Весільна лексика деяких говірок Любешівського району Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Весільна лексика деяких говірок

Любешівського району Волинської області

Перелік умовних скорочень

Скорочення назв мов, наріч і діалектів

гр. - грецька

індоєвр. - індоєвропейська

лат. - латинська

лит. - литовська

нім. - німецька

пер. - перська

пол. - польська

рос. - російська

серб. - сербська

слов. - слов'янські

ст. сл. - старослов'янська

тюрк. - тюркська

тюрк.-татар. - тюрксько- татарська

укр. - українська

чес. - чеська

Скорочення ремарок

і т.ін. - і таке інше

напр. - наприклад

н.п. - населений пункт

пор. - порівняй

ст. - старе

суч. - сучасне

та ін. - та інші

тс. - те саме

ВСТУП

Пріоритетним напрямом сучасної української лінгвістики є вивчення складу, семантичної структури та географії діалектної лексики. Лексичні дослідження дозволяють виявити локальні риси слов'янських діалектів. Такі дослідження, здійснюванні поетапно, за тематичним принципом, уможливлюють об'єктивний і всебічний опис діалектної лексики. Праці українських діалектологів (Й. О. Дзендзелівського [44], І. В. Сабадоша [86], Н. П. Дейниченко [42], М. В. Никончука [74], В. М. Куриленка [63] та ін.) містять інформацію про окремі шари лексики як сегменти єдиної системи.

Важливий матеріал для діалектології й суміжних наук дає мова традиційних обрядів, яка є надійним джерелом глибшого пізнання складу й семантичної структури лексики, реконструкції елементів матеріальної й духовної культури, пояснює їх генезис та семантику.

Серед усіх традиційних обрядів весільний цінний тим, що є розгалуженим і добре збереженим.

Цей обряд - це, насамперед, закріплений традиціями суспільний звичай і врочистість, що супроводить і знаменує одруження, народження сім'ї. Чимало його компонентів сягають глибокої давнини, часів етнічних племінних спільностей, але завдяки своєму глибоко гуманістичному й педагогічному змісту вони зберігалися впродовж віків, передавалися з покоління в покоління як безцінний скарб народної культури.

Традиційний весільний обряд в Україні пов'язаний з комплексом народних звичаїв, етикету, моралі, соціальних та правових уявлень, традицій сім'ї, давніх вірувань.

Весільний обряд містить багато компонентів, пов'язаних із землеробськими, рослинними культами наших предків, магічними уявленнями, давньою обрядовою поезією, символікою. Саме тому інтерес до цього дійства не зникає, а давні й сучасні описи весільного обряду різних місцевостей України відкривають ще й досі нові або маловідомі елементи весілля як явища традиційно-побутової культури українців. Багато обрядодійств наділялися магічними властивостями, на них покладалась оберегова роль, а також надія на здійснення задумів та сподівань різних учасників весільного дійства [17].

Весілля традиційно має чітку структуру. Незалежно від локальних варіацій окремих елементів обряду в різних етнорегіональних зонах він умовно ділиться на три етапи: передвесільний, власне весільний і післявесільний. Таке весілля починається зі сватання, включає запросини, дівич-вечір, гостину, розподіл короваю, обдарування.

Із давніх-давен, як відомо, стверджували шлюб, отже, в ньому знайшла своє відображення еволюція родинних відносин упродовж різних суспільних формацій, починаючи із первіснообщинного ладу. У весільних звичаях переплелися релігійно-міфологічні, релігійно-християнські, правові, морально-етичні погляди народу. Вони є цінним науковим матеріалом для пізнання побуту народних мас у минулому, бо ритуали і дійства весілля завжди обумовлювалися певними суспільно-економічними відносинами.

Українська весільна обрядовість зберігає також багаті набутки народної пісенної й хореографічної творчості; в ній втілилися кмітливість і гумор народних мас, глибока скорбота, викликана соціальною несправедливістю, котра все ж відступає перед великим оптимізмом і возвеличенням людського життя [53].

Отже, у весільній обрядовості знайшла своє відображення суспільна психологія народних мас, що певною мірою формувалася на основі кращих, найбільш сприйнятливих традицій і форм історично сформованих весільних звичаїв. Ці звичаї на Україні відзначаються своїми локальними особливостями. Це характерно і для обрядовості російського та білоруського народів і, зрештою, для весільної обрядовості кожного народу. Багатство і різноманітність обрядовості пояснюються етнокультурними зв'язками і взаємовпливами окремих народів у процесі історичного розвитку [53].

Головним фактором, що спряв появі весільної обрядовості, була її суто соціальна функція. Бо, як говорив А.В. Луначарський, якщо людина народиться, або вмре, або одружиться і при цьому не буде виконано певних обрядів, то ніхто з громади не знатиме про це, ці події так і залишаються не зареєстрованими. Це буде незаконне народження, шлюб або похорони... Тобто обряди були написані юридичними законами, звичаєвим правом, дотримуватись якого, за встановленими традиціями, повинні були всі члени роду [67].

Традиційне українське весілля захоплювало художнім багатством й поетичним різнобарв'ям багатьох іноземних мандрівників та дослідників, котрі відзначали, що ця народна драма за сюжетною канвою не має рівних серед європейських народів.

Донедавна весільний обряд залишався предметом вивчення етнографів та фольклористів, а лінгвісти долучалися до нього епізодично. Сучасні дослідники весільної лексики усвідомлюють, що для об'єктивних висновків необхідне з'ясування специфіки її функціонування в різних локальних традиціях.

Актуальність роботи зумовлена потребою створення вичерпної характеристики діалекту досліджуваної території, необхідності дальшого системного вивчення української обрядової лексики.

Метою дослідження є аналіз лексики весільного обряду деяких говірок Любешівського району.

Завдання роботи полягають у тому, щоб:

- зібрати в польових умовах та упорядкувати вербальні засоби весільної драми досліджуваних говірок;

- увести в науковий обіг локалізовану лексику весільного обряду досліджуваних говірок;

- змоделювати значеннєву структуру зафіксованої у говірках весільної лексики;

- з'ясувати мотиви номінації та активність їх вияву в досліджуваних групах лексики.

Об'єктом дослідження є 16 говірок Любешівського району Волинської області.

Предметом дослідження обрано лексику, яка вербалізує традиційну весільну драму деяких говірок Любешівського району Волинської області.

Джерелами роботи послужили діалектні матеріали, зібрані у 2007-2010 роках польовим методом у 16 населених пунктах Любешівського району Волинської області за спеціально укладеною програмою із 40 питань та лексикографічні й лінгвогеографічні джерела.

Методом дослідження є описовий, лексикографічний та лінгвогеографічний.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша спроба репрезентації й комплексного аналізу вербальних засобів весільної драми деяких говірок Любешівського району за період 2007 - 2010 років.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні теорії діалектної лексикології та просторової варіативності мови.

Практична цінність роботи визначається тим, що зібраний матеріал розширює джерельну базу української діалектології, може бути використаний у процесі укладання регіональних і загальномовних та етнолінгвістичних словників, Лексичного атласу української мови; положення роботи знайдуть застосування у студіях із української лексикології та етнографії.

Особистий внесок автора: дані, покладені в основу роботи, добуті в результаті аналізу зібраного й опрацьованого автором матеріалу.

Апробація результатів дослідження: результати дослідження апробовані на Фестивалі науки ВНУ 2010 р.

Розділ 1. Весільна лексика як об'єкт лінгвістичного опису

1.1 Стан дослідження весільної лексики

весільна лексика говірка волинський

Як відомо, весільна обрядовість на Україні привертала увагу вчених дуже давно. Дослідниками цього обряду є В. К. Борисенко [18; 19], Н. І. Здоровега [54], Г. С. Сухобрус [91], О. М. Кравець [63] та ін.

