Конфіксальні іменники у складі термінологічної лексики сучасної української мови

Сюди ж належить одиничний іменник жіночого роду загнітиця (Смик 62) «скребниця аптечна», конфікс за-…-иц(я).

6. Значення «те, що виражає якесь відношення до названого мотивуючим словом або має його ознаки» притаманне досить розгалуженій у плані форми вираження групі похідних з формантами о-…-ак, па-…-ок, по-…-инець, о-… -ок, з-…-ок, по-…-ник, па-…-ник, су-…-ник, су-…-o, су-…-ець, су-…-ок, су-…ник, су-…-j(а), о-…-ин(а), о-…-к(а), о-…-ок, по-…-ок, по-…-o.

Деривати, що виражають зовнішню подібність до названого мотивуючим словом, утворилися формантами о-…-'ак, па-…-ок, по-…-инець, о-…-ок, з-…-ок, по-…-ник, па-…-ник: оситняк (СУМ V 762) «багаторічна або однорічна рослина родини ситникових, схожа на очерет; ситник»; памолодок (VI 35) «молоді пагони»; поросинець (VII 282) «рід багаторічної трав'янистої рослини родини складноцвітих» (<роса); опупок (Гр ІІІ 61) «зав'язь (плода)»; окружок (СПТ 211) «зонтик (рослина)»; покоронник (Бот 266); помолочник (Смик 133) «рослина, сік якої нагадує молоко»; побородник (130); пабородник (122).

Схожість за зовнішніми ознаками також виражають деривати з конфіксами су-…-ник, су-…-o, су-…-ець, су-…-ок, наприклад: суягідник (Бот 292); суволось (291); суколінець (292); суріпок (Мельник 53) «рослина, яку плекають на насіння, із якого добувають олію».

Значення рослини за місцем побутування в природі реалізує дериват з конфіксом су-…-ник: сугайник (Бот 291).

Похідні з афіксом су-…-j(а) позначають назви, у яких присутня сема «однакове відношення до названого мотивуючим словом»: супліддя (СУМ ІХ 848) «кілька зрослих між собою плодів, кожний з яких утворився з окремої квітки щільного суцвіття»; суцвіття (871) «квітконосне стебло разом з пуп'янками і квітками, зібраними у вигляді китиці, зонтика, кошика, колоса і т. ін.».

Назви рослин, у значенні яких є сема «часове відношення», утворилися конфіксами о-…-ин(а), о-…-к(а), о-…-ок: озимина (СУМ V 654) «сходи або посіви озимих культур; озимий хліб»; озимка (654) «озима пшениця»; озимок (654) «сорт пізніх яблук, що добре зберігаються взимку». Аналізовані слова утворюють групу однокореневих словотвірних синонімів, що різняться граматичним значенням роду та сферою вживання - останні два іменники поширені в розмовному стилі. Схожу словотвірну семантику має дериват з морфемою по-…-ок: політок (ТТ 136) «річний шар деревини».

У межах згаданої словотвірної семантики існує група однокореневих словотвірних синонімів з конфіксами по-…-ник, по-…-ич, по-…-ниц(я), по-…-иц(я), при-…-иц(я), по-…-'ух(а). Специфікою згаданих формантів є їхня сполучуваність з дієслівними основами: повитник (Смик 130) (<витися); повитич (Бот 265); повитниця (Смик 130); повитиця (СУМ VI 662) «витка без коренів, паразитична однорічна трав'яниста рослина»; привитиця (Бот 299) «рослина, яка обвиває льон»; повитуха (265). Деривати різняться граматичним значенням роду. Цю групу похідних поповнюють структури з формантами по-…-ник, по-…-ок: покропивник (Гр ІІІ 279) «яблуня, плоди якої достигають у кінці вересня» (<кропити «накрапати (про дощ)»); пожаливник (О ІІ 97) «кропив'янка» (<жалити або жалива, назва рослини зумовлена її жалючістю); погремок (Бот 265), очевидно, «рослина, яка видає звуки під дією чогось, наприклад, вітру» (можливо, від гриміти). Також сюди належить похідне жіночого роду з афіксом по-…-'ух(а): повилюха ( Смик 265) (<виляти).

Дериват з конфіксом по-…-o реалізує значення «результат дії, названої мотивуючою основою»: поріст (Гр ІІІ 344) «росток».

7. Значення «те, що не повністю виявляє ознаки і подібне до названого мотивуючим словом» формується афіксом па-…-ок, наприклад: паріпок (Ж 602) «жовтушник дрібноцвітний, свиріпка» (<ріпа); пакленок (Бот 258) «клен польовий, вид рослин із родини кленів»; пахрінок (186); падубок (Мельник 142) «кущ або деревце до 4-х метрів височиною».

8. Значення «те, чому бракує чогось, названого мотивуючим словом» притаманне структурам з конфіксом без-…-ник: безсмертник (СУМ І 146) «народна назва рослин із сухими квітками»; безвершник (Смик 12) «талабан польовий»; безвременник (12) «пізньоцвіт осінній»; безлистник (12) «агалик - трава гірська»; безслинник (12) «паслін чорний»; без'язичник (12) «вужачка звичайна»; безщитник (Бот 211) «рід папоротей з родини багатоніжкових»; безколінник (175) (коліно).

Формантами без-…-ець, не-…-ник утворилися поодинокі структури: безрожець (Бот 175); нестидник (Гр ІІ 559).

