Розвиток і становлення Чеського права часів середньовіччя

Широке застосування отримав звичай так званої покори.

Покора використовувалася тільки по відношенню до представників панівного класу і була феодальним привілеєм в процесуальному праві.

Тепер звернемося до порядку розгляду справ у суді за джерелами земського права. Судовий процес у земському суді також детально регламентується в приватних кодифікаціях. Справа порушувалась за скаргою потерпілої сторони, яка повинна була назвати прізвище винного і поставити перед властями вимогу провести розслідування.

Найбільш характерним представляється судовий процес у справах про нанесення шкоди майну або особистості История южных и западных словян: В 2 т. Т.1. Средние века и Новое время: Учебник/ Под. ред. Г.Ф. Матвеева и З.С. Ненашевой. - 2-е издание. - М.: Изд-во МГУ, 2001 - С.257..

Виклик до суду здійснювався на підставі скарги, яка заносилася в земські книги. Далі проводився огляд місця події земськими службовцями (пугончими). Ознайомившись з обставинами справи, земський службовець в присутності обох сторін повідомляв про результати свого огляду службовцям суду. Розслідувати справу і викласти результати свого дізнання він повинен був протягом певного терміну - 1 року і 1 дня з моменту події. Слухання справи в суді починалося з викладу скарги позивачем. Відповідач особисто або через довірену особу міг задати після цього позивачу та земським службовцям питання, які вважав необхідними. Потім відповідач повинен був звернутися до службовців суду з питанням, повідомлялося чи позивачем у встановленому законом час пред'явлене йому обвинувачення. Після цього службовець (пугончий) робив заяву про результати свого огляду на суді. Якщо показання пугончого розходилися зі свідченнями позивача, то останній програвав справу.

Головним видом доказів вважалася присяга. Сторони повинні були перейти до присяги відразу, як тільки скарга була сформульована позивачем на суді , встановлена і підтверджена попереднім записом на дошках.

На суді позивач (обвинувач) виступав першим. Перш за все, він просив дозволу мати адвоката. Далі адвокат просив, щоб були призначені два пани, які йому, і самому позивачу “шептали на вухо” поради під час розгляду справи. Потім цю ж саму процедуру здійснював відповідач (обвинувачений).

Якщо відповідач не зізнавався, то повинен був привести докази своєї невинності. Тобто, тягар доведення лежав на ньому. Коли пояснення обвинуваченого були для суду непереконливими, призначався судовий поєдинок. Але перед цим обидві сторони мали проголосити клятву, і той, хто збивався, програвав справу.

У судовому поєдинку дворяни бились мечами, а селяни і міщани, які не мали права носити зброю, бились палицями. Переможець відрубував переможеному голову.

Коли обвинувачений тричі не з'являвся у суд, то потерпілий міг вбити його, де б не зустрів.

Коли у вбитого не було родичів чоловічої статі, дозволялось виходити на поєдинок його дружині або дочці (звичай давав при цьому жінці суттєві переваги). З винесенням вироку розгляд справи в суді вважався закінченим.

ВИСНОВКИ

Викладений у дипломній роботі матеріал дозволяє зробити певні висновки.

Доцільно відзначити, що першою відомою пам'яткою чеського права вважаються статути Конрада Оттона (1186-1192), повний текст цього документа не зберігся. В статутах зафіксовані пережитки звичаєвого права, такі, як ордалії, «божий суд». Феодал може виставити на поєдинок залежних від нього людей. Якщо під час такого поєдинку чи інших випробувань холоп помирав, за його життя феодал сплачував 200 динаріїв сім'ї покійного (своєрідна віра). Загалом статути Оттона передбачали більш суворі покарання за аналогічні злочини, ніж тогочасне законодавство Київської Русі, Польщі чи Західної Європи. Так, крадіжка у знатної людини каралася смертною карою з конфіскацією майна. Характерно, що духовенство вилучалося з-під юрисдикції королівської влади.