В. К. Борисенко у монографії „Весільні звичаї та обряди на Україні” [18] 1988 р. досліджує весільні звичаї та обряди на Україні, розглядаючи структуру обряду, визначаючи типи весілля в різних етногеографічних регіонах, приділяючи увагу вивченню символіки й атрибутики народного традиційного обряду та проблемі творчого використання прогресивних традицій у сучасному сімейному святі. Локальні традиції етносу завжди існували в культурі як варіативне багатство місцевих традицій, котрі зближувалися, виробляючи стабільні риси в ході етнокультурної консолідації племені, народності, нації. У роботі розглядаються структура українського весільного обряду, його функціональні особливості, виділяється інваріантна основа [18]. А у навчально-методичному посібнику „Традиції та життєдіяльність етносу” [19] пропонуються зразки традиційної святково-обрядової культури українців, показані процеси трансформації народних звичаїв святкування та спонтанного відродження окремих елементів свят наприкінці ХХ сторіччя і водночас тенденції до втрати дуже важливих для життєдіяльності етносу компонентів етнокультури [19].

У фольклористичних наукових розвідках Г. С. Сухобруса про весільну обрядову поезію [91] чимало уваги приділено і звичаєво-обрядовим елементам весілля, його локальним різновидам, формам.

Характеристиці весільної обрядовості українського народу кінця ХІХ - початку ХХ ст. і становленню української звичаєвості значне місце відведено в історико-етнографічному дослідженні О. М. Кравця „Сімейний побут і звичаї українського народу” [63].

У монографії Н. І. Здоровеги „Нариси народної весільної обрядовості на Україні” [54] порушено важливі питання походження та еволюції української весільної обрядовості. Автор розглядає історичні форми шлюбів на Україні, знаходить паралелі обряду в інших східнослов'янських народів, простежує тенденції розвитку нового весільного свята [54].

Відомий знавець традиційно-культурної спадщини українського народу Олекса Воропай вирізнив народні звичаї в унікальне явище, наділивши їх неповторною народознавчою силою. Він констатував: “Звичаї народу - це ті прикмети, по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому… Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу”. Феноменально багата українська обрядовість активно впливала на життєдіяльність народу.

Українська весільна драма відбиває дух нації і є важливою складовою традиційної обрядовості українців. А весільна лексика при уважному аналізі розкриває найархаїчніші сторони своєї семантики.

1.2 Лексика західнополіського діалекту у світлі сучасних досліджень

Західне Полісся - один із найцікавіших українських регіонів у мовному відношенні. Однак поліський діалектний континуум “ще залишається однією з мало досліджених слов'янських діалектних зон” [91]. Це стосується і західнополіського ареалу [59, 77].

Лексиці Західного Полісся присвячено ряд досліджень, зокрема побутової та сільськогосподарської (Ф.Й.Бабій) [6; 8; 10], будівельної (О.М.Євтушок) [48; 49], мисливської (Г.Л.Аркушин) [1], назв одягу (Л.Г.Пономар) [84], топоніміки (В.П.Шульгач) [105], географічної термінології (О.К.Данилюк) [41; 42], ботанічної (Р.С.Омельковець) [78; 79]. У контексті ширших ареалів західнополіську лексику подано в лексикологічних студіях В.М.Куриленка (лексика тваринництва) [64], М.В.Никончука (сільськогосподарська лексика) [77], О.М.Никончука (лісова лексика) [76].

Лексиці Західного Полісся присвячено й ряд досліджень, в яких розглядаються різні проблеми лінгвістики: Г.О.Козачук з'ясувала питання інтерференції західнополіських говірок та зробила лінгвоетнологічне дослідження діалектної лексики цього регіону [59]; М.М.Корзонюк схарактеризував особливості словотвору говірок волинського Надбужжя [62], Г.Л.Аркушин працює над особливостями словотвору західнополіських говірок [2].

Окремі західнополіські говірки описали українські та білоруські дослідники: О.Горбач [28], Й.О.Дзендзелівський [46], Ф.Д.Климчук [57], С.К.Богдан [20]; їх морфологічні особливості досліджували І.І.Ревзін [86], фонетичні - Т.В.Назарова [73], Ф.Д.Климчук [57], Г.О.Козачук [58], Ф.Й.Бабій [7]; словотвірні -М.М.Корзонюк [62]; синтаксичні - М.Л.Перетятько [81].

Для репрезентації та аналізу лексики цього регіону використовувався лінгвогеографічний метод. Першою такою роботою є дослідження польського діалектолога Ю.Тарнацького. О.М.Євтушок створив “Атлас будівельної лексики Західного Полісся” [48], Ф.Й.Бабій - окремі лінгвістичні карти [9], Р.С. Омельковець - “Атлас західнополіських назв лікарських рослин” [78]. Західне Полісся скартографовано і в таких працях, як АУМ [5].

Лексику західнополіського говору відображено і в лексикографічних дослідженнях Г.Л.Аркушина: “Словник семантичних діалектизмів Західного Полісся” [4], “Словник західнополіських говірок”, “Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель”. Лексику перехідних говірок подає у матеріалах до словника західнополіських говірок М.М.Корзонюк [62], народну географічну термінологію цього регіону фіксує В.П.Шульгач [105], народні географічні назви - О.К.Данилюк [42].

Цінний західнополіський матеріал містить збірник “Говори української мови” [26].

1.3 Основні напрямки вивчення діалектної лексики

У численних дослідженнях, присвячених лексиці діалектів, народжувалася, формувалася та міцніє регіональна лексикологія [26]. Одним із головних її завдань залишається виявлення лексики місцевих діалектів та вивчення їх у різних аспектах.

Серед прийомів локалізацій лексики народних говорів у сучасній лінгвістиці використовуються описовий та картографічний, оскільки лексика діалектної мови становить значний за обсягом репертуар одиниць, які характеризуються складною сіткою протиставлень. Перший знаходить своє втілення у словниках і монографічних дослідженнях, які дають можливість подати значну додаткову інформацію про особливості семантики, системних зв'язків, формальної структури й функціонування лексем. Однак при цьому не враховується весь набір ареально протиставних явищ, зв'язки міжговіркових відповідників, які зримо й повно постають лише на лінгвістичній карті. Тому лише карта є найдосконалішим засобом передачі територіального функціонування лексики й семантики. Такий спосіб презентації даних є надійною базою для різноманітних лінгвістичних досліджень, які зорієнтовані на точну локалізацію мовних одиниць [10; 35]. Отже, лише поєднанням прийомів лінгвогеографічного, лексикографічного та монографічного описів можна забезпечити, за словами П.Ю.Гриценка, повноту репрезентації й докладність інтепретації лексики говорів та її семантичної структури, хоча процес взаємодоповнення інформації є дуже трудомістким [36], оскільки “вимагає оперування значно більшим за обсягом і складнішим за структурою матеріалом, актуалізує репрезентацію й вивчення об'єкта у його багатопланових системних зв'язках” [36].

Діалектний континуум передбачає безперервність лінгвістичної різноманітності певної мовної території й дискретність вичленованих у межах цієї території діалектних систем. А його структуру визначає характер розміщення діалектних систем [73, 3]. Будучи динамічними системами, говірки характеризуються як часовими, так і просторовими характеристиками, вивчення яких потребує картографування мовних фактів. Лінгвістична географія, за словами Ф.Т.Жилка, - це особливі методи й засоби вивчення мовних явищ у просторових зв'язках [50, 3]. Саме картографування в поєднанні із системним описом дозволяє з'ясувати відношення між окремими діалектними системами та діалектними зонами [35, 22], і не лише простежити варіювання окремих невеликих сегментів системи, а й наблизитися до з'ясування ареалогічної цінності кожного елемента парадигми та її територіальних варіантів [36, 10].

Й.О.Дзензелівський указує, що саме лінгвогеографія внесла нові способи дослідження мовного матеріалу [45, 17], а сьогодні вся світова діалектологія розвивається під прапором лінгвогеографії.

