Числівник у сучасній українській літературній мові

6. Відмінювані дробові числівники поєднуються з іменником у формі родового відмінка однини, напр.: одна четверта гектара, чотири п'ятих кілограма, сім десятих тонни. Така ж сполучуваність іменників зберігається й зі змішаними числовими назвами: п'ять цілих і дев'ять десятих відсотка, сто сорок цілих і три четвертих кілометра. Коли до складених числівників входять слова половина, чверть, то числово-відмінкову форму іменника визначає числівник, який вказує на кількість цілих одиниць, напр.: три з половиною міліметри, шість з половиною сантиметрів, дев'яносто з половиною відсотків, чотири з чвертю години, шість з чвертю діб.

7. Невідмінювані дробові числівники півтора, півтори, півтораста виявляють такі особливості сполучуваності з іменниками: а) числівники півтора, півтори в позиціях називного-знахідного відмінків вимагають форми родового відмінка однини іменників: півтора метра, півтора відра, півтори доби; б) числівник півтораста в позиціях називного-знахідного відмінків вимагає форми родового відмінка множини іменників: півтораста кілограмів, півтораста відер, півтораста діб. У синтаксичних позиціях ннепрямих відмінків, крім знахідного, поєднувані з числівниками півтора і півтори іменники виступають у формах множини, напр.: Посіяли жито на півтора гектарах поля; Ми обмежимось півтора гектарами поля; Ми врятувалися завдяки півтори тоннам харчів.

8. Дробовий числівник пів керує родовим відмінком однини іменників, напр.: пів гектара, пів години, пів огірка, пів яблука, пів тонни.

9. Власне-кількісні числівники тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон в усіх відмінках поєднуються з іменниками у формі родового відмінка множини, напр.: тисяча мешканців, тисячі мешканців, тисячу мешканців, тисячею мешканців...; мільйон гривень, мільйона гривень, мільйонові гривень, мільйоном гривень...

10. У сполучуваності кількісних числівників з іменниками трапляються своєрідні іменникові акцентуаційні особливості. Річ у тому, що в сучасній українській літературній мові іменники при числівниках два, три, чотири змінюють своє наголошення, яке збігається в цих випадках із наголошенням цих іменників не у формах множини, а однини, пор.: голуб - голуби, книжка - книжки, сестра - сестри, хустка - хустки, озеро - озера і чотири голуби, дві книжки, три сестри, чотири хустки, три озера. Наголошення іменників у непричислівниковому і причислівниковому ( при числівниках два, три, чотири) використанні нерідко може збігатися, напр.: парта - парти і дві парти; учень - учні і три учні; учениця - учениці і чотири учениці [18: 60 - 67].

6. Синтаксичні функції числівників

Синтаксична роль числівників у реченні великою мірою залежить від особливостей граматичних зв'язків числівників з іменниками.

1. У називному відмінку означено-кількісні числівники від два і далі (в тому числі складні і складені), а також неозначено-кількісні і збірні числівники утворюють з означуваним іменником або займенником один член речення. Таке кількісно-іменне словосполучення найчастіше буває підметом. Наприклад: "Три явори з-попід грому нахилились низько" (А. Малишко), "Невеликії три літа марно пролетіли..." (Т. Шевченко). "Чотири роки пролягли між двох червневих днів, чотири роки, що ввійшли в безмежну даль віків!" (М. Рильський) [17: 79 - 80].

Синтаксично цілісне сполучеиня числівника у називному відмінку з іменникам може бути іменною частиною складеного присудка: "Двадцять п'ять років моєї роботи -- це двадцять п'ять таких книжечок" (О. Корнійчук).

Числівник один (одна, одно, одне) у називному відмінку виступає означенням до іменника (або займенника), з яким він узгоджується: "Загуркотіла ще одна підвода в кінці вулиці" (С. Скляренко). Складені числові назви, що закінчуються словом один, разом з пояснюваним іменником утворюють синтаксично цілісне словосполучення: "Двадцять один учень склав іспити на "відмінно".

2. У непрямих відмінках числівники (крім тисяча, мільйон, мільярд та дробових) є узгодженими означеннями до іменників, що з ними вони граматично зв'язані. Наприклад: "З трьома загонами пішли вони в похід" (М. Бажан). "Стріляли з кількох рушниць" (М. Трублаїні).

Лише в знахідному відмінку з іменниками, що є назвами неживих предметів, числівники утворюють нерозкладне словосполучення -- додаток. Наприклад: "Сім струн я торкаю струна по струні..." (Леся Українка).

