Організація роботи народних депутатів України

Організація підготовки та проведення виборів. Організація роботи народних депутатів України у Верховній Раді України та у виборчому окрузі. Запити і звернення, порядок їх внесення і розгляду. Організація роботи депутатських фракцій і депутатських груп.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.09.2016
Размер файла 44,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація роботи народних депутатів України

ВСТУП

З'ясування ролі парламенту в демократичному суспільстві, статусу народного депутата України є не тільки політичною, але і правовою проблемою. Ці питання належать до основних, базових цінностей будь-якої цивілізованої держави. А для України вони грають особливу роль, тому що є критерієм демократичних перетворень і ринкових реформ, які мають основною метою реалізацію основних прав людини і громадянина. Дійсно, від того, наскільки українська нація розуміє роль парламенту і парламентарія, залежить який шлях вона вибере для побудови суспільства і своєї держави
Діяльність по управлінню державними справами, яка здійснюється Верховною Радою України, прямо залежить від рівня і стилю виконання свого професійного обов'язку народними депутатами України.

Отримуючи в результаті виборів довіру громадян України, народний депутат України стає виразником волі народу, особою, яку народ уповноважив на реалізацію законодавчої влади. Тому в умовах сучасності дуже актуальним є питання про організацію депутатської діяльності.

Метою даної роботи є аналіз правового регулювання організації роботи народних депутатів України. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання:

· проаналізувати організацію підготовки та проведення виборів народних депутатів України;

· охарактеризувати гарантії діяльності народних депутатів України;

· визначити організацію роботи народних депутатів України у Верховній Раді України та у виборчому окрузі;

· дослідити правову суть запитів і звернення народних депутатів, порядок їх внесення і розгляду;

· проаналізувати організацію роботи депутатських фракцій і груп.

Об'єктом курсової роботи є суспільні відносини з приводу реалізації народними депутатами України свого статусу. Метою - дослідити порядок організації роботи народних депутатів України відповідно до діючого законодавства України.

Теоретичною основою наукової роботи є діюче законодавство України, яке визначає порядок проведення виборів народних депутатів України, їх правовий статус, а також монографічні і публіцистичні роботи присвячені організації роботи народних депутатів України. Дослідженню організації роботи народних депутатів Верховної Ради України приділялося уваги багатьма вченими.

Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу народного депутата України приділяли увагу М.О. Баймуратов, А.З. Георгіца, Р.К. Давидов, Г.С. Журавльова, В.С. Журавський, Л.Т. Кривенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та деякі інші вчені. Вагомий внесок у дослідження цієї тематики зробили, зокрема Авер'янов В. Б., Бандурка A.M., Георгіца А.З., Журавський В.С., Кивалов С.В., Кислий П.С., Колпаков В.К., Кривенко Л.Т., Медведчук В.В., Опришко В.Ф., Плющ І.С., Теплюк М.О. та ін.

У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, порівняльний та історичний методи наукового дослідження, а також методи аналізу та синтезу.

Структура дослідження обумовлюється його метою та завданнями. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, що включають підпункти, висновків, списку використаних джерел.

Наприкінці роботи будуть зроблені відповідні узагальнення.

Розділ 1. Загальна характеристика виборів народних депутатів України та гарантій їх діяльності

1.1 Організація підготовки та проведення виборів народних депутатів України

25 березня 2005 року був прийнятий новий Закон України „ Про вибори народних депутатів України” Закон України „Про вибори народних депутатів України” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 27-28, ст.366 (із змінами та доповненнями). , який встановив виключно пропорційну виборчу систему. Депутати обираються за виборчими списками кандидатів від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Вибори здійснюються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Законодавством встановлено два види парламентських виборів: чергові та позачергові. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України, а позачергові -- призначаються Президентом в порядку, встановленому Конституцією України, і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування указу глави держави про дострокове припинення повноважень парламенту.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року, виборчий процес включає такі етапи: 1) складання списків виборців; 2) утворення територіальних виборчих округів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати; 6) проведення передвиборної агітації; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів. Завершується виборчий процес офіційним оприлюдненням ЦВК результатів виборів народних депутатів.