Згадане словотвірне значення мають похідні жіночого роду з конфіксами без-…-к(а), без-…-н(а), без-…-ниц(а), безсмертка (СУМ І 146) «те саме, що безсмертник»; безкорінка (Смик 12) «сальвінія плаваюча»; безвидна (12) «аморфа кущова»; безстидниця (12) «суничник дрібноплодий»; безплідниця (Бот 175).

9. Значення «те, що є частиною, відгалуженням чогось, позначеного мотивуючою основою» притаманне похідним, утвореним формантами
від-…-ок, роз-…-ок: відземок (О І 120) «одросток»; «галузка з коренем»; відновок (Гр І 221) «новий росток, відросток»; розкорінок (СУМ I 288) «ніжка у кореня».

10. Значення «те, що є половиною від позначеного мотивуючим словом» реалізують деривати з афіксами полу-…-ок, полу-…-ник: полуцвіток (Смик 133); полуночник (133); полуношник (133); Сюди ж примикає іменник жіночого роду полуцвітка (Смик 133) з конфіксом полу-…-к(а).

11. Значення «те, що не зазнало наслідків дії, названої мотивуючим словом» мають іменники з конфіксом не-…-o: нелинь (СУМ V 331) «дуб, з якого не опадає листя»; нежерь (Гр ІІ 546) «позаторішня трава, яку не з'їли тварини і яка перезимувала на корені».

3.4 Конфіксальні іменники у складі медико-анатомічних назв

До медико-анатомічних найменувань входять назви частин тіла людини чи тварини, назви внутрішніх органів, найменування різних захворювань та хворобливих станів. Розглядувані іменники належать переважно до словотвірно-семантичного мікрополя локативних назв, які у свою чергу входять до словотвірного поля предметності. Частина конфіксальних медико-анатомічних термінів, а саме найменування деяких захворювань та хворобливих станів, належать до словотвірного поля абстрактних назв.

Більшість аналізованих конфіксальних структур утворена за участю формантів, препозитивні елементи яких походять від прийменників з просторовою семантикою, тому згадані конструкції мають загальне словотвірне значення «те, що у просторі розташовується певним чином у відношенні до названого мотивуючою основою».

У межах словотвірного поля предметності конфіксальні іменинники - медико-анатомічні назви мають такі лексико-словотвірні значення:

те, що знаходиться нижче від чогось, названого мотивуючим словом;

те, що знаходиться біля або прилягає до того, що називає мотивуюче слово;

те, що розташоване на чомусь, позначеному мотивуючою основою;

те, що у просторі розташоване вище або над тим, що називає мотивуюча основа;

те, що розташоване перед тим, що називає мотивуюче слово;

те, що знаходиться в середині того, що позначає мотивуюча основа;

те, що розташоване позаду того, що названо мотивуючим словом;

те, що розташоване між тим, що називає мотивуюча основа;

те, що має ознаки того, що позначає мотивуюча основа;

те, що не повністю виражає ознаки того, що називає мотивуюче слово;

те, що позначає половину від чогось, названого мотивуючою основою.

1. Лексико-словотвірне значення «те, що знаходиться нижче від чогось, названого мотивуючим словом» притаманне дериватам з конфіксами під-…-ок, під-…-j(а), під-…-енн'(а), під-…-івj(а), під-…-інн (а), під-…-ин(а), під-…-(н)иц'(а).

Найуживаніші форманти під-…-ок, під-…-j(а), наприклад: підколінок (СУМ VІ 437) «підколінна ямка»; підребер'я (489) «ділянка, порожнина між ребрами»; підборіддя (400) «виступ нижньої частини обличчя, утворюваний щелепою». До народних назв належать деривати: підбугір'я (302) «гіпоталамус»; підчерев'я (АН 17) «лобкова ділянка»; підп'яток (РУМед 75) «частина п'яти»; підшкір'я (24) «гіподерма», а також застарілі похідні: підзірря (АН 28) «зорове підгір'я»; підчілля (20) «перенісся»; підлоб'я (УРС 1926 562); підпуп'я (193); під?очча (31) «місце під очима»; підбедрє (АН 637).

Поодиноким прикладом представлений конфікс під-…-інн'(а): піднебіння (СУМ VI 461) «верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин…».

Сюди ж належать архаїзми з афіксами під-…-енн'(а), під-…-івj(а) піднебення (АН 239); підстегення (315) «голінка»; підпахів'я (АН 193).

До цієї лексико-словотвірної групи входять рідковживані похідні жіночого роду з конфіксом під-…ин(а): підчеревина, підочеревина (СУМ ІV 525) «нижня внутрішня частина черева» та діалектне під'язичниця (О ІІ 72) «пухир під язиком» з формантом під-…-(н)иц'(а).

2. Лексико-словотвірне значення «те, що знаходиться біля названого мотивуючим словом або прилягає до нього» мають деривати з конфіксами при-…-ок, при-…-ник, при-…-j(a), при-…-(н)иц'(а), при-…-н'(а), о-…-ок, о-…-j(а), о-…-o(а), о-…-н'(а), о-…-ин(а), о-…-(н)иц'(а), по-…-ин(а), по-…-иц'(а), по-…-j(a), об-…-j(а), коло-…-ниц'(а).

Серед похідних з формантами при-…-ок, при-…-ник, о-…-ок, о-…-j(а) переважна більшість народні назви, наприклад: пригірок (РУМед 84) «точка хребта, що найбільше видається»; присінок (80) «передсердя»; осередок (70) «осередок хвороби»; ожилля (2); причолок (Лук 18) «сухожильний шолом»; прикісток (17) «частина кістки»; пришлунник (12); присечник (54) «статева залоза»; окрайок (22) «частина мозку».

