Творення прислівників від різних частин мови в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра української філології

ТЕМА

ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ВІД РІЗНИХ ЧАСТИН МОВИ

В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Севастополь - 2011р.

ВСТУП

Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю узагальнення і систематизації знань про прислівник. Цим зумовлена потреба уточнення понять, пов'язаних з прислівником. Важливо визначити специфіку творення прислівників від різних частин мови в українській мові.

Об'єктом дослідження є прислівник. Предметом дослідження - творення прислівників від різних частин мови сучасній українській мові.

В основу дослідження покладена гіпотеза про те, що процес творення прислівників від різних частин мови має специфічні особливості, які ми можемо визначити, проаналізувавши роботи деяких лінгвістів.

Метою роботи є розгляд творення прислівників від різних частин мови. Мета і гіпотеза зумовили наступні завдання дослідження:

- розгляд видів творення;

- визначення особливостей творення прислівників кожної групи.

У роботі використано такі методи дослідження: аналіз критичних джерел, наукової літератури, навчально-методичних матеріалів. Крім цього даний реферат був виконаний на основі описового, порівняльно-описового методів.

Теоретичною основою дослідження стали роботи вітчизняних лінгві-стів: О.К Безпояско, І.В. Вихованця, К.Г. Городенської, В.О. Горпинича, М.А. Жовтобрюха, М.В. Леонової, О.Д. Пономарева, В.М. Русанівського.

Теоретичне значення цього реферату полягає у тому, що в ньому розглянуто і систематизовано знання прислівник, уточнені аспекти творення прислівників від різних частин мови сучасній українській мові.

Практична цінність цієї роботи полягає у тому, що матеріали й результати дослідження можуть знайти застосування при викладанні теоретичного та практичного курсів української мови у школі, а за умови належного доопрацювання також і у вищій школі.

Обсяг та структура. Робота складається з таких елементів: вступу, двох розділів під назвою: загальні відомості про прислівник та творення прислівників від інших частин мови, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 15ст., з них основного тексту 12 ст. Список використаних джерел налічує 7 положень. 1 таблиці,додатки на 1 сторінці.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРИСЛІВНИК

На сучасному етапі мовознавства ще немає єдиного загальноприйнятого визначення прислівника. Різни мовознавці по різному трактують його значення та функції.

Так Жовтобрюх називає прислівником невідмінювану частину мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь або міру вияву іншої ознаки) і виступає в реченні в ролі обставини.

Пономарів визначає прислівник як самостійну частину мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія [7, с.194]. В енциклопедії української мови прислівником називають незмінну повнозначну частину мови, яка називає ознаку дії, процесу, стану та якості або вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище [6, с.529]. Горпинич дав найбільш повне визначення : «Прислівник - лексико-граматичний клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням не процесуальної ознаки дії, що виконує синтаксичну функцію обставини або означення, інколи частини присудка».

Тобто прислівник - це самостійна частина мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів ( як?, яким способом?, де?, куди?, коли?, чому?, навіщо?) [8]. Прислівник - незмінювана частина мови; це означає, що прислівники не мають морфологічних значень роду, числа, відмінка, часу, особи і под.

Найважливішою типовою морфологічною ознакою прислівників є їх незмінність (виняток становлять якісні прислівники, які в словотворчому плані можуть змінюватись за ступенями порівняння: широко -- ширше, найширше; сумлінно -- більш сумлінно, найбільш сумлінно, але в плані словозміни залишаються незмінними).

Другою морфологічною ознакою прислівників є особливі, характерні для них суфікси -о, -є (ясно, добре), суфікси -и, -ому, -ему.

Третьою морфологічною ознакою прислівників є лексична і словотворча співвідносність їх з усіма відмінюваними частинами мови [4, с.326]. Ця співвідносність дає можливість вияснити походження прислівників та їх творення.

У реченні прислівники виступають переважно другорядними членами обставинами, напр.: Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (Шевч.). Восени і горобець багатий (Н. тв.); рідше -- означенням, напр.: дістав велике задоволення від прогулянки верхи. 0 дванадцятій годині подали кофе по-варшавськи.