Порядок підготовки та проведення виборів народних депутатів здійснюють державні органи спеціальної компетенції -- виборчі комісії. Законодавством встановлена трьохрівнева система виборчих комісій: Центральна виборча комісія (ЦВК), територіальні й дільничні виборчі комісії.

Організація, підготовка та проведення виборів народних депутатів вимагає досить значних матеріально-фінансових витрат, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та виборчих фондів партій (блоків). Фінансове забезпечення виборів за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється ЦВК, яка розподіляє необхідні асигнування між територіальними комісіями, а вони розподіляють кошти між дільничними комісіями.

Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніше ніж за рік до виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніш як за рік до дня виборів. Кандидатом у депутати може бути висунута особа, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійна особа, яка має право бути обраною депутатом. Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. При цьому кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, що становить конституційний склад парламенту. Усі кандидати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку цієї партії чи блоку. Реєстрація кандидатів, включених до виборчого списку партії (блоку), здійснюється ЦВК.

Голосування проводиться в день виборів з 8.00 до 20.00. Воно здійснюється у спеціально відведених приміщеннях, де розміщені кабіни для таємного голосування. Кожен виборець отримує виборчий бюлетень і голосує особисто.

Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів територіальних комісій про підсумки голосування в межах територіальних виборчих округів та протоколів закордонних дільничних виборчих комісій не пізніш як на п'ятнадцятий день з дня виборів встановлює результати виборів, про що складає протокол.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Мандати розподіляються між виборчими списками пропорційно до кількості отриманих голосів виборців. Спочатку визначається кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного мандата (виборча квота), яка обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, на кількість депутатських мандатів. Після цього кількість голосів виборців, поданих за кандидатів, включених до виборчих списків, що набули право на участь у розподілі мандатів, ділиться на виборчу квоту Ціла частина отриманого числа становить кількість мандатів, що отримали кандидати від цієї партії (блоку). Дробові залишки враховуються при розподілі решти депутатських мандатів.

Партії (блоки), кандидати в депутати від яких мають більші порівняно з іншими дробові залишки після ділення, отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого списку партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишки у двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові, першим додатковий мандат отримує той виборчий список, за кандидатів у депутати від якого віддано більшу кількість голосів виборців. Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків).

народний депутат вибори звернення

1.2 Гарантії діяльності народних депутатів України.

Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. Верховна Рада України, державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатських повноважень, а об'єднання громадян та їх органи сприяють їм у цьому. Систему гарантій депутатської діяльності становлять правові (юридичні), організаційні, інформаційні та соціально-економічні гарантії Григорук Н.Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України // Органи державної влади України - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С.147..

Найважливішою правовою гарантією є непорушність депутатських повноважень. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією, Законом «Про статус народного депутата України» Закон України „Про статус народного депутата” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 3, ст. 17. В редакції Закону N 2328-III ( 2328-14 ) від 22.03.2001, ВВР, 2001, N 42, ст.212 (із змінами та доповненнями). та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Суттєве значення для забезпечення захисту народного депутата від переслідувань, пов'язаних з його політичною діяльністю, є депутатська недоторканність, основу якої становить конституційне право кожної людини на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції). Ця конституційна норма поширюється і на депутата, але як повноважний представник народу він має додаткові права.

Стаття 80 Конституції закріплює, що народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Це означає, що вони не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. У Рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що депутатська недоторканність поширюється на народного депутата з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення його повноважень Рішення Конституційного Суду України від 27 жовт-ня 1999 року № 9-рп/99 - Офіційний вісник України. - 1999. - № 44. - Ст. 2193..

За чинним законодавством огляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення депутата, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише в разі, коли Верховна Рада надала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Мотивоване рішення Верховної Ради України за поданням Генерального прокурора України щодо одержання згоди на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності чи арешт приймається двома третіми депутатів від загального складу парламенту

У створенні належних умов для плідної праці народних депутатів важлива роль відводиться організаційним гарантіям, до яких належать права депутата на забезпечення окремим технічно обладнаним кабінетом у парламенті і виборчому окрузі, на забезпечення безпеки депутата та членів його сім'ї силами Управління державної охорони, користування послугами помічників-консультантів, на транспортне забезпечення, користування урядовим та іншими видами зв'язку.

Народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Законом «Про статус народного депутата України», іншими законами, а також Положенням про помічника-консультанта народного депутата України Положення про помічника-консультанта народного депутата України від 13 жовтня 1995 р. N 379/95-ВР

// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 37, ст.283..

Чинне законодавство передбачає й низку інформаційних гарантій діяльності народних депутатів України. Зокрема, народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до десяти хвилин на місяць) та телебаченні (до двадцяти хвилин на місяць), безкоштовно, засновником (співзасновником) яких є органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету. Гарантією ефективного здійснення повноважень народним депутатом є також можливість одержання ним необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання технічних засобів.

Значну групу становлять соціально-економічні гарантії діяльності народних депутатів. До них належать, насамперед, право депутата на фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення, на забезпечення житловими приміщеннями. Окрему підгрупу становлять гарантії трудових прав народних депутатів. Зокрема, час роботи народного депутата в парламенті зараховується до стажу державної служби, до загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю. Після закінчення строку його повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього -- він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України. Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка в міжсесійний період тривалістю сорок п'ять календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі подвійної місячної заробітної плати.

У питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення народний депутат прирівнюється до членів уряду. Він безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування. Життя і здоров'я народного депутата підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради України на суму десятирічного грошового утримання депутата.

Широкі гарантії передбачаються і щодо гарантії трудових прав, зокрема, трудового стажу народного депутат. Зокрема, згідно ст. 20 Закону про статус народного депутата, час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи. Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України.

При досягненні народним депутатом під час строку його депутатських повноважень віку або вислуги років, встановлених законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, він має право на пенсію, що обчислюється із суми заробітної плати працюючого народного депутата без обмеження граничного розміру пенсії.

Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків -- не менше двадцяти п'яти років, для жінок не менше двадцяти років, а також у разі визнання інвалідом І або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі вісімдесяти відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії.

Розділ 2. Організація роботи народних депутатів України

2.1 Організація роботи народних депутатів України у Верховній Раді України та у виборчому окрузі

Народні депутати України є повноважними представниками Українського народу у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції парламенту.

Правову основу роботи народних депутатів у Верховній Раді України та виборчому окрузі становлять норми Конституції України, Регламенту Верховної Ради України, законів «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», постанов Верховної Ради України «Про забезпечення діяльності народних депутатів України» від 26 липня 1994 року № 122/94-ВР (зі змінами), «Про затвердження Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України» від 13 жовтня 1995 року № 378/95-ВР, «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (зі змінами) та інших актів.

Згідно з чинним законодавством, народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі і мають вільний мандат. При виконанні своїх функцій і повноважень вони повинні керуватися Конституцією України, законами України, а також загальновизнаними нормами моралі.

Діяльність народного депутата у Верховній Раді України складається з таких форм: 1) участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій; 4) участь у роботі підкомітетів і робочих груп; 5) участь у парламентських слуханнях; 6) подання депутатських запитів та депутатських звернень; 7) виконання доручень Верховної Ради та її органів; 8) індивідуальна робота над законопроектами, іншими актами Верховної Ради; 9) інтерв'ю, участь у брифінгах, прес-конференціях, круглих столів тощо Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. -- X.: Пра-во, 2011. - С. 140. .

Розклад робочого дня народного депутата планується з урахуванням розкладу роботи Верховної Ради України, а також тих комітетів і тимчасових комісій, до складу яких його обрано. При цьому індивідуальна робота депутата поєднується з колективною роботою у складі колегіальних органів парламенту (пленарні засідання парламенту, засідання комітетів, робочих груп, фракцій тощо).

Кожен з народних депутатів забезпечується персональним місцем у залі засідань Верховної Ради України, окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях парламенту з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта. Народний депутат зобов'язаний бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України. У разі неможливості прибути на пленарне засідання він повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин апарат Верховної Ради України, а також голову комітету, комісії, до складу яких він обраний.

Народний депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.

