Способи вираження підметів і присудків у польській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Способи вираження підметів в польській мові

1.1 Підмет як головний член речення

1.2 Різновиди підметів: граматичні, логічні і домислові

2. Способи вираження присудків в польській мові

2.1 Прості дієслівні присудки

2.2 Складні іменні присудки: еліптичні, описові та кличні присудки

3. Підмет і присудок в реченнях

Висновки

Бібліографія

Вступ

Підмет і присудок становлять головний зв'язок в реченні.

Присудок і підмет - це члени речення, представлені певними словами. В існуючих граматиках підмет і присудок часто визначаються в такий спосіб: "підмет - це те, про що говориться в реченні, а присудок - це те, що розповідає про підмет" [3, c. 111].

Порядок вживання підмета і присудка в реченні не є чітко встановленим, він може змінюватися. Речення з підметом на першому місці демонструють нейтральний порядок, не забарвлений стилістично. Зміна порядку вживання підмета і присудка може бути спричинена бажанням акцентувати увагу на тому члені речення, що уособлює важливішу інформацію. При порядку слів у реченні важливу роль відіграє інтонація. Так, наприклад, одне з двох речень з підметом на першому місці:

Jacek przyjechaі.

і з присудком на першому місці:

Przyjechaі Jacek.

залежить від того, на якій інформації хоче наголосити мовець.

У традиційній граматиці польської мови прийнято ділити присудок на дієслівний та іменний: перший позначає певну дію, що відбувається в часі, а другий містить у собі певну характеристику суб'єкта.

Іменний присудок узгоджується з підметом згідно особи і числа, а інколи і роду (при вживанні дієслова в минулому часі, майбутньому або при припущеннях) [9, c.176], наприклад:

Ja pracujк, a ty haіasujesz. / Janek dostaі pi№tkк.

Mama wrуciіa ze sklepu. / Chіopcy pobiegli na boisko.

Dziewczynki zostaіy w klasie. / Chіopiec czyta. - Chіopcy czytaj№.

Janek czytaі. - Matka szyіa. - Dziecko њpiewaіo.

Якщо підметом виступають іменники, що окреслюють особи різної статі або іменники, що означають пару людей різної статі, присудок набуває форми множини, і крім того в часі минулому, майбутньому і при припущенні форму третьої особи множини (mкskoosobow№), наприклад:

Janek i Zosia przygotowywali siк do egzaminu.

Paсstwo Kowalscy chcieliby z tob№ porozmawiaж.

Якщо підмет стоїть в родовому відмінку присудок завжди вживається в однині, крім того в минулому часі, майбутньому і при припущеннях в середньому роді, наприклад:

W bibliotece byіo duїo ksi№їek.

Wkrуtce bкdzie nam brakowaіo pieniкdzy.

Іменна частина присудка, виражена прикметником, займенником або числівником вживається завжди в називному відмінку, а іменна частина, виражена іменником - переважно в орудному відмінку, наприклад:

Zima byіa mroџna. / Ta ksi№їka jest twoja. / Brat zostaі nauczycielem.

В реченнях зі збірними іменниками вживається форма присудка в однині.

Mіodziesz siк uczy. / Wojsko maszeruje. / Rodzeсstwo wyjechaіo.

Лише слово paсstwo, як форма ввічливого звертання до осіб різної статті, поєднується з присудком в множині, наприклад:

Paсstwo Nowakowie odpoczywaj№. / Paсstwo Kowalscy wyjechali.

Підрядне речення, що виступає підметом у складному підрядному реченні, називається підметним реченням, наприклад:

Kto pod kim doіki kopie, sam w nie wpada.

Co siк staіo, to siк nie odstanie.

Zawsze znajdzie przyczynк, kto zdobyczy pragnie.

Wszystkim siк zdawaіo, їe Wojski wci№ї gra jeszcze.

Jest w№tpliwe, czy zd№їymy na poci№g.

Підметні речення - це переважно відносні речення, які починаються відносними займенниками kto або co (приклади 1-3). Цим займенникам в головному реченні відповідають вказівні займенники, наприклад, ten, to [9, c.173].

Крім того, в залежності від способу поєднання підрядного речення і головного розрізнюють підрядні сполучникові речення і безсполучникові.

Підрядне речення, яке виконує функцію присудка, називається присудковим реченням, наприклад:

Dobry nauczyciel jest tym dla uczniуw, czym ojciec dla dzieci.

Jaka praca, taka pіaca.

Rezultat byі nie taki, jakiego oczekiwaliњmy.

Deszcz byі taki, їe po chwili przemokliњmy.

Підмет як головний член речення виражається за допомогою іменника або займенника в називному відмінку. Роль підмета можуть також виконувати і інші частини мови, такі як прикметники, числівники, дієприкметники.

Присудок виражається за допомогою особової форми дієслова, тобто дієслівного присудка.

Способи вираження підметів та присудків у польській мові є однією з важливих тем з практичного курсу польської мови. Над цією темою працювало багато мовознавців та лінгвістів, зокрема Зарва О.А., Лєнік О.Т., Кротовська Я.А., Кашкуревич Л.Г., Пучковський Ю.Я., Тихомирова Т.С., Бартницька Б., Бонк П., Яворський M. та інші.

Актуальність теми полягає в тому, що проблема способів вираження підметів та присудків у польській мові в наш час широко вивчається і досліджується, так як підмет та присудок становлять головні члени речення.

Мета роботи - розглянути та проаналізувати способи вираження підметів та присудків в граматиці польської мови.

Завдання дослідження:

- виявити різновиди підметів в польській мові, характеризуючи та детально аналізуючи кожен з них;

- проаналізувати способи вираження підметів в реченнях;

- ознайомити з різновидами присудків в польській мові;

- прослідкувати особливості складних та простих присудків;

- охарактеризувати способи вираження іменних та дієслівних присудків;

- виявити способи поєднання частин складного присудка;

- простежити способи поєднання присудка і підмета в польській мові;

- проаналізувати особливості вживання підметів та присудків в заперечних реченнях.

