Весільна лексика деяких говірок Любешівського району Волинської області

3.1 Назви передвесільних етапів обряду

3.1.1 Обряд розвідування

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” походить зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Найменування п'іреґп'іте, очевидно, всеслов'янське та індоєвропейське слово [ЕСУМ, ІV, 50]. Назва мотивується тим, що довірені особи розпитуються [ЕСУМ, 4, 378] про згоду дівчини на шлюб.

Найменування домоґвлен'іс'т' походить із спільнослов'нської мови [ЕСУМ, І, 283].

За свідченням респондента `йак пр'іхоґд'ат' сватеґ / да йак домовл'аґйуц':а / у м'інеґ булаґ л'уґда да ме домоґв'ілис' саґме / шо пр'ійіґдимо саґме б'іс сват'іґв б'іс никоґго // пр'іхоґд'ат бат'к'еґ і домовл'аґйуц':а колеґ буґде в'іс'іґл':а' - (6).

3.1.2 Прихід представників роду нареченого до батьків дівчини з метою дізнатися про її згоду на шлюб

Свамтанґ:а - ?Одна з частин традиційного весілля'. Лексема походить від ст. сл. сватъ. Звідси: ст. сл. сватовство, укр. сватати, висватати [ЕСУМ, ІV, 229].

Зарумчине - заручине [зарумчине] - ин. `обрядове з'єднання рук нареченого й нареченої символічним пов'язанням їх рушником, що є передумовою можливості звершення їм Св. Таїнства Вінчання'. До нашого обряду заручин, початки якого ведуться ще з дохристиянських часів, згодом за християнських часів, додали насаджування нареченим “заручи нових обручок” (перснів) на палець нареченої і на свій. І від старого церковного терміна обрученіє (що означав заручини) ці персні назвали обручками. [ЕСУМ, ІI, 84].

Доґгов'ір - взаємна згода, умова [СУМ, Й, 450]. Походить зі спільнослов'нської мови [ЕСУМ, І; 283].

Як зазначав інформатор `пр'іхоґд'ат' да в йійїґ п'ітаґйуц':а йакшоґ вонаґ соглаґсна / дайеґ соглаґс'ійе і вс'о / а йак в'іткаґзуйе то йа знаґйу…' - (15).

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

3.1.3 Обряд виторговування нареченої представниками роду жениха

Найменування в'ікупл'амйут' походить від слова викуп - гроші чи інша плата, за яку викупляли молоду [НТСУМ, Й, 217].

За словами респондента `йак молодеґй пр'ійіж:аґйе в'ікуплЧаґте / то в'ін з грошаґме і свойоґйу родн'оґйу / і там стаґрш'ій друґжшко / і захоґд'ат' до молодоґйі і вонеґ догаваґрайуц':а йакуґ цинуґ / плаґт'атЧ доґларе / і тод'іґ в'ікупл'аґйут' молодуґ ' - (7).

Номен торгхумйутґ походить від слова торг, торгівля, торговий - спільнослов'янські слова. У чес. trh - базар; ст. сл. търговати [ЕСУМ, ІV, 229].

3.1.4 Дії дівчини під час сватання

Рад'ійе - радіє [рад'ійе] - веселий, задоволений. Слово всеслов'янське та індоєвропейське. Походить від д. інд. ardh - задовольнити. У давній мові радъ.

Найменування готоґв'іц':а походить від ст. сл. готованіє [ЕСУМ, І, 293].

Найменування зустр'ічаґйе за свідченням респондента пояснюється тим, що `пр'іхоґдЧат' сватеґ / вонаґ дес' там захаваґйіц':а в кутоґчку сидеґт' / йійіґ ни веґдно / і вже шукаґйут' / каґжут' шо ме загубеґле тилеґчку / дес' моґже у вас вонаґ де йе / шукаґйут' йійїґ потоґм вонаґ в'іхоґдит' / клаґн'айіц':а / ус'іх ц'ілуґйе / і сватиґв запроґшуйут' до хатеґ ' - (11).

3.1.5 Сватання, під час якого парубок одержав відмову дівчини

Найменування гарбумзс походить від перс. харбозе, через тюрк.-татар. карпуз - карбуз - арбуз [ЕСУМ, І, 293].

Лексема в'ідкаґзс - архаїчне слово в значенні відмовити. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: ст. сл. отъказати, рос. отказать, серб. отказати [ЕСУМ, І, 226].

3.1.6 Дар парубкові, коли дівчина відмовляє при сватанні

У досліджуваних говірках поширений номен гарбузс, який походить від перс. харбозе, через тюрк.-татар. карпуз - карбуз - арбуз [ЕСУМ, І, 293].

3.1.7 Обряд домовленості батьків наречених про майбутнє весілля

Доґгов'ір - взаємна згода, умова [СУМ, Й, 450]. Походить зі спільнослов'нської мови. В укр. ще казати, мовити. [ЕСУМ, І, 283].

Як зазначав інформатор `пр'іхоґд'ат' да в йійїґ п'ітаґйуц':а йакшоґ вонаґ соглаґсна / дайеґ соглаґс'ійе і вс'о / а йак в'іткаґзуйе то йа знаґйу…' - (15).

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Найменування сваґтайуц':а - ?Одна з частин традиційного весілля'. Лексема походить від ст. сл. сватъ. Звідси: ст. сл. сватовство, укр. сватати, висватати [ЕСУМ, ІV, 229].

3.2 Назви етапів весілля

Група найменувань етапів весілля об'єднує: 1) назви передшлюбних обрядів; 2) назви обрядів шлюбного дня.

3.2.1 Назви передшлюбних обрядів

3.2.1.1 Обряд випікання весільного хліба

Зам'іґник'е - [заміґнник] - матеріальний виріб і т. ін., що використовується, вживається замість чогось дефіцитного або дорогого [СУМ, ІІІ, 210]. Мотивація полягає в тому, що під час обряду відбувався обмін чи заміна [ЕСУМ, ІІІ, 480] весільним хлібом.

Номен п'ірог'ем походить від давньоруського “пыро” - «полба, пшениця» під впливом pirь “бенкет” [ЕСУМ, ІV, 373].

Короваґй - весільний обрядовий хліб [ЕСУМ, ІІІ, 34]. Назва зумовлена тим, що коровай був поширеною у слов'ян подібністю обрядових булочних виробів за формою до корови взагалі чи її голови або вимені [ЕСУМ, ІІІ, 35].

3.2.1.2 Обряд запрошення гостей на весілля

Найменування запромш'інн':а походить від ст. сл. просити. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лит. praszyti, суч. перське pursidan - просити [ЕСУМ, II, 81-82].

Респондент пояснює це тим, що `хоґдит' молодеґй ч'і молодаґ с друґшкойу і запроґшуйут' / шоп пр'ітеґ до меґне на в'іс'іґл':а / проґсит' баґт'ко / проґситЧ маґте / проґсим ме пр'ід'іґте до нас' - (7).