3. Дробові числівники, а також тисяча, мільйон, мільярд у називному й у всіх непрямих відмінках становлять а іменником синтаксично цілісне словосполучення -- підмет, додаток або інший член речення: "Тисячі надій налетіли на неї і падали на плечі, на руки, як голуби" (О. Гончар). "Текст було вміщено на трьох п'ятих сторінки".

Винятком є ті випадки, коли слова тисяча, мільйон, мільярд мають при собі узгоджені з ними означення і самостійно, без керованого іменника, виконують роль підмета, додатка чи іншого члена речення. Наприклад: "Наступна тисяча метрів була для спортсмена важчою".

4. Числівники можуть входити до складу різних синтаксично цілісних словосполучень, які в реченні бувають:

а) неузгодженим означенням: "Скривившись, Марко чмихнув носом, засунув руки в кишені і стояв, схожий на пустуна років тринадцятій (О. Копиленко);

б) додатком: "Полум'я освітлювало кілька десятків метрів шосе з непорушно напруженою постаттю шофера посередині" (М. Трублаїні);

в) обставиною часу, способу дії, міри, ступеня: "Аркадій, я залишилась без матері в одинадцять років". "І часу мало, за сорок хвилин мій поїзд" (О. Корнійчук). "Налякані пасажири кілька хвилин мовчали" (М. Трублаїні).

Самостійно, він функціонально нагадує іменник. Такі числівники стоять у різних відмінкових формах і можуть виконувати роль підмета, додатка. Наприклад: "Десять помножити на три". "До трьох додати вісім".

Функціональна близькість до іменників не свідчить, однак, про явище субстантивації самостійно вживаних числових назв з абстрактно-математичним значенням. Вони залишаються числівниками [3: 23 - 24]. В. В. Виноградов у праці "Русский язык" зазначає: "В цій арифметичній функції поза зв'язком з іменниками широко вживаються числівники в усіх відмінках (відняти від п'ятнадцяти вісім, відняти триста шістдесят сім від семисот вісімдесяти одного і т. п.). У цих випадках присполученні з дієсловом до поняття числа приєднується в російській мові певний невиразний відтінок "субстанціональності". І все ж, незважаючи на те, що тут числівники виступають у синтаксичній ролі прямих і непрямих об'єктів, вони не приходять у сферу іменників. Вони і тут позбавлені роду, числа і справжньої предметності, бо не можуть визначатися прикметниками.

Що ж до жаргонно-шкільного вживання числівників у значенні бальних оцінок (одержати два, три з російської мови), то тут субстантивація очевидна: два, три, чотири, п'ять у цьому значенні рівносильні двійці, трійці, четвірці, п'ятірці" [6: 298].

Звичайні випадки субстантивації зустрічаємо головним чином у групах власне-кількісних та збірних числівників (хоч у цілому числівники субстантивуються рідше, ніж, наприклад, прикметники і дієприкметники). Це буває тоді, коли числівник, вжитий у реченні самостійно, виражає не просто поняття кількості, а й заступає собою назву предмета, що його він мав би пояснювати у випадках звичайного (приіменникового) вживання. Субстантивовані числівинки у реченні бувають найчастіше підметами або додатками, рідше - обставинами. Наприклад: "Один за всіх - і всі за одного!", "Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити".

Порівняно вільно субстантивуються слова тисяча, мільйон. Наприклад: "Словом сильним, мов трубою, міліони зве з собою..." (І. Франко) [3: 24].

Отже, у семантико-синтаксичній і формально-синтаксичній структурах речення числівники вирізняються з-поміж інших частин мови тим, що їм не притаманна чітко структурована власна синтаксична функція. Здебільшого вони заступають синтаксичні позиції (у поєднанні з іменником або самостійно) іменника, прикметника, дієслова і (рідше) прислівника [7: 183].

7. Наголошування числівників

Послідовної закономірності, яка б характеризувала наголошування числівників у називному відмінку, не виявлено. Систематизовані, однотипні наголошування номінатива простежуються лише в кількох групах числівників:

1. Числівники вісім - десять наголошуються на першому складі основи (числівники цієї акцентологічної групи п'ять, шість, сім - односкладові).

2. Цілісну акцентологічну групу становлять числівники одинадцять - дев'ятнадцять. У них наголошується склад, що передує другій основі складного числівника, тобто колишній прийменник на: одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять і т.д.

3. Окрему групу щодо наголошування утворюють назви десятків п'ятдесят - вісімдесят (наголос припадає на останній склад основи).

4. Числівники п'ятсот - дев'ятсот наголошуються на останньому компоненті сот.

