (неодиничної мотивації).

Синхронічний характер мотивації виявляється в суб'єктивному сприйманні мовцями словотвірних процесів. «...творення ряду слів уявляється носіями мови по-різному, множинні мотиваційні зв'язки - це не лише різне бачення різними індивідами словотвірних відношень. Невизначеність (багатоаспектність) у встановленні мотивованої основи притаманна часто і для однієї людини. Тобто множинність мотивацій - це явище, яке постійно супроводжує словотвірний процес» [21, 18].

З огляду на це доходимо висновку, що систему словотворення не можна уявляти тільки як упорядковану, визначену до кінця сукупність словотворчих моделей, типів, значень тощо, які вже існують у мові. Окремі словотвірні процеси, словотвірна структура слів, словотвірні відношення уявляються носіями мови не такими, якими вони є в реальності. Тому необхідно враховувати особливості усвідомлення носіями мови реальних мовних одиниць та способів їхнього творення. Для цього П.Білоусенко вважає за доцільне, крім основного питання словотвору «як зроблені слова», сформулювати й увести в науковий обіг його допоміжний варіант, а саме: «як уявляються зробленими слова» [4, 18].

«Словотвірні відношення виконують структурно-уніфікуючу і потенційно-процесуальну функцію. Остання функція на осі часу, в точці, яка формулюється поняттям «тепер», нереалізована, тому виявлення словотвірних відношень сучасного стану мови має опиратися на уявлення широкого кола носіїв мови, тобто на психолого-лінгвістичні дослідження, свідоме прийняття множинних мотивацій. Інакше реальні словотвірні відношення на догоду теоретичним концепціям будуть підмінятися несправжніми, які не мають словотвірної перспективи, адже те, що уявляється сьогодні носіями мови, завтра може бути реалізоване в творенні нових слів і стане фактом мови» [4, 18].

Отже, полімотивація - об'єктивно існуюче явище, що спостерігається при дериватологічному аналізі похідних слів, причина виникнення якого - різна спрямованість семантичних зв'язків похідного слова й асиметричний дуалізм лінгвістичного знака [4, 28].

Співвіднесеність полімотивованого слова з двома і більше мотивуючими, що належать до різних словотвірних типів, передбачає наявність у них декількох словотвірних значень. «У полімотивованому слові можуть поєднуватися загальне та часткове, лексикалізоване словотвірне значення. Якщо мотивуючі належать до однієї частини мови, похідні іменники мають тотожне значення» [4, 36].

Відомо, що процес формування конфіксальних формантів відбувся на основі зміни словотвірної співвіднесеності і пов'язаного з цією зміною перерозкладу в структурі дериватів [31,173], а це дає всі підстави говорити про можливість полімотивованості конфіксальних структур.

Вивчаючи явище полімотивації в рамках конфіксальних іменників, З. Каспришин доходить висновку, що «множинна мотивація властива в основному похідним, які мають у структурі префікси, що корелюють із прийменниками, рідко - власне іменні префікси. При цьому формально-семантична співвіднесеність з кількома мотивуючими визначає різноманітне структурне членування основи мотивованого слова» [19, 54]. Реалізація множинної мотивації відбувається в межах різних способів творення - префіксального, суфіксального, нульсуфіксального та конфіксального. Наприклад, іменник суміжник можна кваліфікувати як конфіксальний від межа (су-між-ник) або ж як суфіксальний від прикметника суміжний (суміж-ник); похідні забреха, перебреха мотивуються дієсловом брехати (за-брех-o(а), пере-брех-o(а), проте їх можна розглядати як нульсуфіксальні деривати від дієслів забрехатися, перебрехати (забрех-o(а), перебрех-o(а); іменник співмешканець вважаємо конфіксальним від мешкати (спів-мешк-(а)нець), хоча не виключено, що згаданий дериват утворений префіксацією від мешканець (спів-мешканець).

Серед конфіксальних дериватів велика кількість полімотивованих структур. Наприклад: піддашок (дах, під дахом), підзамча (замок, під замком), підворіття (ворота, під воротами), безлюддя (люди, без людей), безмір (міра, без міри), безчестя (честь, без честі), прихатня “прихожа, передпокій» (хата, при хаті, прихатній), прикордоння (кордон, прикордонний), пригрубок (груба, при грубі), міжвузля (вузол, між вузлами), міжклітинник (клітини, між клітинами, міжклітинний), середмістя (місто, серед міста), зарічок (річка, за річкою), залісок (ліс, за лісом), настільник (стіл, настільний, на столі), нарукавок (рукав, на рукаві), передгір'я (гора, перед горою), передрамення (рамено, перед раменом), передмостів'я (міст, перед мостом), надбережжя (берег, над берегом), надхвістя (хвіст, над хвостом) і под. Але слід зазначити, що поряд із полімотивованими дериватами функціонують похідні, які мотивуються одним словом і однозначно визначаються як конфіксальні. Це іменники типу вибалок, виярок, вибороздок, падворок, пагірок, парост, обліг, обличчя, відплесок, відринвок, роздолля, перебалок, перечолок, переміл, попасище, поребрина, потилиця, подення, поплав, суголовок, судолинок, сугір'я, узбіччя, узлісок, узбережжя, урвище, улоговина, досвіток, прошарок, полустанок, підсусідок, підкоморій, підбасок, недоліток, недоляшок та інші.

Множинність мотивацій похідних слів - результат історичного розвитку слова (групи слів), і вона може стати активним мовним фактором, оскільки є свого роду «інкубатором», у якому народжуються потенційні зразки новоутворень.