3.2.1.3 Дівич - вечір

Лексема в'ічорниґц'і - [вечорниґці] - вечір зібрання молоді, на яких у будні дні виконувалась якась робота, а в святкові - влаштовували гуляння [СУМ, І, 345]. Мотивується назва обряду тим, що дії відбувались ввечері.

3.2.1.6 Ритуал ушанування померлих батьків наречених

Лексема буд'іґн:а походить від ст. сл. будити. Звідси будитель - хто збуджує [ЕСУМ, I, 181].

Респондент пояснює це тим, що молодята `п'іґр'ід в'іс'іґл':ам ідуґт' на моґг'ілк'е / моґл'ац':а і проґс'ат' / шо таґту пр'іхоґд'те до нас на в'іс'іґл':е' - (11).

3.2.1.7 Початок весілля

Почаґток - архаїчне починати. Походить із ст. сл. zaикti, цебто ик - (наше старе чя) походить з того старослов'янського пня, який зберігся в ст. сл. словах скони (спочатку) та коньць (кінець) [ЕСУМ, IІ, 90].

За словами респондента `почаґток в'іс'іґл':а молодеґй зб'іраґйе свуйуґ родеґну пр'іхоґдиле сватеґ до молодеґйі ' - (2)

Почина?нЧ:а - архаїчне починати. Походить із ст. сл. zaикti, цебто ик - (наше старе чя) походить з того старослов'янського пня, який зберігся в ст. сл. словах скони (спочатку) та коньць (кінець) [ЕСУМ, IІ, 90].

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” походить зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Назва переп'іґй - всеслов'янське індоєвропейське слово. Походить від ст. сл. пити, питиє оупиватися, поитию. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: гр. pino і лат. віво - п'ю [ЕСУМ, ІV, 50].

Найменування свах'еґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що приходять гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Сваґтан':а - ?Одна з частин традиційного весілля'. Лексема походить від ст. сл. сватъ. Звідси: ст. сл. сватовство, укр. сватати, висватати [ЕСУМ, ІV, 229].

3.2.2 Назви обрядів шлюбного дня

3.2.2.1 Церковний шлюбний обряд

В'інчан':а - таїнство шлюбу відбувалося в нас з давнього часу, і на голову молодих в церкві накладали вінці, ніби князівські корони. Тому саме Таїнство назване “Вінчання”, звідси й слово “вінчатися”, цебто накладати вінці на голову молодих - князь, княгиня. Ст. сл. вђньць - лат. соrоna [ЕСУМ, І, 156].

В'інчаґйуц':а - таїнство шлюбу відбувалося в нас з давнього часу, і на голову молодих в церкві накладали вінці, ніби князівські корони. Тому саме Таїнство назване “Вінчання”, звідси й слово “вінчатися”, цебто накладати вінці на голову молодих - князь, княгиня. Ст. сл. вђньць - лат. соrоna [ЕСУМ, І, 156].

3.2.2.2 Громадянський шлюбний обряд

Найменування роґсп'іс' походить від дієслова писати, ст. сл. пьсати. В інших мовах лат. pingere, інд. pimњati, староперське nipista [ЕСУМ, ІV, 48]. Мотивація назви пояснюється тим, що молодята закріплюють шлюб своїми підписами на папері.

3.2.2.4 Обід у молодої чи молодого після вінчання

Лексема гостеґна походить від ст. сл. гость. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. hostis - чужак , купець, гість; гр. - гість - це xenos - чужак [ЕСУМ, І, 289].

Назва переп'іґй - всеслов'янське індоєвропейське слово. Походить від ст. сл. пити, питиє оупиватися, поитию. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: гр. pino і лат. віво - п'ю [ЕСУМ, ІV, 50].

3.2.2.5 Весільний поїзд молодого

Найменування бойеґре походить від боярин, - на - в давнину особа належала до вищого стану. Ст. сл. бояринь, слово всеслов. Академік Ф. Корш досить переконливо виводить це слово з тюрк. бояр - вельможа: бай - багатий, знатний. А “ бояринь ” зближує з биль чи биля - знатний. Також можна виводити з тюркменської. Звідси й рос. Бамришня - можна також зробити таке припущення, що “боярин” - ст. сл. - боляринъ - походить від ст. сл. болий - більший [ЕСУМ, І, 171-172].

Автоґбус, - са - самоход. Можна припустити, що слово пішло з гр. autуs сам і суфіксальне bus. Прийшло через нім. autobus [ЕСУМ, І, 30].

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV; 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Найменування свах'еґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229].

3.2.2.6 Обряд обсипання весільного поїзда молодого

Назва обряду благослов'іґн':а, можливо, походить від ст. сл. благословеніє - говорити добре слово, д. євр. brch - говорити добре; barach - поблагословити, berecha - благословення. “Благословити” = благо словити (говорити гр. eulogein, лат. benedicere, бажати добра) [ЕСУМ, І, 148].

3.2.2.8 Обряд благословення молодих

Назва обряду благослов'іґн':а, можливо, походить, від ст. сл. благословеніє - говорити добре слово, д. євр. brch - говорити добре; barach - поблагословити, berecha - благословення. “Благословити” = благо словити (говорити гр. eulogein, лат. benedicere, бажати добра) [ЕСУМ, І, 148].

За словами респондента `бат'к'еґ благословл'аґйут' / желаґйут' добраґ ' - (2).

3.2.2.11 Обряд обдаровування молодих

Назва переп'іґй - всеслов'янське індоєвропейське слово. Ст. сл. пити, питиє, оупиватися, поитию. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: гр. pino і лат. віво - п'ю [ЕСУМ, ІV, 50]. Мотивація полягає в тому, що під час обдаровування молодих випивали чарку, даруючи при цьому що-небудь молодому чи молодій на щастя [НТСУМ, ЙЙ, 588].

3.2.2.12 Обряд, коли молода ходить з фартухом і збирає дари

В'ітамйіц':а - висловлювати, виражати жестом вітання під час зустрічі, здоровкатися [СУМ, І, 687]. Найменування в'ітамйіц':а, можливо, походить від ст. сл. Вђтати - жити, пробувати [ЕСУМ, І, 234]. Назва мотивується тим, що це звернення з привітом, поздоровленням [ЕСУМ, 1, 513].

За свідченнями діалектоносія `на друґг'ій ден' молодаґ в'ітаґйіц':а / до вс'іх / коґжного подхоґдит' / до свуйеґйі р'ідн'іґ / подхоґдит' і в'ітаґйе / вс'іх ц'ілуґйе / і с фартухоґм / і йійіґ кладуґт' гроґше ч'і подаґрк'е' - (11).

3.3 Назви післявесільних етапів обряду

3.3.1 Обряд ранкового ча стування в домі молодої після весілля

Номен п'ірог'ем - післявесільне гостювання [Аркушин, ЙЙ, 58]. Походить від давньоруського “пыро” - «полба, пшениця» під впливом pirь «бенкет» [ЕСУМ, ІV, 373]. Реформатор назву пояснює так, що `на друґг'ій ден' вже пр'іхоґд'ат' дойідаґте йіґжу'.