Нині вже не можна заперечити того факту, вказує П.Ю.Гриценко, що лінгвістична географія змінила гносеологічне обличчя лінгвістики, оскільки актуалізувала, окрім традиційної уваги дослідників до внутрішньої структури й діахронії мовних одиниць, ще й їх просторову характеристику [39, 33].

РОЗДІЛ 2. НАЗВИ ВЕСІЛЬНОЇ ДРАМИ ТА ЇЇ ЕТАПІВ У ДЕЯКИХ ГОВІРКАХ ЛЮБЕШІВСЬКОГО РАЙОНУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У процесі розвитку мови склалася техніка номінації - способи називання предметів і явищ навколишньої дійсності. Але номінацію як процес характеризує не лише використання мовних засобів і моделей для номінації, а й мисленнєвий процес - намагання виділити в іменованому десигнаті ту рису, яка лягає в основу називання і в момент пізнання відрізняє іменовану реалію від суміжних чи інших реалій. Тому в номінації важлива не лише техніка номінації, а й пізнавальні, психологічні моменти, які супроводжують називання чи корелюють із ним. Розгляд процесів номінації в говірках заслуговує на особливу увагу й пов'язаний із просторовою парадигмою дослідження.

Назви передвесільних етапів обряду, назви етапів весілля, назви післявесільних етапів обряду - ці всі номінативні ряди засвідчують розгалуженість весілля на окремі обрядодії.

2.1 Назви передвесільних етапів обряду

2.1.1 Обряд розвідування

Номінації цього дійства зафіксовано у 9 із 16 говірок досліджуваної території. Репрезентують її 5 лексем: п'ітаґйіц':а, сватеґ, домоґвлен'іс'т', договореґтис'а, п'іреґп'іте. Поширеними є номени: п'іреґп'іте - 2 (5, 11), домоґвлен'іс'т' - 2 (1, 3), сватеґ - 2 (2, 4). Лексеми п'ітаґйіц':а, договореґтис'а вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: `йак пр'іхоґд'ат' сватеґ / да йак домовл'аґйуц':а / у м'інеґ булаґ л'уґда да ме домоґв'ілис' саґме / шо пр'ійіґдимо саґме б'іс сват'іґв б'іс никоґго // пр'іхоґд'ат бат'к'еґ і домовл'аґйуц':а колеґ буґде в'іс'іґл':а' - (6).

2.1.2 Прихід представників роду нареченого до батьків дівчини з метою дізнатися про її згоду на шлюб

На позначення цієї реалії зафіксовано 10 найменувань у 12 із 16 говірок досліджуваної території: свамтанґ:а, зарумчиіне, п'іремп'іте, сватеґ, домоґвлен'іс'т', договореґтис'а, доґгов'ір, в сватеґ йдеґмо, пр'іхоґд'ат' зс хл'ібеґнойу сватеґ, прихоґдили сватиґ. Напоширенішими номенами є свамтанґ:а - 2 (9, 12) , п'іремп'іте - 2 (5, 8), доґгов'ір - 2 (10, 11). Інші вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: `пр'іхоґд'ат' да в йійїґ п'ітаґйуц':а йакшоґ вонаґ соглаґсна / дайеґ соглаґс'ійе і вс'о а йак в'іткаґзуйе то йа знаґйу…' - (15).

2.1.3 Обряд виторговування нареченої представниками роду жениха

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 говірках. Її представляють 4 найменування: торгх нґів'емсте, в'ікупл'амйут', торгхумйут', веґкуп. Найпоширенішими номенами у досліджуваних говірках є веґкуп - 5 (4, 5, 6, 10) з фонетичним варіантом ( виґкуп - 2 (1, 15)) та в'ікупл'амйут'ґ- 5 (2, 3, 11, 12, 16). Вживаються поодиноко номени торгх нґів'емсте - 1 (9) та торгхумйут' - 1 (8). Наявні пропозитивні номінації: `вже маґйут' забраґте молудуґйу да й в'ікуплаґйут' ' - (14); `йак молодеґй пр'ійіж:аґйе в'ікуплЧаґте / то в'ін з грошаґме і свойоґйу родн'оґйу / і там стаґрш'ій друґжшко / і захоґд'ат' до молодоґйі і вонеґ догаваґрайуц':а йакуґ цинуґ / плаґт'атЧ доґларе / і тод'іґ в'ікупл'аґйут' молодуґ ' - (7).

2.1.4 Дії дівчини під час сватання

На позначення цієї реалії зафіксовано 10 найменувань, які вживаються у всіх досліджуваних говірках: рад'ійе, п'іч колупамйе, готуйе подарк'е, с'адаґйе дай сидеґт', сидеґт' п'ід груґбою, стеґдно д'іґвч'іне, зустр'ічаґйе, готоґв'іц':а, жде сватиґв, ховаґйіц':а покаґ йііїґ знаґйдут', жде сватиґв. Найпоширенішими є номени п'іч колупайе - 2 (12, 16), готуґйе подаґрк'е - 2 (8, 15). Наявні пропозитивні номінації: `пр'іхоґдЧат' сватеґ / вонаґ дес' там захаваґйіц':а в кутоґчку сидеґт' / йійіґ ни веґдно / і вже шукаґйут' / каґжут' шо ме загубеґле тилеґчку / дес' моґже у вас вонаґ де йе / шукаґйут' йійїґ потоґм вонаґ в'іхоґдит' / клаґн'айіц':а / ус'іх ц'ілуґйе / і сватиґв запроґшуйут' до хатеґ ' - (11); `хаваґйіц':а / а потоґм йійїґ шукаґйут' / тод'іґ знаґйдут' д'іґвч'інку молодеґйкуйу і р'ішаґйут' ч'і згоґдна вонаґ ' - (2); `хаваґйіц':а покаґ йійіґ знаґйдут' ' - (1); `прив'ітаґйіц':а з р'іґдниме молодоґго / кланайіц':а / цилуґйіц':а / подаґрк'е там поґт'ім дайуґт' ' - (7).

2.1.5 Сватання, під час якого парубок одержав відмову дівчини

Назви цієї реалії зафіксовано у 14 із 16 говірок досліджуваної території. Для номінації відзначено 8 найменувань: гарбумзс, гарбузсам получем?, гарбузсам дайем, гарбузсаґ пов'іґсиле, в'ідмоґва з гарбузсоґм, гарбузсаґ приноґсили, в'ідкаґзс, гарбузсаґ посуґнув. Поширеними є номени гарбуґзс - 2 ( 9, 16), гарбузсам получемў - 3 (1, 7, 12), гарбузсам дайем - 2 (5, 8) (гарбузсам дамст' - 1 (3)). Наявна пропозитивна номінація: ?гарбузсаґ пр'іноґс'ат' хлоґпц'івйі / каґжут' н'іґна чи гаґл'а гарбузаґ подтсуґнула' - (11).

2.1.6 Дар парубкові, коли дівчина відмовляє при сватанні

Назви для цієї реалії зафіксовано у 9 із 16 говірок досліджуваної території. Репрезентують її 3 лексеми: гарбуґзс, гарбузсам получемў, гарбузсаґ уз'ав. Ці номени є найбільш поширеними у досліджуваних говірках. Гарбуґзс - 6 (4, 5, 7, 9, 13, 16). Рідше вживаються лексеми гарбузсам получемў - 3 (1, 8, 12) та гарбузсаґ уз'ав - 1 (6). Наявні пропозитивні номінації: `хлоґпц'ов'і н'іґна чи гаґлЧа гарбузсаґ подтсуґнула' - (11); `отказаґла / йа знаґйу / то вже ш йомуґ нидоґбре тод'іґ / колеґ отказаґла д'іґвка / пузоґр йа дуґмайу йомуґ тод'іґ ' - (15).