термін лінгвістичний іменник український мова

РОЗДІЛ 3. КОНФІКСАЛЬНІ ІМЕННИКИ У СКЛАДІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В сучасній українській мові відбувається значне розширення термінологічної лексики за рахунок конфіксальних структур. Цей процес спостерігаємо в професійно-технічній, ботанічній, зоологічній та медико-анатомічній терміносистемах.

3.1 Конфіксальні іменники у складі професійно-технічної термінології

До цієї категорії належать назви інструментів та їхніх деталей, назви машин та інших приладів, що використовуються в різних господарчих чи технічних галузях. Сюди ж відносимо найменування предметів, що стосуються різного роду професійної діяльності, наприклад: музичних інструментів, будівельних матеріалів, рибальського спорядження, механічних частин.

Деривати на позначення цієї галузі термінів охоплюють такі загальні словотвірні значення:

те, що знаходиться нижче, під чимось, позначеним мотивуючим словом;

те, що розташоване вище або спереду того, що позначає мотивуюче слово;

те, що у відношенні до предмета, названого мотивуючим словом, займає у просторі положення зверху (над ним);

те, що прилягає до позначеного мотивуючою основою;

те, що знаходиться позаду чогось, названого мотивуючим словом;

те, що має ознаки того, що позначає мотивуюче слово;

те, що не має того, що називає мотивуюча основа;

те, що не повністю виражає ознаки того, що позначає мотивуюче слово;

те, що має половину ознак чогось, позначеного мотивуючим словом;

те, що є частиною від позначеного мотивуючим словом;

те, що має певне відношення до того, що виражає мотивуюча основа.

1. Значення «те, що розташоване нижче, під чимось, названим мотивуючим словом» притаманне конфіксальним іменникам з формантами під-…-ник, під-…-ок, під-…-j(a), під-…-ень, під-…-аниц(я), під-…-ин(а), під-… -ниц(я).

Деривати з конфіксом під-…-ник реалізують такі лексико-словотвірні значення: а) подібність до названого мотивуючим словом за певними ознаками: підрамник (СУМ VІ 489) «рамка, на яку натягується полотно для малювання картини»; підшипник (526) «опорна деталь для обертових або хитних частин механізму» (<шип «кінцева частина вала, якою він опирається на підшипник»); підреберник (ВТ 69) «термін, який використовують у типографії»; б) призначення для того, що називає мотивуюче слово: підголівник (СУМ VІ 415) «пристрій для голови (звичайно на зуболікувальному, перукарському і т. ін. кріслах)»; підп'ятник (488) «пристрій для опори осі вертикального вала; пристрій для опори ніг веслувальника в човні»; підресорник (489) «планка, на яку кріпляться ресори»; підлокітник термін, який використовують у телеграфії»; підпрасник (70) «підставка під праску»; піднитник (69) «прут каретки мюль-машини»; в) частина від того, що позначає мотивуюча основа: підверстатник (СУМ VІ 401) «нижня частина верстака»; підпоясник (ВТ 68) «підбрюшник у котла»; г) предмет менший у порівнянні з тим, що називає мотивуюче слово: підфарник (521) «невеликий допоміжний ліхтар на автомашині під фарами або поряд з ними».

У межах загальної дериваційної семантики деривати з формантом
під-…-ок реалізують часткове словотвірне значення «предмет, який лише за деякими ознаками подібний до того, що позначає мотивуюча основа», наприклад: підкрилок (СУМ VІ 444) «поверхня покриття для захисту частини машини, агрегату і т. ін.; «пристосування на крилі літака для збільшення його підіймальної сили» (Трансп 112); «відвід на пароплаві»; підрамок (СУМ VІ 489) «те саме, що підрамник»; підпилок «стальний різальний інструмент у формі бруска з насічкою, що використовується для обточування металевих та деяких інших виробів»; підмашинок (СУМ VІ 543) «вітряний млин кращої конструкції»; «вітряний млин з елементами механізації»; підбурок (Моск 57) «залізний гак, багор з дерев'яною ручкою, підбурком розправляють у час рибальства сіті, коли вони заплутуються»; підбурок (УРС 1926 557) «багор довжиною 1? - 2 аршини для підтягування крупної риби з неводу»; «великий гачок на дерев'яній ручці»; підсуччя (ВТ 68) «буйок, який прив'язується одним кінцем за 1/3 якоря» (сучка «буйок»); підгрифок (СМТ 76) «деталь струнних інструментів, до якої прикріпляються нижні кінці струн».

Ідентичну до попередньої лексико-словотвірну семантику реалізують декілька дериватів з афіксами під-…j(а), під-…-ень: піддення «піддон акумулятора, патрона»; піддужжя (Трансп 132) «піддуга у зводі»; підлатень (ВТ 69) «підрешетина» (<лата «довга жердина, яку кладуть горизонтально поперек крокви»); підщоглень (Трансп 156).