Кожен депутат може впливати на зміст діяльності парламенту та його органів, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; виступати із законодавчою ініціативою, висловлювати думку щодо кожного питання, яке розглядається на пленарному засіданні, виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, порушувати питання про довіру складу органів, утворених парламентом, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено парламентом, передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються парламентом.

Реалізації Верховною Радою свого повноваження щодо здійснення парламентського контролю сприяє надане депутату право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства, про проведення депутатських розслідувань з будь-якого питання. Цьому ж сприяє і депутатський запит.

Закон «Про статус народного депутата України» надає право народному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради -- комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій. Народний депутат, який є членом комітету чи тимчасової комісії, має право вносити пропозиції про розгляд на їх засіданні будь-якого питання, що належить до їх компетенції, брати участь в обговоренні цих питань.

Маючи широке коло прав у Верховній Раді, народний депутат несе відповідальність перед нею, виконує її доручення. Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення про його роботу в парламенті і про виконання доручень.

Обов'язки народного депутата у Верховній Раді України: а) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; б) додержуватися вимог Конституції України, Законів України «Про статус народного депутата України», Закону України «Про Регламент Верховної Ради України” та інших законів, присяги народного депутата; в) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; г) брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються парламентом та його органами; ґ) виконувати доручення Верховної Ради України, комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової комісії, до складу яких його обрано; д) інформувати парламент та його органи про виконання їх доручень.

Закон «Про статус народного депутата України» акцентує увагу на тому, що народні депутати повинні додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики. Як зазначається у спеціальній літературі, парламентська етика -- це не тільки сукупність правил поведінки депутатів між собою, адже у процесі своєї діяльності парламентарі спілкуються з виборцями, співпрацюють з державним апаратом. Вона охоплює питання поведінки народних обранців не тільки стосовно співробітників своїх апаратів, а й щодо депутатського корпусу взагалі Колесник К. Особливості парламентської етики в Україні // Право України. - 2004. - № 6. - С 85..

Відповідно до ст. 8 Закону про статус депутата у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

Діяльність депутата у виборчому окрузі складається з таких форм: 1) індивідуальний прийом громадян; 2) зустрічі з виборцями, трудовими колективами; 3) участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; 4) відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 5) зустрічі з керівниками та іншими посадовими особами органів публічної влади, підприємств, установ, організацій (у межах реалізації права на невідкладний прийом) Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. -- X.: Пра-во, 2011. - С. 141..

Народний депутат у разі порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до відповідних органів і посадових осіб, які зобов'язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності -- притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата.

Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку обов'язків парламентарів у виборчому окрузі: 1) підтримувати зв'язок з виборцями, регулярно інформувати їх про роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми; 2) вивчати громадську думку, потреби і запити населення, в разі потреби інформувати про них Верховну Раду України; 3) здійснювати регулярний прийом виборців. На виконання цих обов'язків народний депутат розглядає отримані ним звернення громадян, вживає необхідних заходів для їх вирішення. Депутат не рідше двох разів на рік звітує перед виборцями про свою діяльність, і йому забезпечується належні умови для проведення зустрічей із виборцями Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. -- X.: Пра-во, 2011. - С. 141-142. .

2.2 Запити і звернення народних депутатів, порядок їх внесення і розгляду

Серед передбачених законодавством організаційно-правових форм здійснення парламентського контролю за діяльністю органів публічної влади, підприємств, установ і організацій в Україні провідне місце посідають депутатські запити і звернення.

Згідно ст.. 15 Закону про статус народного депутата, народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону «Про статус народного депутата України» депутатський запит -- це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії до Президента, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів публічної влади, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Запит народного депутата України -- це результат його особистого волевиявлення, форма реалізації наданих йому повноважень. Праву депутата на запит кореспондує обов'язок суб'єктів, яким він адресується, своєчасно надати відповідь щодо результатів його розгляду та вжитих заходів. Таким чином, депутатський запит виступає засобом здійснення парламентського контролю у формі індивідуальної контрольної діяльності депутата Майданних О. Організаційно-правові форми здійснення парла-ментського контролю в Україні // Право України. -- 2003. -- № 7. -- С. 10..