2.1.7 Обряд домовленості батьків наречених про майбутнє весілля

На позначення цієї реалії зафіксовано 5 найменувань у 14 із 16 говірок досліджуваної території: договомр, домоґв'іне, сваґтан':а пройшлоґ, сватеґ, домоґвлен'іс'т', сваґтан':а. Найбільш частотним є уживання назви договомр - 5 (8, 9, 11, 12, 16). Рідше трапляються номени домоґвлен'іс'т' - 2 (1, ) (домомвл'іне - 1 (3), домомв'іне - 1(7)) та сваґтан':а - 1(10) (сваґтайуц':а - 1 (14). Всі інші номени вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: `н'е / воноґ на сваґтан':і все / ну / йак вонеґ договореґлисЧа до сваґтан':а дуйшлоґ вже / то тод'іґ вже той' - (15);

2.2 Назви етапів весілля

Група найменувань етапів весілля об'єднує: 1) назви передшлюбних обрядів; 2) назви обрядів шлюбного дня.

2.2.1 Назви передшлюбних обрядів

2.2.1.1 Обряд випікання весільного хліба

На позначення цього дійства зафіксовано 10 найменувань у 14 із 16 говірок досліджуваної території: п'ірог'ем, в'іп'ікан':а п'ірог'ів, м'ін'ух'еґ, ш'ішк'ем, короваґй, короваґй м'іґс'ат' дай п'ічуґт', зам'іґнк'е, п'ічуґт' хл'ібеґну, короваґй пеічуґт', нап'ічуґт' шоп був св'іґжий хл'іб. Поширеними є номени короваґй - 5 (1, 3, 4, 6, 11), короваґй пеічуґт' - 2 (2, 14). Інші найменування поодиноко вживаються у кожному з досліджуваних населених пунктів. Наявні пропозитивні номінації: `ну п'ічуґт' короваґй / да с тоґго т'іґста роґбл'ат' так'еґ п'ідруґчник'е вонеґ / шоп п'іт руґку клаґсте / ше так'еґ малеґн'к'е хл'ібеґнк'е б'ізс тоґго саґмого т'іґста в нас п'ічуґт' і шоп в платоґчок і в кармаґне / шоп коґло йіх заґвжде був хл'іб той / шо п'іт рукоґйу / той вонеґ т'іґк'е ноґс'ат' / а в'ін на стол'іґ лижеґт' // а йдут' молодеґйі і знов заб'іраґйут' св'ій хл'іб' - (15).

2.2.1.2 Обряд запрошення гостей на весілля

Назву для цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Для її номінації вживається 5 найменувань: запромш'ін':а, запроґшуйут', запроґсини на вес'іґл':а, запроґш'ін':а гостеґй, склиґкан':а на в'іс'іґл':а. Найбільш частотним є уживання назви запромш'ін':а - 3 (5, 9, 12). Інші найменування поодиноко вживаються у кожному з досліджуваних населених пунктів. Наявні пропозитивні номінації: `ідеґ попросеґ / даваґйте буґдем просеґте сват'іґв' - (12); `запроґш'ін':а пиґшутЧ на откреґтках / так запроґшуйутЧ ідуґтЧ до хаґте йіґздЧат' ' - (11); `ідуґт' бат'к'еґ да проґс'ат' на в'іс'іґл':е свойіґх роґдич'ів' - (14); `клеґчут' р'ід на в'іс'іґл':е бат'к'еґ' - (10); `хоґдит' молодеґй ч'і молодаґ с друґшкойу і запроґшуйут' / шоп пр'ітеґ до меґне на в'іс'іґл':а / проґсит' баґт'ко / проґситЧ маґте / проґсим ме пр'ід'іґте до нас' - (7); `бат'к'еґ ч'і молодеґйі / йак у когоґ' - (13); `посилаґйут' обвйеґзуйут' лЧеґнтаме ход'іґте до нас на в'іс'іґл': а' - (2); `ну хоґд'ат' запроґшуйут' на в'іс'іґл':а ' - (3).

2.2.1.3 Дівич - вечір

На позначення цієї реалії зафіксовано 6 найменувань у 10 із 16 говірок досліджуваної території. Уживаються такі номени: прошчал'ний веч'ір - 1 (9), в'ічорк'ем - 1 (12), в'інк'еґ шеґйут' - 1 (13), запромш'інн':а - 1 (5), халаст'аґцтво - 1 (6), в'ічорниґц'і - 1 (11). Кожне із найменувань є характерним для своєї говірки. Фіксуємо пропозитивні номінації: `в'інк'еґ вйут' / д'івчаґта зб'іраґйут' / вонаґ подруґгх зб'іраґйе / типеґр вже йіх ни вйут' тех в'інк'іґв ' - (10); `скликаґйе подруґжшок і провоґдит' цей веґч'ір' - (4); `вонеґ дагаваґруйуц':а д'івч'еґтка ой да те ш буґдиш ни наґша поцелуґйуц':а шче й заплаґчут' подруґжшк'е с падруґжшкаме' - (2); `молодаґ йде прибираґти хаґту' - (1).

2.2.1.4 Обряд прощання молодого з парубкуванням

Назву цієї реалії зафіксовано у 9 із 20 досліджуваних говірок. Репрезентують її 5 лексем. Уживаються такі номени: прошчал'ний веч'ір, прошчан':а до коровайу, малч'іґшн'ік, йдут' до молодеґйі, прошчаґйіц':а. Найбільш вживаним є номен прошчал'ний веч'ір - 3 (8, 9, 12). Інші назви вживаються поодиноко. Фіксуємо також пропозитивні номінації: `пр'іхоґд'ат' і праґзнуйут' с свойіґме друґз'аме / халаст'аґцтво' - (6); `так саґмо зб'іраґйуц':а на веґч'ір і тод'іґ вже договаґруйуц':а / колеґ там в'іс'іґл':е' - (11).

2.2.1.5 Обряд прикрашання весільного деревця подругами нареченої

На позначення цієї реалії зафіксовано 8 найменувань у 15 із 16 говірок досліджуваної території. Уживаються такі номени: пр'ікрашате коровай, пр'ікрашан':а дириўц'а, коровай, уб'ірайутЧ коровай, прибираґн':е коровайеґ, вбираґн':а вес'іґл'ного короваґйу, прибираґйім г'іґлку на короваґй, свах'еґ вб'іраґйут' короваґй. Напоширенішими номенами є пр'ікрашате коровай - 3 (3, 4, 8), коровай - 3 (5, 12, 13), уб'ірайутЧ коровай - 2 (10, 16). Інші вживаються поодиноко. Зафіксовано пропозитивні номінації: `уб'іраґйут' йалоґўц'ом диривцеґ / а то бумаґгойу вкраґс'уйут' кв'іґтаме ' - (14); `сп'іклеґ короваґйу / уб'іраґйут' / сп'іваґйут' п'існ'іґ хороґш'і хороґш'і / молодеґм шчаґст'а / здороґвйечка' - (2).

2.2.1.6 Ритуал ушанування померлих батьків наречених

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх говірках досліджуваної території. Репрезентують її 7 лексем. Уживаються такі номени: ідуґт' на кладоґв'ішче - 1 (9), ідут на клаґдб'ішче - 1 (16), ідуґт' на моґг'ілк'е - 1 (12), ідуґт' будеґте - 1 (8), в'ідв'іґдине помеґрлих бат'к'іґв - 1 (4), буд'іґн:а - 1 (5), пойіґдут' на моґг'ілк'е - 1 (2). Вживаються пропозитивні номінації: `в нас каґжут' п'іґдимо попроґсимо бат'к'іґв пок'іґйних на в'іс'іґл':а' - (9); `п'іґр'ід в'іс'іґл':ам ідуґт' на моґг'ілк'е / моґл'ац':а і проґс'ат' / шо таґту пр'іхоґд'те до нас на в'іс'іґл':е' - (11); `вонеґ йдут' п'іґр'ід в'іс'іґл':ем / йдут' просеґте бат'к'іґв / на моґг'ілк'е ідут' проґс'ат' на в'іс'іґл':е шоб пр'ішлеґ ' - (15); `ідут' на моґг'ілк'е і проґс'ат' там шоп пр'іхоґдиле на в'іс'іґл':а' - (14); `йдут' на моґглице / а н'е / то йак с'едаґйут' за стил / йак пр'ійіж:аґйут' свах'еґ і роґбл'ат' м'інуґту / паґра м'інуґт мовчаґн':а' - (10); `йіґдут' запроґшувате на моґг'ілк'е вмеґрлих на в'іс'іґл':а' - (7); `йдут' на моґглице / да б'іруґт' л'еґнту / подхоґд'ат' до христаґ / побажаґй м'ін'іґ маґмо / шобп йа булаґ шчаслеґвайа' - (13); `вонеґ йдут' на в'іґнчан':а / поґтом йдут' на клаґдб'ішче / прошчаґйуц':а з бат'каґме і вс'о' - (3); `йдут' перш на моґг'ілк'е вклон'аґйуц':а бат'каґм' - (1).