Ідентичну словотвірну семантику мають іменники з конфіксами о-…-j(a), о-…-o(а), о-…-ин(а): ом'яззя (РУМед 49) «те, що оточує м'язи»; онерв'я (45) «те, що знаходиться навколо нерва»; окістня (27) «те саме, що окістя»; охрястя (53) «перихондрит»; очеревина, очерев'я (12) «брюшина»; осердя (СУМ V 759) «замкнене утворення навколо серця»; окістя (281) «зовнішня сполучнотканинна оболонка кістки».

До цієї лексико-словотвірної групи належать застарілі народні назви з афіксами о-…-н'(а), при-…-j(a), по-…-j(a), про-…-ин(а), по-…-ин(а): ом'язня (РУМед 49) «те, що оточує м'язи»; онервня (45) «те, саме, що онерв'я»; олегення (27) «плівра» (легені); очерепня (49); примуддя (48) (мyдо - ядро в чоловіка, самця); приураззя (48) «те, що оточує матку» (уразовий - матковий); помоззя (37) «задня частина мозку»; прогалина (22) «щілина між сухожиллям та кісткою» (галявина); похребтина (240) «хребет». Вживання дериватів ом'язня, онервня пропонується як нормативне в сучасній мові.

Групу слів зі згаданою словотвірною семантикою поповнюють похідні жіночого роду із синонімічними конфіксами о-…-(н)иц'(а), при-…-(н)иц' (а): оматиця (РУМед 59) (матка); окісниця (59) «надкістна пліва» (кістка); охрясниця (309) «надхрящева плівка» (хрящ); онирковиця (РУМед 73) «перинефрит» (нирковий); привушниця (34) «заушниця, «свинка»; припрутниця (РУМед 84) «простатит» (прутень - чоловічий статевий орган); прикутниця (71) «парапроктит». Деривати належать до пасивного лексичного складу, але деякі з них (онирковиця, привушниця, припрутниця, прикутниця) активізуються в сучасній мові.

Конфікси коло-…-ниц'(а), при-…-н'(а) виокремлюються в структурі регіоналізмів жіночого роду: коловушниця (РУМед 34) «свинка»; припрутня (84) «простата».

Поодинокими прикладами представлені форманти по-…-иц'(а), об-…-j(а): потилиця (СУМ VІІ 407) «задня частина голови над шиєю»; обличчя (V 525) «передня частина голови людини».

3. Лексико-словотвірне значення «те, що розташоване на чомусь, позначеному мотивуючою основою» мають конфіксальні похідні з афіксами на-…-ок, на-…-ець, на-…-j(a), на-…-ень, на-…-o, на-…-ник, на-…-н(а): наколінок (РУМед 53) «колінна чашка» (пор.: наколінник (СУМ V 107) «пов'язка, накладка, що носиться на коліні»); наколінець (53) «наколінна кісточка»; насердя (17) «верхня оболонка серця»; намуддя (17) «придаток чоловічої статевої залози»; нап'яток (30) «скакова кістка»; нагорлянник (17); наскірень (17) «верхній шар шкіри» (шкіра); наголосня (17); наболонь (17); нарамє, нарамя (РУМед 654) (рам'я «плече»); наручє (70); наконечник (168) «гонорея». Майже усі деривати зі згаданими формантами (крім наколінок, наколінець) вийшли з активного вжитку.

4. Лексико-словотвірне значення «те, що у просторі розташоване вище або над тим, що називає мотивуюча основа» мають деривати з конфіксами над-…-j(а), над-…-івj(а), над-…-ок, над-…-(н)ик, над-…-o (а), над-…-ень: надбрів'я (СУМ V 63); надлоб'я (72); надпліччя (76); надчерев'я (АН 17) «надчеревна ділянка»; надхрястя (РУМед 283) «перихондрій»; надбугір'я (210) «епіталаму»; надгортанник (211); надрам'я (РУМед 3); надколінок (53); надколінник (РУМед 53); наднирник (53) (нирка); надгорляник (53) «надгортанник»; надсердя (112); надшкурень (112) «епідерміс»; надчилля (220) «надлоб'я»; надшкурок (206) «надшкірниця». Значна частина аналізованих похідних - народні назви. Іменник надчилля належить до застарілих слів. Деривати надшкурень та надшкурок - однокорінні словотвірні синоніми, відрізняються ступенем архаїзації.

Формант над-…-иц'(а) виокремлюється у структурі поодинокого іменника жіночого роду над'яйковиця (РУМед 112) «епідидиміт», який вживається на регіональному рівні.

5. Лексико-словотвірне значення «те, що розташоване перед тим, що називає мотивуюче слово» притаманне дериватам з конфіксами перед-…-j(а), перед-…-еннj(а), перед-…-ок, перед-…-ник, перед-…-o, наприклад: передпліччя (СУМ VI 174) «частина руки людини від ліктьового суглоба до кисті»; рідше у цьому значенні вживаються деривати передрам'я (175) «те саме, що передпліччя» та передрамення (175) (рамено заст. «плече»); передсердя (177) «верхній відділ кожної з половин серця»; переддвер'я (РУМед 44) «початкові відділи ряду органів»; передруччя (РУМед 33) «зап'ястя»; передсечник (84) «простата»; передп'ястя (УРС ІІІ 266); передмоззя (54); передмурок (14) «передсердя». Останні два іменника - застарілі слова.

Конфікс перед-…-ниц'(а) модифікує граматичне значення твірної основи, порівняйте: передрам'я, передрамення та передраменниця (193) «променева кістка».