В ролі підмета і додатка прислівник буває тільки тоді, коли він субстантивується (вживається в значенні іменника), напр.: Мене не задовольняє твоє завтра. Я радий твоєму «відмінно».

Найчастіше прислівник відноситься до дієслова (дієприслівника, дієприкметника), напр.: По-новому живемо, по-новому поле оремо (Н. тв.). Там був і садок Джерин, там стояла з давніх-давен пасіка його батька (Н.-Л.). Вночі на бойовому полі, упавши долілиць в ріллю, сльозу прощальну мимоволі я в теплий пил проллю (Перв.). Черниш лежав з широко розплющеними очима (Гонч.).

Окрему групу становлять прислівники, що. виражають стан людини або природи: мені соромно, на вулиці тепло, тихо навкруги. Такі прислівники в реченні виступають здебільшого присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.

Прислівники, що означають міру або ступінь якості, відносяться до прикметників і прислівників, напр.: Надзвичайно ясний та веселий був ранок (М. В.). Надходила ніч, але було зовсім ясно.

Прислівник може відноситись і до іменника, напр.: Суворов вірив, що для його солдатів довгий шлях уперед коротший, ніж короткий шлях назад.

прислівник утворення походження суфікс

РОЗДІЛ 2 Творення прислівників від різних частин мови

2.1 Види творення прислівників

Різноманітність структури, лексичного значення і синтаксичних функцій прислівників свідчить, що прислівники, як самостійна частина мови, сформувалися на основі різних частин мови -- прикметників, іменників, числівників, займенників, прислівників і дієслів.

Прислівники утворювалися протягом багатьох епох. Кількість слів цієї категорії весь час збільшувалася і збільшується внаслідок утворення нових слів.

Незначна частина прислівників утворилася давно від таких слів і форм, які в сучасній мові вже не існують і які збереглись у своїх закам'янілих архаїчних формах тільки в цих прислівниках, наприклад, набакир: Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (П. Мирний).

Більшість прислівників утворилася недавно, і тому легко можна визначити, від якої частини мови вони походять, наприклад: по-комсомольськи (від прикметника комсомольський), довіку (від форми родового відмінка іменника з прийменником), по-нашому (від форми давального відмінка присвійного займенника і префікса по-), по-перше (від форми знахідного відмінка порядкового числівника з прийменником по) і т. ін.

Слова різних частин мови, перетворюючись у прислівники, змінюють своє лексичне значення, втрачають колишні граматичні ознаки і набувають нових ознак, властивих прислівникам.

Прислівники характеризуються властивими їм типами словотворення, які часто пов'язуються з перетворенням флексії в суфікс.

Для утворення прислівників вживаються особливі, властиві тільки їм, суфікси -о-, -е, -ськи, закам'яніла форма -ому префікси по-, в-, з-, на-.

Творення прислівників в українській мові відбувалось і відбувається різними способами, а саме:

а) переосмисленням іменних форм на основі нової функції слова;

б) сполученням різних частин мови з префіксами;

в) додаванням підсилювальної частки най до форм означального прислівника на -о;

г) переосмисленням дієприслівників.

У сучасній українській літературній мові спостерігаються активні процеси переходу інших частин мови в прислівники і прислівників в інші граматичні категорії. Процес переходу інших частин мови в прислівники називається адвербіалізацією. Не можна сплутувати творення прислівників від інших частин мови з явищем адвербіалізації.

2.2 Прислівники прикметникового походження

Прислівники прикметникового походження в сучасній українській мові становлять найбільш продуктивний тип. Найбільшу групу в складі прислівників, утворених від прикметників, становлять прислівники на -о, що утворюються від називного відмінка якісних прикметників середнього роду нечленної форми: актуально, бадьоро, весело, грамотно, давно, красиво, ніжно, чисте, фанатично, задумливо, темно, тихо, тепло. Прислівники цього типу мають невідмінювані ступені порівняння.