2. Значення «те, що знаходиться зверху на чомусь, позначеному мотивуючим словом» притаманне дериватам з конфіксами на-…-ник, на-…-ок: набедреник (СУМ V 12) «парчевий прямокутник із зображенням хреста, який священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса; частина металевої збруї середньовічного рицаря, яка накладалася на стегно»; навушник (43) «пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них»; для підтримання і стягнення уражених грижею місць»; наколінник (52) «пов'язка, накладка, що носиться на коліні»; напульсник (165 ) «пов'язка на руці, яку накладають у тому місці, де прощупується пульс»; наручник (179) (частіше вживається множинна форма - наручники) «з'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим; наякірник (243) «поперечний дерев'яний або металевий стержень у верхній частині якоря»; назубок (93) «напилок, яким випилюють зубці, роблять насічку, зазублини і т. ін.»; напилок (142) «стальний різальний інструмент у формі бруска з насічкою, що вживається для обточування металевих та деяких інших виробів»; накрижник (УРС 1926 453) «льодоріз (біля моста)»; накісток(451) «пір'їна у поплавку»; напотиличник (51) «предмет, що використовується для захисту від вогню»; назлежник (Трансп 304) «нашпальник» (злежень «шпала»); наріжок (107) «оковка кутові»; наклюзник (66) «клюзсак»; натрубок (ГТ 1122) «кільце». Більшість розглянутих іменників називають предмети, які призначенні для того, що позначає мотивуюча основа.

Поодиноким прикладом у цій групі слів представлений афікс на-…-ень: наголовень (ВТ 51) «предмет, який використовують для скріплення частин крокви».

Формант на-…-j(а) виокремлюється в дериватах середнього роду: наголов'я, наголів'я (ВТ 56) «частина телефону».

За участю конфікса на-…-івниц(я), на-…-ниц(я) утворились іменники жіночого роду: накорчівниця (Трансп 63) «пристрій, яким відводять корчі біля мостів»; наріжниця (10) 2бракет у залізному судні»; налюзниця (47) «заглушина у судні» (можливо, від шлюз, спрощення шл-л); наушниця (Трансп 308) «телефонна раковина».

3. Значення «те, що по відношенню до предмета, названого мотивуючим словом, займає в просторі положення зверху (над ним)» реалізують деривати з синонімічними формантами над-…-ок, над-…-ник: надкрилок (ВТ 51); надвишок (51) «предмет для збільшення висоти чого-небудь»; наднитник (51) термін, що використовується в текстильній промисловості; надзлежник (Трансп 93) «над шпальник» (злежень «шпала»).

4. Значення «те, що прилягає до названого мотивуючим словом»притаманне дериватам з формантами при-…-ок, об-…-ок, уз-…-ник, ви-… -ник, по-…-ниц(я), при-…-ник, при-…-j(a), при-…-иц(я), по-…-ин(а), о-… -к(а).

За участю формантів при-…-ок, об-…-ок, уз-…-ник, ви-…-ник, по-… -ниц(я) утворилися різні термінологічні назви: прилавок (СУМ VІІ 653) «спеціальний стіл для торгівлі в крамниці, буфеті, на базарі і т. ін.»; облавок (V 517) «борт корабля» (<лава «вузький місток, колода, перекинута через воду для переходу»), застаріле слово; обрамок (562) «те, чим обрамляється що-небудь, рамка» (можлива мотивація дієсловом обрамляти, у такому разі це суфіксальний іменник). До цієї групи належить іменник жіночого роду, утворений формантом по-…-ниц(я), поземниця (ТТ 135) «рівень (прилад)». Уживання різних формантів для творення похідних з ідентичною словотвірною семантикою частково зумовлене термінологічними потребами в різних виробничих сферах.

Назви частин народних музичних інструментів творяться за допомогою афіксів при-…-ок, при-…-ник: приструнок (СУМ VII 47) «коротка струна в бандурі, кобзі і т. ін.»; притрубок (Ум-С 1030) «бокова частина труби (музичного інструмента)»; приструнник (Гр ІІІ 443) «дерев'яна дощечка на музичних інструментах, якою закріплюються нижні кінці струн, струнотримач».

Деривати з формантами при-…-j(а), при-…-иц(я), по-…-ин(а), о-…-к(а) мотивуються іменниками, що називають частини тіла людини або тварини. Конфікси при-…-j(а), при-…-иц(я) входять у структуру застарілих дериватів, що позначають назви частин рицарських обладунків, наприклад: причілля (Д 249) «забрало»; прилбиця (Осн ІІІ 6) «частина шолому, що захищає лоб». Афікси по-…-ин(а), о-…-к(а) виокремлюються в іменниках жіночого роду, що позначають предмети подібні до названого мотивуючим словом: победрина (Трансп 123) «перекладина, що горизонтально з'єднує ноги крана»; огузка (ТехЕл 208) «цоколь у лампі», метафоризоване значення.

5. Значення «те, що розташоване позаду того, що називає мотивуюче слово» реалізують деривати з конфіксами за-…-ник, за-…-ок, за-...-ець.

У межах згаданої словотвірної семантики іменники з формантами за-… -ник, за-…-ок мають лексико-словотвірне значення «частина від названого мотивуючим словом», наприклад: затильник (СУМ ІІІ 347) «задня частина ствольної коробки ручного кулемета»; законешник (БукГов ІІІ 22) «частина батога, наконечник»; зачолок (СУМ VІ 552) риб. «товста поперечна нитка на краю рибальської сітки»; закрайок (ВТ 56) «частина дошки»; зарукавник, зарукавець (О І 285) «нарукавник», деривати використовуються у кравецтві.

6. Подібність до названого мотивуючим словом виражають поодинокі іменники з афіксами за-…-ец (за-…-иц), за-…-ень: зазубец, зазубиц (БукГов ІІІ 19) «рибацький гачок» (зуб, зубець); зазубень (ВТ 30) «зубець, який входить». Сюди ж належить похідне жіночого роду з формантом за-...-к(а): загачка (ГТ 111) «гак».

