Обґрунтування організаційно-управлінських рішень щодо раціонального землекористування та землевпорядкування на території Каланчацького району

Таблиця 2.2. Питома вага району в економіці області

3. Природні умови Каланчацького району

Природні умови

Клімат.

Клімат району помірно-континентальний з жарким посушливим літом і м'якою зимою. Середня тривалість теплого періоду 180 діб. Середня температура повітря за липень +230С, в літку температура повітря може перевищувати +400С. Середня температура повітря за січень -30С, взимку температура повітря може знижуватись до -200С. Сума додаткових температур повітря складає 330С. Середньорічна температура повітря +9,80С.

Середньорічна кількість опадів за рік складає 350-400мм або 3500-4000 м3/га.

Переважаючий вітер - північно-східний.

Таблиця 3.1. Основні кліматичні показники за даними метеорологічної станції Хорли

Геоморфологія і рельєф поверхні.

Каланчацький район розташований на Північно-Кримському зрошуваному масиві, який знаходиться у межах старовинної тераси - дельти Дніпра (Херсонська область). Він являє собою слаборозчленовану рівнину, нахилену в бік Дніпра та Чорного моря. Геологічний розріз в нижній частині представлений нижньо- та середньосарматськими глинами, які відіграють роль регіонального водоопіру, а вище - сарматськими, меотичними та понтичними тріщинуватими та закарстованими вапняками, перекритими товщиною кіммерійских водоупорних глин потужністю від 5 до 30 м. Закінчується розріз могутньою товщиною (від кілька десятків метрів до 80-100м) пісочно-глинистих середньо- та верньопліоценових, а також четвертинних алювіальних утворень з покривом лесових ґрунтів (від 1-3 до 5-7м).

В районі є такі природні та водні ресурси:

- пісок - пісочні балки Джарилгацької затоки;

- очерет - необмежена кількість на узбережжі Чорного моря;

- глина - є можливість відкрити два кар'єри, на території селища Каланчак, обсяги родовищ вимірюються 5 млн. м куб. ґрунту. Цих запасів вистачить на 50 років при потужності заводу 30 млн. цегли на рік. Аналіз ґрунтів по кар'єрах проводився у 1991 році;

- мінеральні води - в с. Хорли (за хімічним складом прирівнюються до Куяльницьких, проведені геологічні розробки).

Ґрунти Каланчацького району.

Ґрунти Гаврилівської сільської ради переважно представлені темно-каштановими солонцюватими ґрунтами різного механічного складу. Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски. ґрунти глинистої й суглинної механічної сполуки у верхньому горизонті містять 3,4-2,4% гумусу. У складі гумусу втримується приблизно рівна кількість фульвокислот і гумусових кислот, нерідко фульвокислоти переважають над гумусовими кислотами. Ємність поглинання -- 20-30 мг-экв на 100 м ґрунти, у складі обмінних основ 94-99% припадає на кальцій і магній й 1-6%-- на натрій. Реакція верхніх горизонтів нейтральна (pH 6,5-7,8) і лужна в нижніх горизонтах. Ґрунтотворний дерновий процес відбувається в умовах недостатнього зволоження. Це сприяє нагромадженню в ґрунтовому профілі не тільки карбонатів кальцію та магнію, а й легкорозчинних солей натрію, що спричинює надходження катіонів натрію до ГВК.

Рослинний покрив порівняно з чорноземною зоною значно бідніший. Така рослинність з невеликою біомасою надземної і кореневої частин та малою кількістю опадів не сприяють нагромадженню гумусу. Гумусований профіль темно-каштанових ґрунтів має потужність 60- 75 см, у супіщаних і легкосуглинкових різновидах -- 80-100 см. Аналогічний профіль каштанових ґрунтів становить 40-60 см.

Характерною ознакою даних ґрунтів є чітка диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом, що пов'язано з солонцюватістю цих ґрунтів.

В темно-каштанових солонцюватих ґрунтах легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150-250 см. Для темно-каштанових ґрунтів характерне вузьке співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм (2-4 : 1). Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабколужна (рНводний = 6,8...8).

Карбонати закипають на глибині 50-60 см. У зоні поширення темно-каштанових ґрунтів значно розвинуте зрошення, що привело до підняття підґрунтових вод, вторинного засолення ґрунтів, утворення глибистої структури та інших негативних явищ.