5. Відносно цілісну акцентологічну групу утворюють збірні числівники: збірні числові назви двоє - десятеро, а також двадцятеро і тридцятеро наголошуються в називному відмінку на першому складі основи; у числівниках одинадцятеро - дев'ятнадцятеро наголошується компонент -на-.

6. Інші числівники в номінативі мають індивідуальні наголошення або об'єдуються в акцентологічні групи по 2 - 3 слова. Наприклад, один (одна, одно) наголошується на останньому складі; чотири - на передостанньому; двісті, триста - на першому; чотириста - на другому; тисяча - на першому; мільйон, мільярд - на останньому.

Наголошування числівників у непрямих відмінках (крім знахідного, якщо він збігається з називним) послідовно уніфіковані. Всі числівники, за винятком дев'ятого, тисяча, мільйон, мільярд, мають наголос на закінченні (або на останньому складі основи, якщо закінчення нульове): одного, одному, одним; чотирьох, чотирьом, чотирма; п'яти (п'ятьох), п'яти (п'ятьом), п'ятьма (п'ятьома);десяти (десятьох), десяти (десятьом), десятьма (десятьома); тридцяти (тридцятьох), тридцяти (тридцятьом), тридцятьма (тридцятьома); п'ятдесяти (п'ятдесятьох), п'ятдесяти (п'ятдесятьом), п'ятдесятьма (п'ятдесятьома); трьохсот, трьомстам, трьомастами і т. д.

У числівниках пять - десять, двадцять, тридцять, п'ятдесят - вісімдесят, яким при відмінюванні властиві паралельні форми (ІІІ тип словозміни), наголошується закінчення в обох варіантах відмінкових форм: шести (і шістьох), семи (і сімох), десяти (і десятьох), двадцяти (і двадцятьох), вісімдесяти (і вісімдесятьох); шести (і шістьом), семи (і сімом), десяти (і десятьом), двадцяти (і двадцятьом), вісімдесяти (і вісімдесятьом) і т. д.

Числівники цього ж типу відмінювання одинадцять - дев'ятнадцять у паралельних формах непрямих відмінків мають неоднакове наголошення: форми на -ох, -ом, -ма, -ома (родовий, давальний, знахідний, орудний і місцвий відмінки) наголошуються на закінченні; у формах на -и (родовий, давальний, знахідний і місцевий відмінки) наголошується компонент -на- (як і в називному відмінку): одинадцяти (і одинадцятьох), сімнадцяти (і сімнадцятьох); одинадцяти (і одинадцятьом), сімнадцяти (і сімнадцятьом); одинадцять (і одинадцятьох), сімнадцять (і сімнадцятьох); одинадцятьма (і одинадцятьома), сімнадцятьма (і сімнадцятьома).

Двоскладове закінчення орудного відмінка назв сотень від двісті до дев'ятсот наголошується на першому складі: двомастами, іспостерігається і в родовому та орудному відмінках числівника один у формі жіночого роду (однієї, однією) та в орудному відмінку множини того ж числівника (одними).

Скалдним числівникам двісті - дев'ятсот у непрямих відмінках властиво мати два наголоси: основний, який зввичайно припадає на закінчення або (якщо закінчення нульове на кінцевий склад основи) і додатковий - на останньому складі першого компонента складного слова: чотирьохсот, чотирьомстам, чотирмастами, на чотирьохстах; дев'ятсот, дев'ятистам, дев'ятьмастами (дев'ятьомастами), на дев'ятистах. Кожна частина у цих складних числівниках відмінюється і таким чином зберігає відносну морфологічну оформленність, а отже, й наголос.

У слові один (одна, одно, одне) якщо воно входить до складу стійких сполучень і має форму непрямого відмінка, наголос, як правило, переміщується на перший склад основи: один одного, один одному, один одним, один до одного, один по дному, всі до одного, ні одного, ні одному.

Числівник дев'яносто в обох формах наголошується на компоненті -но-: дев'яносто дев'яноста.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд при вдмінюванні як правило, зберігають наголос називного відмінка.

Нуль при відмінювання наголошується на закінченні: нуля, нулю (нулеві), нулем і т. д.

Збірні та неозначено-кількісні числівники мають у непрямих відмінках таке ж наголошення, як і відповідні власне-кількісні числівники, за зразком яких вони відмінюються [11: 143 - 144].