Значна кількість прислівників утворюється також від нечленної форми прикметників у сполученні з прийменником:

а) від форм родового відмінка однини давніх коротких (нечленних) прикметників з прийменником: звисока, здавна, здалека і здалеку, згарячу, спроста;

б) від форм давального відмінка нечленних прикметників чоловічого-середнього роду: помалу, потиху, потроху;

в) від форм давального відмінка відповідних членних прикметників і займенників: по-батьківському, по-козацькому, по-діловому, по-книжному, по-домашньому, по-старому, по-новому, по-доброму, по-хорошому; по-нашому, по-вашому, по-їхньому;

г) від форм знахідного відмінка однини з прийменником: востаннє, вручну, заново, наново, нарізно, напевне, нашвидку, наспіх;

д) від форм місцевого відмінка з прийменником на: напоготові.

2.3 Прислівники іменникового походження

Творення прислівників від іменників буває прийменникове (частіше) і безприйменникове (рідше).

Чимало прислівників української мови походять від форм непрямих відмінків іменників з прийменниками, тобто від тих форм іменників, які залежать від дієслів (адже прислівник відноситься найчастіше до дієслова).

1. Від форм родового відмінка однини з прийменниками-префіксами до-, з- (с-), за-, а також з двома прийменниками і з займенником що. Наприклад:

а) з прийменником-префіксом з- (с-): збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, знизу, знадвору, зсередини, зозла, здаля, спочатку;

б) з прийменником-префіксом за-: завтра (з «за утра»), загодя, завчасу;

в) з прийменником-префіксом до-: довіку, довкола, додому, додолу, до останку, дотла, дощенту;

г) з двома прийменниками-префіксами: вдосвіта, знадвору, спідсподу (із з- під- з- поду),

д) з займенником що: щодня, щоранку, щотижня, щороку.

2. Від форм знахідного відмінка однини з прийменниками-префіксами в-(у), за-, на-, над-, по-, а також з двома прийменниками:

а) з прийменником-префіксом в- (у-): вбік, вголос, вволю, вглиб, вгору, вдень, вниз, вплав, впору, впоперек, вподовж, всмак, вщент;

б) з прийменником-префіксом за-: завдовжки, завширшки, заздалегідь, залюбки, заміж, заочі, зараз;

в) з прийменником-префіксом на-: навгад, навздогад; назад, навідріз, навиліт, навскіс, нагору, назустріч, напам'ять, наперекір, наполовину, наприклад, насилу.

2.4 Прислівники дієслівного походження

Прислівники дієслівного походження в українській мов: становлять невелику групу. Творяться вони різними способами. Від дієслівних основ прислівники творяться за допомогою різних афіксів, наприклад: гопки, мовчки, пошепки, напомацки, досхочу, сторч, всупереч.

За допомогою закінчення колишньої форми орудного відмінка двоїни -ма (-ома) утворені такі прислівники: дарма, жартома, крадькома, сидьма.

Від колишніх нечленних активних дієприкметників теперішнього часу жіночого роду утворилися такі прислівники: сидячи, держачи, крадучись і ін.

Від колишніх прикметників жіночого роду утворені прислівники типу загодя, нехотя; від префіксових форм колишніх дієприкметників утворені за допомогою суфікса -ки такі прислівники: навсидячки, навстоячки.

2.5 Прислівники займенникового походження

У складі прислівника, крім аналітичних і синтетичних відіменникових, морфологізованих відприкметникових та віддієслівних, велику групу становлять прислівники займенникового походження. їх співвідносність із займенниками простежується лише історично, з точки зору морфемної структури сучасної української мови вони непохідні, не членовані на морфеми. Із власне прислівниками їх об'єднує спільна функціонально-синтаксична роль, оскільки в реченні вони виконують типову прислівникову формально-синтаксичну функцію придієслівного некерованого другорядного члена або детермінантного другорядного члена речення [3, с.253]. Крім спільної, займенникові прислівники мають свою, властиву лише їм синтаксичну функцію, суть якої полягає в тому, що окремі з них служать засобом зв'язку висловлювань у тексті або засобом переведення речення в прислівникову формально-синтаксичну позицію, надаючи йому обставинної семантико-синтаксичної функції.