2.2.1.7 Початок весілля

На позначення цієї реалії зафіксовано 9 найменувань у 15 із 16 говірок досліджуваної території: почаґток, починанЧ:а, зач'інанЧ:а, сватиґ, переп'іґй, нач'інаґйіц':а в'іс'іґл':е, свах'еґ, вип'ікаґйут' коровайеґ, сваґтан':а. Поширеними є номени почаґток - 3 (5, 8, 9,), сватиґ - 1 (1) (свах'еґ - 2 (10, 15)). Решта вживаються поодиноко. Фіксуємо також пропозитивні номінації: `п'іґр'ід в'іс'іл':еґм п'ічуґт' короваґй // в субоґту наприґклад п'ічуґт' короваґй / а вже в нид'іґл'у в'іс'іґл':е' - (11); `почаґток в'іс'іґл':а молодеґй зб'іраґйе свуйуґ родеґну пр'іхоґдиле сватеґ до молодеґйі ' - (2); `збираґйуц':а / мулудаґ йде / збираґйуц':а на в'іґнчан':а ' - (3).

2.2.2 Назви обрядів шлюбного дня

2.2.2.1 Церковний шлюбний обряд

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентує її 1 лексема: в'інчан':а. Найпоширенішим є номен в'інчан':а - 7 (1, 3, 4, 6, 7, 9, 12), який має фонетичні варіанти в'інчан':е - 8 (5, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16) та в'інчаґйуц':а, який вживається один раз (2).

2.2.2.2 Громадянський шлюбний обряд

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Її репрезентують 5 найменувань: роспесуван':а, до роґсп'іс'і йіґдут', роспеґсуйуц':а, роґсп'іс', у роґсп'іс' ідуґт', роспеґсуватис'а. Найуживанішим є найменування роґсп'іс' - 7 (1, 3, 4, 5, 6, 11, 15), роспесуван':а - 5 (8, 9, 10, 12, 16) з фонетичними варіантами роспеґсуйуц':а - 1 (13),та роспеґсуватис'а - 1 (2). Присутнє також аналітичне найменування до роґсп'іс'і йіґдут' - 1 (7).

2.2.2.3 Обряд одягання молодої

На позначення цієї реалії зафіксовано 8 найменувань у всіх говірках досліджуваної території: пр'іб'ірайут' молодум, од'івамйут' молоду, вб'ірамте молоду, вд'іваґйут', од'агаґн':а, в'іс'іґл'не плаґт':а, дружшк'еґ од'агаґйут' молодуґ, вбираґн':а молодоґйі. Більш вживаним і поширеним є номен од'івайут' молодуґ - 2 (12, 16) з варіантами уд'івайут' молодуґ - 2), вд'іваґйут' - 2 (3, 13), уб'ірайут' молодум - 2 (14, 15), вбираґн':а молодоґйі - 2 (1, 4). Назви пр'іб'ірайут' молодум, вб'ірамте молоду, од'агаґн':а, в'іс'іґл'не плаґт':а, дружшк'еґ од'агаґйут' молодуґ вживаються поодиноко. Фіксуємо також пропозитивні номінації: `плаґт':а в'іс'іґл'не / пр'ічоґска / вс'о фатаґ' - (9); `подруґжшк'е зб'іраґйуц':а і од'агаґйут' ' - (4).

2.2.2.4 Обід у молодої чи молодого після вінчання

Назву цієї реалії зафіксовано у 14 із 16 досліджуваних говірок. Репрезентують її 5 лексем: п'ірезоў, поґсл'е в'іґнчан':е, буґдимо п'ір'іп'івамте, гостеґна, п'ір'іп'імй. Найчастотнішим є вживання найменування п'ір'іп'імй - 1 (12) (п'ереіп'імй - 1 (4), п'ір'іп'івамйут' - 1 (16), п'ір'іп'івамн':е - 1 (8). Зафіксовано також пропозитивні номінації: `нЧе йе / от прЧійіґхале зв'іґдте / мулудеґй ду мулудоґйі / пос'ідаґле пойіґле і йіґде за свойіґм роґдом ду мулудоґйі шобп пров'істеґ свах'іґв свойіґх' - (15); `йіґдут' до молудоґйі і там пусн'іґдайут' / а тод'іґ йіґдут' / молудеґй заб'іраґйе гост'іґв котоґре от молудоґго / і йідут' дудоґму / с свахаґме пр'ійіж:аґйут' ус'і раґзом' - (14); `з в'іґнчан':е зайіж:аґйут' до молодеґйі / там посн'іґдайут' / молодуґ лишаґйут' / а в'ін йіґде по свойіґ свах'еґ' - (10); `пр'ійіґдут' до молодоґї і тод'іґ вже даґл'ше продолжаґйіц':а гостеґна' - (7); `пов'інчаґлис'а / пр'іхоґдЧат' до моладеґйі / сЧад'аґйут' за стил / поздоровлаґйут' ' - (2); `пр'іхоґдЧат' об'іґдайут' у мулодоґйі зраґзу / і тод'іґ мулодеґйі пр'іхоґдит' дудоґму і спомагаґйут' й ус'о' - (3).

2.2.2.5 Весільний поїзд молодого

На позначення цієї реалії зафіксовано 5 найменувань у 14 із 16 говірок досліджуваної території: бойеґре, автоґбус, сватеґ, свах'еґ, перезоґв.

Поширеними є номени сватеґ - 5 (1, 2, 3, 5, 6), свах'еґ - 4 (7, 10, 14, 15), бойеґре - 2 (7, 13) (бойаґре - 2 ( 9, 12)). Поодиноко вживаються лексеми автоґбус (8) та перезоґв (4).

2.2.2.6 Обряд обсипання весільного поїзда молодого

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Репрезентують її 10 лексем: обпсипамн':а бат'каме, мамте хремсна обпсипамйе помйізст, обпсипамйут' дороґгу, хоґдит' хришчоґна маґте, обп сипаґн':а молодиґх, поздоровл'аґйут' зирноґм, обпсипаґйут', благословеґн':а, п'іґдимо обпс'іґйімо молодиґх, обпсипаґйут' зирноґм. Поширеним є номен благословеґн':а - 1 (16) (благослов'іґн':а - 1 (1)). Решта вживаються поодиноко. Зафіксовано також пропозитивні номінації: `стаґрша сваґха воґдит' молодиґх кругоґм столаґ і обпсипаґйе' - (11); `каґжут' треґба жеґтом обпсипаґте / шоп доґбре ж'ілоґс'а' - (14); `маґте хришчоґна обпсипаґйе зирноґм' - (10); `хоґд'ат' обпсипаґйут' зирноґм / канф'еґтаме на траґнспорт ' - (7).