У процесі розв'язання зазначених завдань використовуються наступні методи дослідження:

1) метод теоретичного аналізу літератури;

2) метод системного аналізу;

3) метод суцільної вибірки;

4) метод узагальнення результатів дослідження.

Об'єкт дослідження - головні члени речення в граматиці польської мови.

Предмет дослідження - способи вираження підметів та присудків у польській мові.

Практичне значення полягає в тому, що ця робота може бути використана як допоміжний посібник при вивченні граматики польської мови в школах та ВУЗах, на спецкурсах, спецсемінарах та заняттях з практичного курсу польської мови тощо.

Результати роботи можуть бути використанні в процесі підготовки до практичних занять з польської мови та теоретичних спецкурсів.

підмет присудок польський мова

1. Способи вираження підметів в польській мові

1.1 Підмет як головний член речення

Підмет є незалежним від інших частин членом речення, що називає особу або предмет, що виконує якусь дію, наприклад:

Ojciec pracuje, Matka gotuje obiad.

Dzieci bawi№ siк na podwуїu.

Drzewa trac№ liњcie.

Pada њnieg.

Stуі stoi na њrodku pokoju.

До підмета ставимо запитання за допомогою займенників kto і co.

Підметами речень є переважно іменники як назви осіб і предметів, а також особові займенники, наприклад:

Ja wiem. Ty pytasz. On poszedі. Ona pisze. Ono (dziecko) siк њmieje.	My uczymy siк. Wy rozmawiacie. Oni wrуcili. One s№ wesoіe.

Uczniowie wrуcili z wycieczki (kto wrуciі?).

Wycieczka podobaіa siк wszystkim (co siк podobaіo?).

Praca gуrnikуw cieszy siк powszechnym szacunkiem (co cieszy siк powszechnym szacunkiem?).

Найчастіше підметом виступає іменник або займенник в називному відмінку, наприклад:

Krysia uczy siк њwietnie.

Ona jest bardzo zdolna i pracowita.

Особові займенники ja, ty, а також їхні відповідники в множині my, wy можуть виступати в ролі підмета при формах 1. і 2. особи дієслів лише тоді, коли на них падає логічний наголос:

Ja czytam, a ty mi przeszkadzasz.

Nie sprz№tajcie, my to zrobimy.

Особові форми 1. і 2. особи яскраво виражені з морфологічного погляду, тому підмет в формі займенника не є обов'язковим і може бути опущеним:

Czytam.

Chodzisz do szkoіy?

Wrуcimy jutro.

Kiedy przyjechaliњcie?

Речення такого типу, коли підмет виражений лише закінченням особової форми дієслова, а не окремим словом в формі особового займенника, мають будову одночленного речення.

Так як особовим займенникам ja, ty відповідає в кожній відповіді певний десигнат, тому не існує непорозуміння щодо того, хто є підметом дії присудка в реченнях з невираженим підметом і формою 1. і 2. особи в функції присудка. Однак підметів виражених формою 3. особи може бути багато. Хоча особові займенники on, ona, ono, oni, one як підмети форм 3. особи дієслівного присудка з'являються досить рідко. Вони виступають в анафоричній функції, а саме в постпозиції відносно присудка [6, c. 148]:

Poznaіam doktora Nowaka. Jest on bardzo dobrym lekarzem.

або до інших слів у реченні:

Doktor Nowak przepisaі mi lekarstwo. Niewiele mi ono pomogіo.

Якщо в попередньому реченні підмет був зазначений, речення з невираженим підметом при формі 3. особи дієслова можуть функціонувати як еліптичні типу: Wyjechaі. / Њpi. / Њpiewaj№.

В наказових реченнях, що містять форми 1. і 2. особи наказового способу в функції присудка, підмет як правило не виступає: Weџ! / Chodџmy! / Sіuchajcie!

Тільки лише тоді, коли йдеться про виразне підкреслення особи потенціального виконавця наказу, вживаються особові займенники: Ty poczekaj, a ja pуjdк.

При формах 3. особи наказового способу з niech вживається підмет: Niech Jurek posprz№ta!

При вживанні ввічливих форм, щодо другої особи однини, до автора розмови, підметами виступають слова pan, pani, paсstwo:

Niech pan nas odwiedzi!

Niech paсstwo usi№d№!

Підметом можуть виступати і інші частини мови, які виступають в значенні іменника, наприклад:

Chorzy czekali na lekarza.

Piкж jest liczb№ nieparzyst№.

Przyjemnie jest k№paж siк w morzu.

Інколи іменником виступає ряд або група виразів, що складаються з іменника або займенника в називному відмінку і з прийменникового виразу з прийменником z, наприклад:

Ojciec s matka poszli do kina.

Wojski z woџnym Protazym ze њwiecami w sieni stali.

Broni siк jeszcze z wieї Alpuhary Almanzor z garstk№ rycerzy.

Особливу форму підмет має в наступних реченнях:

Marka nie byіo w domu.

Wody przybywaіo coraz wiкcej.

Zabrakіo nam pieniкdzy.

W ogrуdku bawiіo siк piкж dziewczynek.

Wieliu uczniуw wybraіo siк na wycieczkк rowerow№.

В цих реченнях, слова, що виконують функцію підмета (Marka, wody, pieniкdzy, dziewczynek, uczniуw) вживаються в родовому відмінку, а не в називному. В тому, що вони дійсно є підметами можемо переконатися, порівнюючи наступні пари речень:

Marek byі w domu. Marka nie byіo w domu.

W ogrуdku bawiіy siк trzy dziewczynki. W ogrуdku bawiіo siк piкж dziewczynek.