Сн'іґдан':а - пригощання на другий день після весілля [Аркушин, ЙЙ, 160]. Походить від ст. сл. cъnђctu. Блг. обяд - сніданок і обід, ч.с. snidati - їсти сніданок, лужицьке њniadaи [ЕСУМ, ІV, 285]. Обряд проходив вранці, наступного дня, після весілля.

Лексема гостеґна походить від ст. сл. гость. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. hostis - чужак , купець, гість; гр. - гість - це xenos - чужак [ЕСУМ, І, 289]. Оскільки наступного дня після весілля приходили гості.

3.3.2 Звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали на частування до батьків молодого

П'ірог'ем - післявесільне гостювання [Аркушин, ЙЙ, 58]. Походить від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ, ІV, 47-48].

Сн'іданок від сн'іґдан':а - пригощання на другий день після весілля [Аркушин, ЙЙ, 160]. Походить від ст. сл. cъnђctu. Блг. обяд - сніданок і обід, ч.с. snidati - їсти сніданок, лужицьке њniadaи [ЕСУМ, ІV, 285]. Обряд проходив вранці, наступного дня, після весілля.

3.4 Назви учасників весілля

3.4.1 Учасники весільного поїзда молодого

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Найменування свах'еґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватався до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

3.4.2 Людина, яка сватає наречену женихові

Найменування сваха виводиться зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. Мотивація назви полягає в тому, що це людина, яка сватає молодят [ЕСУМ, ІV, 187].

Лексема сваґтал'ник походить від ст. сл. сватъ. Звідси: ст. сл. сватовство, укр. сватати, висватати [ЕСУМ, ІV, 229].

Найменування сват походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Мотивація назви полягає в тому, що це людина, яка сватає молодят [ЕСУМ, ІV, 187].

3.4.3 Сваха молодого

Найменування сваха виводиться зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське [ЕСУМ, ІV, 229]. Мотивація назви полягає в тому, що це людина, яка сватає молодят [ЕСУМ, ІV, 187].

3.4.4 Жінки, які виготовляють весільне деревце

Лексема господамрк'е може походити від ст. сл. господарь, з сер. перс. gospandor - хазяїн, володар. Слово всеслов'янське [ЕСУМ, І, 295-296]. Мотивація полягає в тому, що ці жінки господарюють у день весілля.

Пов'ітумх'е - огортаний, покритий, обплетений; основа вити. Праслово, п. powiaи - повити дитину, nawiaи - повити нитки, ц. сл. вити, лит. wyti, wytuwai - клубок ниток, гр. itys - обвід кола, лат. viere - плести [ЕСУМ, ІV, 72].

Куховамрк'е - ті, хто професійно займаються варенням страв. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: з пол. кucharz, а це з чес. кuchaш, що походить із старонім. kuchina - з лат. coquina - місце, де варять страви [ЕСУМ, ІІ, 324].

Найменування свах'еґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватається до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

3.4.5 Жінки, які готують весільні страви

Лексема господамрк'е може походити від ст. сл. господарь, з сер. перс. gospandor - хазяїн, володар. Слово всеслов'янське [ЕСУМ, І, 295-296]. Мотивація полягає в тому, що ці жінки господарюють у день весілля.

Куховамрк'е - ті, хто професійно займаються варенням страв. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: з пол. Кucharz, а це з чес. кuchaш, що походить із старонім. kuchina - з лат. coquina - місце, де варять страви [ЕСУМ, ІІ, 324].

Кухаґрк'е- ті, хто професійно займаються варенням страв. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: з пол. Кucharz, а це з чес. кuchaш, що походить із старонім. kuchina - з лат. coquina - місце, де варять страви [ЕСУМ, ІІ, 324].

Назва повар'іґ може виводитися зі ст. сл. “поварь” [ЕСУМ, ІІ, 325]. Назва мотивується тим, що це люди, які професійно займаються варенням страв.

3.4.7 Боярин молодого під час вінчання у церкві

Друмжшко можливо походить від ст. сл. другЪ - товариш, слуга - слово всеслов'янське. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: індоєвр. корінь * dhreu: кріпкий, вірний, товариш; лит. draugas - близький [ЕСУМ, І, 358].

3.4.8 Керівник весілля від молодої

Д'амт'ко, дямдьо; в З. У. дзямдзьо з п. driadrio - вуй, старий. [ЕСУМ, І, 376].

Друмжшко можливо походить від ст. сл. другЪ - товариш, слуга - слово всеслов'янське. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: індоєвр. корінь * dhreu: кріпкий, вірний, товариш; лит. draugas - близький [ЕСУМ, І, 358]. Назва мотивується тим, що це весільний товариш, друг [ЕСУМ, ІІ,132].

Найменування брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ, І, 173].

Татуґс' [тамто] - батько, зустр. в різн. слов. і неслов. народів, в рос. м. в діалектах, рум. taмta, лат. tetis, латв. teta, алб. tati [ЕСУМ, ІV, 349].

Найменування сватеґ походить зі ст. сл. свать, батько молодого чи молодої - слово всеслов'янське. “Сват” виводиться зі *swo - свій, близька людина, родич [ЕСУМ, ІV, 229]. Назва мотивується тим, що це гості від молодого, який сватається до молодої [ЕСУМ, ІV, 187].

Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” із * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ, І, 124].

3.4.9 Весільні музиканти

Назву музиґка можна виводити з пол. сл. “muzyka”, яке поляки запозичили або в німців (“musik” ) або може у французів (musiq ub). Обидва ці західноєвр. слова походять з лат. “musica”, тобто музична техніка [ЕСУМ, ІІІ, 142].

Висновки до розділу

1. Проведений аналіз показує, що мотиваційні зв'язки проступають у значній кількості назв. У найменуваннях досліджуваної весільної лексики ступінь мотивованих номенів низький - 20,6% від усіх зафіксованих найменувань, а немотивованих, у яких не спостерігається семантичних зв'язків на рівні коренів і цілісної структури з іншими лексемами - 79,4%.

2. Особливістю мотивації є те, що частина мотивованих назв є прямомотивованими, а частина - опосередкованомотивованими. Незначна кількість мотивованих найменувань є такими, які дозволяють потрактувати їх по-різному.

3. Проблема мотивованості номенів - дуже складне й суперечливе питання, оскільки в основі виділення мотиваційних ознак часто лежить суб'єктивне сприйняття тієї чи тієї реалії, адже результати пізнання навколишньої дійсності, закріплені в різних мовних формах, залежать від індивідуального бачення об'єктів реального світу, а на основі цього вже йде вибір різних ознак в якості основи номінації.

4. Із погляду способів словотворення, найменування обрядів весільної лексики Любешівського району характеризуються деякою різноманітністю. Найбільшу групу становлять прості назви, утворені суфіксально-префіксальним способом:

за-+-ін-н-а (запромш'інн':а ), за-+-ен-н-а (зак'іґнчен':а), за-+-ин-е (зарумчиіне), з-+-ц-е (запор'іґзсце ), за-+-к-е (зам'іґнк'е), до-+-ін-е (домоґв'іне) та ін.

Значно меншою активністю в утворенні простих слів відзначається суфіксальний спосіб.