Депутатський запит є універсальною формою парламентського контролю, що в поєднанні з простотою і доступністю процедури його внесення й розгляду пояснює доволі широке його застосування у практиці українського парламентаризму.

Запит подається в письмовій формі Голові Верховної Ради України, який оголошує його на пленарному засіданні і передає до парламентського апарату. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 (у справі про направлення запиту до Президента України) зазначив, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії звертається до органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує рішення парламенту. Водночас порядок направлення запиту до Президента відрізняється від загального, оскільки таке рішення приймається Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу Рі-шення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 - Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - Ст. 2388.. Умовою прийняття рішення є наявність попередньої підтримки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від її конституційного складу.

Після оголошення тексту депутатського запиту на пленарному засіданні парламенту (або після прийняття парламентом рішення про направлення запиту до Президента України) Голова Верховної Ради України передає текст звернення до апарату Верховної Ради України, який негайно направляє його відповідним органам або посадовим особам. Текст запиту публікується в стенографічному бюлетені засідань Верховної Ради України.

Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін з дня його одержання. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянутий у цей строк, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депутатів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший термін, який не повинен перевищувати один місяць після одержання запиту. Народний депутат має право безпосередньо брати участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу публічної влади, підприємства, установи чи організації.

Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України і депутату, що його вніс, та оголошується на засіданні парламенту. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит. На пленарному засіданні може бути проведене обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає не менше однієї п'ятої частини народних депутатів.

Іншою індивідуальною формою парламентського контролю є депутатське звернення -- викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- С. 134. .

Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об'єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов'язаних із депутатською діяльністю.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян.

Конституційний Суд України в рішеннях від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 (у справі про запити народних депутатів), від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 (у справі про запити народних депутатів України до прокуратури), від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002 (у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) та від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003 (у справі про звернення народних депутатів України до Національного банку України) дав офіційне тлумачення положень Конституції та Закону України «Про статус народного депутата України» щодо предмета та порядку реалізації права народних депутатів на запити і звернення. Принципова позиція Конституційного Суду України полягає в тому, що запити і звернення народних депутатів не можуть містити вказівок, вимог чи пропозицій судовим і правоохоронним органам щодо конкретних справ, які перебувають у їх провадженні. Проте народний депутат має право звернутися із запитом до Голови Національного банку України про надання інформації, яка становить банківську таємницю.

2.3 Організація роботи депутатських фракцій і депутатських груп

Фракції відіграють важливу роль у законодавчому механізмі українського парламенту. Той факт, що їх потрібно сформувати і затвердити на першому засіданні парламенту, є свідченням їхньої важливості. Так, відповідно до ст. 16 Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133., яка визначає послідовність розгляду питань на першій сесії новообраної Верховної Ради, питання про формування та реєстрацію депутатських фракцій знаходиться під номером 9, ще до вирішення питань про обрання Голови Верховної Ради України та обрання Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України та інших.

Георгіца А.З. зазначає, що участь депутатів і депутатських фракцій у здійсненні завдань парламенту це не лише вимоги внутрішнього розпорядку роботи представницького органа влади, а й обов'язки даних суб'єктів своїми діями реалізувати компетенцію останнього Георгіца А.З. Проблема компетенції парламенту / Георгіца А.З. // Чернівецький ун-т. Науковий ві-сник. - Чернівці, 1999. - Вип. 45: Правознавство. С. 53..

Офіційне оформлення депутатських об'єднань відбувається в перші дні засідань Верховної Ради України. Як і в більшості зарубіжних держав, в українському парламенті передбачений так званий “явочно-реєстраційний” порядок утворення депутатських об'єднань. Тобто депутатські фракції створюються вільно, але разом з тим здобувають легальний статус тільки шляхом реєстрації в компетентному органі.

Таким чином, з одного боку, депутатські фракції утворюються, як і при явочному порядку, вільно, тобто для здійснення будь-яких пов'язаних із цим дій (проведення зборів, виборів керівних органів і т.п.) не потрібно попереднього дозволу. У той час Регламент передбачає необхідність реєстрації для придбання легального статусу. Обов'язкова реєстрація припускає пред'явлення до депутатських об'єднань певних вимог, дотримання яких необхідно для їхньої реєстрації, про що свідчить наявність у Регламенті Верховної Ради України ст. 60. Тобто, реєстрація депутатських фракцій у Верховній Раді України є обов'язковою умовою для визнання їх такими.