Підметами можуть також бути питальні та неозначені займенники.

Kto puka?

Ktoњ puka!

Coњ spadіo na podіogк.

Інші частини мови можуть виступати підметом лише тоді, коли замінюють підмет, тобто мають іменне значення. Найчастіше в функції підмета виступають прикметники в значенні іменників [8, c. 273], наприклад,

Wiуdі њlepy kulawego.

Gіupi m№drego przedawaі.

Syty gіodnego nigdy nie zrozumie (прислів'я).

В цих реченнях прикметники њlepy, kulawy, gіupi, m№dry, syty, gіodny означають характеристики певних людей, хоча потрібно було б до них додати іменники: czіowiek або ludzie. Але цей іменник був опущений, а прикметники мають розширене значення прикметника і іменника. В цьому випадку прикметники стають іменниками.

Підметами можуть бути дієприкметники, наприклад:

Pal№cy i niepal№cy maj№ w poci№gach osobne przedziaіy.

Wyrуїnieni w konkursie zebrali siк w szkole.

Досить часто підметами можуть бути числівники, наприклад:

Czterech pуjdzie ze mn№, a piкciu pozostanie.

Na ratuszu wybiіa dwunasta.

Інфінітиви як назви дій можуть виступати в ролі іменників і виконувати функцію підмета, наприклад:

Chcieж to mуc.

Czytaж jest przyjemnie.

Kochaж jest niedoњж.

Nie wystarczy sіuchaж, naleїy sіyszeж i rozumieж.

Підметом може бути кожна частина мови, а також голосна літера, склад, морфема, вираз, речення, цитата і так далі, якщо ми їх демонструємо, розповідаючи про них якісь речення, наприклад:

«A» jest samogіosk№, spуjnikiem, koсcуwk№.

«Hej» jest wykrzyknikiem.

«Przed» jest przyimkiem lub przedrostkiem.

«Dzisiaj» jest przysіуwkiem.

«Koіo» jest wyrazem wieloznacznym.

«Piкkny dzieс» jest wyraїeniem i przykіadem zwi№zku zgody.

«Pуjdџ dzieciк, ja ciк uczyж kaїк» jest cytatem z obrazka «Przed s№dem» M. Konopnickiej.

І цей тип підмета необхідно розглядати як еліптичну форму, в якій опускаємо головне, загальне слово: wyraz, sіowo, znak, okrzyk та ін.

Такі підмети виступають перш за все в науці про мову. Для підкреслення того, що не говоримо про значення слова, виразу або речення, тобто про позамовні реалії, а про сам вираз і додаємо до даних мовних прикладів слова типу gіoska, morfem, wyraz, wyraїenie, zdanie, наприклад:

Gіoska «p» jest spуіgіosk№ wargow№ zwart№.

Wyraz «pies» jest rzeczownikiem.

Wyraїenie «gruszki na wierzbie» jest staіym zwi№zkiem frazeologicznym.

Wypowiedzenie «Poci№g jedzie» jest zdaniem pojedynczym nierozwiniкtym.

1.2 Різновиди підметів: граматичні, логічні і домислові

Речення є інформацією про оточуючу дійсність. Змістом інформації є найчастіше відомість про риси і дії осіб і предметів, а також ситуації і стани, в яких вони знаходяться, наприклад:

Czіowiek jest mocny.

Stal jest twarda.

Jasne sіoneczko pуџno dziњ wstaіo.

Bydіo... tіumnie ucieka.

Siedzi ptaszek na drzewie.

Pіonie ognisko z szumi№ knieje.

Особи і предмети, про які ми надаємо інформацію, є реальними підметами і необхідно їх відрізняти від слів, які їх називають і репрезентують в реченнях і які називаємо коротко «підметами», знаючи що то мовні підмети.

Підметом найчастіше є іменник в називному відмінку:

Deszcz pada.

Wiatr szumi.

Drzewa mokn№.

Цей тип підмету називаємо граматичним [7, c. 408].

Однак, трапляються випадки, що в функції підмета виступає іменник в іншому відмінку, не лише в називному. Такий тип підмета називаємо логічним [7, c. 408].

Логічний підмет в родовому відмінку вживається в реченнях, в яких присудок розповідає про брак або надмірну кількість певних речей, про прибування або відбування чогось, наприклад:

W tym roku nie byіo owocуw.

W pracowni byіo brak pomocy naukowych.

Wiosn№ dnia przybywa, a nocy ubywa.

W lecie ubyіo wody w rzekach.

Brakіo cymbaіуw.

Їywnoњci nam wystarczy.

Nie ma sprawy.

Розглянемо підмет в давальному відмінку в реченнях типу: Zosi jest zimno, що означає те саме, що і речення: Zosia cierpi chіуd, в яких іменник Zosia є підметом.

Якщо присудком є дієслово, вжите в другій особі однини або множини, тоді логічний підмет виступає в кличному відмінку. Таке відбувається в питаннях, рекомендаціях і наказах, наприклад:

Idџ, babo, drzwi otworzyж!

Otwуrz, Janku, drzwi dкbowe!

Idџ, Janku, idџ!

Tocz, Polaku, bуj zaciкty!

Wyleж, wyleж, orle mіody, ponad ziemie, ponad grody.

Dok№d jedziesz, Jasiu?

Такий тип підмету використовуємо досить часто в діалогах, де підметом може виступати займенник другої особи ty, wy (вжитий в реченні або опущений).

Слово в кличному відмінку не є підметом тоді, коли речення, що супроводжує це слово має інший підмет, наприклад:

Ja ciebie dot№d widzк, piкkna maro senna!

В цьому випадку клична форма (piкkna maro senna) замінює іменник wiosna, до якого скерована мова, маючи свій власний підмет ja.