6. Лексико-словотвірне значення «те, що знаходиться в середині того, що називає мотивуюче слово» притаманне конфіксальним похідним з формантами серед-…-j(a), серед-…-н'(а), серед-…-o(а), наприклад: середгруддя (РУМед 23); середмоззя (37) (мозок); середмуддя (36); середболоння, середболонь (17) (болона - оболонка); середкістя (16); середсердя (17); середруччя (РуМед 85). Майже всі найменування (крім середруччя) належать до пасивного лексичного складу.

Подібну словотвірну семантику має застаріле всердя (17) «внутрішня оболонка серця», в якому виокремлюється конфікс в(у)-…-o(а).

7. Лексико-словотвірне значення «те, що знаходиться позаду того, що називає мотивуюча основа» мають іменники з конфіксами за-…-ок, , за-..-j(a), за-…-o(а), наприклад: зап'яток (СУМ ІІІ 286) «задня частина п'яти»; зап'ясток (285) «частина кисті руки, що прилягає до передпліччя»; зашийок (414) «задня частина шиї у людини і тварини»; запліччя (265) «частина спини біля плечей»; зап'ястя (285) «те саме, що зап'ясток»; закуток (Лук 20); затилок (45) «карк»; замоззя (57) (мозок). Похідні закуток, затилок, замоззя у сучасному мовленні не вживаються. Дериват зап'яток поширений у діалектах.

Конфікс за-…-ник виокремлюється в застарілому зашлунник (Лук 28) «вихідний відділ у шлунку».

Афікс за-…-(н)иц'(а) входить у структуру діалектизмів жіночого роду: заушниця (КвОсн І 527) «запалення вушних залоз»; загнітиця (КвОсн І 354) (ніготь).

8. Лексико-словотвірне значення «те, що має ознаки чогось, названого мотивуючою основою» мають деривати з конфіксами ви-…-ок, на-…-ень, по-…-ок. Наприклад: вибрудок (РУМед 20) «викидень» (бруд); нашибень (О І 481) «нарив або рана від удару» (шибати «ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися»); полапок (232) «щупальце» (лапати); помацьок (432) «щупальце» (мацати). Сфера активного функціонування похідних вибрудок, нашибень звужена рамками діалектного мовлення, іменники полапок, помацьок належать до архаїзмів.

Конфіксальні форманти на-…-ень, по-…-ок творять похідні від дієслівних основ. Іменник вибрудок також можна розглядати як суфіксальний від дієслова вибруднити(ся) «покрити(ся) брудом, забруднити(ся)».

9. Лексико-словотвірне значення «те, що розташовується між тим, що називає мотивуюча основа» мають структури з конфіксами між (межи)-…-j(а), межи-…-o(а), межи-…-ок, про-…-ин(а), пере-…-j(а), наприклад: міжбрів'я (СУМ IV 727) «місце між бровами»; перенісся (VI 236); межипластя (АН 8) «губчатка»; межистіння (РУМед 97) «серединостіння» (кардіологічний термін); межистінок (97) «те саме, що межистіння»; промежина (84); переміжжя (84); межимоззя (Лук 19); межырамъя (Лук 200) «міжпліччя». Деривати межимоззя, межырамъя належать до застарілих слів.

Серед розглянутих похідних є абсолютні словотвірні синоніми, наприклад: промежина - переміжжя, межистіння - межистінок.

10. Лексико-словотвірне значення «те, що не повністю виражає ознаки того, що називає мотивуюче слово» мають конфіксальні структури з афіксами су-…-иц'(а), су-…атиц'(а): сукровиця, сукроватиця (РУМед 98) «гній з кров'ю», порівняйте діалектне сукервиця (О ІІ 265). Схожу словотвірну семантику мають застарілі деривати з формантами ви-…-ок, на-…-j(a): видолинок (Лук 9) (зубний); викісток (Лук 16) «одна з частин кістки»; вижлобок (Лук 17) (жолоб); навусся (УРС 1926 441) «вуса, що ледве пробиваються».

11. Лексико-словотвірне значення «те, що позначає половину від названого мотивуючою основою» представлене застарілим іменником з конфіксом пів-…-к(а) півдупка (Ум-С 445) (дупа - сідниця), який вживався в діалектах.

У межах словотвірного поля абстрактних назв конфіксальні іменники - медико-анатомічні найменування охоплюють такі словотвірні значення:

те, що має ознаки чогось, названого мотивуючою основою;

те, якому бракує чогось, названого мотивуючим словом;

те, що не повністю виражає ознаки того, що називає мотивуюче слово.

1. Лексико-словотвірне значення «те, що має ознаки чогось, названого мотивуючою основою» притаманне архаїзмам з конфіксами по-…-ок, по-…-j(a), про-…-ія, пере-…-ок: помірок, помір'я (УРС 1926 594) «епідемія»; проморія (Лук 55) «повальна хвороба» («мір - смертність»); перепадокъ ( 3) «пароксизм» (падати).

До цієї лексико-словотвірної групи належить похідне пересоччя (РУМед 24) «гіперсекреція» з конфіксом пере-…-j(a), яке має словотвірне значення «те, що характеризується надмірним виявленням ознак того, що позначає мотивуюча основа».

2. Лексико-словотвірне значення «те, якому бракує чогось, названого мотивуючим словом» мають конфіксальні похідні з формантами без-…-j(a), без-…-ість, без-…-івj(a), без-…-иц(а). Найуживанішим є конфікс без-…-j(a), наприклад: безкрів'я (СУМ І 132) «стан, при якому втрачено багато крові»; (РУМед 38) «ішемія»; безбілля (4) «відсутність болю»; безплав'я (4) «відсутність місячних»; безмісяччя (4) «відсутність місячних»; бездишшя (6) «відсутність дихання»; безжовччя (7) «відсутність жовчі»; безсоччя (7) «безжовччя»; безголосся (7) «повна втрата або погіршення голосу»; безкришталля (7) «відсутність кришталика»; безмов'я (7) «афазія»; безсилля (9) «відсутність сили»; безмолоччя (1) «відсутність молока»; без'язиччя (1).

