Засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові

Наприклад:

And don't forget we're going up in the hydroplane tomorrow morning at nine o'clock - І не забудь, що завтра вранці ми збираємося підійматися на гідроплані о 9 годині [22, с. 16].

Слід зауважити, що Present Perfect теж використовується для позначення майбутнього часу, а саме: для вираження дії, яка закінчилася до певного моменту в майбутньому (тобто акцент робиться на результаті визначеної майбутньої дії).

I consent to cut your bonds till you have signed a charter - Я згоден скоротити ваші облігації, поки ви не підпишете хартію [19, с. 201].

Знову ж таки, в контексті цього речення та при його перекладі, використовується майбутній час.

Форми минулого часу також застосовуються для передачі дії, яка має трапитися в майбутньому. Аналогічно до Present Continuous, ми використовуємо Past Continuous, вживаючи дієслова, що означають рух для позначення дії, яка була майбутньої відносно минулого, якщо дієслово-присудок головного речення використовувались в минулому часі:

He said he was going to write them Monday [22, с. 51].

В Past Continuous дієслово to go виражає намір здійснити якусь дію. Тут також ми бачимо погляд на майбутнє час через призму минулого:

Colonel Forster was going to be married - Полковник Форстер збирався одружитися [18, с. 32].

Також вживається Past Perfect для вираження передминулої дії, яка також була майбутньою щодо минулої, але з великим акцентом на результаті дії.

She said that she would go home as soon as she had passed all her exams. - Вона сказала, що поїде додому, як тільки складе всі іспити.

Як видно з прикладу, при перекладі в таких випадках використовується майбутній час.

В англійській мові дієслово-присудок в підрядному реченні може використовуватися, коли дієслово-присудок головного речення висловлює дію відносно теперішнього або майбутнього часу:

I am certain it will not be believed [20, с. 27].

She'll be in the bathroom, Daddy'll turn on the news or something [23].

Якщо присудок головного речення в англійській мові виражено дієсловом в одному з минулих часів або в Present Perfect, то в підрядному додатковому реченні дієслово-присудок, повинен бути в одному з минулих часів. Якщо ж дія в підрядному додатковому реченні є з майбутньої точки зору, то дії головного речення вживається в The Future-in-the Past:

I wished to God old Mrs. Antolini would come in with the coffee. - Я просив Бога, щоб стара місіс Антоліні увійшла сюди з кавою [23, с. 118].

Також слід торкнутися такого поняття, як пасивний стан дієслова (The Passive Voice).

За приклад використаємо речення I am examined - Мене екзаменують, яке ми послідовно поставимо в різні форми майбутнього часу (в стверджувальній формі):

I will be examined

I will have been examined

I would be examined

I would have been examined

Необхідно згадати про умовний спосіб дієслова (The Subjunctive Mood), оскільки деякі з його форм пов'язані з поняттям майбутнього часу, як через подібну граматичну структуру, так і через смислове навантаження. Адже умовний спосіб виражає дію не як реальну, але як ту, що могла б відбутися за певних умов. Тобто необхідну, бажану але нереальну. Тому, як можна зрозуміти, умовний спосіб дієслова пов'язаний з майбутнім часом більше, ніж з будь-яким іншим, тому вважаю, що розглянути його буде досить доцільно.

1. The Conditional Mood.

The Conditional Mood має дві часові форми: present i past. Утворюється за допомогою дієслів should та would та інфінітива основного дієслова без частки to.

Важливо зауважити, що The Conditional Mood за формою збігається з The Future-in-the Past дійсного способу, але відрізняється від нього за значенням. Адже The Future-in-the Past вживається для вираження реальної дії, яка була майбутньою відносно минулого, а The Conditional Mood вживається для вираження дії, яка могла б відбутися за певних умов в теперішньому, минулому або майбутньому часі, але не відбудеться. Тобто ми бачимо що в них є граматична схожість, але все ж таки є різниця в інтерпретації змісту [12, с. 127]

The Future-in-the Past:

He had the grippe, and I figured I probably wouldn't see him again till Christmas vacation started [23, с.43].