Існує безліч речень, в яких підмет не виражається жодним окремим словом. Якщо в реченнях описуємо той самий предмет або розповідаємо про дії якоїсь особи, не називаємо їхні назви в усіх реченнях.

Стефан Жеромський в Dumie o Hetmanie так зображує останні хвилини Станіслава Жовковського, який загинув в 1620 році:

Posіyszaі hetman te krzyki. Wstaі z іoїa. Szablк przypasaі. Wdziaі koіpak. Wyszedі.

В усіх реченнях підмет один і той самий: Hetman (Їуіkiewski). Але цей підмет названий лише в першому реченні. З тексту є зрозуміло, що в усіх цих реченнях підмет той самий. Такий підмет ми називаємо домисловим [7, c. 409]. Ці речення мають підмет і при тому окреслений. Хоча підмет в таких реченнях не називається. Тобто формально вони є без підмета.

Вираз «речення безпідметні» є в певному сенсі запереченням, парадоксом. Поняття речення охоплює підмет і присудок. В реченні мусить бути підмет виражений словами або домисловий підмет.

Хоча існують речення, в яких важко назвати конкретно-окреслений підмет. Коли в Konradzie Walenrodzie читаємо: Z Maryjenburskiej wieїy zadzwoniono, знаємо, що це задзвонив якийсь дзвонар, але не знаємо хто. Є дія і є її виконувач, але він не окреслений ближче. Такий підмет можна назвати неозначеним. Традиційно називаємо такі речення безпідметними. Дія в таких реченнях є виражена не особовою формою дієслова, що закінчується на - no, - to, наприклад:

Wszкdzie gadano tylko o jej zarкczynach. Powiadano, їe Ewa mdlaіa, gdy braіa obr№czkк. Zgadywano, їe kogoњ potajemnie kocha.

We dworach szyto mundury dla powstaсcуw, darto pіуtna na bandaїe.

Безпідметні речення з дієприслівниками з суфіксом - no, - to розповідають про дії, що відбулися в минулому часі. В теперішньому часі цей тип безпідметних речень має присудок в формі 3. особи однини з займенником siк, наприклад:

Na rusztowaniach pracujк siк (надпис на вулиці).

Zabrania siк przewoziж nabit№ broс w poci№gu.

Uprasza siк o niepalenie.

Ця сама форма вживається в рецептах кулінарних:

Bierze siк kwaszon№ kapustк. Dodaje siк soli. Gotuje siк 15 minut, piecze siк, wyjmuje siк z pieca...

В усіх цих реченнях вживається домисловий підмет, але означений, загальний.

Неозначений підмет має також присудок в 3. особі множини.

Mуwi№, їe lis jest chytry.

Opowiadaj№, їe w Giewoncie jest uњpione wojsko.

Dziњ nam szlachectwa przecz№.

В безпідметних реченнях присудки не виступають в формі інфінітивів, наприклад:

Widaж, їe okolica obfita we zboїe.

Sіychaж, їe tam w stolicy dobre obyczaje.

Присудки такого типу можна замінити на попередні: widzi siк, sіyszy siк.

Безпідметні речення виступають перш за все у доповідях про природні явища, що відбуваються самі без виконувача тієї чи іншої дії:

Bіyska siк. Grzmi. Pada.

Њciemnia siк. Chmurzy siк.

Wypogadza siк.

Jutro siк ochіodzi.

Ociepliіo siк џdziebko.

Dnia trzeciego siк rozwidni i na zawsze bкdzie rano.

Інші явища, про які говоримо в безпідметних реченнях становлять почуття і думки:

Boli mnie w piersiach. Mdli mnie.

Zrobiіo mi siк sіabo. Јupie mnie w koњciach.

Przyszіo mi na myњl.

Przyszіo mi do gіowy.

2. Способи вираження присудків в польській мові

2.1 Прості дієслівні присудки

Присудок є підрядною частиною речення тільки відносно підмета. Означає дію або стан того, на що вказує підмет (дія або стан особи чи речі), наприклад:

Murarze ukіadaj№ cegіy. (co robi№ murarze?)

Zeszyt leїy na іawce. (co siк dzieje z zeszytem?)

Krawiec szyje.

Pies szczeka.

Dzieci њpiewaj№.

Як правило, в функції присудка виступає дієслово в особовій формі в різних часах способу розповідного, наказового і при припущення, наприклад:

Chіopcy wybrali siк na wycieczkк.

Chіopcy wybior№ siк na wycieczkк.

Jedџmy na wycieczkк.

Wybralibyњmy siк na wycieczkк, gdyby nie padaі deszcz.

Найтиповішою формою присудка є дієслово в особовій формі, наприклад:

Kochasz ty dom?

Jeden pies wrzasn№і, potem dwa, dwadzieњcie.

Wszystkie ogary rozpierzchnion№ zgraj№ doіawiaj№ siк, wrzeszcz№, wpadіy na trop, graj№, ujadaj№.

Wiкc idџmy i wypalmy ogniami na murze wyrok zemsty.

Цей тип присудка називається простим або дієслівним [9, c.174].

Простим присудком можуть бути також складні форми дієслова, тобто в часі майбутньому недоконаному і при припущеннях, наприклад:

Nie bкdziesz, Marysiu, wody nosiж, bo bкdziesz jej miaіa w oczkach dosyж.

Ach, ja bym ciк za rкkк po tych skaіach wodziі, ja bym trudy podrуїne piosenkami sіodziі.

Spoczynek by nas czekaі pod gуralsk№ chat№.

A ty byњ przy pasterskim usiadіa pіomieniu.

2.2 Складні іменні присудки: еліптичні, описові та кличні присудки

Дієслово може означати рису того, на що вказує підмет (особи або речі), наприклад:

Janek jest pracowity.

Mуj brat jest studentem.

Dzieс byі pochmurny.

В поданих вище виразах дієслово складається з двох слів: з дієслова в особовій формі і з іншої частини мови. Таке дієслово називається іменним присудком.