7. Значення «те, що відсутнє в позначеному мотивуючою основою» мають конфіксальні похідні з формантами без-…-енк(а), без-…-ник, без-…-овин(а): безличковина (ВТ 5) «вид шкіри», термін використовується у чинбарів; безіменка (5) «дошка»; безконечник (Дубр 461) «спіраль». Останні два деривати можуть мотивуватися іменниками, прийменниково-відмінковими формами та прикметниками.

8. Значення «те, що не повністю виражає ознаки того, що названо мотивуючою основою» реалізується в похідних з конфіксом па-…-ок: патрубок (СУМ VІ 98) «коротка трубка, що служить відводом від основної труби, від резервуара, з'єднує частини трубопровода, приєднує його до чого-небудь»; (Трансп 319) «відросток труби»; пажердок (ГТ 124) «короткий натрубок на жердині»; паклинок (Верх 154) «клин, за допомогою якого кріпиться коса на кіссі»; паріжок, парожок (О ІІ 41) «коротка кроква, яку додають до звичайної для розширення даху»; пальісок (Верх 243) «пристрій для рибалки» (ліса «нитка або шнур на вудлищі, звитий із кінського волосся»).

8. Значення «те, що має половину ознак чогось, позначеного мотивуючим словом» притаманне дериватам з формантами полу-…-ок, пів-…-ник, пів-…-івк(а), полу-…-івк(а), наприклад: полутрямок (Трансп 121) «поперечна переводина» (трям «балка, перекладина»); полувісок (Трансп 138) «вісь»; полубочок (ВТ 3), термін, який використовують каменярі (можливо, від бік); півкутник (ВТ 110).

З формантами пів-…-івк(а), полу-…-івк(а) вживаються похідні жіночого роду з ідентичною словотвірною семантикою: півцалівка (Трансп 138) «на півдюймівка» (<цаль «дюйм - міра довжини», однак не виключена мотивація іменником цалівка «дошка на дюйм товщиною», у такому разі дериват півцалівка треба кваліфікувати як префіксальний); півверстівка, полуверстівка (ТТ 133) «карта». Останні два іменники - однокореневі словотвірні синоніми.

10. Значення «предмет, який є частиною від чогось, позначеного мотивуючим словом» притаманне дериватам з формантами від-(од-)…-ок, від-…-ник, роз-…-o: відринвок (Трансп 115; ВТ 60) буд. «частина ринви»; відгілок (ТехЕл 76) «те, що відводиться від основної лінії; відгалуження»; одлясок (Верх 66) «невеличка ляса біля кітця, яка затримує рибу і не дає їй змогу вийти з кітця» (<ляса «щит із міцних, очищених від листя очеретин», кітець «загорода із очеретяних ляс для вилову риби»).

З формантами від-…-ник, роз-…-o уживаються поодинокі деривати з ідентичною словотвірною семантикою: відшумник (ТехЕл 174); розтруб (СМТ 84) «широкий кінець трубки духових музичних інструментів».

11. Значення «те, що має певне відношення до того, що називає мотивуюче слово» притаманне конфіксальним похідним з формантами
по-…-ок, по-…-ець, по-…-ище, з-….-ень, при-…-ок, по-…-к(а),
з-…-иц(я), по-…-н(я), о-…-o(а).

За участю формантів по-…-ок, по-…-ець, по-…-ище, з-…-ень, при-… -ок утворились деривати з лексико-словотвірним значенням “предмет, який має властивості або ознаки того, що називає мотивуюча основа”, які є однокореневими словотвірними синонімами і різняться відтінками в лексичній семантиці, наприклад: поплавок (СУМ VІІІ 207) «поплавець», «надутий повітрям прогумований мішок, який використовують як опору при швидкому наведенні мостів, лаштуванні поромів»; поплавець (207) «прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби», «прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води», «пристрій у гідрометричних і сигнальних приладах для визначення або регулювання рівня рідини»; поплавище (207) «прикріплений до дна предмет, що утримується на воді і вказує на місцезнаходження рибальського знаряддя». Сюди ж тяжіє застарілий дериват з афіксом з-…-ень: злежень (УРС 1926 318) «шпала» та відсубстантивний іменник з формантом при-…-ок пригніток (УРС 1926 625) «прес, тяжість» (<гніт, гнітити), хоча, можливо, це суфіксальний віддієслівний дериват від пригнітати.

Деривати з конфіксами по-…-к(а), з-…-иц(я) позначають предмети, які є результатом дії, вираженої мотивуючим словом: поноска (СУМ VІІ 165) мисл. «предмет, який навчена собака приносить у зубах»; здубиця (ВТ 56) термін, який використовують у чинбарів (дубити - вичиняти шкіру).

Лексико-словотвірне значення «предмет, призначений для того, що позначає мотивуюча основа» реалізують віддієслівні похідні з формантами по-…-к(а), по-…-н(я), о-…-o(а), наприклад: поковка (СУМ VІІ 33) «заготовка, призначена для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування»; похідня (Дз Подністр 50) риб. «довга міцна дошка, яка перекидається з одного човна на другий, коли виймають невід» (ходити); очепа (Трансп 317) «багор»(чепляти), цей іменник має значення спільного роду.