Головні способи творення займенникових прислівників такі:

а) сполучення займенникових основ з прийменниками-префіксами: доки, досі, доти, звідки, звідти, навіщо, надто, занадто і ін.;

б) сполучення первісних займенникових основ з прийменниками-префіксами: відколи, відтоді, відтак, відтам, звідусюди, повсюди і ін.;

в) сполучення первісних займенникових прислівників з частками: десь, колись, кудись, ніяк, якось-то, коли-небудь і ін.;

г) повторення однакових і різних прислівників: де-де, де-не-де, коли-не-коли, десь-інде, десь-інколи, так-сяк, туди-сюди і ін.;

д) вживання суфіксів, які надають словам здрібніло-пестливого відтінку значення: осьдечки, тамечки, тутечки і ін.

2.6 Прислівники числівникового походження

Прислівників числівникового походження небагато; вони не так поширені, як прислівники, утворені від іменників і прикметників, склад їх не поповнюється, бо й сама група числівників лексично обмежена [4, с.331]. Прислівники двічі і тричі утворені від кількісних числівників за допомогою суфікса -ні.

Від знахідного відмінка однини збірних числівників з прийменником в або на утворені прислівники вдвоє, втроє... вдесятеро; надвоє, натроє; з прийменником за: заодно; від місцевого однини з прийменником у (в): удвох, утрьох, учотирьох.

Від знахідного відмінка порядкових числівників з прийменником в утворені прислівники вперше, вдруге, втретє, а з прийменником по -- прислівники по-перше, по-друге; рідковживані прислівники спершу, доперва утворені від не членної форми родового відмінка з прийменником.

Тобто, ми бачимо, що прислівники можуть утворюватися від всіх самостійних частин мови, але кожний тип творення буде мати свої специфічні суфікси.

ВИСНОВКИ

Мета роботи полягала у розгляді творення прислівників від різних частин мови. А в основу роботи було покладено гіпотезу, що процес творення прислівників має специфічні особливості. Ми проаналізували роботи таких лінгвістів, як О.К. Безпояско, І.В. Вихованця, К.Г. Городенської, В.О. Горпинича, М.А. Жовтобрюха, М.В. Леонової, О.Д. Пономарева, В.М. Русанівського. На підставі дослідженого матеріалу можна встановити наступну особливість творення прислівників від інших частин мови: прислівники можуть утворюватися від таких самостійних частин мови як іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник.

Також аналіз матеріалу дозволяє стверджувати, що кожна група має свої специфічні суфікси.

Крім цього, було встановлено, що прислівники прикметникового походження в сучасній українській мові становлять найбільш продуктивний тип.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська; І.Р. Вихованець (ред.). - К. : Пульсари, 2004. - 398с.

2. Горпинич В.О. Морфологія української мови : підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Олександрович Горпинич. - К. : ВЦ «Академія», 2004. - 336с.

3. Граматика української мови. Морфологія : підручник / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. - К. : Либідь, 1993. - 336с.

4. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик. - К. : Радянська школа, 1965. - 424с.

5. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова : Морфологія / Марія Василівна Леонова. - К. : Вища школа, 1983. - 264с.

6. Українська мова: енциклопедія/ [В.М. Русанівський (голова ред..кол.)]; НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут укр.мови - 2 вид., випр.. і доп. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. - 824

7. Сучасна українська мова : підручник / Пономарів О.Д., Різун В.В., Шевченко Л.Ю. та ін.. ; за ред. О.Д. Пономарева. - [2-ге вид., перероб.]. - К. : Либідь, 2001. - 400с.

ДОДАТОК А

Таблиця А Способи творення прислівників

Размещено на Allbest.ru