Висновки

Отже, числівник -- частина мови, яка позначає означену чи неозначену кількість предметів та абстрактне число і виражає своє категорійне частиномовне значення в морфологічній категорії відмінка за обмеженого функціонування категорії роду і числа. У гетерогенній класифікації, в її семантико-морфолого-синтаксичному варіанті, ця частина мови вирізняється за семантичною домінантою -- значенням кількості. У числівникові вирізняються дві сфери вживання: 1) несамостійне вживання, тобто поєднання з іменниками, які вказують на раховані предмети; 2) самостійне вживання у випадках, коли числівник виражає абстрактно-математичне числове значення. Характерну ознаку числівників становить їхній відносно сталий, кількісно обмежений лексичний склад. Між словами з кількісно-числовою семантикою, об'єднуваними в числівники як частину мови, спостерігаємо суттєві відмінності стосовно характеру лексичних значень і повноти вияву притаманних їм морфологічних категорій. З цього погляду виразно протиставляються центральна і периферійна ланка належних до числівника одиниць. Центральну ланку числівників становлять слова зі значенням точно окресленої кількості (п'ять, дев'ять, сімнадцять, сто, двісті, сто дванадцять, триста п'ятдесят сім, двоє, троє, четверо і под.), периферійну -- слова зі значенням неозначеної кількості (багато, декілька, кілька, мало, чимало тощо).

Числівник, входячи до іменних частин мови, вирізняється з-поміж них ступенем вияву спільних для іменних частин мови морфологічних категорій. Це морфологічно своєрідний клас слів, який не розрізняється за родами і не змінюється за числами. Ознаки морфологічного роду мають лише числівники нуль (чол. р.), один (чол. р.), одна (жін. р.), одно (одне) (сер. р.), тисяча (жін. р); мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон (чол. р.). Родові відмінності (чоловічий і жіночий рід) числівників два -- дві, обидва -- обидві зберігаються тільки у формах називного та знахідного відмінків. Вони наявні і в невідмінюваному числівникові півтора -- півтори. Числова словозміна притаманна лише числівникові один: один, одна, одно (одне) -- одні.

Визначальною морфологічною категорією числівника є категорія відмінка. Порівняно з відмінковою категорією іменників і прикметників вона виявляє свою специфіку. Найпоказовішу специфіку більшості числівникових одиниць становить наявність у них за поєднання з іменниками форм керування й узгодження, пор.: п'ять беріз, п'ятьох (п'яти) беріз, п'ятьом (п'яти) березам, п'ятьма (п'ятьома) березами, на п'ятьох (п'яти) березах. Виявляють своєрідність числівники і в строкатості й розгалуженості їхньої словозміни.

У структурі речення числівник нерідко заступає синтаксичні позиції інших частин мови, виконуючи їхні функції. Здатність числівника вживатися в неоднаковій синтаксичній ролі залежить від його функціонально-семантичної диференціації. Вирізняються числівники з-поміж інших частин мови також словотвірними характеристиками. Основу всієї складної системи числівників сучасної української літературної мови утворює невелика кількість непохідних назв. Це назви: 1) чисел першого десятка: один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять; 2) чисел нуль, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон; 3) неозначено-кількісних одиниць багато, мало, кілька, які закріпилися в сукупності числівників. Всі інші означено-кількісні й неозначено-кількісні числівники утворено від перелічених слів.

Специфіка числівників, на відміну від інших частин мови, полягає також у тому, що потенційно безмежна кількість назв, що оформлюють складені числівники (числівникові сполуки), не членується на корені, закріплені за окремими кількісними (числовими) значеннями відповідного складеного числівника, а формує єдине кількісне (числове) значення, семантично не членоване і формально членоване на ряд коренів, напр.: триста сімдесят дев'ять (учителів); п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять (дерев). Новими лексичними одиницями числівники сучасної української літературної мови не поповнюються, якщо не брати до уваги можливість з'яви аналітичних кількісних назв для позначення надто великих або надто малих (у дробовому вираженні) кількісних понять.

Числівник належить до частин мови передусім з погляду його категорійного значення.

Будуючи п'ятикомпонентну систему частин мови (іменник, дієслово, прикметник, числівник, прислівник) на ґрунті загальнограматичних значень предметності, процесуальності, атрибутивності, адвербіальності й кількісності, потрібно кваліфікувати числівник нарівні з іншими чотирма частинами мови.

Стосовно кількісності варто підкреслити, що вона виступає досить виразним частиномовним категорійним значенням у структурі названих категорійних частиномовних значень.