Фіксуємо суфікси: -ан-н- (сн'імд-ан':-а ), -ен- (гост-еґн-а ), -к- (в'ічор-к'-е).

Зафіксовано назви, утворені префіксальним сопособом: -піре- (п'ірезоў), -пірі- (п'ір'іп'імй), -до- (договомр), ) та ін. .

Присутнє також найменування, утворене за допомогою основоскладання: благо+словити (благословен':а).

5. Для назв весільного обряду в говірках Любешівського району Волинської області виділяються три найхарактерніші мотиви номінації: 1) дія › обряд; 2) предмет › обряд; 3) весільний чин › обряд.

ВИСНОВКИ

1. Весільна лексика деяких говірок Любешівського району утворює складну систему, яка об'днує назви весільних обрядів, назв учасників обрядів. У межах окремих підгруп визначено позиції, зумовлені віднесеністю реалій до сторони молодого/молодої.

2. Десигнати відрізняються тим, що можуть бути репрезентовані від 2 (напр.: `Боярин молодого під час вінчання у церкві' - друмжшко, сват) (див. карта № 13) до 12 (напр.: `Керівник весілля від молодої' - д'амдт'ко, старш'ій друмжшко, друмжшко, стаґрш'ій короваґйч'ік, брат, стаґрш'ій з'ат', стаґрш'ій син, татуґс', стаґрш'ій сват, хришчеґний баґт'ко, сват, баґт'ко (див. карта № 6).

3. Всі поняття семантичного простору ”весілля” виявилися в досліджуваних говірках лексично реалізованими. Переважна більшість весільних номенів - монолексеми: [автобус, баґт'ко, бойаре, благхословен':а, буд'іґн:а, вд'іваґйут', в'ідв'іґдине, в'ідкаґзс, в'ікупл'ан':а, в'інчамн':а, в'інчаґйуц':а, в'ікупл'амйут', в'ічорк'е, гарбузс, гармон'імсте, господамрк'е, господиґн'і, гостеґна, готоґв'іц':а, дарувамн':а, друмжшко, д'амт'ко, договореґтис'а, домоґвлен'іс'т', естрамда, зак'іґнчен':а, зам'іґнк'е, запрош'ін':а, запрошуйутм, заручине, запорожшц'і, зач'інан':а, зустр'ічаґйе, коґнч'ілос', коровай, короваґйнице, куховарк'е, малч'іґшн'ік, м'ін'ух'е, музиґка, музиканте, обдаровуван':а, од'агаґн':а, обпсипан':а, перезовл'аґни, п'іреп'іте, п'ірезоў, п'ір'іп'іван':е, п'ір'іп'ій, п'ірог'ем, п'ір'іп'івамйут', п'ітамйіц':а, повар'іґ, пов'ітумх'е, помеґрлих, пос'іл'шч'іна, почамток, поч'інан':а, похм'іґл':а, прошчаґйіц':а, путкуруваґйнице, рад'імйе, роспесуван':а, роґсп'іс', роспеґсуватис'а, сватан':а, свате, сваґтайуц':а, сваґтал'ник, сваха, свах'е, сн'ідан':е, сн'ідаґнок , спомагаґйут', татуґс', торгхуйут', т'ошча, фартуґх, хоз'айк'е, ш'ішк'ем]. Менше словосполучень - [буґдимо п'ір'іп'івамте, благослов'іґн':а молодиґх, вбираґн':а вес'іґл'ного короваґйу, вб'ірате молоду, виґнести столаґ, в'ідв'іґдине помеґрлих бат'к'іґв, в'ідмоґва з гарбузоґм, в'іп'ікан':а п'ірог'іў, в'іс'іґл'не плаґт':а, в сватеґ йдеґмо, в'ітаґн':а з р'іґдними, гарбузса получайе, дарат' подарк'е, даруйут' подарк'е, д'іл'ат' коровай, гарбузсам дайе, гарбузса получеў, д'іл'імн':а коровамйу, жде сватиґв, заб'ірамте пос'іл'шч'іну, завершін:а в'іс'іґл':а, запроґсини на вес'іґл':а, запроґхуйут' в гоґст'і, запроґш'ін':а гостеґй, зн'імамте хватум, ідумт' будемте, ідумт' на кладомв'ішче, к'інеґц' в'іс'іґл':е, короваґй печуґт', купаґн':а бат'к'іґв, ідумт' на момг'ілке, йдут' до молодеґйі, мемйут' посумду, в'інк'ем накладамйут', в'іс'іл'ний пойізт, к'інеґц' в'іс'іґл':а, над'іван':а хустк'е, на п'ірог'еґ пойіґхале, нач'інаґйіц':а в'іс'іґл':е, од'іван':а молодойі, уд'іваґйім плат, обпсипан':а бат'камме, обпсипаґн':а молодиґх, обпсипайут' дорогу, обпсипаґйут' зирноґм, оптанц'оґвуйут' д'іґвч'іну, п'іґдимо обпс'іґйімо молодиґх, п'іч колупайе, п'ічуґт' хл'ібеґну, подарк'е готуйе, под'ілете коровай, поздоровл'аґйут' зирноґм, пойіґдут' на моґг'ілк'е, прибираґйім г'іґлку на короваґй, прихоґдили сватиґ, пр'іб'ірайут' молоду, пр'ікрашан':а диривц'ам, пр'іхоґдат' з хл'ібеґнойу сватеґ, прошчал'ний веч'ір, прошчан':а до коровайу, прошчаґйіц':а с д'івоґцтвом, розсб'ірайут' молоду, розск'ідайут' фату, розспл'ітайут' косу, с'адаґйе дай сидеґт', сваґтан':а пройшлоґ, свах'еґ вб'іраґйут' короваґй, сидеґт' п'ід груґбою, склиґкан':а на в'іс'іґл':а, стеґдно д'іґвчіне, старша сваха, старшій з'ат', стаґрш'ій короваґйч'ік, стаґрш'ій син, торгх нґів'емсте, уб'ірайут' коровай, ховаґйіц':а покаґ йііїґ знаґйдут', ходит' с фартухом, хришчеґний баґт'ко].

4. Варіативність номінацій - називання десигната різними лексемами - зумовлена кількома чинниками: реалізацією різних мотиваційних ознак при номінаціях; впливами інших мов; внутрішньоговірковими трансформаціями номінації.

5. Більшість весільних номенів зберігають прозорі мотиваційні зв'зки.

6. Весільна лексика виявляє формальну варіативність: звукову [ договор - договір, ідут' на кладов'ішче - ідут' на кладб'ішче, в'інчан':а - в'інчан':е, розспесуван':а - розсписуван':а, запорожшце - запор'іжшц'і, естрада - істрада, господиґн'і - господеґн'і, п'ір'іп'імй - п'ереп'імй], акцентуаційну - [догов'ір - догов'ір, в'інчан':е - в'інчан':е].