2.2.2.7 Обряд перегородження дороги поїзда молодого

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентують її 4 найменування: пос'іл'шч'іна, заб'ірамте пос'іл'шч'іну, запор'іґзце, виґнести столаґ. Найчастотнішим є вживання найменування пос'іл'шч'іна - 7 (5, 7, 9, 11, 12, 13, 16). Решта вживаються поодиноко. Вживаються пропозитивні номінації: `даваґйте перенисеґм ст'іл молодеґм' - (6); `запор'іґзце п'ір'іп'інеґле дороґгу' - (15); `запор'іґзце гороґд'ат' дуроґгу' - (14); `харашоґ / в'іхоґдЧат' / мулудуґйу в'ізуґт' / в'іхоґд'ат' с столоґм / с хл'іґбом / в'іноґс'ат' гор'іґлку хлоґпц'ам / поздоровл'аґйут' / веґнисут' столаґ ' - (2); `стережуґт' хлоґпц'і / переноґс'ат' столаґ / виноґс'ат' бухаґнку хл'іґба / а т'і вже дайуґт' гор'іґлк'е' - (3); `хлоґпц'і / буваґйут' випаґдк'е / стаґвл'ат' стол'іґв ст'іґл'ки / ск'іґл'ки роґк'ів молодиґй' - (1).

2.2.2.8 Обряд благословення молодих

На позначення цієї реалії зафіксовано 5 найменувань у всіх говірках досліджуваної території: благословен':а, благословл'аґйут' хл'іґбом, благословеґн':а бат'к'іґв, благослов'іґн':а молодиґх. Поширеним є номен благословеґн':а - 4 (8, 9, 12, 16) з варіантами благослов'іґн':а - 1 (5) та благословеґле - 1 (3). Решта вживаються поодиноко. Зафіксовано також пропозитивні номінації: `даваґйте буґдим благословл'аґте молодеґх' - (6); ` благословл'аґйе маґте / хл'іґбом круґтит' так з рушникоґм і вонеґ вже тод'іґ хл'іб ц'ілуґйут' і вонаґ благословл'аґйе ' - (11); `бат'к'еґ благословлЧаґйут' молодеґх' - (14); `бат'к'еґ благословлЧаґйут' хл'ґібом молодеґх' - (10); `бат'к'еґ с хл'ібеґнойу сперш благословл'аґйут' / ікоґнаме / а тод'іґ вже йде родеґна' - (7); посаґд'ет' за стил дай благословл'аґйут' ' - (13); `бат'к'еґ благословл'аґйут' / желаґйут' добраґ ' - (2).

2.2.2.9 Обряд знімання з молодої дівочих прикрас

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентують її 10 найменувань: розск'ідайут' фату (9), розспл'ітайут' косум (16), розб'ірайут' молоду (12), зн'імате хватуґ (8), сн'іґдан':а (5), оптанц'оґвуйут' д'іґвч'іну (11), к'інеґц' в'іс'іґл':е (15), прошчаґйіц':а зс д'івоґцтвом (1), оптанц'оґвуван':а молодоґйі (7), зн'імаґємо фатуґ (4). Кожне із поданих найменувань є характерним для своєї говірки. Також фіксуємо пропозитивні номінації: `зніґмимо туґфл'і да хай в'ікупл'аґйут' ' - (6); `колеґ кончаґйіц':а в'іс'іґл':е тод'іґ знимаґйут' фатуґ / тод'іґ сваґха молудоґго зав'іваґйе йій хуґстку' - (14); `йак пр'івоз'ат' молодуґ уже / знимаґйут' зс йійіґ хватуґ / і знимаґйут' покреваґло / нак'ідаґйут' на св'ікруґху / а хватуґ в'іґшайут' ' - (10); `в конц'іґ сваґд'бе / тод'іґ маґте в'іґшайе молодиґй хуґстку чи шо / а молодаґ знов маґтире' - (13); `танц'уґйут' у клуґбув'і / вонаґ в хват'іґ / а пудруґшка кругоґм йійіґ знимаґйе хватуґ і коґжний подруґшк'е накладаґйе' - (2); `вжежш прик'інц'іґ маґти мулодоґго / мулодаґ оптанц'оґвуйе д'івчаґт / а тод'іґ маґти пр'іхоґдит' зн'імаґйе і вйаґше йій хуґстку' - (3).

2.2.2.10 Обряд надівання на молоду жіночого головного обряду

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Її репрезентують 6 найменувань: св'ікруха зав'івайе хустку, над'іван':а хустк'е, покр'івайут' молоду хусткойу, уб'ірайут' молодуґ, уд'іваґйім плат, од'агамн':а хумстк'е. Поширеним є номен над'іван':а хустк'е - 1 (16) з фонетичним варіантом од'івамн':а хумстк'е - 1 (5). Решта вживаються поодиноко. Зафіксовано також пропозитивні номінації: `ж'інихаґ маґте знимаґйе с свеґйі нив'іґстк'е веґл'она і вд'іваґйе йій свойуґ хуґстку / а веґл'она в'іґшайут' на подруґшку' - (11); `хуґстку вже вонаґ стайеґ молодеґц'а тод'іґ' - (15); `колеґ кончаґйіц':а віс'іґл':е тод'іґ знимаґйут' фатуґ / тод'іґ сваґха молудоґго зав'іваґйе йій хуґстку' - (14); `ну а то вже знов молодаґ / називаґйіц':а так йек п'ір'ізоґв / кончаґйіц':а в'іс'іґл':е / вонаґ оптанц'оґвуйе вс'іх д'івчаґт / і вже тод'іґ вонаґ хватуґ здайеґ таґйікбе на маґтира / на св'ікруґху / а св'ікруґха зав'іваґйе платоґк' - (10); `йак зав'іваґйе св'ікруґха длЧа молодоґйі там шаґрфа хуґстку' - (7); `в конц'іґ сваґд'бе / тод'іґ маґте в'іґшайе молодиґй хуґстку чи шо / а молодаґ знов маґтире' - (13); `маґте йогоґ уд'іваґйе хуґстку' - (2); `вжеш прик'інц'іґ маґти мулодоґго / мулодаґ оптанц'оґвуйе д'івчаґт / а тод'іґ маґти пр'іхоґдит' зн'імаґйе і вйаґше йій хуґстку' - (3); `маґте пр'іймаґйе в нив'істк'еґ ' - (1).

2.2.2.11 Обряд обдаровування молодих

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Її репрезентують 7 найменувань: дамрат' подамрк'і, обдаромвуван':а, дарувамн':а подамрку, п'ір'іп'іґй, дарувамн':а, спомагаґйут', благословл'аґт' йіх. Більш вживаними є номени: п'ір'іп'іґй - 4 (6, 7, 14, 15) (переп'іґй - 1 (4), п'ір'іп'іваґйут' - 1 (10)), дамрат' подамрк'і - 2 (9, 13) (даруґйут' подаґрк'е - 3 (2, 11, 16) та дарувамн':а подамрку - 1 (8) ). Решта вживаються поодиноко.

2.2.2.12 Обряд, коли молода ходить з фартухом і збирає дари

На позначення цієї реалії зафіксовано 5 найменувань у 15 із 16 говірок досліджуваної території: хомдит' зс фартухомм, в'ітамйіц':а, дарувамн':а, в'ітаґн':а з р'іґдними, фартуґх. Найуживанішим є найменування - в'ітамйіц':а - 2 (12, 16) (в'ітаґн':а - 3 (5, 7); в'ітаґн':е -1 (15)). Решта вживаються поодиноко. Зафіксовано також пропозитивні номінації: `на друґг'ій ден' молодаґ в'ітаґйіц':а / до вс'іх / коґжного подхоґдит' / до свуйеґйі р'ідн'іґ / подхоґдит' і в'ітаґйе / вс'іх ц'ілуґйе / і с фартухоґм / і йійіґ кладуґт' гроґше ч'і подаґрк'е' - (11); `в'ітаґйіц':а / п'ір'ізоґў як сидеґт' то вже йак йійіґ заб'іруґт' / то вонаґ тод'іґ / йійіґ р'ід пр'ійішч'еґйе до молудоґго / тод'іґ вонаґ по свойіґх хоґдит' і в'ітаґйіц':а' - (14); `колеґ п'ір'ізоґэ і вонаґ тод'іґ в'іхоґдит' і вклаґн'айуц':а і хоґдит' с фартухоґм' - (10); `в'ітаґйіц':а хоґдит' за столоґм кладуґт' йій подаґрк'е' - (13); `в'ітаґйе свуйуґ родеґну / а йійіґ даруґйут' подаґрочк'е' - (2); `в'ітаґйіц':а зі свойеґйу родеґнойу'- (3).