Конфікси без-…-j(a), без-…-ість синонімічні, різняться частотою використання, порівняйте: безсеччя (РУМед 5) «анурія» - безсечість (5) «анурія»; беззуб'я (РУМед 2) «відсутність зубів» - беззубість (2).

Синонімічні також афікси без-…-j(a), без-…-иц'(а), останній формант модифікує граматичне значення твірної основи, порівняйте: безсоння (СУМ І 147) «довге перебування без сну, неспання; хвороблива відсутність сну» - безсонниця (147) «те саме, що безсоння». Іменник безсонниця є калькою з російської мови. Вживання афікса без-…-івj(а) у похідному безшлунків'я (РУМед 1) зумовлене фонологічними причинами.

3. Лексико-словотвірне значення «те, що не повністю виражає ознаки чогось, названого мотивуючим словом» притаманне конфіксальним іменникам з афіксами недо-…-j(a), напів-…-j(a), напів-…-ість: недокрів'я (РУМед 5); напівсуглоб'я (23); напівсуглобість (23). Конфіксальні форманти з препозитивною частиною напів- надають похідним словотвірного значення «те, що має половину ознак того, що називає мотивуюча основа».

У сучасній українській мові іменники, що позначають медико-анатомічні найменування, творяться за участю великої кількості конфіксальних формантів. Використання кожного афікса зумовлене існуванням різних семантичних відтінків у межах певних типів лексико-словотвірних значень, а також певними стилістичними, фонологічними та граматичними причинами.

Серед аналізованих іменників велика кількість однокорінних словотвірних синонімів, наприклад: беззуб'я - беззубість; безсеччя - безсечість; промежина - переміжжя; приураззя - околоураззя; насердя - надсердя; передрам'я - передрамення; заушниця - приушниця; наколінок - наколінець; затилок - потилиця. Серед них є як абсолютні словотвірні синоніми, так і ті, що різняться словотвірною семантикою, ступенем архаїзації, сферою вживання тощо. Також в межах розглянутих конфіксальних структур є словотвірні омоніми: підп'яток 1. «частина ноги» (назва місця як частини тіла); 2. «підстилка у взутті, що оберігає п'яту від цвяхів, якими прибитий каблук» (найменування предмета побутового призначення); очіпок 1. «старовинний головний убір заміжньої жінки» (назва одягу); 2. «сухожильний шолом» (мед. термін); присінок 1. «прибудова перед входом до якого-небудь приміщення; невеликі сіни» (назва приміщення); 2. «передсердя» (кардіологічний термін).

Похідні з конфіксальними формантами на-…-ок, над-…-j(a) вступають у антонімічні відношення з дериватами, утвореними за участю афіксів під-…-ок, під-…-j(a): наколінок - підколінок; нап'яток - підп'яток; надчерев'я - підчерев'я.

Частина аналізованих структур - реаніматовані застарілі найменування. Більшість розглянутих дериватів - народні назви, які поряд з латинськими термінами використовуються в сучасній науковій літературі.

ВИСНОВКИ

1. Термінологія як наука виникла у 30-ті роки XX століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук. Головною категорією у термінології є поняття «термін». У мовознавчій літературі знаходимо два погляди на місце термінології в структурі сучасної української мови: більшість учених розглядає термінологію як підсистему загальнолітературної мови, інші науковці вважають термінологію, як і діалектну лексику, жаргони, різновидом української мови, що належить до пасивної лексики, оскільки значна частина термінів не є загальним надбанням, а функціонує у вузьких спеціальних сферах.

Основою формування термінології є літературна мова. Будь-яка терміносистема - це частина словникового складу мови. Тому є підстави вважати термінологію підсистемою лексичної системи, у якій виявляються закономірності, що діють у літературній мові, а також специфічні риси.

Всі процеси, властиві українській лексиці, притаманні й термінології, яка як невід'ємна частина лексичної системи мови належить до найвідкритіших систем. Кількісні та якісні зміни в межах української термінології є результатом взаємодії лінгвальних та екстралінгвальних чинників і закономірностей.

Від звичайної лексики термінологія відрізняється насамперед тим, що вона є результатом свідомої номінації відповідних понять, явищ, зв'язків, свідомим конструюванням нових слів, яке здійснюють науковці, суспільно-політичні, культурні діячі в процесі своєї професійної діяльності.

Всі терміни мають низку характерних ознак:

- системність терміна, звідси, поняття терміносистема (логічний зв'язок з іншими термінами певної предметної сфери;

- понятійність - закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям;

- точність і тенденція до однозначності терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або галузі професійної діяльності.

2. Конфікс - це складна переривчаста двохелементна морфема, яка має єдине словотвірне значення, що формують її складові частини. Особливості конфікса полягають насамперед у тому, що у процесі одиничного словотворчого акту конфікс виконує одночасно структурну і семантичну функції. Структурна функція конфіксальних морфем - в їх організуючій ролі. Створюючи нове слово, конфікс уводить його в певний лексико-словотвірний клас, зумовлює його належність до певної частини мови, а також формує нову мовну одиницю. В основі семантичної функції конфіксів лежить їх здатність передавати різні типи словотвірних значень.