Стосовно пізнішого чеського феодального права дослідники сходяться у тому, що усі відомі кодифікації мають приватний характер. Тобто судді складали ці своєрідні посібники, що називається, для власного користування чи передачі особистого досвіду учням. Офіційної, тобто освяченої авторитетом держави, загальнообов'язкової збірки законів не було (чи, принаймні, не виявлено). її появі опиралося дворянство, головним чином, його верхівка - пани. Відсутність офіційної кодифікації дозволяла чинити суд, залежно від власних уподобань та інтересів.

Найбільш об'ємною приватною кодифікацією вважається «Книга старого пана з Роземберга», датована XIII ст. Вона включає у себе 240 статей. «Ряд земського права» (XIV ст.) налічує 93 статті. В 1400 р. було укладене «Тлумачення чеського права, написане паном Андрієм з Дуби». У 1507р. Вікторій Корнеліус уклав «Дев'ять книг про права землі чеської». Як відомо, з другої половини XI ст. Чеське князівство (а згодом королівство), потрапило у васальну залежність від Німецької імперії. Ця обставина зумовлювала паралелі у чеському і німецькому праві. Іншим чинником, що мав свій вплив на чеське право, був авторитет римської католицької церкви та середньовічного канонічного права.

Особливістю чеського феодального права є його партикуляризм, простежується також вплив норм римського цивільного права.

Аналіз найважливіших інститутів цивільно-правових відносин свідчить про те, що в середньовічній Чехії вже сформувалася система цивільного права.

Власність від зародження європейської культури стає наріжною проблемою її осмислення в правовій, філософській, соціологічній, політичній та економічній думці. В праві власність, передусім, фіксує належність засобів і продуктів виробництва народові, а також відповідним фізичним та юридичним особам. Регульовані правовими нормами економічні відносини здійснюються як правовідносини і виступають у такій юридичній категорії як право власності. Право власності реалізується через такі його елементи: володіння, користування і розпорядження майном.

Для феодального права Чехії характерним є існування інституту нероздільного майна - родинного «неділу». Неділ представляв собою комплекс прав на майно, в якому його учасники хоча і мали частку з користі згідно рішення голови нероздільного майна, однак своєю часткою не могли розпоряджатися і не могли її виділити. Тому у випадку смерті члена неділу майно не переходило у спадок, тільки частини інших учасників збільшувались, або навпаки, при народженні інших членів - фактично зменшувались. Інститут сімейного неділу в чеському праві існував аж до XVІІ століття. Обмеження на відчуження майна стосувались також і власності, отриманої у Чеському королівстві - як вислуга.

Аналіз інститутів шлюбно-сімейного права в середньовічній Чехії дозволяє простежити ті основні тенденції розвитку сімейних відносин, які характерні і для більшості держав середньовічної Європи.

Кримінальне право середньовічної Чехії як самостійна галузь знаходилося у стадії свого становлення. Разом з тим понятійний апарат чеського середньовічного права ще не склався і залишався примітивним. Найважливіші категорії кримінального права, такі як замах і готування до злочину, знаходилися на початковій стадії свого правового розвитку.

Більш докладно в чеських феодальних джерелах права розглянуті правила судового процесу, який носив яскраво змагальний характер. Судова процедура вимагала точного дотримання сторонами формальних процесуальних дій.

Вищим судовим органом для вільних був Верховний Земський суд у Празі. Складався він з панів-засідателів та чотирьох т. зв. «корінних суддів». Кріпосні селяни перебували у повній залежності від свого феодала. На початку XVII ст. панщина досягала 6 днів на тиждень, тоді ж селянам було навіть заборонено одружуватися без дозволу поміщика. Як правило, суд над цими селянами чинив або безпосередньо поміщик, або призначений ним суддя за його ж вказівкою. Це характерно для феодальної Європи, де власник землі виступає для залежних груп населення в якості государя, тобто вищої законодавчої, адміністративної і судової влади.