2.2.2.13 Дії, коли одружується остання дитина в сім'ї

На позначення цієї реалії зафіксовано 4 найменування у 11 із 16 говірок досліджуваної території: в'інк'е накладайут' (9), мейут' ног'е (12), на бат'к'ів в'ішайутм подарк'е (8), купаґн':а бат'к'іґв (4). Кожне із наведених найменувань є характерним для своєї говірки. Також фіксуємо пропозитивні номінації: `обпв'іґшуйут' бат'к'іґв в'інкаґме' - (5); `везуґт' йакшоґ остаґн':ій сен чи дочкаґ / то везуґт' по сел'іґ воґзичком бат'к'іґв' - (6); `йе вже заґра / раґн'ше ни булоґ / а заґра йе / в'ізуґт' бат'к'іґв до р'іґчк'е ч'і в канаґву йакуґ да моґчат' ' - (15); `над'іваґйут' на маґтира хватуґ / шеґйут' / садовл'еґт' у таґчку бат'к'іґв з маґтиройу і пускаґйут' в канаґву чи р'іґчку' - (10); `молодеґ танц'уґйут' с свойіґме бат'каґме' - (7); `в таґчку саґд'ат' да в'ізуґт' / у кал'уґжу веґк'інут' бат'к'іґв ч'і подаґрка купл'аґйе з'ат' дл'а теґшче” - (13); “раґн'ше такоґго ни булоґ / а заґразс маґтира од'агаґйут' в шоґс'а краґшче і моґжут' ноґги миґти' - (1).

2.2.2.14 Останній день весільного гуляння

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Її репрезентують 7 найменувань: д'імл'ат' коровай, похм'іґл':а, перезоґў, зак'іґнчен':а, короваґй, к'інеґц' в'іс'іґл':а, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а, похм'іґл':а. Більш вживаними є номени: д'імл'ат' коровай - 3 (9, 12, 16) (дилеґте короваґй - 1 (8)), к'інеґц' в'іс'іґл':а - 2 (2, 15) (кунеґц' в'іс'іґл':е - 1 (14), кончаґйіц':а в'іс'іґл':а - 1 (3)). Рідше вживаються лексеми перезоґў - 1 (4) (п'ір'ізоґў - 1 (10)), похм'іґл':а - 1 (7) (прохм'іґл':а - 1 (13)). Найменування зак'іґнчен':а, короваґй, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: `проґсто вже к'інчаґйіц':а в'іс'іґл':е / д'іґл'ат' ус'ім короваґйа / і зноґву даруґйут' подаґрк'е молодеґм / саґме дороґшче подаґрк'е кладуґт' на короваґй / і коґждому дайуґт' шиґшку і короваґй ' - (11).

2.2.2.15 Завершення весілля

На позначення цієї реалії зафіксовано 10 найменувань у 15 із 16 говірок досліджуваної території: д'іл'імн':а короваґйу, под'ілете коровамй, меґйут' посуду, к'інеґц' в'іс'іґл':а, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а, зак'іґнчен':а, короваґй, коґнч'ілос', п'ір'ізоґ ў , похм'іґл':а . Поширеними є назви дилете коровай - 1 (8), (под'ілете коровамй - 1 (16)), п'ір'ізоґў - 1 (10) (перезоґў - 1 (4)). Зафіксовано пропозитивну номінацію: `короваґй д'іґл'ат' і вс'о / тод'іґ с'ідаґйут' за ст'іл і гул'аґйут' / і гулаґйутЧ уже хто ск'іґл'к'е схоґче' - (11).

2.3 Назви післявесільних етапів обряду

2.3.1 Обряд ранкового частування в домі молодої після весілля

На позначення цієї реалії зафіксовано 5 найменувань у 13 із 16 говірок досліджуваної території: п'ірог'еґ, сн'ідан':а, на п'ірог'еґ пойіґхале, гостеґна, запроґхуйут' в гоґст'і. Найпоширеніша назва - п'ірог'е - 6 (5, 7, 10, 12,14,15), сн'ідан':а - 3 (2, 4, 8). Назви на п'ірог'еґ пойіґхале, гостеґна, запроґхуйут' в гоґст'і вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: сема `на друґг'ій ден' вже пр'іхоґд'ат' дойідаґте йіґжу' - (11).

2.3.2 Звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали на частування до батьків молодого

Назву звичаю зафіксовано у 12 із 16 досліджуваних говірок. Її репрезентують 6 найменувань: ідут' сн'імдате до свекра, п'ірог'ем, сн'імдан':а, гостеґна, запроґхуйут' в гоґст'і, сн'ідаґнок.
Найуживанішим є найменування сн'імдан':е - 5 (2, 7, 10, 13, 15) (сн'імдан':а - 2 (4, 12)). Інші номени вживаються поодиноко.

2.3.3 Останній день весільного гуляння

Назву обряду зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Її репрезентують 7 найменувань: д'імл'ат' коровай, похм'іґл':а, перезоґў, зак'іґнчен':а, короваґй, к'інеґц' в'іс'іґл':а, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а, похм'іґл':а. Більш вживаними є номени: д'імл'ат' коровай - 3 (9, 12, 16) (дилеґте короваґй - 1 (8)), к'інеґц' в'іс'іґл':а - 2 (2, 15) (коунеґц' в'іс'іґл':е - 1 (14), кончаґйіц':а в'іс'іґл':а - 1 (3)). Рідше вживаються лексеми перезоґў - 1 (4) (п'ір'ізоґў - 1 (10)), похм'іґл':а - 1 (7) (прохм'іґл':а - 1 (13)). Найменування зак'іґнчен':а, короваґй, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а вживаються поодиноко. Наявна пропозитивна номінація: `проґсто вже к'інчаґйіц':а в'іс'іґл':е / д'іґл'ат' ус'ім короваґйа / і зноґву даруґйут' подаґрк'е молодеґм / саґме дороґшче подаґрк'е кладуґт' на короваґй / і коґждому дайуґт' шиґшку і короваґй ' - (11).

2.3.4 Завершення весілля

На позначення цієї реалії зафіксовано 10 найменувань у 15 із 16 говірок досліджуваної території: д'іл'імн':а короваґйу, под'ілете коровамй, меґйут' посуду, к'інеґц' в'іс'іґл':а, завершЧінЧ:а в'іс'іґл':а, зак'іґнчен':а, короваґй, коґнч'ілос', п'ір'ізоґ ў , похм'іґл':а . Поширеними є низви дилете коровай - 1 (8), (под'ілете коровамй - 1 (16)), п'ір'ізоґў - 1 (10) (перезоґў - 1 (4)). Зафіксовано пропозитивну номінацію: `короваґй д'іґл'ат' і вс'о / тод'іґ с'ідаґйут' за ст'іл і гул'аґйут' / і гулаґйутЧ уже хто ск'іґл'к'е схоґче' - (11).

2.4 Назви учасників весілля

2.4.. Учасники весільного поїзда молодого

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Для її номінації зафіксовано 5 найменувань. Уживаються такі назви: сватеґ, в'іс'імл'ний пойізст, свах'е, бойаре, перезовл'аґни. Найчастотнішим є уживання номена сватеґ - 5 ( 1, 2, 6, 11, 12 ) та свах'еґ - 5 ( 1, 7, 10, 14, 15). Рідше фіксуємо найменування бойаре - 3 (3, 9, 13), в'іс'імл'ний пойізст - 1 (8), перезовл'аґни - 1 (4).