The Conditional Mood:

But you should've heard the conversation they were having [23, с.85].

2. Subjunctive I

Subjunctive I вживається для вираження необхідної, бажаної дії, яка може статися. Має тільки одну форму для всіх осіб однини і множини, яка у всіх дієсловах, у тому числі to be i to have, збігається з інфінітивом без частки to.

Subjunctive I не має часових форм - одна і та ж форма може використовуватися щодо теперішнього, минулого і майбутнього часу:

Hу demands (demanded, will demand) that we be attentive.- Він вимагає (вимагав, вимагатиме), щоб ми були уважні.

3. Subjunctive II

Subjunctive II має дві часові форми: present i past.

Present Subjunctive II висловлює нереальну дію, що суперечить дійсності і відноситься переважно до теперішнього або майбутнього часу:

If I saw him tomorrow I should tell him about it - Якби я побачила його завтра, я б йому розповіла про це [23, с.144]

Також Subjunctive II висловлює нереальну дію в минулому:

If I had met her I would have told her about it. - Якби я її зустріла, я б їй сказала про це. [23, с.26]

Отже, як ми бачимо, форми умовного способу дієслова не маючи поняття майбутнього часу, можуть висловлювати ідеї, які близько пов'язані з майбутнім часом.

Матеріалом дослідження послугували художні твори таких видатних британських та американських письменників як: Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня в прозі», «Пригоди Олівера Твіста»; Джейн Остен «Гордість та упередження»; Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»; Джером Девід Селінджер «Ловець у житі»; Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд «Великий Гетсбі»

Розглянувши та дослідивши твори відомих американських та британських літературних класиків, таких як: Чарльз Діккенс, Джейн Остен, Шарлотта Бронте, Джером Девід Селінджер та Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд, бачимо, що у художній літературі активно використовуються як класичні, так і альтернативні засоби вираження майбутнього часу та застосування перфектних форм.

Наприклад у своєму творі «Олівер Твіст» Чарльз Діккенс використовував перфектні форм для встановлення глибинних зв'язків. Він обумовлював теперішнє життя персонажів минулими діями. Однак перфект може виконувати й протилежну композиційну функцію - ретроспективну. Перфектна форма допомагає зробити стрибок із сьогодення в минуле, створюючи різноманітні асоціативні зв'язки між ними, підкреслюючи їх глибинне, внутрішнє споріднення.

Працюючи з художнім твором «Ловець у житі» Джерома Девіда Селінджера, не можна не помітити, що автор використовує теперішній простий час для вираження майбутньої дії, хоча в класичному варіанті цей час не має жодного відношення до майбутніх форм.

Робимо висноковк, що незважаючи на існування в традиційній англійській граматиці поняття майбутнього часу, в певних випадках англійська мова користується й іншими видо-часовими формами дієслова. Тобто інші граматичні часи, несуть смислові навантаження майбутнього часу.

Підсумовуючи, можна зазначити, що хоча альтернативні засоби вираження майбутньої дії або перфектності є досить помітними в сучасній англійській літературній мові, все ж таки використання традиційних форм майбутнього часу та перфекту є популярнішими у використанні.

ВИСНОВКИ

1) Дослідивши дієслово як самостійну частину мови, можна зробити висновок, що в англійській мові дієслово, в порівняні з іншими частинами мови, має найрозвиненішу систему засобів словозміни і формотворення. Дієслово відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення, а тому вважається граматично найскладнішою частиною мови. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах - особовій та неособовій. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно сполучується з іменником, займенником, прислівником. Якщо дієслово виражає час, вид, спосіб та особу, воно називається особовим, якщо ж це інфінітив, герундій або дієприкметник - це неособові форми дієслова, які не можуть бути присудком у реченні. Неособові форми дієслова мають як дієслівні, так і іменні риси. При цьому в інфінітиві і герундії поєднуються властивості дієслова та іменника, в дієприкметниковій формі - дієслова і прикметника. Однією зі специфічних рис англійського дієслова є те, що не всі завершенні дії відносяться до минулого часу. При вказівці на закінчений період часу дія відноситься до минулого, і, відповідно, вживається форма невизначеного розряду минулого часу. Однак, завершена дія може бути теперішньою. Тоді відсутня вказівка ??на закінчений період часу, і дія відноситься до сфери теперішнього часу, що і передається перфектом.