Першою частиною іменного присудка є дієслово, що не має самостійного значення і тому не може саме керувати підметом. Ця частина іменного дієслова називається зв'язкою. Зв'язкою найчастіше є особові форми дієслова: byж, staж siк, zostaж [9, c.175]. Інколи в ролі зв'язки вживається вказівний займенник to, наприклад:

Wiedza to potкga.

Існують випадки коли зв'язка опускається, наприклад:

Janek juї zdrуw.

Другою частиною іменного займенника найчастіше буває прикметник, дієприкметник, іменник або займенник, прислівник і числівник, наприклад:

Wieczуr byі chіodny.

Byіem zmкczony podrуї№.

On jest oficerem.

B№dџ zawsze sob№.

Jurek byі pierwszy na mecie.

Pіywaж jest przyjemnie.

Отже, складний присудок складається з двох різних частин, з дієслівної зв'язки і іменної частини дієслова, яка як правило є іншою частиною мови, наприклад:

Koс jest zwierzкciem.

Pies jest wierny.

Uczeс zostaі wyrуїniony.

Czytaж jest przyjemnie.

Головною частиною даних присудків є слово, що означає риси предмету, про який йдеться мова або його належність до названого гатунку, тобто іменник в орудному відмінку: zwierzкciem, прикметник wierny, дієприкметник wyrуїniony, а також прислівник przyjemnie. Так як іменники, прикметники, займенники і інші частини мови відмінюються по відмінкам, вони називаються іменами, тому і цей тип присудка, в склад якого входять названі частини мови, називаємо також іменним присудком.

В функції присудка виступають наступні частини мови:

- іменники:

Brat jest lekarzem.

Siostra zostaіa nauczycielk№.

Cуrka jest studentk№.

- прикметникові вирази:

Dach byі z blachy.

Dach byі ze sіomy.

Dwуr byі z drzewa, lecz podmurowany.

Zamek byі z cegіy.

Найчастіше іменною частиною дієслова бувають прикметники. Цей тип присудка є характерним при описах, наприклад:

Obіok byі przejrzysty, perіowy, po brzegach pozіacany, w gікbi purpurowy.

Stryj nie byі їonaty.

Poznaіem, jak byіem jej miіy.

В ролі присудка можуть вживатися прикметники в іменниковій формі, наприклад:

Koс byі wart kilkanaњcie tysiкcy.

Taki byіem rad!

Brat byі wesуі.

B№dџ zdrуw!

Дієприслівники є присудками в пасивному стані, що є складним присудком, наприклад:

Zosia byіa ubrana w strуj ludowy.

Pieni№dze zostaіy zіoїone w PKO.

Szyja byіa tasiemk№ obciњniona w№sk№.

Дієприкметники виступають присудком лише тоді, коли мають значення сталої ознаки, тобто наближені за своїм значенням до прикметників, наприклад:

Nauczyciel byі wymagaj№cy.

Jestem niepal№cy.

Byі zwykle milcz№cy.

Byі on jak wiejskie dzieci zwyklie palec do gкby wkіadsaj№cy.

Присудками можуть виступати також і займенники, наприклад:

Mуj brat jest inny.

On juї jest taki.

W domu byіem sam.

Ta ksi№їka byіa jego.

Присудком може бути будь-який числівник, наприклад:

Uczniуw w klasie byіo trzydziestu.

Osуb byіo kilkanaњcie.

Zbуjcуw byіo dwunastu.

Janek byі pierwszy na mecie.

Іменною частиною дієслова можуть бути прийменникові вирази, особливо коли вони становлять сталі фразеологічні зв'язки, наприклад:

Caіy trud byі na nic.

Ta temperуwka jest do niczego.

Grzybуw byіo bez liku.

Можуть бути також вільні зв'язки, наприклад:

Їoіnierz byі bez broni i bez orіa na czapce.

Grzyby truj№ce nie s№ bez poїytku.

Досить часто в ролі присудка виступають порівняльні вирази типу jak co або jak jaki, наприклад:

Chіop byі jak d№b.

Dziewczyna (byіa) jak malina.

Byі jak skamieniaіy.

В поезії такі присудки становлять значну кількість описових порівнянь, наприклад:

Ona byіa jak biaіe іabкdzie.

Ona byіa jak wodne boginie.

Skawiсski byі jak okrкt, ktуremu burza іamaіa maszty.

Особливою формою іменної частини дієслова є інфінітив. Це можливе тоді, коли підмет є також інфінітивом, або в безпідметних реченнях, наприклад:

Chcieж to mуc.

Dotkn№ж j№ zbrojn№ rкk№, byіoby j№ zabiж.

Wњrуd ogarуw grania byіo sіychaж coraz czкњciej jкk psiego konania.

I nie byіo nic widaж prуcz granatуw blasku.

Прислівники є присудками при інфінітивних підметах, наприклад:

Miіo jest szaleж, kiedy czas po temu.

Czytaж dobre ksi№їki jest poїytecznie,

а також в безпідметних реченнях:

Po chwili wrzкdzie byіo samotnie i gіucho.

Іменна частина дієслова в складному присудку має форму називного відмінка або орудного. Тому обов'язковим є:

- прикметники, займенники і дієприкметники є присудками в називному відмінку:

Matka byіa dla nas bardzo dobra.

Chata byіa sіom№ kryta, a budowana z okr№glakуw.

Zbуjcуw byіo dwunastu.

Ty bкdziesz mуj.

- іменники і займенники є присудками в орудному відмінку:

Jerzy byі lotnikiem.

Ania bкdzie lekark№.

Janek byі mi przyjacielem, niemal bratem.

Nie byіem juї sob№.

Ona byіa serca mego pani№.

В поточній мові також зустрічаємо іменний присудок в називному відмінку:

Byі on prostak, lecz umiaі czuж wdziкk przyrodzenia.