Кількісність треба виокремлювати на тлі предикатності й предметності, тобто кількісність є необхідним у граматичній системі сучасної української літературної мови супровідним значеннєвим предикатним компонентом категорійної семантики предметності (числівники на позначення означеної чи неозначеної кількості предметів) і несупровідним предикатним компонентом (числівники на позначення абстрактного числа).

Призначення числівників виявляється насамперед у передаванні супровідного предикатного (кількісного) значення. Вони функціонують при тій частині мови, яка за своєю семантикою найтісніше пов'язана з кількісними показниками (числом). Такою частиною мови виступає, звичайно, іменник.

У синтаксичному плані числівник з іменником найчастіше являє собою неподільний компонент речення.

Із двох концепцій числівника (числівника як частини мови і числівника як нечастиномовної одиниці) переконливішою є концепція числівника як окремої частини мови. Хоча потрібно зазначити, що порівняно з іменником (центральною іменною частиною мови) і прикметником (периферійною іменною частиною мови) у числівника домінують семантичні ознаки. Меншою мірою застосовні до нього морфологічні і синтаксичні критерії (майже повну відсутність морфологічних категорій роду і числа, а також невиразність, певну невиокремлюваність власне-числівникових синтаксичних особливостей).

Список використаної літератури:

1. Арполенко Г. П., Городенська К. Г., Щербатюк Г. X. Числівник української мови.-- К.: Наук. думка, 1980.-- С. 3 - 56.

2. Баранник Д. Х. Морфологічні особливості числівників. Укр. мова і літ. в школі, 1966, №6, С. 15 - 19.

3. Баранник Д. Х. Синтаксичні особливості числівників. Укр. мова і літ. в школі, 1968, №6, С. 20 - 24.

4. Безпалько О. П. та ін., Історична граматика української мови. К., 1957. - С. 304.

5. Блик О. П. Структура числівників одиндцять - дев'ятнадцять, двадцять, тридцять у суч. укр. літ. мові// Укр. мова і літ. в школі. - 1986. - №8. - С.10.

6. Виноградов В. В. Грамматика русского языка, т. І, М., 1953. - С. 298.

7. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови/І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. - К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2004. - С. 151 - 183.

8. Городенська К. Г. Вираження неозначеної кількості засобами української мови// Мовознавство. - 1978. - №4. - С. 18 - 21.

9. Голосовська І. Вираження кількості неозначено-кількісними числівниками// Східнословянська філологія: здобутки та перспективи: Зб. матеріалів Всеукр. студ. наук. конф. - Кривий Ріг, 2001. - С. 151 - 152.

10. Енгельс Ф., Анти-Дюрінг, К., 1953. - С. 35.

11. Івченко М. П. Числівники в українській мові. - К.: Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 1955. - C.143 - 144.

12. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. [Навч. посібник для філол. фак. ун-тів]. - К.: Вища школа. Голов. вид-во, 1983. - С. 134 - 136.

13. Лукінова Т. Б. Числівники в слов'янських мовах (порівняльно-історичний нарис). - К.: Наук. думка, 2000. - С. 254.

14. Марр Н. Я. О числительных// Язьыковедные проблемы по числительным. І: Сб. статей.-- Л., 1927.-- С 1--96.

15. Минитюк О. Числівник// Дивослово. - 2003. - №3. - С. 27 - 29.

16. Мовчун Л. Бесіди про мову: числівник// Початкова школа. - 2005. - №3. - С. 27 - 30.

17. Павлович М. В. Синтаксичні зв'язки кількісних числівників//Українська мова і література в школі, 1964, №12, С. 79 - 80.

18. Скляренко В. Г. З історії акцентуації іменників при числівниках два (дві), три, чотири в українській мові// Мовознавство, 1983, №1, С. 60 - 67.

19. Симоненкова Л., Остаф Я. Числівник //Дивослово. - 1994. - №7. - С. 37 - 39.

20. Содолорова А. Числівник //Урок української. - 2000. - №10. - С. 51 - 52.

21. Супрун А. Е. Славянские числительные: Становление числительных как особой части речи.-- Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1969.--С. 105.

22. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Білодіда.-- К.: Наук, думка, 1969.-- С. 237 - 263.

23. Сучасна українська літературна мова: Підручник/ А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. - 2-ге вид., перероб. І допов. - К.: Вища шк., 1997. - С. 378 - 393.

24. Сучасна українська літературна мова: Підручник/ М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. - К.: Вища шк., 1994. - С. 236 - 247.

25. Щербатюк Г. Х. Два, три, чотири. [Про зв`язок числівників з іменниками] Культура слова. Респ. міжвід. збірник, 1977, №13, С. 97 - 100.

Размещено на Allbest.ru