2) Дослідивши проблему вживання перфектних форм в сучасній англійській мові, ми дійшли висновку, що перфект тісно пов'язаний з текстовими категоріями проспекції й ретроспекції. Загальновідоме визначення перфекта як форми, що виражає результат попередньої дії. Дія в перфектній формі передбачає, визначає наступні дії й, зацікавлюючи читача, загострює його увагу на причині й ході подій, що розвертаються, що приводять до того або іншого наслідку, а також підкреслює значимість отриманого результату. Для реалізації функції результативності необхідний сприятливий контекст.

Досить парадоксальним з граматичної точки зору здається часте вживання Past Indefinite замість Past Perfect (а також Present Perfect) в реченнях з прислівником never/ever. Найбільш часто такі випадки трапляються в діалогічному мовленні. Вірогідно, це пояснюється тим, що форма визначається не тільки відношенням між змістом висловлювання та значенням дієслівних форм, але й рядом інших факторів.

Можна зробити висновок, що вживання перфектних форм не завжди керується традиційними правилами.

3) Охарактерезовуючи засоби вираження майбутнього часу в сучасній англійській мові, аналізувались всі види вираження майбутнього часу. Можна зробити висновок, що майбутній час переданий лише за допомогою однієї граматичної структури, в англійській мові існують різні аспекти його передачі залежно від характеру перебігу дії та пов'язаних із цією дією обставин.

Досить гостро постає питання щодо існування майбутнього часу в системі часів загалом. Для вираження майбутнього часу в англійській мові використовуються допоміжні дієслова shall і will до яких додається основне дієслово у формі інфінітива без частки to, але ці допоміжні дієслова насправді є модальними дієсловами, і висловлюють наказ, прохання, обіцянку, попередження, загрозу, застереження.

Цікавою є також можливість передачі майбутнього часу за допомогою інших граматичних часів, яка, однак, може слугувати свого роду “заміною” майбутньому часові лише у певних аспектах за певних умов використання.

4) Проаналізувавши художні твори таких американських та британських класиків як Чарльз Діккенс, Джейн Остен, Шарлотта Бронте, Девід Селінджер та Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд, робимо висновок, що письменники широко використовують альтернативні засоби вираження майбутнього часу та перфектності. Вони не керуються сухими правилами, а підбирають засоби, які будуть якнайкраще описувати дію, задуману автором.

Наприклад, у творах Шарлотти Бронте перфектність використана як засіб передачі зростання напруги, щоб передати читачеві не тільки дію, яка відбуватиметься, а й почуття та настрій, в якому перебувають персонажі стосовно дії.

Відомо, що як і всі перфектні часи, Future Perfect акцентує особливу увагу на наявності результату дії, пов'язаної з подіями, які відбуватимуться, і це чітко прослідковується у творі Чарльза Діккенса «Олівер Твіст». Також, у своєму творі «Різдвяна пісня в прозі» автор досить часто вживає The Future Indefinite-in-the Past Tense у розповідях про минулі події та зазвичай при передачі в непрямій мові слів або думок якоїсь особи стосовно майбутнього часу.

Досить часто використовується теперішній простий час для вираження майбутньої дії у творі Джерома Девіда Селінджера «Ловець у житі», хоча в традиційній граматиці, цей час не має прямого відношення до майбутніх форм.

Під час дослідження, досить цікавим відкриттям стало те, що у своєму творі «Великий Гетсбі» Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд переважно використовував традиційні засоби вираження майбутності та перфектності, майже не використовуючи альтернативні методи.

Тож, підсумовуємо, що майбутній час може виражатися традиційним шляхом, а саме використанням допоміжних дієслів, та альтернативними способами, як наприклад: використання інших часових форм, використання спеціальних слів та конструкцій які можуть бути використані для передачі майбутньої дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Баранова, С. В. Практикум з порівняльної граматики англійської та української мов : навч. посіб. / С.В. Баранова. - Суми: СумДУ, 2011. - 132 с.