Іменна частина дієслова в називному відмінку виступає переважно в іменному присудку без зв'язки jest, byі:

Tadeusz, chociaї mіodzik, ale prawem goњcia siadі wysoko przy damach, obok jegomoњcia.

Hrabia - panicz mіody, wielkiego domu dziedzic. Hrabia - pan, zmienni w gustach s№ ludzie majкtni. Hrabia -blondyn. A Tadeusz - prostaczek, poczciwy chіopczyna, prawie dziecko raz pierwszy kochaж siк zaczyna.

В називному відмінку вживаємо також прізвище як дієслівний присудок:

Jestem Kowalski. Jestem Papkin, lew pуіnocy.

Jestem Farys. Nazywam siк Hreczecha.

Назва національності як присудок може вживатися в називному відмінку або орудному, при чому конструкція, що містить називний відмінок має вже застарілий характер:

Jestem Polak!

Ja jestem Polakiem!

Зв'язка в складному присудку має рису характерну для різних частин мови з підметом і надає іменному присудку дієслівну і особову форму. Завдяки дієслівній зв'язці іменний присудок можна провідміняти за особою, часом та способом, наприклад:

Bуr byі stary, ogromny, wyniosіy.

Byіabym poczwar№.

B№dџ dzielny!

B№dџ czіowiekiem!

Найчастіше зв'язкою є різні особові форми дієслова byж:

Jam jest Jacek Soplica!

On bкdzie patron szaсcуw.

Dziewczyna bкdzie kobiet№.

Ty jesteњ Kordian!

Zali jasteњcie apostoіami?

B№dџ obroсc№ sіusznej sprawy!

Крім дієслова byж в функції зв'язки можуть вживатися дієслова staж siк і zostaж, а також robiж siк. Дієслово staж siк поєднується з прикметниковим присудком або іменно-прикметниковим і виражає зазвичай зміну, нову рису:

Od tej chwili Janek staі siк innym czіowiekiem.

Adam staі siк sіawny w naszej szkole.

Przez swуj pomysі racjonalizatorski Andrzej staі siк sіawny w caіym zakіadzie.

Дієслово zostaж найчастіше поєднується з назвами функцій і професій: zostaі lekarzem, zostanie lotnikiem, zostaіa pielкgniark№.

Зміни в природі або почуттях описуються за допомогою складних присудків з дієсловом robiж siк: robi siк chіodno, robi siк zimno, zrobiіo mi siк nieprzyjemnie.

Специфічною формою зв'язки є частка to:

Wiedza to potкga.

Wino to napitek.

Цей різновид зв'язки виник через опущення зв'язки jest:

Pіug jest to narzкdzie do orania gleby.

Kpsiarka jest to maszyna do koszenia zboїa i trawy.

Зв'язка jest в складному присудку часто опускається як зайвий член. Міцкевич в описах предметів і осіб уникає його як виразу беззмістовного:

Dom mieszkalny (byі) niewielki, lecz zewsz№d chкdogi.

Grzкdy (s№ або byіy) rozciкte miedz№.

Rydz (jest) wzrostem skromniejszy i mniej sіawny w piosenkach, za to najsmaczniejszy.

Czeremchy (byіy або s№)oplatane dzikich chmielуw wieсcem, jarzкbiny ze њwieїym pasterskim rumieсcem, leszczyna (byіa або jest) jak menada z zielonymi berіy.

Опущення якогось дійсного члена або іменної частини дієслова в мовленні називається еліпсисом, тому цей тип присудка називається еліптичним [7, c. 415].

Еліпсис, тобто опущення дієслівної зв'язки jest в іменному присудку, спричиняє те, що функцію присудка виконують слова, які не є дієсловами. Ці слова стають дієсловами під впливом їхньої функції в реченні. Ними є

- іменники, наприклад: strach, szkoda, trzeba

- прикметники: moїna

- прислівники: wolno, nie wolno, warto, nie warto, наприклад:

Szoda kwiatуw, ktуre wiкdn№ w ustroni.

Trzeba naprzуd iњж i њwieciж!

Czy moїna panu pomуc?

Nie wolno nikomu krzywdziж sіugк mojego w moim wіasnym domu.

Ty nad Wisі№, ja nad Wart№: warto by siк spotkaж, warto!

Strach wspominaж przen noc№.

В минулому часі і майбутньому того типу еліптичних присудках повертається зв'язка byі або bкdzie і дієслова стають повними:

Szkoda byіo czasu na zastanawianie siк.

Warto bкdzie zaj№ж siк t№ spraw№.

Функцію складного присудка в реченні може виконувати вираз, що містить інше дієслово, ніж byж, staж siк i zostaж, поєднаний з іменником або прийменниковим виразом. Є то сполучення роду: braж udziaі, mieж na uwadzк, wyjњж za m№ї, наприклад:

Klasy уsme bior№ udziaі w olimpiadzie jкzyka polskiego.

Mamy na uwadze trudnoњci i nasze siіy.

Sistra wyszіa za m№ї.

Присудками тут є сталі фразеологічні зв'язки, які виконують в мові ту саму функцію що й поодинокі вирази. Вислови: bior№ udziaі, mamy na uwadze, можна замінити дієсловами: uczestnicz№, pamiкtamy, myњlimy, uwzglкdniamy. Такі присудки називають описовими [7, c. 415].

Описові присудки відрізняються від дієслівних присудків тим, що слова, що входять в їхній склад не можна зрозуміти дослівно. В виразах: braж udziaі, wyjњж za m№ї, wyjњж na swoje, mieж siк na bacznoњж, мають реальне значення дієслова, а в виразах: mieж w pogotowiu, mieж pod rкk№, pod nosem, mieж na oku, mieж w zanadrzu, mieж na uwadze, byж pod rкk№, byж w pogotowiu, мають дослівне значення прийменникові вирази.