3.2 Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв

Зоологічна термінологія охоплює деривати з такими загальними словотвірними значеннями:

той, хто має відношення або ознаки того, що називає мотивуюче слово;

той, хто характеризується відсутністю чогось, позначеного мотивуючим словом;

той, хто не досяг повного виявлення своїх ознак і подібний до того, що позначає мотивуюча основа;

той, хто не повністю виражає ознаки того, що називає мотивуюче слово;

той, хто має половину ознак того, що назване мотивуючим словом;

той, хто знаходиться на чомусь, позначеному мотивуючою основою;

той, хто знаходиться поряд з позначеним мотивуючим словом;

той, хто знаходиться нижче, під чимось, названим мотивуючим словом.

1. Значення істоти, яка виражає відношення до того, що називає мотивуюче слово або має його ознаки, притаманне конфіксальним структурам з афіксами по-…-'ух(а), по-…-иц(я), по-…-'ак, роз-…-ач, о-…-ок, о-...-к(а), по-…-ух(а), при-…-ень, від-…-ень, на-…-к(а), по-…-ок, пере-…-o, пере-…-к(а), на-…-ок, по-…-к(а), по-…-'ак.

Назви істот за місцем перебування творяться за участю конфіксів по-…-(а), по-…-иц(я), по-…-'ак: посмітюха (СУМ VII 347) «чубатий жайворонок»; поверховиця (Гр ІІІ 210) «риба» (<верховий); поборозняк (205) «личинка хруща» (<борозна). В українсько-російському словнику А. Ніковського (1926) іменник посмітюха (УРС 1926 605) вживається також як лайливе слово в значенні «негідниця».

Лексико-словотвірне значення істоти, яка зовнішньо подібна до названого мотивуючою основою, мають похідні з конфіксами роз-…-ач, о-…-ок, о-…-к(а): розсохач (Ум-С 240) «жук-олень» (соха); орябок, орябка (Гр ІІІ 64) «рябчик».

Форманти по-…-ух(а), при-…-ень, від-…-ень, на-…-к(а), по-…-ок, пере-…-o творять деривати від дієслівних основ, наприклад: полетуха (СУМ VII 65) «схожа на білку тварина ряду гризунів, передні ноги якої з'єднані із задніми за допомогою широкої літальної перетинки»; погремуха (CУМ VII 45) «гримуча змія»; пригулень (Гр ІІІ 413) «домашній кінь, що відбився в табун диких коней» (<гуляти); відгулень (І 210) «те саме, що пригулень»; нарістка (ІІ 516) «телиця» (<рости); помісок (Ум-С 129) «цуценя від хорта і простої собаки» (<мішати); перестрига (Чаб ІІІ 100) «вівця, стрижена двічі за літо». Останні два деривати позначають істот, які є об'єктом дії, названої мотивуючим словом. Іменник перестрига вживається в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Конфіксальні структури пригулень, відгулень, полетуха, погремуха, нарістка називають тварин за процесуальною ознакою. Похідні пригулень, відгулень - абсолютні однокореневі синоніми.

Конфікси пере-…-к(а), пере-…-ок надають дериватам значення «істоти, які пережили той період часу, що позначає мотивуюча основа»: перелітка (Гр ІІІ 124) «корова, що телиться через рік»(літо, хоча, можливо, перелітувати); переярка (СУМ VI 323) «курка, гуска, качка після першого року несіння»; перельіток (Бат 283) «теля, що має одне літо» (можливо, це суфіксальний віддієслівний іменник від перелітувати).

Схоже словотвірне значення з відтінком темпоральності притаманне конфіксальним похідним з формантами на-…-ок, о-…-ок, по-…-к(а), наприклад: назимок (СУМ V 91) «однорічне теля», порівняйте діалектне озимок (654) «те саме, що назимок» та назимча (Верхр 238); поденка (СУМ VI 738) «метелик, який живе один день». Останній дериват різниться граматичним значенням жіночого роду.

Іменник потемряк (Гр ІІІ 377) «нічний метелик» (<темрява), у якому виокремлюється конфікс по-…-'ак, позначає істоту за часом функціонування, уживається у галицьких говорах.

2. Значення істоти, яка характеризується відсутністю чогось, позначеного мотивуючим словом формується за допомогою конфіксів без-…-ок, без-…-ень, без-...-к(о): безматок (СУМ І 134) «бджолиний рій, бджолина сім'я без матки»; безматень (134) «те саме»; безяйко (Яв 28) «безяйцевий, те саме, що нутряк», застаріле слово. Сюди ж належить дериват жіночого роду, утворене афіксом без-…-к(а), беззубка (СУМ І 130) «прісноводний молюск, у якого немає замкових зубів».

Ідентичне словотвірне значення притаманне групі дериватів, утворених за участю конфікса без-…-к(и), без-...-ник(и), які вживаються тільки у множині й позначають безхребетних тварин: безніжки (СЗН ІІІ 156); безхребетники (156); безшкорупники (156); бездишичники (156).

Схожу семантику має діалектне нелітка (Гр ІІ 550) корова, яка ще не мала теляти» (літо). Конфікс не-...-к(а) вносить сему заперечення у значення деривата.

3. Значення істоти, яка не досягла повного виявлення своїх ознак і подібна до тієї, що позначена мотивуючою основою, притаманне конфіксальним структурам з афіксами під-…-ок, під-…-ч(а), під-…-ик, під-…-івк(а): підпавок (Гр ІІІ 174) «перепел» (пава, павич); під'ярок (185) «піврічне ягня, з якого можна стригти шерсть»; підсвинок (496) «немолочне порося віком до року»; підсоколик (504) «невеликий, хижий птах родини соколиних; чеглик»; підорлик (477) «хижий птах родини орлиних»; підлящик (СЗН ІІ 107) «молодий лящ»; другий компонент конфікса під-…-ик має демінутивне значення. Деривати зі згаданим формантом можна розглядати як префіксальні структури від демінутивів соколик, орлик, лящик, в'язик чи суфіксальні, наприклад, від підлящ.