Основним засобом доведення для станово-рівних сторін став судовий поєдинок. Використовувалися й інші види доказів - показання свідків та речові докази.

Земський суд втратив свій суверенітет, так як вищої апеляційної інстанцією став государ . Він призначав вищих земських чиновників, які були відповідальні перед ним, а не перед сеймом. До складу сейму як основний вводився духовне стан. Міщанство ж не мало тепер самостійного голосу. Функції введення податків за сеймом зберігалися, але шляхта, залякування репресіями, не використала цієї обставини для політичного тиску. Управлінський апарат станів замінювався королівським.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Документальні публікації

СТАТУТЫ КОНРАДА ОТТОНА // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Tschechien/XIII/1220-1240/Statuty_Ottona/text.phtml?id=2539

Монографії і наукові статті

Ванечек В. История государства и права Чехословакии./ В. Ванечек - М.: Юрид. лит-ра. 1981. - 350 с.

Гені Б. Історія та історична культура середньовічного Заходу. / Б.Гені. - К.., 2012. - 350 с.

Головко Л.О. Особливості генези права власності в Україні, Словаччині та Чехії: порівняльний аналіз / Л.О. Головко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Випуск 37. - С. 135-141.

Дворник Ф. Славяне в европейской истории и цивилизации / Ф. Дворник / Пер. И.И. Соколовой при участии И.А. Аржанцевой и С.С. Никольского; под общ. ред. И.И. Соколовой. - М.: Языки славянской культуры, 2009. - 1280 с.

Дейвіс Норман. Європа: Історія /Пер. з англ. П. Таращук, О.Коваленко. - К., Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001.- 450 с.

Дживелегов А.К. Средневековые города в Западной Эвропе. / А.К. Дживелегов. -М.: Издательский дом “Книжная находка” 2008. - 374 с.

Кенигсбергер Г.Г. Средневековая Европа: 400 - 1500 годы /Г.Г. Кенигсбергер / Пер. с англ.; Предисл. Д.Э. Харитоновича. М.: Издательство “Весь Мир”, 2011. - 520 с.

Краткая история Чехословакии /Под ред. А.Х. Клеванский, В.В. Марьина, И.И. Поп, акад. Д.Ф. Марков, В.Н. Виноградов. - М., 1988. - 480 с.

Стоклицкая - Терешкович В.В. Основные проблемы истории средневекового города Х-ХVвеков. / В.В. Стоклицкая - Терешкович - М.: Изд-во СОЦЭКГИЗ, 1960. - 450 с.

Тржештик Д. Великая Моравия и зарождение чешского государства / Д. Тржештик // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне VI--XII вв.). - М., 2011. - 250 с.

Періодичні видання (газети та журнали)

Левицький Д. Вплив середньовічного міського права на формування правових систем країн Центральної та Східної Європи / Д. Левицький //Право України. - 2009. - № 2. - С. 112 - 114

Щигел Р. Проблеми урбанізації Центральної Європи у ХІІ - XVI ст. / Р. Щигел // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 2010. - № 42. - С. 17.

Інші видання

Абрамсон М. Л. История средних веков. / М. Л. Абрамсон. - М., 1994. - 275с.

Бостан Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальн. Посібник. / Л.М. Бостан, С.К. Бостан. - К.: Центр.учбової л - ри , 2008. - 450 с.

Войтович Л. Medium aevum: Середні віки. Підручник. / Л. Войтович, Ю. Овсінський. - Л.: Тріада плюс, 2010. - 450 с.

Джуджа О.М. Історія держави і права зарубіжних країн. / О.М. Джуджа, В.С. Калиновський. - К.: Атіка , 2006. - 420 с.

Історія західних та південних слов'ян (з давніх часів до XX ст.) Курс лекцій: Навч. посібник/ В.І. Яровий, П.М. Рудяков, В.Шумило та ін. - К.: Либідь, 2001. - 780 с.