3. Словотвірне значення - це узагальнене значення, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів, вираженого за допомогою певної словотвірної форми. Особливістю словотвірного значення конфіксальних дериватів є те, що компоненти тієї його частини, яку виражає афікс, розподіляються між елементами конфікса, другий елемент якого передає загальне відношення предмета до поняття, названого мотивуючим словом (класифікуюче значення), а перший конкретизує це загальне відношення, виражаючи різні значеннєві модифікації (лексичне співзначення). Таке розмежування компонентів словотвірного значення між елементами словотвірного засобу спостерігається тільки при конфіксації.

Словотвірна мотивація ґрунтується на семантичному виведенні одного слова з іншого на основі синхронно співіснуючих одиниць, з яких одна сприймається як первинна, мотивуюча, а друга - як вторинна, або мотивована. Відношення синхронічної похідності при конфіксації спостерігаються тоді, коли одне слово (основу) можна розглядати як базове для іншого. Мотиваційні відношення виконують структурно-уніфікуючу і потенційно-процесуальну функцію.

4. Конфіксальна деривація іменників є потужним засобом продукування нових слів із широким діапазоном словотвірних значень, а отже, вона має значний вплив на розвиток усієї афіксальної словотвірної системи іменника. За останні два століття конфіксальні деривати значно поповнили лексичний склад мови, зокрема професійно-технічну, зоологічну, ботанічну, та медико-анатомічну термінологічні системи, де їх утворюється найбільше. В усіх інших терміносистемах спостерігаємо лише поодинокі структури.

У сучасній українській мові найвищою активністю характеризуються конфікси під-...-ник, під-...-ок, при-...-ок, на-...-ник, на-...-ок, за-...-ник, за-...-ок, по-...-ник, по-...-ок, па-...-ок, без-...-j(a), о-...-ник, о-...-ок, пере-...-ок, пів-...-ок.

5. Творення українських терміносистем виникло ще у ІХ столітті і підпорядковується загальним словотворчим законам мови. Збагачення термінології виходить за межі словотвору, оскільки у цій системі наявні аналітичні конструкції та входження з чужих мов. Творяться конфіксальні іменники переважно на ґрунті живої народної мови. Значна їх кількість потрапляє в літературну мову, інші похідні продовжують функціонувати на регіональних рівнях. Велика кількість структур походить з різних говірок, деякі іменники через діалекти потрапили в літературну мову. На сучасному етапі частина досліджуваних іменників, у зв'язку зі зникненням відповідних реалій, перейшла в розряд пасивних. Частина аналізованих структур - реаніматовані застарілі найменування.

Протягом останніх двох століть з'являється багато нових конфіксів, розширюється твірна база словотворення. Однак деякі форманти знижують свою активність, поступаючись іншим словотворчим засобам.

Реалізуючи за один мовний акт великі обсяги значень, конфікси не переобтяжують мову, а функціонально і точно формують мовну семантику.

ДЖЕРЕЛА

АН Нетлюх М. Українсько-латинський анатомічний словник. (Анатомічна номенклатура) / М. Нетлюх. - Львів: Львівський державний медичний інститут, 1995. - 216 с.

Бат Верхратський І. Говір Батюків / І. Верхратський // ЗНТШ. - 1912. - Т. ХV. - 308 с.

Берлізов Берлізов А. Лексика рибальства укр. говорів Нижнього Подністров'я / А. Берлізов. - Чернігів: Чернігівський держ. пед. ін-т, 1959. - 83 с.

Бот Словник ботанічної номенклатури. (Проект). - К.: Держ. вид-во України, 1928. - 313 с.

БТН Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури / [Укладачі Д. Афанасьев, А. Барабарич, Д. Зеров та ін.]. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - 340 с.

БукГов Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1-6. - Чернівці: Чернівецький державний університет, 1971 - 1979.

Верх Верхратський І. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів / І. Верхратський // ЗНТШ. - 1899. - Т. ХХХ. - 114 с.

Гр Словарь української мови: У 4 т. / Зібр. ред. журн. «Киев. Старина»/ [Упоряд. Б. Грінченко]. - К., 1907 - 1909.

ГТ Василенко П.Словни к гірничої термінології. (Проект) / П. Василенко, І. Шелудько. - Харків: Держ. вид-во України, 1931. - 142 с.

ВТ Практичний словник виробничої термінології / [Упоряд. І. Шелудько]. - Харків: Держ. вид-во України, 1931. - 110 с.

Дейн Дейниченко Н. Питання вивчення зоологічної лексики рідного краю в курсі «Українська діалектологія» (Метод. поради) / Н. Дейниченко. - Суми, 1984. - 120 с.

ДзПодністр Дзендзелівський Й. Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров'я // Лексикологічний бюлетень. Випуск VІ / Й. Дзендзелівський. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - С. 36 - 54.

Ж Желехівський Є. Малорусько-німецький словар: У 2 т. / Є. Желехівський, С. Недільський. - Львів: Друкарня. тов. ім.Шевченка, 1886. - 1117 с.

КвОсн Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка: В 3 т. / [відп. ред. М. Жовтобрюх]. - Харків: ХДУ, 1978 - 1979. - Т.І. - 664 с. Т.ІІ. - 680 с. Т.ІІІ. - 689 с.

Мельн Мельничук О. Словник специфічної лексики с. Писарівки (Кодимського р-ну Одеської обл.) // Лексикографічний бюлетень. Вип.ІІ / О. Мельничук. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - С. 67 - 99.

Моск Москаленко А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області / А. Москаленко. - Одеса: ОДУ, 1958. - 78 с.