У мові функціонує поодинокий регіоналізм жіночого роду, утворений конфіксом під-…-івк(а), підлящівка (Берлізов 61) «молодий лящ», дериват поширений у говірках Нижнього Подністров'я.

4. Значення істоти, яка не повністю виражає ознаки названого мотивуючим словом, притаманне конфіксальним структурам, що позначають безхребетних тварин і утворені за участю афіксів недо-…-ник, недо-…-ик: недовершник (СЗН ІІІ 164); недочервик (164); недозорик (164). У множині вживається похідне з формантом недо-…-o(и): недохвости (СЗН ІІІ 164).

5. Значення істоти, яка має половину ознак того, що позначає мотивуюча основа, притаманне іменникам утвореним конфіксами полу-…-ок, полу-… -иц(я), полу-…-к(а): полурибок (СЗН ІІ 107); полурибиця (107); полуматерка (І 42); полукровка (РУС 468). Перші два деривати - іхтіологічні назви, іменник полуматерка позначає назву птаха. Похідні полурибок, полурибиця - однокореневі словотвірні синоніми, різняться граматичним значенням роду.

6. Значення істоти за місцем знаходження, яка побутує на чомусь, позначеному мотивуючою основою, мають іменники з афіксами на-…-ник, на-…-няк: набережник (СЗН І 40) «птах»; до класу безхребетних тварин відносяться накаменник (ІІІ 164); напрудник (164); надош(ч)ник (164); нашкірник (СУМ V 240) «вид коростяного кліща, що паразитує на шкірі тварин». Сюди ж належить діалектне надвірняк, семантика якого в різних говорах неоднакова, порівняйте: (Гр ІІ 480) «порося, посаджене в особливе приміщення для відгодівлі»; (СУМ V 546) «порося, яке ще не поставлене на відгодівлю». У множині вживається іменник наземники (СЗН ІІІ 164) з конфіксом на-...-ик(и).

7. Значення істоти, що знаходиться поряд з позначеним мотивуючим словом, реалізується в орнітологічних назвах, утворених за участю конфіксів при-…-ень, по-…-ник, при-…-ник, по-…-ок, коло-…-ник. Усі деривати називають птахів за місцем перебування: припутень (СУМ VII 719) «лісовий голуб великої породи» (<путь «шлях»); побережник (VI 610) «невеликий перелітний птах»; поморник (VII 134) «водоплавний хижий птах, який має темно-буре оперення і міцний дзьоб з гачком донизу на кінці»; подорожник (СУМ VI 445); покропивник (СЗН І 42); пояружник (42); поплітник (42); припутник; поплоток (42); коловодник (Гр ІІ 270), уживається переважно в галицьких діалектах.

8. Значення істоти, яка перебуває нижче, під чимось, названим мотивуючим словом, мають похідні з конфіксами під-…-ник, під-...-ок, під-…-ець, під-...-н(я), під-…-ниц(а), під-…-иц(а), під-…-к(а), під-...-j(а), під-…-івк(а), під-…-o, під-...-в(а).

Форманти під-…-ник, під-...-ок, під-…-ець, під-...-н(я) творять переважно орнітологічні найменування: підплитник (Гр ІІІ 176); підстрішник (СЗН І 42); підкропивник (41); підкоришник (41); підбережник (41); підбережок (41); підкаменець (Гр ІІІ 166); підбороздня (160) «луговий жайворонок» (<рос. борозда). Афікс під-…-ник виокремлюється також у застарілому під'яремник (Ум-С 697) «під'яремна тварина» (<ярмо, під ярмом, під'яремний, у випадку прикметникової мотивації - це суфіксальний іменник) та діалектному підстіжник (Поч 5) «миша польова».

Сюди ж відносимо назви птахів жіночого роду з конфіксами під-… -ниц(а), під-…-иц(а), під-…-к(а): підколосниця (СЗН І 41); підгорлиця (Гр ІІІ 163); підбережка (158) та середнього з формантом під-...-j(а): підкіп'я (Дейн 69) «літнє курча періоду жнив, яке народжується під копою» (порівняйте: підкіпки (Чаб ІІІ 116) «пташенята, що виводяться в жнива»).

Афікси під-…-івк(а), під-…-к(а), під-…-o, під-…-в(а) творять іхтіологічні назви: підустівка (Гр ІІІ 83); підуст (83); підуства (107) (устя (ріки)). Згадані деривати - однокореневі словотвірні синоніми, що різняться граматичним значенням роду. Іменники підустка, підустівка, підуства можна розглядати і як суфіксальні утворення жіночого роду від чоловічого підуст.

Конфікс під-…-анк(и) входить у структуру діалектного множинного підплужанки (О ІІ 70) «бики коло плуга».

9. Значення істоти, що знаходиться позаду того, що називає мотивуюча основа, має поодинокий діалектний іменник з конфіксом за-…-ок: залубок (О І 275) «шашіль» (луб «кора з липи та деяких інших дерев»).