Аналізуючи речення, необхідно відрізняти описові присудки від дієслівних присудків. Не однаково потрібно трактувати вирази: braж piуro, braж atrament, braж zeszyt, і вирази: braж udziaі i braж pod uwagк; інакше вирази: mieж czas, mieж dowуd, mieж pieni№dze, i інакше вирази: mieж zamiar чи mieж na uwadze; інакше: byж w pogotowiu в значенні «byж gotowym».

Вигуки як самостійні вирази можуть виконувати функцію присудка в наказових висловах, розповідних та окличних. Присудки такого типу називають кличними. Вигуки, які наслідують голоси і рухи служать для представлення описуваних ситуацій. До них належать такі звуконаслідуючі слова як bкc, buch, cap, chrкp, ciach, fajt, hul, hop, hyc, іaps, pstrкk, наприклад:

Dziecko bкc na ziemiк.

Pada buch, koіa w ruch.

D№b - guzik chr№p.

Њmiaі siк z niego Wіadek i do wody hyc.

Robak, potrzeba mi ryb dla goњci: hul w wodк!

Po tej skoсczonej perorze іaps jak swego i zкbami porze.

Szarak... pstrкk na prawo kozioіka, z nim w prawo psy gіupie, a on znowu fajt w lewo.

В наказових реченнях, особливо в тих, в яких передається велике емоційне навантаження, тобто кличних, вигуки інколи виконують функцію присудка: fora, hola, huzia, precz, wara, wio, wyczha та інші, наприклад:

Fora za drzwi!

W dyby tego zucha!

Hola chіopcy!

Precz z moich oczu!

Precz z mego serca!

Precz z mej pamiкci!

Wara, Sкdzio!

Wyczha! - Tuї spod koni czmychn№і szarak.

3. Підмет і присудок в реченнях

Стверджувальним реченням, які містять в присудку форму дієслова byж, вжитого в екзистенційному значенні, відповідають як заперечні безпідметні конструкції nie ma, nie byіo, наприклад:

W pokoju jest szafa. - W pokoju nie ma szafy.

O drugiej byі obiad. - O drugiej nie byіo obiadu.

Слова, які в стверджувальному реченні виступають в називному відмінку в ролі підмета, в заперечних реченнях вживаються в родовому відмінку. Функцію родового відмінка можна визначити як підметну; по відношенню до форм відмінків в такій функції часто вживають термін логічний підмет. Хоча з формальної точки зору є це речення безпідметні, але в них не може вживатися називний відмінок в функції підмета.

Якщо підметом форми дієслова byж виступає особовий іменник, існує можливість вживання заперечних конструкцій двох типів:

Janek byі w domu. - Janek nie byі w domu.

- Janka nie byіo w domu.

Конструкція : Janka nie byіo w domu вживається частіше.

Речення: Janek nie byі w domu не рекомендоване до застосування тоді, коли існує надія на його присутність: не можемо сказати: Janek nie byі w domu, коли ми його там не застали. Можемо сказати: Janek nie byі w domu juї od wakazji, від часу як будинок батьків не є вже його постійним місцем проживання. Але в цій ситуації можемо вжити також конструкцію: Janka nie byіo w domu juї od wakazji.

Конструкції nie ma kogo // nie byіo kogo не вживаються тоді, коли чиясь присутність взагалі в даному місці не очікується, наприклад, не можна сказати: Janka nie byіo nigdy w Paryїu (nigdy tam nie jeџdziі).

Конструкції nie ma, nie byіo, nie bкdzie відносяться до всіх особових форм дієслова byж в однині і множині як його заперечні відповідники [6, c. 149].

Теперішній час

jestem jesteњ jest (chleb) jesteњmy jesteњcie s№ (pieni№dze)	nie ma mnie nie ma ciк nie ma (chleba) nie ma nas nie ma was nie ma (pieniкdzy)

Минулий час

byіem byіeњ byі (chleb) byliњmy byliњcie byli (koledzy) byіy (pieni№dze)	nie byіo mnie nie byіo ciк nie byіo (chleba) nie byіo nas nie byіo was nie byіo (kolegуw) nie byіo (pieniкdzy)

Майбутній час

bкdк bкdziesz bкdzie (chleb) bкdziemy bкdziecie bкd№ (pieni№dze)	nie bкdzie mnie nie bкdzie ciк nie bкdzie (chleba) nie bкdzie nas nie bкdzie was nie bкdzie (pieniкdzy)

Логічний підмет в родовому відмінку вживається також при дієсловах, які означають зменшення або збільшення числа або кількості чогось або брак чогось, як, наприклад, ubywaж, przybywaж, brakowaж:

Wody ubywa.

Przybyіo siі.

Brakuje czasu.

В родовому відмінку вживаються також іменники в сполученні зі словами, що окреслюють кількість, як, наприклад, duїo, maіo, trochк, niewiele та ін. Присудок при таких групах підмету має форму однини: Jest duїo spraw.

В минулому часі присудок має форму середнього роду: Maіo czasu zostaіo.

В реченнях, в яких підмет виражений поєднанням іменників з головними числівниками від 1 до 4 обов'язковим є зв'язок погодження між підметом і присудком щодо числа:

Jedno dziecko њpiewa.

Dwa psy szczekaj№.

В минулому часі зв'язок згоди поєднується також з граматичним родом:

Jedno dziecko њpiewaіo.

Dwa psy szczekaіy.

Trzy dziewczynki rozmawiaіy.

Dwaj panowie szli.

Вживаються також конструкції з підметом в родовому відмінку: dwуch panуw, trzech chіopcуw, czterech mкїczyzn, з якими присудок вживається в однині (в минулому часі в середньому роді: dwуch panуw szіo). Такі конструкції вживаються при головних числівниках від 5 і вище (винятки: tysi№c, milion, які вживаються в називному відмінку):

Piкciu panуw przyszіo.