Будову профілю темно-каштанових солонцюватих ґрунтів:

Не(А) -- гумусовий горизонт (0-30 см) темно-сірий з каштановим відтінком. порохувато-грудку-ватий, на структурних агрегатах помітна присипка SiO2 тонкопористий; перехід помітний;

Нрі(В1) -- верхній перехідний горизонт (31-45 см) темнувато-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернисто-горіхуватий, на структурних агрегатах присипка SiO2 і слабкий глянець; перехід поступовий;

Рhiк(В2) -- нижній перехідний горизонт (46-80 см) бурувато-брудно-палевий з темно-сірими плямами і гумусними потьоками, горіхувато-призмо-подібно-грудкувата структура, на агрегатах добре виражений глянець, зустрічається білозірка; перехід поступовий;

Рк/s(С) -- палевий лес (80-120 см) з темно-бурим відтінком, багато білозірки, щільний, можлива присутність легкорозчинних солей.

Солончаки, солонці і солоді є інтразональними ґрунтами.

Солончаками називають засолені ґрунти, у верхніх горизонтах яких понад 1 % водорозчинних солей. На них ростуть специфічні рослини -- солянки. За ступенем засоленості розрізняють слабко-, середньо-, сильнозасолені і дуже сильнозасолені фрунти. При великому засоленні солончаки літом вкриваються суцільною білою кіркою -- вицвітами солей. Глибина гумусного горизонту становить 10--60 см, вміст гумусу -- до 1--5%, рН 7--9.

Солонці -- ґрунти з високим вмістом натрію у вбирному комплексі -- понад 15%. Вони також безструктурні, дуже розпилені, при висиханні стають дуже твердими. Глибина гумусного горизонту становить від 2 до 16 см, вміст гумусу від 1 до 5%, рН досягає 8--8,5. Для поліпшення властивостей цих ґрунтів треба вносити гіпс (4--5 т на 1 га), застосовувати триярусну оранку, при якій верхній шар залишається на місці, а горизонт В перемішується з нижніми карбонатним і гіпсовим шарами. Використовують такі ґрунти під пасовища.

4 Організаційні та управлінські рішення щодо використання земель Каланчацького району

Сучасний стан та розподіл земель по категоріям у районі.

Всі землі, що знаходяться в межах території району складають єдиний земельний фонд Каланчацького району. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд району, як і земельний фонд України, підрозділяють на дев'ять категорій земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. Перелік категорій земель України визначений у ст. 19 ЗК України. Відповідно до цієї статті землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна з категорій земель являє собою загальне нецільове призначення земельних ділянок, що входять тієї чи іншої категорії. Однак земельні ділянки, віднесені до однієї категорії земель, також використовуються за різним цільовим призначенням. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватись як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції. Своєю чергою, земельні ділянки, що надаються громадянам для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можуть використовуватися, приміром, для садівництва, ведення особистого підсобного (особистого селянського) господарства, для городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Земельний фонд Каланчацького району складає 91,5080 га. Відповідно до цільового використання у структурі земельного фонду сільськогосподарські угіддя займають 71,026 га у тому числі 62,370 га - рілля, 1,359 га - ліси та інші лісовкриті площі, 1,917 га - забудовані землі, 5,978 га землі водного фонду, 10,269 га - інші землі.

Ґрунтовий покрив району представлений темно-каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями, що займають біля 70 % ріллі. Ґрунти характеризуються розвиненим гумусованим профілем з середньо- і важкосуглинистим механічним складом, дефляційно небезпечні. Вміст гумусу в основних ґрунтах становить 0,8 - 3,7%.

На території району ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, стародавні й сучасні алювіальні та морські відклади, елювій карбонатних порід і червоно-бурі глини. З них найпоширеніші - леси та лесовидні суглинки різного механічного складу (від супіщаних до легкоглинистих). Ґрунти характеризуються слабкою структурністю ірозпорошеністю орного шару.

Пропозиції до можливого перерозподілу земель

Віднесення земель до категорій, переведення їх з однієї категорії в іншу є функцією державного управління щодо встановлення належності земельної ділянки до однієї з категорій земель.

Ця функція не вичерпується одноразовим віднесенням земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель, так як зміна соціальних, економічних, природних умов може вимагати зміни встановленої раніше категорії земельної ділянки. У таких випадках здійснюється перерозподіл земель з однієї категорії в іншу.