3.3 Конфіксальні іменники у складі ботанічної термінології

Конфіксальні деривати на позначення ботанічних назв охоплюють такі загальні дериваційні значення:

1) те, що знаходиться нижче, під чимось, названим мотивуючим словом;

2) те, що знаходиться біля або прилягає до чогось, названого мотивуючою основою;

3) те, що розташовується зверху або прилягає до того, що позначає мотивуюче слово;

4) те, що знаходиться між тим, що позначає мотивуюча основа;

5) те, що розташоване позаду чогось, позначеного мотивуючим словом;

6) те, що виражає безпосереднє відношення до того, що називає мотивуюче слово або має його ознаки;

7) те, що не повністю виявляє ознаки і подібне до названого мотивуючою основою;

8) те, що характеризується відсутністю того, що називає мотивуюче слово;

9) те, що є частиною того, що називає мотивуюче слово;

10) те, що є половиною від позначеного мотивуючою основою;

11) те, що має певне відношення до дії, названої мотивуючим словом;

12) те, що не зазнало наслідку дії, названої мотивуючим словом.

1. Значення «те, що знаходиться нижче, під чимось, названим мотивуючим словом» мають деривати з конфіксами під-…-ник, під-..-ок, під-…-овик, під-…-ник, під-…-овник, під-…-ень, під-…-няк, під-…-к(а), під-…-ниц(я).

Найбільшою кількістю основ представлений конфікс під-…-ник, який творить переважно назви грибів чи квітів, які ростуть під тим, що називає мотивуюче слово, наприклад: підберезник (СУМ VІ 394) «один з кращих їстівних грибів з бурою шапинкою і білим м'якушем, що росте переважно в березових лісах»; піддубник (425) «їстівний гриб, схожий на боровик»; підосичник (477) «їстівний гриб з червоною або коричнево-червоною шапинкою; красноголовець»; підсливник (501) «підсливок»; підлісник (450) «багаторічна трав'яниста рослина»; підмаренник (454) «трав'яниста рослина родини маренових»; підсніжник (504) «білий пролісок»; під'ялинник (Бот 249); подлужник (131); подлісник (131); подлесник (131); подвичник (131); подвзорник (131); подбережник (131); підтинник (Гр ІІІ 181); підосишник (174); підсметанник (179); підлистник (170); подсонешник (131); підбережник (Ум-С 194); підолішник (157) «гриб»; підорішник (158) «гриб»; підхрінник (СБН 263); підгорішник (263); піддубравник (263); підсонічник (263); підбрусничник (Бот 263); підгайник (263); подмошник (265); подсонечник (Рогович 124); підболотник (Ж ІІ 638). Іменники з конфіксом під-…-ник часто мають синонімічні відповідники серед дериватів з формантами під-…-ок, під-…-(ов)ик, під-…-(ов)ник, під-…-ень, під-…-няк: піддубок (СУМ VІ 425) «піддубник»; піддубень (425) «піддубник»; підпеньок (480) «опеньок»; підсливок (501) «їстівний гриб, що росте переважно під фруктовими деревами»; підлісок (Гр ІІІ 170) «лісова фіалка»; підвишень (161) «рід грибів»; піддубовик (165); підберезовик (Бот 262); підберезняк (262) «підберезник»; підосиновик, підосиновник (263); підгруздень (263); підлистень (263); підграбок (263).

Конфікси під-…-к(а), під-…-ниц(я) виокремлюються у похідних жіночого роду, наприклад: піддимка (Гр ІІ 164) «дрібна цибуля, яку зберігають зимою в хаті в мішечку за сволоком, а весною висаджують; також назва цибулі, що виростає з цих саджанців» (можливо, назва походить від місця зберігання: під димарем); підкропивниця (ІІІ 169); підпенька (СУМ VІ 480) «підпеньок»; підсніжка (504) «підсніжник».

У межах згаданої словотвірної семантики існує лексико-словотвірна група дериватів з формантом під-…-ок, які позначають рослини, що не повністю досягли виявлення своїх ознак і подібні до тих, що називає мотивуюче слово: підлісок (СУМ VІ 450) «кущі та зовсім молоді дерева, що ростуть у нижньому ярусі нижньої частини лісу»; підтравок (516) «невисока трава, що росте серед вищої частини травостою, рідше серед злаків»; підгруздок (420) «їстівний гриб, схожий на груздь»; підгрибок «гриб моховик»; під'ясминок (Бот 243) «вид пахучої рослини, яка росте кущем і подібна до ясмина»; підлішок (Гр ІІІ 170) «однолітній росток посадженого горіхового зерна» (ліщина).

2. Словотвірне значення «те, що знаходиться біля або прилягає до чогось, названого мотивуючим словом» мають структури з формантами по-…-ник, при-…-ник, при-…-ень, о-…-ень, о-…-ок, о-…-ник, о-...-ин(а), при-…-ниц(я), по-…-к(а), при-…-ок.

З конфіксами по-…-ник, при-…-ник уживаються найменування рослин переважно за місцем побутування: подорожник (СУМ VI 754) «придорожній бур'ян звичайно з прикореневими листками та з безлистим стеблом і дрібними квітками, зібраними в колос; використовується в народній медицині»; подоріжник (Смик 131); попутник (134) «первоцвіт весняний»; помолочник (Рогович 115); побородник (Гр ІІІ 205); порічник (324); побережник (264); поручейник (268); потайник (268); посоняшник (268); посонячник (СУМ VII 343); посоняжник (192); поральник (267); подорожник (О ІІ 95) «мох»; прибережник (СУМ VII 552) «камка - морська трава»; прицвіточник (260); притрутник (269) «перестріч»; принасінник (445) «невеликі вирости на насінні деяких рослин»; приболотник (Смик 135); придорожник (136) «цикорій»; припутник (136).