2.4.2 Людина, яка сватає наречену женихові

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентує її 3 лексеми: сваха, сват. Найуживанішим є номен сваха - 14 (1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16). Поодиноко вживаються назви сват (4 ), сваґтал'ник (6).

2.4.3 Сваха молодого

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентує її 3 лексеми: сваха, т'омшча, старша свамха. Найпоширенішим є номен сваґха - 13 ( 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15). Рідше вживаними є стамрша свамха - 2 ( 4, 12) та т'омшча - 1(16).

2.4.4 Жінки, які виготовляють весільне деревце

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Для номінації цієї реалії зафіксовано 7 найменувань: господамрк'е (9), хаз'амйк'е (16), пов'ітумх'е (12), куховамрк'е (8), рудиґна ус'і (2), господиґн'і (1), свах'еґ (14). Найчастотнішим є уживання номена короваґйнице 4 (3, 5, 7, 13) із варіантами (путкуруваґйнице - 2 (10, 15), короваґйниці - 1 (4)). Наявна пропозитивна номінація `йалоґвч'ік у нас каґжут' так'іґй зилеґний вб'іраґйут' кв'іточкаґме шишкаґме ' - (11).

2.4.5 Жінки, які готують весільні страви

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Для номінації реалії фіксуємо 5 найменувань: господамрк'е, хоз'амйк'е, куховамрк'е, господеґне, повар'іґ. Найчастіше фіксуємо номени господеґне - 5 (2, 10, 13, 14, 15) з варіантами: (господиґн'і - 1 (1 ), господеґн'і - 1 (3) господамрк'е - 1 (9), а також хоз'амйк'е - 4 ( 5, 6, 7, 16), куховаґрк'е - 2 (8, 12) ( кухаґрк'е - 1 (4)). Рідше вживаним - повар'іґ - 1 (11).

2.4.6 Люди, яких не запросили на весілля

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 досліджуваних говірках. Репрезентує її 1 лексема запороґжц'і - 4 (1, 2, 3, 16) з варіантами: запороґжшце - 1 (9), запор'іґжшц'і - 4 (5, 12, 11, 13), запор'іґзсце - 4 (7, 10, 14, 15), запор'іжшчаґни - 1 (4), за пор'іґгх ідуґт'- 1 (6).

2.4.7 Боярин молодого під час вінчання у церкві

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Для номінації цієї реалії зафіксовано 2 найменування. Фіксуємо такі найменування: друмжшко - 13 (2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) із словотвірним варіантом дружо?к - 1 (9), яке є найуживанішим, та стаґршій сват - 1 (1).

2.4.8 Керівник весілля від молодої

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Репрезентують її 12 лексем: д'амт'ко, старш'ій друмжшко, друмжшко, стаґрш'ій короваґйч'ік, брат, стаґрш'ій з'ат', стаґрш'ій син, татуґс', стаґрш'ій сват, хришчеґний баґт'ко, сват, баґт'ко. Найчастіше фіксуємо найменування друмжшко - 4 (5, 8, 11, 13). Менш вживаними є номени стаґрш'ій сват - 2 (4, 15) та старш'ій друмжшко - 2 (12, 16). Інші номени вживаються поодиноко.

2.4.9 Весільні музиканти

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 говірок досліджуваної території. Репрезентують її 3 лексеми: істрамда, гармон'іґсте, музиґка. Найчастіше фіксуємо номен музиґк'е - 4 (11, 14, 15) з варіантами (музиґка - 1 (2) та музикаґнте - 6 (1, 3, 7, 10, 13, 16), рідше - істрамда - 1 (12) з варіантом (естраґда - 2 (6, 9)) та гармон'іґсте - 2 (5, 8).

Висновки до розділу

1. Матеріал показує, що кожен десигнат функціонує зі своєю окремою назвою в усіх обстежених говірках. При дослідженні всі питання програми були опитані.

2. Всього у 16 обстежених говірках Любешівського району зафіксовано 218 найменувань (без фонетичних варіантів), які позначають 33 десигнати.

3. Десигнати відрізняються тим, що можуть бути репрезентовані від 2 (напр.: `Боярин молодого під час вінчання у церкві' - друмжшко, сват) (див. карта № 13) до 12 (напр.: `Керівник весілля від молодої' - д'амдт'ко, старш'ій друмжшко, друмжшко, стаґрш'ій короваґйч'ік, брат, стаґрш'ій з'ат', стаґрш'ій син, татуґс', стаґрш'ій сват, хришчеґний баґт'ко, сват, баґт'ко (див. карта № 6).

4. Значна частина назв належить до одного дериваційного гнізда (напр.: договореґтис'а, доґгов'ір; в'ікупл'амйут', веґкуп; запромш'ін':а, запроґшуйут'; в'інчан':а та в'інчаґйуц':а; роспесуван':а, роспеґсуйуц':а, роґсп'іс' та ін.). Носіями найменувань близьких до наукових є, як правило, представники молодшого покоління, що засвідчує процес поступового нівелювання цієї лексики.

5. Щодо номінативних засобів, то вживаються однокомпонентні назви (напр.: доґгов'ір, сватеґ, домоґвлен'іст', торгхумйут', веґкуп, сваґтан':а, м'ін'у'х'е, ш'ішк'ем, сватиґ, переп'іґй та ін.), двокомпонентні (напр.: прихоґдили сватиґ, торгх нґів'емсте, п'іч колупамйе, готуйе подарк'е, гарбузсам дайем, гарбузсаґ пов'іґсиле, прошчал'ний веч'ір, в'інк'еґ шеґйут', уб'ірайутЧ коровай, поґсл'е в'іґнчан':е, буґдимо п'ір'іп'івамте, виґнести столаґ та ін. ), а також виявлено цілі пропозитивні номінації (напр. : ` нЧе йе / от прЧійіґхале зв'іґдте / мулудеґй ду мулудоґйі / пос'ідаґле пойіґле і йіґде за свойіґм роґдом ду мулудоґйі шоп пров'істеґ свах'іґв свойіґх' , `стаґрша сваґха воґдит' молодиґх кругоґм столаґ і опсипаґйе', `даваґйте перенисеґм ст'іл молодеґм', `бат'к'еґ благословлЧаґйут' молодеґх', `зніґмимо туґфл'і да хай в'ікупл'аґйут', `хуґстку вже вонаґ стайеґ молодеґц'а тод'іґ', `колеґ п'ір'ізоґэ і вонаґ тод'іґ в'іхоґдит' і вклаґн'айуц':а і хоґдит' с фартухоґм', `на друґг'ій ден' вже пр'іхоґд'ат' дойідаґте йіґжу' та ін.).

РОЗДІЛ 3. МОТИВАЦІЯ ДЕЯКИХ МОНОЛЕКСЕМ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ ВЕСІЛЬНОЇ ДРАМИ ТА ЇЇ ЕТАПІВ ДЕЯКИХ ГОВІРОК ЛЮБЕШІВСЬКОГО РАЙОНУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Однією з важливих теоретичних проблем мовознавства залишається мотивація назв. Це явище давно привертало увагу вчених, зокрема таких, як А. І. Моісеєв [71], І. С. Торопцев [94] та ін.. У лексикологічному та семасіологічному аспектах питання сутності мотивованості слова докладно опрацювала О. І. Блінова [43]. Визначаючи мотивованість як ”структурно-семантичну властивість слова, яка дозволяє усвідомити раціональність зв'язку значення та звукової оболонки слова на підставі його лексичної й структурної співвідносності”, дослідниця виділила лексичний та структурний мотиватори слова: “ На підставі співвідносності даного слова з мотивуючим усвідомлюється мотиваційна ознака позначуваного, тобто виявляється лексична мотивованість слова. На підставі ж його співвідносності з одно структурними утвореннями усвідомлюється класифікаційна ознака та мотиваційна структура, тобто виявляється структурна мотивованість слова” [15, 16].