Przybyіo tysi№c ludzi.

Іменники niemкskoosobowe з головними числівниками від 5 і вище вживаються в родовому відмінку множини, але числівники мають форму називного відмінка: Piкж siуstr czeka.

Висновки

У процесі дослідження теми я ознайомилася з певним матеріалом за темою. Зібравши та опрацювавши теоретичні роботи з даного питання, я проаналізувала та систематизувала матеріал для дослідження. Базою для моєї роботи стали граматичні посібники та довідники з граматики польської мови. Так як темою дослідження є способи вираження підметів та присудків в польській мові, я звертала увагу та детально опрацьовувала матеріал, пов'язаний з даною темою. Аналіз матеріалу за темою дозволяє підсумувати результати дослідження та прийти до наступних висновків.

Підмет є головною частиною мови, яка позначає те, що ми в реченні називаємо за допомогою додатка. Підмет може позначати особи, звірів, речі, явища, абстрактні поняття, до яких ставимо запитання kto? або co?

Підметами в реченнях є переважно іменники як назви осіб і предметів, а також особові займенники Підметом можуть виступати і інші частини мови, які виступають в значенні іменника.

Інколи іменником виступає ряд або група виразів, що складаються з іменника або займенника в називному відмінку і з прийменникового виразу з прийменником z.

Часто в реченнях підмет опускається, якщо можемо здогадатися про кого розповідається на підставі форми присудка або попередніх речень [9, c.172].

Інші частини мови можуть виступати підметом лише тоді, коли замінюють підмет, тобто мають іменне значення. Найчастіше в функції підмета виступають прикметники в значенні іменників.

Підметами можуть бути дієприкметники.

Досить часто підметами виступають числівники.

Інфінітиви як назви дій можуть виступати в ролі іменників і виконувати функцію підмета.

Підметом може бути кожна частина мови, а також голосна літера, склад, морфема, вираз, речення, цитата і так далі, якщо ми їх демонструємо, розповідаючи про них якісь речення.

Підметом найчастіше є іменник в називному відмінку. Цей тип підмету називаємо граматичним.

Однак, трапляються випадки, що в функції підмета виступає іменник в іншому відмінку, не лише в називному. Такий тип підмета називаємо логічним.

Існує безліч речень, в яких підмет не виражається жодним окремим словом. Якщо в реченнях описуємо той самий предмет або розповідаємо про дії якоїсь особи, не називаємо їхні назви в усіх реченнях. Цей підмет названий лише в першому реченні і з тексту зрозуміло, що в усіх наступних реченнях підмет той самий. Такий підмет ми називаємо домисловим.

Присудок означає дію або стан того, на що вказує підмет. Як правило, в функції присудка виступає дієслово в особовій формі в різних часах розповідного способу, наказового і при припущення. Такий присудок називається дієслівним.

Простим присудком можуть бути також складні форми дієслова, тобто в часі майбутньому недоконаному і при припущеннях

Дієслово, що складається з дієслова в особовій формі і з іншої частини мови називається іменним присудком.

Першою частиною іменного присудка є дієслово, що не має самостійного значення і тому не може саме керувати підметом. Ця частина іменного дієслова називається зв'язкою. Зв'язкою найчастіше є особові форми дієслова: byж, staж siк, zostaж [9, c.175]. Інколи в ролі зв'язки вживається вказівний займенник to. Існують випадки коли зв'язка опускається.

Другою частиною іменного присудка найчастіше буває прикметник, дієприкметник, іменник або займенник, прислівник і числівник.

Отже, складний присудок складається з двох різних частин, з дієслівної зв'язки і іменної частини дієслова, яка як правило є іншою частиною мови.

Так як іменники, прикметники, займенники і інші частини мови відмінюються по відмінкам, вони називаються іменами, тому і цей тип присудка, в склад якого входять названі частини мови, називаємо також іменним присудком.

Іменною частиною дієслова можуть бути прийменникові вирази, особливо коли вони становлять сталі фразеологічні зв'язки. Досить часто в ролі присудка виступають порівняльні вирази типу jak co або jak jaki. В поезії такі присудки становлять значну кількість описових порівнянь.

Особливою формою іменної частини дієслова є інфінітив. Це можливе тоді, коли підмет є також інфінітивом, або в безпідметних реченнях.

Опущення якогось дійсного члена або іменної частини дієслова в мовленні називається еліпсисом, тому такий тип присудка називається еліптичним. Виділяють описові присудки та кличні.

Бібліографія

1. Гессен Д., Стыпула Р. Большой польско-русский словарь. - Wielki sіownik polsko-rosyjski. - В 2 - т. - Москва - Варшава, 1988.

2. Зарва О.А., Лєнік О.Т. Самовчитель польської мови. - Київ, 1963.

3. Кротовская Я.А., Кашкуревич Л.Г. Учебник польского языка для институтов и факультетов иностранных языков. - М., 1987.

4. Пучковський Ю.Я. Польська мова: посібник для студентів гуманітарних спеціальностей. - Рівне, 2000.

5. Тихомирова Т.С. Курс польского языка. - М., 1988.

6. Bartnicka B., Satkiewicz H. Gramatyka jкzyka polskiego dla czudzoziemcуw. - W., 1990.

7. B№k P. Gramatyka jкzyka polskiego. Zarys popularny. -W., 1997.

8. Dubisz S. Nauka o jкzyku dla polonistуw. - W., 1999.

9. Jaworski M. Podrкczna gramatyka jкzyka polskiego. - W., 1995.

10. Nagуrko A. Zarys gramatyki polskiej. - W., 1997.

11. Wieczorkiewicz B. Sztuka mуwienia. - Warszawa, 1977.

Размещено на Allbest.ru