7. Основними способами і прийомами номінації весільних обрядів у досліджуваних говірках є словотвірна деривація (доґгов'ір, договореґтис'а; веґкуп, в'ікупл'амйут'; торгх нґів'емсте, торгхумйут'; домоґв'іне, домоґвлен'іст'; запромш'ін':а, запроґшуйут', запроґсини на вес'іґл':а; почаґток, почина?нЧ:а, зач'інанЧ:а, нач'інаґйіц':а в'іс'іґл':е; дамрат' подамрк'і, обдаромвуван':а, дарувамн':а подамрку, дарувамн':а), основоскладання з афіксацією (благословеґн':а); аналітичне найменування (д'іл'імн':а короваґйу, запроґхуйут' в гоґст'і, на п'ірог'еґ пойіґхале, в'ітаґн':а з р'іґдними, св'ікруха зав'івайе хустку, благословл'аґйут' хл'іґбом, заб'ірамте пос'іл'шч'іну, в'іс'іґл'не плаґт':а, нач'інаґйіц':а в'іс'іґл':е, ідут на клаґдб'ішче ), (значна кількість складених, як і простих, номенів постала шляхом розширення номінативного поля-переходу з інших тематичних груп лексики: сн'ідан':а, прибираґн':е коровайеґ, од'агаґн':а, роспл'ітайут' косум, запроґхуйут' в гоґст'і).

8. За формою вторинні номени поділяються на прості (коґнч'ілос', п'ір'ізоґў, в'ітамйіц':а, пос'іл'шч'іна, бойеґре, автоґбус, зач'інанЧ:а, сватиґ, переп'іґй, договомр, домоґв'іне) й складні (меґйут' посуду, хомдит' зс фартухомм, благословл'аґйут' хл'іґбом, поґсл'е в'іґнчан':е, буґдимо п'ір'іп'івамте, у роґсп'іс' ідуґт'); більшість із них засвідчують метафоризацію словосполучень.

9. Деякі обряди не мають спеціальних назв; у цих випадкакх їх зміст актуалізовано шляхом пропозитивної номінації (вонеґ дагаваґруйуц':а д'івч'еґтка ой да те ш буґдиш ни наґша поцелуґйуц':а шче й заплаґчут' подруґшк'е с падруґшкаме, почаґток в'іс'іґл':а молодеґй зб'іраґйе свуйуґ родеґну пр'іхоґдиле сватеґ до молодеґйі, плаґт':а в'іс'іґл'не / пр'ічоґска / вс'о фатаґ, хоґд'ат' опсипаґйут' зирноґм / канф'еґтаме на траґнспорт).

10. Переважна більшість елементів цієї ТГЛ належить до активно вживаного шару напр.: п'ірог'ем, короваґй, запромш'ін':а, пр'ікрашате коровай, свах'еґ, в'інчан':а, роґсп'іс', п'ірезоў, благословеґн':а, пос'іл'шч'іна, д'імл'ат' коровай, сваха та ін.)

11. Архаїчна лексика переважає у мовленні представників старшого покоління (напр: м'ін'у'х'е, ш'ішк'е, зам'іґнк'е, в'ічорк'ем, бойеґре, спомагаґйут', гостеґна, запроґхуйут' в гоґст'і та ін.), інновації - молодшого (напр.: зак'іґнчен':а, сн'ідаґнок, обдаромвуван':а, вбираґн':а молодоґйі, прошчал'ний веч'ір, запроґсини на вес'іґл':а, домоґвлен'іст' та ін.).

12. Вдалося простежити запозичення з латинської (напр.: гостеґна, музиґка ), литовської (напр.: запромш'інн':а), чеської (напр.: торгхумйутґ, баґт'ко), індійської (напр.: рад'ійе, роґсп'іс'), перської (напр.: гарбумзс), грецької (напр.: переп'іґй, автоґбус).

13. Із погляду способів словотворення найменування обрядів весільної лексики Любешівського району характеризуються деякою різноманітністю. Найбільшу групу становлять прості назви, утворені суфіксально-префіксальним способом:

за-+-ін-н-а (запромш'інн':а ), за-+-ен-н-а (зак'іґнчен':а), за-+-ин-е (зарумчиіне), з-+-ц-е (запор'іґзсце ), за-+-к-е (зам'іґнк'е), до-+-ін-е (домоґв'іне) та ін.

Значно меншою активністю в утворенні простих слів відзначається суфіксальний спосіб.

Фіксуємо суфікси: -ан-н- (сн'імд-ан':-а ), -ен- (гост-еґн-а ), -к- (в'ічор-к'-е).

Зафіксовано назви, утворені префіксальним сопособом: -піре- (п'ірезоў), -пірі- (п'ір'іп'імй), -до- (договомр), ) та ін. .

Присутнє також найменування, утворене за допомогою основоскладання: благо+словити (благословен':а).

14. Географія назв предметів побуту демонструє їх різну просторову поведінку. Частина номенів покриває переважну більшість говірок (напр.: в'інчан':а, друмжш ко, сваха, свах'е та ін.); частина дозволяє виділяти діалектні зони (напр.: друмжш ко (див. карта № 13), сваха (див. карта № 7), сватеґ (див. карта № 4) та ін.), а частина є вкрапленнями в різних мікрозонах (напр.: сн'ідан':а (див. карта № 5), бойаре ( карта № 11) та ін.).

15. Для назв весільного обряду в говірках Любешівського району Волинської області виділяються три найхарактерніші мотиви номінації: 1) дія › обряд; 2) предмет › обряд; 3) весільний чин › обряд.

Список використаних джерел:

1. АУМ - Атлас української мови: В ЙЙЙ т.-Т. Й. Полісся, Наддніпрянщина і суміжні землі / Ред. кол . І.Г. Матвія, Я.В. Закревська та ін. -К.: Наукова думка, 1984.-498с.

2. Аркушин - Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок: У 2-х т. - Луцьк: Вежа, 2000.

3. Грінченко - Грінченко Б.Д. Словарь української мови - Т. Й-Йv. К.,1996.

4. Даль - Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - М., 1999. - Т. 1-4.

5. ЕСУМ - Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. В 7 т. - К., 1982 - 2006. - Т.1-5.

6. Корзонюк - Корзонюк М.М. Матеріали до словника західно поліських говірок // Українська діалектна лексика.-К.: Наукова думка,1987.-с.262-267.

7. Ожегов - Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. - 23-е изд., испр. - М.: Рус. яз., 1990. - 917 с.

8. НТСУМ - Новий тлумачний словник украънськоъ мови-К.,2001.-Т.Й-Йv .

9. Преобр. - Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка. - М., 1958.

10. СУМ - Словник української мови: В 11т. / Под. ред. Білодіда та ін.-К.,1972.

11. Фасмер - Этимологический словарь русского языка: Пер. с нем. / За ред. М. Фасмера. В 4 т. - М.: Прогресс, 1986 - 1987. - Т. 1-4.

12. Шанский ЭСРЯ - Этимологический словарь русского языка / Под. ред. Н.М. Шанского. Т.1, вып. 1-5 (А - Ж). - М.,1963 - 1973. Т.2, вип. 6-7 (З - И). - М., 1975 - 1980.