2. Беляева М. А. Грамматика английского языка / М. А. Беляева. - М. : Высшая школа, 1984. - 333 с.

3. Бистров Я.В. Лінгвостилістичний аналіз та інтерпретація художнього тексту : курс лекцій. - Івано-Франківськ : ПНУ, 2009. - 25 c.

4. Блох М. Я. Теоретические основы грамматики : Учебник / М. Я. Блох. - М. : Высш. шк., 2000. - 2-е издание, исправленное. - 160 с.

5. Бонк Н.А.; Котий Г.А.; Лукьянова Н.А. Учебник английского языка. В 2 томах / Бонк Н.А.; Котий Г.А.; Лукьянова Н.А. - М.: ДеКонт, ГиС 2004 г. - 1152 с.

6. Верба Г.В., Верба Л.Б. Граматика современного английского языка. : Справочник / Верба Г.В., Верба Л.Б. - К: Логос, 2001 - 368 с.

7. Есперсен Отто. Филисофия грамматики (перев. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой) / Отто Есперсен. - М. : Издательство иностранной литературы, 1958. - 400 с.

8. В. Н. Жигадло, И. П. Иванова, Л. Л. Иофик. Современный английский язик / Жигадло В. Н., Іванова І.П., Іофік Л. Л. - М: Издательство литературы на иностранных языках, 1956г. - 349 с.

9. Зайковська С.А., Адамовська Л.М. Сторінками англійської граматики. Збірник граматичних вправ. Морфологія. - Тернополь.: Навчальна книга - Богдан, 2000.-144 с.

10. Каменский А. И., Каменская И. Б. Практическая грамматика английского языка / А. И. Каменский, И. Б. Каменская. - Х. : ИНЭМ, 2002. - 278 с.

11. Каушанская В. Л. Грамматика английского языка / В. Л. Каушанская, Р. Л. Ковнер, О. Н. Кожевникова и др. ; за общ. ред. В. Л. Каушанской. - К. : ИНКОС, 2009. - 320 с.

12. Клементьева Т.Б. Повторяем времена английского глагола 2-е изд., испр / Т. Б. Клементьева. - М: Высшая школа, 1990. - 207 с.

13. Коганов А.Б. Грамматика английского язика /. Коганов А.Б. - К.: «Издательство А.С.К.», 2007. - 488 с.

14. Левицький А. Е. Порівняльна граматика англійської та української мов : навчальний посібник / А. Е. Левицький. - К. : “Освіта України”, 2007. - 320 с.

15. Раєвська Н. М. Теоретична граматика сучасної англійської мови / Н. М. Раєвська. - К. : Вища школа, 1976. - 304 с.

16. Смирницкий А. И. Перфект и категория временной отнесённости // Иностр. яз. в школе. / Смирницкий А. И. - М. : Высшая школа - 1955. - 133 с.

17. Хаймович Б. С.; Роговская Б. І. Теоретическая грамматика английского языка / Хаймович Б. С.; Роговская Б. І. - М: Высшая школа - 1967р. - 298 с.

18. Austen, Jane. Pride And Prejudice / Jane Austen. - L: Gutenberg Book - 2008. - 234 p.

19. Bronte, Charlotte. Jane Eyre / Charlotte Bronte - P: Planet PDF - 1998. - 868 p.

20. Dickens, Charles. A Christmas Carol In Prose / Charles Dickens - L: Chapman and Hall - 2006. - 70p.

21. Dickens, Charles. Oliver Twist / - Charles Dickens - L: Planetebook - 2014 - 641 p.

22. F. Scott Fitzgerald. The Great Gatsby / F. Scott Fitzgerald - NY: Planetebook - 2014 - 193 p.

23. Salinger J.D. The Catcher In The Rye / J.D. Salinger - L: Arrow Books - 2003 - 155 p.

Размещено на Allbest.ru