Надмірне розширення площі ріллі на схилових землях призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення ріллі, природних кормових угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екосферу. Згідно з розробленою програмою « Стратегії економічного та соціального розвитку Каланчатського району» з метою зниження розораності земель рекомендується частину орної землі перевести у природні кормові угіддя.

Щоб здійснити перерозподіл земель Каланчатського району між категоріями відповідно з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, рекомендується: установити відповідність фактичного використання земель їх цільовому призначенню; виявити резерви земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; визначити і обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен розрахунковий період.

Промислове виробництво:

Темп росту за останні три роки - 2014 рік - 104,8 %, 2015 рік - 100,8 %, 2016 рік - 97,7%.

Валова продукція сільського господарства на одну особу - 16460,3 грн.

Бартер у промисловості - , та сільському господарстві -

5. Управління територіями з особливим рекреаційними, природоохоронними і заповідними режимами

Згідно Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) «Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України». Вони охороняються як національне надбання й одночасно як складова частина світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Серед типів територій та об'єктів особливої правової охорони центральне місце посідає природно-заповідний фонд України. До природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Функції кожного з перелічених об'єктів ПЗФ України, мета створення й поставлені завдання чітко регламентовані національним законодавством, зокрема Законом України «Про природно - заповідний фонд України». Законодавством України для кожної категорії територій та об'єктів ПЗФ установлено спеціальний правовий режим. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. Конкретні вимоги до режиму окремих заповідних територій та об'єктів у межах, визначених законодавством, можуть встановлюватися положеннями про ці території чи об'єкти. Рівень охоронного режиму, що, у свою чергу, визначається екологічною, науковою, історико-культурною цінністю об'єктів, є ознакою, що розмежовує території ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення. При цьому ряд категорій ПЗФ можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища є категоріями ПЗФ місцевого значення, а природні заповідники, біосферні заповідники і національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні. Біосферні заповідники є категорією ПЗФ міжнародного значення. Їх створення і функціонування вимагає дотримання не лише національних, а й міжнародних процедур. Усі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Правовий режим окремих категорій ПЗФ є уніфікованим, тобто єдиним для всієї території чи об'єкта, або диференційованим залежно від функціонального зонування територій. Так, уніфікованим є правовий режим природних заповідників, заповідних урочищ, пам'яток природи, заказників. Диференційований режим, відповідно до функціонального зонування територій, встановлено для біосферних заповідників (з виділенням зон: заповідної, буферної, антропогенних ландшафтів та регульованого заповідного режиму), національних природних парків (з виділенням заповідної зони, зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони), зоологічних парків (експозиційна, наукова, рекреаційна та господарська зони). Зонування може проводитися також на територіях ботанічних садів, дендрологічних парків, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва

Територія Каланчацького району розташована в сприятливих природно-географічних умовах, має потужний природно-ресурсний потенціал та багатий природно-заповідний фонд, який виступає важливою основою життєдіяльності населення.

Природно-заповідний фонд Каланчацький району є стоянки мисливців кам'яного віку, місця стійбищ та кургани скотарів. Цей район - один з найбагатших на Херсонщині за кількістю давніх курганів. Найдавнішим свідченням заселення території Каланчацького району є дві пам'ятки часу пізнього палеоліту біля сіл Бабенківка Перша та Червоний Чабан [3]

Домузла -- один з об'єктів природно-заповідного фонду Херсонської області, орнітологічний заказник місцевого значення площею 1411,9 га. Створений у 2000 році [3]

Таблиця 5.1. Найважливіші підприємства району

6. Розробка організаційно-управлінських рішень щодо покращення родючості ґрунтів

Сучасне землеробство спрямоване на раціональне та екологічно безпечне використання землі, відтворення її родючості, створення оптимальних умов для формування великого і сталого урожаю.

З метою припинення деградації й підвищення родючості сільськогосподарських земель, а також забезпечення їх відтворення, слід використовувати комплекс агротехнічних заходів, зокрема впроваджувати сучасні технології, відновити систему застосування мінеральних і органічних добрив, систему правильних сівозмін, використовувати засоби захисту рослин, проведення меліоративних заходів.. Значним резервом підвищення ефективності використання земельних ресурсів є розробка й упровадження досконалішої структури посівних площ. Також слід провести заходи з рекультивації порушених земель, захисту їх від ерозії, підтоплення, висушування, зрушень, вторинного засолення й заболочування, забруднення промисловими відходами й хімічними речовинами та іншими видами деградації.