Після реєстрації депутатські об'єднання починають свою діяльність, реалізуючи при цьому програмні завдання свого руху, об'єднання або партії.

Кожний депутат може здійснювати певний вплив у парламенті через діяльність у фракції, тому що вони (депутати), крім обрання Голови Верховної Ради України і керівних органів, можуть впливати на порядок денний сесії, створення і склад спеціальних контрольних і слідчих комісій. Тобто, саме у фракціях і групах народні депутати можуть активно відстоювати свої погляди, і саме фракція може надавати дійову допомогу і підтримку народному депутатові у здійсненні його задумів.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат як член депутатської фракції (групи) має право:

1) обирати та бути обраним до керівних органів депутатської фракції (групи);

2) брати участь у затвердженні Положення про депутатську фракцію (групу);

3) пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою);

4) вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій;

5) брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).

Ст. 24 Закону України “Про статус народного депутату України” встановлює, що народний депутат України зобов'язаний, як член депутатської фракції (групи) додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України; представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано.

Депутатські об'єднання попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів, персональний склад колегіальних органів парламенту, мають право на пропорційне представництво в усіх органах Верховної Ради та в офіційних парламентських делегаціях. Кожна депутатська фракція, група має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів.

Кожне депутатське об'єднання обирає зі свого складу уповноваженого представника, на якого покладаються представницькі та організаційні функції. Уповноважені представники депутатських груп і фракцій (від кожної по одному) утворюють Погоджувальну раду депутатських фракцій (груп), яка є органом дорадчого характеру, сприяє узгодженню позицій депутатів у разі виникнення спірних питань у роботі парламенту та його органів.

Погоджувальна рада депутатських фракцій (груп) здійснює свою роботу у формі засідань, які скликаються Головою Верховної Ради або за ініціативою представників двох чи більше депутатських об'єднань в разі необхідності, але не рідше одного разу на тиждень під час роботи парламенту в пленарному режимі. Як правило, засідання Погоджувальної ради проводяться по понеділках, перед початком пленарного тижня. Засідання проводиться відкрито і є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин від її складу.

Погоджувальна рада депутатських фракцій (груп):

а) вносить пропозиції щодо річного та перспективного планів роботи Верховної Ради;

б) розглядає та погоджує пропозиції щодо проектів порядку денного сесій та розкладу парламентських засідань;

в) формує проект порядку денного на кожне пленарне засідання;

г) ініціює перевірку внесених законодавчих пропозицій та законопроектів на їх відповідність вимогам Регламенту;

ґ) вносить пропозиції щодо визначення парламентського комітету, відповідального за підготовку законопроекту, направлення його на розгляд у комітети і депутатські фракції (групи), на наукову, юридичну та іншу експертизу;

д) вносить пропозиції щодо скликання позачергового засідання парламенту;

є) розглядає питання про вжиття заходів для забезпечення присутності депутатів на пленарних засіданнях;

є) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань;

ж) вирішує інші питання організації роботи Верховної Ради відповідно до Регламенту.

ВИСНОВКИ

Діюче законодавство України передбачає, що депутати обираються за виборчими списками кандидатів від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Вибори здійснюються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Законодавством встановлено два види парламентських виборів: чергові та позачергові. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України, а позачергові призначаються Президентом в порядку, встановленому Конституцією України, і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування указу глави держави про дострокове припинення повноважень парламенту.

Діяльність народного депутата у Верховній Раді України складається з таких форм: 1) участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій; 4) участь у роботі підкомітетів і робочих груп; 5) участь у парламентських слуханнях; 6) подання депутатських запитів та депутатських звернень; 7) виконання доручень Верховної Ради та її органів; 8) індивідуальна робота над законопроектами, іншими документами; 8) інтерв'ю, участь у брифінгах та прес-конференціях.