Список використаної літератури

1. Аркушин Г.Л. Атлас мисливської лексики Західного Полісся / Г.Л. Аркушин. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - 410 с.

2. Аркушин Г.Л. Діалектне членування Західного Полісся // Jітвjежа (поліська) штудіjно-прахтыцька конфырэнция: Тэзы проказэj. - Пынськ, 1990. - С. 63-65.

3. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка / Г.Л. Аркушин. - Мельбурн: Спадщина, 1994. - 190 с.

4. Аркушин Г.Л. Словник семантичних діалектизмів Західного Полісся / Г.Л. Аркушин // Поліська дома: Фольклорно-діалектологічний збірник. - Випуск І. - Луцьк, 1991. - С. 113-185.

5. Атлас української мови: У трьох томах. - Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Ін-т суп. наук / Д.Г. Бандрівський та ін. Ред. тому Я.В. Закревська. - К.: Наук. думка, 1988. - 520с.

6. Бабий Ф.Й. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одежды, обуви и головных уборов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. / Ф.Й. Бабій. - Ужгород, 1985. - 24 с.

7. Бабій Ф.Й. Деякі ізофони говірок середнього басейну Горині / Ф.Й. Бабій // Проблеми української діалектології на сучасному етапі / Ф.Й. Бабій. - Житомир, 1990. - С. 32-33.

8. Бабій Ф.Й. Еволюція сільськогосподарської термінології в говірках горянського Полісся / Ф.Й. Бабій // Науково-техничний прогрес и мова / Ф.Й. Бабій. - Житомир, 1976. - С. 10-11.

9. Бабій Ф.Й. Лексичні карти : Атлас Волинської області / Ф.Й. Бабій. - М., 1991. - С. 42.

10. Бабій Ф.Й. Назви головних уборів у говірках ровенського Полісся / Ф.Й. Бабій // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі / Ф.Й. Бабій. - Житомир, 1983. - С. 176-178.

11. Бевзенко С. П. Волинсько-подільська група говорів / С.П. Бевзенко // Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. - К. : Наук. Думка, 1980. - С. 213-218.

12. Безруков В.И. Номинация - единично-индивидуальный акт закрепления предмета в сознании / В.И. Безруков // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии / В.И. Безруков. - Выпуск 7. - Томск, 1977. - С. 26-31.

13. Бігусяк М.В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі / М.В. Бігусяк // Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника: Автореф. дис. канд. філол. наук : ІваноФранківськ .

14. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии / О.И. Блинова // Вопросы изучения лексики русских народных говоров. Диалектная лексика. 1971. / О.И. Блинова. - Л. : Наука, 1972. - С. 92-104.

15. Блинова О.И. Мотивационные отношения слов диалекта / О.И. Блинова // Проблемы грамматики, словообразования и лексики сибирских говоров / О.И. Блинова. - Красноярск : Изд-во Красноярского гос. пед. ин-та, 1978. - С. 91-98.

16. Блинова О.И. О мотивационном словаре диалекта / О.И. Блинова // Вопросы лексикологии / О.И. Блинова. - Новосибирск : Наука, 1977. - С. 96-97.

17. Блинова О. И. Явление мотивации слов: лексикологический аспект / О.И. Блинова. - Томск : Изд-во Том. ун-та, 1984. - 191с.

18. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні / В.К. Борисенко. - К., 1988.

19. Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навч. посіб. для студ. вищих навч. Закладів / В.К. Борисенко. - К., 2000. - 191с.

20. Богдан С. К. Назви дітей у західно-поліських говірках / С. К. Богдан // Полісся: мова, культура, історія. - К., 1996. - С.134-139.

21. Вовк О.А. Типи і засоби номінації в українській мові / О.А. Вовк // Мовознавство: Доповіді і повідомлення. - Другий Міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993 р. - Львів, 1993. - С. 46-49.

22. Волинь філологічна: текст і контекст // Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах. - Вип. 4. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - 428с.

23. Вопросы теории лингвистической географии / Под ред. Р.И. Аванесова. - М. : Наука, 1962. - 252 с.

24. Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів / В. Ганцов. - К., 1923. - 67с. + карта.

25. Глуховцева К.Д. Лексика народного побуту українських східнослобожанських говірок: дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / К. Д. Глуховцева. - К., 1992. - 427с.

26. Говори української мови. (Збірник текстів). - К.: Наук. думка, 1977. - 590 с.

27. Голев Н.Д. О соотношении семантических и мотивировочных признаков / Н. Д. Голев // Вопр. Языкознания и сибирской диалектологии. Вып. 7. - Томск, 1977. - С. 21-26.

28. Горбач О.К. Західньо-поліські говірки в діялектологічнім атласі Білоруси / О.К. Горбач // Сучасність. - 1964. - № 7. - С. 107-109.

29. Гримашевич Г.І. Матеріали до словника поліських говорів (назви одягу) / Г.І. Гримашевич // Велике лядо. - Житомир, 1997. - С. 53-60.

30. Гримашевич Г.І. Назви одягу та взуття у контексті східнослов'янських мов (на матеріалі драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”) / Г.І. Гримашевич // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 7. - С. 28-32.

31. Гримашевич Г.І. Назви постолів у поліських говорах / Г.І. Гримашевич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 6. - Житомир, 2001. - С. 189-196.

32. Гримашевич Г.І. Поліські назви плечового безрукавного одягу / Г.І. Гримашевич // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 8. - С. 144-147.

33. Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок / Г.І. Гримашевич. - Житомир, 2002. - 184с.

34. Гримашевич Г.І. Словничок поліських назв одягу (назви спідниць) / Г.І. Гримашевич // Назви одягу та взуття правобережного Полісся. - Житомир, 1999. - С. 158 - 176.

35. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики / П.Ю. Гриценко. - К. : Наук. думка, 1990. - 272 с.

36. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів / П.Ю. Гриценко // Мовознавство. - 1984. - № 5. - С. 22-30.

37. Гриценко П.Ю. Лексична система говорів і картографування / П.Ю. Гриценко // Українська діалектна лексика / П.Ю. Гриценко. - К. : Наук. думка, 1987. - С.10-20.

38. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики / П.Ю. Гриценко. - К. : Наук. думка, 1984. - 228с.

39. Гриценко П.Ю. Над лексичною картою... / П.Ю. Гриценко // Polszczyzna Mazowsza I Podlasia. Badanie dzieozictwa kulturowego. - Јomїa, 2000. - S. 33-42.

40. Груцо О.П. Про лексичні особливості поліських говірок (на матеріалах “Дыялакталагичнага атласса беларускай мовы” ) / О.П. Груцо // Праці 12 Республіканської діалектологічної наради. - К. : Наук. думка, 1971.

41. Данилюк О.К. Географічна термінологія Волині: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. / О.К. Данилюк. - К., 2000. - 18 с.

42. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині / О.К. Данилюк. - Луцьк : Надстир'я, 1997. - 103 с.

43. Дейниченко Н.П. Зоологическая лексика в восточнополесском говоре украинского язика: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. / Н.П. Дейниченко. - К., 1985. - 22 с.

44. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських культур у говораз Закарпаття / Й.О. Дзендзелівський // Studia Slavika. Budapest,1960 - Т.vЙ. - Fax.1-4.-S.113-143.

45. Дзендзелівський Й.О. Про регіональні діалектологічні атласи української мови / Й.О. Дзендзелівський // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. - К. : Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 17-26.

46. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі / Й.О. Дзендзелівський. - К. : Наук. думка, 1969.

47. Дроботенко В. Ареальне варіювання лексики родильного обряду на Донеччині / В. Дроботенко // Лінгвістичні студії. - Вип.6. - Донецьк : Дон. ДУ, 2000. - С. 255-265.

48. Євтушок О.М. Атлас будівельної лексики Західного Полісся / О.М. Євтушок. - Рівне, 1993. - 133 с.

49. Євтушок О.М. Народна будівельна лексика Західного Полісся / О.М. Євтушок. - Рівне, 1990. - 145 с.

50. Жилко Ф.Т. Деякі питання лінгвогеографічного аспекту в українській діалектології / Ф.Т. Жилко // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. - К. : Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 3-16.

51. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови / Ф.Т. Жилко. - К. : Рад. шк., 1966. - 307с.

52. Жулинський М.В. У цьому світі ми єдині / М.В. Жулинський // Українське народознавство: Навч. Посібник / За ред.. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів : Фенікс, 1994. - 608 с.

53. Закревская Я.В. Лингвогеографический аспект в изучении отраслевой лексики / Я.В. Закревская // Общеславянский лингвистический атлас. - М. : Наука, 1969. - С. 149-158.

54. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні / Н.І. Здоровега. - К. : Наукова думка. - 159с.

55. Із досліджень українських західнополіських говірок: бібліографічний опис / Вол. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ “Вежа”, 2007. - 56с.

56. Клепікова Г.П. Про вивчення скотарської термінології в підкарпатських говорах / Г.П. Клепікова // (Праці ХЙЙ республ. діал. Наради.-К.,1971. - С. 310-388.

57. Клімчук Ф.Д. Гаворкі Заходняга Палесся (Фанетычны нарыс) / Ф.Д. Клімчук. - Мінск : Навука і тэхніка, 1983. - 127 с.

58. Козачук Г.О. Вокалізм надбузько-поліських говірок / Г.О. Козачук // Проблеми сучасної ареалогії / Г.О. Козачук. - К. : Наук. думка, 1994. - С. 260-264.

59. Козачук Г.О. Лінгвогеографічне дослідження діалектної лексики / Г.О. Козачук // Полісся: мова, культура, історія: Матеріали міжнародної конференції. - К. : 1996. - С. 88-93.

60. Козачук Г.О. Назви хатніх меблів у західнополіських говірках / Г.О. Козачук // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. - Житомир, 1990. - С. 196-197.

61. Кондратович О.П. Коса ж моя шовковая. Дівоча коса в побуті, звичаях та обрядах поліщуків / О.П. Кондротович. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. - 98с.

62. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західнополіських говірок / М.М. Корзонюк // Українська діалектна лексика. - К. Наук. думка, 1987. - С. 62-267.

63. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу / О.М. Кравець. - К.,1966.

64. Куриленко В.М. Лексика тваринництва поліських говорів / В.М. Куриленко. - Суми, 1991. - 124 с.

65. Левковская К.А. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала / К.А. Левковская. - М., 1962. - 296 с.

66. Лєснова В.В. Номінація людини та її рис у східнослобожанських українсь-ких говірках: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. / В.В. Лєснова. - Запоріжжя, 1999. - 21с.

67. Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Лисенко. - К. : Наук. думка, 1974. - 260с.

68. Луначарський А.В. Історії західноєвропейської літератури, ч. Й і ЙЙ. / А.В. Луначарський. - К., 1996, С.34.

69. Магрицька І. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок / І. Магрицька. - Луганськ : “Знання”, 2003. -172 с.

70. Матвіяс І. Г. Волинський говір / І.Г. Матвіяс // Українська мова і її говори. - К. : Наук. думка, 1990. - С. 60-67.

71. Моисеев А. И. Мотивированность слов / А.И. Моисеев // УЗЛГУ: Серия филол. Наук. - Вып. 68. Исследование по грамматике русская язика, 4, - 1963. - №322. - С. 121-136.

72. Мотивационный диалектный словарь: говоры Среднего Приобья / Под. ред. О.И. Блиновой: В 2-х т. - Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1983.

73. Назарова Т.В. Аспекти вивчення мови в просторовій проекції / Т.В. Назарова // Мовознавство. - 1974. - № 5. - С. 3-16.

74. Нарский И.С. Проблема значения «значения» в теории познания / И.С. Нарский // Проблема знака и значения. - М.: МГУ, 1969. - С. 5-55.

75. Никончук М.В. Ендемічна лексика Житомирщини (Методичні рекомендації для вчителів) / М.В. Никончук, О.М. Никончук. - Житомир : МДПІ, 1989. - 271 с.

76. Никончук М.В. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії / М.В. Никончук, О.М. Никончук В.М. Мойсієнко. - Житомир : Полісся, 2001. - 147 с.

77. Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика Правобереженого Полісся / М.В. Никончук. - К. : Наукова думка, 1985. - 312 с.

78. Омельковець Р.С. Атлас західнополіських назв лікарських рослин / Р. С. Омельковець. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. Держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - 132 с.

79. Омельковець Р.С. Номінація лікарських рослин в українському західнополіському говорі: монографія / Р. С. Омельковець. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. Держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - 300 с.

80. Павел В.К. Лексическая номинация / В.К. Павел. - Кишинев : Штиинца, 1983. - 231 с.

81. Перетятько М.Л. До характеристики південноволинських говорів (Синтаксис простого речення) / М.Л. Перетятько // Наукові записки Дрогобицького педагогічного інституту. - Вип. IV. - Дрогобич, 1957. - С. 227-248.

82. Полесский этнолингвистический сборник. - М. : Наука, 1983. - 288 с.

83. Полесье : Лингвистика. Археология. Топонимика. - М., 1968. - 302 с.

84. Пономар Л.Г. Назви одягу Західного Полісся / Л. Г. Пономар. - К., 1997. - 182 с.

85. Пура Я.О. Словник говірок Ровенщини / Я.О. Пура // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. - Житомир, 1983. - С. 271-272.

86. Ревзін І.І. Займенник-артикль у говірці села Олтуша Брестської області / І.І. Ревзін // Українська діалектна морфологія. - К. : Наук. думка, 1969. - С. 62-71.

87. Сабадош И.В. Названия для тысечелесников обыкновенны в говорах украинского языка / И.В. Сабадош // Совещание по общесловянскому лингвестическому атласу: Тезисы докл. - М.,1975. - С. 241-243.

88. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель. В 2 т. / Упоряд. Г.Л. Аркушин. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006.

89. Советские традицыи, праздники, обряды: слов-справ. // Б. В. Попова. - К., 1988.

90. Структура українських говорів. - К. : Наук. думка, 1982. - 200с.