О Онишкевич М. Словник бойківських говірок: У 2 ч. / М. Онишкевич. - К.: Наукова думка, 1984. - Ч.І. - 495 с. Ч.ІІ. - 515 с.

Рогович Рогович А. Опыт словаря народных названий растений… / А. Рогович. ? К., 1874. - 59 c.

РУМед Російсько-український медичний словник. Вид. ІV / О. Мусій, С. Нечай (Нечаїв), О. Соколюк, С. Гаврилюк. - Умань, 1992. - 114 с.

РУС Російсько-український словник АН УРСР / [ за заг. ред. М. Калиновича]. - М.: Держ. вид-во іншомовних і національних словників, 1948. - 800 с.

СГТ Сабалдир Г. Словник сільсько-господарської термінології. (Проект) / Г. Сабалдир. - Харків - К.: Вид-во Українська радянська енциклопедія, 1933. - 392 с.

СЗН І Шарлемань М. Словник зоологічної номенклатури. - Част. І. Назви птахів. (Проект) / М. Шарлемань. - К.: Держ. вид-во України, 1927. - 64 с.

СЗН ІІ Шарлемань М. Словник зоологічної номенкла-тури. - Част.ІІ. Назви хребетних тварин. (Проект) / М. Шарлемань, К. Татарко. - К.: Держ. вид-во України, 1927. - 124 с.

СЗН ІІІ Щоголів І. Словник зоологічної номенклатури. -Част.ІІІ. Назви безхребетних тварин. (Проект) / І. Щоголів, С. Паночіні. - К.: Держ. вид-во України, 1928. - 186 с.

Смик Смик Г. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв / Г. Смик. - К.: Вид-во Українська радянська енциклопедія, 1991. - 416 с.

СМТ Юцевич Ю. Словник музичних термінів / Ю. Юцевич. - К.: Музична Україна, 1971. - 142 с.

СУМ Словник української мови: У 11 т. / І. Білодід, А. Бурячок, Г. Гнатюк та ін. / [Гол. ред. І. Білодід]. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980.

ТехЕл Шелудько І. Словник технічної термінології. Електроніка / І. Шелудько. - К.: Держ. вид-во України, 1928. - 248 с.

ТТ Трихвилів Ю. Словник технічної термінології. Мірництво. (Проект) / Ю. Трихвилів, І. Зубков. - К.: Держ. вид-во України, 1930. - 155 с.

Ум-С Уманець М.ьСловарь російсько-український: У 2 т. / М. Уманець, А. Спілка. - Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка, 1893. - Т.І. - 270 с. Т.ІІ. - 286 с.

УРС 1926 Ніковський А. Українсько-російський словник / А. Ніковський. - К.: Вид-во «Горно», 1926. - 864 с.

Чаб Чабаненко В. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: У 4 т. / В. Чабаненко. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992.

Яв Яворницький Д. Словник української мови / Д. Яворницький. - Катеринослав: Слово, 1919. - Т. І. - 342 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов / О. Ахманова. - М.: Советская энциклопедия, 1969. - 608 с.

2. Барна М. Ботаніка: Терміни. Поняття. Персоналії: Словник / М. Барна. - Київ: Академія, 1997. - 272 с.

3. Бастун В. Російсько-українсько-англійський словник з механіки / В.Бастун, Я. Григоренко. - Київ: Наукова думка, 2008. - 512 с.

4. Білоусенко П. Нариси з історії українського словотворення (суфіксація): Монографія / Білоусенко П., Німчук В. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 205 с.

5. Бевзенко С. Із суфіксального словотвору іменника в пам'ятках українського полемічного письменства поч. XVII ст. (на матеріалі «Перестороги») / С. Бевзенко. - К., 1974. - С. 36-45.

6. Булик-Верхола С. Формування і розвиток української музичної термінології / С. Булик-Верхола // Українська термінологія і сучасність. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 41-45.

7. Вихованець І. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Вихованець. - К.: Наукова думка, 1988. - 255 с.

8. Винокур Г. Заметки по русскому словообразованию / Г. Винокур // Избранные работы по русскому языку. - М.: Учпедгиз, 1959. - С. 419 - 442.

9. Воропай С. Система конфіксального творення іменників в українській мові ХІХ - ХХ ст.: автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01. «Українська мова»/ С. Воропай. - Запоріжжя, 2000. - 264 с.

10. Городенська К. Словотвірна структура слова: (відіменні деривати) / К. Городенська, М. Кравченко. - К.: Наукова думка, 1981. - 199 с.

11. Горпинич В. Будова слова і словотвір / В. Горпинич. - К.: Наукова думка, 1977. - 118 с.

12. Горпинич В. Українська словотвірна дериватологія / В. Горпинич. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т, 1998. - 189 с.

13. Ґрещук В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення / В. Ґ рещук // Мовознавство. - 1991. - № 3 . - С. 34-41.

14. Дерибас В. Приставочно-суффиксальное образование имен существительных в современном русском языке: автореф. дис. канд. филол. наук: спец. 10.660 / В. Дерибас. - М., 1967. - 26 с.

15. Д'яков А. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти / А. Д'яков, Т. Кияк., З. Куделько. - К.: Вид. дім «КМ Academia», 2000. - 218 с.

16. Звєрєв А. Словотвірне значення в семантичній структурі похідних / А. Звєрєв // Мовознавство. - 1988. - № 1. - С. 21-27.

17. Іншакова І. Розвиток іменникової конфіксації в історії української мови (структури з компонентом -ник): автореф. дис. к. філол. наук: спец. 10.02.01 / І. Іншакова. - Дніпропетровськ, 1996. - 26 с.

