Синтагматичні властивості параболізмів у сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Заполовський М.В.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню синтагматики параболізмів, представленої у німецькій мові через сполучуваність слів у фіксованих словниками лексико-синтаксичних варіаціях біблійних притч та їхніх модифікацій. Виокремлено інтралінгвальний контекст одиниць дослідження, якісно та кількісно описано структурні моделі їх сполучуваності за лексико-граматичними класами.

Ключові слова:синтагматичні властивості, лексико-синтаксична варіація, параболізм, сполучуваність, контекст.

Аннотация

Ключевые слова:Синтагматические особенности, лексико-синтаксическая вариация, параболизм, сочетаемость, контекст.

Annotation

Key words: Syntagmatic peculiaritie, lexical and syntactic variation, parabolism, compatibility, context.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У сучасній германістиці відсутні праці присвячені системному вивченню синтагматичних зв'язків у структурі параболізмів, під якими розуміються лексичні, синтаксичні й текстові утворення, марковані контекстом біблійних притч, у сучасній німецькій мові [4]. У цій статті опис синтагматичних відношень у структурі досліджуваних одиниць проведено на матеріалі лексикографічних джерел, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення лексичної сполучуваності слів у вітчизняному мовознавстві започаткував Л. Щерба [14]. У зарубіжній лінгвістиці на лексичну сполучуваність у числі перших звернув увагу В. Порціг [15, 70-97]. З приводу співвідношення лексичної сполучуваності зі значенням слова сьогодні існує три різні думки: 1)будь-яке слово поза контекстом має різні значення(в які семним складом закладено зв'язки з іншими словами), тому зміна лексичного значення слова приводить до зміни його сполучуваності (К.Бальдінгер,Г.Кронассер,Н. Амосова,Б.Городецький, параболізм німецький синтаксичний притча

C. Кацнельсон, М. Тагієв, C. Ульман); 2) слово розглядається як ядро необмежених Заполовський М. В. Синтагматичні властивості параболізмів у сучасній німецькій мові смислових можливостей і в кожному новому контексті має різні значення, а тому значення слів зумовлюється сполучуваністю (К. Фосслер, Ю. Найда); 3) значення слова виводиться з елементів самостійних і елементів, привнесених контекстом (К. Бюлер, Є. Курилович). Відповідно до цього, сполучуваність як відображення синтагматичних відношень може бути визначена як властивість мовних одиниць поєднуватись при утворенні одиниць вищого рівня, а сполучуваність слова - як парадигматика його синтагматичних властивостей, упорядкована сукупність його синтаксичних зв'язків, а також слів, що з ним сполучаються [11, 118].

Семантична система німецькомовних біблійних параболізмів отримає вичерпнішу інтерпретацію, якщо ми знатимемо про реальну сполучуваність їхніх е лементів - у цьому й полягає мета нашого дослідження. Попри те, що коло вище згаданих сполучень необмежене й незакрите лексично, завдання дослідження полягає в тому, щоб встановити загальні синтаксичні умови, в яких значення параболізмів реалізуються передусім у контексті їхніх синтагматичних зв'язків на рівні мови (лексикону).

Виклад основного матеріалу. Мовознавці розглядають словосполучення - синтаксичну конструкцію поєднання на підставі підрядного зв'язку двох і більше повнозначних слів - із двох позицій: 1) як частину речення, проте вже не слово; як сполучення слів, проте ще не речення. На думку Д. Шмєльова, в основі конкретних синтаксичних конструкцій з їхнім індивідуальним “лексичним наповненням”, як правило, лежать об'єктивно закріплені схеми конструкцій. Під конструкцією автор розуміє будь-яке синтаксично значуще об' єднання слів. Саме парадигматична закріпленість конструкції (співвіднесеність з іншими конструкціями) визначає її синтаксичне значення [12, 156-157]. Утворюється впорядкована послідовність слів, що в абстрактному вигляді виступає послідовністю граматичних класів слів (частин мови): слова поєднуються у словосполучення, які складаються мінімум з двох повнозначних слів, граматично пов'язаних одне з одним [9, 9-10]. Отже, одиниця, що семантично реалізується, може поєднуватися з класом слів, підкласом слів, з окремо взятими словами. Важливим критерієм при вивченні сполучуваності лексичних елементів є контекст, оскільки утворення смислів цих одиниць можливе лише в контексті, а комбінаторика значень слів наявна в будь-якому словосполученні [6, 22-23]. Відповідно до семантичного, лексичного та синтаксичного контекстів, виділяються: 1) лексична сполучуваність - здатність слова сполучуватись з окремими словами; 2) семантична сполучуваність - здатність слова поєднуватись з іншими словами на рівні підкласу слів; 3) синтаксична сполучуваність - здатність слова вступати в синтагматичні зв'язки з іншими словами на рівні граматичного класу слів [7, 83; 8, 29]. Синтагматичний контекст вужчого та ширшого контексту та парадигматичний контекст лексичного поля перебувають при цьому в нерозривному взаємозв'язку. Якщо слово синтагматично реалізоване за парадигматичними зв' язками, то воно вносить своє отримане в парадигмі значення в синтагму, але одночасно, вливаючись у текст, зазнає зміни свого смислового потенціалу (розширення, звуження, зсув значення) [5, 87-90]. Цей інтралінгвальний контекст входить до екстралінгвального, прагматичного контексту, який у свою чергу пов'язується із синтагматичним та парадигматичним контекстами:

Рис. 1. Інтра- та екстралінгвальний контексти параболізмів

У подальшому розглядаються приклади семантичної сполучуваності лексичних елементів у складі параболізмів на основі фразеологічних та пареміологічних параболізмів, виписаних з 4-ох німецькомовних словників (словники крилатих висловів Г. Крауса та Г. Бюхмана, словники німецьких прислів'їв К. Зімрока та Дуден) [3]. При цьому йдеться про лексико-фразеологічну сполучуваність [1, 94-102], тобто про зв'язки компонентів синтагматичних одиниць, що складаються зі словникових слів та фраз. Словосполучення можна вважати мінімальним контекстом параболізмів.

Спершу виписані словоформи були розподілені за частинами мови, які визначено синтаксичною роллю слів у реченні. На цій основі виділено п'ять класів слів: іменники, дієслова, прикметники, прислівники та частки.

Усього опрацьовано 222 слововживання на рівні сполучуваності граматичних класів або 848 слововживань (за 4 словниками) у параболізмах. Зафіксовано такі найуживаніші сполучення граматичних класів:

1) “іменник (N) + дієслово (V)”: 62 (248) слововживань, або 27,93 % (29,25 %): der Glaube kann Berge versetzen;

2) “іменник (N) + прийменник (Prep)”: 47 (188) слововживань, або 21,17 % (22,17 %): Brosamen vom Tische der Reichen (essen) ;

3) “іменник (N) + прикметник (Adj)”: 21 (84) слововживань, або 9,46 % (9,91 %): ein reicher Prasser;

4) “дієслово (V) + займенник (Pron)”: 14 (56) слововживань, або 6,31 % (6,60 %): der eine sдt, der andere erntet;

5) “дієслово (V) + прикметник (Adj)”: 10 (40) слововживань, або 4,50 % (4,72 %): verloren sein / verlorener Sohn (sein);

6) “дієслово (V) + прийменник (Prep)”: 9 (36) слововживань, або 4,05 % (4,25 %): (reden) in den Wind;

7) “іменник (N) + займенник (Pron)”: 9 (36) слововживань, або 4,05 % (4,25 %): jemanden / etwas an seinen Frьchten erkennen;

8) “іменник (N) + сполучник (Conj)”: 8 (48) слововживань, або 3,60 % (5,66 %): mit Heulen und Zдhneknirschen;

9) “дієслово (V) + сполучник (Conj)”: 5 (20) слововживань: (sein) wie ьbertьnchte Grдber;

10) “дієслово (V) + частка (Part)”: 4 (16) слововживань, або 1,22 % (1,89 %): nun hat die (arme) liebe Seele Ruh;

11) “іменник (N) + прислівник (Adv)”: 4 (16) слововживань, або 1,22 % (1,89 %): im Kleinen treu sein;

12) “іменник (N) + іменник (N)”: 4 (16) слововживань, або 1,22 % (1,89 %): Salz der Erde sein;

13) “прикметник (Adj) + прийменник (Prep)”: 4 (16) слововживань, або 1,22 % (1,89 %): beim Jьngsten Gericht / Am jьngsten Tag;

14) “прикметник (Adj) + займенник (Pron)”: 3 (12) слововживань, або 1,35 % (1,41 %): Gott sei (jemandem) gnдdig;

15) “прикметник (Adj) + сполучник (Conj)”: 2 (8) слововживань, або 0,90 % (0,94 %): arm, wie Lazarus;

16) “дієслово (V) + числівник (Num)”: 2 (8) слововживань, або 0,90 % (0,94 %): (dienen) zweien Herren.

В опрацьованих параболізмах було виявлено такі структурні моделі:

а)“N + Prep + N” (15 вживань): (wie) eine Lilie unter Dornen sein;

б)“Prep + N + V” (15): (wie) in Abrahams SchoЯ (sitzen);

в)“Adj + N + V” (8): dem schnцden Mammon dienen /nachjagen;

г)“Pron + N + V” (6): mit seinen Pfunden wuchern;

д)“N + V + N” (3): Reden ist Silber.

Наочно цю сполучуваність граматичних класів можна простежити з вищенаведеної таблиці. З усіх граматичних класів найбільшою кількістю синтагматичних партнерів характеризується іменник (9 частин мови, або 100 %). На другому місці дієслово (8 частин мови, або 88,88 %). Далі йдуть займенник (6 частин мови, або 66,66 %), прикметник, прислівник, прийменник, сполучник (5 частин мови, або 55,55 %), частка (3 частин мови, або 33,33 %) і числівник (2 частини мови, або 22,22 %).

Таблиця 1. Сполучуваність на рівні граматичних класів