Ідентичну словотвірну семантику мають конфіксальні структури з афіксами при-…-ень, о-…-ок, о-…-ень, о-…-ник: припутень (Гр ІІІ 435) «подорожник»; очашок (СПТ 213) «місце під чашою квітки»; опеньок (СУМ V 704) «їстівний гриб з жовтуватою шапинкою на тонкій високій ніжці, що звичайно росте купками на пеньках або біля коренів дерев»; оплодень (716) «частина плоду рослини, що оточує насіння»; омежник (СУМ VII 186); оперстник (Смик 119); оводник (Смик 253). Сюди ж відносимо назви жіночого роду з морфемами о-…-ин(а), при-…-ниц(я), по-…-к(а): оцвітина (СУМ V 827) «зовнішня частина квітки, що оточує тичинки й маточку»; прибережниця (VII 552) «рід багаторічних рослин родини злакових»; поземка (Смик 131) «суниці лісові».

Деривати з конфіксом при-…-ок реалізують значення «частина від того, що називає мотивуюча основа, менша у порівнянні з ним»: прилисток (СУМ VІІ 659) «листоподібний паросток, що міститься біля основи листка»; прицвіток (VIII 91) «маленький листочок, що міститься під квіткою; листок, з пазухи якого виходять квітки»; приквіток (Бот 106); прибруньок (Бот 169) «додаткова брунька, що знаходиться біля головної»; припупок (Павл 902) «маленький пупок на рослині біля великого».

3. Значення «те, що розташовується поверх або прилягає до того, що позначає мотивуюче слово» реалізують деривати з формантами на-…-ник, на-…-ок, на-…-ень, на-…-к(а), на-…-ниц(я), над-…-ник.

Основною формою вираження згаданої семантики є конфікс на-…-ник: напутник (Смик 113) «подорожник великий»; насмітник (250) (<сміття); наголоватник (250); насонешник (250); насонник (Гр ІІ 521) «соняшник»; насонішник (Смик 133); насердник (177); наперсник (СУМ V 141; Бот 232) «те саме, що наперстянка». Більшість іменників цієї групи - відсубстантивні деривати, проте трапляються і віддієслівні утворення: наворотник (СУМ І 429) (очевидно, від вертати); натошник (Смик 114) «м'ята перцева» (можливо, від тошнити, нудити); натресник (171) «конюшина шарудлива» (<тріщати).

Значно меншою кількістю основ представлені форманти на-…-ок, на-…-ень: навраток, навороток (Верх 253) «народна назва ранника, пижма звичайна»; намулок (103) «рослина, що росте біля річок, ставів, на болотах, рідше в степу»; накоренок (Гр ІІ 495) «відросток від кореня»; накорінок (Ум-С 483) «сучок або пагонець біля кореня»; наголоваток (Ум-С 371) «волошка»; наголоватень (Бот 250). Серед дериватів зі згаданими формантами чимало однокореневих словотвірних синонімів: наголоватник, наголоваток, наголоватень; наворотник, навороток.

З формантами на-…-к(а), на-…-ниц(я) вживаються назви жіночого роду, у яких реалізується часткова словотвірна семантика: а) схожість до названого мотивуючим словом: наперстянка (СУМ V 141) «трав'яниста лікарська рослина з квітками, схожими на наперсток»; б) найменування за місцем знаходження: наземка (Бот 284); насмітниця (250).

Поодинокі структури з конфіксом над-…-ник виражають значення «предмет, розташований над чимось», наприклад: надтинник (Гр ІІ 486) «паслін солодко-гіркий», «вовчі ягоди»; надбородник (Бот 232) «бородата трава»; наддашник (Ж І 473).

4. Значення «те, що знаходиться між тим, що позначає мотивуюче слово» реалізується в назвах рослин з афіксами про-...-ок, про-…-к(а), пере-…-к(а), які становлять групу однокореневих словотвірних синонімів, що різняться граматичним значенням роду: пролісок (СУМ VIII 217) «рід трав'яних рослин родини лілійних з блакитними, синіми, рідше фіолетовими або майже білими квітками на безлистому стеблі»; проліска (217) «пролісок»; переліска (VI 215) «лісова багаторічна трав'яна рослина з блакитними квітами». Сюди ж належать похідні з формантами про-…-ник, про-…-ень: промежник (Бот 269); пролистень (269).

Найменування рослини, якій притаманні ознаки названого мотивуючим словом, утворене конфіксом межи-…-ень: межиплодень (Бот 75).

5. Значення «те, що розташоване позаду чогось, позначеного мотивуючим словом» притаманне структурам з формантами за-…-ник, за-…-чник, за-…-ок, за-…-иц(я).

Домінантною формою вираження згаданої словотвірної семантики є конфікси за-…-ник, за-…-чник: заграничник (Смик 62) «галінсога дрібноцвіта»; заболоточник (62) «оман британський»; заполишник ( Бот 236) «великий білий гарбуз» (очевидно, від поле); завербник (Смик 62) «верба біла»; загнітник (62) «загнітник головчастий» (пов'язане з загнітиця «нігтьоїда, нарив на пальці під нігтем»); зашорник (63) «фіалка триколірна»; залучник (305) «рослина, яка росте коло хат, плотів, звичайний бур'ян»; задвійник (Ж І 242) «зозулині сльози яйце листі» (стебло має два яйцеподібні листки), відчислівникове утворення. Значно меншою кількістю утворень представлений формант за-…-ок: завербок (О І 161) «червона верба»; завойок (Ж 236) «лілія лісова»; закомелок (259) «рослина із виду камелій».