91. Сухобрус Г.С. Весільна обрядова поезія / Г.С. Сухобрус // Українська народна поетична творчість. - К., 1965.

92. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : Зб. пам'яті Кирила Гомаса. - Вип. 6. - Ужгород, 2002.

93. Толстой Н.И. О лингвистическом изучении Полесья / Н.И. Толстой // Полесье. - М. : 1968. - С. 27-35.

94. Торопцев И.С. Лексическая мотивированность (На метериале современного руського літературного язика ) / И.С. Торопцев // Уч. зап. Орлов. пед. ин-та. - Т. XXII. - Орел, 1964. - С. 3-178.

95. Українська минувшина: Ілюстративний етнографічний довідник / А. П. Пономарев, Л.Ф.Артюх, Т. В. Космічна та ін. - К. : Либідь, 1993. - 256с.

96. Українська мова. Енциклопедія. - К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. - 752с.

97. Українське народознавство: Навч. Посібник / За ред.. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів : Фенікс, 1994. - 608 с.

98. Українські традиції / Упоряд. та передмова С.В. Ковалевського. - Х. : Фоліо, 2003. - 573с.

99. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - К., 1991.

100. Уфимцева А.А. Понятие языкового знака / А.А. Уфимцева // Общее языкознание. - М., 1970. - С. 96-140.

101. Фроляк Л.Д. Із народних джерел / Л.Д. Фроляк // Культура слова. - Вип. 31. - К. : Наук. думка, 1986. - С. 71-73.

102. Цимбалістий Б. Родина і душа народу / Б. Цимбалістий // Українська душа: Зб. ст.. К., 1992.

103. Цимбалюк В.І. Світлиця: Народознавство / В.І. Цимбалюк, В.В. Жайворонок. - К., 1992.

104. Шаповал І.М. В пошуках скарбів / І.М. Шаповал. - К., 1983.

105. Шульгач В.П. Словник географічних термінів Західного Полісся / В.П. Шульгач // Ономастика України та етногенез східних слов'ян. - К., 1998. - С. 215-227.

106. Щербіна І.В. Сутність традиційного весільного обряду на Україні / І.В. Щербіна // Культура України : Зб. статей: Вип. 4. / За ред.. проф. М. В. Дяченко, проф. В. М. Шейка. - Харків : ХДАК, 1997.

107. Щербіна І.В. Сучасний стан вивчення та збереження весільної обрядовості на Слобожанщині / І.В. Щербіна // Культура України. - Вип. 6. Мистецтвознавство : Зб. наук. пр. / ХДАК; Відп. ред. О. Г. Стахевич. - Харків, 2000.

???????

Додаток А

Передвесільний обряд

1. Як називається обряд, коли хлопець через довірених осіб одержує сватання дівчини?

2. Як називається обряд, коли приходять представники роду нареченого до батьків дівчини з метою дізнатися про її згоду на шлюб?

3. Як називається обряд виторговування нареченої представниками роду жениха?

4. Що робить дівчина під час сватання?

5. Як називається сватання, під час якого парубок отримав відмову?

6. Що отримує парубок, коли йому дівчина відмовляє при сватанні?

7. Як називається обряд домовленості батьків наречених про майбутнє весілля?

8. Як називається обряд випікання весільного хліба?

9. Як називається обряд запрошення гостей на весілля?

10. Як називається дівич-вечір?

11. Обряд прощання молодого з парубкуванням?

Власне весільний обряд

12. Як називається ритуал ушанування померлих батьків наречених?

13. Як називається обряд прикрашання весільного деревця подругами нареченої?

14. Як називається початок весілля?

15. Як називається церковний шлюбний обряд?

16. Як називається громадянський шлюбний обряд?

17. Як називається обряд одягання молодої?

18. Як називається обід у молодого чи молодої після вінчання?

19. Як називається весільний поїзд молодого?

20. Як називається обряд обсипання весільного поїзда матір'ю молодого?

21. Як називається обряд, коли перегороджують дорогу поїзду молодого з метою отримання частування?

22. Як називається обряд благословення молодих?

23. Як називається обряд знімання з молодої дівочих прикрас?

24. Як називається обряд надівання на молоду жіночого головного убору?

25. Як називається обряд обдарування молодих?

26. Як називається обряд, коли молода ходить із фартухом і збирає дари?

27. Як називаються дії, коли одружується остання дитина в сім'ї?

Післявесільний етап

28. Як називається обряд ранкового частування в домі молодої після весілля?

29. Як називається звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали на частування до батьків молодого?

30. Як називається останній день весільного гуляння?

31. Як називається завершення весілля?

Назви учасників весілля

32. Як називають учасників весільного поїзда молодого?

33. Як називають людину, яка сватає наречену женихові?

34. Як називають сваху молодого?

35. Як називають жінок, які виготовляють весільне деревце?

36. Як називають жінок, які готують весільні страви?

37. Як зовуться люди, яких не запросили на весілля?

38. Як називається боярин молодого під час вінчання молодих у церкві?

39. Хто є керівником весілля від молодої?

40. Як називаються весільні музиканти?

Додаток Б

Відомості про інформаторів

1. Бушко Надія Зінов'ївна. Проживає в селі Погулянка Любешівського району Волинської області. Народилася у 1949 році. Є корінною жителькою села Погулянка. Освіта - 8 класів.

2. Жилко Марія Степанівна. Проживає в селі Бережна Воля Любешівського району Волинської області. Народилася у 1943 році. Є корінною жителькою села Бережна Воля. Освіта - 8 класів.

3. Жилко Світлана Андріївна. Проживає в смт. Любешів Волинської області. Народилася у 1953 році. Є корінною жителькою смт. Любешів. Освіта - 8 класів.

4. Клямар Агафія Савівна. Проживає в селі Седлище Любешівського району Волинської області. Народилася у 1934 році. Є корінною жителькою села Седлище. Освіта - 4 класи.

5. Ковальчук Параска Василівна. Проживає в селі Угриничі Любешівського району Волинської області. Народилася у 1923 році. Є корінною жителькою села Угриничі. Освіта - 2 класи.

6. Колесник Надія Захарівна. Проживає в селі Зарудче Любешівського району Волинської області. Народилася у 1950 році. Є корінною жителькою села Зарудчі. Освіта - 8 класів.

7. Кошелюк Маї Дмитрівни. Проживає в селі Вітулі Любешівського району Волинської області. Народилася у 1933 році. Є корінною жителькою села Витуле. Освіта - 4 класи.

8. Лащ Любов Степанівна. Проживає в селі Міжгайці Любешівського району Волинської області. Народилася у 1943 році. Є корінною жителькою села Міжгайці. Освіта - 8 класів.

9. Лащ Параска Оксентіївна. Проживає в селі Лобна Любешівського району Волинської області. Народилася у 1936 році. Є корінною жителькою села Лобна. Освіта - 4 класи.

10. Масюк Лідія Максимівна. Проживає в селі Воля Любешівська Любешівського району Волинської області. Народилася у 1952 році. Є корінною жителькою села Воля Любешівська. Освіта - 10 класів.