История южных и западных словян: В 2 т. Т.1. Средние века и Новое время: Учебник/ Под. ред. Г.Ф. Матвеева и З.С. Ненашевой. - 2-е издание. - М.: Изд-во МГУ, 2001 - 660 с.

Маймескулов Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн / Л.М.Маймескулов. - К., 2011. - 580 с.

Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип./ В. І. Орленко. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 244 с.

Степанова В.Е. История средних веков (XV - XVII вв.): Хрестоматия: В 2 т. / В.Е.Степанова, А.Я. Шевеленко. - М., 2009. - 470с.

Яровий Б. І. Історія західних та південних слов'ян. / Б. І. Яровий-- К., 1996. -- 475с.

Джерела мережі Інтернет

Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://in1.com.ua/book/10227/5757/

Олексієвець Т.І. Право милі у містах середньовічної Чехії / Т.І. Олексієвець // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM/Istoria/2_2_oleksievec_.doc.htm

Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1149299

Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Статут_Конрада_Оттона

Чехія //Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.westudents.com.ua/7941-socalno-ekonomchniy-rozvitok-ta-rozvitok-cheskih-mst.html

Чехія // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чехія

ДОДАТОК А

Витяг зі Статутів Конрада Оттона (російською мовою)

Переклад, що наводиться, зроблений з постанови для Брненської області від 1229 до правління короля Пржемисла I Оттокара.

STATUTA DUCIS OTTONIS SECUNDUM CONFIRMATIONEM PROVINCIAE BRUNENSI DATUM 1229

Оттокар, который также (именуется) Пржемысл, божьей милостью король Чехов, жупанам и всем знатным и народу Брненской провинции навечно. Соответствует справедливости, равно как и чести, королевскому величеству отныне всеми мерами заботиться о том, чтобы никто не пострадал вопреки установленному праву, но чтобы права всякого и каждого твердо и непоколебимо соблюдались; уважение же права сохранит славу и честь и душа вознаградится богом в царствии небесном. [833] Чтобы отныне те права, которые были установлены ранее нашими предшественниками, как доброй памяти князем Конрадом, так и иными, а затем и нами, во всей Брненской провинции не могли быть с течением времени изменены никем из людей, но навеки чтобы оставались постоянными и непоколебимыми, пусть все, как ныне живущие, так и последующие, знали, что мы после тщательных переговоров с верными нашими жупанами, чешскими, равно как и моравскими, желая, чтобы (это) всеми навеки и нерушимо соблюдалось, установили такого рода законы:

1. Все наследственные имения, которыми знатные мужи, как высшие, так и низшие, со времен князя Конрада до настоящего времени владели бесспорно, справедливо и мирно, пусть и далее в добром спокойствии владеют.

2. Никакой коморник (Коморник -- должностное лицо, контролирующее исполнение судебных решений, своевременное поступление в казну судебных пошлин; являясь представителем финансового управления на местах, коморник одновременно выполнял чисто судебные функции) пусть никого не вызывает в суд, кроме как по бесспорному свидетельству тех, которых это касается, и каждый из них особо должен взять с собой посла каштелянова (Каштелян или градский жупан (лат. castellanus), управляющий градом, представитель центральной администрации на местах. В обязанности каштеляна входило командование местными вооруженными силами (феодальным ополчением), сбор налогов, а также отправление суда) и, кроме того, посла судьи и сверх того двух добропорядочных мужей из окрестных деревень; и, если коморник пойдет сам-второй или (сам-третей) без послов урядников (бенефициариев) (Урядники (от чешск. urad -- управление, ведомство) -- должностные лица, осуществлявшие самые различные полномочия (коморник, судья, писарь, бургграф и т. д.). Существовала также категория “меньших” или “младших” урядников, то есть помощников урядников первого разряда (подкоморник, подсудок и т. д.)), никто не отвечает за то, если будет убит.

3. Если бы вор пробрался к какому-нибудь знатному или к кому-нибудь, кто владеет деревней, и тот передал бы его суду, все имущество вора и горло его (То есть жизнь) пусть будут отданы во власть князя.