Проведення робіт з охорони земель потребує визначення і здійснення першочергових заходів та значних матеріальних витрат. ТомуБілозерська районна рада у відповідності з п.16 ч.1 статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та на підставі пропозицій районної державної адміністрації від 01.12.2014р. №01-19/1365, затвердила Програму розвитку земельних відносин та охорони земель у Каланчацькому районі на 2015 - 2020 роки.

Даною Програмою передбачені заходи щодо освоєння, поліпшення сільськогосподарських угідь та охорони земель на загальну суму 2270,55 тис. грн, а саме:

1. Розробка схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель на території району.

На підставі вказаних схем здійснюватиметься розробка місцевої планувальної документації, робочих проектів із землеустрою та охорони земель, лісовпорядкування, формування екологічної мережі, рекультивації порушених земель, захисту земель від ерозії, консервації деградованих і малопродуктивних земель тощо. Всього по району необхідно розробити 22 (за кількістю відповідних рад) схеми землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель. Фінансування робіт по розробці схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель в розмірі 770 тис.грн. передбачається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

2. Розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Складання проектів землеустрою захід спрямований на організацію ефективного сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, раціональне використання та охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Розробка проектів у кількості 19 шт на сумму760,0 тис. грн. передбачається за рахунок коштів землевласників (землекористувачів).

3. Рекультивація порушених земель на площі 31,21 га на території Посад-Покровської сільської ради.

Приведення цих земельних ділянок до придатного для використання стану і повернення їх у сільськогосподарське виробництво є одним з основних заходів цієї Програми. Фінансування робіт з рекультивації порушених земель передбачається за рахунок державного бюджету - 559,65 тис. грн.

4. Захист ґрунтів від деградації, а саме:

- для боротьби із заболочуванням застосовувати різні осушні меліорації для пониження рівня ґрунтових вод;

- для боротьби з водною ерозією відведення поверхневого потоку за допомогою спеціальних канав, влаштованих у верхів'ї схилу; закріплення ґрунту кореневою системою рослинності, створення замкнутого рослинного покриву, чергування багато- і однорічній рослинності на схилах; орання упоперек схилу; терасування схилів, створення на них валиків, борозенок, дрен;

- для боротьби з вітровою ерозією проводити висадку захисних лісових смуг, мінімальну обробку ґрунту (орання без перевертання ґрунту), смугове чергування культур, залишення стерні на полях і інше, закріплення ґрунту рослинністю або спеціальними полімерами;

- для поліпшення засолених земель застосовувати різні методи меліорації: проводити глибоку оранку на глибину 60-90 см і піскування на ґрунтах важкого механічного складу, вирощувати люцерну і буркун; застосовувати гіпс ( СаSO4), вапно (СаСО3) і кислотні сірковмісні речовини - сірчану кислоту (Н2SO4), сірку (S), сульфат заліза (FeSO4); проводити промивання засолених ґрунтів на фоні дренажної мережі та інше.

- Для запобігання забрудненню ґрунтів пестицидами застосовують природні методи боротьби з шкідниками.

5. Консервація малопродуктивних, деградованих та не придатних для сільськогосподарського використання земель.

Загальна площа сільгоспугідь земель запасу району складає 8651,0 га, при цьому 71,026 га сільгоспугідь земель запасу залишаються вільними. Це переважно малопродуктивні землі По Білозерському району розроблена схема консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель державної власності. Загальна площа земель району, що потребують консервації, складає 201,0 га. Дані землі підлягають консервації шляхом залуження. Фінансування робіт становить 180,9 тис.грн.

Заповідний фонд Каланчацького району складають такі ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, і мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення спостережень за навколишнім природним середовищем.

Оскільки на даних територіях немає можливості контроювати дії кожного, хто їх відвідує, необхідно приймати комплекс заходів, здатних попередити негативний вплив людської діяльності на природу, а саме:

1) інформування відвідувачів про правила користування даними територіями, про природоохоронний режим, про зони, на які розповсюджуються ті чи інші заборони та про дозволені для деяких дій місця;

2) відстеження та покарання порушників;

3) ліквідація наслідків порушень;

4) виготовлення проектної документації щодо встановлення прибережних захисних смуг водойм;

5) розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

6) визначення перспективних територій та об'єктів природо-заповідного фонду місцевого значення та розроблення наукових обґрунтувань щодо доцільності їх створення.