18. Карпова В. Термін і художнє слово / В. Карпова. - К.: Наукова думка, 1967. - 130 с.

19. Каспришин З. Складні випадки словотвірного аналізу / З. Каспришин // Українська мова і література у школі. - 1989. - № 11. - С. 53-59.

20. Качайло К. Історія іменникової конфіксації української мови (структури з другим компонентом -ок): автореф. дис. к. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / К. Качайло. - Дніпропетровськ, 1997. - 23 с.

32. Кияк Т. До питання про «своє» та «чуже» в українській термінології / Т. Кияк // Мовознавство. - К., 1994. - № 1. - С. 22-25.

21. Клименко Н. Про вивчення семантики словотвірних одиниць // Словотвірна семантика східнослов'янських мов / Н. Клименко. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 86. - 102.

22. Клименко Н. Система афіксального словотворення сучасної української літературної мови / Н. Клименко. - К.: Наукова думка, 1973. - 161 с.

23. Ковалик І. Вчення про словотвір. (Словотворчі частини слова) / І. Ковалик . - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. - 78 с.

24. Ковалик І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову/ І. Ковалик // Словотвір сучасної української мови. - К.: Наукова думка, 1979. - С. 5 - 56.

25. Ковалик І. Основні проблеми вчення про словотвір // Українська мова і література у школі. - 1970. - № 11. - С. 22-30.

26. Ковалик І. Питання іменникового словотвору в східнослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами / І. Ковалик. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. - 194 с.

27. Ковалик І. Питання слов'янського іменникового словотвору / І. Ковалик. - Львів: Вид-во Львіського ун-ту, 1958. - 152 с.

28. Коломієць В. Суфіксальний словотвір в українських назвах сільськогосподарських професій / В. Коломієць // Питання словотвору і граматичної структури української мови. - Дніпропетровськ, 1976. - 218 с.

29. Кочан І. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові / І. Кочан // Мова і культура нації. - Львів, 1991. - С. 40-49.

30. Кочерга О. Українські термінологічні словники в бібліотеках Києва і Львова / О. Кочерга, В. Кулик . - Інститут теоретичної фізики АН України. - К., 1993.

31. Кочерга О. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології / О. Кочерга // Сучасність. - К., 1994. ? № 7-8. - С. 173-182.

32. Ліпич В. Динаміка складно-суфіксальної деривації в українській мові XI -XIII ст.: дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01«Українська мова» / В. Ліпич. - Запоріжжя, 2005. - 194 с.

33. Лейчик В. Терминоведение: предмет, методы, структура / В. Лейчик. ? М.: Изд-во ЛКИ, 2007.

34. Меркулова О. Динаміка конфіксальної деривації української мови XI -XIII ст.: дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова»/ О. Меркулова. - Запоріжжя, 2005. - 229 с.

35. Мукан Г. Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення / Г. Мукан, Г. Передерій // Українська мова і література у школі. - 1980. - № 9. - С. 42- 47.

36. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення / Г. Наконечна. - Львів: Кальварія, 1999. - 110 с.

37. Подольська Н. Словник російської ономастичної термінології / Н. Подольська. ? М., 1988.

38. Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності / Л. Полюга // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - Львів, 2002. - С. 21-24.

39. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищих закл. освіти / О. Пономарів. ? Тернопіль: Навч. кн. ? Богдан, 2000. ? 246 с.

40. Російсько-український словник наукової термінології. Книга 2: Біологія. Хімія. Медицина [упоряд. С. Вассер]. - Київ: Наукова думка, 1996.

41. Російсько-український тлумачний словник з молекулярної біології [упоряд. М. Кучеренко]. - Київ: Либідь, 1995. - 440 с.

42. Саврук М. Українсько-англійський науково-технічний словник / М. Саврук. -Київ: «Наукова думка», 2008. - 912 с.

43. Сербенська О. Формування і розвиток української наукової термінології / О. Сербенська // Зб. наук. пр. і матеріалів першої наукової сесії НТШ (березень 1990). - Львів, 1992. - С. 141-147.

44. Словник афіксальних морфем української мови / Н. Клименко, Є. Карпіловська, Т. Недозим. ? Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України . - К., 1998. - 435 с.

45. Словник лінгвістичних термінів / [Уклад. Д. Ганич, І. Олійник]. ? Київ: Вища школа, 1985.

46. Стовбур Л. Еволюція конфіксальної деривації іменників (форманти з матеріально не вираженим другим компонентом): дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. Стовбур. - Запоріжжя, 2004. - 206 с.

47. Суперанская А. Общая терминология: Вопроси теории / А. Суперанская, Н. Подольская, Н. Васильєва; [Отв. ред. Т. Канделаки]. ? М.: Наука, 1989.

48. Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» [Укл.: Г. Вознюк, С. Булик-Верхола, М. Гнатюк, Н. Голубінка, Н. Дрівко, З. Куньч, О. Литвин, І. Ментинська, Г. Наконечна, А. Середницька, Ю. Теглівець, І. Шмілик]. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. - 92 с.

49.Українсько-латинський-англійський медико-анатомічний тлумачний словник: близько 33000 термінів: у 2 томах. - Львів: Вид. Спілка «Словник» Львівського державного медичного університету, 1995. - 651 с., 786 с.

50. Улуханов И. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания / И. Улуханов. - М: Наука, 1977. - 256 с.

51. Циганенко Г. Словотвірне значення як категорія дериватології / Г. Циганенко // Словотвірна семантика східнослов'янських мов [відп. ред. М. Жовтобрюх]. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 5 - 17.

Размещено на Allbest.ru