5. То, что именуется нарок (Нарок -- притязание, обвинение), не должно проводиться иначе, как только при определенном свидетельстве, что кто-либо лишился своего имущества и что это произошло в лесу, или в другом уединенном месте, или что это случилось с чужестранцем; и прежде, чем допустить (нарок), должно оповестить суд, тех, кого это касается, то есть судью, каштеляна и других.

7. Пусть никто никого не обвиняет, кроме случаев, когда ущерб был установлен верным свидетельством соседей и если (обвиняющий) будет изобличен во лжи, пусть побьют его камнями по свидетельству суда общины.

9. Если какой-нибудь знатный муж будет иметь против себя нарок, пусть примет за него испытание холоп и если не выдержит успешно, пусть заплатит (господин) за него 200 денариев.

10. Когда совершается то, что именуется сводом (Свод -- расследование в судебном процессе, аналогичное своду “Русской Правды”), должен присутствовать посол каштеляна, судьи, владаря (Владарь (лат. villicus) -- управитель княжеских имений, расположенных на территории, возглавляемой каштеляном. Владарь председательствовал в суде, заседая вместе с членами градской дружины) и коморника и один или два из соседей, а более пусть не зовут, но на третьем пусть остановятся. Если будет кто изобличен, пусть уплатит 200 денариев в княжескую казну и даст удовлетворение тому, кто называется истцом.

14--15. Если тайно похищены какие-нибудь вещи,-- одежда или что-нибудь подобное, то пусть суду не заявляют, но если тайно похищен бык или другое вьючное (животное), то пусть заявят суду.

И когда кто-нибудь придет раненым с рынка или еще откуда-нибудь, то пусть заявят суду.

19. Так же, если кем тайно похищены вьючные (животные) или челядинцы (или) украдены пчелы, (тот) должен принять испытание железом, то есть сошником (Речь идет о “божьем суде” (ордалиях)).

25. Так же на общий призыв, который в просторечьи называется “nestojte” (“Общий призыв” или nestojte - зов о помощи, обращенный к “миру”, к обществу; крик, подобный русскому “караул!”), никто не обязан бежать на помощь, кроме как по собственной воле.

26. Так же, если кто вызван в суд из-за своего имущества, движимого или недвижимого, это имущество, о котором он спорит, пусть не берет во владение ни судья, ни владарь господина земли, но только тот, кто из-за этого имущества вызван, пусть им спокойно владеет, пока это разбирательство не закончится решением.

28. Кроме того, никто из тех, кто охраняет лес, не должен никого обирать на дороге или на базарной площади, но пусть берет только тогда, когда застанет кого-нибудь рубящим дерево; при этом судья пусть не присуждает к штрафу в 300 денариев, но только 60.

29. Судья никогда не должен судить один, но только в присутствии каштеляна, либо нескольких знатных; и когда судит владарь, то не должен выходить из суда советоваться, но пусть судит, заседая с воинами (градскими дружинниками).

31. И судья, и владарь пусть совершают суд всегда с утра, но никогда после полудня.

33. Если кто вызван в суд за долги и не предстанет перед судом в первый раз, пусть будет продан (присужден кредитору за долг), если только не докажет суду законное препятствие, (из-за которого не явился в суд).

35. Так же в суд пусть никто не вызывается иначе, как только согласно праву, чтобы человек перед тем был вызван в своем доме.

36. Если королевский владарь без суда отберет у кого-нибудь что-либо, пусть король исправит это (в силу) своего права; если это владарь коморника, то пусть заплатит гривну золотом, если пан, пусть лишится своего бенефиция (должности).

37. Поединок, называемый в просторечьи кием (дубиной) (Дубина -- судебный поединок, один из видов ордалий, подобный древнерусскому полю), пусть совершается только с чужеземцами.

38. Во всем этом исключаем привилегии, предоставленные князьями святым людям, права с имуществом церквей,-- им управляться по праву каноническому.

Размещено на Allbest.ru