Висновки

В Україні існує необхідність вдосконалення земельних відносин в системі управління земельними ресурсами з метою налагодження ефективної та дієвої взаємодії між суб'єктами з приводу раціонального землеволодіння та землекористування як необхідної передумови сталого розвитку в природно-ресурсній сфері. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України завершення земельної реформи ускладнюється багатьма об'єктивними в суб'єктивними чинниками Зокрема головними чинниками є кризовий характер соціально-економічної системи неподоланість інерційності раніше усталених далеких від ринкової філософії парадигмальних положень та ментальних цінностей громадян протиріччя психології особистості та соціології суспільства що визначають прийнятність сучасних змін правового статусу землі і відповідних змін земельних відносин.

Раціональне використання та охорона земельних ресурсів неможливі без визначення ефективного землевласника що в свою чергу забезпечується розвитком відносин власності в землересурсній сфері. Це вимагає від управлінців науковців та суб'єктів землегосподарювання переосмислення цілей та завдань земельної реформи та вжиття заходів щодо гармонізації економічного екологічного та соціального напрямів збалансованого використання земельно-ресурсного потенціалу України.

Для вирішення всіх завдань, поставлених перед землевпорядкуванням, виконують землевпорядні роботи, пов'язані з вивченням аналізу використання земельних ресурсів і на їх основі проектуванням організації території. Отже, процес праці в землевпорядкуванні передбачає об'єктивну необхідність проведення робіт по вишукуваннях і проектуванню організації території.

Література

1. Каланчацька районна рада [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rda-kalanchak.gov.ua/kalanchatska_rayonna_rada

2. Алифанов А.Ф. Геологические памятники Херсонщины. - Херсон: Айлант, 2001. - 88 с.

3. Бойко М.Ф. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. / М.Ф. Бойко. - Київ: Фітосоціоцентр, 1998. - 120 с.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України, 30.11.2001, № 46, ст. 2038, стор.1.

5. Василевська Я.В. Особливості рекреаційного природокористування в межах приморських районів Херсонської області / Я.В. Василевська // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 4. Географія і сучасність. - 2009. - №20. - С.81-85.

6. Географія Херсонщини / [І.О. Пилипенко, Д.С. Мальчикова, С.Л. Єрмакова, М.М. Руденко та ін.]. - Херсон: ПП Вишемирський В. С 2009. - 221 с.

7. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=40790

8. Зінченко О.І. Кормовиробництво: Навчальне видання. -- 2-евид., доп. і перероб. -- К.: Вища освіта, 2005. -- 448 с.: іл.

9. Комплексний аналіз агроекологічного стану ґрунтів Херсонської області / Грищук Є.М., Безуглий О.П., Шукайло С.П., Морозов О.В. та ін. - Херсон: Изд-во «Агропром», 2008. - 31 с.

10. Мойсієнко І., Солоцька Т. Рідкісні види судинних рослин степів та лесових оголень прибережжя Дніпровського лиману (Херсонська обл.: смт. Станіслав, с. Широка балка) // Зб. наук. праць „Природничі науки”, вип. Метода, 2005. - С.12-16

11. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Херсонській області у 2009 році. - Херсон: Изд-во «Агропром», 2010. - 188 с.

12. Конституція України: [прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996] // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.

13. Закон України від 05.10.2000 № 2026-III «Про курорти» // Відомості Верховної Ради України, 15.12.2000, № 50, ст. 435.

14. Закон України від 11.01.2005 № 2305-IV «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення» // Офіційний вісник України, 11.02.2005, № 4, ст. 183, стор.16.

15. Закон УРСР від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України, 08.10.1991, № 41, ст. 546.

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» // Офіційний вісник України, 10.09.2004, № 34, ст. 2261, стор.52, код 29872/2004.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 № 1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» // Урядовий кур'єр, 23.01.1997

18. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 231-р „Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі» // Офіційний вісник України, 08.05.2003, № 17, ст. 785, стор.122.

19. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 694-р „Про передачу об'єктів оздоровчого призначення».

Размещено на Allbest.ru