Діяльність депутата у виборчому окрузі складається з таких форм: 1) індивідуальний прийом громадян; 2) зустрічі з виборцями, трудовими колективами; 3) участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; 4) відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 5) зустрічі з керівниками та іншими посадовими особами органів публічної влади, підприємств, установ, організацій (у межах реалізації права на невідкладний прийом).

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної ради України. - 1996. - №30. - Ст. 62.

2. Закон України „Про статус народного депутата” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 3, ст. 17. В редакції Закону N 2328-III ( 2328-14 ) від 22.03.2001, ВВР, 2001, N 42, ст.212 (із змінами та доповненнями).

3. Закон України „Про вибори народних депутатів України” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 27-28, ст.366 (із змінами та доповненнями).

4. Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133.

5. Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 - Офіційний вісник України. - 1999. - № 44. - Ст. 2193.

6. Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 - Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - Ст. 2388.

7. Положення про помічника-консультанта народного депутата України від 13 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 37, ст.283.

Спеціальна література

8. Георгіца А.З. Проблема компетенції парламенту / Георгіца А.З. // Чернівецький ун-т. Науковий вісник. - Чернівці, 1999. - Вип. 45: Правознавство. С. 53-63.

9. Григорук Н.Г. Деякі аспекти теорії статусу народного депутата України Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. С.126-132.

10. Григорук Н.Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України // Органи державної влади України - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С.145-188.

11. Григорук Н.Г. Непорушність повноважень народних депутатів України Часопис Київського університету права. - 2002. - № 2. - С.30-38.

12. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. -- X.: Право, 2011. - 360 с.

13. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 343 с.

14. Журавський В. С. Про зміст та співвідношення понять депутатського мандату, статусу та повноважень народного депутата України / Журавський В. С. // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. - 2001. - Вип. 3. - С. 55-62.

15. Колесник К. Особливості парламентської етики в Україні // Право України. - 2004. - № 6. - С 84-87.

16. Майданних О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні // Право України. -- 2003. -- № 7. -- С. 9-13.

17. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. -Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 558 с.

18. Муніципальне право України: Підручник / Кол. авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 592с.

19. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. - Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002. - 653 c.

Размещено на Allbest.ur


Подобные документы

  • Порядок утворення, функції і організація роботи депутатських фракцій (груп) у Верховній Раді України. Характеристика та обґрунтування основних принципів побудови та розвитку української держави. Оцінка законності дій органів місцевого самоврядування.

    контрольная работа [40,3 K], добавлен 15.04.2010

  • Функції та принципи роботи парламенту - єдиного органу, який належить до законодавчої гілки державної влади. Його Конституційний склад. Організація роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.

    курсовая работа [44,8 K], добавлен 01.12.2010

  • Склад Верховної Ради України. Офіційний статус народного депутата України. Вибори народних депутатів України. Права і обов’язки народних депутатів України. Внутрішня організація Верховної Ради України. Компетенція Верховної Ради України. Основні завдання

    курсовая работа [43,1 K], добавлен 24.12.2004

  • Поняття виборчої системи і виборчого права, загальна характеристика виборчої системи України та її принципи. Порядок організації та проведення виборів народних депутатів. Правова регламентація процесів формування представницьких органів публічної влади.

    курсовая работа [40,6 K], добавлен 23.02.2011

  • Правовий статус народного депутата України. Участь депутата у здійсненні державної влади та її органах. Реалізація прав народним депутатом у Верховній Раді. Участь депутата у перевірках, депутатському розслідуванні. Розгляд пропозицій і скарг громадян.

    реферат [43,8 K], добавлен 29.10.2010

  • Правові основи діяльності народних депутатів України, законодавче регулювання їх статусу, основні гарантії. Статистично-інформаційний огляд системи державного пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні, проблеми та перспективи реформування.

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 28.02.2011

  • Розгляд скарг про порушення виборів народних депутатів України. Встановлення фактів порушення виборчого законодавства. Розгляд спорів виборчими комiсiями. Реєстрація кандидатів у депутати. Передвиборна агітація, виборчі бюлетені та підрахунок голосів.

    реферат [99,0 K], добавлен 28.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.